Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ремесло як одна з попередніх форм промислового виробництва було розвинене в Україні від найдавніших часів але довгий час

Українські ремесла

Українські ремесла

Ремесло як одна з попередніх форм промислового виробництва було розвинене в Україні від найдавніших часів, але довгий час не було відірване від інших родів праці.

image
image
Вишиванка-фест 20 травня 2012 року у Дрогобичі. Майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки з полотна

Ремесла на українських землях у давні часи і в Середньовіччя

Ремесло було високо розвинуте в античних містах Північного Причорномор'я. У ранню добу, починаючи з 1-го тисячоліття почалося відокремлення ремесла від сільського господарства; тоді ж можна говорити про дві основні галузі ремесел: залізоробне і гончарське виробництво.

За княжої доби міські ремесла відрізнялися від складнішим характером виробництва і вищою якістю виробів. У великих містах існувало вже близько 60 ремісничих фахів: спеціалізовані галузі металургії, ковальство, виробництво зброї, гончарство, теслярство, ткацтво й кравецтво, обробка хутра, шкіри, льону і вовни, кістки і каменю, виробництво скла, додатків до харчування (напої) та ін. Зокрема, високо були розвинені вироби прикрас: одягу, оздоблення храмів, палаців та ін. будов; славилися іконописці й золотарі.

За соціальним станом ремісники Київської Руси поділялися на сільських вільних ремісників, холопів (рабів) на князівських, боярських або монастирських дворах і найчисленнішу групу вільних міських ремісників. Вони здебільшого оселялися в одному районі чи вулиці міста, по них і досі залишилися назви (наприклад, на київському Подолі Мечники, Кожум'яки, Гончарі тощо). Для захисту своїх інтересів міські ремісники об'єднувалися в товариства, які можна вважати зародками пізніших цехів — вони переважно мали назву дружин, на чолі яких стояв старійшина (староста). Ремісники деяких фахів (наприклад, золотарства) Київської доби вдосконалювалися головним чином на грецько-візантійських зразках. До міст Галицько-Волинської держави князі Романовичі запрошували майстрів із заходу: Німеччини, Чехії, Польщі, надаючи їм особливі привілеї. Поруч з тим чимало виробів спроваджувано з інших країн, головним чином з Близького Сходу і Візантії.

Татарська навала деякі галузі його цілком занепали, інші зазнали погіршення техніки й якости виробів, послабли зв'язки міських ремісників з ринком. Найскоріше ремісництво відновилося у Галицько-Волинській державі, де у 2-й пол. XIV — 1-й пол. XV ст.ст. постала цехова організація в системі Маґдебурзького права. Вона швидко поширилася, і з кінця XVI — поч. XVII ст.ст. ремісники були об'єднані у цехи вже майже в усіх більших містах України. Цехи мали завданням регламентувати виробничу діяльність (продукцію, якість, ціни) майстрів і захищати їх від утисків можновладців, влади, а також від конкуренції сільських ремісників, які переселялися до міст.

Цехи гуртували кравців, шевців, кушнірів, постригачів, угнарів (гарбарів), сідельників, ковалів, слюсарів, ливарів, теслів, бондарів, токарів, різників, пивоварів, пекарів, цегельників, каменярів, з новіших ремесел — рукавичників, поясників, юхтинників, сап'яників, шабельників, рушничників, годинникарів, друкарів, граверів тощо.

Найбільшим ремісничим осередком був Львів, у якому вже у 2-й пол. XV ст., було понад 50 ремісничих професій, а у 1-й пол. XVII ст. — 133 ремісничі фахи; цехів наприкінці XVI ст. було 27, у 1-й пол. XVII ст. — 33, у яких працювало близько 2 000 цехових ремісників, пересічно 4 на одну майстерню (майстер, 2 підмайстрі, 1 учень). На другому місці був Київ (у XVI столітті]] — 20 ремісничих цехів). Меншими осередками були Луцьк, Кам'янець-Подільський, Перемишль, Ярослав.

