Акт про унію (1707)

Акт про Унію або Акт про Союз (англ. Acts of Union) — законодавчий акт, ухвалений упродовж 1706 і 1707 року парламентами Англійського королівства та Шотландського королівства про утворення єдиної держави, названої Королівством Великої Британії.

Акт про унію
Країна	Королівство Англія,  Шотландське королівство і  Королівство Велика Британія
Дата й час	30 квітня 1707
Дата публікації	1707
Статус авторських прав	🅮 і 🅮

Історія

Упродовж приблизно 100 років, після успадкування шотландським королем Яковом VI англійського престолу від Єлизавети I, Англійське та Шотландське королівства очолювались одним монархом, проте залишались незалежними державами. До ухвалення Акту у 1707 році різні спроби об'єднати держави вживались починаючи з 1606 року. У 1654 році по встановленневі диктатури Олівера Кромвеля згадуваним було видано ордонанс про повне державне злиття Англії та Шотландії, однак зі вступом на престол у 1660 році Карла II Стюарта суверенітет Шотландії було відновлено. Пізніше, у 1667 та 1689 роках здійснювались нові спроби об'єднання двох країн.

У обох країнах були прибічники та противники об'єднання. В Шотландії у цьому були зацікавлені головним чином з економічних міркувань: шотландські купці розраховували придбати доступ до торгівлі в Англії, а також з англійськими колоніями та факторіями, які до того були для них закриті. В Англії розраховували, що об'єднання дозволить нейтралізувати постійний осередок напруженості поблизу північних кордонів королівства, яким була політично нестабільна Шотландія, а також позбавити зовнішньополітичних противників англійського уряду того часу — абсолютистську Францію та якобітського претендента на англійський престол — потенційного союзника та можливої військової бази на острові.

Противниками об'єднання у Шотландії були переважно якобіти, а також їхні головні опоненти — шотландські пресвітеріани, які остерігались загроз непорушности становища пресвітеріанства як панівної релігії Шотландії з боку англіканської церкви. В Англії проєкти унії викликали критику головним чином з економічних міркувань. Зокрема, діяч партії торі Едвард Сеймур у 1700 році заявив: «Шотландія — жебрачка, а хто одружується із жебрачкою, тому у посаг дістаються воші».

Проте політична криза в Англії, спричинена тривалою Війною за іспанську спадщину, а також гірке економічне становище Шотландії, що загострилось, зокрема, через змусили сторони на початку XVIII століття перейти до практичних кроків з реялізації унії

Союзна угода

Оригінал угоди

Перемовини про умови об'єднання почались між делегаціями парламентів двох країн у Лондоні у квітні 1706 року. Деталі об'єднання було узгоджено до 22 липня 1706 року у формі Угоди, й були покладені в основу проекту Акту про унію, який упродовж наступних кількох місяців був затверджений парламентами обох країн. Угода включала до себе такі положення:

• Глава 1: Англія та Шотландія зливаються у єдине королівство під назвою «Велика Британія»;
• Глава 2: спадкування престолу у новому королівстві буде відбуватись на підставі англійського Акту про спадкування престолу 1701 року;
• Глава 3: нове королівство буде мати єдиний Парламент;
• Глави 4—18: встановлюють єдині правила у галузі торгівлі, податків, валюти й інших аспектів господарської діяльності.
• Глава 19: зберігається особлива ;
• Глава 20: зберігаються спадкові державні й судові посади;
• Глава 21: зберігаються права королівських міст (боро);
• Глава 22: у єдиному Парламенті Шотландію представляють 16 шотландських перів у палаті лордів і 45 представників Шотландії у палаті громад);
• Глава 23: шотландські пери мають рівні з англійськими права під час судів над перами;
• Глава 24: створення Великої печатки нового королівства;
• Глава 25: будь-які закони Англії та Шотландії, що суперечать умовам Угоди, проголошуються такими, що втратили чинність.

Додатково в Акті закріплювалось панівне становище пресвітеріанської церкви у Шотландії.

1 травня 1707 року, за правління королеви Анни Акт про Унію набрав чинності, парламенти Англії та Шотландії об'єднались у єдиний парламент Великої Британії, через що в англійській історіографії іноді Акт про Унію згадується як «Союз парламентів».

Після прийняття Акту про Унію було вжито спроби перейменувати Англію та Шотландію на Південну й Північну Велику Британію, але ця ідея не знайшла широкого застосування, особливо щодо Південної Великої Британії (Англії), хоча стосовно Шотландії термін Північна Велика Британія у деяких англійських закладах ще вживався якийсь час.

Акт про Унію ненавиділи численні прибічники вигнаної династії Стюартів. Користуючись цими настроями, , якого підтримали значні сили французів, здійснив у березні 1708 року спробу висадитись на шотландському березі. Висадка зазнала невдачі завдяки пильності англійського .

Після смерті Анни у 1714 році корона Великої Британії перейшла, відповідно до акту про спадкування престолу, до курфюрста ганноверського Георга, сина Софії, онуки Якова I. За цим сталось крупне повстання якобітів у Шотландії у 1715—1716 роках, в ході якого Яків Стюарт коронувався як шотландський король під ім'ям Якова VIII. Однак невдовзі повстання було придушено, і Шотландія залишилась у складі Великої Британії.

Встановлена Актом 1707 року унія зберігається донині; при цьому Шотландії надано певну внутрішню самостійність, та з 1999 року в Шотландії знову працює відтворений шотландський парламент.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 11 грудня 2011.