Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вулиця Перемоги — вулиця в Богунському районі Житомира. Одна із загальноміських магістралей.
| Вулиця Перемоги Житомир | |
|---|---|
| Місцевість | Центр, Старе місто, Кокоричанка — Каракулі |
| Район | Богунський |
| Колишні назви | |
| Черняхівська вулиця (фрагмент, XVIII та поч. XIX ст.), Новоград-Волинська вулиця (фрагмент, середина XIX ст.), Вільська вулиця (від середини ХІХ ст. до 1897 р.), Соборна вулиця (1897-1912 рр.) та Вільсько-Шосейна вулиця (1897-1904 рр.), Велика Вільська вулиця (1904-1912 рр.), вулиця 1812 року (1912-1919, 1919-1924 рр.), Єврейський (Єлисаветинський) бульвар (фрагмент, кін. ХІХ ст.), вулиця Мазепи (1919 р.), вулиця Карла Лібкнехта (1924-1941 рр.), Ровенська вулиця (1941-1943 рр.), вулиця Карла Лібкнехта (1943-1990 рр.) | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 2,2 км |
| поштові індекси | 10003, 10020 |
| Транспорт | |
| Автобуси | 23, 33 |
| Тролейбуси | 2, 3, 7А |
| Рух | двосторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Забудова | багатоповерхова житлова, садибна житлова, комерційна |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r6233315 |
| Мапа | |
Характеристики
Розташування
Бере початок з . Прямує на північний захід та північ. Завершується на майдані Визволення. Перетинає майдан Короленка. Від вулиці Перемоги беруть початок: вулиці Троянівська та Михайла Грушевського, Короленка, Новосінна та Домбровського, Новопівнічна та Миколи Сціборського, Каракульна, провулки , 1-й Вільський, Метеорологічний, Малий (з двору будинку № 99), Червоний та 4-й Каракульний. Вулицю Перемоги перетинають також вулиці Ольжича та Лесі Українки.
До перехрестя з вулицею Миколи Сціборського вулиця Перемоги пролягає в Старому місті. Далі на північ — крізь місцевості Кокоричанка, Каракулі. Значна частина вулиці (орієнтовно до перехрестя з вулицею Лесі Українки) знаходиться в центральній частині міста. Між майданом Короленка та вулицею Лесі Українки вулицю в трубопроводах перетинає річка Коденка, від назви якої походить назва довколишньої місцевості. Початок вулиці, біля будинку № 3, у трубопроводах перетинає річка Рудавка.
Транспорт
Вулицею пролягають декілька тролейбусних маршрутів, маршрути муніципального автобусу, низка маршрутів автобусів приватних перевізників, а також приміські автобусні маршрути.
Забудова
Багатоповерхова житлова та комерційна забудова сформована переважно у другій половині ХХ століття. Наявна забудова другої половини ХІХ — початку ХХ століть з переважанням у ній частки садибної житлової. Наявні пам'ятки промислової та культової архітектури ХІХ століття.
Пам'ятки архітектури національного значення
- № 72 — комплекс споруд Поштової станції (побудови середини ХІХ століття).
Пам'ятки архітектури місцевого значення
- № 74 — церква Св. Іакова (1837 рік побудови з добудовами другої половини ХІХ та початку ХХ століть);
- № 84 — млин (побудови 1893 року).
Історія
Частина вулиці між майданами та Короленка являє собою збудовану всередині ХІХ століття ділянку шосе «Київ — Брест-Литовськ» (Брест-Литовського поштового тракту). Відповідно до опорного плану Житомира 1852 року, нова ділянка між нинішніми майданами Соборним та Короленка передбачалася крізь земельні угіддя, подекуди навпростець крізь будівлі.
Частина вулиці між майданами Короленка та Визволення, відома в середині ХІХ століття як Новоград-Волинська вулиця, здебільшого повторює трасу старого поштового шосе у напрямку Звягеля через Вільськ, сформованого у першій половині ХІХ століття. Протягом XVI — початку ХІХ століть існувала лише ділянка вулиці між сучасними майданом Короленка та Метеорологічним провулком, відома у 1781 році як Черняхівська вулиця та утворювала стародавню дорогу з середмістя до села Вільськ разом з нинішніми вулицею , Метеорологічним провулком, вулицями Котляревського, Вільський Шлях, а також зниклими донині фрагментами у середмісті та між вулицями Каракульною й Вільський Шлях. Внаслідок будівництва у 1850-х роках Брест-Литовського поштового тракту, окремі ділянки старого поштового шосе на Вільськ незначно змінено, зокрема, у межах нинішніх Червоного провулка та майдану Визволення була збудована ділянка криволінійної конфігурації замість ділянки старого поштового шосе, що прямувала навпростець у вищевказаних межах.
