Французька інтервенція в Одесі та Криму — військова інтервенція союзників під керівництвом Франції з грудня 1918 по квітень 1919 року на українському узбережжі Чорного моря в рамках інтервенції союзників у Росії після Жовтневої революції. Інтервенти долучилися до громадянської війни в Росії на боці Білого руху, а їхнє збройне втручання закінчилося невдачею.
Французька інтервенція в Одесі та Криму | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Іноземна військова інтервенція в Росії | |||||||
Французькі танки в Одесі, 1919 р. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Франція Румунія Греція Польща Чехословаччина Збройні сили Півдня Росії Українська Народна Республіка | Червона Армія Зелена армія (з 18 лютого) | ||||||
Командувачі | |||||||
Анрі Бертело Філіпп д'Ансельм Антон Денікін Никифор Григор'єв (до 18 лютого) | Володимир Антонов-Овсієнко Никифор Григор'єв (з 18 лютого) | ||||||
Військові сили | |||||||
15 000 23 000 | 30 000–40 000 Український фронт у Криму |
Передісторія
11 листопада 1918 року німецька армія капітулювала на Західному фронті, що створило вакуум у контрольованій Німеччиною Україні. Зав'язалися бої між більшовицькими, білогвардійськими та українськими самостійницькими силами. Французький прем'єр-міністр Жорж Клемансо вирішив направити в Україну міжнародну експедицію під проводом Франції, щоб забезпечити відступ німців, зупинити поширення більшовизму та встановити економічну сферу впливу.
Намагаючись надати експедиції міжнародного характеру, французи закликали до участі інші країни, на що відгукнулася лише Греція: Елефтеріос Венізелос вирішив надіслати значний контингент (2-гу і 13-ту піхотні дивізії) під командуванням генерал-майора Константіноса Нідера, прагнучи цим здобути підтримку грецьких претензій на мирних переговорах, що тоді тривали. Також у наступні місяці прибули деякі польські, румунські та чеські підрозділи.
Командування експедицією було передано командувачу французької в Румунії генералу Анрі Бертело.
Інтервенція
Обстанова в Україні в грудні 1918 року була дуже складною: підтримуваного Німеччиною гетьмана України Павла Скоропадського тільки-но повалили діячі Української Народної Республіки на чолі з Симоном Петлюрою, але на Україну насувалася загроза у вигляді проросійської білої Добровольчої армії під командуванням Антона Денікіна. Водночас в Україну вдерлися більшовицькі сили, просуваючись на Київ. Нарешті, існувала ще низка незалежних менших армій або загонів, які переходили на той бік, на який їм було вигідно.
Французи висадилися в Одесі 18 грудня 1918 року, у Севастополі — 26 грудня, а в Миколаєві, Херсоні та Тирасполі — в січні 1919 року. В Одесі, перш ніж французи повністю оволоділи містом, між ними та військами Української Народної Республіки відбувся 7-годинний бій.
Інтервенти виявили дуже напружену ситуацію між петлюрівською українською армією та білою Добровольчою армією. Вони також були вражені відсутністю дисципліни та військових якостей своїх російських союзників. Ще однією неприємною несподіванкою стала ворожа реакція населення відносно французів і особливо щодо греків, які розглядалися як загарбники, а не як визволителі. Усі ці чинники посилювали втому від війни серед союзницьких військ, частина яких навіть стала сприйнятливою до більшовицької пропаганди.
Наприкінці січня 1919 року Бертело скаржився, що йому, щоб зайняти всю Україну, досі виділено менш ніж 3000 вояків, а йому загалом потрібно 20 дивізій. Тим часом більшовики та їхні союзники вже дійшли такого самого висновку.
Херсон, Миколаїв та Одеса
Місцевий воєначальник отаман Григор'єв примкнув до більшовиків 18 лютого 1919 р. і виступив зі своїм військом проти іноземних загарбників. Налічуючи 10-12 тис. бійців, він спершу атакував 2 березня Херсон, який утримували лише 150 французів, 700 греків і кілька сотень добровольців сумнівної надійності. Після важких боїв місто було взято 9 березня, а вояків союзників евакуювали французьким флотом під прикриттям інтенсивного обстрілу. Союзницьким військам довелося не тільки боротися з силами Григор'єва, а й потрапити під снайперський вогонь жителів міста. Французи втратили 4 вбитими і 22 пораненими, а бойові втрати греків становили близько 250 душ. Принагідно були вбиті і деякі цивільні місцеві греки.
