Микола́ївка (до 1957 року — Миколаївка-Вирівська, у 1957—2016 роках — Жовтневе) — селище в Україні, адміністративний центр Миколаївської селищної громади Сумського району Сумської області.
селище Миколаївка | |||
---|---|---|---|
| |||
Стадіон «Вікторія» в смт Миколаївка | |||
Країна | Україна | ||
Область | Сумська область | ||
Район | Сумський район | ||
Громада | Миколаївська селищна громада | ||
Код КАТОТТГ | UA59080130010087968 | ||
Облікова картка | Миколаївка | ||
Основні дані | |||
Засновано | у другій половині XVII століття | ||
Статус | із 2024 року | ||
Площа | 6,4 км² | ||
Населення | ▼ 4212 особи (01.01.2017) | ||
Густота | 658,1 осіб/км²; | ||
Поштовий індекс | 41854 | ||
Телефонний код | +380 5443 | ||
Географічні координати | 50°56′29″ пн. ш. 34°22′43″ сх. д. / 50.94139° пн. ш. 34.37861° сх. д.Координати: 50°56′29″ пн. ш. 34°22′43″ сх. д. / 50.94139° пн. ш. 34.37861° сх. д. | ||
Висота над рівнем моря | 180 м | ||
Водойма | р. Вир
| ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Віринський Завод | ||
До райцентру: | |||
- фізична: | 32 км | ||
До обл. центру: | |||
- автошляхами: | 32 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 41854, Сумська область, Сумський район, смт Миколаївка, бульвар Свободи, 2 | ||
Голова селищної ради | Пасько Сергій Михайлович | ||
Карта | |||
Миколаївка | |||
Миколаївка | |||
Миколаївка у Вікісховищі |
Географія
Селище розташоване за 32 км від обласного центру та за 10 км від залізничної станції Вири. Більша частина селище розташована на правому березі річки Вир, менша — на лівому. На річці Вир та її правій притоці В'язанці створено стави. Вище за течією примикають село Павленкове та селище Тімірязєвка, нижче за течією — села Пащенкове та Гостинне, із заходу примикає село Веселе, з півдня — село Сушилине.
Назва
До 1957 року село мало назву Миколаївка-Вирівська, що утворена шляхом об'єднання сіл: Миколаївка — від імені Миколай та Вирівська — від потаноніма Вир. У 1957 році, з нагоди 40-річчя Жовтневого перевороту (1917 року), село перейменувано в Жовтневе. 19 травня 2016 року, в ході декомунізації і перед сентинарієм більшовицького перевороту, селище було знову перейменовано на сучасну назву — в Миколаївку.
Історія
Миколаївка-Вирівська була заснована у другій половині XVII століття селянами та козаками з Правобережної України, які втекли на лівий берег від гніту польської шляхти і магнатів, і відразу увійшло до Сумського слобідського полку. Місцева козацька старшина володіла земельними ділянками до 40 десятин, а наділи рядових козаків не перевищували 12 десятин, через що вони потрапляли у кріпосницьку залежність полковників та сотників. Станом на 1778 рік в селі проживало 949 підданих селян, з них сумському полковнику Кондратьєву належало 242 особи.
Після ліквідації полків рядових козаків перетворили на військових обивателів, які були близькі до державних селян. У 1844 році поміщиця збудувала в селі цукроварню, де працювали 253 особи — 183 чоловіки, 58 жінок і 12 підлітків. У 1846 році у селі споруджено цегельний завод, на якому працювало 8 робітників. У селі були поширені також і ремесла — шевське, ткацьке, кравецьке, гончарне, набували розвитку промисли — гуральний та броварний. На час скасування кріпосного права 1861 року в селі налічувалося 342 ревізькі душі кріпаків і 256 державних селян. Середній наділ на ревізьку душу для колишнього кріпака становив 2,4 десятини, державного селянина — 2,5 десятини. Поміщики залишили за собою право на вилов риби у річці, користування лісовими угіддями. Селяни, які не мали змоги сплачувати викуп, відмовлялися від наділів і поповнювали ряди сільськогосподарських робітників. Реформи викликали обурення серед селян, мали місце підпали будівель поміщиків, випасання їх посівів.
У 1890-х роках в селі відкрита лікарня на 15 ліжок, у якій працювали лікар та два фельдшери, 1895 року відкрита однокласна церковно-парафіяльна школа, розрахована на 100 учнів. У 1898—1899 роках, в умовах наростання революційних настроїв, на цукрозаводі виник марксистський робітничий гурток, до якого входили радикально налаштовані робітники. Заняття проводилися регулярно в приміщенні заводу під час обідньої перерви, а його члени проводили агітаційну роботу серед селян та робітників. На початку XX століття в селі проживало близько 2000 осіб. Частина з них працювала в поміщицькій економії, доглядаючи худобу, вирощуючи хліб, городину, цукрові буряки, понад 800 осіб — на Виринському цукровому заводі Харитоненка, збудованому 1880 року. У 1905—1907 роках, під час революції, в економіях Харитоненка відбулося декілька робітничо-селянських виступів, на яких люди вимагали поліпшення умов праці та житлових умов. Діями місцевих селян керував страйковий комітет села Вири Сумського повіту. Влітку 1905 року жителями було виведено з ладу кілька сільськогосподарських машин, спалено скирти соломи і ряд будинків в маєтку Харитоненка.
