Міміно груз მიმინო рос Мимино російсько грузинський радянський фільм грузинського кінорежисера Георгія Данелії У прокаті

«Міміно́» (груз. «მიმინო», рос. «Мимино») — російсько-грузинський радянський фільм грузинського кінорежисера Георгія Данелії. У прокаті 1978 року фільм посів 17-те місце (24,4 млн глядачів, 1258 фільмокопій). Текст за кадром читає Артем Карапетян.

Міміно
груз. მიმინო рос. Мимино

Жанр	комедія
Режисер	Георгій Данелія
Сценарист	Георгій Данелія Резо Габріадзе Вікторія Токарєва
У головних ролях	Вахтанг Кікабідзе Фрунзик Мкртчян Олена Проклова Євген Леонов Марина Дюжева Арчіл Ґоміашвілі Мікаела Дроздовська Володимир Басов
Оператор
Композитор	Гія Канчелі
Художники	Борис Немечек, Елеонора Немечек
Костюмер	Ольга Кручиніна
Кінокомпанія	Грузія-фільм Мосфільм
Дистриб'ютор	Netflix
Тривалість	92 хв.
Мова	грузинська російська
Країна	СРСР
Рік	1977
Дата виходу	27 березня 1978 року (СРСР)
IMDb	ID 0076391
Рейтинг	MPAA: PG
Міміно у Вікісховищі

Прем'єри фільму відбулися у: СРСР (Липень 1977 року, Московський міжнародний кінофестиваль; 27 березня 1978 року, на широких екранах), Фінляндія (31 серпня 1979 року), Угорщина (12 березня 1980 року).

Сюжет

Валентин Костянтинович (Валіко Котеєвич) Мізандарі — 34-річний пілот вертольота Мі-2 (який він ласкаво називає «пепела» — метелик) місцевих грузинських авіаліній на прізвисько Міміно́, що означає «сокіл», зустрічає в аеропорту Тбілісі свого однокурсника, який є пілотом надзвукового авіалайнеру Ту-144 і літає за кордон СРСР. В екіпажі цього льотчика літає стюардеса Лариса Іванівна, що відразу підкорила серце джигіта. Бажаючи досягти успіхів у великій авіації, Міміно відправляється в Москву…

У Москві Валіко знайомиться з простим вірменським Рубеном Хачікяном. За кілька днів вони витрачають всі гроші, і крім того, їх виселяють з елітного готелю. Рубік-Джан стає найкращим другом Міміно, разом вони потрапляють у неприємні ситуації, але справжня дружба допомагає їм подолати їх.

Зустрівши свого давнього ворога — чоловіка, що спокусив його сестру, Валіко влаштовує в його квартирі легкий погром, за що потрапляє на лаву підсудних. Рубен не лишає друга одного у важкій ситуації та всіляко намагається допомогти гордому другові-льотчику. На лаві підсудних Міміно зустрів своє 35-річчя, що стає причиною формальної відмови від можливості перенавчання на літак великої авіації. Вже вирішивши повернутися додому, Міміно випадково знайомиться з ветераном війни Волоховим, який, через впливового чиновника, допомагає Валіко здійснити свою мрію.

Міміно стає льотчиком далекої цивільної авіації СРСР, пілотом надзвукового лайнера Ту-144 і літає по всьому світу. Але, відкритий і доброзичливий до людей, Валіко не дуже затишно відчуває себе у великих містах, і, сумуючи за Батьківщиною, повертається додому, в Телаві, до улюбленої роботи, до своїх рідних і близьких.

