Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
У́стя-Зеле́не — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дністер, на заході району. Центр сільради, якій було підпорядковано села Лука та Межигір'я (до 2020). У зв'язку з переселенням мешканців хутори Вареньків, Мельники, Свидівка та Хомниця виведені з облікових даних.
| село Устя-Зелене | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Монастириська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060310370099093 |
| Облікова картка | Устя-Зелене |
| Основні дані | |
| Населення | 585 |
| Територія | 2.709 км² |
| Густота населення | 215.95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48341 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°01′37″ пн. ш. 24°57′51″ сх. д. / 49.02694° пн. ш. 24.96417° сх. д.Координати: 49°01′37″ пн. ш. 24°57′51″ сх. д. / 49.02694° пн. ш. 24.96417° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Відстань до районного центру | 19 км |
| Найближча залізнична станція | Дубівці |
| Відстань до залізничної станції | 18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19 |
| Карта | |
  Устя-Зелене | |
 Устя-Зелене | |
| Мапа | |
| | |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.
Населення — 528 осіб (2007).
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.
Юзеф Мітковський стверджував, що шляхтич отримав село, яке успадкував його син Теодорик.
Ще одна згадка — 1436 р.; було власністю родин польських шляхтичів Ко́лів, Бучацьких гербу Абданк, Павела Куропатви. Власники змінювались, поселення віддавали в заставу: сини Теодорика Бучацького-Язловецького Міхал та Ян (успадкували поселення від батька) продали в 1461 р. галицькому підстолію Янові Ко́лі; 1464–1465 років галицький підкоморій Ян Ко́ла заставив подільському воєводі Станіславові з Ходча та Янові Войниловському.
У податковому реєстрі 1515 року в селі Uscze документується піп (отже, уже тоді була церква) і 6 ланів (близько 150 га) оброблюваної землі.
1548 року згадане як місто Ружане Устє, згодом Устє-Зелене. 28 грудня, 31 грудня 1548 року король Сигізмунд II Авґуст надав привілеї на статус міста на магдебурзькому праві, на звільнення від податків (прохання власника Яна Мелецького)[].
У другій половині 16 ст. у замку була мурована каплиця св. Якова і Анни. Переведенню Устя-Зеленого до розряду містечок сприяли й оборонна мета, зокрема потреба створити в краї ряд укріплених місць для захисту від нападів турецько-татарських орд, які раз у раз чинили грабіжницькі походи.
Після шлюбу доньки Яна Коли Анни за подільським воєводою Яном Мелецьким перейшло до нього, його сина Миколая, вдови останнього Ельжбети[]. Після одруження з її донькою Катажиною дідичем став коронний підчаший, майбутній познанський воєвода Ян Остроруг, який надав тут притулок вигнаному з Молдови Єремії Могилі.
1600 року Єремія Могила — власник Устя Зеленого, по його смерти вдова Єлизавета Чомортань-Лозинська (згадана у 1607, 1615 роках). У 1616 році власником був зять Є. Могили — князь Самійло Корецький, у 1620 р. — інший зять, Максиміліан Пшерембський — перший чоловік Анни Могилівни (здобув «наїздом» разом зі Стефаном Потоцьким), 1628 р. господар Молдови Мирон Бернавський. 1633 р. король Владислав IV Ваза, після смерти останнього, надав місто правом кадука Станіславові Конєцпольському, але та Вишневецькі вчинили напад, пограбували. Після Конєцпольських власниками стали нащадки Стефана Потоцького (зокрема, внук Стефан Александер — белзький воєвода, який видав фундаційну грамоту на заснування монастиря ОО. Василіян в Бучачі).
З 1668 року тривала справа отримання дідичем Бучача Яном Потоцьким та його братом Павелом частини маєтностей («Устецький ключ») померлого сєрадзького воєводи Зиґмунта Кароля Пшерембського. За заповітом, разом з братом Павелом дідичив певну частину маєтностей устецьких; також там частку отримала дочка князя Богуслава Радзивілла Людовика Кароліна. Справа тривала у 1669 році, не була закінчена на коронаційному сеймі, було листування між та стольником великим литовським князем Станіславом Казимиром Радзивіллом.
Від — 1564 року центр староства Устє Корони Польської[], з 1569 р. — у складі Речі Посполитої. 1785 року містечко належало до Заліщицької, згодом — Станиславівської округ (або «циркулу», «крайсу»). Містечко було центром домінії Устя-Зелене, дл складу якої також входили громади і села Бобрівники, Лазарівка, Комарівка, Лука, Лядське, Межигір'я, Нисколизи, Тростянець Королівства Галичини і Володимирії. Згодом Устя-Зелене увійшло до складу новоутвореного Бучацького повіту Австрійської імперії (з 1867 р. — Австро-Угорської).
