Авшаров Борис Павлович

Борис Павлович Авша́ров (справжнє прізвище — Гомоляка; нар. 17 червня 1889, Київ — пом. 23 листопада 1964, Керч) — український радянський актор. Заслужений артист УРСР (1951). Батько композитора Вадима Гомоляки.

Авшаров Борис Павлович
Зображення
Народився	5 (17) червня 1889 Київ, Російська імперія
Помер	23 листопада 1964(1964-11-23) (75 років) Керч, Кримська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1916)
Діти	Гомоляка Вадим Борисович
Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Авшаров.

Біографія

Народився 5 [17] червня 1889(18890617) року в місті Києві (нині Україна). Протягом 1909–1916 років навчався на юридичному факультеті Київського університету, одночасно у 1909–1911 роках у Театральній школі Г. Заславського і Г. Фістуларі у Санкт-Петербурзі, 1913 року закінчив Оперну студію М. Михайлова (Санкт-Петербург — Київ).

Протягом 1906–1916 років грав на сцені в антрепризах І. Дольського-Боренського та Є. Орловського, М. Кожевникова, Д. Леонта, С. Мамонтова, Д. Южина, А. М'яновського, Н. Казанського, І. Павлова та інших. З 1927 року працював у театрах Києва:

• у 1927—1930 роках — в Українському пересувному Київської окружної ради професійних спілок;
• у 1930—1931 роках — в Українському драматичному театрі імені Івана Франка;
• у 1932—1941 роках — в Театрі Київського військового округу;
• у 1946—1960 роках — в Театрі юного глядача.

Творчість

За понад 40 років творчої діяльності кількість оперних партій, ролей у драмі, опереті та кіно, які актор проспівав і зіграв, наближається до 600. Серед них:

театральні ролі

• Грозний, Безсудний (, Олександра Островського);
• Рогожин (за романом «Ідіот» Федора Достоєвського);
• Лаерт («Гамлет» Вільяма Шекспіра);
• Халява, Кобзар, Жевакін («Вій», «Тарас Бульба», Миколи Гоголя);
• Базіль («Божевільний день, або Одруження Фігаро» П'єра Бомарше);
• дядько Лев та Лісовик («Лісова пісня» Лесі Українки);
• Король («Сміх і сльози» Сергія Михалкова);
• Татаринов («Два капітани» за Веніаміном Каверіним).

Фільмографія

• Ібрагім («Каховський плацдарм» / «Суворі дні», 1933, «Українфільм» (Одеса)
• пан Рутковський («Кармелюк», 1938)
• Василь («Вітер зі сходу», 1940)
• учитель історії («Є такий хлопець», 1956)

Література

• Авшаров Борис Павлович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 13. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Авшаров Борис Павлович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 18. — ISBN 5-88500-27-1.;
• Л. В. Будник. Авшаров Борис Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — .