Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Атмосфера Плутона розріджена газова оболонка що оточує Плутон Складається з речовин що випаровуються з його поверхні азо

Атмосфера Плутона

Атмосфера Плутона

Атмосфера Плутона — розріджена газова оболонка, що оточує Плутон. Складається з речовин, що випаровуються з його поверхні: азоту (N2) з невеликими домішками метану (CH4) та чадного газу (CO). Містить шарувату імлу, утворену, ймовірно, складнішими сполуками, що синтезуються з цих газів під впливом жорсткого випромінювання. Примітна сильними й не до кінця зрозумілими сезонними змінами, що виникають через особливості орбітального та осьового обертання Плутона.

image
Нічний бік Плутона. Видно нижні шари атмосфери, підсвічені Сонцем. Знімок зонда New Horizons, кольори близькі до справжніх.

Тиск атмосфери Плутона біля поверхні становить 1 Па, що в 100 тисяч разів менше, ніж на Землі (дані космічного апарата New Horizons, 2015). Температура на поверхні лежить у межах 40–60 K, але з висотою швидко росте через спричинений метаном парниковий ефект. На висоті близько 30 км вона сягає 110 K, після чого повільно падає.

Плутон — єдиний транснептуновий об'єкт, у якого виявлено атмосферу. Найбільш схожа вона на атмосферу Тритона, а за деякими ознаками нагадує навіть атмосферу Марса.

Атмосферу Плутона досліджують із 1980-х років за допомогою фотометричних спостережень покриттів ним зірок, а також спектральними методами. 2015 року її дослідив зблизька космічний апарат New Horizons.

Склад

Основний складник атмосфери Плутона — азот. Концентрація метану, згідно з даними зонда New Horizons, становить близько 0,25 % (за наземними спостереженнями було отримано значення 0,4–0,6% у 2008 році та 0,3–0,4% у 2012). Для вмісту чадного газу є зроблені за наземними спостереженнями оцінки 0,025–0,15% (2010) та 0,05–0,075% (2015). Під дією жорсткого випромінювання з них утворюються різноманітні складніші сполуки, що не є леткими при температурах поверхні Плутона і поступово осідають на неї. Це, зокрема, етан, етилен, ацетилен, більш важкі вуглеводні, нітрили, ціановодень та високомолекулярні сполуки толіни, що надають Плутону (як і деяким іншим далеким від Сонця тілам) коричнюватий колір. Для етилену та ацетилену є оцінки вмісту, зроблені за даними New Horizons: 0,0001 % та 0,0003 % відповідно.

Найбільш леткий компонент атмосфери Плутона — азот, на другому місці — монооксид вуглецю, на третьому — метан. Показником леткості є тиск насиченої пари. При температурі 40 K (значення, близьке до мінімального для поверхні Плутона) він становить порядку 10 Па для азоту, 1 Па для монооксиду вуглецю і 0,001 Па для метану. Зі збільшенням температури він різко зростає і при температурі 60 K (близькій до максимальної для поверхні) збільшується до 10 000 Па, 3000 Па та 10 Па відповідно. Тиск насиченої пари важчих за метан вуглеводнів, а також діоксиду вуглецю, лишається нехтовно малим (порядку 10–5 Па або ще меншим), що означає практичну відсутність у них леткості в умовах Плутона (принаймні в холодних нижніх шарах атмосфери). Вода, аміак та ціановодень є нелеткими навіть при температурі 100 K, характерній для верхньої атмосфери.

Для другорядних складників атмосфери Плутона можна очікувати більших, ніж для азоту, відхилень від рівноваги з поверхневими льодами і сильніших часових та просторових змін концентрації. Однак для метану не вдалося надійно виявити її змін ні з висотою (принаймні в нижній атмосфері), ні з довготою, ні з часом. Але з віддаленням Плутона від Сонця й абсолютний, і відносний вміст метану має зменшуватися, на що вказує залежність тиску насиченої пари його та азоту від температури. Примітно, що концентрація метану на 2 порядки вища за розраховану за законом Рауля на основі його концентрації в поверхневому льоді та співвідношення тиску насиченої пари його та азоту. Причини цього невідомі. Одна гіпотеза пояснює це наявністю на поверхні ділянок відносно чистого метанового льоду, а інша — підвищеним вмістом метану в тонкому поверхневому шарі звичайної суміші льодів.

Через сезонні зміни освітлення поверхні леткі льоди мігрують планетою: випаровуються в одних місцях і конденсуються в інших. За деякими оцінками, сезонні зміни товщини їх шару сягають величин порядку метра. Це (разом зі зміною кута зору) призводить до помітних змін яскравості й забарвлення Плутона.

Метан та чадний газ, попри малий вміст, впливають на температуру атмосфери Плутона: перший її сильно нагріває, а другий — дещо охолоджує (хоча міра цього охолодження є спірною).

Імла

image
Імла в атмосфері Плутона. Видно численні окремі шари. Нижче — частина рівнини Sputnik Planum із навколишніми горами. Знімок зонда New Horizons, зроблений через 15 хвилин після максимального зближення з Плутоном.
image
Тіні від гір на приповерхневій імлі

Зонд New Horizons виявив в атмосфері Плутона блакитну шарувату імлу, що охоплює всю карликову планету. На знімках вона сягає висоти >200 км, а ультрафіолетовим спектрометром зареєстрована до рівня 300 км. На найкращих знімках видно близько 20 шарів. Вони поширюються не менше ніж 1000 км по горизонталі; висота розташування окремого шару може бути дещо різною в різних місцях. Над північною полярною областю імла у 2-3 рази щільніша, ніж над екваторіальною. Товщина шарів — від 1 до понад 10 км, а вертикальна відстань між ними — порядку 10 км.

Незважаючи на розрідженість атмосфери, ця імла доволі помітна: завдяки розсіяному ній світлу навіть вдалося сфотографувати деякі деталі нічного боку Плутона. Подекуди на імлі видно довгі тіні від гір. Для її нормальної оптичної товщини є оцінки 0,004 та 0,013 (таким чином, вона зменшує інтенсивність вертикального променю світла на 1–e–0,004=0,4 % або 1–e–0,013=1,3 %, а променю, що йде по дотичній до поверхні, — значно сильніше). Шкала висот імли (висота, на якій її щільність спадає в e разів) становить 45–55 км, що приблизно збігається зі шкалою висот тиску для середніх шарів атмосфери. На висотах 100–200 км вона падає до 30 км.

Розмір часток імли неясний. Її блакитний колір вказує на радіус часток порядку 10 нм, а співвідношення яскравостей при різних фазових кутах — на радіус >100 нм. Це можна пояснити об'єднанням дрібних (десятки нм) часток у більші (сотні нм) грудки.

Найімовірніше, імла утворена частинками нелетких сполук, що синтезуються під дією жорсткого випромінювання з атмосферних газів і повільно випадають на поверхню. Час їх осідання вимірюється земними добами або тижнями. Розшаровування імли може бути пов'язано з гравітаційними хвилями, на наявність яких в атмосфері вказують і спостереження покриттів зірок. Хвилі ж, у свою чергу, можуть виникати від вітру, що дме над нерівностями рельєфу.

image
Крива поглинання сонячного ультрафіолету атмосферою Плутона під час проходження зонда New Horizons крізь його тінь. І на низхідній, і на висхідній гілці видно характерний злам, створений, імовірно, імлою.

Ймовірно, саме імла спричиняє злам на кривій падіння інтенсивності сонячного випромінювання, отриманій зондом New Horizons при проходженні крізь тінь Плутона (див. зображення): нижче рівня 150 км атмосфера послаблює світло значно сильніше, ніж вище. Подібний злам спостерігався і при покритті зорі 1988 року, і спершу теж був інтерпретований як послаблення світла імлою, але після появи даних New Horizons було встановлено, що він виникає переважно через швидкий ріст температури з висотою в нижніх шарах атмосфери. При подальших покриттях зірок (коли атмосфера Плутона вже була в ≥2 рази щільнішою) цього зламу майже або зовсім не було.

Іншу ознаку наявності імли спостерігали під час покриття 2002 року. Коли Плутон уже покрив зорю, деяка частина її світла завдяки заломленню в його атмосфері все ж досягала Землі, і виявилося, що інтенсивність цього світла зростає з довжиною хвилі. Це було інтерпретоване як доволі надійна ознака розсіювання світла аерозолями (подібно до почервоніння Сонця, що сходить). Але при наступних покриттях (в тому числі 29 червня 2015) цього явища не було, а 14 липня 2015 New Horizons виявив, що колір у імли Плутона блакитний.

Температура та термічна структура

Тропосфера Плутона представлена лише тонким і переривчастим [en]. У його межах температура відносно стала. Він був виявлений при просвічуванні атмосфери радіохвилями за допомогою апарату New Horizons і зареєстрований при заході зонда за Плутон, але не при виході. Товщина цього шару становила 4 км, а температура — 37±3 K (саме при такій температурі тиск насиченої пари азоту дорівнює спостережуваному атмосферному тиску). Можливо, граничний шар складається з газу, що нещодавно випарувався з поверхні і ще не змішався з рештою атмосфери. На користь цього свідчить те, що цей шар спостерігався в області рівнини Sputnik Planum, великого резервуару летких льодів. Випаровування мало відбуватися в часи спостережень чи незадовго до них — розрахунки показують, що без відновлення цей шар проіснував би не більше 2 земних років.

Вище граничного шару починається стратосфера — область, де температура швидко зростає з висотою (температурна інверсія). Швидкість зростання суттєво різна в різних місцях: при заході апарату за Плутон було виміряно 6,4±0,9, а при виході — 3,4±0,9 K/км (дані для нижніх 10 км стратосфери). За наземними спостереженнями цю величину оцінювали в 2,2, 3–15 або 5,5 градусів на кілометр. Збільшення температури — результат парникового ефекту, спричиненого метаном. Середня температура поверхні становить 42±4 K (дані 2005 року), а середня по атмосфері — 90+25
−18 K (2008).

На висоті 20–40 км температура сягає максимуму (100–110 K; стратопауза) і далі повільно падає (біля 0,2 K/км; мезосфера). Причини цього падіння неясні; можливо, це результат охолоджувальної дії ацетилену, ціановодню та (або) чадного газу. На висотах більш як 500 км температура, сягнувши 70 K, стає сталою.

Часові зміни температури середніх — верхніх шарів атмосфери, згідно з даними спостережень покриттів зірок, незначні. І 1988, і 2002, і 2006 року вона була однаковою в межах похибки і становила біля 100 K з невизначеністю порядку 10 K (хоча тиск зріс удвічі). Значної залежності температури від широти та часу доби за цими даними знайдено не було: над усією поверхнею температура виявилася приблизно однаковою. Це узгоджується з теоретичними даними, що передбачають швидке перемішування атмосфери. Однак New Horizons 2015 року спостерігав помітну різницю між кривими залежності температури від висоти на різних боках Плутона.