Місто було центром РКЦ[].
До 1914 року мало статус містечка. У XIX ст. містечко мало печатку з гербом: Архангел Михаїл, що тримає в правій руці опущений меч, у лівій — опущені піхви від меча.
Діяли філії українського товариства «Просвіта» та інших.
Січень — червень 1940 — райцентр УРСР.
На початку липня 1941 р. німецькі війська окупували Устя-Зелене. За роки війни нацисти вивезли до Німеччини на примусові роботи 110 юнаків та дівчат. Після виникнення УПА її поповнювала молодь села, зокрема: Роман Кашуба, Петро Листван, Степан Мисик, Антон Павелко, Петро Сплавник, Ярослав і Йосип Федики, Василь Ціцюра.
Із формуванням у 1943 р. дивізії “Галичина” в неї записалися кілька юнаків: Роман Заровецький, Михайло Малиняк, Андрій і Петро Павелки, Михайло Саєвич, Василь Сплавник, Петро Цибульський. У липні 1943 через Устя-Зелене проходило радянське партизанське з’єднання Сидора Ковпака.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району.
Символіка
Герб
Архистратиг Михаїл з опущеним мечем в правій руці і піхвами в лівій.
Пам'ятки
- символічна могила УСС (1991 р.)
- церква Собору Пресвятої Богородиці (1893 р., мурована), сайт церкви http://parafiyauz.com.ua/
- капличка
- пам'ятний хрест на честь скасування панщини в Австро-Угорщині 1848 року
- єврейський цвинтар.
Пам'ятники
- Тарасу Шевченку (1960 p.)
- воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965 р.)
- Пам'ятник Тарасові Шевченку
Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташований біля школи.
Встановлений 1961 р. Скульптор – Мацієвський (Івано-Франківськ).
Погруддя – тонований бетон.
Погруддя – 1,1 м, постамент – 1,9 м.
Меморіальні таблиці
- на будинку, де проживав Володимир Темницький (1997 р.).
Соціальна сфера
Працюють ЗОШ 1-3 ступ., клуб, бібліотека, дільнична лікарня, аптека, дошкільний заклад, дільн. вет. медицини, відділення зв'язку, 2 торгові заклади.
Відомі люди
Народилися
- о. Галібей Іван — голова Надзірних (спостережних) рад: Бучацького «Повітового союзу кооператив» (ПСК), Бучацької філії Українського банку (Українбанку)
- Степан Галібей — український громадський, освітній діяч, військовик, педагог
- громадський діяч, правник Я.-Р. Ботюк,
- громадсько-культурний діяч С. Душенко,
- художник, громадський діяч Ю. Панькевич.
Пов'язані з Устям-Зеленим
- громадсько-політичний діяч Володимир Темницький (одружився тут з піаністкою Росиславою Білинською)
- ректор Леонід Ковальчук працював хірургом місцевої лікарні
- доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри нафтогазового обладнання ІФНТУНГ, академік УНГА, Копей Богдан Володимирович[]Копей Богдан Володимирович
Примітки
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 жовтня 2021.
- Betlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym… — S. 295.
- Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1887. — T. XII. — S. 6. — № 69.
- з роду Кердеїв[]
- Zródla dziejowe // Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. T. XVIII. — Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 171.
- Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremijasz h. własnego (ok. 1555—1606) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 565—566.
- Betlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy… — S. 297.
- Nagielski M. Potocki Jan h. Pilawa (zm. 1675) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 35. (пол.)
- Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 44—45.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Гречило А., Савчук Ю., Сварник І. Герби міст України (XIV — І пол. ХХ ст.). — Київ, 2001. — 400 с. — .
- Записки Ханаса: про єврейський цвинтар в Усті Зеленому. Записки Ханаса. четвер, 13 липня 2017 р. Процитовано 23 жовтня 2022.
- У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 80. : іл. —
- Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
- Пиндус Б. Галібей Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 333. — .
- Пам'яті ректора Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського члена-кореспондента НАМН України, заслуженого діяча науки і техніки України, професора Леоніда Якимовича Ковальчука // Медична інформатика та інженерія. — 2014. — № 4. — С. 5-6.
Література
- Мельничук Б., Товстенюк О., Уніят В. Устя-Зелене // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 501. — .
- Мельничук, Б. Устя-Зелене [Текст] / Б. Мельничук, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль, 2014. — T. 3. — С. 83—86 : фот. кольор.
