Збоїща Збоїща з північної сторони в далечині видніється церква Святого Дмитра
Загальна інформація
49°52′ пн. ш.24°02′ сх. д. / 49.867° пн. ш. 24.033° сх. д. / 49.867; 24.033Координати: 49°52′ пн. ш.24°02′ сх. д. / 49.867° пн. ш. 24.033° сх. д. / 49.867; 24.033
Згідно з народною етимологією, назва «Збоїща» (або «Збоїська») походить від польського zbój (збуй) — розбійник, бандит (пор. (збійницький рух) на Лемковині). Назва пов'язана з тим, що у давні часи за Полтвою ріс густий ліс, в якому селилися бандити та вигнанці — люди, яким у покарання за їхні вчинки під страхом смерті було заборонено з'являтися в межах Львова.
Історія
Збоїща на мапі 18-го століття яка у 1779-1782 роках була створена австрійським обер-лейтенантом Фрідріхом фон Мігом
Перша згадка про село Збоїська датується 10 січня1359 року. Поселення розбудоване на межі Розточчя і долини річки Полтви.
Ватаги збоїв жили з того, що нападали на купецькі валки, грабували дідичів і міщан. Львівський магістрат не міг із цим нічого вдіяти, адже, щойно вояки рушали на їхнє впокорення, ті відразу ховалися в ліси.
14 грудня 1395 року архиєпископ Яків Стрепа підтвердив передачу Львову млина в селі.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується шинок і 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі, село у власності Одновського.
1527 — зібране під Львовом для походу на Молдавію шляхетське ополчення збунтувалося проти планів абсолютного королівського правління. Осередком бунтарів стало село Збоїща. Шляхецьке ополчення обложило Львів, де тоді перебував король, та виїдало курей і когутів у навколишніх селян. Тому цей бунт назвали «кокошою війною».
1691 — до Львова підійшли татари. Вони легко захопили Замарстинів і вже готувалися штурмувати місто, коли несподівано ззаду на них наскочила ватага збоїв. Напад був такий раптовий, що нападникам вдалося пробитися в саму середину татарського табору і зарубати кількох воїнів. Зчинився переполох і татари, не орієнтуючись у кількості нападників, кинулися тікати. Багато їх загинуло в мочарах, потонуло в Полтві.
За цей подвиг магістрат пробачив збоям усі їхні провини і дозволив з'являтися в місті, але за умови, що вони перестануть займатися розбоєм, а візьмуться за господарку. Так воно й сталося. Відтоді це поселення дістало назву Збоїська або Збоїща.
Збоїща розташовувалися при рухливому Жовківському гостинці, тож тут часто зустрічали коронованих гостей. Наприклад, 29 лютого 1556 року до Львова прибула угорська королева Ізабелла, сестра тодішнього польського короля Зиґмунта Августа, зі своїм сином Яном Зиґмунтом. Тож «депутація з райців і лавників вийшла назустріч їй аж до Збоїщ, провела її до міста і вручила подарунки». А, як писав Владислав Лозинський у книзі «Перші галіціяни», австрійський цісар Йосиф ІІ грав у кеглі в тутешній корчмі. Її власник згодом звелів оправити сріблом кеглі та кулю, якою поціляв у них цісар.
1813 — з метою забезпечення місцевої бідноти, Нікорович заснував «Фонд убогих в Грибовичах і Збоїщах», з заставленим маєтком 2016 злотих. У 1880 році фонд уже мав 120 злотих прибутку. 1890 року в селі було 107 будинків, 733 мешканців (447 греко-католиків, 284 римо-католиків, 58 юдеїв, 9 іншого віросповідання; 355 українців, 432 поляків, 9 німців), однокласна школа, позичкова каса з капіталом 2475 злотих, млин, нафтова дистилярня.
1 вересня1919 — отці Редемптористи переселилися з Унева до Збоїськ, а 1922 року відкрили тут малу чоловічу семінарію отців-редемптористів — ювенат.
Навесні 1922 року місцеві мешканці збирали кошти для встановлення пам'ятника полеглим воякам УГА, похованих на місцевому цвинтарі.
1935 — 50 % населення Збоїщ складали римо-католики, 45 % — греко-католики, 4 % — євреї, 1 % — інші.
В останніх числах червня 1941 року на західній околиці селища (вул. Б. Хмельницького, навпроти теперішнього ринку «Галицьке перехрестя») втікаючі радянські війська () залишили танк Т-28 (тактичний знак № 261) і спалений танк Т-34 (з гарматою Л-11, зварною баштою та «коротким» люком ранньої конструкції — тобто танк зібрано до жовтня 1940).
Багатоповерхівками цей район до недавнього часу забудовувався кволо. Найвідомішою спорудою, зведеною тут за радянської влади, є найдовший у Львові будинок (вулиця Богдана Хмельницького 267—269), який ще називають «Китайська стіна». 1979 року між центром міста і Збоїщами був організований рух тролейбусів (маршрут № 13). У ті часи Збоїща вважали одним із кримінальних районів міста. На західній околиці, між лікарнею і військовою частиною на вул. Очеретяній був славнозвісний циганський осередок — «Індія».
У 1990-х роках на виїзді з мікрорайону при вул. Хмельницького відкрився ринок «Галицьке перехрестя».
2001 року — біля ринку «Континент» (вул. Миколайчука, 2б) здана в експлуатацію кінцева зупинка трамваю № 6. На початку нового століття біля «Китайської стіни» спорудили відомі у місті кольорові будинки. Останніми роками забудова мікрорайону пожвавлюється.
Історична архітектура
При нинішній вул. Плуговій у 1777 року був збудований двір із фільварком заможної родини Нікоровичів. Ця вірменська родина походила з Язлівця (тепер Бучацький район на Тернопільщині) й перебралася до Львова, коли Поділля у 1672 році було зайняте турками. Першим можливим власником Збоїщ з Нікоровичів був вірменин Нікихор з Язлівця. Від його імені і пішла назва роду. Він мав трьох синів, один з яких був Шимон Нікорович. Він мав чотирьох синів і дочку: Теодора, Грегоша Шимона та Домініка; інформації про четвертого сина та дочки немає. Грегош Шимон вважався впливовою особистістю в Галицькому банківському середовищі, з 1775 року директор Львівського господарського суду, а з 1781 року Голова Суду векселів. Він був власником магазинів ексклюзивних турецьких і перських килимів та тканин. Від імператора Йосифа II він отримав спадковий титул лицаря Священної Римської імперії. Окрім цього, він також був власником Збоїщ та мав чотирьох синів і дочку. Один з синів — Ян Непомуцен Нікорович згодом став послом Речі Посполитої в Османській імперії, а по тому став власником Збоїщ та фундатором церкви Святого Дмитрія, що збереглася до наших днів, як греко-католицький храм.
На початку XX століття маєток Нікоровичів придбав митрополит Андрей Шептицький та передав його сестрам Василіанкам, які створили тут сиротинець. У 1919 році на цьому місці засновано монастир о. Редемптористів, настоятелем якого став о. Йосиф Схрейверс, бельгієць за походженням. У 1920-х роках редемптористи збудували поруч із двором два великі будинки, а колишнє зерносховище перебудували на каплицю для мирян. При монастирі 1922 року заснували малу чоловічу семінарію отців-редемптористів — ювенат.
У 1946 році монастир був ліквідований, і в його приміщеннях розмістилася військова частина, а пізніше — Науково-дослідний інститут прикладної акустики. Територія колишньої військової частини активно забудовується у 2000-х роках. А серед багатоповерхівок загубилися невеликий палацик колишніх дідичів Збоїщ та напівзруйнована каплиця монастиря Редемптористів, яка у 2013 році була повністю відбудована, станом на 2016 рік палац перебуває у жалюгідному стані.
Мирослав Мороз — дослідник життя І. Франка, Лесі Українки, І. Котляревського.