В атмосфері Плутона вдалося виявити невеликі вертикальні неоднорідності температури. Вони проявляються в різких і коротких сплесках яскравості під час покриттів зірок. Величину цих неоднорідностей оцінюють у 0,5–0,8 K на інтервалах висоти в кілька кілометрів. Вони можуть бути результатом гравітаційних хвиль або турбулентності, спричинених конвекцією або вітрами.

Взаємодія з атмосферою впливає на температуру поверхні Плутона. Розрахунки показують, що атмосфера, попри дуже малий тиск, здатна суттєво згладжувати добові коливання цієї температури. Однак там все ж лишаються температурні варіації величиною близько 20° — частково тому, що ділянки поверхні, де випаровується азотний лід, значно охолоджуються (подібно до охолодження при випаровуванні води).

Тиск

Тиск атмосфери Плутона дуже малий і сильно змінюється з часом. Спостереження покриттів Плутоном зірок показують, що між 1988 та 2015 роком цей тиск поступово виріс приблизно втричі, хоча з 1989 року Плутон віддаляється від Сонця. Ймовірно, це наслідок того, що 1987 року на північному (точніше, «позитивному») полюсі Плутона настав полярний день, що сприяє випаровуванню азоту з полярної області, а південна півкуля ще надто тепла для його конденсації. Абсолютні значення поверхневого тиску зі спостережень покриттів отримати важко, бо «просвітити» нижні шари атмосфери при цьому зазвичай не вдається. Його доводиться розраховувати через залежність тиску від висоти, яка точно не відома, бо залежить від характеру зміни з висотою температури. Крім того, потрібно знати радіус Плутона, який до 2015 року був відомий зі значною невизначеністю. Для низки покриттів, починаючи з 1988 року, тиск розраховували для умовної відстані від центру Плутона 1275 км (як виявилося згодом, це 88±4 км від поверхні).

Криві залежності тиску від відстані до центру Плутона, отримані для покриттів 1988 та 2002 року, в комбінації з сучасним значенням радіусу Плутона (1187±4 км) дають приблизно 0,4 Па для 1988 року та 1,0 Па для 2002. За спектральними даними було розраховано тиск 0,94 Па в 2008 році та 1,23 Па в 2012 році для відстані від центру 1188 км (1±4 км від поверхні). При покритті 4 травня 2013 вдалося отримати значення тиску знов-таки практично для рівня поверхні (1190 км від центру, або 3±4 км від поверхні): 1,13±0,007 Па. Покриття 29/30 червня 2015, за 2 тижні до прольоту повз Плутон зонда New Horizons, дало значення поверхневого тиску в 1,3±0,1 Па.

Перші прямі й детальні дослідження найнижчих шарів атмосфери Плутона виконав апарат New Horizons 2015 року. За допомогою просвічування її радіохвилями було визначено, що поверхневий тиск становить 1 Па, або 10–5 атм (під час заходу апарату за диск Плутона було виміряно 1,1±0,1, а під час виходу — 1,0±0,1 Па). Це приблизно узгоджується зі спостереженнями покриттів за попередні кілька років, хоча деякі розрахунки вказували на те, що дані покриттів відповідають удвічі більшому тиску.

Шкала висот тиску на Плутоні суттєво змінюється з висотою — іншими словами, залежність тиску від висоти відхиляється від експоненційної. Це пов'язано з тим, що на різних висотах сильно відрізняється температура. Для приповерхневого шару шкалу висот оцінюють у 17–19 км, а для висот 30–100 км — у 50–70 км.

Сезонні зміни

Через витягнутість орбіти в афелії Плутон отримує в 2,8 рази менше тепла, ніж у перигелії. Це має спричиняти в його атмосфері сильні зміни, але в їх деталях лишається чимало неясного. Спершу вважали, що в афелії практично вся атмосфера замерзає й випадає на поверхню (на це вказує сильна залежність тиску сублімації її складників від температури), але уточнені моделі передбачають, що помітна атмосфера має зберігатися протягом усього року.

Зараз Плутон віддаляється від Сонця (останнє проходження перигелію було 5 вересня 1989), і освітленість його поверхні загалом зменшується. Однак картину ускладнює великий нахил осі його обертання (122,5°), через який на значній частині поверхні панують довгі полярні дні та ночі. Незадовго до проходження перигелію — 16 грудня 1987 — на Плутоні настало рівнодення, і його північний (позитивний) полюс вийшов із полярної ночі тривалістю 124 земні роки.

Дані, що існують станом на 2014 рік, дозволили побудувати таку модель сезонних змін атмосфери Плутона. Під час проходження афелію (востаннє — 1865 року) суттєва кількість замерзлих газів була і в північній, і в південній півкулі. Приблизно тоді ж на Плутоні настало рівнодення, і він повернувся до Сонця південною півкулею. Леткі льоди стали поступово мігрувати до північної, і близько 1900 року південна їх значною мірою позбулася. Після наступного рівнодення (1987) вона відвернулася від Сонця. Але її поверхня, збіднена леткими льодами, була вже добре прогріта, а велика термальна інерція (забезпечувана нелетким водяним льодом) не давала їй швидко остигнути. Тому гази, що почали інтенсивно випаровуватися з північної півкулі, не можуть такими ж темпами конденсуватися в південній і поповнюють атмосферу, збільшуючи її тиск. У 2035–2050 роках південна півкуля остигне настільки, що суттєва конденсація газів стане можливою, і почнеться їх міграція туди з півночі, де панує полярний день. Це продовжуватиметься до рівнодення біля афелію (поблизу 2113 року). Повністю північна півкуля летких льодів так і не позбудеться, і завдяки їх випаровуванню атмосфера зберігатиметься навіть поблизу афелію. Сезонні зміни атмосферного тиску в цій моделі сягають приблизно 4 разів; мінімум був у 1970–1980 роках, а максимум настане близько 2030. Температура ж варіює в межах лише кількох градусів.

Розсіювання

За оцінками, заснованими на даних зонда New Horizons, атмосфера Плутона розсіюється в космосі зі швидкістю 1×1023 молекул азоту та 5×1025 молекул метану на секунду. Це відповідає втраті шару азотного льоду товщиною кілька сантиметрів та шару метанового льоду товщиною кількадесят метрів за час існування Сонячної системи.

До вимірювань New Horizons температуру верхніх шарів атмосфери Плутона вважали вищою, а з цього випливала дуже велика швидкість розсіювання атмосфери. Темпи її втрати оцінювали в 1027–1028 молекул (50–500 кг) азоту на секунду. При такій швидкості за час існування Сонячної системи випарувався би шар поверхні товщиною в сотні чи навіть тисячі метрів. У такому разі відносна швидкість втрати атмосфери у Плутона була би більшою, ніж у всіх великих планет і навіть у Тритона. Поповнювати ж запаси азоту йому нема чим: розрахунки показують, що падіння на нього дрібних тіл для цього недостатньо.

image
Харон у справжніх кольорах

Велика червонувата пляма на північному полюсі Харона (пляма Мордора) може складатися з толінів, що утворюються з метану, який походить із атмосфери Плутона. Моделі показують, що на Харон має потрапляти близько 2,5 % газів, які втрачає Плутон.

Взаємодія з сонячним вітром

Молекули, яким вистачає швидкості для подолання гравітації Плутона, втікають у космос та іонізуються сонячним ультрафіолетом. Коли сонячний вітер стикається з перепоною з цих іонів, він сповільнюється, відхиляється вбік, підхоплює іони та несе їх із собою, створюючи за Плутоном довгий хвіст. Позаду Плутона в потоці сонячного вітру залишається порожнина довжиною принаймні 100 000 км, заповнена відносно холодним іонізованим азотом. Це було виявлено за допомогою вимірювача параметрів частинок сонячного вітру (SWAP) на космічному зонді New Horizons, що пролетів крізь цю порожнину.

Область взаємодії атмосфери Плутона з сонячним вітром з боку Сонця розташована на відстані близько 6 радіусів Плутона (7 тис. км), а з протилежного боку — понад 400 радіусів Плутона (500 тис. км). Ці оцінки стосуються зони, де сонячний вітер сповільнюється на 20 %.

image
Блакитна пляма — зображення Плутона в рентгенівських променях, отримане телескопом «Чандра».

2014—2015 року за допомогою космічного телескопа «Чандра» виявлено, що від Плутона надходять низькоенергетичні (0,31—0,60 кеВ) рентгенівські промені. Припускають, що вони є результатом взаємодії між газами з атмосфери карликової планети і сонячним вітром.

Історія досліджень

Ознаки наявності у Плутона атмосфери ще в 1940-х роках шукав у його спектрі Джерард Койпер, але безуспішно. У 1970-х роках деякі астрономи припускали щільну атмосферу й навіть океани з неону, вважаючи його єдиним поширеним у Сонячній системі газом, що в умовах Плутона не замерзає й не розсіюється в космосі. Але ця гіпотеза була заснована на сильно завищеній оцінці маси Плутона. Жодних спостережних даних щодо його атмосфери та складу тоді не було.

1976 року з'явилися перші сильні, хоча й непрямі ознаки існування атмосфери Плутона: за даними інфрачервоної фотометрії, отриманими на 4-метровому [en], на його поверхні був виявлений метановий лід, який при очікуваній там температурі повинен помітно випаровуватись.

Впевнитися в наявності атмосфери вдалося за допомогою спостережень покриттів Плутоном зірок: якщо зірку покриває безатмосферний об'єкт, світло від неї зникає різко, а у випадку з Плутоном — поступово. Послаблення світла спричинене не стільки атмосферним поглинанням чи розсіюванням, скільки заломленням. Перші спостережні свідчення існування атмосфери отримали 19 серпня 1985 року [en] та Хаїм Мендельсон в обсерваторії Вайза в Ізраїлі. Але якість цих даних була невисокою через несприятливі умови спостереження (до того ж їх детальний опис опублікували лише через 10 років). 9 червня 1988 року існування атмосфери було остаточно підтверджено більш вдалими спостереженнями нового покриття з 8 пунктів (найкращі дані отримала Повітряна обсерваторія Койпера). Було виміряно шкалу висот атмосфери, а за нею розраховано відношення температури до середньої молекулярної маси. Визначити саму температуру, а також тиск, не давали відсутність даних про хімічний склад атмосфери та значна невизначеність у радіусі та масі Плутона.

