Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Базиліка Святого Зенона (італ. Basilica di San Zeno, також відома як італ. San Zeno Maggiore або італ. San Zenone) — це мала базиліка у Вероні, Північна Італія. Частина її слави завдячує її архітектурі, а частина — традиції, за якою вважається, що саме у крипті цієї церкви відбулося одруження шекспірівських героїв Ромео і Джульєтти. Як частина старого міста Верони включена до Світової спадщини ЮНЕСКО.
| Базиліка Святого Зенона | |
|---|---|
| італ. Basilica di San Zeno | |
 | |
| Координати: 45°26′33″ пн. ш. 10°58′45″ сх. д. / 45.44250° пн. ш. 10.97917° сх. д. | |
| Тип споруди | мала базиліка і парафіяльна церква |
| Розташування | Італія, Верона |
| Початок будівництва | 5-те сторіччя, 9-те сторіччя |
| Кінець будівництва | 967 |
| Зруйновано | 3 січня 1117 |
| Відбудовано | 1138, 1398 |
| Стиль | романська архітектура |
| Належність | римо-католицька церква |
| Єпархія | Веронська діоцезія |
| Реліквії | мощі Святого Зенона |
| Стан | частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Епонім | Зенон Веронський |
| Присвячення | Зенон Веронський |
| Вебсайт | chieseverona.it/it/le-chiese/la-basilica-di-san-zeno |
 Світова спадщина  | |
| City of Verona | |
| Тип | культ. |
| Критерії | ii, iv |
| Ідентифікатор | 797 |
| Регіон ЮНЕСКО | Європа і Північна Америка |
| Зареєстровано: | 2000 (24 сесія) |
  Базиліка Святого Зенона (Верона) (Італія) | |
 Базиліка Святого Зенона у Вікісховищі | |
Історія
Святий Зенон помер 380 р.н. е. За легендою, на місці його поховання вздовж Віа Галліка перша маленька церква буда зведена вже Теодоріхом Великим, королем Остготів. Зведення сучасної базиліки та монастиря поруч почалося у 9-му сторіччі, коли єпископ Ратольдус та король Піпін Італійський були присутні на перенесенні реліквій святих у нову церкву. Ця будівля була сильно пошкоджена або знищена угорським вторгненням на початку 10-го сторіччя, і тоді мощі Зенона були перевезені до собору Санта Марія Матріколаре, а 21 травня 921 року вони були повернуті на початкове місце у крипті сучасної церкви. 967 року нова будівля у романському стилі була збудована єпископом Ратеріусом під патронажем імператора Священної Римської Імперії Оттона I Великого.
3 січня 1117 року церква та більшість міста були пошкоджені землетрусом; церква була відбудована та розширена 1138 року. Роботи над церквою були завершені 1398 року реконструкцією даху та готичної апсиди.
Екстер'єр
Фасад
Церква Святого Зенона слугувала моделлю для всіх наступних романських церков Верони. Збудований з кремового вулканічного туфу, фасад ділиться на три вертикальні компоненти: центральну наву, увінчану фронтоном, та два нефи зі скатним дахом. Перетини трьох частин відзначені кутовими пілястрами, що закінчуються листяними капітелями під фронтоном.
По всьому фасаду на рівні з перемичкою дверей розташована неглибока аркада здвоєних арок, розділених тонкими здвоєними колонами, ідентичними колонам розташованої вище троянди. Рожевий мармур аркад колись контрастував з сірим каменем фасаду, але тепер це майже непомітно. Фасад додатково вертикально розділений неглибокими пілястрами, які візуально проходять через колони та у фронтон.
Трикутний фронтон визначає наву і створює разючий контраст решті туфового фасаду церкви, оскільки виконаний з білого мармуру, розділеного сімома колонами з рожевого мармуру. У 1905 році на фронтоні були виявлені проекти графіті для великої сцени «Страшного суду».
Центральним елементом верхньої частини фасаду є троянда у формі Колеса Фортуни, роботи Бріолото. Це вікно є одним з найранішніх прикладів троянди у романській архітектурі, яка пізніше стане однією з характеристик готики. Зовнішня межа троянди прикрашена шістьма скульптурами, які зображують випадковості людського життя.