Володимир Перхач — Лауреат Державної премії України в царині науки й техніки, академік Академії інженерних наук України, член міжнародного інституту інженерів-електриків, доктор технічних наук, професор. Після переселення в УРСР у 1946 році закінчив середню школу в селі Збоїща.
Пам'ятник "Борцям за волю України"На сході Збоїськ, біля транспортної розв'язки, на місці теперішньої АЗС, був пам'ятний знак (в народі названий «Шибениця», по іншому також Гільйотина — від специфічної форми пам'ятника) на честь приєднання у 1939 році СталінимЗахідної України до СРСР.
В кінці вулиці Малехівської, біля цвинтаря, є колона, встановлена на честь скасування панщини в Австрійській імперії.
Між вулицями Миколайчука та Щурата біля середньої школи № 97 є памятник «Героям за волю України».
Наприкінці вулиці Мідної розташований старий цвинтар села Збоїща, знищений радянською владою наприкінці 1980-х років. На кладовищі збереглися залишки воріт і муру, а також три братських могили: одна — воїнів УПА та дві — Українських Січових Стрільців, остання має статус місцевої пам'ятки історії. На братській могилі польських військових стоїть хрест, надпис на якому сповіщає, що там покояться вояки Війська Польського, що загинули у боях за Львів у вересні 1939 року. На початку 2000-х років із залишків надмогильних плит знищеного цвинтару була зроблена основа пам'ятного знаку про знищений цвинтар увінчаного високим металевим хрестом, а табличці викарбувано: «Перехожий! Скинь шапку та поклонись останкам Збоїщанського цвинтару знищеного більшовиками 1987 року», а також встановлена капличка з фігурою Матінки Божої.
Храми
Храм Всіх Святих Українського народу (вул. Миколайчука, 2а). Парафія храму утворилася на Збоїщах на початку 1990-х років, за ініціативи митрофорного протоієрея Романа Петришина. Тоді ж було освячено місце під будову майбутньої церкви та встановлено дубовий хрест. Спочатку богослужіння відбувались у звичайному будівельному вагончику, а 1995 року на цьому місці постала мурована каплиця. На початку 2000-х років було юридично оформлено громаду, а у липні 2002 року було закладено наріжний камінь в основу майбутнього храму і того ж року розпочалося будівництво нового однокупольного храму за проєктом архітектора Миколи Рибенчука. 19 листопада 2010 року були встановлені освячені хрести на новий храм. Велике освячення новозбудованого храму та перша Служба Божа, яку очолив митрополит Львівський і Сокальський Димитрій (Рудюк) відбулися 25 вересня 2016 року. Цей храм розрахований на 450 вірних.
Костел Матері Божої Неустанної Помочі (РКЦ, вул. Гетьмана Мазепи, 46). Храм-попередник, красніцького типу, збудований із дерева у 1932—1933 роках. Римо-католики Збоїщ належали спочатку до парафії у Малехові. У 1932—1933 роках між нинішніми вул. Мазепи та Купальською збудували дерев'яний костел Матері Божої Неустанної Помочі. Протягом 1946—1992 років приміщення костелу використовувалося під склад та було доведено до руїни. У 1998 році костел розібрали і нині на його місці споруджено модерний мурований храм за проєктом Олександра Матвіїва, який має дещо оживити стандартну забудову Збоїщ.
Церква Великомученика Дмитрія (УГКЦ, вул. Загірна, 28-а). Давніша дерев'яна церква, що стояла на цьому місці була збудована у XVII столітті за кошти львівського купця Костянтина Корнякта. 1701 року передана греко-католицькій громаді Збоїщ. У 1809 році він придбав іконостас, виконаний 1693 року відомим галицьким малярем Іваном Рутковичем з церкви Пресвятої Богородиці (вул. Гайдамацька, 9), належала до жіночого Василіянського монастиря Святої Катерини Олександрійської і яку під час касаційних реформ австрійського уряду 1784 року було закрито. Сучасну церкву Святого Дмитрія збудував у 1811 році власним коштом дідич Збоїщ Ян Непомуцен Нікорович (колишній посол Речі Посполитої у Костантинополі (1763—1772 роки) та кавалера австрійського Імператорського ордену Леопольда). Під час першої світової війни церква була пошкоджена гарматним пострілом з російських позицій (район сучасного розташовання насосної водонапірної станції «Львівводоканалу»). За церквою збереглися залишки старого цвинтаря. У 1980-х роках під час ремонту фундаменту дзвіниці церкви, в землі було виявлено кілька шарів поховань, і що цікаво, люди поховані в них були обличчям донизу.