Питання щодо хімічного складу було вирішене 1992 року завдяки дослідженню інфрачервоного спектру Плутона на 3,8-метровому [en]. Виявилося, що його поверхня вкрита здебільшого азотним льодом. Оскільки він ще й леткіший за метановий, це означало переважання азоту і в атмосфері, хоча газоподібний азот у спектрі й не спостерігався. Крім того, було відкрито домішку замерзлого монооксиду вуглецю. Того ж року на 3,0-метровому інфрачервоному телескопі IRTF у спектрі Плутона вперше надійно зареєстрували лінії газоподібного метану.

Для дослідження атмосфери Плутона важливо знати температуру його поверхні. Найкращі її оцінки дають спостереження теплового випромінювання Плутона. Перші значення, розраховані 1987 року за даними орбітальної обсерваторії IRAS, становили 55–60 K, а дані наступних спостережень вказували на 30–40 K. 2005 року на [en] вдалося виміряти теплове випромінювання Плутона й Харона окремо, і середнє значення температури поверхні Плутона виявилося рівним 42±4 K (−231±4°C). Це приблизно на 10 K менше, ніж очікувалося; можливо, різниця є наслідком поглинання тепла при випаровуванні азотного льоду. За іншими даними було встановлено, що температура суттєво відрізняється на різних ділянках: від 40 до 55–60 K.

Близько 2000 року Плутон увійшов у багату на зірки область — смугу Чумацького Шляху, де перебуватиме до 2020-х років. Перші після 1988 року покриття спостерігали 20 липня та 21 серпня 2002 року. Це виконали команди Бруно Сікарді з Паризької обсерваторії та Джеймса Елліота з МТІ. Атмосферний тиск виявився приблизно вдвічі більшим, ніж 1988 року. Наступне покриття спостерігали 12 червня 2006, а далі вони стали траплятися частіше. Обробка спостережень показує, що тиск атмосфери Плутона продовжив зростати. Покриття безпрецедентно яскравої зорі (приблизно в 10 разів яскравішої за сам Плутон) спостерігалося 29/30 червня 2015, за 2 тижні до прольоту повз Плутон зонда New Horizons.

14 липня 2015 року New Horizons уперше дослідив атмосферу Плутона зблизька. Він пройшов крізь тінь Плутона, реєструючи поглинання атмосферою сонячного випромінювання, та здійснив експеримент із просвічування її радіохвилями (хвилі випромінювалися з Землі, а апарат їх реєстрував). Це стало першим прямим дослідженням її нижніх шарів. Зокрема, вперше вдалося надійно виміряти поверхневий тиск — 1,0–1,1 Па.

Примітки

Коментарі
  1. Принаймні в інфрачервоній області — від 0,75 до 2 мкм.
  2. Через зворотній напрямок осьового обертання Плутона існує деяка неоднозначність у тому, який його полюс називати північним. Із 2009 року Міжнародний астрономічний союз визначає північний (точніше, позитивний) полюс Плутона за напрямком обертання: це той полюс, із боку якого Плутон виглядає таким, що обертається проти годинникової стрілки. Він повернутий до південного боку Сонячної системи.
  3. У цих джерелах цей полюс за тодішньою термінологією названо південним.
  4. Квадрат відношення відстані до Сонця в афелії та перигелії: (49,30 а. о. / 29,66 а. о.)2 = 2,76.
  5. Враховуючи переважно азотний склад атмосфери, густину твердого азоту 1,03 г/см3 () та радіус Плутона 1187 км, отримуємо 400–4000 м.
Джерела
  1. Stern S. A. Pluto // Encyclopedia of the Solar System / T. Spohn, D. Breuer, T. Johnson. — 3. — Elsevier, 2014. — P. 909–924. — .
  2. Stern, S. A.; Bagenal, F.; Ennico, K. та ін. (16 жовтня 2015). (PDF). Science. 350 (6258). arXiv:1510.07704. Bibcode:2015Sci...350.1815S. doi:10.1126/science.aad1815. PMID 26472913. Архів оригіналу (PDF) за 22 листопада 2015. Процитовано 16 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () (Supplements [ 11 січня 2020 у Wayback Machine.])
  3. Hand, E. (October 2015). Late harvest from Pluto reveals a complex world. Science. 350 (6258): 260—261. Bibcode:2015Sci...350..260H. doi:10.1126/science.350.6258.260.
  4. Gladstone, G. R.; Stern, S. A.; Ennico, K. та ін. (2016). (PDF). Science. 351 (6279). arXiv:1604.05356. Bibcode:2016Sci...351.8866G. doi:10.1126/science.aad8866. Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2016. Процитовано 24 травня 2016. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () ()
  5. Dias-Oliveira, A.; Sicardy, B.; Lellouch, E. та ін. (September 2015). . The Astrophysical Journal. 11 (1). arXiv:1506.08173. Bibcode:2015ApJ...811...53D. doi:10.1088/0004-637X/811/1/53. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  6. Lellouch, E.; de Bergh, C.; Sicardy, B.; Forget, F.; Vangvichith, M.; Käufl, H.-U. (January 2015). (PDF). Icarus. arXiv:1403.3208. Bibcode:2015Icar..246..268L. doi:10.1016/j.icarus.2014.03.027. Архів оригіналу (PDF) за 24 травня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  7. Johnston, William Robert (8 вересня 2006). The atmospheres of Pluto and other trans-Neptunian objects. оригіналу за 3 жовтня 2006. Процитовано 26 березня 2007.
  8. Elliot, J. L.; Person, M. J.; Gulbis, A. A. S. та ін. (2007). . The Astronomical Journal. 134 (1): 1—13. Bibcode:2007AJ....134....1E. doi:10.1086/517998. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 16 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  9. Olkin, C. B.; Young, L. A.; Borncamp, D. та ін. (January 2015). Evidence that Pluto's atmosphere does not collapse from occultations including the 2013 May 04 event. Icarus. 246: 220—225. Bibcode:2015Icar..246..220O. doi:10.1016/j.icarus.2014.03.026. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  10. Young, L. A.; Elliot, J. L.; Tokunaga, A.; de Bergh, C.; Owen, T. (May 1997). (PDF). Icarus. 127 (1): 258—262. Bibcode:1997Icar..127..258Y. doi:10.1006/icar.1997.5709. Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2010. Процитовано 16 грудня 2015.
  11. Lellouch, E.; Sicardy, B.; de Bergh, C.; Käufl, H.-U.; Kassi, S.; Campargue, A. (2009). (PDF). Astronomy and Astrophysics. 495 (3): L17—L21. arXiv:0901.4882. Bibcode:2009A&A...495L..17L. doi:10.1051/0004-6361/200911633. Архів оригіналу (PDF) за 5 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2015.
  12. Lellouch, E.; de Bergh, C.; Sicardy, B.; Käufl, H. U.; Smette, A. (2011). (PDF). Astronomy and Astrophysics. 530. arXiv:1104.4312. Bibcode:2011A&A...530L...4L. doi:10.1051/0004-6361/201116954. Архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  13. Gurwell, M.; Lellouch, E.; Butler, B. та ін. (November 2015). Detection of Atmospheric CO on Pluto with ALMA. American Astronomical Society, DPS meeting #47, #105.06. Bibcode:2015DPS....4710506G. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  14. Holler, B. J.; Young, L. A.; Grundy, W. M.; Olkin, C. B.; Cook, J. C. (2014). (PDF). Icarus. 243: 104—110. arXiv:1406.1748. Bibcode:2014Icar..243..104H. doi:10.1016/j.icarus.2014.09.013. Архів оригіналу (PDF) за 24 листопада 2017. Процитовано 16 грудня 2015.
  15. Fray, N.; Schmitt, B. (2009). Sublimation of ices of astrophysical interest: A bibliographic review. Planetary and Space Science. 57 (14–15): 2053—2080. Bibcode:2009P&SS...57.2053F. doi:10.1016/j.pss.2009.09.011.
  16. Cruikshank, D. P.; Mason, R. E.; Dalle Ore, C. M.; Bernstein, M. P.; Quirico, E.; Mastrapa, R. M.; Emery, J. P.; Owen, T. C. (2006). Ethane on Pluto and Triton. American Astronomical Society, DPS meeting #38, #21.03; Bulletin of the American Astronomical Society, Vol. 38, p.518. Bibcode:2006DPS....38.2103C.
  17. Cruikshank, D. P.; Grundy, W. M.; DeMeo, F. E. та ін. (January 2015). (PDF). Icarus. 246: 82—92. Bibcode:2015Icar..246...82C. doi:10.1016/j.icarus.2014.05.023. Архів оригіналу (PDF) за 11 листопада 2015. Процитовано 16 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  18. Sokol, Joshua (9 листопада 2015). Pluto surprises with ice volcanoes. New Scientist. Архів оригіналу за 13 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  19. Zalucha, A. M.; Zhu, X.; Gulbis, A. A. S.; Strobel, D. F.; Elliot, J. L. (2011). . Icarus. 214 (2): 685—700. Bibcode:2011Icar..214..685Z. doi:10.1016/j.icarus.2011.05.015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  20. Trafton, L. M.; Hunten, D. M.; Zahnle, K. J.; McNutt, R. L., Jr. Escape Processes at Pluto and Charon // Pluto and Charon / A. Stern, D. J. Tholen. — University of Arizona Press, 1997. — P. 475–522. — . — Bibcode:1997plch.book..475T.