Портик виконаний у 12 ст. та має левів в основі колон як символ закону та віри. Кожен звід зовнішніх арок має барельєф, який зображує святого Івана Хрестителя та святого Івана Євангеліста, а над аркою вирізані Агнець та благословляюча длань Господня.
Над дверима розташований люнет зі сценами веронської історії на той час, у тому числі: «Освячення веронської комуни», «Святий Зенон топче диявола» (символ імперської влади) та «Святий Зенон приносить прапор веронцям». Під люнетом розташовані барельєфи тимпану зі сценами «Дива Зенона», які чудово зберегли свої кольори. Внутрішні та зовнішні менсули довкола арки порталу показують перебіг місяців, що перекликається з Колесом Фортуни у троянді вище по фасаду.
По обох боках від порталу розташовані 18 барельєфів 12-го ст., які зображують сцени зі Старого та Нового Заповіту, а також епізоди з життя короля Теодоріха: дуель з Одоакром та полювання на оленя, символу диявола у Легенді про Теодоріха.
Скульптури портика, самого порталу та на стіні справа від портика, які зображують сцени зі Старого Заповіту та «Втечу Теодоріха», виконані скульптором Ніколаусом та його майстернею. Сцени з Нового Заповіту та на інші історичні теми зліва від портика виконані працівником майстерні Ніколауса на ім'я Гульемус. Їх підписи можна побачити над люнетом, на задньому плані «Створення людини» та на карнизі над скульптурами зліва.
Бронзові двері декоровані 48 квадратними панелями. Невідомо, хто саме зображений на всіх панелях; серед ідентифікованих — святі апостоли Петро та Павло; святі Зенон, Олена, Матильда Каносська (яка була патроном абатства) та її чоловік Годфрі, невідомий скульптор роботи. На деяких панелях зображені три теологічні чесноти, а на восьми найменших — теми, пов'язані з музикою. Деякі з панелей були виконані саксонськими майстрами з Гільдесгайму в 11-му сторіччі, а інші — місцевими веронськими майстрами (на думкою деяких дослідників, і самим ).
Дзвіниця
Дзвіниця церкви — окрема будівля висотою 62 метри. ЇЇ будівництво було розпочато 1045 року та закінчено 1178 року. Будівля виконана в романському стилі, як і церква, та має центральний вертикальний пояс зі смуг туфу та цегли. Дзвіниця зовні розділена на поверхи карнизами та маленькими арками з туфу, та завершується двоповерховим простором для дзвонів з вікнами, розділеними двома середниками. Вона увінчана конічним шпилем з маленькими башточками на кожній троянді. Екстер'єр прикрашений римськими скульптурами. На дзвіниці було шість дзвонів в акорді F#, вилитих 1067, 1149, 1423, 1498 та 1755 року. Чотири з них все ще дзвонять на башті. Дзвін з найвищим тоном, вилитий у 8-му сторіччі, демонструється у музеї.
Інтер'єр
Інтер'єр церкви має три рівні — крипта на нижньому, власне церква та пресбітерій на подіумі.
Крипта
З 921 року у крипті перебувають мощі Святого Зенона у саркофазі, лице закрите срібною маскою. Сама крипта має наву з вісьмома нефами, арки склепіння яких підтримуються 49 колонами, кожна зі іншим капітелем. На вхідних арках місцевий скульптор Адаміно да Сан Джорджіо вирізав химерних монстрів. Крипта реконструювалась у 13-му та 16-му сторіччях.
Центральна церква
Центральна церква, відома як Chiesa plebana, була зведена між 1118 та 1137 роками та у плані має форму латинського хреста з навою, двома нефами та трансептом. Нефи розділені колонами з капітелями, які чергуються за формою між зооморфічними мотивами та коринфським стилем. Центральна частина орієнтована з заходу (вхід) на схід (переходить у пресбітерій та крипту).