Храм святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (УГКЦ, вул. Віри, Надії, Любові, 10), споруджений у 2011—2017 роках.
Песко з Гнєзна згадує, що Миколай Замбор віддав в оренду млин біля села Збойска
. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
Źródła dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Skład główny u Gebethnera i Wolffa, 1902. — S. 155. (пол.)
Koniecpolscy (01) [ 25 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
K.Pieradzka. Koniecpolski Jan zwany Taszka h. Pobóg (zm. 1455) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1968.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XIII/4, zeszyt 59. s. 481-638 (пол.) S. 517—519.
R.Żelewski Herburt Mikołaj h. własnego (рo 1524—1593) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — Tom IX/3. — Zeszyt 42. — 321—480 s. — S. 448. (пол.)
Maurycy Dzieduszycki. Kronika domowa Dzieduszyckich [ 23 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów: Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. — S. 70. (пол.)
. www.pohlyad.com. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 31 травня 2016.
Zbo yisha pol Zboiska takozh Zboyiska miscevist u Shevchenkivskomu rajoni Lvova obmezhena vulicyami Mikolajchuka Poltv yanoyu i Bogdana Hmelnickogo Najpivnichnishij z pomizh usih mikrorajoniv mista Zboyisha LvivZboyisha Zboyisha z pivnichnoyi storoni v dalechini vidniyetsya cerkva Svyatogo DmitraZagalna informaciya49 52 pn sh 24 02 sh d 49 867 pn sh 24 033 sh d 49 867 24 033 Koordinati 49 52 pn sh 24 02 sh d 49 867 pn sh 24 033 sh d 49 867 24 033Adminodinicya LvivZasnovano 1359Poshtovij indeks 79037Golovni vulici Getmana Mazepi Grinchenka Hmelnickogo vulicya Mikolajchuka vulicya Zboyisha vulicya Zagirna Zboyisha u VikishovishiNazvaZgidno z narodnoyu etimologiyeyu nazva Zboyisha abo Zboyiska pohodit vid polskogozboj zbuj rozbijnik bandit por zbijnickij ruh na Lemkovini Nazva pov yazana z tim sho u davni chasi za Poltvoyu ris gustij lis v yakomu selilisya banditi ta vignanci lyudi yakim u pokarannya za yihni vchinki pid strahom smerti bulo zaboroneno z yavlyatisya v mezhah Lvova IstoriyaZboyisha na mapi 18 go stolittya yaka u 1779 1782 rokah bula stvorena avstrijskim ober lejtenantom Fridrihom fon Migom Persha zgadka pro selo Zboyiska datuyetsya 10 sichnya 1359 roku Poselennya rozbudovane na mezhi Roztochchya i dolini richki Poltvi Vatagi zboyiv zhili z togo sho napadali na kupecki valki grabuvali didichiv i mishan Lvivskij magistrat ne mig iz cim nichogo vdiyati adzhe shojno voyaki rushali na yihnye vpokorennya ti vidrazu hovalisya v lisi 14 grudnya 1395 roku arhiyepiskop Yakiv Strepa pidtverdiv peredachu Lvovu mlina v seli U podatkovomu reyestri 1515 roku v seli dokumentuyetsya shinok i 2 lani blizko 50 ga obroblyuvanoyi zemli selo u vlasnosti Odnovskogo Selo bulo vlasnistyu kanclera Korolivstva Polskogo Yana Tashki z Konyecpolya sina Yakuba Konyecpolskogo Sin peremiskogo kashtelyana Mikolaya Gerburta Vojceh pidpisuvavsya yak Vojceh zi Zboyisk 1527 