  21. . NASA/Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory/Southwest Research Institute. 17 вересня 2015. Архів оригіналу за 27 березня 2017.
  22. Cheng A. F., Summers M. E., Gladstone G. R. та ін. (2017). Haze in Pluto's atmosphere. Icarus. 290: 112—133. Bibcode:2017Icar..290..112C. doi:10.1016/j.icarus.2017.02.024. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  23. PIA19931: Pluto in Twilight. NASA. 10 вересня 2015. оригіналу за 27 березня 2017.
  24. Alex Parker (25 вересня 2015). Pluto at Twilight. blogs.nasa.gov. Архів оригіналу за 11 листопада 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
  25. Elliot, J. L.; Dunham, E. W.; Bosh, A. S. та ін. (January 1989). Pluto's atmosphere. Icarus. 77: 148—170. Bibcode:1989Icar...77..148E. doi:10.1016/0019-1035(89)90014-6. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  26. Sicardy, B.; Widemann, T.; Lellouch, E. та ін. (2003). . Nature. 424 (6945): 168—170. Bibcode:2003Natur.424..168S. doi:10.1038/nature01766. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  27. Elliot, J. L.; Ates, A.; Babcock, B. A. та ін. (10 липня 2003). . Nature. 424 (6945): 165—168. Bibcode:2003Natur.424..165E. doi:10.1038/nature01762. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  28. Hartig, K.; Barry, T.; Carriazo, C. Y. та ін. (November 2015). Constraints on Pluto's Hazes from 2-Color Occultation Lightcurves. American Astronomical Society, DPS meeting #47, #210.14. Bibcode:2015DPS....4721014H. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  29. New Horizons Finds Blue Skies and Water Ice on Pluto. NASA. 8 жовтня 2015. оригіналу за 18 липня 2019.
  30. Zalucha, A. M. (2016). An atmospheric general circulation model for Pluto with predictions for New Horizons temperature profiles. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 459 (1): 902—923. arXiv:1501.02848. Bibcode:2016MNRAS.459..902Z. doi:10.1093/mnras/stw685.
  31. Gurwell, M. A.; Butler, B. J. (2005). Sub-Arcsecond Scale Imaging of the Pluto/Charon Binary System at 1.4 mm. American Astronomical Society, DPS meeting #37, id.#55.01; Bulletin of the American Astronomical Society, Vol. 37, p.743. Bibcode:2005DPS....37.5501G.
  32. Lakdawalla E. (3 березня 2009). Methane is a greenhouse gas on Pluto, too. The Planetary Society. Архів оригіналу за 2 грудня 2015.
  33. Young, L. A. (2013). (PDF). The Astrophysical Journal Letters. 766 (2): 1—6. arXiv:1210.7778. Bibcode:2013ApJ...766L..22Y. doi:10.1088/2041-8205/766/2/L22. Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  34. Sicardy, B.; Talbot, J.; Meza, E. та ін. (2016). . The Astrophysical Journal Letters. 819 (2). arXiv:1601.05672. Bibcode:2016ApJ...819L..38S. doi:10.3847/2041-8205/819/2/L38. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  35. Pluto is undergoing global warming, researchers find. Massachusetts Institute of Technology. 9 жовтня 2002. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 4 грудня 2015.
  36. Archinal, B. A.; A'Hearn, M. F.; Bowell, E. та ін. (2011). (PDF). Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. 109 (2): 101—135. Bibcode:2011CeMDA.109..101A. doi:10.1007/s10569-010-9320-4. Архів оригіналу (PDF) за 7 вересня 2015. Процитовано 16 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () (, Bibcode: 2011CeMDA.110..401A).
  37. Britt R. R. (2003). . Space.com. Архів оригіналу за 25 липня 2003.
  38. Resnick, Aaron C.; Barry, T.; Buie, M. W. та ін. (November 2015). The State of Pluto's Bulk Atmosphere at the Time of the New Horizons Encounter. American Astronomical Society, DPS meeting #47, #210.15. Bibcode:2015DPS....4721015R. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  39. New Horizons Reveals Pluto's Atmospheric Pressure Has Sharply Decreased. NASA. 24 липня 2015. Архів оригіналу за 1 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  40. Williams D. R. (18 листопада 2015). Pluto Fact Sheet. NASA. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
  41. Singer, Kelsi N.; Stern, S. Alan (August 2015). . The Astrophysical Journal Letters. 808 (2). arXiv:1506.00913. Bibcode:2015ApJ...808L..50S. doi:10.1088/2041-8205/808/2/L50. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 26 серпня 2019.
  42. Grundy, W. M.; Cruikshank, D. P.; Gladstone, G. R. et al. The formation of Charon's red poles from seasonally cold-trapped volatiles // Nature. — 2016. — Vol. 539, № 7627. — P. 65–68. — arXiv:1903.03724. — Bibcode: 2016Natur.539...65G. — DOI:10.1038/nature19340. — PMID 27626378.
  43. Gipson L. (31 липня 2015). . NASA. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 29 вересня 2015.
  44. Bagenal, F.; Horányi, M.; McComas, D. J. та ін. (2016). (PDF). Science. 351 (6279). arXiv:1605.00749. Bibcode:2016Sci...351.9045B. doi:10.1126/science.aad9045. Архів оригіналу (PDF) за 24 травня 2016. Процитовано 24 травня 2016. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  45. . NASA/Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory/Southwest Research Institute. 14 вересня 2016. Архів оригіналу за 26 серпня 2019.
  46. Lisse C. M., McNutt R. L., Wolk S. J. та ін. (2017). The puzzling detection of x-rays from Pluto by Chandra. Icarus. 287: 103—109. Bibcode:2017Icar..287..103L. doi:10.1016/j.icarus.2016.07.008. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  47. Kuiper, G. P. (1944). . Astrophysical Journal. 100: 378—383. Bibcode:1944ApJ...100..378K. doi:10.1086/144679. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 16 грудня 2015.
  48. Yelle, R. V.; Elliot, J. L. Atmospheric Structure and Composition: Pluto and Charon // Pluto and Charon / A. Stern, D. J. Tholen. — University of Arizona Press, 1997. — P. 347–390. — . — Bibcode:1997plch.book..347Y.
  49. Hart, M. H. (1974). A Possible Atmosphere for Pluto. Icarus. 21 (3): 242—247. Bibcode:1974Icar...21..242H. doi:10.1016/0019-1035(74)90039-6.
  50. Cruikshank, D. P.; Pilcher, C. B.; Morrison, D. (1976). Pluto: Evidence for methane frost. Science. 194: 835—837. Bibcode:1976Sci...194..835C. doi:10.1126/science.194.4267.835.
  51. IAU Circular 4097 — Occultation by Pluto on 1985 August 19. IAU. 26 серпня 1985. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 29 вересня 2015.
  52. Brosch, N. (1995). . Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 276 (2): 551—578. Bibcode:1995MNRAS.276..571B. doi:10.1093/mnras/276.2.571. Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 16 грудня 2015.
  53. Hubbard, W. B.; Hunten, D. M.; Dieters, S. W.; Hill, K. M.; Watson, R. D. (1988). . Nature. 336: 452—454. Bibcode:1988Natur.336..452H. doi:10.1038/336452a0. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  54. Millis, R. L.; Wasserman, L. H.; Franz, O. G. та ін. (1993). (PDF). Icarus. 105: 282—297. Bibcode:1993Icar..105..282M. doi:10.1006/icar.1993.1126. Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2010. Процитовано 16 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  55. Owen, T. C.; Roush, T. L.; Cruikshank, D. P. та ін. (6 серпня 1993). . Science. 261 (5122): 745—748. Bibcode:1993Sci...261..745O. doi:10.1126/science.261.5122.745. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  56. Croswell K. (20 червня 1992). Nitrogen in Pluto's atmosphere. New Scientist. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 29 вересня 2015.
  57. Ker Than (3 січня 2006). Pluto Colder Than Expected. Space.com. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 16 грудня 2015.
  58. Elliot, James L.; Person, M. J.; Gulbis, A. A. та ін. (2006). The size of Pluto's atmosphere as revealed by the 2006 June 12 occultation. Bulletin of the American Astronomical Society. 38: 541. Bibcode:2006DPS....38.3102E. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  59. Bosh, A. S.; Person, M. J.; Levine, S. E. та ін. (2015). . Icarus. 246: 237—246. Bibcode:2015Icar..246..237B. doi:10.1016/j.icarus.2014.03.048. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
  60. Veronico, Nicholas A.; Squires, Kate K. (29 червня 2015). SOFIA in the Right Place at the Right Time for Pluto Observations. SOFIA Science Center. оригіналу за 24 травня 2016. Процитовано 24 травня 2016.