Захопивши Херсон, Григор'єв повернув свої війська на Миколаїв, де розташовувалося ще менше союзницьких сил. У місті все ще перебувало 12 000 добре споряджених німецьких військовослужбовців, але вони не мали наміру брати участь у боях. Місцевому французькому командиру дозволили домовитися про перемир'я з Григор'євим, і 14—16 березня всі союзницькі та німецькі війська були евакуйовані морем без бою, залишивши по собі істотну кількість матеріальної частини.
Ці поразки від безладної партизанської юрби сильно підірвали престиж союзників. Упевненість білих військ у незмінності режиму союзників в Одесі похитнулася. Впав і моральний дух союзницьких військ, коли ті збагнули, що їм доведеться вступити в бій. Був низьким і бойовий дух моряків французького флоту на Чорному морі, де більшість хотіла, щоб їх демобілізували й відправили додому. Моральний дух грецьких і польських інтервенційних сил був не кращим.
Союзники відступили до свого останнього оплоту — Одеси, де ситуація мала вигляд дуже похмурої. Хоча в місті налічувалося 25 000 вояків, чисельність армії Григор'єва тепер оцінювалася в 30—40 тис. душ. Союзники поступалися чисельно, їхні війська зневірилися, не вистачало постачання, а серед населення назрівала революція. З метою перепинити постачання більшовики блокували місто настільки, що не могли пропливати кораблі, а це значило, що зв'язки із зовнішнім світом опинилися під загрозою. Бертело, який неодноразово просив про підмогу чи підкріплення, 16 березня попрохав звільнити його від обов'язків командувача.
Тим часом до міста з півночі наблизилися пробільшовицькі загони — цього разу чисельністю близько 17 000 осіб, які 18 березня легко захопили Березівку, а кількома днями пізніше — Очаків. 20 березня в Одесу прибув Верховний головнокомандувач Союзницької східної армії Франше д'Еспере і швидко дійшов висновку, що евакуації не уникнути. Ситуація в Одесі була напруженою, оскільки всі політичні угруповання міста (за винятком крайніх правих) висловили жаль із приводу дій Франції. Представники міської думи, місцеві меншовики та есери протестували проти порушення суверенітету Росії. Франше д'Еспере попросив генерала д'Ансельма розпочати підготовку до евакуації, але не повідомив про це ні Добровольчу армію, ні грецьких союзників. 29 березня Франше д'Еспере отримав дозвіл від Клемансо на відхід. 1 квітня Франше д'Еспере наказав д'Ансельму виконати свій план евакуації, і до 6 квітня всі війська союзників, їхня матеріальна частина та близько 50 000 цивільних покинули місто. Не всіх евакуювали морем: значна частина армії рушила до Румунії.
- Грецькі військовики в Одесі.
- Французькі колоніальні війська в Одесі.
- Французький флот евакуюється з Одеси в квітні 1919 р.
- Вступ в Одесу армії Григор'єва, квітень 1919 р.
Севастополь і Крим
Клемансо закликав Франше д'Еспере триматися за Севастополь і Крим як бастіон для подальших дій на півдні колишньої Російської імперії, але проблеми тут були такі ж, як і в Одесі. Станом на 14 квітня там налічувалося лише 7000 союзницьких вояків, у тому числі 2000 грецьких і 1500 алжирських і сенегальських військовиків. 3 квітня більшовицькі війська (2-га українська радянська армія) вже легко прорвалися через Перекопський перешийок і швидко посувались у бік Севастополя, діставшись околиць міста 14 квітня. Першу атаку на місто було розпочато 16 квітня, але її відбили артилерійським вогнем французьких кораблів. Наступного дня французи попросили перемир'я, щоб евакуюватися з міста.
19 квітня на французьких лінкорах «Франс» і «Жан Бар» спалахнув бунт, спричинений поєднанням утоми від війни, наявністю прихильників комуністів у команді та складними умовами. Заколот було придушено, але він затримав евакуацію до 29 квітня, коли більшовики ввійшли в спустіле місто.