Стіни над колонадою поліхромні. Дерев'яна стеля з арками в вигляді трилисника датується 14-м сторіччям.
Художні твори у центральній церкві включають «Розпяття» роботи Лоренцо Венеціано, порфірну чашу, яка колись належала до римських терм, восьмикутну хрестильну купіль 13-го сторіччя, вівтар роботи Франческо Торбідо та фреску з зображенням Святого Христофора 13-го ст.
Пресбітерій
Пресбітерій піднятий на аркаді над криптою, яка таким чином видима з нави. До пресбітерію можна піднятися сходами з нефів.
У високому (головному) вівтарі розташований саркофаг святих Люпічінуса, Лючіллуса та Кресчентіануса (італ. Lupicinus, Lucillus, Crescentianus), які були веронськими єпископами. Зліва від апсиди, над входом до ризниці, висить картина «Розп'яття» роботи Школи Альтік'єро, а у маленькій боковій апсиді стоїть статуя святого Зенона 12-го сторіччя з червоного мармуру, яка є його найшанованішим зображенням у Вероні.
Найціннішим витвором мистецтва у базиліці є поліптих роботи Андреа Мантенья — відомий . Однак оригінальними є лише верхні картини вівтаря, оскільки пределли були викрадені французькими військами у 1797 році та так і не були повернені.
-
![image]()
Фрески правого нефа -
![image]()
Вівтар Святого Зенона, 1459 р. -
![image]()
Деталь вівтаря - триптих «Мадонна на престолі з ангелами та святими» -
![image]()
Святий Зенон з посмішкою, мармурова статуя у пресбітерії
Церква святого Прокулуса
До базиліки приєднана маленька церква, в якій зберігаються мощі святого Прокулуса (італ. San Procolo), четвертого єпископа Веронського. Церква датується 6-м чи 7-м сторіччям, коли вона була зведена на християнському римському некрополі навпроти Віа Галліка, за легендою — над місцем поховання святого. Однак вона вперше згадується лише 845 року. Після землетрусу 1117 року церква була повністю перебудована. В церкві можна побачити фрески різних століть, у тому числі «Таємна вечеря» та «Святий Блейз зцілює хворих» роботи Джорджіо Ансельмі. Фасад 12-го сторіччя має невеликий притвор та два вікна, розділених середником. Церква має спільну наву з криптою, яка є залишком початкової палеохристиянської будівлі. Крипта має наву та два нефа.
Абатство
До базиліки приєднано абатство, яке було утворено у 9-му сторіччі на основі монастиря, що існував до того. Довгий час абатство було офіційною резиденцією імператорів Священної Римської імперії у Вероні.
Оригінальне абатство було зруйновано в часи Наполеонівських війн — від нього лишились лише велика цегляна вежа та клуатр. Реставрація 1980-х років відкрила фрески 12-15-х сторіч.
Див. також
- художника Відродження Андреа Мантенья
Примітки
- статус надано 1973 року папою Павлом VI((англ.) Catholic.org Basilicas in Italy [ 26 грудня 2015 у Wayback Machine.])
- . Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 23 грудня 2015.