За соціальною структурою ремісники належали до середньої групи міщанства (майстри і заможніші позацехові ремісники) або до бідноти (підмайстри, учні та більша частина позацехових ремісників, т. зв. партачів). Більшість заможних майстрів були поляками, німцями або вірменами. Українців серед цехових ремісників на Західній Україні було мало, бо деякі цехи їх не приймали або не давали їм звання майстрів і забороняли учням стати підмайстрами. У Львові, наприклад, хоч українці працювали у близько 50 галузях ремісництва вони могли належати лише до 9 цехів, проте і в тих мали чимало труднощів. Часто управи міст забороняли українцям ремісникам проживати і працювати за своїм фахом поза визначеними для них дільницями (наприклад, на Руській вулиці чи на передмістях). Для захисту своїх прав українські ремісники разом з ін. прошарками українського міщанства гуртувалися у братствах. Взагалі права ремісників були обмежені у містах, які не мали маґдебурзького права.

Розвиток ремесел у Нові часи

З 2-ї пол. XVII ст. ремісництво на Західній Україні й на Правобережжі зменшилося у зв'язку з загальним занепадом міст і міщанства, поширенням нецехового ремесла (у Львові партачі становили з сер. XVII ст. бл. 40% загальної кількости ремісників), поселенням при старостинських замках, панських дворах у містах і на передмістях підданих сільських ремісників, конкуренцією виробів єврейського ремесла тощо. Краще розвивалися ремесла в Києві й на Лівобережжі, зокрема у містах: Полтаві, Чернігові, Новгороді-Сіверському, Стародубі, Ніжині тощо. Воно поширювалося також серед козацтва та по селах.

На українських землях у Російській Імперії загально-імперський закон, що стосувався цехів, поширено на Лівобережжя (1785) і Правобережжя (1840). За законом з 1852 року, у містах і містечках існували ремісничі управи. Ремісник, який не мав звання майстра і не записався до цеху, не мав права керувати ремісничим закладом, тримати робітників та виставляти вивіску. Кількість ремісників у 9 українських губерніях, об'єднаних у цехи, становила за даними на 1858 рік — 77 000 осіб, у тому числі 32 500 майстрів, 28 400 робітників і 16 800 учнів. За ін. даними число всіх ремісників у містах становило бл. 100 000.

За австрійським переписом 1773 року в усій, тобто і Західній (польській) Галичині жило 44 000 ремісників, у тому числі ткачів 17 900, ковалів 2 800, кушнірів 1 800, шевців 5 500, кравців 2 800, бондарів 1 400, гончарів 1 200, колодіїв 1000; ремісників-жидів було 16 000. 1837 року в Галичині нараховували 45 000 ремісників, які платили прибутковий податок.

У 1-й пол. XIX ст. ремісництво відчуло тиск фіскальної політики на центральних і східних землях і в Галичині. Ще негативніше на ремісників вплинули у 2-й пол. XIX ст. розвиток фабричної промисловості і капіталізму, побудова залізниць, що полегшило підвіз фабричного краму (переважно з неукраїнських земель), втрата значення ремісничих цехів (з 1900 російський уряд почав вживати заходів до скасування решток цехового устрою), низька освіта ремісників та лихварство. Особливо кризовими були для ремісництва 1870 — 90-і pp. Значна частина міського ремісництва, не витримуючи конкуренції фабрично-заводської продукції, відмирала; краще розвивалася кустарна промисловість. На допомогу ремісникам і зокрема кустарям прийшли деякі урядові агентства (1888 року засновано урядовий Кустарний комітет) і особливо земства. Їх заходами створювалася інструкторська допомога, постачалися деякі види сировини з державних підприємств, відкривалися кустарно-ремісничі навчальні майстерні та організовувалися мїсцеві і міжнародні виставки кустарних виробів, на яких були широко представлені вибори з України (кролевецькі тканини й ін.). Головне управління землевпорядження і хліборобства посередничало у купівлі ремісничих і кустарних виробів замовниками — військовими і морськими відомствами, постачало кустарям безкоштовно і в кредит зразки верстатів, двигунів та ін. знаряддя, видавало мистецькі альбоми зразків кустарного виробництва тощо. Деяке значення мала спроба організації кустарних кооператив (1913 року у 6 українських губерніях Російської Імперії було створено 18 таких кооперативів).