zibrane pid Lvovom dlya pohodu na Moldaviyu shlyahetske opolchennya zbuntuvalosya proti planiv absolyutnogo korolivskogo pravlinnya Oseredkom buntariv stalo selo Zboyisha Shlyahecke opolchennya oblozhilo Lviv de todi perebuvav korol ta viyidalo kurej i kogutiv u navkolishnih selyan Tomu cej bunt nazvali kokoshoyu vijnoyu Stanislav Zhuravinskij zastaviv svij mayetok u seli Zboyisha takozh u s Gribovichi pol Lek pid Lvovom Rafayilu Didushickomu 1691 do Lvova pidijshli tatari Voni legko zahopili Zamarstiniv i vzhe gotuvalisya shturmuvati misto koli nespodivano zzadu na nih naskochila vataga zboyiv Napad buv takij raptovij sho napadnikam vdalosya probitisya v samu seredinu tatarskogo taboru i zarubati kilkoh voyiniv Zchinivsya perepoloh i tatari ne oriyentuyuchis u kilkosti napadnikiv kinulisya tikati Bagato yih zaginulo v mocharah potonulo v Poltvi Za cej podvig magistrat probachiv zboyam usi yihni provini i dozvoliv z yavlyatisya v misti ale za umovi sho voni perestanut zajmatisya rozboyem a vizmutsya za gospodarku Tak vono j stalosya Vidtodi ce poselennya distalo nazvu Zboyiska abo Zboyisha Zboyisha roztashovuvalisya pri ruhlivomu Zhovkivskomu gostinci tozh tut chasto zustrichali koronovanih gostej Napriklad 29 lyutogo 1556 roku do Lvova pribula ugorska koroleva Izabella sestra todishnogo polskogo korolya Zigmunta Avgusta zi svoyim sinom Yanom Zigmuntom Tozh deputaciya z rajciv i lavnikiv vijshla nazustrich yij azh do Zboyish provela yiyi do mista i vruchila podarunki A yak pisav Vladislav Lozinskij u knizi Pershi galiciyani avstrijskij cisar Josif II grav u kegli v tuteshnij korchmi Yiyi vlasnik zgodom zveliv opraviti sriblom kegli ta kulyu yakoyu pocilyav u nih cisar 1813 z metoyu zabezpechennya miscevoyi bidnoti Nikorovich zasnuvav Fond ubogih v Gribovichah i Zboyishah z zastavlenim mayetkom 2016 zlotih U 1880 roci fond uzhe mav 120 zlotih pributku 1890 roku v seli bulo 107 budinkiv 733 meshkanciv 447 greko katolikiv 284 rimo katolikiv 58 yudeyiv 9 inshogo virospovidannya 355 ukrayinciv 432 polyakiv 9 nimciv odnoklasna shkola pozichkova kasa z kapitalom 2475 zlotih mlin naftova distilyarnya 18 lyutogo 1919 pid chas ukrayinsko polskoyi vijni pislya artpidgotovki polski pidrozdili atakuvali Zboyisha ta Krivchici Silnu ataku pihota UGA vidbila za dopomogoyu artileriyi 1 veresnya 1919 otci Redemptoristi pereselilisya z Uneva do Zboyisk a 1922 roku vidkrili tut malu cholovichu seminariyu otciv redemptoristiv yuvenat Navesni 1922 roku miscevi meshkanci zbirali koshti dlya vstanovlennya pam yatnika poleglim voyakam UGA pohovanih na miscevomu cvintari 1935 50 naselennya Zboyish skladali rimo katoliki 45 greko katoliki 4 yevreyi 1 inshi V ostannih chislah chervnya 1941 roku na zahidnij okolici selisha vul B Hmelnickogo navproti teperishnogo rinku Galicke perehrestya vtikayuchi radyanski vijska zalishili tank T 28 taktichnij znak 261 i spalenij tank T 34 z garmatoyu L 11 zvarnoyu bashtoyu ta korotkim lyukom rannoyi konstrukciyi tobto tank zibrano do