Посилання

  • Деяка література в Astrophysics Data System
  • Gladstone, G. R.; Stern, S. A.; Ennico, K. та ін. (2016). (PDF). Science. 351 (6279). arXiv:1604.05356. Bibcode:2016Sci...351.8866G. doi:10.1126/science.aad8866. Архів оригіналу (PDF) за 21 травня 2016. Процитовано 24 травня 2016. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= () ()
  • Johnston, William Robert (8 вересня 2006). The atmospheres of Pluto and other trans-Neptunian objects. оригіналу за 3 жовтня 2006. Процитовано 29 вересня 2015. — огляд теми станом на 2006 рік.
  • Video (00:17) of Alice occultation (Pluto's atmosphere passes in front of sun) [ 6 квітня 2016 у Wayback Machine.] (NASA, 14 July 2015).
  • . NASA photojournal. 10 вересня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  • . NASA photojournal. 29 жовтня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 16 грудня 2015.
  • Деякі з необроблених знімків нічного боку Плутона з підсвіченою Сонцем атмосферою: 1 [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.], 2 [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.], 3 [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.], 4 [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.].

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Atmosfera Plutona rozridzhena gazova obolonka sho otochuye Pluton Skladayetsya z rechovin sho viparovuyutsya z jogo poverhni azotu N2 z nevelikimi domishkami metanu CH4 ta chadnogo gazu CO Mistit sharuvatu imlu utvorenu jmovirno skladnishimi spolukami sho sintezuyutsya z cih gaziv pid vplivom zhorstkogo viprominyuvannya Primitna silnimi j ne do kincya zrozumilimi sezonnimi zminami sho vinikayut cherez osoblivosti orbitalnogo ta osovogo obertannya Plutona Nichnij bik Plutona Vidno nizhni shari atmosferi pidsvicheni Soncem Znimok zonda New Horizons kolori blizki do spravzhnih Tisk atmosferi Plutona bilya poverhni stanovit 1 Pa sho v 100 tisyach raziv menshe nizh na Zemli dani kosmichnogo aparata New Horizons 2015 Temperatura na poverhni lezhit u mezhah 40 60 K ale z visotoyu shvidko roste cherez sprichinenij metanom parnikovij efekt Na visoti blizko 30 km vona syagaye 110 K pislya chogo povilno padaye Pluton yedinij transneptunovij ob yekt u yakogo viyavleno atmosferu Najbilsh shozha vona na atmosferu Tritona a za deyakimi oznakami nagaduye navit atmosferu Marsa Atmosferu Plutona doslidzhuyut iz 1980 h rokiv za dopomogoyu fotometrichnih sposterezhen pokrittiv nim zirok a takozh spektralnimi metodami 2015 roku yiyi doslidiv zblizka kosmichnij aparat New Horizons SkladOsnovnij skladnik atmosferi Plutona azot Koncentraciya metanu zgidno z danimi zonda New Horizons stanovit blizko 0 25 za nazemnimi sposterezhennyami bulo otrimano znachennya 0 4 0 6 u 2008 roci ta 0 3 0 4 u 2012 Dlya vmistu chadnogo gazu ye zrobleni za nazemnimi sposterezhennyami ocinki 0 025 0 15 2010 ta 0 05 0 075 2015 Pid diyeyu zhorstkogo viprominyuvannya z nih utvoryuyutsya riznomanitni skladnishi spoluki sho ne ye letkimi pri temperaturah poverhni Plutona i postupovo osidayut na neyi Ce zokrema etan etilen acetilen bilsh vazhki vuglevodni nitrili cianovoden ta visokomolekulyarni spoluki tolini sho nadayut Plutonu yak i deyakim inshim dalekim vid Soncya tilam korichnyuvatij kolir Dlya etilenu ta acetilenu ye ocinki vmistu zrobleni za danimi New Horizons 0 0001 ta 0 0003 vidpovidno Najbilsh letkij komponent atmosferi Plutona azot na drugomu misci monooksid vuglecyu na tretomu metan Pokaznikom letkosti ye tisk nasichenoyi pari Pri temperaturi 40 K znachennya blizke do minimalnogo dlya poverhni Plutona vin stanovit poryadku 10 Pa dlya azotu 1 Pa dlya monooksidu vuglecyu i 0 001 Pa dlya metanu Zi zbilshennyam temperaturi vin rizko zrostaye i pri temperaturi 60 K blizkij do maksimalnoyi dlya poverhni zbilshuyetsya do 10 000 Pa 3000 Pa ta 10 Pa vidpovidno Tisk nasichenoyi pari vazhchih za metan vuglevodniv a takozh dioksidu vuglecyu lishayetsya nehtovno malim poryadku 10 5 Pa abo she menshim sho oznachaye praktichnu vidsutnist u nih letkosti v umovah Plutona prinajmni v holodnih nizhnih sharah atmosferi Voda amiak ta cianovoden ye neletkimi navit pri temperaturi 100 K harakternij dlya verhnoyi atmosferi Dlya drugoryadnih skladnikiv atmosferi Plutona mozhna ochikuvati bilshih nizh dlya azotu vidhilen vid rivnovagi z poverhnevimi lodami i silnishih chasovih ta prostorovih zmin koncentraciyi Odnak dlya metanu ne vdalosya nadijno viyaviti yiyi zmin ni z visotoyu prinajmni v nizhnij atmosferi ni z dovgotoyu ni z chasom Ale z viddalennyam Plutona vid Soncya j absolyutnij i vidnosnij vmist metanu maye zmenshuvatisya na sho vkazuye zalezhnist tisku nasichenoyi pari jogo ta azotu vid temperaturi Primitno sho koncentraciya metanu na 2 poryadki visha za rozrahovanu za zakonom Raulya na osnovi jogo koncentraciyi v poverhnevomu lodi ta spivvidnoshennya tisku nasichenoyi pari jogo ta azotu Prichini cogo nevidomi Odna gipoteza poyasnyuye ce nayavnistyu na poverhni dilyanok vidnosno chistogo metanovogo lodu a insha pidvishenim vmistom metanu v tonkomu poverhnevomu shari zvichajnoyi sumishi lodiv Cherez sezonni zmini osvitlennya poverhni letki lodi migruyut planetoyu viparovuyutsya v odnih miscyah i kondensuyutsya v inshih Za deyakimi ocinkami sezonni zmini tovshini yih sharu syagayut velichin poryadku metra Ce razom zi zminoyu kuta zoru prizvodit do pomitnih zmin yaskravosti j zabarvlennya Plutona Metan ta chadnij gaz popri malij vmist vplivayut na temperaturu atmosferi Plutona pershij yiyi silno nagrivaye a drugij desho oholodzhuye hocha mira cogo oholodzhennya ye spirnoyu ImlaImla v atmosferi Plutona Vidno chislenni okremi shari Nizhche chastina rivnini Sputnik Planum iz navkolishnimi gorami Znimok zonda New Horizons zroblenij cherez 15 hvilin pislya maksimalnogo zblizhennya z Plutonom Tini vid gir na pripoverhnevij imli Zond New Horizons viyaviv v atmosferi Plutona blakitnu sharuvatu imlu sho ohoplyuye vsyu karlikovu planetu Na znimkah vona syagaye visoti gt 200 km a ultrafioletovim spektrometrom zareyestrovana do rivnya 300 km Na najkrashih znimkah vidno blizko 20 shariv Voni poshiryuyutsya ne menshe nizh 1000 km po gorizontali visota roztashuvannya okremogo sharu mozhe buti desho riznoyu v riznih miscyah Nad pivnichnoyu polyarnoyu oblastyu imla u 2 3 razi shilnisha nizh nad ekvatorialnoyu Tovshina shariv vid 1 do ponad 10 km a vertikalna vidstan mizh nimi poryadku 10 km Nezvazhayuchi na rozridzhenist atmosferi cya imla dovoli pomitna zavdyaki rozsiyanomu nij svitlu navit vdalosya sfotografuvati deyaki detali nichnogo boku Plutona Podekudi na imli vidno dovgi tini vid gir Dlya yiyi normalnoyi optichnoyi tovshini ye ocinki 0 004 ta 0 013 takim chinom vona zmenshuye intensivnist vertikalnogo promenyu svitla na 1 e 0 004 0 4 abo 1 e 0 013 1 3 a promenyu sho jde po dotichnij do poverhni znachno silnishe Shkala visot imli visota na yakij yiyi shilnist spadaye v e raziv stanovit 45 55 km sho priblizno zbigayetsya zi shkaloyu visot tisku dlya serednih shariv atmosferi Na visotah 100 200 km vona padaye do 30 km Rozmir chastok imli neyasnij Yiyi blakitnij kolir vkazuye na radius chastok poryadku 10 nm a spivvidnoshennya yaskravostej pri riznih fazovih kutah na radius gt 100 nm Ce mozhna poyasniti ob yednannyam dribnih desyatki nm chastok u bilshi sotni nm grudki Najimovirnishe imla utvorena chastinkami neletkih spoluk sho sintezuyutsya pid diyeyu zhorstkogo viprominyuvannya z atmosfernih gaziv i povilno vipadayut na poverhnyu Chas yih osidannya vimiryuyetsya zemnimi dobami abo tizhnyami Rozsharovuvannya imli mozhe buti pov yazano z gravitacijnimi hvilyami na nayavnist yakih v atmosferi vkazuyut i sposterezhennya pokrittiv zirok Hvili zh u svoyu chergu mozhut vinikati vid vitru sho dme nad nerivnostyami relyefu Kriva poglinannya sonyachnogo ultrafioletu atmosferoyu Plutona pid chas prohodzhennya zonda New Horizons kriz jogo tin I na nizhidnij i na vishidnij gilci vidno harakternij zlam stvorenij imovirno imloyu Jmovirno same imla sprichinyaye zlam na krivij padinnya intensivnosti sonyachnogo viprominyuvannya otrimanij zondom New Horizons pri prohodzhenni kriz tin Plutona div zobrazhennya nizhche rivnya 150 km atmosfera poslablyuye svitlo znachno silnishe nizh vishe Podibnij zlam sposterigavsya i pri pokritti zori 1988 roku i spershu tezh buv interpretovanij yak poslablennya svitla imloyu ale pislya poyavi danih New Horizons bulo vstanovleno sho vin vinikaye perevazhno cherez shvidkij rist temperaturi z visotoyu v nizhnih sharah atmosferi Pri podalshih pokrittyah zirok koli atmosfera Plutona vzhe bula v 2 razi shilnishoyu cogo zlamu majzhe abo zovsim ne bulo Inshu oznaku nayavnosti imli sposterigali pid chas pokrittya 2002 roku Koli Pluton uzhe pokriv zoryu deyaka chastina yiyi svitla zavdyaki zalomlennyu v jogo atmosferi vse zh dosyagala Zemli i viyavilosya sho intensivnist cogo svitla zrostaye z dovzhinoyu hvili Ce bulo interpretovane yak dovoli nadijna oznaka rozsiyuvannya svitla aerozolyami podibno do pochervoninnya Soncya sho shodit Ale pri nastupnih pokrittyah v tomu chisli 29 chervnya 2015 cogo yavisha ne bulo a 14 lipnya 2015 New Horizons viyaviv sho kolir u imli Plutona blakitnij Temperatura ta termichna strukturaTroposfera Plutona predstavlena lishe tonkim i pererivchastim en U jogo mezhah temperatura vidnosno stala Vin buv viyavlenij pri prosvichuvanni atmosferi radiohvilyami za dopomogoyu