У Галичині й на Буковині ремесло не мало особливої допомоги з боку уряду. Ремісничі палати у Львові й Чернівцях (при крайових відділах) вели статистику ремісників, влаштовували ремісничі виставки, опікувалися (у Львові) ремісничим Промисловим Музеєм тощо. Допомогу українським ремісникам надавали міщанські братства у Львові (з 1872 року) і згодом в інших містах Галичини та засноване в 1881 році В. Нагірним ремісниче товариство «Зоря», яке зокрема опікувалося ремісничою молоддю, що прибувала з сіл до міста. Таку мету мали також будівельний комбінат, заснований у Львові І. Левинським, та жіноча кравецька спілка «Труд». Зростання українського ремісництва у містах Західної України (менше центральних і східних земель) утруднювало опанування ремеслами неукраїнським елементом, а також те, що діти заможніших українських ремісників лише рідко залишалися працювати у фахах батьків.

  • image
    Бережанські вишиванки
  • image
    Ковальство, виріб « Букет майстрів», м. Івано-Франківськ
  • image
    Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному

Українські ремесла у XX столітті

Перед Першою світовою війною у 9 українських губерніях Російської імперії ремісників і кустарів було 700 000, у тому числі кустарів 358 000, самостійних ремісників (за матеріалами Міністерства Торгівлі і Промисловості) 57 000, необлікованих кустарів і ремісників 105 000, кустарів харчо-смакової промисловості 135 000, учасників різних нетоварових промислів 45 000. Кустарі жили переважно у селах, ремісники — в містах. У Галичині (всій) на поч. ХХ ст. було 6л. 85 000 дрібних ремісничих підприємств, які давали працю бл. 130 000 осіб. Попри часткове зменшення ремісників в Україні на переломі XIX-ХХ ст.ст., ремесла і кустарна промисловість до 1914 року були основним джерелом задоволення потреб широких споживачів виробами легкої й харчової промисловості. У ремеслах і кустарній промисловості працювало більше осіб, ніж у великій цензовій.

На поч. 1920-их pp. значення ремесел на центральних і східних землях у зв'язку з занепадом фабричної промисловості на деякий час збільшилося. Число ремісників і кустарів в УРСР зросло до 820 000 (1928), у тому числі 179 000 в кустарно-пром. кооперації; тоді як у цензовій промисловості працювало 620 000 осіб; натомість вартість продукції нецензової (ремісничої і кустарної) промисловості становила лише 15% від всієї промисловості. Згодом суцільна націоналізація й розвиток фабричної промисловості спричинили занепад ремесла; його і кустарну промисловість об'єднано майже повністю у промислову кооперацію, і самостійних ремісників і кустарів нараховувалося у 1939 році ледве 57 700. На західно-українських землях до часу їх приєднання до УРСР відносини залишилися ті самі, що й до війни 1914. На укр. землях у Польщі ч. ремісників було таке саме, як до війни (понад 90 000).

Після ліквідації пром. кооперації у 1960 Р. і кустарну промисловість передано до системи держ. місц. промисловості. Попри поширення з 1966 місц, промисловості на нові асортименти продукції, кустарне і ремісниче виробництво, хоч і не регламентовані урядово, — не зникли. Вироби цих промислів не тільки використовуються у господарствах продуцентів, але йдуть на ринок (зокрема — сіль.) і все ще широко обслуговують потреби місц. населення у житловому будівництві, кравецтві, шевстві. тощо. Хоч в офіц. статистичних даних ч. ремісників і кустарів не подається, але воно має бути чимале.

