Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Парламент Великої Британії (англ. Parliament of Great Britain) — був утворений в 1707 році після ратифікації Актів Союзу як Парламентом Англії, так і Парламентом Шотландії. Акти створили нове єдине Королівство Великої Британії і розпустили окремі англійські та шотландські парламенти на користь єдиного парламенту, який знаходиться в колишньому будинку англійського парламенту в Вестмінстерському палаці біля міста Лондона. Це тривало майже століття, поки Акти Союзу 1800 об'єднали окремі парламенти Британії та Ірландії в єдиний парламент Сполученого Королівства з 1 січня 1801 року.
| Парламент Великої Британії | |
| Дата створення / заснування | 1707 |
|---|---|
| Країна |  Королівство Велика Британія |
| Розташування штаб-квартири | Вестмінстерський палац |
| Замінений на | Парламент Сполученого королівства |
| На заміну | Парламент Англії і d |
| Час/дата припинення існування | 1800 |
 Парламент Великої Британії у Вікісховищі | |
Витоки
Дотримуючись Договору про союз в 1706 році, акти Союзу, що ратифікували Договір, були прийняті як Парламентом Англії, так і Парламентом Шотландії, що створило нове Королівство Великої Британії. Ці акти розпустили обидва парламенти, замінивши їх новим парламентом, який називався «Парламентом Великої Британії», який знаходився в будинку колишнього парламенту Англії. Усі традиції, процедури та постійні накази англійського парламенту були збережені, як і чинні посадові особи, а представники Англії складали переважну більшість нового органу. Навіть не вважалося за необхідне провести нові загальні вибори. Незважаючи на те, що шотландське законодавство та законодавство Шотландії залишалися окремими, після цього нове законодавство було прийнято новим парламентом.
Після того як Ганноверський король Георгій I вийшов на британський трон в 1714 році через Акт про спадкування престолу 1701 року, реальна влада продовжувала відступати від монархії. Джордж був німецьким правителем, говорив погано англійською, і цікавився керуванням своїми землеволодіннями в континентальній Європі, а не у Великій Британії. Він таким чином довірив владу групі міністрів, головним із яких був сер Роберт Волпол, і до кінця його правління в 1727 році була закріплена позиція міністрів, які мали сподіватися на підтримку парламенту. Наступник Джорджа I, його син Георгій II, продовжував стежити за внутрішньою політикою свого батька та доклав невеликих зусиль, щоб відновити монархічний контроль над урядом, який зараз контролюється парламентом. До кінця 18 століття монарх все ще мав значний вплив на Парламент, в якому домінує англійська аристократія, за допомогою меценату, але перестала здійснювати безпосередню владу: наприклад, останній випадок, коли королівську згоду було припинено у 1708 році королевою Анною. На загальних виборах голосування було обмежено вільними власниками та землевласниками, у виборчих округах, що мало змінилися з часів Середньовіччя, так що в багатьох «гнилих» і «кишенькових» районах місця можна було купити, тоді як великі міста залишалися не представленими, за винятком лицарів Шир, що представляли цілі округи. Реформатори та радикали прагнули до парламентської реформи, але, поки розвивалися французькі революційні війни, британський уряд став репресивним проти інакомислення, і прогрес щодо реформ був придушений.
Наступник Георгія II, Георгій III, прагнув відновити королівське панування та абсолютну монархію, але до кінця його правління позиція королівських міністрів — які виявили, що їм потрібна підтримка парламенту для здійснення будь-яких серйозних змін — стала основою для британського уряду і залишиться так і надалі.
Протягом першої половини правління Георга III, монарх все ще мав значний вплив на парламент, який сам переважав патронат та вплив англійської аристократії. Більшість кандидатів у Палату Громад були визначені як віги чи торі, але коли вони обрали, то формували перехідні коаліції інтересів, а не розділяли чіткі партійні лінії. На загальних виборах голосування було обмежено більшості власникам майна, у виборчих округах, які були застарілими і не показували зростаючу важливість виробничих містечок або зрушень населення, тому в гнилих і кишенькових районах місця у парламенті можна було купити від багатих землевласників, які контролювали їх, тоді як великі міста залишалися не представленими. Реформатори, такі як Вільям Бекфорд та радикали, починаючи з Джона Вілкса, закликали до реформування системи. У 1780 році проєкт програми щодо реформ був розроблений Чарльзом Джеймсом Фоксом і Томасом Брендом Холлісом і висунуто підкомітетом виборців Вестмінстера. Проєкт включав в себе заклики до шести пунктів, які пізніше були прийняті Чартистами.