- . Архів оригіналу за 1 січня 2016. Процитовано 23 грудня 2015.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bazilika Svyatogo Zenona ital Basilica di San Zeno takozh vidoma yak ital San Zeno Maggiore abo ital San Zenone ce mala bazilika u Veroni Pivnichna Italiya Chastina yiyi slavi zavdyachuye yiyi arhitekturi a chastina tradiciyi za yakoyu vvazhayetsya sho same u kripti ciyeyi cerkvi vidbulosya odruzhennya shekspirivskih geroyiv Romeo i Dzhulyetti Yak chastina starogo mista Veroni vklyuchena do Svitovoyi spadshini YuNESKO Bazilika Svyatogo Zenonaital Basilica di San ZenoKoordinati 45 26 33 pn sh 10 58 45 sh d 45 44250 pn sh 10 97917 sh d 45 44250 10 97917Tip sporudimala bazilika i parafiyalna cerkvaRoztashuvannyaItaliya VeronaPochatok budivnictva5 te storichchya 9 te storichchyaKinec budivnictva967Zrujnovano3 sichnya 1117Vidbudovano1138 1398Stilromanska arhitekturaNalezhnistrimo katolicka cerkvaYeparhiyaVeronska dioceziyaRelikviyimoshi Svyatogo ZenonaStanchastina ob yekta Svitovoyi spadshini YuNESKO d EponimZenon VeronskijPrisvyachennyaZenon VeronskijVebsajtchieseverona it it le chiese la basilica di san zeno Svitova spadshina City of VeronaTipkult Kriteriyiii ivIdentifikator797Region YuNESKOYevropa i Pivnichna AmerikaZareyestrovano 2000 24 sesiya Bazilika Svyatogo Zenona Verona Italiya Bazilika Svyatogo Zenona u VikishovishiIstoriyaSvyatij Zenon pomer 380 r n e Za legendoyu na misci jogo pohovannya vzdovzh Via Gallika persha malenka cerkva buda zvedena vzhe Teodorihom Velikim korolem Ostgotiv Zvedennya suchasnoyi baziliki ta monastirya poruch pochalosya u 9 mu storichchi koli yepiskop Ratoldus ta korol Pipin Italijskij buli prisutni na perenesenni relikvij svyatih u novu cerkvu Cya budivlya bula silno poshkodzhena abo znishena ugorskim vtorgnennyam na pochatku 10 go storichchya i todi moshi Zenona buli perevezeni do soboru Santa Mariya Matrikolare a 21 travnya 921 roku voni buli povernuti na pochatkove misce u kripti suchasnoyi cerkvi 967 roku nova budivlya u romanskomu stili bula zbudovana yepiskopom Rateriusom pid patronazhem imperatora Svyashennoyi Rimskoyi Imperiyi Ottona I Velikogo 3 sichnya 1117 roku cerkva ta bilshist mista buli poshkodzheni zemletrusom cerkva bula vidbudovana ta rozshirena 1138 roku Roboti nad cerkvoyu buli zaversheni 1398 roku rekonstrukciyeyu dahu ta gotichnoyi apsidi Ekster yerFasad Cerkva Svyatogo Zenona sluguvala modellyu dlya vsih nastupnih romanskih cerkov Veroni Zbudovanij z kremovogo vulkanichnogo tufu fasad dilitsya na tri vertikalni komponenti centralnu navu uvinchanu frontonom ta dva nefi zi skatnim dahom Peretini troh chastin vidznacheni kutovimi pilyastrami sho zakinchuyutsya listyanimi kapitelyami pid frontonom Po vsomu fasadu na rivni z peremichkoyu dverej roztashovana negliboka arkada zdvoyenih arok rozdilenih tonkimi zdvoyenimi kolonami identichnimi kolonam roztashovanoyi vishe troyandi Rozhevij marmur arkad kolis kontrastuvav z sirim kamenem fasadu ale teper ce majzhe nepomitno Fasad dodatkovo vertikalno rozdilenij neglibokimi pilyastrami yaki vizualno prohodyat cherez koloni ta u fronton Trikutnij fronton viznachaye navu i stvoryuye razyuchij kontrast reshti tufovogo fasadu cerkvi oskilki vikonanij z bilogo marmuru rozdilenogo simoma kolonami z rozhevogo marmuru U 1905 roci na frontoni buli viyavleni proekti grafiti dlya velikoyi sceni Strashnogo sudu Centralnim