zhovtnya 1940 13 chervnya 1952 roku do Lvova priyednano Stari Zboyisha a 2 kvitnya 1958 roku Novi Zboyisha Bagatopoverhivkami cej rajon do nedavnogo chasu zabudovuvavsya kvolo Najvidomishoyu sporudoyu zvedenoyu tut za radyanskoyi vladi ye najdovshij u Lvovi budinok vulicya Bogdana Hmelnickogo 267 269 yakij she nazivayut Kitajska stina 1979 roku mizh centrom mista i Zboyishami buv organizovanij ruh trolejbusiv marshrut 13 U ti chasi Zboyisha vvazhali odnim iz kriminalnih rajoniv mista Na zahidnij okolici mizh likarneyu i vijskovoyu chastinoyu na vul Ocheretyanij buv slavnozvisnij ciganskij oseredok Indiya U 1990 h rokah na viyizdi z mikrorajonu pri vul Hmelnickogo vidkrivsya rinok Galicke perehrestya 2001 roku bilya rinku Kontinent vul Mikolajchuka 2b zdana v ekspluataciyu kinceva zupinka tramvayu 6 Na pochatku novogo stolittya bilya Kitajskoyi stini sporudili vidomi u misti kolorovi budinki Ostannimi rokami zabudova mikrorajonu pozhvavlyuyetsya Istorichna arhitekturaPri ninishnij vul Plugovij u 1777 roku buv zbudovanij dvir iz filvarkom zamozhnoyi rodini Nikorovichiv Cya virmenska rodina pohodila z Yazlivcya teper Buchackij rajon na Ternopilshini j perebralasya do Lvova koli Podillya u 1672 roci bulo zajnyate turkami Pershim mozhlivim vlasnikom Zboyish z Nikorovichiv buv virmenin Nikihor z Yazlivcya Vid jogo imeni i pishla nazva rodu Vin mav troh siniv odin z yakih buv Shimon Nikorovich Vin mav chotiroh siniv i dochku Teodora Gregosha Shimona ta Dominika informaciyi pro chetvertogo sina ta dochki nemaye Gregosh Shimon vvazhavsya vplivovoyu osobististyu v Galickomu bankivskomu seredovishi z 1775 roku direktor Lvivskogo gospodarskogo sudu a z 1781 roku Golova Sudu vekseliv Vin buv vlasnikom magaziniv eksklyuzivnih tureckih i perskih kilimiv ta tkanin Vid imperatora Josifa II vin otrimav spadkovij titul licarya Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Okrim cogo vin takozh buv vlasnikom Zboyish ta mav chotiroh siniv i dochku Odin z siniv Yan Nepomucen Nikorovich zgodom stav poslom Rechi Pospolitoyi v Osmanskij imperiyi a po tomu stav vlasnikom Zboyish ta fundatorom cerkvi Svyatogo Dmitriya sho zbereglasya do nashih dniv yak greko katolickij hram Na pochatku XX stolittya mayetok Nikorovichiv pridbav mitropolit Andrej Sheptickij ta peredav jogo sestram Vasiliankam yaki stvorili tut sirotinec U 1919 roci na comu misci zasnovano monastir o Redemptoristiv nastoyatelem yakogo stav o Josif Shrejvers belgiyec za pohodzhennyam U 1920 h rokah redemptoristi zbuduvali poruch iz dvorom dva veliki budinki a kolishnye zernoshovishe perebuduvali na kaplicyu dlya miryan Pri monastiri 1922 roku zasnuvali malu cholovichu seminariyu otciv redemptoristiv yuvenat U 1946 roci monastir buv likvidovanij i v jogo primishennyah rozmistilasya vijskova chastina a piznishe Naukovo doslidnij institut prikladnoyi akustiki Teritoriya kolishnoyi vijskovoyi chastini aktivno zabudovuyetsya u 2000 h rokah A sered bagatopoverhivok zagubilisya nevelikij palacik kolishnih