Американська революційна війна закінчилася поразкою зовнішньої політики, яка прагнула до насильницького відновлення тринадцяти американських колоній у британському правлінні, яке король Георг III гаряче захищав, а в березні 1782 р. Король був змушений призначити адміністрацію на чолі зі своїми опонентами, які прагнули приборкання царського патронажу. У листопаді 1783 року він скористався можливістю використати свій вплив у Палаті лордів, щоб перемогти законопроєкт про реформу Британсько-Східно-Індійської компанії, звільнив уряд цього дня та призначив Вільяма Пітта Молодшого для формування нового уряду. Пітт раніше закликав парламент почати реформувати себе, але він не надовго наполягав на реформах, які не любив короля. Пропозиції, зроблені Піттом у квітні 1785 року щодо перерозподілу місць з «гнилого району» в Лондон, і округи були переможені у палаті громад шляхом 248 голосів проти 174.
Внаслідок Французької революції 1789 р. такі радикальні організації, як лондонське кореспондентське суспільство, почали наполягати на парламентській реформі, але, оскільки розвивалися французькі революційні війни, уряд вжив широкі репресивні заходи проти побоювань внутрішніх заворушень, що стояли перед демократичними та егалітарними ідеалами Французької революції та прогрес у бік реформ призупинився на багато десятиліть.
Парламент Сполученого Королівства
У 1801 році Парламент Сполученого Королівства був створений, коли Королівство Великої Британії було об'єднано з Королівством Ірландії, щоб стати Сполученим Королівством Великої Британії та Ірландії відповідно до Акту Союзу 1800 року.
Див. також
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Parlament Velikoyi Britaniyi angl Parliament of Great Britain buv utvorenij v 1707 roci pislya ratifikaciyi Aktiv Soyuzu yak Parlamentom Angliyi tak i Parlamentom Shotlandiyi Akti stvorili nove yedine Korolivstvo Velikoyi Britaniyi i rozpustili okremi anglijski ta shotlandski parlamenti na korist yedinogo parlamentu yakij znahoditsya v kolishnomu budinku anglijskogo parlamentu v Vestminsterskomu palaci bilya mista Londona Ce trivalo majzhe stolittya poki Akti Soyuzu 1800 ob yednali okremi parlamenti Britaniyi ta Irlandiyi v yedinij parlament Spoluchenogo Korolivstva z 1 sichnya 1801 roku Parlament Velikoyi BritaniyiData stvorennya zasnuvannya1707Krayina Korolivstvo Velika BritaniyaRoztashuvannya shtab kvartiriVestminsterskij palacZaminenij naParlament Spoluchenogo korolivstvaNa zaminuParlament Angliyi i dChas data pripinennya isnuvannya1800 Parlament Velikoyi Britaniyi u VikishovishiVitokiDotrimuyuchis Dogovoru pro soyuz v 1706 roci akti Soyuzu sho ratifikuvali Dogovir buli prijnyati yak Parlamentom Angliyi tak i Parlamentom Shotlandiyi sho stvorilo nove Korolivstvo Velikoyi Britaniyi Ci akti rozpustili obidva parlamenti zaminivshi yih novim parlamentom yakij nazivavsya Parlamentom Velikoyi Britaniyi yakij znahodivsya v budinku kolishnogo parlamentu Angliyi Usi tradiciyi proceduri ta postijni nakazi anglijskogo parlamentu buli zberezheni yak i chinni posadovi osobi a predstavniki Angliyi skladali perevazhnu bilshist novogo organu Navit ne vvazhalosya za neobhidne provesti novi zagalni vibori Nezvazhayuchi na te sho shotlandske zakonodavstvo ta zakonodavstvo Shotlandiyi zalishalisya okremimi pislya cogo nove zakonodavstvo bulo prijnyato novim parlamentom Pislya togo yak Gannoverskij korol Georgij I vijshov na britanskij tron v 1714 roci cherez Akt pro spadkuvannya prestolu 1701 roku realna vlada prodovzhuvala vidstupati vid monarhiyi Dzhordzh buv nimeckim pravitelem govoriv pogano anglijskoyu i cikavivsya keruvannyam svoyimi zemlevolodinnyami v kontinentalnij Yevropi a ne u Velikij Britaniyi Vin takim chinom doviriv vladu grupi ministriv golovnim iz yakih buv ser Robert Volpol i do kincya jogo pravlinnya v 1727 roci bula zakriplena poziciya ministriv yaki mali spodivatisya na pidtrimku parlamentu Nastupnik Dzhordzha I jogo sin Georgij II prodovzhuvav stezhiti za vnutrishnoyu politikoyu svogo batka