aparatu New Horizons i zareyestrovanij pri zahodi zonda za Pluton ale ne pri vihodi Tovshina cogo sharu stanovila 4 km a temperatura 37 3 K same pri takij temperaturi tisk nasichenoyi pari azotu dorivnyuye sposterezhuvanomu atmosfernomu tisku Mozhlivo granichnij shar skladayetsya z gazu sho neshodavno viparuvavsya z poverhni i she ne zmishavsya z reshtoyu atmosferi Na korist cogo svidchit te sho cej shar sposterigavsya v oblasti rivnini Sputnik Planum velikogo rezervuaru letkih lodiv Viparovuvannya malo vidbuvatisya v chasi sposterezhen chi nezadovgo do nih rozrahunki pokazuyut sho bez vidnovlennya cej shar proisnuvav bi ne bilshe 2 zemnih rokiv Vishe granichnogo sharu pochinayetsya stratosfera oblast de temperatura shvidko zrostaye z visotoyu temperaturna inversiya Shvidkist zrostannya suttyevo rizna v riznih miscyah pri zahodi aparatu za Pluton bulo vimiryano 6 4 0 9 a pri vihodi 3 4 0 9 K km dani dlya nizhnih 10 km stratosferi Za nazemnimi sposterezhennyami cyu velichinu ocinyuvali v 2 2 3 15 abo 5 5 gradusiv na kilometr Zbilshennya temperaturi rezultat parnikovogo efektu sprichinenogo metanom Serednya temperatura poverhni stanovit 42 4 K dani 2005 roku a serednya po atmosferi 90 25 18 K 2008 Na visoti 20 40 km temperatura syagaye maksimumu 100 110 K stratopauza i dali povilno padaye bilya 0 2 K km mezosfera Prichini cogo padinnya neyasni mozhlivo ce rezultat oholodzhuvalnoyi diyi acetilenu cianovodnyu ta abo chadnogo gazu Na visotah bilsh yak 500 km temperatura syagnuvshi 70 K staye staloyu Chasovi zmini temperaturi serednih verhnih shariv atmosferi zgidno z danimi sposterezhen pokrittiv zirok neznachni I 1988 i 2002 i 2006 roku vona bula odnakovoyu v mezhah pohibki i stanovila bilya 100 K z neviznachenistyu poryadku 10 K hocha tisk zris udvichi Znachnoyi zalezhnosti temperaturi vid shiroti ta chasu dobi za cimi danimi znajdeno ne bulo nad usiyeyu poverhneyu temperatura viyavilasya priblizno odnakovoyu Ce uzgodzhuyetsya z teoretichnimi danimi sho peredbachayut shvidke peremishuvannya atmosferi Odnak New Horizons 2015 roku sposterigav pomitnu riznicyu mizh krivimi zalezhnosti temperaturi vid visoti na riznih bokah Plutona V atmosferi Plutona vdalosya viyaviti neveliki vertikalni neodnoridnosti temperaturi Voni proyavlyayutsya v rizkih i korotkih spleskah yaskravosti pid chas pokrittiv zirok Velichinu cih neodnoridnostej ocinyuyut u 0 5 0 8 K na intervalah visoti v kilka kilometriv Voni mozhut buti rezultatom gravitacijnih hvil abo turbulentnosti sprichinenih konvekciyeyu abo vitrami Vzayemodiya z atmosferoyu vplivaye na temperaturu poverhni Plutona Rozrahunki pokazuyut sho atmosfera popri duzhe malij tisk zdatna suttyevo zgladzhuvati dobovi kolivannya ciyeyi temperaturi Odnak tam vse zh lishayutsya temperaturni variaciyi velichinoyu blizko 20 chastkovo tomu sho dilyanki poverhni de viparovuyetsya azotnij lid znachno oholodzhuyutsya podibno do oholodzhennya pri viparovuvanni vodi TiskTisk atmosferi Plutona duzhe malij i silno zminyuyetsya z chasom Sposterezhennya pokrittiv Plutonom zirok pokazuyut sho mizh 1988 ta 2015 rokom cej tisk postupovo viris priblizno vtrichi hocha z 1989 roku Pluton viddalyayetsya vid Soncya Jmovirno ce naslidok togo sho 1987 roku na pivnichnomu tochnishe pozitivnomu polyusi Plutona nastav polyarnij den sho spriyaye viparovuvannyu azotu z polyarnoyi oblasti a pivdenna pivkulya she nadto tepla dlya jogo kondensaciyi Absolyutni znachennya poverhnevogo tisku zi sposterezhen pokrittiv otrimati vazhko bo prosvititi nizhni shari atmosferi pri comu zazvichaj ne vdayetsya Jogo dovoditsya rozrahovuvati cherez zalezhnist tisku vid visoti yaka tochno ne vidoma bo zalezhit vid harakteru zmini z visotoyu temperaturi Krim togo potribno znati radius Plutona yakij do 2015 roku buv vidomij zi znachnoyu neviznachenistyu Dlya nizki pokrittiv pochinayuchi z 1988 roku tisk rozrahovuvali dlya umovnoyi vidstani vid centru Plutona 1275 km yak viyavilosya zgodom ce 88 4 km vid poverhni Krivi zalezhnosti tisku vid vidstani do centru Plutona otrimani dlya pokrittiv 1988 ta 2002 roku v kombinaciyi z suchasnim znachennyam radiusu Plutona 1187 4 km dayut priblizno 0 4 Pa dlya 1988 roku ta 1 0 Pa dlya 2002 Za spektralnimi danimi bulo rozrahovano tisk 0 94 Pa v 2008 roci ta 1 23 Pa v 2012 roci dlya vidstani vid centru 1188 km 1 4 km vid poverhni Pri pokritti 4 travnya 2013 vdalosya otrimati znachennya tisku znov taki praktichno dlya rivnya poverhni 1190 km vid centru abo 3 4 km vid poverhni 1 13 0 007 Pa Pokrittya 29 30 chervnya 2015 za 2 tizhni do prolotu povz Pluton zonda New Horizons dalo znachennya poverhnevogo tisku v 1 3 0 1 Pa Pershi pryami j detalni doslidzhennya najnizhchih shariv atmosferi Plutona vikonav aparat New Horizons 2015 roku Za dopomogoyu prosvichuvannya yiyi radiohvilyami bulo viznacheno sho poverhnevij tisk stanovit 1 Pa abo 10 5 atm pid chas zahodu aparatu za disk Plutona bulo vimiryano 1 1 0 1 a pid chas vihodu 1 0 0 1 Pa Ce priblizno uzgodzhuyetsya zi sposterezhennyami pokrittiv za poperedni kilka rokiv hocha deyaki rozrahunki vkazuvali na te sho dani pokrittiv vidpovidayut udvichi bilshomu tisku Shkala visot tisku na Plutoni suttyevo zminyuyetsya z visotoyu inshimi slovami zalezhnist tisku vid visoti vidhilyayetsya vid eksponencijnoyi Ce pov yazano z tim sho na riznih visotah silno vidriznyayetsya temperatura Dlya pripoverhnevogo sharu shkalu visot ocinyuyut u 17 19 km a dlya visot 30 100 km u 50 70 km Sezonni zminiCherez vityagnutist orbiti v afeliyi Pluton otrimuye v 2 8 razi menshe tepla nizh u perigeliyi Ce maye sprichinyati v jogo atmosferi silni zmini ale v yih detalyah lishayetsya chimalo neyasnogo Spershu vvazhali sho v afeliyi praktichno vsya atmosfera zamerzaye j vipadaye na poverhnyu na ce vkazuye silna zalezhnist tisku sublimaciyi yiyi skladnikiv vid temperaturi ale utochneni modeli peredbachayut sho pomitna atmosfera maye zberigatisya protyagom usogo roku Zaraz Pluton viddalyayetsya vid Soncya ostannye prohodzhennya perigeliyu bulo 5 veresnya 1989 i osvitlenist jogo poverhni zagalom zmenshuyetsya Odnak kartinu uskladnyuye velikij nahil osi jogo obertannya 122 5 cherez yakij na znachnij chastini poverhni panuyut dovgi polyarni dni ta nochi Nezadovgo do prohodzhennya perigeliyu 16 grudnya 1987 na Plutoni nastalo rivnodennya i jogo pivnichnij pozitivnij polyus vijshov iz polyarnoyi nochi trivalistyu 124 zemni roki Dani sho isnuyut stanom na 2014 rik dozvolili pobuduvati taku model sezonnih zmin atmosferi Plutona Pid chas prohodzhennya afeliyu vostannye 1865 roku suttyeva kilkist zamerzlih gaziv bula i v pivnichnij i v pivdennij pivkuli Priblizno todi zh na Plutoni nastalo rivnodennya i vin povernuvsya do Soncya pivdennoyu pivkuleyu Letki lodi stali postupovo migruvati do pivnichnoyi i blizko 1900 roku pivdenna yih znachnoyu miroyu pozbulasya Pislya nastupnogo rivnodennya 1987 vona vidvernulasya vid Soncya Ale yiyi poverhnya zbidnena letkimi lodami bula vzhe dobre progrita a velika termalna inerciya zabezpechuvana neletkim vodyanim lodom ne davala yij shvidko ostignuti Tomu gazi sho pochali intensivno viparovuvatisya z pivnichnoyi pivkuli ne mozhut takimi zh tempami kondensuvatisya v pivdennij i popovnyuyut atmosferu zbilshuyuchi yiyi tisk U 2035 2050 rokah pivdenna pivkulya ostigne nastilki sho suttyeva kondensaciya gaziv stane mozhlivoyu i pochnetsya yih migraciya tudi z pivnochi de panuye polyarnij den Ce prodovzhuvatimetsya do rivnodennya bilya afeliyu poblizu 2113 roku Povnistyu pivnichna pivkulya letkih lodiv tak i ne pozbudetsya i zavdyaki yih viparovuvannyu atmosfera zberigatimetsya navit poblizu afeliyu Sezonni zmini atmosfernogo tisku v cij modeli syagayut priblizno 4 raziv minimum buv u 1970 1980 rokah a maksimum nastane blizko 2030 Temperatura zh variyuye v mezhah lishe kilkoh gradusiv RozsiyuvannyaZa ocinkami zasnovanimi na danih zonda New Horizons atmosfera Plutona rozsiyuyetsya v kosmosi zi shvidkistyu 1 1023 molekul azotu ta 5 1025 molekul metanu na sekundu Ce vidpovidaye vtrati sharu azotnogo lodu tovshinoyu kilka santimetriv ta sharu metanovogo lodu tovshinoyu kilkadesyat metriv za chas isnuvannya Sonyachnoyi sistemi Do vimiryuvan New Horizons temperaturu verhnih shariv atmosferi Plutona vvazhali vishoyu a z cogo viplivala duzhe velika shvidkist rozsiyuvannya atmosferi Tempi yiyi vtrati ocinyuvali v 1027 1028 molekul 50 500 kg azotu na sekundu Pri takij shvidkosti za chas isnuvannya Sonyachnoyi sistemi viparuvavsya bi shar poverhni tovshinoyu v sotni chi navit tisyachi metriv U takomu razi vidnosna shvidkist vtrati atmosferi u Plutona bula bi bilshoyu nizh u vsih velikih planet i navit u Tritona Popovnyuvati zh zapasi azotu jomu nema chim rozrahunki pokazuyut sho padinnya na nogo dribnih til dlya cogo nedostatno Haron u spravzhnih kolorah Velika chervonuvata plyama na pivnichnomu polyusi Harona plyama Mordora mozhe skladatisya z toliniv sho utvoryuyutsya z metanu yakij pohodit iz atmosferi Plutona Modeli pokazuyut sho na Haron maye potraplyati blizko 2 5 gaziv yaki vtrachaye Pluton Vzayemodiya z sonyachnim vitromMolekuli yakim vistachaye shvidkosti dlya podolannya gravitaciyi Plutona vtikayut u kosmos ta ionizuyutsya sonyachnim ultrafioletom Koli sonyachnij viter stikayetsya z pereponoyu z cih ioniv vin spovilnyuyetsya vidhilyayetsya vbik pidhoplyuye ioni ta nese yih iz soboyu stvoryuyuchi za Plutonom dovgij hvist Pozadu Plutona