didichiv Zboyish ta napivzrujnovana kaplicya monastirya Redemptoristiv yaka u 2013 roci bula povnistyu vidbudovana stanom na 2016 rik palac perebuvaye u zhalyugidnomu stani Paradnij vhid do palacu Nikorovichiv Vidrestavrovana kaplicya otciv redemptoristiv 1920 ti roki Filvarok XIX st Palac Nikorovichiv XVIII XIX st Kolishnij filvarok NikorovichivVidomi lyudio Vasil Velichkovskij novomuchenik Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi religijnij diyach yepiskop UGKC redemptorist U 1925 1927 rokah pracyuvav vchitelem u yuvenati malij seminariyi otciv redemptoristiv na Zboyishah Miroslav Moroz doslidnik zhittya I Franka Lesi Ukrayinki I Kotlyarevskogo Volodimir Perhach Laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayini v carini nauki j tehniki akademik Akademiyi inzhenernih nauk Ukrayini chlen mizhnarodnogo institutu inzheneriv elektrikiv doktor tehnichnih nauk profesor Pislya pereselennya v URSR u 1946 roci zakinchiv serednyu shkolu v seli Zboyisha Stavarskij Ivan gromadsko kulturnij diyach posol avstrijskogo parlamentu u Vidni Pam yatnikiPam yatnik Borcyam za volyu Ukrayini Na shodi Zboyisk bilya transportnoyi rozv yazki na misci teperishnoyi AZS buv pam yatnij znak v narodi nazvanij Shibenicya po inshomu takozh Giljotina vid specifichnoyi formi pam yatnika na chest priyednannya u 1939 roci Stalinim Zahidnoyi Ukrayini do SRSR V kinci vulici Malehivskoyi bilya cvintarya ye kolona vstanovlena na chest skasuvannya panshini v Avstrijskij imperiyi Mizh vulicyami Mikolajchuka ta Shurata bilya serednoyi shkoli 97 ye pamyatnik Geroyam za volyu Ukrayini Naprikinci vulici Midnoyi roztashovanij starij cvintar sela Zboyisha znishenij radyanskoyu vladoyu naprikinci 1980 h rokiv Na kladovishi zbereglisya zalishki vorit i muru a takozh tri bratskih mogili odna voyiniv UPA ta dvi Ukrayinskih Sichovih Strilciv ostannya maye status miscevoyi pam yatki istoriyi Na bratskij mogili polskih vijskovih stoyit hrest nadpis na yakomu spovishaye sho tam pokoyatsya voyaki Vijska Polskogo sho zaginuli u boyah za Lviv u veresni 1939 roku Na pochatku 2000 h rokiv iz zalishkiv nadmogilnih plit znishenogo cvintaru bula zroblena osnova pam yatnogo znaku pro znishenij cvintar uvinchanogo visokim metalevim hrestom a tablichci vikarbuvano Perehozhij Skin shapku ta poklonis ostankam Zboyishanskogo cvintaru znishenogo bilshovikami 1987 roku a takozh vstanovlena kaplichka z figuroyu Matinki Bozhoyi HramiHram Vsih Svyatih Ukrayinskogo narodu vul Mikolajchuka 2a Parafiya hramu utvorilasya na Zboyishah na pochatku 1990 h rokiv za iniciativi mitrofornogo protoiyereya Romana Petrishina Todi zh bulo osvyacheno misce pid budovu majbutnoyi cerkvi ta vstanovleno dubovij hrest Spochatku bogosluzhinnya vidbuvalis u zvichajnomu budivelnomu vagonchiku a 1995 roku na comu misci postala murovana kaplicya Na pochatku 2000 h rokiv bulo yuridichno oformleno gromadu a u lipni 2002 roku bulo zakladeno narizhnij kamin v osnovu majbutnogo hramu i togo zh roku rozpochalosya budivnictvo