У 1911 році від залізничної станції Амбари до цукрозаводу була прокладена залізнична колія, якою здійснювалося підвезення до підприємства вапна, дров, вугілля, буряків, вивозили звідти цукор, малясу та жом. 1914 року в селі відкрита трикласна земська школа.
Під час Першої світової війни 200 жителів Миколаївки-Вирівської було мобілізовано до царської армії. 15 вересня 1915 року на цукрозаводі відбувся страйк робітників і як результат адміністрація підвищила заробітну плату та зменшила штрафи. Лютнева революція 1917 року викликала революційне піднесення серед населення. У липні 1917 року жителі села захопили й розподілила між собою 66 десятин землі Харитоненка, однак захоплену землю відібрали і повернули цукрозаводчику. Більшовицьку агітацію серед жителів села проводили солдати-фронтовики, які поверталися додому. У самому селі та на хуторі Чорному відбувалися мітинги. Під час Жовтневого перевороту 1917 року більшовики із Сум проводили в селі агітаційну роботу, закликали робітників і селян до збройної боротьби. Наприкінці грудня 1917 року в селі встановлена радянська влада та створено революційний комітет.
У березні 1918 року Миколаївку-Вирівську зайняли австро-німецькі війська, наприкінці року до села увійшли війська Армії УНР. На початку січня 1919 року в селі знову була встановлена радянська влада. Першу раду селянських депутатів очолив С. Л. Лісовенко. 16 січня 1919 року на основі декрету PHK УРСР націоналізували «Виринський цукровий завод», на колишніх землях Харитоненка створили радгосп. Наприкінці серпня 1919 року в село увійшли денікінці, а на початку грудня у селі втретє було встановлена радянська влада. 9 грудня було створено військово-революційний комітет, а навесні 1920 року влада перейшла до Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів (з 1921 року її очолював М. Н. Бугрим). 1922 року на цукрозаводі було створено осередок КП(б)У у складі 4 членів партії, під їх керівництвом було також створено і комсомольську організацію. На 1 квітня 1924 року осередок налічував вже 26 комуністів, комсомольців же зросло до 35 членів.
На початку 1923 року, з метою підготовки кадрів для «Великожовтневого цукрозаводу», відкрита школа фабрично-заводського учнівства. 1924 року було створено ТСОЗ «Жовтневе товариство», діяли кредитне та кооперативне товариства. У селі на той час працювали дві трудові школи, одна з яких була семирічна. З часом замість школи ФЗУ створено постійно діючі курси. Навесні 1929 року комуністична партійна організація «Великожовтневого цукрозаводу» направляла для примусової колективізації своїх робітників — нормувальника В. С. Петленка, електрика В. М. Зігунова та агронома В. І. Озерного. Наприкінці 1930 року в селі було проведено суцільну колективізацію, створено артіль «3-й Інтернаціонал», за яким закріпили близько 2000 га землі, почала працювати МТС. Селяни обурювались примусовим створенням колгоспу, було вбито члена правління колгоспу Стрибака. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом у 1923—1933 та 1946—1947 роках. 1938 року з колгоспу була виділена окрема артіль імені Фрунзе. 1940 року МТС була нагороджена орденом Леніна, такою ж нагородою було відзначено директора МТС О. І. Коника і бригадира тракторної бригади Я. С. Середу.
На початку 1940-х років у Миколаївці-Вирівській налічувалося 3700 осіб, працювали неповна середня та середня школи, дитячий садок, клуб та стаціонарна кіноустановка. Під час Другої світової війни та з наближенням фронту почалася евакуація устаткування цукрозаводу та майстерень МТС. Перший бій під селом відбувся 28 вересня 1941 року. Спочатку німецькі війська, втративши 5 танків та 2 самохідні гармати, відступили, але з настанням темряви вони повторили атаку і захопили село. 29 вересня радянські війська почали наступ на Миколаївку-Вирівську задля повернення її під свій контроль. За допомогою підрозділів 175-го мотострілецького полку в ніч на 30 вересня вони вибили німців із села, але після того, як 2-га танкова армія Гудеріана прорвалася на лівому фланзі Брянського фронту, війська 40-ї армії 8 жовтня за наказом радянського командування почали відходити від села. 9 жовтня, як наслідок, село без бою було тимчасово окуповано німецько-фашистськими військами. Восени 1941 року почала діяти підпільна партійна організація, очолювана колишнім заступником директора МТС Т. С. Кошовим. На початку 1942 року німці викрили усіх членів, підпільники були схоплені й страчені. Під час боїв були знищені корпуси цукрового заводу та зруйновані приміщення МТС.
З вересня 1943 року частини 167-ї стрілецької дивізії визволили Миколаївку-Вирівську від німецьких військ. 600 жителів села брали участь у війні, 430 з них загинули, 517 — нагороджені орденами та медалями. Серед них повні кавалери ордена Слави розвідник П. С. Бабченко та М. Ф. Шатрюк. Командир танка І. Г. Гончаренко разом з екіпажем воював на території Польщі, одним з перших його танк увійшов до Берліну. Потім він брав участь у визволенні Праги, його танк був у головній колоні і одним з перших почав бій з німцями, однак вижити екіпажу не вдалось. У Празі на високому постаменті, як знак шани, було встановлено танк Гончаренка з цифрою «23». У селі ж на місцевій братській могилі було встановлено монумент, з викарбуваними іменами полеглих односельчан.