Причини поразки
Втручання союзників обернулося повним провалом із кількох причин:
- вторгнення було погано організованим, недостатньо спорядженим і невизначеним у своїх цілях;
- серед союзницьких військ, які відчували більше симпатій до червоних, ніж до білих, панувала втома від війни, що навіть призводило до непокори наказам і до заколотів;
- населення Півдня України ставилося до союзницьких військ переважно вороже;
- більшовицький військовий спротив був дисциплінованим та дієвим, тоді як білі війська в регіоні являли собою невелику військову цінність.
Наслідки
Союзницька політика перейшла від прямого втручання до непрямої допомоги білогвардійським силам і дипломатичного «санітарного кордону» проти більшовиків.
Незабаром російська Біла армія відбила Одесу, але зрештою до кінця 1920 року радянська Червона армія зуміла подолати як українські, так і білогвардійські війська та закріпитися в Україні.
Примітки
- Kirițescu, Constantin; Istoria războiului pentru întregirea României — Ediția a III-a, vol. II; Editura Științifică și Enciclopedică, București, 1989.
- Kenez, Peter (1977). Civil War in South Russia, 1919-1920: The Defeat of the Whites (англ.). Hoover Institution on War, Revolution, and Peace. с. 182. ISBN .
- Kenez, Peter (1 січня 1977). Civil War in South Russia, 1919-1920: The Defeat of the Whites (англ.). University of California Press. с. 188. ISBN .
- Shmelev, Anatol (1 червня 2003). The allies in Russia, 1917–20: Intervention as seen by the whites. Revolutionary Russia. 16 (1): 93—94. doi:10.1080/09546540308575766. ISSN 0954-6545.
- Kenez, p. 189
Джерела
- Kenez, Peter (1 січня 1977). Civil War in South Russia, 1919-1920: The Defeat of the Whites. University of California Press. с. 188. ISBN . (англ.)
- Wright, Damien. Churchill's Secret War with Lenin: British and Commonwealth Military Intervention in the Russian Civil War, 1918–20, Solihull, UK, 2017
- Shmelev, Anatol (1 червня 2003). The allies in Russia, 1917–20: Intervention as seen by the whites. Revolutionary Russia. 16 (1): 87—107. doi:10.1080/09546540308575766. ISSN 0954-6545.
- The French army and intervention in Southern Russia, 1918—1919 by J. Kim Munholland
- Allen, W. E. D. (1963). The Ukraine: a history. Russell & Russell. p. 404.
- Hunczak, Taras (1977). The Ukraine, 1917–1921: A Study in Revolution. Harvard University Press. с. 424. ISBN ..
- Mawdsley, Evan (1987). The Russian Civil War. Allen & Unwin. p. 351. .
- Király, Béla K.; Pastor, Peter, eds. War and society in East Central Europe Vol. 20: Revolutions and interventions in Hungary and its neighbor states, 1918—1919. Columbia University Press. p. 530. .
- Snook, David (1989). British Naval Operations in the Black Sea 1918–1920, Part I. Warship International. XXVI (1): 36—50. ISSN 0043-0374.
- L'intervention française à Odessa (décembre 1918 — mars 1919) vue à travers l'action du " Consul de France ", Emile Henno
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Francuzka intervenciya v Odesi ta Krimu vijskova intervenciya soyuznikiv pid kerivnictvom Franciyi z grudnya 1918 po kviten 1919 roku na ukrayinskomu uzberezhzhi Chornogo morya v ramkah intervenciyi soyuznikiv u Rosiyi pislya Zhovtnevoyi revolyuciyi Interventi doluchilisya do gromadyanskoyi vijni v Rosiyi na boci Bilogo ruhu a yihnye zbrojne vtruchannya zakinchilosya nevdacheyu Francuzka intervenciya v Odesi ta Krimu Inozemna vijskova intervenciya v Rosiyi Francuzki tanki v Odesi 1919 r Francuzki tanki v Odesi 1919 r Data 18 