Первинна (історична) забудова частини вулиці між майданами Соборним та Короленка переважно сформувалася на початку ХХ століття.
Первинна забудова ділянки вулиці між майданами Короленка та Визволення частково формувалася до середини ХІХ століття, зокрема, перша будівля Свято-Яковлевської церкви (1837 року побудови), низка садибних житлових будинків орієнтовно між нинішніми майданом Короленка та вулицею Домбровського. Всередині ХІХ століття споруджено поштову станцію. Решта забудови вулиці між майданами Короленка та Визволення переважно сформувалася на початку ХХ століття.
У другій половині ХІХ століття перша (новопрорізана між сучасними майданами Соборним та Короленка) частина вулиці з'єдналася з другою (старим поштовим шосе між майданами Короленка і Визволення) під спільною назвою — Вільська вулиця. З 1897 по 1912 роки вулиця була знову розділена на дві окремі: між нинішніми майданами Соборним та Короленка отримала назву Соборна вулиця; між нинішніми майданами Короленка та Визволення — Вільсько-Шосейна вулиця. У 1904 — 1912 рр. Вільсько-Шосейна вулиця перейменована на Велику Вільську. З 1912 року Велика Вільська та Соборна вулиці знову об'єднані під одною назвою — вулиця імені 1812 року.
У 1897 —1920-х роках ділянкою вулиці між сучасними вулицею Миколи Сціборського та майданом Визволення діяла вузькоколійна залізниця, що з'єднувала Богунський тартак із залізничним вокзалом, прямуючи через Сінний ринок.
У 1899 році вулицею почав курсувати трамвай (до Вільського кладовища). У 1937 році трамвай почав курсувати вздовж всієї вулиці Перемоги внаслідок будівництва колії від православного кладовища до панчішної фабрики. У 1941 — 1945 рр. пасажирський трамвайний рух тимчасово припинився. У 1945 — 1948 рр. трамвайний рух вулицею Перемоги здійснювався на двох відокремлених ділянках: «Центр — Кладовище» та «Червоний провулок — Панчішна фабрика», причиною чого стали масштабні руйнування трамвайного полотна між Вільським кладовищем та Червоним провулком. Рух трамваю вулицею Перемоги між Вільским кладовищем та Червоним провулком відновлений у 1948 році.
У 1924 — 1941, 1943 —1990 рр. офіційна назва вулиці — вулиця Карла Лібкнехта.
У 1920 —1930-х роках забудова вулиці поповнилася будівлями навчального корпусу школи Червоних командирів (збудованого на місці знесеного у 1927 році храму Свято-Миколаївського братства), двоповерховим житловим будинком (збудованим на місці стародавнього кладовища), корпусом школи № 7 в стилі конструктивізму.
У 1941 — 1943 рр. вулиця мала назву Ровенська.
Під час Другої Світової війни забудова вулиці значним чином постраджала. Мали місце значні руйнування забудови на початку вулиці, до перехрестя з нинішньою вулицею Ольжича (передусім із західного боку вулиці). У 1950-х роках замість зруйнованих постало чимало дво- триповерхових будинків (№ 7, 15, 23-31).
Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років обабіч вулиці, переважно на її початку, здійснювалося будівництво багатоквартирних 4-5-поверхових житлових будинків, серед яких № 12 з покращеним плануванням квартир та вбудованим продовольчим магазином самообслуговування «Темп», який частково перекрив вигляд фасадів Спасо-Преображенського собору з боку майданів Перемоги та Соборного.
Протягом кінця 1960-х — початку 1990-х років здійснювалася забудова вулиці 5—10-поверховими будинками, зведеними за типовими проєктами, у тому числі на місці знесених садиб другої половини ХІХ — початку ХХ століття, передусім між вулицями Ольжича та Домбровського. На початку 1970-х років між майданом Короленка та вулицею Лесі Українки збудовано ансамбль з трьох дев'ятиповерхівок баштового типу, одних з перших у місті. У середині 1970-х років на розі з площею Леніна виріс перший 12-поверховий будинок у місті.