Див. також

Література та джерела


Посилання

  • - український музей ремесла.


Ця стаття недостатньо . Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Remeslo yak odna z poperednih form promislovogo virobnictva bulo rozvinene v Ukrayini vid najdavnishih chasiv ale dovgij chas ne bulo vidirvane vid inshih rodiv praci Vishivanka fest 20 travnya 2012 roku u Drogobichi Majster klas iz vigotovlennya lyalki motanki z polotnaRemesla na ukrayinskih zemlyah u davni chasi i v SerednovichchyaRemeslo bulo visoko rozvinute v antichnih mistah Pivnichnogo Prichornomor ya U rannyu dobu pochinayuchi z 1 go tisyacholittya pochalosya vidokremlennya remesla vid silskogo gospodarstva todi zh mozhna govoriti pro dvi osnovni galuzi remesel zalizorobne i goncharske virobnictvo Za knyazhoyi dobi miski remesla vidriznyalisya vid skladnishim harakterom virobnictva i vishoyu yakistyu virobiv U velikih mistah isnuvalo vzhe blizko 60 remisnichih fahiv specializovani galuzi metalurgiyi kovalstvo virobnictvo zbroyi goncharstvo teslyarstvo tkactvo j kravectvo obrobka hutra shkiri lonu i vovni kistki i kamenyu virobnictvo skla dodatkiv do harchuvannya napoyi ta in Zokrema visoko buli rozvineni virobi prikras odyagu ozdoblennya hramiv palaciv ta in budov slavilisya ikonopisci j zolotari Za socialnim stanom remisniki Kiyivskoyi Rusi podilyalisya na silskih vilnih remisnikiv holopiv rabiv na knyazivskih boyarskih abo monastirskih dvorah i najchislennishu grupu vilnih miskih remisnikiv Voni zdebilshogo oselyalisya v odnomu rajoni chi vulici mista po nih i dosi zalishilisya nazvi napriklad na kiyivskomu Podoli Mechniki Kozhum yaki Gonchari tosho Dlya zahistu svoyih interesiv miski remisniki ob yednuvalisya v tovaristva yaki mozhna vvazhati zarodkami piznishih cehiv voni perevazhno mali nazvu druzhin na choli yakih stoyav starijshina starosta Remisniki deyakih fahiv napriklad zolotarstva Kiyivskoyi dobi vdoskonalyuvalisya golovnim chinom na grecko vizantijskih zrazkah Do mist Galicko Volinskoyi derzhavi knyazi Romanovichi zaproshuvali majstriv iz zahodu Nimechchini Chehiyi Polshi nadayuchi yim osoblivi privileyi Poruch z tim chimalo virobiv sprovadzhuvano z inshih krayin golovnim chinom z Blizkogo Shodu i Vizantiyi Tatarska navala deyaki galuzi jogo cilkom zanepali inshi zaznali pogirshennya tehniki j yakosti virobiv poslabli zv yazki miskih remisnikiv z rinkom Najskorishe remisnictvo vidnovilosya u Galicko Volinskij derzhavi de u 2 j pol XIV 1 j pol XV st st postala cehova organizaciya v sistemi Magdeburzkogo prava Vona shvidko poshirilasya i z kincya XVI poch XVII st st remisniki buli ob yednani u cehi vzhe majzhe v usih bilshih mistah Ukrayini Cehi mali zavdannyam reglamentuvati virobnichu diyalnist produkciyu yakist cini majstriv i zahishati yih vid utiskiv mozhnovladciv vladi a takozh vid konkurenciyi silskih remisnikiv yaki pereselyalisya do mist Cehi gurtuvali kravciv shevciv kushniriv postrigachiv ugnariv garbariv sidelnikiv kovaliv slyusariv livariv tesliv bondariv tokariv riznikiv pivovariv pekariv cegelnikiv kamenyariv z novishih remesel rukavichnikiv