grudnya 1918 30 kvitnya 1919 Misce Sevastopol Odesa Herson i Mikolayiv Rezultat proval evakuaciya soyuznikiv Storoni Franciya Rumuniya Greciya Polsha Chehoslovachchina Zbrojni sili Pivdnya Rosiyi Ukrayinska Narodna Respublika Chervona Armiya Zelena armiya z 18 lyutogo Komanduvachi Anri Bertelo Filipp d Anselm Anton Denikin Nikifor Grigor yev do 18 lyutogo Volodimir Antonov Ovsiyenko Nikifor Grigor yev z 18 lyutogo Vijskovi sili 15 000 23 000 30 000 40 000 Ukrayinskij front u KrimuPeredistoriya11 listopada 1918 roku nimecka armiya kapitulyuvala na Zahidnomu fronti sho stvorilo vakuum u kontrolovanij Nimechchinoyu Ukrayini Zav yazalisya boyi mizh bilshovickimi bilogvardijskimi ta ukrayinskimi samostijnickimi silami Francuzkij prem yer ministr Zhorzh Klemanso virishiv napraviti v Ukrayinu mizhnarodnu ekspediciyu pid provodom Franciyi shob zabezpechiti vidstup nimciv zupiniti poshirennya bilshovizmu ta vstanoviti ekonomichnu sferu vplivu Namagayuchis nadati ekspediciyi mizhnarodnogo harakteru francuzi zaklikali do uchasti inshi krayini na sho vidguknulasya lishe Greciya Elefterios Venizelos virishiv nadislati znachnij kontingent 2 gu i 13 tu pihotni diviziyi pid komanduvannyam general majora Konstantinosa Nidera pragnuchi cim zdobuti pidtrimku greckih pretenzij na mirnih peregovorah sho todi trivali Takozh u nastupni misyaci pribuli deyaki polski rumunski ta cheski pidrozdili Komanduvannya ekspediciyeyu bulo peredano komanduvachu francuzkoyi v Rumuniyi generalu Anri Bertelo IntervenciyaObstanova v Ukrayini v grudni 1918 roku bula duzhe skladnoyu pidtrimuvanogo Nimechchinoyu getmana Ukrayini Pavla Skoropadskogo tilki no povalili diyachi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki na choli z Simonom Petlyuroyu ale na Ukrayinu nasuvalasya zagroza u viglyadi prorosijskoyi biloyi Dobrovolchoyi armiyi pid komanduvannyam Antona Denikina Vodnochas v Ukrayinu vderlisya bilshovicki sili prosuvayuchis na Kiyiv Nareshti isnuvala she nizka nezalezhnih menshih armij abo zagoniv yaki perehodili na toj bik na yakij yim bulo vigidno Francuzi visadilisya v Odesi 18 grudnya 1918 roku u Sevastopoli 26 grudnya a v Mikolayevi Hersoni ta Tiraspoli v sichni 1919 roku V Odesi persh nizh francuzi povnistyu ovolodili mistom mizh nimi ta vijskami Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki vidbuvsya 7 godinnij bij Interventi viyavili duzhe napruzhenu situaciyu mizh petlyurivskoyu ukrayinskoyu armiyeyu ta biloyu Dobrovolchoyu armiyeyu Voni takozh buli vrazheni vidsutnistyu disciplini ta vijskovih yakostej svoyih rosijskih soyuznikiv She odniyeyu nepriyemnoyu nespodivankoyu stala vorozha reakciya naselennya vidnosno francuziv i osoblivo shodo grekiv yaki rozglyadalisya yak zagarbniki a ne yak vizvoliteli Usi ci chinniki posilyuvali vtomu vid vijni sered soyuznickih vijsk chastina yakih navit stala sprijnyatlivoyu do bilshovickoyi propagandi Naprikinci sichnya 1919 roku Bertelo skarzhivsya sho jomu shob zajnyati vsyu Ukrayinu dosi vidileno mensh nizh 3000 voyakiv a jomu zagalom potribno 20 divizij Tim chasom bilshoviki ta yihni soyuzniki vzhe dijshli takogo samogo visnovku Herson Mikolayiv ta Odesa Miscevij voyenachalnik otaman Grigor yev primknuv do bilshovikiv 18 lyutogo 1919 r i vistupiv zi svoyim vijskom proti inozemnih zagarbnikiv Nalichuyuchi 10 12 tis bijciv vin spershu atakuvav 2 bereznya Herson yakij utrimuvali lishe 150 francuziv 700 grekiv i kilka soten dobrovolciv sumnivnoyi nadijnosti Pislya vazhkih boyiv misto bulo