Кручиніна Ольга Семенівна нар 24 червня 1917 19170624 Воронеж Російська імперія 13 грудня 2007 Москва Росія радянський і

Кручиніна Ольга Семенівна (нар. 24 червня 1917(19170624), Воронеж, Російська імперія — 13 грудня 2007, Москва, Росія) — радянський і російський художник по костюмах, художник кіно, педагог. Заслужений працівник культури РРФСР (1969). Народний художник Російської Федерації (27.04.2002).

Кручиніна Ольга Семенівна
Кручинина Ольга Семёновна
Народження	24 червня 1917(1917-06-24) Воронеж, Російська імперія
Смерть	13 грудня 2007(2007-12-13) (90 років)
	Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	Російська імперія → СРСР → Росія
Навчання	^d
Діяльність	художниця
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кручиніна.

Життєпис

Народилась в Воронежі. Батько — Кручинін Семен Григорович, спадковий почесний громадянин; мати — Кручиніна Олександра Іванівна (в дівоцтві — Рождественська).

У 1941 закінчила Московський текстильний інститут. Кілька років працювала художником-модельєром в Московському Будинку моделей на Кузнецькому мосту, де отримала унікальний досвід створення різноманітних фасонів одягу та роботи з різними тканинами.

У 1945—1982 рр. — художник кіно. Дебют в кінематографі — ескізи костюмів до фільму «П'ятнадцятирічний капітан» (1945) кіностудії ім. М. Горького. Автор костюмів більш ніж до 40 кінофільмів і постановок. Працювала на картинах видатних радянських режисерів: М. Калатозова, С. Юткевича, О. Птушка, С. Бондарчука, Г. Александрова, Е. Рязанова, В. Басова, А. Смирнова і багатьох інших. Ряд фільмів був відзначений преміями на міжнародних кінофестивалях.

У 1962—1964 роки викладала на художньому факультеті Текстильного інституту.

Засновниця кафедри художників по костюмах ВДІКу.
У 1977—2002 рр. викладала у ВДІКу — керувала майстернею художника-постановника по костюму (серед багатьох учнів — російська художниця по костюмах, лауреат кінопремії «Ніка» Наталія Дзюбенко).

Померла 13 грудня 2007 року. Похована в Москві, на Троєкуровському цвинтарі.

Фільмографія

Художник-постановник:

«Старовинний водевіль» (1946, у співавт.; реж. Ігор Савченко)

Художник по реквізиту:

«Великий воїн Албанії Скандербег» (1953, у співавт.; реж. Сергій Юткевич)

Художник по костюмах:

«П'ятнадцятирічний капітан» (1945, реж. Василь Журавльов)
«Кам'яна квітка» (1946, реж. Олександр Птушко)
«Сільська вчителька» (1947, реж. Марк Донской)
«Композитор Глінка» (1952, реж. Григорій Александров)
«Вірні друзі» (1954, реж. Михайло Калатозов)
«Садко» (1952, реж. Олександр Птушко)‎
«Великий воїн Албанії Скандербег» (1953, реж. Сергій Юткевич)
«Ілля Муромець» (1956, реж. Олександр Птушко)
«Отелло» (1955, реж. Сергій Юткевич)
«Ходіння за три моря» (1958, радянсько-індійський фільм, реж. , Ходжа Аббас)
«Вісімнадцятий рік» (трилогія «Ходіння по муках» 1957—1959) (1958, реж. Григорій Рошаль, Мері Анджапаридзе)
«Василь Суриков» (1959, у співавт. з М. Абар-Баранівською; реж. )
«Похмурий ранок» (трилогія «Ходіння по муках» 1957—1959) (1959, реж. Григорій Рошаль, Мері Анджапаридзе)
«Червоні вітрила» (1961, реж. О. Птушко)
«Російський сувенір» (1963, у співавт.; реж. Григорій Александров)
«Гусарська балада» (1962, реж. Ельдар Рязанов)
«Бий, барабане!» (1962, реж. Олексій Салтиков)
«Це сталося в міліції» (1963, реж. )
«Казка про втрачений час» (1964, реж. О. Птушко) ‎ ‎
«Ленін в Польщі» (1965, реж. С. Юткевич)
«Казка про царя Салтана» (1966, реж. Олександр Птушко)
«Перший кур'єр» (1967, радянсько-болгарський фільм, реж. Володимир Янчев)
«Зигзаг удачі» (1968, реж. Ельдар Рязанов)
«Руслан і Людмила» (1972, реж. О. Птушко)
«Небезпечний поворот» (1972, телефільм, реж. Володимир Басов)
(«Нейлон 100 %») (1973, реж. Володимир Басов)
«Вибір цілі» (1974, реж. )
«Іронія долі, або З легким паром!» (1975, телефільм, реж. Ельдар Рязанов)
«Дні Турбіних» (1976, телефільм, реж. Володимир Басов)
«Міміно» (1977, реж. Георгій Данелія)
«Любов моя, печаль моя» (1978, радянсько-турецький фільм, реж. )
«Вірою і правдою» (1979, реж. Андрій Смирнов)
«Червоні дзвони. Фільм 1. Мексика у вогні» (1982, реж. Сергій Бондарчук) та ін.

Примітки

[. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 30 квітня 2017. КРУЧИНИН :: Персональный список — Генеалогическая база: КРУЧИНИНА Ольга Семёновна 24.06 1917 — 13.12.2007 (рос.)]
Умерла Ольга Семёновна Кручинина (24.06.1917 — 13.12. 2007(рос.)
Кручиніна Ольга Семенівна (cinema.academic.ru)(рос.)
[. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 30 квітня 2017. Указ Президента Российской Федерации от 27.04.2002 г. № 421 (рос.)]
[. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2017. Владимир Путин поздравил с юбилеем народного художника России Ольгу Кручинину (kremlin.ru 25 июня 2007 года) (рос.)]

Література

Кино: Энциклопедический словарь/Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др.- М.: Сов. энциклопедия, 1987.- 640 с., 96 л. ил.

Джерела

https://www.kinopoisk.ru/name/1997079/ [ 21 липня 2014 у Wayback Machine.]
http://istoriya-kino.ru/kinematograf/item/f00/s01/e0001535/index.shtml [ 5 травня 2017 у Wayback Machine.]
Мир кино Ольги Кручининой — Министерство культуры РФ(рос.)

[1] [. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 30 квітня 2017. КРУЧИНИН :: Персональный список — Генеалогическая база: КРУЧИНИНА Ольга Семёновна 24.06 1917 — 13.12.2007 (рос.)]

[2] Умерла Ольга Семёновна Кручинина (24.06.1917 — 13.12. 2007(рос.)

[3] Кручиніна Ольга Семенівна (cinema.academic.ru)(рос.)

[4] [. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 30 квітня 2017. Указ Президента Российской Федерации от 27.04.2002 г. № 421 (рос.)]

[5] [. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2017. Владимир Путин поздравил с юбилеем народного художника России Ольгу Кручинину (kremlin.ru 25 июня 2007 года) (рос.)]