poyasnikiv yuhtinnikiv sap yanikiv shabelnikiv rushnichnikiv godinnikariv drukariv graveriv tosho Najbilshim remisnichim oseredkom buv Lviv u yakomu vzhe u 2 j pol XV st bulo ponad 50 remisnichih profesij a u 1 j pol XVII st 133 remisnichi fahi cehiv naprikinci XVI st bulo 27 u 1 j pol XVII st 33 u yakih pracyuvalo blizko 2 000 cehovih remisnikiv peresichno 4 na odnu majsternyu majster 2 pidmajstri 1 uchen Na drugomu misci buv Kiyiv u XVI stolitti 20 remisnichih cehiv Menshimi oseredkami buli Luck Kam yanec Podilskij Peremishl Yaroslav Za socialnoyu strukturoyu remisniki nalezhali do serednoyi grupi mishanstva majstri i zamozhnishi pozacehovi remisniki abo do bidnoti pidmajstri uchni ta bilsha chastina pozacehovih remisnikiv t zv partachiv Bilshist zamozhnih majstriv buli polyakami nimcyami abo virmenami Ukrayinciv sered cehovih remisnikiv na Zahidnij Ukrayini bulo malo bo deyaki cehi yih ne prijmali abo ne davali yim zvannya majstriv i zaboronyali uchnyam stati pidmajstrami U Lvovi napriklad hoch ukrayinci pracyuvali u blizko 50 galuzyah remisnictva voni mogli nalezhati lishe do 9 cehiv prote i v tih mali chimalo trudnoshiv Chasto upravi mist zaboronyali ukrayincyam remisnikam prozhivati i pracyuvati za svoyim fahom poza viznachenimi dlya nih dilnicyami napriklad na Ruskij vulici chi na peredmistyah Dlya zahistu svoyih prav ukrayinski remisniki razom z in prosharkami ukrayinskogo mishanstva gurtuvalisya u bratstvah Vzagali prava remisnikiv buli obmezheni u mistah yaki ne mali magdeburzkogo prava Rozvitok remesel u Novi chasiZ 2 yi pol XVII st remisnictvo na Zahidnij Ukrayini j na Pravoberezhzhi zmenshilosya u zv yazku z zagalnim zanepadom mist i mishanstva poshirennyam necehovogo remesla u Lvovi partachi stanovili z ser XVII st bl 40 zagalnoyi kilkosti remisnikiv poselennyam pri starostinskih zamkah panskih dvorah u mistah i na peredmistyah piddanih silskih remisnikiv konkurenciyeyu virobiv yevrejskogo remesla tosho Krashe rozvivalisya remesla v Kiyevi j na Livoberezhzhi zokrema u mistah Poltavi Chernigovi Novgorodi Siverskomu Starodubi Nizhini tosho Vono poshiryuvalosya takozh sered kozactva ta po selah Na ukrayinskih zemlyah u Rosijskij Imperiyi zagalno imperskij zakon sho stosuvavsya cehiv poshireno na Livoberezhzhya 1785 i Pravoberezhzhya 1840 Za zakonom z 1852 roku u mistah i mistechkah isnuvali remisnichi upravi Remisnik yakij ne mav zvannya majstra i ne zapisavsya do cehu ne mav prava keruvati remisnichim zakladom trimati robitnikiv ta vistavlyati vivisku Kilkist remisnikiv u 9 ukrayinskih guberniyah ob yednanih u cehi stanovila za danimi na 1858 rik 77 000 osib u tomu chisli 32 500 majstriv 28 400 robitnikiv i 16 800 uchniv Za in danimi chislo vsih remisnikiv u mistah stanovilo bl 100 000 Za avstrijskim perepisom 1773 roku v usij tobto i Zahidnij polskij Galichini zhilo 44 000 remisnikiv u tomu chisli tkachiv 17 900 kovaliv 2 800 kushniriv 1 800 shevciv 5 500 kravciv 2 800 bondariv 1 400 gonchariv 1 200 kolodiyiv 1000 remisnikiv zhidiv bulo 16 000 1837 roku v Galichini narahovuvali 45 000 remisnikiv yaki platili pributkovij