На честь земляків, які полеглих на фронтах Другої світової війни, спорудили меморіал на пагорбі, де у 1941 році стояв підбитий танк Т-34. Образ місцевої жительки втілений в камені: стоїть вона в зажурі, схиливши голову, а біля її ніг — вічний вогонь і мармурові плити, на яких викарбувано 430 імен, серед яких і ім'я її сина.
Після війни було відбудовано корпуси цукрозаводу, ремонтні майстерні МТС, активно відроджувалось сільське господарство. 1948 року за високі показники в роботі званням Героя Соціалістичної Праці удостоєна працівниця Калинівського відділку радгоспу М. Ю. Жеребило, а 1949 року — ланкова В. О. Іванова. 1950 року місцеві артілі імені Фрунзе, «3-й Інтернаціонал» та Сушилинський колгосп імені Чапаєва об'єдналися в колгосп імені Фрунзе. 1956 року почала виходити місцева газета «Жовтнева правда».
9 серпня 1957 року село отримало статус селища міського типу. У січні 1960 року до колгоспу приєдналася сусідня артіль імені Леніна, об'єднаному господарству було присвоєно ім'я В. І. Леніна. За ним було закріплено 4646 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 42876 га орної землі. Машинно-тракторний парк налічував 426 трактори, 206 комбайнів, 456 автомашин. На фермах утримувалося 29306 голів великої рогатої худоби, у тому числі 7056 корів, на свинофермах відгодовувалося 16146 свиней. Спеціалісти Харківського сільськогосподарського інституту імені В. В. Докучаєва допомогли створити ґрунтові карти угідь колгоспу, які допомогли збільшити врожайність. 1962 року в колгоспі став до ладу цегельний завод. За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва у травні 1967 року колгосп імені Леніна був нагороджений орденом Леніна. Звання Героя Соціалістичної Праці удостоєний голова колгоспу І. Д. Мусієнко, орденом Леніна нагороджені бригадир столярної майстерні Д. О. Коряченко, телятниця Д. Т. Петренко, інженер В. Д. Посний. 1968 року було споруджено консервний завод.
У 1969 році, за підсумками соціалістичного змагання з винахідництва та раціоналізації, Міністерство харчової промисловості УРСР визнало переможцем колектив цукрозаводу і вручило йому республіканську премію. Сатуратниця цукрозаводу М. Р. Середа була удостоєна найвищої урядової нагороди — ордена Леніна, орденом Жовтневої революції нагороджено директора цукрокомбінату І. І. Клочка. За високі показники в праці і на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна колгосп був нагороджений Ленінською Ювілейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС; понад 230 колгоспників і робітників цукрокомбінату — медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». У грудні 1971 року в селищі побував льотчик-космонавт генерал-майор авіації, двічі Герой Радянського Союзу Георгій Береговий. За заслуги в розвитку сільськогосподарського виробництва 1972 року присвоєно почесні звання заслуженого агронома Української РСР головному агрономові колгоспу Г. І. Копилову, заслуженого працівника сільського господарства Української РСР — колишньому директорові цукрокомбінату І. І. Клочку, орденом Леніна нагороджені агроном радгоспу М. О. Безматний. Познайомитися з життям селища приїздили делегації Врачанського округу Болгарії, Німецької Демократичної Республіки.
У 1972 році на центральній площі було споруджено пам'ятник В. І. Леніну. Працювали автовокзал, торговельне містечко, будинок побуту. У 1951—1972 роках в селищі зведено майже 400 нових будинків з цегли. Діяли лікарня, фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія, оздоровчі дитячі ясла, 4 бібліотеки. Освіта була представлена середньою та восьмирічною школами, працювало 70 педагогів. У місцевих школах навчалися В. О. Коріньков — лауреат Ленінської премії та поет Іван Манжара. На кошти колгоспу було збудовано палац культури.
18 серпня 2016 року, в ході децентралізації, Миколаївська селищна рада об'єднана з Миколаївською селищною громадою.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білопільського району, селище міського типу увійшло до складу Сумського району.
Церква
Документального підтверження про існування в селищі церкви до кінця ХІХ століття не існує. Дерев'яний храм на честь святого Апостола Іоанна Богослова, що побудований у 1894—1905 роках на кошти прихожан та сім'ї цукрозаводчика Івана Харитоненка. З 1902 року церковним старостою обирають Павла Харитоненка. Першим священником храму був Петро Ставровський, якого репресували у 1920—1930-х роках. У 1934 році церкву розібрали на будівельні матеріали. Взагалі церковна служба у селі не велася після встановлення радянської влади аж до 1943 року. Під час Другої світової війни було дозволено поновити богослужіння.
Відбудова кам'яної церкви розпочалася у 1992 році, завдяки громадській групі «Відродження» та прихожанам. З 1991 року священником служить отець Олександр (Ісаєв О. Б.). Церква діє з 2003 року.