Рух тролейбусів вулицею розпочався 1964 року.
У 1990 році частина вулиці Карла Лібкнехта, між майданами Соборним та Визволення перейменована на вулицю Перемоги.
Примітки
- ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН МІСТА ЖИТОМИРА. Креслення існуюче використання.
- З історії Житомира. Район “Старе місто”. www.zhitomir.info (укр.). Процитовано 1 січня 2024.
- Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 90. ISBN .
- Дубман, Борис (16.07.2013). История Житомира. Прогулка по улице Победы.
Сразу за домом № 3 улицу пересекает речка Рудавка.
- Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2023.
- Дубман, Борис (16.07.2013). История Житомира. Прогулка по улице Победы.
Уже почти в конце улицы стоит старое кирпичное пятиэтажное здание мельницы (дом № 84), построенное в 1890-х годах богатым житомирским домовладельцем и гласным Городской думы Моисеем Хаимовичем Холоденко. Мельница работала на пару и была оснащена английским оборудованием. По данным Памятной книжки Волынской губернии на 1912 год на этой мельнице работало 48 рабочих. В то время в Житомире было четыре паровых мельницы, но мельница Холоденко считалась лучшей из них. Мельница хорошо сохранилась и работает до наших дней. Теперь она принадлежит Житомирскому комбинату хлебопродуктов. Здание включено в реестр памятников промышленной архитектуры XIX века.
- Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер (2010). Електротранспорт України. Енциклопедичний путівник. Київ: Сидоренко. с. 224—225. ISBN .
- Мокрицький, Георгій (1999). Житомирське трамвайно-тролейбусне управління: 100 років трамвайному руху. Житомир: Волинь. с. 100—102. ISBN .
- Дубман, Борис (16.07.2013). История Житомира. Прогулка по улице Победы.
С 1922 года – церковь Свято-Николаевского братства. Церковь снесли в 1927 году и на его месте построили учебный корпус школы Красных командиров (дом № 10)."... "А напротив этого здания на углу с нынешней улицей Якира (бывшее начало Подольской улицы) в 1930-х годах построили жилой двухэтажный дом для офицеров Красной Армии (дом № 19)."..."На противоположной стороне улицы общеобразовательная школа № 7 (дом № 79). Старый корпус школы был построен в 1936 году с фасадом из красного кирпича под расшивку в стиле конструктивизма.
- Мокрицький, Г.П. Нові та перейменовані вулиці Житомира, 1987—1993 : короткий довідник зі схемами. ISBN .
Рішення міськвиконкому з топоніміки від 30.03.1990 № 104
Джерела
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [ 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 148, 183-188, 139, 365, 368, 435-436, 541-543. — .
- Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — Бібліогр.: с. 111, 176, 364, 369. — .
- Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.
- . www.zt-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vulicya Peremogi vulicya v Bogunskomu rajoni Zhitomira Odna iz zagalnomiskih magistralej Vulicya Peremogi ZhitomirMiscevist Centr Stare misto Kokorichanka KarakuliRajon BogunskijKolishni nazviChernyahivska vulicya fragment XVIII ta poch XIX st Novograd Volinska vulicya fragment seredina XIX st Vilska vulicya vid seredini HIH st do 1897 r Soborna vulicya 1897 1912 rr ta Vilsko Shosejna vulicya 1897 1904 rr Velika Vilska vulicya 1904 1912 rr vulicya 1812 roku 1912 1919 1919 1924 rr Yevrejskij Yelisavetinskij bulvar fragment kin HIH st vulicya Mazepi 1919 r vulicya Karla Libknehta 1924 1941 rr Rovenska vulicya 1941 1943 rr vulicya Karla Libknehta 1943 1990 rr