podatok U 1 j pol XIX st remisnictvo vidchulo tisk fiskalnoyi politiki na centralnih i shidnih zemlyah i v Galichini She negativnishe na remisnikiv vplinuli u 2 j pol XIX st rozvitok fabrichnoyi promislovosti i kapitalizmu pobudova zaliznic sho polegshilo pidviz fabrichnogo kramu perevazhno z neukrayinskih zemel vtrata znachennya remisnichih cehiv z 1900 rosijskij uryad pochav vzhivati zahodiv do skasuvannya reshtok cehovogo ustroyu nizka osvita remisnikiv ta lihvarstvo Osoblivo krizovimi buli dlya remisnictva 1870 90 i pp Znachna chastina miskogo remisnictva ne vitrimuyuchi konkurenciyi fabrichno zavodskoyi produkciyi vidmirala krashe rozvivalasya kustarna promislovist Na dopomogu remisnikam i zokrema kustaryam prijshli deyaki uryadovi agentstva 1888 roku zasnovano uryadovij Kustarnij komitet i osoblivo zemstva Yih zahodami stvoryuvalasya instruktorska dopomoga postachalisya deyaki vidi sirovini z derzhavnih pidpriyemstv vidkrivalisya kustarno remisnichi navchalni majsterni ta organizovuvalisya myiscevi i mizhnarodni vistavki kustarnih virobiv na yakih buli shiroko predstavleni vibori z Ukrayini krolevecki tkanini j in Golovne upravlinnya zemlevporyadzhennya i hliborobstva poserednichalo u kupivli remisnichih i kustarnih virobiv zamovnikami vijskovimi i morskimi vidomstvami postachalo kustaryam bezkoshtovno i v kredit zrazki verstativ dviguniv ta in znaryaddya vidavalo mistecki albomi zrazkiv kustarnogo virobnictva tosho Deyake znachennya mala sproba organizaciyi kustarnih kooperativ 1913 roku u 6 ukrayinskih guberniyah Rosijskoyi Imperiyi bulo stvoreno 18 takih kooperativiv U Galichini j na Bukovini remeslo ne malo osoblivoyi dopomogi z boku uryadu Remisnichi palati u Lvovi j Chernivcyah pri krajovih viddilah veli statistiku remisnikiv vlashtovuvali remisnichi vistavki opikuvalisya u Lvovi remisnichim Promislovim Muzeyem tosho Dopomogu ukrayinskim remisnikam nadavali mishanski bratstva u Lvovi z 1872 roku i zgodom v inshih mistah Galichini ta zasnovane v 1881 roci V Nagirnim remisniche tovaristvo Zorya yake zokrema opikuvalosya remisnichoyu moloddyu sho pribuvala z sil do mista Taku metu mali takozh budivelnij kombinat zasnovanij u Lvovi I Levinskim ta zhinocha kravecka spilka Trud Zrostannya ukrayinskogo remisnictva u mistah Zahidnoyi Ukrayini menshe centralnih i shidnih zemel utrudnyuvalo opanuvannya remeslami neukrayinskim elementom a takozh te sho diti zamozhnishih ukrayinskih remisnikiv lishe ridko zalishalisya pracyuvati u fahah batkiv Berezhanski vishivanki Kovalstvo virib Buket majstriv m Ivano Frankivsk Nacionalnij muzej zapovidnik ukrayinskogo goncharstva v OpishnomuUkrayinski remesla u XX stolittiPered Pershoyu svitovoyu vijnoyu u 9 ukrayinskih guberniyah Rosijskoyi imperiyi remisnikiv i kustariv bulo 700 000 u tomu chisli kustariv 358 000 samostijnih remisnikiv za materialami Ministerstva Torgivli i Promislovosti 57 000 neoblikovanih kustariv i remisnikiv 105 000 kustariv harcho smakovoyi promislovosti 135 000 uchasnikiv riznih netovarovih promisliv 45 000 Kustari zhili perevazhno u selah remisniki v mistah U Galichini