elementom verhnoyi chastini fasadu ye troyanda u formi Kolesa Fortuni roboti Brioloto Ce vikno ye odnim z najranishnih prikladiv troyandi u romanskij arhitekturi yaka piznishe stane odniyeyu z harakteristik gotiki Zovnishnya mezha troyandi prikrashena shistma skulpturami yaki zobrazhuyut vipadkovosti lyudskogo zhittya Portik vikonanij u 12 st ta maye leviv v osnovi kolon yak simvol zakonu ta viri Kozhen zvid zovnishnih arok maye barelyef yakij zobrazhuye svyatogo Ivana Hrestitelya ta svyatogo Ivana Yevangelista a nad arkoyu virizani Agnec ta blagoslovlyayucha dlan Gospodnya Nad dverima roztashovanij lyunet zi scenami veronskoyi istoriyi na toj chas u tomu chisli Osvyachennya veronskoyi komuni Svyatij Zenon topche diyavola simvol imperskoyi vladi ta Svyatij Zenon prinosit prapor veroncyam Pid lyunetom roztashovani barelyefi timpanu zi scenami Diva Zenona yaki chudovo zberegli svoyi kolori Vnutrishni ta zovnishni mensuli dovkola arki portalu pokazuyut perebig misyaciv sho pereklikayetsya z Kolesom Fortuni u troyandi vishe po fasadu Po oboh bokah vid portalu roztashovani 18 barelyefiv 12 go st yaki zobrazhuyut sceni zi Starogo ta Novogo Zapovitu a takozh epizodi z zhittya korolya Teodoriha duel z Odoakrom ta polyuvannya na olenya simvolu diyavola u Legendi pro Teodoriha Skulpturi portika samogo portalu ta na stini sprava vid portika yaki zobrazhuyut sceni zi Starogo Zapovitu ta Vtechu Teodoriha vikonani skulptorom Nikolausom ta jogo majsterneyu Sceni z Novogo Zapovitu ta na inshi istorichni temi zliva vid portika vikonani pracivnikom majsterni Nikolausa na im ya Gulemus Yih pidpisi mozhna pobachiti nad lyunetom na zadnomu plani Stvorennya lyudini ta na karnizi nad skulpturami zliva Bronzovi dveri dekorovani 48 kvadratnimi panelyami Nevidomo hto same zobrazhenij na vsih panelyah sered identifikovanih svyati apostoli Petro ta Pavlo svyati Zenon Olena Matilda Kanosska yaka bula patronom abatstva ta yiyi cholovik Godfri nevidomij skulptor roboti Na deyakih panelyah zobrazheni tri teologichni chesnoti a na vosmi najmenshih temi pov yazani z muzikoyu Deyaki z panelej buli vikonani saksonskimi majstrami z Gildesgajmu v 11 mu storichchi a inshi miscevimi veronskimi majstrami na dumkoyu deyakih doslidnikiv i samim Dzvinicya Dzvinicya baziliki Dzvinicya cerkvi okrema budivlya visotoyu 62 metri YiYi budivnictvo bulo rozpochato 1045 roku ta zakincheno 1178 roku Budivlya vikonana v romanskomu stili yak i cerkva ta maye centralnij vertikalnij poyas zi smug tufu ta cegli Dzvinicya zovni rozdilena na poverhi karnizami ta malenkimi arkami z tufu ta zavershuyetsya dvopoverhovim prostorom dlya dzvoniv z viknami rozdilenimi dvoma serednikami Vona uvinchana konichnim shpilem z malenkimi bashtochkami na kozhnij troyandi Ekster yer prikrashenij rimskimi skulpturami Na dzvinici bulo shist dzvoniv v akordi F vilitih 1067 1149 1423 1498 ta 1755 roku Chotiri z nih vse she dzvonyat na bashti Dzvin z najvishim tonom vilitij u 8 mu storichchi demonstruyetsya u muzeyi Inter yerNava z vidom na kriptu i presbiterij Inter yer cerkvi maye tri rivni kripta na nizhnomu vlasne cerkva ta presbiterij na podiumi Kripta Z 921 roku u kripti perebuvayut moshi Svyatogo Zenona u sarkofazi lice zakrite sribnoyu maskoyu Sama kripta maye navu z vismoma nefami arki sklepinnya yakih pidtrimuyutsya 49 kolonami kozhna zi inshim kapitelem Na vhidnih arkah miscevij