Населення
- Чисельність населення за роками
1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 | 2017 |
---|---|---|---|---|---|
7521 | 4462 | 4768 | 4457 | 4234 | 4212 |
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними :
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 4096 | 95.88% |
російська | 168 | 3.93% |
білоруська | 1 | 0.02% |
вірменська | 1 | 0.02% |
інші/не вказали | 6 | 0.15% |
Усього | 4272 | 100% |
Промисловість та сільське господарство
- Агрофірма «Вікторія»
- Агрофірма ТОВ «Жовтневе»
- Молочно-товарна ферма
- Сільгосптехніка
- Агропромислове підприємство ТОВ «Виринське»
- Миколаївське ремонтно-транспортне виробництво
- Селекційно-насіннєвий центр ТОВ «Євросорт»
Транспорт
Від залізничної станції Амбари до селища прокладена залізниця, на якій в межах селища знаходиться залізнична станція Віринський Завод.
Через селище пролягає автошлях регіонального значення Р61, від якого на південь відходять автошляхи Т 1906, а на північ . Від останнього на північній околиці селища на захід відходить автошлях районого значення .
Об'єкти соціальної сфери
- Дитячий дошкільний навчальний заклад
- Середня загальноосвітня школа
- Стадіон «Вікторія»
- Краєзнавчий музей
- Музична школа
- Будинок культури
Релігія
- Свято-Іоанно-Богословський храм
- Церква Християн баптистів
Почесні громадяни
Звання «Почесний громадянин смт Миколаївка» присвоєно громадянам, чиє життя пов'язане з цим краєм: колишньому голові селишної ради Є. Твердохлібу, гендиректору ТОВ «Вікторія» С. Бондаренку, письменнику і журналісту Олександру Вертілю, біатлоністу та призеру чемпіонатів України і світу Андрію Дериземлі, доктору фармацевтичних наук, професору О. Шматенку, доктору технічних наук, професору В. Мирончуку, вченому Володимиру Бугрію.
Персоналії
Уродженці селища:
- Кулик Віктор Григорович (нар. 1938) — український поет, лауреат премій імені П. Василенка, імені О. Олеся, член НСПУ з 1976 року
- Вертіль Олександр Васильович (нар. 1958) — український письменник, поет, перекладач, журналіст, член НСПУ, голова Сумської організації НСПУ, член президії НСПУ
- Дериземля Андрій Васильович (нар. 1977) — український біатлоніст, призер Чемпіонату світу з біатлону 2007 року
- Куценко Сергій Вікторович (1981—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни
- Доценко Андрій Миколайович (нар. 1994) — український біатлоніст, чемпіон світу серед юніорів 2016 року
Примітки
- . Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 13 липня 2016.
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — С. 147-155. — 15 000 прим.
- Постанова Верховної Ради України від 19 травня 2016 року № 1377-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2015.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Медіа Плюс. — 2017. — 24 травня. — С. 5.
{{}}
: Пропущений або порожній|title=
()
Джерела
- Корнієнко О. М. Зруйновані храми Сумщини. — Суми: ПП Ніконоров В. І., 2009. — 368 с.
- Іваненко О. В. Назви поселень Сумщини. — К.: КММ, 2017. — 336 с.
Посилання
- Банк даних Державної служби статистики України. [ 31 липня 2014 у Wayback Machine.] (укр.)
- Cities&towns of Ukraine. [ 19 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)(укр.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola yivka do 1957 roku Mikolayivka Virivska u 1957 2016 rokah Zhovtneve selishe v Ukrayini administrativnij centr Mikolayivskoyi selishnoyi gromadi Sumskogo rajonu Sumskoyi oblasti selishe Mikolayivka Stadion Viktoriya v smt MikolayivkaStadion Viktoriya v smt Mikolayivka Krayina Ukrayina Oblast Sumska oblast Rajon Sumskij rajon Gromada Mikolayivska selishna gromada Kod KATOTTG UA59080130010087968 Oblikova kartka Mikolayivka Osnovni dani Zasnovano u drugij polovini XVII stolittya Status iz 2024 roku Plosha 6 4 km Naselennya 4212 osobi 01 01 2017 Gustota 658 1 osib km Poshtovij indeks 41854 Telefonnij kod 380 5443 Geografichni koordinati 50 56 29 pn sh 34 22 43 sh d 50 94139 pn sh 34 37861 sh d 50 94139 34 37861 Koordinati 50 56 29 pn sh 34 22 43 sh d 50 94139 pn sh 34 37861 sh d 50 94139 34 37861 Visota nad rivnem morya 180 m Vodojma r Vir Vidstan Najblizhcha zaliznichna stanciya Virinskij Zavod Do rajcentru fizichna 32 km Do obl centru avtoshlyahami 32 km Selishna vlada Adresa 41854 Sumska oblast Sumskij rajon smt Mikolayivka bulvar Svobodi 2 Golova selishnoyi