vsij na poch HH st bulo 6l 85 000 dribnih remisnichih pidpriyemstv yaki davali pracyu bl 130 000 osib Popri chastkove zmenshennya remisnikiv v Ukrayini na perelomi XIX HH st st remesla i kustarna promislovist do 1914 roku buli osnovnim dzherelom zadovolennya potreb shirokih spozhivachiv virobami legkoyi j harchovoyi promislovosti U remeslah i kustarnij promislovosti pracyuvalo bilshe osib nizh u velikij cenzovij Na poch 1920 ih pp znachennya remesel na centralnih i shidnih zemlyah u zv yazku z zanepadom fabrichnoyi promislovosti na deyakij chas zbilshilosya Chislo remisnikiv i kustariv v URSR zroslo do 820 000 1928 u tomu chisli 179 000 v kustarno prom kooperaciyi todi yak u cenzovij promislovosti pracyuvalo 620 000 osib natomist vartist produkciyi necenzovoyi remisnichoyi i kustarnoyi promislovosti stanovila lishe 15 vid vsiyeyi promislovosti Zgodom sucilna nacionalizaciya j rozvitok fabrichnoyi promislovosti sprichinili zanepad remesla jogo i kustarnu promislovist ob yednano majzhe povnistyu u promislovu kooperaciyu i samostijnih remisnikiv i kustariv narahovuvalosya u 1939 roci ledve 57 700 Na zahidno ukrayinskih zemlyah do chasu yih priyednannya do URSR vidnosini zalishilisya ti sami sho j do vijni 1914 Na ukr zemlyah u Polshi ch remisnikiv bulo take same yak do vijni ponad 90 000 Pislya likvidaciyi prom kooperaciyi u 1960 R i kustarnu promislovist peredano do sistemi derzh misc promislovosti Popri poshirennya z 1966 misc promislovosti na novi asortimenti produkciyi kustarne i remisniche virobnictvo hoch i ne reglamentovani uryadovo ne znikli Virobi cih promisliv ne tilki vikoristovuyutsya u gospodarstvah producentiv ale jdut na rinok zokrema sil i vse she shiroko obslugovuyut potrebi misc naselennya u zhitlovomu budivnictvi kravectvi shevstvi tosho Hoch v ofic statistichnih danih ch remisnikiv i kustariv ne podayetsya ale vono maye buti chimale Div takozhZalizorobne remeslo epohi Kiyivskoyi RusiLiteratura ta dzherelaEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Tom 9 K 1987 stor 336 337 Podolinskij S Remesla i hvabriki na Ukrayini Zheneva 1880 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi t VI K L 1907 Charewiczowa L Lwowskie organizacje zawodowe za czasow Polski przedrozbiorowej L 1929 pol Derzhplan URSR Narisi peredvoyennogo ta suchasnogo stanu kustarno remisnichoyi promislovosti Ukrayini X 1929 Sichinskij V Narisi z istoriyi promislovosti L 1938 Krip yakevich I Borotba necehovih remisnikiv proti cehiv u Lvovi 1590 1960 pp Z istoriyi zah ukr zemel vipusk 1 4 L 1957 Narisi starodavnoyi istoriyi Ukrayinskoyi RSR K 1957 Nesterenko O Rozvitok promislovosti na Ukrayini I K 1959 Kompan O Mista Ukrayini v drugij pol XVII st K 1963 Morgun O Narisi istoriyi promislovoyi kooperaciyi Ukrayini Myunhen 1966 Golobuckij V Ekonomichna istoriya Ukrayinskoyi RSR Dozhovtnevij period K 1970 Rukotvori sajt pro narodne mistectvo 1 23 bereznya 2022 u Wayback Machine Posilannya ukrayinskij muzej remesla Cya stattya nedostatno ilyustrovana Vi mozhete dopomogti proyektu dodavshi zobrazhennya do ciyeyi statti

Дата публікації:
Топ