Zagalni vidomostiProtyazhnist 2 2 kmposhtovi indeksi 10003 10020TransportAvtobusi 23 33Trolejbusi 2 3 7ARuh dvostoronnijBudivli pam yatki infrastrukturaZabudova bagatopoverhova zhitlova sadibna zhitlova komercijnaZovnishni posilannyaU proyekti OpenStreetMap r6233315MapaHarakteristikiRoztashuvannya Bere pochatok z Pryamuye na pivnichnij zahid ta pivnich Zavershuyetsya na majdani Vizvolennya Peretinaye majdan Korolenka Vid vulici Peremogi berut pochatok vulici Troyanivska ta Mihajla Grushevskogo Korolenka Novosinna ta Dombrovskogo Novopivnichna ta Mikoli Sciborskogo Karakulna provulki 1 j Vilskij Meteorologichnij Malij z dvoru budinku 99 Chervonij ta 4 j Karakulnij Vulicyu Peremogi peretinayut takozh vulici Olzhicha ta Lesi Ukrayinki Do perehrestya z vuliceyu Mikoli Sciborskogo vulicya Peremogi prolyagaye v Staromu misti Dali na pivnich kriz miscevosti Kokorichanka Karakuli Znachna chastina vulici oriyentovno do perehrestya z vuliceyu Lesi Ukrayinki znahoditsya v centralnij chastini mista Mizh majdanom Korolenka ta vuliceyu Lesi Ukrayinki vulicyu v truboprovodah peretinaye richka Kodenka vid nazvi yakoyi pohodit nazva dovkolishnoyi miscevosti Pochatok vulici bilya budinku 3 u truboprovodah peretinaye richka Rudavka Transport Vuliceyu prolyagayut dekilka trolejbusnih marshrutiv marshruti municipalnogo avtobusu nizka marshrutiv avtobusiv privatnih pereviznikiv a takozh primiski avtobusni marshruti Zabudova Bagatopoverhova zhitlova ta komercijna zabudova sformovana perevazhno u drugij polovini HH stolittya Nayavna zabudova drugoyi polovini HIH pochatku HH stolit z perevazhannyam u nij chastki sadibnoyi zhitlovoyi Nayavni pam yatki promislovoyi ta kultovoyi arhitekturi HIH stolittya Pam yatki arhitekturi nacionalnogo znachennya 72 kompleks sporud Poshtovoyi stanciyi pobudovi seredini HIH stolittya Pam yatki arhitekturi miscevogo znachennya 74 cerkva Sv Iakova 1837 rik pobudovi z dobudovami drugoyi polovini HIH ta pochatku HH stolit 84 mlin pobudovi 1893 roku IstoriyaChastina vulici mizh majdanami ta Korolenka yavlyaye soboyu zbudovanu vseredini HIH stolittya dilyanku shose Kiyiv Brest Litovsk Brest Litovskogo poshtovogo traktu Vidpovidno do opornogo planu Zhitomira 1852 roku nova dilyanka mizh ninishnimi majdanami Sobornim ta Korolenka peredbachalasya kriz zemelni ugiddya podekudi navprostec kriz budivli Chastina vulici mizh majdanami Korolenka ta Vizvolennya vidoma v seredini HIH stolittya yak Novograd Volinska vulicya zdebilshogo povtoryuye trasu starogo poshtovogo shose u napryamku Zvyagelya cherez Vilsk sformovanogo u pershij polovini HIH stolittya Protyagom XVI pochatku HIH stolit isnuvala lishe dilyanka vulici mizh suchasnimi majdanom Korolenka ta Meteorologichnim provulkom vidoma u 1781 roci yak Chernyahivska vulicya ta utvoryuvala starodavnyu dorogu z seredmistya do sela Vilsk razom z ninishnimi vuliceyu Meteorologichnim provulkom vulicyami Kotlyarevskogo Vilskij Shlyah a takozh zniklimi donini fragmentami u seredmisti ta mizh vulicyami Karakulnoyu j Vilskij Shlyah Vnaslidok budivnictva u 1850 h rokah Brest Litovskogo poshtovogo traktu okremi dilyanki starogo poshtovogo shose na Vilsk neznachno zmineno zokrema u mezhah ninishnih Chervonogo provulka ta majdanu Vizvolennya bula zbudovana dilyanka krivolinijnoyi konfiguraciyi zamist dilyanki starogo poshtovogo shose sho pryamuvala navprostec u vishevkazanih mezhah Pervinna istorichna zabudova chastini vulici mizh majdanami Sobornim ta Korolenka