Шульгін Віктор Сергійович

Віктор Сергійович Шульгін (рос. Шульгин Виктор Сергеевич; 22 квітня 1921— 18 червня 1992) — радянський актор театру і кіно. Заслужений артист РФ (1992).

Віктор Сергійович Шульгін
Народився	22 квітня 1921(1921-04-22) Петроград, РРФСР
Помер	18 червня 1992(1992-06-18) (71 рік) Москва, Росія
Поховання	Нове Донське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор, кіноактор
Заклад	^d, Дніпровський академічний театр драми і комедії, Одеський обласний академічний драматичний театр, ^d, ^d і Державний театр кіноактора
Роки діяльності	1959—1989
IMDb	nm0795696
Нагороди та премії
0795696

Біографія

Віктор Шульгін народився 22 квітня 1921 року.

У 1942—1943 роках Віктор Шульгін служив в Червоній Армії.

У 1944 році закінчив при театрі Революції, потім був актором фронтового театру під керівництвом О. М. Арбузова.

З 1945 року служив в . Далі Шульгіну довелося змінити багато театрів: з 1949 по 1951 роки в театрі Северодвінську, з 1951 по 1953 роки в , з 1953 по 1954 роки у Львівському російському театрі Радянської армії, з 1954 року — в , з 1957 року — в Дніпропетровському ім. М. Горького, з 1960 року — в Одеському російською драматичному театрі, з 1965 року — в , з 1967 року — в .

Паралельно з роботою в театрі Шульгін починає зніматися в кіно і з 1970 року працює в Театрі-студії кіноактора.

Пішов з життя 18 червня 1992 року в Москві. Урна з прахом актора похована на 1-й дільниці Донського кладовища Москви.

Визнання і нагороди

• 1992 — Заслужений артист РФ — За заслуги в галузі кіномистецтва.