radi Pasko Sergij Mihajlovich Karta Mikolayivka Mikolayivka Mikolayivka u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Mikolayivka GeografiyaSelishe roztashovane za 32 km vid oblasnogo centru ta za 10 km vid zaliznichnoyi stanciyi Viri Bilsha chastina selishe roztashovana na pravomu berezi richki Vir mensha na livomu Na richci Vir ta yiyi pravij pritoci V yazanci stvoreno stavi Vishe za techiyeyu primikayut selo Pavlenkove ta selishe Timiryazyevka nizhche za techiyeyu sela Pashenkove ta Gostinne iz zahodu primikaye selo Vesele z pivdnya selo Sushiline NazvaDo 1957 roku selo malo nazvu Mikolayivka Virivska sho utvorena shlyahom ob yednannya sil Mikolayivka vid imeni Mikolaj ta Virivska vid potanonima Vir U 1957 roci z nagodi 40 richchya Zhovtnevogo perevorotu 1917 roku selo perejmenuvano v Zhovtneve 19 travnya 2016 roku v hodi dekomunizaciyi i pered sentinariyem bilshovickogo perevorotu selishe bulo znovu perejmenovano na suchasnu nazvu v Mikolayivku IstoriyaMikolayivka Virivska bula zasnovana u drugij polovini XVII stolittya selyanami ta kozakami z Pravoberezhnoyi Ukrayini yaki vtekli na livij bereg vid gnitu polskoyi shlyahti i magnativ i vidrazu uvijshlo do Sumskogo slobidskogo polku Misceva kozacka starshina volodila zemelnimi dilyankami do 40 desyatin a nadili ryadovih kozakiv ne perevishuvali 12 desyatin cherez sho voni potraplyali u kriposnicku zalezhnist polkovnikiv ta sotnikiv Stanom na 1778 rik v seli prozhivalo 949 piddanih selyan z nih sumskomu polkovniku Kondratyevu nalezhalo 242 osobi Pislya likvidaciyi polkiv ryadovih kozakiv peretvorili na vijskovih obivateliv yaki buli blizki do derzhavnih selyan U 1844 roci pomishicya zbuduvala v seli cukrovarnyu de pracyuvali 253 osobi 183 choloviki 58 zhinok i 12 pidlitkiv U 1846 roci u seli sporudzheno cegelnij zavod na yakomu pracyuvalo 8 robitnikiv U seli buli poshireni takozh i remesla shevske tkacke kravecke goncharne nabuvali rozvitku promisli guralnij ta brovarnij Na chas skasuvannya kriposnogo prava 1861 roku v seli nalichuvalosya 342 revizki dushi kripakiv i 256 derzhavnih selyan Serednij nadil na revizku dushu dlya kolishnogo kripaka stanoviv 2 4 desyatini derzhavnogo selyanina 2 5 desyatini Pomishiki zalishili za soboyu pravo na vilov ribi u richci koristuvannya lisovimi ugiddyami Selyani yaki ne mali zmogi splachuvati vikup vidmovlyalisya vid nadiliv i popovnyuvali ryadi silskogospodarskih robitnikiv Reformi viklikali oburennya sered selyan mali misce pidpali budivel pomishikiv vipasannya yih posiviv U 1890 h rokah v seli vidkrita likarnya na 15 lizhok u yakij pracyuvali likar ta dva feldsheri 1895 roku vidkrita odnoklasna cerkovno parafiyalna shkola rozrahovana na 100 uchniv U 1898 1899 rokah v umovah narostannya revolyucijnih nastroyiv na cukrozavodi vinik marksistskij robitnichij gurtok do yakogo vhodili radikalno nalashtovani robitniki Zanyattya provodilisya regulyarno v primishenni zavodu pid chas obidnoyi perervi a jogo chleni provodili agitacijnu robotu sered selyan ta robitnikiv Na pochatku XX stolittya v seli prozhivalo blizko 2000 osib Chastina z nih pracyuvala v pomishickij ekonomiyi doglyadayuchi hudobu viroshuyuchi hlib gorodinu cukrovi buryaki ponad 800 osib na Virinskomu cukrovomu zavodi Haritonenka zbudovanomu 1880 roku U 1905 1907 rokah pid chas revolyuciyi v ekonomiyah Haritonenka vidbulosya dekilka robitnicho selyanskih vistupiv na yakih lyudi vimagali polipshennya umov praci ta zhitlovih umov Diyami miscevih selyan keruvav strajkovij komitet sela Viri Sumskogo povitu Vlitku 1905 roku zhitelyami bulo vivedeno z ladu kilka silskogospodarskih mashin spaleno skirti solomi i ryad budinkiv v mayetku Haritonenka U 1911 roci vid zaliznichnoyi stanciyi Ambari do cukrozavodu bula prokladena zaliznichna koliya yakoyu zdijsnyuvalosya pidvezennya do pidpriyemstva vapna drov vugillya buryakiv vivozili zvidti cukor malyasu ta zhom 1914 roku v seli vidkrita triklasna zemska shkola Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni 200 zhiteliv Mikolayivki Virivskoyi bulo mobilizovano do carskoyi armiyi 15 veresnya 1915 roku na cukrozavodi vidbuvsya strajk robitnikiv i yak rezultat administraciya pidvishila zarobitnu platu ta zmenshila shtrafi Lyutneva revolyuciya 1917 roku viklikala revolyucijne pidnesennya sered naselennya U lipni 1917 