perevazhno sformuvalasya na pochatku HH stolittya Pervinna zabudova dilyanki vulici mizh majdanami Korolenka ta Vizvolennya chastkovo formuvalasya do seredini HIH stolittya zokrema persha budivlya Svyato Yakovlevskoyi cerkvi 1837 roku pobudovi nizka sadibnih zhitlovih budinkiv oriyentovno mizh ninishnimi majdanom Korolenka ta vuliceyu Dombrovskogo Vseredini HIH stolittya sporudzheno poshtovu stanciyu Reshta zabudovi vulici mizh majdanami Korolenka ta Vizvolennya perevazhno sformuvalasya na pochatku HH stolittya U drugij polovini HIH stolittya persha novoprorizana mizh suchasnimi majdanami Sobornim ta Korolenka chastina vulici z yednalasya z drugoyu starim poshtovim shose mizh majdanami Korolenka i Vizvolennya pid spilnoyu nazvoyu Vilska vulicya Z 1897 po 1912 roki vulicya bula znovu rozdilena na dvi okremi mizh ninishnimi majdanami Sobornim ta Korolenka otrimala nazvu Soborna vulicya mizh ninishnimi majdanami Korolenka ta Vizvolennya Vilsko Shosejna vulicya U 1904 1912 rr Vilsko Shosejna vulicya perejmenovana na Veliku Vilsku Z 1912 roku Velika Vilska ta Soborna vulici znovu ob yednani pid odnoyu nazvoyu vulicya imeni 1812 roku U 1897 1920 h rokah dilyankoyu vulici mizh suchasnimi vuliceyu Mikoli Sciborskogo ta majdanom Vizvolennya diyala vuzkokolijna zaliznicya sho z yednuvala Bogunskij tartak iz zaliznichnim vokzalom pryamuyuchi cherez Sinnij rinok U 1899 roci vuliceyu pochav kursuvati tramvaj do Vilskogo kladovisha U 1937 roci tramvaj pochav kursuvati vzdovzh vsiyeyi vulici Peremogi vnaslidok budivnictva koliyi vid pravoslavnogo kladovisha do panchishnoyi fabriki U 1941 1945 rr pasazhirskij tramvajnij ruh timchasovo pripinivsya U 1945 1948 rr tramvajnij ruh vuliceyu Peremogi zdijsnyuvavsya na dvoh vidokremlenih dilyankah Centr Kladovishe ta Chervonij provulok Panchishna fabrika prichinoyu chogo stali masshtabni rujnuvannya tramvajnogo polotna mizh Vilskim kladovishem ta Chervonim provulkom Ruh tramvayu vuliceyu Peremogi mizh Vilskim kladovishem ta Chervonim provulkom vidnovlenij u 1948 roci U 1924 1941 1943 1990 rr oficijna nazva vulici vulicya Karla Libknehta U 1920 1930 h rokah zabudova vulici popovnilasya budivlyami navchalnogo korpusu shkoli Chervonih komandiriv zbudovanogo na misci znesenogo u 1927 roci hramu Svyato Mikolayivskogo bratstva dvopoverhovim zhitlovim budinkom zbudovanim na misci starodavnogo kladovisha korpusom shkoli 7 v stili konstruktivizmu U 1941 1943 rr vulicya mala nazvu Rovenska Pid chas Drugoyi Svitovoyi vijni zabudova vulici znachnim chinom postradzhala Mali misce znachni rujnuvannya zabudovi na pochatku vulici do perehrestya z ninishnoyu vuliceyu Olzhicha peredusim iz zahidnogo boku vulici U 1950 h rokah zamist zrujnovanih postalo chimalo dvo tripoverhovih budinkiv 7 15 23 31 Naprikinci 1950 h na pochatku 1960 h rokiv obabich vulici perevazhno na yiyi pochatku zdijsnyuvalosya budivnictvo bagatokvartirnih 4 5 poverhovih zhitlovih budinkiv sered yakih 12 z pokrashenim planuvannyam kvartir ta vbudovanim prodovolchim magazinom samoobslugovuvannya Temp yakij chastkovo perekriv viglyad fasadiv Spaso Preobrazhenskogo soboru z boku majdaniv Peremogi ta Sobornogo Protyagom kincya 1960 h pochatku 1990 h rokiv zdijsnyuvalasya zabudova vulici 5 10 poverhovimi budinkami zvedenimi za tipovimi proyektami u tomu chisli na misci znesenih sadib drugoyi polovini HIH pochatku HH stolittya peredusim mizh vulicyami Olzhicha ta Dombrovskogo Na pochatku 1970 h rokiv mizh majdanom Korolenka