vzyato 9 bereznya a voyakiv soyuznikiv evakuyuvali francuzkim flotom pid prikrittyam intensivnogo obstrilu Soyuznickim vijskam dovelosya ne tilki borotisya z silami Grigor yeva a j potrapiti pid snajperskij vogon zhiteliv mista Francuzi vtratili 4 vbitimi i 22 poranenimi a bojovi vtrati grekiv stanovili blizko 250 dush Prinagidno buli vbiti i deyaki civilni miscevi greki Zahopivshi Herson Grigor yev povernuv svoyi vijska na Mikolayiv de roztashovuvalosya she menshe soyuznickih sil U misti vse she perebuvalo 12 000 dobre sporyadzhenih nimeckih vijskovosluzhbovciv ale voni ne mali namiru brati uchast u boyah Miscevomu francuzkomu komandiru dozvolili domovitisya pro peremir ya z Grigor yevim i 14 16 bereznya vsi soyuznicki ta nimecki vijska buli evakujovani morem bez boyu zalishivshi po sobi istotnu kilkist materialnoyi chastini Ci porazki vid bezladnoyi partizanskoyi yurbi silno pidirvali prestizh soyuznikiv Upevnenist bilih vijsk u nezminnosti rezhimu soyuznikiv v Odesi pohitnulasya Vpav i moralnij duh soyuznickih vijsk koli ti zbagnuli sho yim dovedetsya vstupiti v bij Buv nizkim i bojovij duh moryakiv francuzkogo flotu na Chornomu mori de bilshist hotila shob yih demobilizuvali j vidpravili dodomu Moralnij duh greckih i polskih intervencijnih sil buv ne krashim Soyuzniki vidstupili do svogo ostannogo oplotu Odesi de situaciya mala viglyad duzhe pohmuroyi Hocha v misti nalichuvalosya 25 000 voyakiv chiselnist armiyi Grigor yeva teper ocinyuvalasya v 30 40 tis dush Soyuzniki postupalisya chiselno yihni vijska znevirilisya ne vistachalo postachannya a sered naselennya nazrivala revolyuciya Z metoyu perepiniti postachannya bilshoviki blokuvali misto nastilki sho ne mogli proplivati korabli a ce znachilo sho zv yazki iz zovnishnim svitom opinilisya pid zagrozoyu Bertelo yakij neodnorazovo prosiv pro pidmogu chi pidkriplennya 16 bereznya poprohav zvilniti jogo vid obov yazkiv komanduvacha Tim chasom do mista z pivnochi nablizilisya probilshovicki zagoni cogo razu chiselnistyu blizko 17 000 osib yaki 18 bereznya legko zahopili Berezivku a kilkoma dnyami piznishe Ochakiv 20 bereznya v Odesu pribuv Verhovnij golovnokomanduvach Soyuznickoyi shidnoyi armiyi Franshe d Espere i shvidko dijshov visnovku sho evakuaciyi ne uniknuti Situaciya v Odesi bula napruzhenoyu oskilki vsi politichni ugrupovannya mista za vinyatkom krajnih pravih vislovili zhal iz privodu dij Franciyi Predstavniki miskoyi dumi miscevi menshoviki ta eseri protestuvali proti porushennya suverenitetu Rosiyi Franshe d Espere poprosiv generala d Anselma rozpochati pidgotovku do evakuaciyi ale ne povidomiv pro ce ni Dobrovolchu armiyu ni greckih soyuznikiv 29 bereznya Franshe d Espere otrimav dozvil vid Klemanso na vidhid 1 kvitnya Franshe d Espere nakazav d Anselmu vikonati svij plan evakuaciyi i do 6 kvitnya vsi vijska soyuznikiv yihnya materialna chastina ta blizko 50 000 civilnih pokinuli misto Ne vsih evakuyuvali morem znachna chastina armiyi rushila do Rumuniyi Grecki vijskoviki v Odesi Francuzki kolonialni vijska v Odesi Francuzkij flot evakuyuyetsya z Odesi v kvitni 1919 r Vstup v Odesu armiyi Grigor yeva kviten 1919 r Sevastopol i Krim Klemanso zaklikav Franshe d Espere trimatisya za Sevastopol i Krim yak bastion dlya podalshih dij na pivdni kolishnoyi Rosijskoyi imperiyi ale problemi tut buli taki zh yak i v Odesi Stanom na 14 kvitnya tam nalichuvalosya lishe 7000 soyuznickih voyakiv u tomu chisli 2000 greckih i 1500 alzhirskih i senegalskih vijskovikiv 3 kvitnya