roku zhiteli sela zahopili j rozpodilila mizh soboyu 66 desyatin zemli Haritonenka odnak zahoplenu zemlyu vidibrali i povernuli cukrozavodchiku Bilshovicku agitaciyu sered zhiteliv sela provodili soldati frontoviki yaki povertalisya dodomu U samomu seli ta na hutori Chornomu vidbuvalisya mitingi Pid chas Zhovtnevogo perevorotu 1917 roku bilshoviki iz Sum provodili v seli agitacijnu robotu zaklikali robitnikiv i selyan do zbrojnoyi borotbi Naprikinci grudnya 1917 roku v seli vstanovlena radyanska vlada ta stvoreno revolyucijnij komitet U berezni 1918 roku Mikolayivku Virivsku zajnyali avstro nimecki vijska naprikinci roku do sela uvijshli vijska Armiyi UNR Na pochatku sichnya 1919 roku v seli znovu bula vstanovlena radyanska vlada Pershu radu selyanskih deputativ ocholiv S L Lisovenko 16 sichnya 1919 roku na osnovi dekretu PHK URSR nacionalizuvali Virinskij cukrovij zavod na kolishnih zemlyah Haritonenka stvorili radgosp Naprikinci serpnya 1919 roku v selo uvijshli denikinci a na pochatku grudnya u seli vtretye bulo vstanovlena radyanska vlada 9 grudnya bulo stvoreno vijskovo revolyucijnij komitet a navesni 1920 roku vlada perejshla do Radi robitnichih selyanskih i chervonoarmijskih deputativ z 1921 roku yiyi ocholyuvav M N Bugrim 1922 roku na cukrozavodi bulo stvoreno oseredok KP b U u skladi 4 chleniv partiyi pid yih kerivnictvom bulo takozh stvoreno i komsomolsku organizaciyu Na 1 kvitnya 1924 roku oseredok nalichuvav vzhe 26 komunistiv komsomolciv zhe zroslo do 35 chleniv Na pochatku 1923 roku z metoyu pidgotovki kadriv dlya Velikozhovtnevogo cukrozavodu vidkrita shkola fabrichno zavodskogo uchnivstva 1924 roku bulo stvoreno TSOZ Zhovtneve tovaristvo diyali kreditne ta kooperativne tovaristva U seli na toj chas pracyuvali dvi trudovi shkoli odna z yakih bula semirichna Z chasom zamist shkoli FZU stvoreno postijno diyuchi kursi Navesni 1929 roku komunistichna partijna organizaciya Velikozhovtnevogo cukrozavodu napravlyala dlya primusovoyi kolektivizaciyi svoyih robitnikiv normuvalnika V S Petlenka elektrika V M Zigunova ta agronoma V I Ozernogo Naprikinci 1930 roku v seli bulo provedeno sucilnu kolektivizaciyu stvoreno artil 3 j Internacional za yakim zakripili blizko 2000 ga zemli pochala pracyuvati MTS Selyani oburyuvalis primusovim stvorennyam kolgospu bulo vbito chlena pravlinnya kolgospu Stribaka Selo postrazhdalo vnaslidok genocidu ukrayinskogo narodu provedenogo uryadom u 1923 1933 ta 1946 1947 rokah 1938 roku z kolgospu bula vidilena okrema artil imeni Frunze 1940 roku MTS bula nagorodzhena ordenom Lenina takoyu zh nagorodoyu bulo vidznacheno direktora MTS O I Konika i brigadira traktornoyi brigadi Ya S Seredu Na pochatku 1940 h rokiv u Mikolayivci Virivskij nalichuvalosya 3700 osib pracyuvali nepovna serednya ta serednya shkoli dityachij sadok klub ta stacionarna kinoustanovka Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni ta z nablizhennyam frontu pochalasya evakuaciya ustatkuvannya cukrozavodu ta majsteren MTS Pershij bij pid selom vidbuvsya 28 veresnya 1941 roku Spochatku nimecki vijska vtrativshi 5 tankiv ta 2 samohidni garmati vidstupili ale z nastannyam temryavi voni povtorili ataku i zahopili selo 29 veresnya radyanski vijska pochali nastup na Mikolayivku Virivsku zadlya povernennya yiyi pid svij kontrol Za dopomogoyu pidrozdiliv 175 go motostrileckogo polku v nich na 30 veresnya voni vibili nimciv iz sela ale pislya togo yak 2 ga tankova armiya Guderiana prorvalasya na livomu flanzi Bryanskogo frontu vijska 40 yi armiyi 8 zhovtnya za nakazom radyanskogo komanduvannya pochali vidhoditi vid sela 9 zhovtnya yak naslidok selo bez boyu bulo timchasovo okupovano nimecko fashistskimi vijskami Voseni 1941 roku pochala diyati pidpilna partijna organizaciya ocholyuvana kolishnim zastupnikom direktora MTS T S Koshovim Na pochatku 1942 roku nimci vikrili usih chleniv pidpilniki buli shopleni j stracheni Pid chas boyiv buli znisheni korpusi cukrovogo zavodu ta zrujnovani primishennya MTS Z veresnya 1943 roku chastini 167 yi strileckoyi diviziyi vizvolili Mikolayivku Virivsku vid nimeckih vijsk 600 zhiteliv sela brali uchast u vijni 430 z nih zaginuli 517 nagorodzheni ordenami ta medalyami Sered nih povni kavaleri ordena Slavi rozvidnik P S Babchenko ta M F Shatryuk Komandir tanka I G Goncharenko