ta vuliceyu Lesi Ukrayinki zbudovano ansambl z troh dev yatipoverhivok bashtovogo tipu odnih z pershih u misti U seredini 1970 h rokiv na rozi z plosheyu Lenina viris pershij 12 poverhovij budinok u misti Ruh trolejbusiv vuliceyu rozpochavsya 1964 roku U 1990 roci chastina vulici Karla Libknehta mizh majdanami Sobornim ta Vizvolennya perejmenovana na vulicyu Peremogi PrimitkiGENERALNIJ PLAN MISTA ZhITOMIRA Kreslennya isnuyuche vikoristannya Z istoriyi Zhitomira Rajon Stare misto www zhitomir info ukr Procitovano 1 sichnya 2024 Mokrickij G P 2007 Vulici Zhitomira Enciklopediya Zhitomira Tom 1 Kniga 1 Zhitomir Volin s 90 ISBN 966 690 084 X Dubman Boris 16 07 2013 Istoriya Zhitomira Progulka po ulice Pobedy Srazu za domom 3 ulicu peresekaet rechka Rudavka Perelik pam yatok kulturnoyi spadshini mista Zhitomira Nabori danih Portal vidkritih danih data gov ua ukr Procitovano 3 lyutogo 2023 Dubman Boris 16 07 2013 Istoriya Zhitomira Progulka po ulice Pobedy Uzhe pochti v konce ulicy stoit staroe kirpichnoe pyatietazhnoe zdanie melnicy dom 84 postroennoe v 1890 h godah bogatym zhitomirskim domovladelcem i glasnym Gorodskoj dumy Moiseem Haimovichem Holodenko Melnica rabotala na paru i byla osnashena anglijskim oborudovaniem Po dannym Pamyatnoj knizhki Volynskoj gubernii na 1912 god na etoj melnice rabotalo 48 rabochih V to vremya v Zhitomire bylo chetyre parovyh melnicy no melnica Holodenko schitalas luchshej iz nih Melnica horosho sohranilas i rabotaet do nashih dnej Teper ona prinadlezhit Zhitomirskomu kombinatu hleboproduktov Zdanie vklyucheno v reestr pamyatnikov promyshlennoj arhitektury XIX veka Sergij Tarhov Kost Kozlov Aare Olander 2010 Elektrotransport Ukrayini Enciklopedichnij putivnik Kiyiv Sidorenko s 224 225 ISBN 978 966 2321 11 1 Mokrickij Georgij 1999 Zhitomirske tramvajno trolejbusne upravlinnya 100 rokiv tramvajnomu ruhu Zhitomir Volin s 100 102 ISBN 966 7390 54 3 Dubman Boris 16 07 2013 Istoriya Zhitomira Progulka po ulice Pobedy S 1922 goda cerkov Svyato Nikolaevskogo bratstva Cerkov snesli v 1927 godu i na ego meste postroili uchebnyj korpus shkoly Krasnyh komandirov dom 10 A naprotiv etogo zdaniya na uglu s nyneshnej ulicej Yakira byvshee nachalo Podolskoj ulicy v 1930 h godah postroili zhiloj dvuhetazhnyj dom dlya oficerov Krasnoj Armii dom 19 Na protivopolozhnoj storone ulicy obsheobrazovatelnaya shkola 7 dom 79 Staryj korpus shkoly byl postroen v 1936 godu s fasadom iz krasnogo kirpicha pod rasshivku v stile konstruktivizma Mokrickij G P Novi ta perejmenovani vulici Zhitomira 1987 1993 korotkij dovidnik zi shemami ISBN 5 86868 089 8 Rishennya miskvikonkomu z toponimiki vid 30 03 1990 104DzherelaOficijnij geoportal Zhitomirskoyi miskoyi radi z vikoristannyam shariv Topografichnij plan 1 2000 Istorichni plani Adresnij reyestr instrumentu vimiryati vidstan 23 grudnya 2021 u Wayback Machine Mokrickij Georgij Pavlovich Vulici Zhitomira Mokrickij Georgij Pavlovich hudozh V Kondratyuk ta in Zhitomir Volin 2007 640 s ilyustr fotogr karti tabl diagr Enciklopediya Zhitomira T 1 Bibliogr s 148 183 188 139 365 368 435 436 541 543 ISBN 966 690 084 X Kostricya Mikola Yuhimovich Kondratyuk Ruslan Yurijovich Zhitomir Pidruchna kniga z krayeznavstva Zhitomir Kosenko 2006 464 s il Bibliogr s 111 176 364 369 ISBN 966 8123 41 7 Petro Richkov Kartografichni dzherela do urbanistichnoyi istoriyi gubernskogo Zhitomira www zt rada gov ua Arhiv originalu za 13 lipnya 2021 Procitovano 14 lyutogo 2021