Фільмографія

• 1959 — Чорноморочка — скрипаль
• 1963 — Оптимістична трагедія — Високий матрос
• 1965 — Іноземка
• 1965 — Ескадра повертає на захід — французький офіцер
• 1967 — Операція «Трест» — полковник Жуковський, водій таксі в Берліні
• 1968 — Балада про комісара — Чугуреєв, полковник князь
• 1968 — Шосте липня — комендант Кремля
• 1968 — Зигзаг удачі — Василь Олександрович, батько Алевтини
• 1970 — Моя вулиця
• 1970 — У лазуровому степу — Мирон Бодягин
• 1970 — Ризик
• 1970 — Потяг у завтрашній день
• 1970 — Красна площа — Камишов
• 1971 — Випадок з Полиніним
• 1971 — Ти і я
• 1971 — Тіні зникають опівдні — Віктор Андрійович
• 1971 — Олексіїч
• 1972 — Руслан і Людмила — Голова
• 1972 — Людина на своєму місці — Микола Іванович Стукалін, начальник мехмайстерні
• 1972 — Нежданий гість
• 1972 —
• 1972 — Дозвольте зліт! — Петро
• 1972 — П'ятдесят на п'ятдесят — помічник Волгіна
• 1972 — Велика перерва — гість на весіллі
• 1972 — Петро Рябінкін — друг Олексія Григоровича
• 1973 — Двоє в дорозі — викладач
• 1973 — Райські яблучка
• 1973 — Два дні тривоги
• 1973 — Іван Васильович змінює професію — боярин
• 1973 — Товариш генерал — командувач фронтом
• 1973 — 1983 — Вічний поклик — Віктор Сергійович, виконроб заводу
• 1974 — Фронт без флангів — Хват
• 1974 — З веселощами й відвагою — Степан
• 1974 — Шпак і Ліра — Зігфрід, дворецький баронеси
• 1974 — 1977 — Народжена революцією — Олексій Кузьмич Бушмакін
• 1975 — Без права на провал — командир партизанського загону
• 1975 — На ясний вогонь
• 1975 — Мій будинок — театр — Богданов
• 1976 — Блакитний портрет — Павло Кузьмич
• 1976 — Життя і смерть Фердинанда Люса — Вальтер
• 1976 — Легенда про Тіля — новий вугляр
• 1976 — Слово для захисту — Петро Костянтинович Межніков
• 1976 — Безбатченківщина — Леонід Петрович, директор дитбудинку
• 1976 — Пригоди Травки — капітан річкової «Ракети»
• 1977 — Фронт за лінією фронту — Віктор Сергійович Хват, начальник штабу
• 1977 — Рідні — Михайло Тарасов
• 1977 — Рахунок людський
• 1977 — Міміно — кадровик в Міністерстві цивільної авіації
• 1978 — Вас чекає громадянка Никанорова — міліціонер
• 1978 — Попереднє розслідування — дядько Федот
• 1978 — Особливих прикмет немає — Житомирський, агент охоронки
• 1978 — Отець Сергій
• 1978 — «Артем»— генерал-майор
• 1978 — (Польща) — полковник Кондратюк
• 1978 — Баламут — Пантелей Федорович, голова
• 1979 — Ризик — благородна справа
• 1979 — Небезпечні друзі — Соколов, капітан
• 1979 — Тактика бігу на довгу дистанцію — партизан
• 1979 — Місто прийняв — підполковник Севергін, оперативний черговий по місту
• 1979 — Антарктична повість
• 1980 — Крах операції «Терор» — Василь Протопопов, есер
• 1980 — Нічна подія — полковник міліції
• 1980 — Мелодія на два голоси — Іван Воробйов, батько Кирила
• 1980 — Дим Вітчизни — Ермолаїч
• 1980 — Скринька Марії Медичі — Нефьодов, слідчий
• 1980 — Ескадрон гусар летючих — граф, батько Катрин
• 1980 — Юність Петра — патріарх Іоаким
• 1981 — Люди на болоті — Дометик
• 1981 — Крупна розмова
• 1981 — Фронт в тилу ворога — Віктор Сергійович Хват
• 1981 — Сільська історія
• 1981 — Джерело — ветеринар
• 1982 — Формула світла
• 1982 — Дихання грози
• 1983 — Приступити до ліквідації — Павло Петрович Одинцов, полковник міліції
• 1983 — Пароль — «Готель Регіна» — Родіонов, начальник Особливого відділу ВЧК
• 1983 — Серед білого дня... — Іван Юхимович Боровиков, слідчий
• 1983 — Біля небезпечної межі
• 1983 — Я тебе ніколи не забуду — Петро Никифорович, батько Федора
• 1984 — Навіщо людині крила
• 1984 — ТАРС уповноважений заявити... — Михайло Вогулов, академік
• 1984 — Мертві душі — епізод
• 1984 — Інопланетянка — Павло Германович, інвалід війни
• 1984 — Людина-невидимка — Джеферс, констебль
• 1984 — Людський фактор
• 1984 — Без права на провал — командир партизанського загону
• 1984 — Загубився слон
• 1985 — Змієлов — Анатолій Семенович, колишній головбух
• 1985 — Битва за Москву — Павлов-батько
• 1985 — Зустрінемося в метро — Іван Сергійович, парторг
• 1985 — Недільний тато — Дмитро Сергійович Сергєєв
• 1985 — І на камінні ростуть дерева — Олав
• 1986 — Без терміну давності — Федір Храпін
• 1986 — Тривалий іспит — Старосєльцев
• 1986 — Очна ставка
• 1986 — Остання дорога — Микита
• 1986 — Право вирішувати — Олексій Іванович Євдокимов
• 1986 — Нагородити (посмертно) — директор банку
• 1987 — Випробувачі (реж. О. Бійма)
• 1989 — У бору брусниця — сільський лікар
• 1989 — Сувенір для прокурора — заступник директора заводу

Примітки

1. Указ Президента Російської Федерації від 10.06.1992 р № 604 «Про присвоєння почесних звань Російської Федерації працівникам кіно». Архів оригіналу за 23.08.2018. Процитовано 23.08.2018.

Посилання

• Віктор Шульгін. Біографія a-tremasov.ru