ta doklav nevelikih zusil shob vidnoviti monarhichnij kontrol nad uryadom yakij zaraz kontrolyuyetsya parlamentom Do kincya 18 stolittya monarh vse she mav znachnij vpliv na Parlament v yakomu dominuye anglijska aristokratiya za dopomogoyu mecenatu ale perestala zdijsnyuvati bezposerednyu vladu napriklad ostannij vipadok koli korolivsku zgodu bulo pripineno u 1708 roci korolevoyu Annoyu Na zagalnih viborah golosuvannya bulo obmezheno vilnimi vlasnikami ta zemlevlasnikami u viborchih okrugah sho malo zminilisya z chasiv Serednovichchya tak sho v bagatoh gnilih i kishenkovih rajonah miscya mozhna bulo kupiti todi yak veliki mista zalishalisya ne predstavlenimi za vinyatkom licariv Shir sho predstavlyali cili okrugi Reformatori ta radikali pragnuli do parlamentskoyi reformi ale poki rozvivalisya francuzki revolyucijni vijni britanskij uryad stav represivnim proti inakomislennya i progres shodo reform buv pridushenij Nastupnik Georgiya II Georgij III pragnuv vidnoviti korolivske panuvannya ta absolyutnu monarhiyu ale do kincya jogo pravlinnya poziciya korolivskih ministriv yaki viyavili sho yim potribna pidtrimka parlamentu dlya zdijsnennya bud yakih serjoznih zmin stala osnovoyu dlya britanskogo uryadu i zalishitsya tak i nadali Protyagom pershoyi polovini pravlinnya Georga III monarh vse she mav znachnij vpliv na parlament yakij sam perevazhav patronat ta vpliv anglijskoyi aristokratiyi Bilshist kandidativ u Palatu Gromad buli viznacheni yak vigi chi tori ale koli voni obrali to formuvali perehidni koaliciyi interesiv a ne rozdilyali chitki partijni liniyi Na zagalnih viborah golosuvannya bulo obmezheno bilshosti vlasnikam majna u viborchih okrugah yaki buli zastarilimi i ne pokazuvali zrostayuchu vazhlivist virobnichih mistechok abo zrushen naselennya tomu v gnilih i kishenkovih rajonah miscya u parlamenti mozhna bulo kupiti vid bagatih zemlevlasnikiv yaki kontrolyuvali yih todi yak veliki mista zalishalisya ne predstavlenimi Reformatori taki yak Vilyam Bekford ta radikali pochinayuchi z Dzhona Vilksa zaklikali do reformuvannya sistemi U 1780 roci proyekt programi shodo reform buv rozroblenij Charlzom Dzhejmsom Foksom i Tomasom Brendom Hollisom i visunuto pidkomitetom viborciv Vestminstera Proyekt vklyuchav v sebe zakliki do shesti punktiv yaki piznishe buli prijnyati Chartistami Amerikanska revolyucijna vijna zakinchilasya porazkoyu zovnishnoyi politiki yaka pragnula do nasilnickogo vidnovlennya trinadcyati amerikanskih kolonij u britanskomu pravlinni yake korol Georg III garyache zahishav a v berezni 1782 r Korol buv zmushenij priznachiti administraciyu na choli zi svoyimi oponentami yaki pragnuli priborkannya carskogo patronazhu U listopadi 1783 roku vin skoristavsya mozhlivistyu vikoristati svij vpliv u Palati lordiv shob peremogti zakonoproyekt pro reformu Britansko Shidno Indijskoyi kompaniyi zvilniv uryad cogo dnya ta priznachiv Vilyama Pitta Molodshogo dlya formuvannya novogo uryadu Pitt ranishe zaklikav parlament pochati reformuvati sebe ale vin ne nadovgo napolyagav na reformah yaki ne lyubiv korolya Propoziciyi zrobleni Pittom u kvitni 1785 roku shodo pererozpodilu misc z gnilogo rajonu v London i okrugi buli peremozheni u palati gromad shlyahom 248 golosiv proti 174 Vnaslidok Francuzkoyi revolyuciyi 1789 r taki radikalni organizaciyi yak londonske korespondentske suspilstvo pochali napolyagati na parlamentskij reformi ale oskilki rozvivalisya francuzki revolyucijni vijni uryad vzhiv shiroki represivni zahodi proti poboyuvan vnutrishnih zavorushen sho stoyali pered demokratichnimi ta egalitarnimi idealami Francuzkoyi revolyuciyi ta progres u bik reform prizupinivsya na bagato desyatilit Parlament Spoluchenogo KorolivstvaU 1801 roci Parlament Spoluchenogo Korolivstva buv stvorenij koli Korolivstvo Velikoyi Britaniyi bulo ob yednano z Korolivstvom Irlandiyi shob stati Spoluchenim Korolivstvom Velikoyi Britaniyi ta Irlandiyi vidpovidno do Aktu Soyuzu 1800 roku Div takozhParlament Irlandiyi Parlament ShotlandiyiPrimitki