bilshovicki vijska 2 ga ukrayinska radyanska armiya vzhe legko prorvalisya cherez Perekopskij pereshijok i shvidko posuvalis u bik Sevastopolya distavshis okolic mista 14 kvitnya Pershu ataku na misto bulo rozpochato 16 kvitnya ale yiyi vidbili artilerijskim vognem francuzkih korabliv Nastupnogo dnya francuzi poprosili peremir ya shob evakuyuvatisya z mista 19 kvitnya na francuzkih linkorah Frans i Zhan Bar spalahnuv bunt sprichinenij poyednannyam utomi vid vijni nayavnistyu prihilnikiv komunistiv u komandi ta skladnimi umovami Zakolot bulo pridusheno ale vin zatrimav evakuaciyu do 29 kvitnya koli bilshoviki vvijshli v spustile misto Prichini porazkiVtruchannya soyuznikiv obernulosya povnim provalom iz kilkoh prichin vtorgnennya bulo pogano organizovanim nedostatno sporyadzhenim i neviznachenim u svoyih cilyah sered soyuznickih vijsk yaki vidchuvali bilshe simpatij do chervonih nizh do bilih panuvala vtoma vid vijni sho navit prizvodilo do nepokori nakazam i do zakolotiv naselennya Pivdnya Ukrayini stavilosya do soyuznickih vijsk perevazhno vorozhe bilshovickij vijskovij sprotiv buv disciplinovanim ta diyevim todi yak bili vijska v regioni yavlyali soboyu neveliku vijskovu cinnist NaslidkiSoyuznicka politika perejshla vid pryamogo vtruchannya do nepryamoyi dopomogi bilogvardijskim silam i diplomatichnogo sanitarnogo kordonu proti bilshovikiv Nezabarom rosijska Bila armiya vidbila Odesu ale zreshtoyu do kincya 1920 roku radyanska Chervona armiya zumila podolati yak ukrayinski tak i bilogvardijski vijska ta zakripitisya v Ukrayini PrimitkiKirițescu Constantin Istoria războiului pentru intregirea Romaniei Ediția a III a vol II Editura Științifică și Enciclopedică București 1989 ISBN 973 29 0048 2 Kenez Peter 1977 Civil War in South Russia 1919 1920 The Defeat of the Whites angl Hoover Institution on War Revolution and Peace s 182 ISBN 978 0 520 03346 7 Kenez Peter 1 sichnya 1977 Civil War in South Russia 1919 1920 The Defeat of the Whites angl University of California Press s 188 ISBN 978 0 520 03346 7 Shmelev Anatol 1 chervnya 2003 The allies in Russia 1917 20 Intervention as seen by the whites Revolutionary Russia 16 1 93 94 doi 10 1080 09546540308575766 ISSN 0954 6545 Kenez p 189DzherelaKenez Peter 1 sichnya 1977 Civil War in South Russia 1919 1920 The Defeat of the Whites University of California Press s 188 ISBN 978 0 520 03346 7 angl Wright Damien Churchill s Secret War with Lenin British and Commonwealth Military Intervention in the Russian Civil War 1918 20 Solihull UK 2017 Shmelev Anatol 1 chervnya 2003 The allies in Russia 1917 20 Intervention as seen by the whites Revolutionary Russia 16 1 87 107 doi 10 1080 09546540308575766 ISSN 0954 6545 The French army and intervention in Southern Russia 1918 1919 by J Kim Munholland Allen W E D 1963 The Ukraine a history Russell amp Russell p 404 Hunczak Taras 1977 The Ukraine 1917 1921 A Study in Revolution Harvard University Press s 424 ISBN 9780674920095 Mawdsley Evan 1987 The Russian Civil War Allen amp Unwin p 351 ISBN 9780049470248 Kiraly Bela K Pastor Peter eds War and society in East Central Europe Vol 20 Revolutions and interventions in Hungary and its neighbor states 1918 1919 Columbia University Press p 530 ISBN 9780880331371 Snook David 1989 British Naval Operations in the Black Sea 1918 1920 Part I Warship International XXVI 1 36 50 ISSN 0043 0374 L intervention francaise a Odessa decembre 1918 mars 1919 vue a travers l action du Consul de France Emile Henno