- Betlej A. Kościół parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 386 s., 509 il. — S. 295—311. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)
- Mitkowski J. Uście Zielone miasteczko prywatne: ze szczególnym uwzględnieniem stanu w XVIII wieku // Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego. — Prace historyczne. — 1956. — T. 2. — S. 113—163. (пол.)
- Uście 4.) U. Zielone, miasteczko, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 834. (пол.) — S. 584. (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U stya Zele ne selo v Ukrayini u Monastiriskij miskij gromadi Chortkivskogo rajonu Ternopilskoyi oblasti Roztashovane na richci Dnister na zahodi rajonu Centr silradi yakij bulo pidporyadkovano sela Luka ta Mezhigir ya do 2020 U zv yazku z pereselennyam meshkanciv hutori Varenkiv Melniki Svidivka ta Homnicya vivedeni z oblikovih danih selo Ustya Zelene Cerkva Soboru Presvyatoyi BogorodiciCerkva Soboru Presvyatoyi Bogorodici Krayina Ukrayina Oblast Ternopilska oblast Rajon Chortkivskij rajon Gromada Monastiriska miska gromada Kod KATOTTG UA61060310370099093 Oblikova kartka Ustya Zelene Osnovni dani Naselennya 585 Teritoriya 2 709 km Gustota naselennya 215 95 osib km Poshtovij indeks 48341 Telefonnij kod 380 3555 Geografichni dani Geografichni koordinati 49 01 37 pn sh 24 57 51 sh d 49 02694 pn sh 24 96417 sh d 49 02694 24 96417 Koordinati 49 01 37 pn sh 24 57 51 sh d 49 02694 pn sh 24 96417 sh d 49 02694 24 96417 Vodojmi Dnister Vidstan do rajonnogo centru 19 km Najblizhcha zaliznichna stanciya Dubivci Vidstan do zaliznichnoyi stanciyi 18 km Misceva vlada Adresa radi 48300 Ternopilska obl Chortkivskij r n m Monastiriska vul Shevchenka bud 19 Karta Ustya Zelene Ustya Zelene Mapa Ustya Zelene u Vikishovishi Cerkva Soboru Presvyatoyi Bogorodici Kaplichka na cvintari Stav bilya sela Vidpovidno do Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 12 chervnya 2020 roku 724 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Ternopilskoyi oblasti uvijshlo do skladu Monastiriskoyi miskoyi gromadi Naselennya 528 osib 2007 IstoriyaZagalnij viglyad sela Poblizu sela viyavleno arheologichni pam yatki piznogo paleolitu Yuzef Mitkovskij stverdzhuvav sho shlyahtich otrimav selo yake uspadkuvav jogo sin Teodorik She odna zgadka 1436 r bulo vlasnistyu rodin polskih shlyahtichiv Ko liv Buchackih gerbu Abdank Pavela Kuropatvi Vlasniki zminyuvalis poselennya viddavali v zastavu sini Teodorika Buchackogo Yazloveckogo Mihal ta Yan uspadkuvali poselennya vid batka prodali v 1461 r galickomu pidstoliyu Yanovi Ko li 1464 1465 rokiv galickij pidkomorij Yan Ko la zastaviv podilskomu voyevodi Stanislavovi z Hodcha ta Yanovi Vojnilovskomu U podatkovomu reyestri 1515 roku v seli Uscze dokumentuyetsya pip otzhe uzhe todi bula cerkva i 6 laniv blizko 150 ga obroblyuvanoyi zemli 1548 roku zgadane yak misto Ruzhane Ustye zgodom Ustye Zelene 28 grudnya 31 grudnya 1548 roku korol Sigizmund II Avgust nadav privileyi na status mista na magdeburzkomu pravi na zvilnennya vid podatkiv prohannya vlasnika Yana Meleckogo dzherelo U drugij polovini 16 st u zamku bula murovana kaplicya sv Yakova i Anni Perevedennyu Ustya Zelenogo do rozryadu mistechok spriyali j oboronna meta zokrema potreba stvoriti v krayi ryad ukriplenih misc dlya zahistu vid napadiv turecko tatarskih ord yaki raz u raz chinili grabizhnicki pohodi Pislya shlyubu donki Yana Koli Anni za podilskim voyevodoyu Yanom Meleckim perejshlo do nogo jogo sina Mikolaya vdovi ostannogo Elzhbeti dzherelo Pislya odruzhennya z yiyi donkoyu Katazhinoyu didichem stav koronnij