Вальтер Рітц

Ва́льтер Рітц (нім. Walter Ritz; 22 лютого 1878, Сьйон (нім. Зіттен), Вале, Швейцарія — 7 липня 1909, Геттінген, Німецька імперія) — швейцарський фізик-теоретик, математик.

Вальтер Рітц
нім. Walter Ritz
Народився	22 лютого 1878(1878-02-22)^[1]^[2]^[…] Сьйон, Швейцарія^[1]
Помер	7 липня 1909(1909-07-07)^[1]^[2]^[…] (31 рік) Геттінген, Німецька імперія^[1] ·туберкульоз^[4]
Поховання	^d
Країна	Швейцарія
Діяльність	фізик, математик
Alma mater	Геттінгенський університет
Галузь	фізика, математика
Заклад	Геттінгенський університет
Науковий ступінь	докторський ступінь^[1]
Вчителі	Герман Мінковський
Батько	^d
Нагороди	^d (1909)
Вальтер Рітц у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рітц.

Біографічні дані

Вальтер Рітц народився в 1878 р. в сім'ї художника-пейзажиста випускника Дюссельдорфської академії мистецтв Рафаеля Рітца і дочки інженера Ноєрдлінгера (нім. Noerdlinger) з Тюбінгії (з 1973 року округ Тюбінген). Рітц, обдарований яскравими здібностями, без зусиль закінчив комунальний Ліцей Сьйона. Вже в дуже молодому віці він відрізнявся впевненістю суджень, що пізніше проявилося у виборі тем його наукових робіт.

У 1899 р. Рітц вступив до Цюрихської політехнічної школи, потрапивши в одну групу з Альбертом Айнштейном. Частково це пояснює, чому вони займалися близькими проблемами фізики, а їхні ідеї перегукувалися. Також вони дискутували в пресі і навіть співпрацювали.

З 1901 року продовжив навчання у Геттінгенському університеті. Перебування в Геттінгені було найщасливішим періодом його життя. Його здоров'я тоді не було настільки підірване, щоб перешкодити йому навчатися у обраних ним вчителів. Особливо помітний вплив на формування його розуму надали Д. Гільберт і В. Фогт (нім. Woldemar Voigt). Саме Фойґту він подав і захистив 19 грудня 1902 року свою дисертацію «До теорії серійних спектрів» з найвищою оцінкою «summa cum laude» («з вищою похвалою»).

Після захисту дисертації Рітц вирушив у Нідерланди у Лейден, по дорозі (у Ганновері) зустрівшись з К. Рунге для обговорення проблем спектроскопії. У Лейдені (1903) разом з товаришем П. Еренфестом Рітц відвідував лекції і семінари Г. А. Лоренца

У травні-червні 1903 р. Рітц працював в Інституті Кайзера у Бонні, де йому вдалось експериментально виявити відсутню лінію дифузної серії калію, котру він передбачив ще у дисертації. В кінці 1903 року Рітц поїхав у Париж і працював в лабораторії Е. Коттона (фр. Aimé Auguste Cotton) у Вищій нормальній школі.

У липні 1904 року Рітц змушений повернутись у Швейцарію через різке погіршення здоров'я і протягом трьох років намагався його відновити на різних легеневих курортах. За цей період він практично не публікувався.

З початку 1907 року Рітц відновив інтенсивну наукову діяльність. З вересня 1907 р. він працював в лабораторії Ф. Пашена у Тюбінгені. Навесні 1908 року Рітц переїхав в Геттінген для читання лекцій, хоча сили вже покидали його.

Рітц помер 7 липня 1909 р від туберкульозу.

Наукові заслуги

Роботи у фізиці присвячені спектроскопії, теорії теплового випромінювання, електродинаміці. Розробив ідею обчислення частот безпосередньо з енергетичної умови, без розв'язування диференціальних рівнянь. В 1908 році відкрив закон, згідно з яким хвильове число довільної спектральної лінії дорівнює різниці двох термів із множини термів, характерних даному елементу. Формулу, що описує довільну спектральну лінію елемента записав у 1890 році Й. Р. Рідберґ. Звідси і назва «комбінаційний принцип Рідберґа — Рітца».

Другий напрям досліджень належить до розв'язання варіаційних задач теоретичної фізики. За цим напрямом Рітц опублікував у 1908 році велику працю «Про новий метод розв'язання деяких варіаційних задач математичної фізики», а в 1909 році вийшла у світ його публікація «Теорія поперечних коливань квадратної пластини з вільними границями», присвячена застосуванню методу. Рітц запропонував (1909) новий «прямий» метод наближеного розв'язання варіаційних задач (метод Рітца), що знайшов застосування у теорії коливань, теорії пружності, будівельній механіці. Метод Рітца є розвитком методу Релея (іноді його називають методом Релея — Рітца).

Третій напрям робіт пов'язаний зі спробою Рітца радикально реконструювати електродинаміку на базі альтернативного до максвеллівського підходу, що бере початок ще у працях К. Гауса та Б. Рімана. До даного напрямку відносяться 9 праць Рітца, 8 з яких вийшли друком у 1908—1909 рр. Серед них велика стаття «Критичні дослідження із загальної електродинаміки» та стаття «Про основи електродинаміки і про теорію чорного випромінювання». Останню критикував А. Айнштайн у відомій статті «Про проблему випромінювання» (1909). В цих працях Рітц виклав свою ^[en] як альтернативу спеціальній теорії відносності, у якій подав новий варіант електродинаміки, оптики та теорії гравітації. Балістичну теорію також було залучено для альтернативного пояснення червоного зсуву спостережуваного космічного випромінювання, який наразі пов'язують із законом Габбла.

Рітц і Айнштайн написали у співавторстві статтю «До сучасного стану проблеми випромінювання».

Вшанування пам'яті

Кратер Рітц на зворотному боці Місяця названий на честь науковця.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #116574372 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. https://archive.org/details/gesammeltewerkew003778mbp
5. Ritz W. Gesammelte Werke. Walter Ritz. Oeuvres (Paris: Gautier-Villars, 1911) P. 1-77.
6. Френкель В. Я. Пауль Эренфест. Изд. 2-е. М.: Атомиздат, 1977.
7. Walter Ritz Über eine neue Methode zur Lösung gewisser Variationsprobleme der mathematischen Physik Journal für die Reine und Angewandte Mathematik, vol. 135, pages 1—61.
8. Семиков, Сергей (2010 №12). . technicamolodezhi.ru (рос.) . Редакція журналу "Техника - молодёжи". Архів оригіналу за 12 березня 2018.
9. W. Ritz and A. Einstein, Physikalische Zeitschrift, 10, 323—324 (1909)

Джерела

• Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 414. — 50 000 прим. (рос.)
• Храмов Ю. А. Физики: биографический справочник. — М.: Наука, 1983. — 400 с.

Посилання

• Ельяшевич М. А., Кембровская Н. Г., Томильчик Л. М. Вальтер Ритц как физик-теоретик и его исследования по теории атомных спектров [ 18 травня 2013 у Wayback Machine.] Успехи физических наук. (Апрель, 1995 г.) Т.165, № 4. — С. 457—480.