v potoci sonyachnogo vitru zalishayetsya porozhnina dovzhinoyu prinajmni 100 000 km zapovnena vidnosno holodnim ionizovanim azotom Ce bulo viyavleno za dopomogoyu vimiryuvacha parametriv chastinok sonyachnogo vitru SWAP na kosmichnomu zondi New Horizons sho proletiv kriz cyu porozhninu Oblast vzayemodiyi atmosferi Plutona z sonyachnim vitrom z boku Soncya roztashovana na vidstani blizko 6 radiusiv Plutona 7 tis km a z protilezhnogo boku ponad 400 radiusiv Plutona 500 tis km Ci ocinki stosuyutsya zoni de sonyachnij viter spovilnyuyetsya na 20 Blakitna plyama zobrazhennya Plutona v rentgenivskih promenyah otrimane teleskopom Chandra 2014 2015 roku za dopomogoyu kosmichnogo teleskopa Chandra viyavleno sho vid Plutona nadhodyat nizkoenergetichni 0 31 0 60 keV rentgenivski promeni Pripuskayut sho voni ye rezultatom vzayemodiyi mizh gazami z atmosferi karlikovoyi planeti i sonyachnim vitrom Istoriya doslidzhenOznaki nayavnosti u Plutona atmosferi she v 1940 h rokah shukav u jogo spektri Dzherard Kojper ale bezuspishno U 1970 h rokah deyaki astronomi pripuskali shilnu atmosferu j navit okeani z neonu vvazhayuchi jogo yedinim poshirenim u Sonyachnij sistemi gazom sho v umovah Plutona ne zamerzaye j ne rozsiyuyetsya v kosmosi Ale cya gipoteza bula zasnovana na silno zavishenij ocinci masi Plutona Zhodnih sposterezhnih danih shodo jogo atmosferi ta skladu todi ne bulo 1976 roku z yavilisya pershi silni hocha j nepryami oznaki isnuvannya atmosferi Plutona za danimi infrachervonoyi fotometriyi otrimanimi na 4 metrovomu en na jogo poverhni buv viyavlenij metanovij lid yakij pri ochikuvanij tam temperaturi povinen pomitno viparovuvatis Vpevnitisya v nayavnosti atmosferi vdalosya za dopomogoyu sposterezhen pokrittiv Plutonom zirok yaksho zirku pokrivaye bezatmosfernij ob yekt svitlo vid neyi znikaye rizko a u vipadku z Plutonom postupovo Poslablennya svitla sprichinene ne stilki atmosfernim poglinannyam chi rozsiyuvannyam skilki zalomlennyam Pershi sposterezhni svidchennya isnuvannya atmosferi otrimali 19 serpnya 1985 roku en ta Hayim Mendelson v observatoriyi Vajza v Izrayili Ale yakist cih danih bula nevisokoyu cherez nespriyatlivi umovi sposterezhennya do togo zh yih detalnij opis opublikuvali lishe cherez 10 rokiv 9 chervnya 1988 roku isnuvannya atmosferi bulo ostatochno pidtverdzheno bilsh vdalimi sposterezhennyami novogo pokrittya z 8 punktiv najkrashi dani otrimala Povitryana observatoriya Kojpera Bulo vimiryano shkalu visot atmosferi a za neyu rozrahovano vidnoshennya temperaturi do serednoyi molekulyarnoyi masi Viznachiti samu temperaturu a takozh tisk ne davali vidsutnist danih pro himichnij sklad atmosferi ta znachna neviznachenist u radiusi ta masi Plutona Pitannya shodo himichnogo skladu bulo virishene 1992 roku zavdyaki doslidzhennyu infrachervonogo spektru Plutona na 3 8 metrovomu en Viyavilosya sho jogo poverhnya vkrita zdebilshogo azotnim lodom Oskilki vin she j letkishij za metanovij ce oznachalo perevazhannya azotu i v atmosferi hocha gazopodibnij azot u spektri j ne sposterigavsya Krim togo bulo vidkrito domishku zamerzlogo monooksidu vuglecyu Togo zh roku na 3 0 metrovomu infrachervonomu teleskopi IRTF u spektri Plutona vpershe nadijno zareyestruvali liniyi gazopodibnogo metanu Dlya doslidzhennya atmosferi Plutona vazhlivo znati temperaturu jogo poverhni Najkrashi yiyi ocinki dayut sposterezhennya teplovogo viprominyuvannya Plutona Pershi znachennya rozrahovani 1987 roku za danimi orbitalnoyi observatoriyi IRAS stanovili 55 60 K a dani nastupnih sposterezhen vkazuvali na 30 40 K 2005 roku na en vdalosya vimiryati teplove viprominyuvannya Plutona j Harona okremo i serednye znachennya temperaturi poverhni Plutona viyavilosya rivnim 42 4 K 231 4 C Ce priblizno na 10 K menshe nizh ochikuvalosya mozhlivo riznicya ye naslidkom poglinannya tepla pri viparovuvanni azotnogo lodu Za inshimi danimi bulo vstanovleno sho temperatura suttyevo vidriznyayetsya na riznih dilyankah vid 40 do 55 60 K Blizko 2000 roku Pluton uvijshov u bagatu na zirki oblast smugu Chumackogo Shlyahu de perebuvatime do 2020 h rokiv Pershi pislya 1988 roku pokrittya sposterigali 20 lipnya ta 21 serpnya 2002 roku Ce vikonali komandi Bruno Sikardi z Parizkoyi observatoriyi ta Dzhejmsa Elliota z MTI Atmosfernij tisk viyavivsya priblizno vdvichi bilshim nizh 1988 roku Nastupne pokrittya sposterigali 12 chervnya 2006 a dali voni stali traplyatisya chastishe Obrobka sposterezhen pokazuye sho tisk atmosferi Plutona prodovzhiv zrostati Pokrittya bezprecedentno yaskravoyi zori priblizno v 10 raziv yaskravishoyi za sam Pluton sposterigalosya 29 30 chervnya 2015 za 2 tizhni do prolotu povz Pluton zonda New Horizons 14 lipnya 2015 roku New Horizons upershe doslidiv atmosferu Plutona zblizka Vin projshov kriz tin Plutona reyestruyuchi poglinannya atmosferoyu sonyachnogo viprominyuvannya ta zdijsniv eksperiment iz prosvichuvannya yiyi radiohvilyami hvili viprominyuvalisya z Zemli a aparat yih reyestruvav Ce stalo pershim pryamim doslidzhennyam yiyi nizhnih shariv Zokrema vpershe vdalosya nadijno vimiryati poverhnevij tisk 1 0 1 1 Pa PrimitkiKomentari Prinajmni v infrachervonij oblasti vid 0 75 do 2 mkm Cherez zvorotnij napryamok osovogo obertannya Plutona isnuye deyaka neodnoznachnist u tomu yakij jogo polyus nazivati pivnichnim Iz 2009 roku Mizhnarodnij astronomichnij soyuz viznachaye pivnichnij tochnishe pozitivnij polyus Plutona za napryamkom obertannya ce toj polyus iz boku yakogo Pluton viglyadaye takim sho obertayetsya proti godinnikovoyi strilki Vin povernutij do pivdennogo boku Sonyachnoyi sistemi U cih dzherelah cej polyus za todishnoyu terminologiyeyu nazvano pivdennim Kvadrat vidnoshennya vidstani do Soncya v afeliyi ta perigeliyi 49 30 a o 29 66 a o 2 2 76 Vrahovuyuchi perevazhno azotnij sklad atmosferi gustinu tverdogo azotu 1 03 g sm3 ta radius Plutona 1187 km otrimuyemo 400 4000 m Dzherela Stern S A Pluto Encyclopedia of the Solar System T Spohn D Breuer T Johnson 3 Elsevier 2014 P 909 924 ISBN 9780124160347 Stern S A Bagenal F Ennico K ta in 16 zhovtnya 2015 PDF Science 350 6258 arXiv 1510 07704 Bibcode 2015Sci 350 1815S doi 10 1126 science aad1815 PMID 26472913 Arhiv originalu PDF za 22 listopada 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Supplements 11 sichnya 2020 u Wayback Machine Hand E October 2015 Late harvest from Pluto reveals a complex world Science 350 6258 260 261 Bibcode 2015Sci 350 260H doi 10 1126 science 350 6258 260 Gladstone G R Stern S A Ennico K ta in 2016 PDF Science 351 6279 arXiv 1604 05356 Bibcode 2016Sci 351 8866G doi 10 1126 science aad8866 Arhiv originalu PDF za 21 travnya 2016 Procitovano 24 travnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Dias Oliveira A Sicardy B Lellouch E ta in September 2015 The Astrophysical Journal 11 1 arXiv 1506 08173 Bibcode 2015ApJ 811 53D doi 10 1088 0004 637X 811 1 53 Arhiv originalu za 25 serpnya 2019 Procitovano 26 serpnya 2019 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Lellouch E de Bergh C Sicardy B Forget F Vangvichith M Kaufl H U January 2015 PDF Icarus arXiv 1403 3208 Bibcode 2015Icar 246 268L doi 10 1016 j icarus 2014 03 027 Arhiv originalu PDF za 24 travnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 Johnston William Robert 8 veresnya 2006 The atmospheres of Pluto and other trans Neptunian objects originalu za 3 zhovtnya 2006 Procitovano 26 bereznya 2007 Elliot J L Person M J Gulbis A A S ta in 2007 The Astronomical Journal 134 1 1 13 Bibcode 2007AJ 134 1E doi 10 1086 517998 Arhiv originalu za 21 bereznya 2018 Procitovano 16 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Olkin C B Young L A Borncamp D ta in January 2015 Evidence that Pluto s atmosphere does not collapse from occultations including the 2013 May 04 event Icarus 246 220 225 Bibcode 2015Icar 246 220O doi 10 1016 j icarus 2014 03 026 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Young L A Elliot J L Tokunaga A de Bergh C Owen T May 1997 PDF Icarus 127 1 258 262 Bibcode 1997Icar 127 258Y doi 10 1006 icar 1997 5709 Arhiv originalu PDF za 23 chervnya 2010 Procitovano 16 grudnya 2015 Lellouch E Sicardy B de Bergh C Kaufl H U Kassi S Campargue A 2009 PDF Astronomy and Astrophysics 495 3 L17 L21 arXiv 0901 4882 Bibcode 2009A amp A 495L 17L doi 10 1051 0004 6361 200911633 Arhiv originalu PDF za 5 grudnya 2014 Procitovano 16 grudnya 2015 Lellouch E de Bergh C Sicardy B Kaufl H U Smette A 2011 PDF Astronomy and Astrophysics 530 arXiv 1104 4312 Bibcode 2011A amp A 530L 4L doi 10 1051 0004 6361 201116954 Arhiv originalu PDF za 9 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 Gurwell M Lellouch E Butler B ta in November 2015 Detection of Atmospheric CO on Pluto with ALMA American Astronomical Society DPS meeting 47 105 06 Bibcode 2015DPS 4710506G a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Holler B J Young L A Grundy W M Olkin C B Cook J C 2014 PDF Icarus 243 104 110 arXiv 1406 1748 Bibcode 2014Icar 243 104H doi 10 1016 j icarus 2014 09 013 Arhiv originalu PDF za 24 listopada 2017 Procitovano 16 grudnya 2015 Fray N Schmitt B 2009 Sublimation of ices of astrophysical interest A bibliographic review Planetary and Space Science 57 14 15 2053 2080 Bibcode 2009P amp SS 57 2053F doi 10 1016 j pss 2009 09 011 Cruikshank D P Mason R E Dalle Ore C M Bernstein M P Quirico E Mastrapa R M Emery J P Owen T C 2006 Ethane on Pluto and Triton