razom z ekipazhem voyuvav na teritoriyi Polshi odnim z pershih jogo tank uvijshov do Berlinu Potim vin brav uchast u vizvolenni Pragi jogo tank buv u golovnij koloni i odnim z pershih pochav bij z nimcyami odnak vizhiti ekipazhu ne vdalos U Prazi na visokomu postamenti yak znak shani bulo vstanovleno tank Goncharenka z cifroyu 23 U seli zh na miscevij bratskij mogili bulo vstanovleno monument z vikarbuvanimi imenami poleglih odnoselchan Na chest zemlyakiv yaki poleglih na frontah Drugoyi svitovoyi vijni sporudili memorial na pagorbi de u 1941 roci stoyav pidbitij tank T 34 Obraz miscevoyi zhitelki vtilenij v kameni stoyit vona v zazhuri shilivshi golovu a bilya yiyi nig vichnij vogon i marmurovi pliti na yakih vikarbuvano 430 imen sered yakih i im ya yiyi sina Pislya vijni bulo vidbudovano korpusi cukrozavodu remontni majsterni MTS aktivno vidrodzhuvalos silske gospodarstvo 1948 roku za visoki pokazniki v roboti zvannyam Geroya Socialistichnoyi Praci udostoyena pracivnicya Kalinivskogo viddilku radgospu M Yu Zherebilo a 1949 roku lankova V O Ivanova 1950 roku miscevi artili imeni Frunze 3 j Internacional ta Sushilinskij kolgosp imeni Chapayeva ob yednalisya v kolgosp imeni Frunze 1956 roku pochala vihoditi misceva gazeta Zhovtneva pravda 9 serpnya 1957 roku selo otrimalo status selisha miskogo tipu U sichni 1960 roku do kolgospu priyednalasya susidnya artil imeni Lenina ob yednanomu gospodarstvu bulo prisvoyeno im ya V I Lenina Za nim bulo zakripleno 4646 ga silskogospodarskih ugid u tomu chisli 42876 ga ornoyi zemli Mashinno traktornij park nalichuvav 426 traktori 206 kombajniv 456 avtomashin Na fermah utrimuvalosya 29306 goliv velikoyi rogatoyi hudobi u tomu chisli 7056 koriv na svinofermah vidgodovuvalosya 16146 svinej Specialisti Harkivskogo silskogospodarskogo institutu imeni V V Dokuchayeva dopomogli stvoriti gruntovi karti ugid kolgospu yaki dopomogli zbilshiti vrozhajnist 1962 roku v kolgospi stav do ladu cegelnij zavod Za uspihi v rozvitku silskogospodarskogo virobnictva u travni 1967 roku kolgosp imeni Lenina buv nagorodzhenij ordenom Lenina Zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci udostoyenij golova kolgospu I D Musiyenko ordenom Lenina nagorodzheni brigadir stolyarnoyi majsterni D O Koryachenko telyatnicya D T Petrenko inzhener V D Posnij 1968 roku bulo sporudzheno konservnij zavod U 1969 roci za pidsumkami socialistichnogo zmagannya z vinahidnictva ta racionalizaciyi Ministerstvo harchovoyi promislovosti URSR viznalo peremozhcem kolektiv cukrozavodu i vruchilo jomu respublikansku premiyu Saturatnicya cukrozavodu M R Sereda bula udostoyena najvishoyi uryadovoyi nagorodi ordena Lenina ordenom Zhovtnevoyi revolyuciyi nagorodzheno direktora cukrokombinatu I I Klochka Za visoki pokazniki v praci i na chest 100 richchya z dnya narodzhennya V I Lenina kolgosp buv nagorodzhenij Leninskoyu Yuvilejnoyu Pochesnoyu Gramotoyu CK KPRS Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR Radi Ministriv SRSR i VCRPS ponad 230 kolgospnikiv i robitnikiv cukrokombinatu medallyu Za doblesnu pracyu Na vidznaku 100 richchya z dnya narodzhennya Volodimira Illicha Lenina U grudni 1971 roku v selishi pobuvav lotchik kosmonavt general major aviaciyi dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu Georgij Beregovij Za zaslugi v rozvitku silskogospodarskogo virobnictva 1972 roku prisvoyeno pochesni zvannya zasluzhenogo agronoma Ukrayinskoyi RSR golovnomu agronomovi kolgospu G I Kopilovu zasluzhenogo pracivnika silskogo gospodarstva Ukrayinskoyi RSR kolishnomu direktorovi cukrokombinatu I I Klochku ordenom Lenina nagorodzheni agronom radgospu M O Bezmatnij Poznajomitisya z zhittyam selisha priyizdili delegaciyi Vrachanskogo okrugu Bolgariyi Nimeckoyi Demokratichnoyi Respubliki U 1972 roci na centralnij ploshi bulo sporudzheno pam yatnik V I Leninu Pracyuvali avtovokzal torgovelne mistechko budinok pobutu U 1951 1972 rokah v selishi zvedeno majzhe 400 novih budinkiv z cegli Diyali likarnya feldshersko akusherskij punkt ambulatoriya ozdorovchi dityachi yasla 4 biblioteki Osvita bula predstavlena serednoyu ta vosmirichnoyu shkolami pracyuvalo 70 pedagogiv U miscevih shkolah navchalisya V O Korinkov laureat Leninskoyi premiyi ta poet Ivan Manzhara Na koshti kolgospu bulo zbudovano palac kulturi 18 serpnya 2016 