skulptor Adamino da San Dzhordzhio virizav himernih monstriv Kripta rekonstruyuvalas u 13 mu ta 16 mu storichchyah Centralna cerkva Centralna cerkva vidoma yak Chiesa plebana bula zvedena mizh 1118 ta 1137 rokami ta u plani maye formu latinskogo hresta z navoyu dvoma nefami ta transeptom Nefi rozdileni kolonami z kapitelyami yaki cherguyutsya za formoyu mizh zoomorfichnimi motivami ta korinfskim stilem Centralna chastina oriyentovana z zahodu vhid na shid perehodit u presbiterij ta kriptu Stini nad kolonadoyu polihromni Derev yana stelya z arkami v viglyadi trilisnika datuyetsya 14 m storichchyam Hudozhni tvori u centralnij cerkvi vklyuchayut Rozpyattya roboti Lorenco Veneciano porfirnu chashu yaka kolis nalezhala do rimskih term vosmikutnu hrestilnu kupil 13 go storichchya vivtar roboti Franchesko Torbido ta fresku z zobrazhennyam Svyatogo Hristofora 13 go st Presbiterij Presbiterij pidnyatij na arkadi nad kriptoyu yaka takim chinom vidima z navi Do presbiteriyu mozhna pidnyatisya shodami z nefiv U visokomu golovnomu vivtari roztashovanij sarkofag svyatih Lyupichinusa Lyuchillusa ta Kreschentianusa ital Lupicinus Lucillus Crescentianus yaki buli veronskimi yepiskopami Zliva vid apsidi nad vhodom do riznici visit kartina Rozp yattya roboti Shkoli Altik yero a u malenkij bokovij apsidi stoyit statuya svyatogo Zenona 12 go storichchya z chervonogo marmuru yaka ye jogo najshanovanishim zobrazhennyam u Veroni Najcinnishim vitvorom mistectva u bazilici ye poliptih roboti Andrea Mantenya vidomij Odnak originalnimi ye lishe verhni kartini vivtarya oskilki predelli buli vikradeni francuzkimi vijskami u 1797 roci ta tak i ne buli poverneni Freski pravogo nefa Vivtar Svyatogo Zenona 1459 r Detal vivtarya triptih Madonna na prestoli z angelami ta svyatimi Svyatij Zenon z posmishkoyu marmurova statuya u presbiteriyi Cerkva svyatogo Prokulusa Cerkva svyatogo Prokulusa Do baziliki priyednana malenka cerkva v yakij zberigayutsya moshi svyatogo Prokulusa ital San Procolo chetvertogo yepiskopa Veronskogo Cerkva datuyetsya 6 m chi 7 m storichchyam koli vona bula zvedena na hristiyanskomu rimskomu nekropoli navproti Via Gallika za legendoyu nad miscem pohovannya svyatogo Odnak vona vpershe zgaduyetsya lishe 845 roku Pislya zemletrusu 1117 roku cerkva bula povnistyu perebudovana V cerkvi mozhna pobachiti freski riznih stolit u tomu chisli Tayemna vecherya ta Svyatij Blejz zcilyuye hvorih roboti Dzhordzhio Anselmi Fasad 12 go storichchya maye nevelikij pritvor ta dva vikna rozdilenih serednikom Cerkva maye spilnu navu z kriptoyu yaka ye zalishkom pochatkovoyi paleohristiyanskoyi budivli Kripta maye navu ta dva nefa Abatstvo Kluatr baziliki Do baziliki priyednano abatstvo yake bulo utvoreno u 9 mu storichchi na osnovi monastirya sho isnuvav do togo Dovgij chas abatstvo bulo oficijnoyu rezidenciyeyu imperatoriv Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi u Veroni Originalne abatstvo bulo zrujnovano v chasi Napoleonivskih vijn vid nogo lishilis lishe velika ceglyana vezha ta kluatr Restavraciya 1980 h rokiv vidkrila freski 12 15 h storich Div takozhhudozhnika Vidrodzhennya Andrea MantenyaPrimitkistatus nadano 1973 roku papoyu Pavlom VI angl Catholic org Basilicas in Italy 26 grudnya 2015 u Wayback Machine Arhiv originalu za 23 grudnya 2015 Procitovano 23 grudnya 2015 Arhiv originalu za 1 sichnya 2016 Procitovano 23 grudnya 2015