pidchashij majbutnij poznanskij voyevoda Yan Ostrorug yakij nadav tut pritulok vignanomu z Moldovi Yeremiyi Mogili 1600 roku Yeremiya Mogila vlasnik Ustya Zelenogo po jogo smerti vdova Yelizaveta Chomortan Lozinska zgadana u 1607 1615 rokah U 1616 roci vlasnikom buv zyat Ye Mogili knyaz Samijlo Koreckij u 1620 r inshij zyat Maksimilian Psherembskij pershij cholovik Anni Mogilivni zdobuv nayizdom razom zi Stefanom Potockim 1628 r gospodar Moldovi Miron Bernavskij 1633 r korol Vladislav IV Vaza pislya smerti ostannogo nadav misto pravom kaduka Stanislavovi Konyecpolskomu ale ta Vishnevecki vchinili napad pograbuvali Pislya Konyecpolskih vlasnikami stali nashadki Stefana Potockogo zokrema vnuk Stefan Aleksander belzkij voyevoda yakij vidav fundacijnu gramotu na zasnuvannya monastirya OO Vasiliyan v Buchachi Z 1668 roku trivala sprava otrimannya didichem Buchacha Yanom Potockim ta jogo bratom Pavelom chastini mayetnostej Usteckij klyuch pomerlogo syeradzkogo voyevodi Zigmunta Karolya Psherembskogo Za zapovitom razom z bratom Pavelom didichiv pevnu chastinu mayetnostej usteckih takozh tam chastku otrimala dochka knyazya Boguslava Radzivilla Lyudovika Karolina Sprava trivala u 1669 roci ne bula zakinchena na koronacijnomu sejmi bulo listuvannya mizh ta stolnikom velikim litovskim knyazem Stanislavom Kazimirom Radzivillom Vid 1564 roku centr starostva Ustye Koroni Polskoyi dzherelo z 1569 r u skladi Rechi Pospolitoyi 1785 roku mistechko nalezhalo do Zalishickoyi zgodom Stanislavivskoyi okrug abo cirkulu krajsu Mistechko bulo centrom dominiyi Ustya Zelene dl skladu yakoyi takozh vhodili gromadi i sela Bobrivniki Lazarivka Komarivka Luka Lyadske Mezhigir ya Niskolizi Trostyanec Korolivstva Galichini i Volodimiriyi Zgodom Ustya Zelene uvijshlo do skladu novoutvorenogo Buchackogo povitu Avstrijskoyi imperiyi z 1867 r Avstro Ugorskoyi Misto bulo centrom RKC dzherelo Do 1914 roku malo status mistechka U XIX st mistechko malo pechatku z gerbom Arhangel Mihayil sho trimaye v pravij ruci opushenij mech u livij opusheni pihvi vid mecha Diyali filiyi ukrayinskogo tovaristva Prosvita ta inshih Sichen cherven 1940 rajcentr URSR Na pochatku lipnya 1941 r nimecki vijska okupuvali Ustya Zelene Za roki vijni nacisti vivezli do Nimechchini na primusovi roboti 110 yunakiv ta divchat Pislya viniknennya UPA yiyi popovnyuvala molod sela zokrema Roman Kashuba Petro Listvan Stepan Misik Anton Pavelko Petro Splavnik Yaroslav i Josip Fediki Vasil Cicyura Iz formuvannyam u 1943 r diviziyi Galichina v neyi zapisalisya kilka yunakiv Roman Zaroveckij Mihajlo Malinyak Andrij i Petro Pavelki Mihajlo Sayevich Vasil Splavnik Petro Cibulskij U lipni 1943 cherez Ustya Zelene prohodilo radyanske partizanske z yednannya Sidora Kovpaka Protyagom 1962 1966 selo nalezhalo do Buchackogo rajonu Pislya likvidaciyi Monastiriskogo rajonu 19 lipnya 2020 roku selo uvijshlo do Chortkivskogo rajonu SimvolikaGerb Arhistratig Mihayil z opushenim mechem v pravij ruci i pihvami v livij Pam yatkiKostel i dzvinicya Pam yatnik Tarasovi Shevchenku Macevi na staromu yevrejskomu kladovishi simvolichna mogila USS 1991 r cerkva Soboru Presvyatoyi Bogorodici 1893 r murovana sajt cerkvi http parafiyauz com ua kaplichka pam yatnij hrest na chest skasuvannya panshini v Avstro Ugorshini 1848 roku yevrejskij cvintar Pam yatniki Tarasu Shevchenku 1960 p voyinam odnoselcyam poleglim u nimecko radyanskij vijni 1965 r Pam yatnik Tarasovi Shevchenku Pam yatka monumentalnogo mistectva miscevogo znachennya Roztashovanij bilya shkoli Vstanovlenij 1961 r Skulptor Maciyevskij Ivano Frankivsk Pogruddya