American Astronomical Society DPS meeting 38 21 03 Bulletin of the American Astronomical Society Vol 38 p 518 Bibcode 2006DPS 38 2103C Cruikshank D P Grundy W M DeMeo F E ta in January 2015 PDF Icarus 246 82 92 Bibcode 2015Icar 246 82C doi 10 1016 j icarus 2014 05 023 Arhiv originalu PDF za 11 listopada 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Sokol Joshua 9 listopada 2015 Pluto surprises with ice volcanoes New Scientist Arhiv originalu za 13 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 Zalucha A M Zhu X Gulbis A A S Strobel D F Elliot J L 2011 Icarus 214 2 685 700 Bibcode 2011Icar 214 685Z doi 10 1016 j icarus 2011 05 015 Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 Trafton L M Hunten D M Zahnle K J McNutt R L Jr Escape Processes at Pluto and Charon Pluto and Charon A Stern D J Tholen University of Arizona Press 1997 P 475 522 ISBN 9780816518401 Bibcode 1997plch book 475T NASA Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory Southwest Research Institute 17 veresnya 2015 Arhiv originalu za 27 bereznya 2017 Cheng A F Summers M E Gladstone G R ta in 2017 Haze in Pluto s atmosphere Icarus 290 112 133 Bibcode 2017Icar 290 112C doi 10 1016 j icarus 2017 02 024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka PIA19931 Pluto in Twilight NASA 10 veresnya 2015 originalu za 27 bereznya 2017 Alex Parker 25 veresnya 2015 Pluto at Twilight blogs nasa gov Arhiv originalu za 11 listopada 2015 Procitovano 4 grudnya 2015 Elliot J L Dunham E W Bosh A S ta in January 1989 Pluto s atmosphere Icarus 77 148 170 Bibcode 1989Icar 77 148E doi 10 1016 0019 1035 89 90014 6 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Sicardy B Widemann T Lellouch E ta in 2003 Nature 424 6945 168 170 Bibcode 2003Natur 424 168S doi 10 1038 nature01766 Arhiv originalu za 8 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Elliot J L Ates A Babcock B A ta in 10 lipnya 2003 Nature 424 6945 165 168 Bibcode 2003Natur 424 165E doi 10 1038 nature01762 Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Hartig K Barry T Carriazo C Y ta in November 2015 Constraints on Pluto s Hazes from 2 Color Occultation Lightcurves American Astronomical Society DPS meeting 47 210 14 Bibcode 2015DPS 4721014H a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka New Horizons Finds Blue Skies and Water Ice on Pluto NASA 8 zhovtnya 2015 originalu za 18 lipnya 2019 Zalucha A M 2016 An atmospheric general circulation model for Pluto with predictions for New Horizons temperature profiles Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 459 1 902 923 arXiv 1501 02848 Bibcode 2016MNRAS 459 902Z doi 10 1093 mnras stw685 Gurwell M A Butler B J 2005 Sub Arcsecond Scale Imaging of the Pluto Charon Binary System at 1 4 mm American Astronomical Society DPS meeting 37 id 55 01 Bulletin of the American Astronomical Society Vol 37 p 743 Bibcode 2005DPS 37 5501G Lakdawalla E 3 bereznya 2009 Methane is a greenhouse gas on Pluto too The Planetary Society Arhiv originalu za 2 grudnya 2015 Young L A 2013 PDF The Astrophysical Journal Letters 766 2 1 6 arXiv 1210 7778 Bibcode 2013ApJ 766L 22Y doi 10 1088 2041 8205 766 2 L22 Arhiv originalu PDF za 30 listopada 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 Sicardy B Talbot J Meza E ta in 2016 The Astrophysical Journal Letters 819 2 arXiv 1601 05672 Bibcode 2016ApJ 819L 38S doi 10 3847 2041 8205 819 2 L38 Arhiv originalu za 25 serpnya 2019 Procitovano 26 serpnya 2019 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Pluto is undergoing global warming researchers find Massachusetts Institute of Technology 9 zhovtnya 2002 Arhiv originalu za 20 serpnya 2011 Procitovano 4 grudnya 2015 Archinal B A A Hearn M F Bowell E ta in 2011 PDF Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy 109 2 101 135 Bibcode 2011CeMDA 109 101A doi 10 1007 s10569 010 9320 4 Arhiv originalu PDF za 7 veresnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Bibcode 2011CeMDA 110 401A Britt R R 2003 Space com Arhiv originalu za 25 lipnya 2003 Resnick Aaron C Barry T Buie M W ta in November 2015 The State of Pluto s Bulk Atmosphere at the Time of the New Horizons Encounter American Astronomical Society DPS meeting 47 210 15 Bibcode 2015DPS 4721015R a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka New Horizons Reveals Pluto s Atmospheric Pressure Has Sharply Decreased NASA 24 lipnya 2015 Arhiv originalu za 1 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 Williams D R 18 listopada 2015 Pluto Fact Sheet NASA Arhiv originalu za 19 listopada 2015 Procitovano 4 grudnya 2015 Singer Kelsi N Stern S Alan August 2015 The Astrophysical Journal Letters 808 2 arXiv 1506 00913 Bibcode 2015ApJ 808L 50S doi 10 1088 2041 8205 808 2 L50 Arhiv originalu za 28 lipnya 2018 Procitovano 26 serpnya 2019 Grundy W M Cruikshank D P Gladstone G R et al The formation of Charon s red poles from seasonally cold trapped volatiles Nature 2016 Vol 539 7627 P 65 68 arXiv 1903 03724 Bibcode 2016Natur 539 65G DOI 10 1038 nature19340 PMID 27626378 Gipson L 31 lipnya 2015 NASA Arhiv originalu za 8 serpnya 2015 Procitovano 29 veresnya 2015 Bagenal F Horanyi M McComas D J ta in 2016 PDF Science 351 6279 arXiv 1605 00749 Bibcode 2016Sci 351 9045B doi 10 1126 science aad9045 Arhiv originalu PDF za 24 travnya 2016 Procitovano 24 travnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka NASA Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory Southwest Research Institute 14 veresnya 2016 Arhiv originalu za 26 serpnya 2019 Lisse C M McNutt R L Wolk S J ta in 2017 The puzzling detection of x rays from Pluto by Chandra Icarus 287 103 109 Bibcode 2017Icar 287 103L doi 10 1016 j icarus 2016 07 008 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Kuiper G P 1944 Astrophysical Journal 100 378 383 Bibcode 1944ApJ 100 378K doi 10 1086 144679 Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2021 Procitovano 16 grudnya 2015 Yelle R V Elliot J L Atmospheric Structure and Composition Pluto and Charon Pluto and Charon A Stern D J Tholen University of Arizona Press 1997 P 347 390 ISBN 9780816518401 Bibcode 1997plch book 347Y Hart M H 1974 A Possible Atmosphere for Pluto Icarus 21 3 242 247 Bibcode 1974Icar 21 242H doi 10 1016 0019 1035 74 90039 6 Cruikshank D P Pilcher C B Morrison D 1976 Pluto Evidence for methane frost Science 194 835 837 Bibcode 1976Sci 194 835C doi 10 1126 science 194 4267 835 IAU Circular 4097 Occultation by Pluto on 1985 August 19 IAU 26 serpnya 1985 Arhiv originalu za 24 sichnya 2012 Procitovano 29 veresnya 2015 Brosch N 1995 Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 276 2 551 578 Bibcode 1995MNRAS 276 571B doi 10 1093 mnras 276 2 571 Arhiv originalu za 21 bereznya 2018 Procitovano 16 grudnya 2015 Hubbard W B Hunten D M Dieters S W Hill K M Watson R D 1988 Nature 336 452 454 Bibcode 1988Natur 336 452H doi 10 1038 336452a0 Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 Millis R L Wasserman L H Franz O G ta in 1993 PDF Icarus 105 282 297 Bibcode 1993Icar 105 282M doi 10 1006 icar 1993 1126 Arhiv originalu PDF za 23 chervnya 2010 Procitovano 16 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Owen T C Roush T L Cruikshank D P ta in 6 serpnya 1993 Science 261 5122 745 748 Bibcode 1993Sci 261 745O doi 10 1126 science 261 5122 745 Arhiv originalu za 8 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Croswell K 20 chervnya 1992 Nitrogen in Pluto s atmosphere New Scientist Arhiv originalu za 6 veresnya 2012 Procitovano 29 veresnya 2015 Ker Than 3 sichnya 2006 Pluto Colder Than Expected Space com Arhiv originalu za 3 lipnya 2012 Procitovano 16 grudnya 2015 Elliot James L Person M J Gulbis A A ta in 2006 The size of Pluto s atmosphere as revealed by the 2006 June 12 occultation Bulletin of the American Astronomical Society 38 541 Bibcode 2006DPS 38 3102E a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Bosh A S Person M J Levine S E ta in 2015 Icarus 246 237 246 Bibcode 2015Icar 246 237B doi 10 1016 j icarus 2014 03 048 Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Veronico Nicholas A Squires Kate K 29 chervnya 2015 SOFIA in the Right Place at the Right Time for Pluto Observations SOFIA Science Center originalu za 24 travnya 2016 Procitovano 24 travnya 2016 PosilannyaDeyaka literatura v Astrophysics Data System Gladstone G R Stern S A Ennico K ta in 2016 PDF Science 351 6279 arXiv 1604 05356 Bibcode 2016Sci 351 8866G doi 10 1126 science aad8866 Arhiv originalu PDF za 21 travnya 2016 Procitovano 24 travnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Yavne vikoristannya ta in u author dovidka Johnston William Robert 8 veresnya 2006 The atmospheres of Pluto and other trans Neptunian objects originalu za 3 zhovtnya 2006 Procitovano 29 veresnya 2015 oglyad temi stanom na 2006 rik Video 00 17 of Alice occultation Pluto s atmosphere passes in front of sun 6 kvitnya 2016 u Wayback Machine NASA 14 July 2015 NASA photojournal 10 veresnya 2015 Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 NASA photojournal 29 zhovtnya 2015 Arhiv originalu za 22 grudnya 2015 Procitovano 16 grudnya 2015 Deyaki z neobroblenih znimkiv nichnogo boku Plutona z pidsvichenoyu Soncem atmosferoyu 1 22 grudnya 2015 u Wayback Machine 2 22 grudnya 2015 u Wayback Machine 3 22 grudnya 2015 u Wayback Machine 4 22 grudnya 2015 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