roku v hodi decentralizaciyi Mikolayivska selishna rada ob yednana z Mikolayivskoyu selishnoyu gromadoyu 17 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Bilopilskogo rajonu selishe miskogo tipu uvijshlo do skladu Sumskogo rajonu CerkvaDokumentalnogo pidtverzhennya pro isnuvannya v selishi cerkvi do kincya HIH stolittya ne isnuye Derev yanij hram na chest svyatogo Apostola Ioanna Bogoslova sho pobudovanij u 1894 1905 rokah na koshti prihozhan ta sim yi cukrozavodchika Ivana Haritonenka Z 1902 roku cerkovnim starostoyu obirayut Pavla Haritonenka Pershim svyashennikom hramu buv Petro Stavrovskij yakogo represuvali u 1920 1930 h rokah U 1934 roci cerkvu rozibrali na budivelni materiali Vzagali cerkovna sluzhba u seli ne velasya pislya vstanovlennya radyanskoyi vladi azh do 1943 roku Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni bulo dozvoleno ponoviti bogosluzhinnya Vidbudova kam yanoyi cerkvi rozpochalasya u 1992 roci zavdyaki gromadskij grupi Vidrodzhennya ta prihozhanam Z 1991 roku svyashennikom sluzhit otec Oleksandr Isayev O B Cerkva diye z 2003 roku NaselennyaChiselnist naselennya za rokami 1959 1979 1989 2001 2016 2017 7521 4462 4768 4457 4234 4212 Mova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi Mova Kilkist Vidsotok ukrayinska 4096 95 88 rosijska 168 3 93 biloruska 1 0 02 virmenska 1 0 02 inshi ne vkazali 6 0 15 Usogo 4272 100 Promislovist ta silske gospodarstvoAgrofirma Viktoriya Agrofirma TOV Zhovtneve Molochno tovarna ferma Silgosptehnika Agropromislove pidpriyemstvo TOV Virinske Mikolayivske remontno transportne virobnictvo Selekcijno nasinnyevij centr TOV Yevrosort TransportVid zaliznichnoyi stanciyi Ambari do selisha prokladena zaliznicya na yakij v mezhah selisha znahoditsya zaliznichna stanciya Virinskij Zavod Cherez selishe prolyagaye avtoshlyah regionalnogo znachennya R61 vid yakogo na pivden vidhodyat avtoshlyahi T 1906 a na pivnich Vid ostannogo na pivnichnij okolici selisha na zahid vidhodit avtoshlyah rajonogo znachennya Ob yekti socialnoyi sferiDityachij doshkilnij navchalnij zaklad Serednya zagalnoosvitnya shkola Stadion Viktoriya Krayeznavchij muzej Muzichna shkola Budinok kulturiReligiyaSvyato Ioanno Bogoslovskij hram Cerkva Hristiyan baptistivPochesni gromadyaniZvannya Pochesnij gromadyanin smt Mikolayivka prisvoyeno gromadyanam chiye zhittya pov yazane z cim krayem kolishnomu golovi selishnoyi radi Ye Tverdohlibu gendirektoru TOV Viktoriya S Bondarenku pismenniku i zhurnalistu Oleksandru Vertilyu biatlonistu ta prizeru chempionativ Ukrayini i svitu Andriyu Derizemli doktoru farmacevtichnih nauk profesoru O Shmatenku doktoru tehnichnih nauk profesoru V Mironchuku vchenomu Volodimiru Bugriyu PersonaliyiUrodzhenci selisha Kulik Viktor Grigorovich nar 1938 ukrayinskij poet laureat premij imeni P Vasilenka imeni O Olesya chlen NSPU z 1976 roku Vertil Oleksandr Vasilovich nar 1958 ukrayinskij pismennik poet perekladach zhurnalist chlen NSPU golova Sumskoyi organizaciyi NSPU chlen prezidiyi NSPU Derizemlya Andrij Vasilovich nar 1977 ukrayinskij biatlonist prizer Chempionatu svitu z biatlonu 2007 roku Kucenko Sergij Viktorovich 1981 2014 soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Docenko Andrij Mikolajovich nar 1994 ukrayinskij biatlonist chempion svitu sered yunioriv 2016 rokuPrimitki Arhiv originalu za 18 serpnya 2016 Procitovano 13 lipnya 2016 Statistichnij zbirnik Chiselnist nayavnogo naselennya Ukrayini na 1 sichnya 2017 roku PDF zip Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Sumska oblast K Golovna redakciya URE AN URSR 1967 S 147 155 15 000 prim Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 19 travnya 2016 roku 1377 VIII Pro perejmenuvannya okremih naselenih punktiv ta rajoniv PDF Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 18 lyutogo 2015 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih Media Plyus 2017 24 travnya S 5 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Propushenij abo porozhnij title dovidka DzherelaKorniyenko O M Zrujnovani hrami Sumshini Sumi PP Nikonorov V I 2009 368 s Ivanenko O V Nazvi poselen Sumshini K KMM 2017 336 s PosilannyaBank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini 31 lipnya 2014 u Wayback Machine ukr Cities amp towns of Ukraine 19 kvitnya 2012 u Wayback Machine angl ukr