tonovanij beton Pogruddya 1 1 m postament 1 9 m Memorialni tablici na budinku de prozhivav Volodimir Temnickij 1997 r Socialna sferaPracyuyut ZOSh 1 3 stup klub biblioteka dilnichna likarnya apteka doshkilnij zaklad diln vet medicini viddilennya zv yazku 2 torgovi zakladi Vidomi lyudiNarodilisya o Galibej Ivan golova Nadzirnih sposterezhnih rad Buchackogo Povitovogo soyuzu kooperativ PSK Buchackoyi filiyi Ukrayinskogo banku Ukrayinbanku Stepan Galibej ukrayinskij gromadskij osvitnij diyach vijskovik pedagog gromadskij diyach pravnik Ya R Botyuk gromadsko kulturnij diyach S Dushenko hudozhnik gromadskij diyach Yu Pankevich Pov yazani z Ustyam Zelenim gromadsko politichnij diyach Volodimir Temnickij odruzhivsya tut z pianistkoyu Rosislavoyu Bilinskoyu rektor Leonid Kovalchuk pracyuvav hirurgom miscevoyi likarni doktor tehnichnih nauk profesor zaviduvach kafedri naftogazovogo obladnannya IFNTUNG akademik UNGA Kopej Bogdan Volodimirovich dzherelo Kopej Bogdan VolodimirovichPrimitkiKabinet Ministriv Ukrayini Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Ternopilskoyi oblasti www kmu gov ua ua Procitovano 22 zhovtnya 2021 Betlej A Kosciol parafialny p w Sw Trojcy w Usciu Zielonym S 295 Akta grodzkie i ziemskie Lwow 1887 T XII S 6 69 z rodu Kerdeyiv dzherelo Zrodla dziejowe Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno statystycznym Cz I T XVIII Ziemie ruskie Rus Czerwona Warszawa Sklad glowny u Gerberta I Wolfa 1902 S 171 Mohila Moghila Movila Jeremijasz h wlasnego ok 1555 1606 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1976 T XXI 3 Zeszyt 90 S 565 566 Betlej A Kosciol parafialny p w Sw Trojcy S 297 Nagielski M Potocki Jan h Pilawa zm 1675 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1984 T XXVIII 1 Zeszyt 116 S 35 pol Andrusyak N Minule Buchachchini Buchach i Buchachchina S 44 45 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Grechilo A Savchuk Yu Svarnik I Gerbi mist Ukrayini XIV I pol HH st Kiyiv 2001 400 s ISBN 966 578 085 9 Zapiski Hanasa pro yevrejskij cvintar v Usti Zelenomu Zapiski Hanasa chetver 13 lipnya 2017 r Procitovano 23 zhovtnya 2022 U kameni bronzi graniti ilyustrovanij almanah Ternopil TzOV Terno graf 2014 S 80 il ISBN 978 966 457 202 3 Rishennya vikonkomu Ternopilskoyi oblasnoyi radi vid 22 bereznya 1971 roku 147 Pindus B Galibej Ivan Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2008 T 3 P Ya S 333 ISBN 978 966 528 279 2 Pam yati rektora Ternopilskogo derzhavnogo medichnogo universitetu imeni I Ya Gorbachevskogo chlena korespondenta NAMN Ukrayini zasluzhenogo diyacha nauki i tehniki Ukrayini profesora Leonida Yakimovicha Kovalchuka Medichna informatika ta inzheneriya 2014 4 S 5 6 LiteraturaPortal Ternopilshina Melnichuk B Tovstenyuk O Uniyat V Ustya Zelene Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2008 T 3 P Ya S 501 ISBN 978 966 528 279 2 Melnichuk B Ustya Zelene Tekst B Melnichuk M Fedechko Ternopilshina Istoriya mist i sil u 3 t Ternopil 2014 T 3 S 83 86 fot kolor Betlej A Kosciol parafialny p w Sw Trojcy w Usciu Zielonym Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego Krakow Antykwa drukarnia Skleniarz 2010 T 18 386 s 509 il S 295 311 Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej Cz I ISBN 978 83 89273 79 6 pol Mitkowski J Uscie Zielone miasteczko prywatne ze szczegolnym uwzglednieniem stanu w XVIII wieku Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellonskiego Prace historyczne 1956 T 2 S 113 163 pol Uscie 4 U Zielone miasteczko pow buczacki Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1892 T XII S 834 pol S 584 pol