Актори

Вахтанг Кікабідзе — Валіко (Валентин Костянтинович) Мізандарі на прізвисько «Міміно», льотчик місцевих авіаліній.
Фрунзик Мкртчян — Рубен Хачикян, Рубіка — водій вантажівки, який приїхав у Москву у справах, що мешкає в одному готельному номері з Валіко.
Олена Проклова — Лариса Іванівна Комарова, стюардеса
Євген Леонов — Іван Сергійович Волохов, фронтовик
— Гіві Іванович, командир авіазагону, що в ньому працює Валіко.
— Варлаам, юний племінник Міміно, який мешкає в горах з дідом і матір'ю
Марина Дюжева — Світлана Георгіївна, адвокат-початківець
Арчіл Ґоміашвілі — Нугзар Папішвілі, «потерпілий»
Мікаела Дроздовська — дружина Папішвілі
Володимир Басов — Родіон Синицин, співак у Великому театрі, який влаштовує Валіко в готель на прохання тітки Ніни з Тбілісі
Валентина Титова — Таня Сіницина
— батько адвоката
— в епізоді
— сестра Валіко
— дід
Тамара Тваліашвілі — бабця з коровою
Михайло Васьков — в епізоді
Павло Вінник — друг Нугзара Папішвілі
Савелій Крамаров — підсудний з «гарними очима»
— прокурор
Раїса Куркіна — суддя
Микола Граббе — фронтовий друг Волохова
Надія Семенцова — секретарка
Едуард Ізотов — командир екіпажу
Георгій Данелія — пілот літака, екіпаж рейсу «Тбілісі — Москва»
Володимир Протасенко — Валера, командир екіпажу, в якому літала Лариса Комарова
Віктор Шульгін — кадровик
Людмила Гаврилова — організатор симпозіуму ендокринологів
Тетяна Паркіна — Тимофеєва, стюардеса, напарниця Лариси
— пасажирка, старенька-іноземка
— в епізоді
— в епізоді
— стюардеса Катя
— радист, друг Валіко
— Кукуш, шиє кепки
— Аристофан, маляр
Борислав Брондуков — людина, яка зважувалася перед польотом
Леонід Куравльов — Хачикян, справжній професор-ендокринолог
— таксист
— відвідувачка ресторану, танцює лезгінку
Рене Хобуа — не знімався в фільмі. Данелія вказував цю людину, будівника з Зугдіді, в титрах своїх фільмів на знак вдячності за колись приділену йому увагу.
— генерал, в приймальні фронтового друга Волохова
— чоловік адвоката
— Вероніка, сестра Лариси (у титрах не вказана)
— жінка, яка спостерігала за танцем Валіко і Рубіка (у титрах не вказана)
— перехожий
— музика в ресторані готелю «Росія»

Нагороди

Золотий приз МКФ в Москві (Георгій Данелія, 1977);
Приз за найкращий комедійний фільм на Всесоюзному кінофестивалі у Єревані (Георгій Данелія, 1978);
Державна премія СРСР (Георгій Данелія, Фрунзик Мкртчян, 1978);
Приз «Золотий Лачено» на в Авелліно (Георгій Данелія, 1979).

Цитати з фільму

Багато фраз з фільму стали крилатими:

— Вісім (баранів) це разом з тобою було…
— Ало… Ларису Іванівну хочу.
— Я вам один розумний річ скажу, але тільки ви не ображайтесь.
— Я так думаю (часто вимовляється наприкінці фраз)
— Сідайте. — Дякую, я пішки постою.
— Ти і вона не дві пари в чоботи.
— Таку особисту відразу я відчуваю до потерпілого, що їсти не можу!
— Хто такий цей потерпілий? Куди він пішов? Я його вперше бачу!
— Ці «Жигулі» чим думають, я не знаю. Під ногами крутяться, крутяться, крутяться.
— Туди-сюди, культурний захід.
— Дзер нманнере хайтаракумен Республікан! (вірм. такі, як ти, ганьблять республіку)
— Гамарджобат аріци, бічо. (груз. Привітатися треба, хлопче)

Примітки

Валіко Мізандарі пілотував вертоліт Мі-2, зібраний у польському Ряшеві. Вертоліт був розроблений в СРСР, а вироблявся в Польщі для всіх країн РЕВ.
Художнє перебільшення. Насправді Ту-144 ніколи не використовувались на міжнародних авіалініях.
http://magazines.russ.ru/druzhba/2003/1/dan.html [ 25 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Георгий Данелия. Безбилетный пассажир

Посилання

Повна версія фільму на YouTube

Це незавершена стаття про кінофільм.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Валіко Мізандарі пілотував вертоліт Мі-2, зібраний у польському Ряшеві. Вертоліт був розроблений в СРСР, а вироблявся в Польщі для всіх країн РЕВ.

[2] Художнє перебільшення. Насправді Ту-144 ніколи не використовувались на міжнародних авіалініях.

[3] ttp://magazines.russ.ru/druzhba/2003/1/dan.html [ 25 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Георгий Данелия. Безбилетный пассажир