novogo odnokupolnogo hramu za proyektom arhitektora Mikoli Ribenchuka 19 listopada 2010 roku buli vstanovleni osvyacheni hresti na novij hram Velike osvyachennya novozbudovanogo hramu ta persha Sluzhba Bozha yaku ocholiv mitropolit Lvivskij i Sokalskij Dimitrij Rudyuk vidbulisya 25 veresnya 2016 roku Cej hram rozrahovanij na 450 virnih Kostel Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi RKC vul Getmana Mazepi 46 Hram poperednik krasnickogo tipu zbudovanij iz dereva u 1932 1933 rokah Rimo katoliki Zboyish nalezhali spochatku do parafiyi u Malehovi U 1932 1933 rokah mizh ninishnimi vul Mazepi ta Kupalskoyu zbuduvali derev yanij kostel Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi Protyagom 1946 1992 rokiv primishennya kostelu vikoristovuvalosya pid sklad ta bulo dovedeno do ruyini U 1998 roci kostel rozibrali i nini na jogo misci sporudzheno modernij murovanij hram za proyektom Oleksandra Matviyiva yakij maye desho ozhiviti standartnu zabudovu Zboyish Cerkva Velikomuchenika Dmitriya UGKC vul Zagirna 28 a Davnisha derev yana cerkva sho stoyala na comu misci bula zbudovana u XVII stolitti za koshti lvivskogo kupcya Kostyantina Kornyakta 1701 roku peredana greko katolickij gromadi Zboyish U 1809 roci vin pridbav ikonostas vikonanij 1693 roku vidomim galickim malyarem Ivanom Rutkovichem z cerkvi Presvyatoyi Bogorodici vul Gajdamacka 9 nalezhala do zhinochogo Vasiliyanskogo monastirya Svyatoyi Katerini Oleksandrijskoyi i yaku pid chas kasacijnih reform avstrijskogo uryadu 1784 roku bulo zakrito Suchasnu cerkvu Svyatogo Dmitriya zbuduvav u 1811 roci vlasnim koshtom didich Zboyish Yan Nepomucen Nikorovich kolishnij posol Rechi Pospolitoyi u Kostantinopoli 1763 1772 roki ta kavalera avstrijskogo Imperatorskogo ordenu Leopolda Pid chas pershoyi svitovoyi vijni cerkva bula poshkodzhena garmatnim postrilom z rosijskih pozicij rajon suchasnogo roztashovannya nasosnoyi vodonapirnoyi stanciyi Lvivvodokanalu Za cerkvoyu zbereglisya zalishki starogo cvintarya U 1980 h rokah pid chas remontu fundamentu dzvinici cerkvi v zemli bulo viyavleno kilka shariv pohovan i sho cikavo lyudi pohovani v nih buli oblichchyam donizu Hram svyatih muchenic Viri Nadiyi Lyubovi ta yih materi Sofiyi UGKC vul Viri Nadiyi Lyubovi 10 sporudzhenij u 2011 2017 rokah Cerkva Svyatogo Pershomuchenika Arhidiyakona Stefana PCU vul Vasilya Shurata Hram Vsih Svyatih Ukrayinskogo narodu Kostel Materi Bozhoyi Neustannoyi Pomochi Hram Svyatih muchenic Viri Nadiyi Lyubovi i yih materi Sofi Cerkva Svyatogo Pershomuchenika Arhidiyakona Stefana Cerkva Velikomuchenika Dmitriya 1811 ZboyishaKinceva zupinka trolejbusa 13 Vulicya Zboyisha Kinceva zupinka tramvaya 6PrimitkiPesko z Gnyezna zgaduye sho Mikolaj Zambor viddav v orendu mlin bilya sela Zbojska Arhiv originalu za 18 kvitnya 2021 Procitovano 24 lipnya 2021 Zrodla dziejowe Tom XVIII Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno statystycznym Cz I Ziemie ruskie Rus Czerwona Warszawa Sklad glowny u Gebethnera i Wolffa 1902 S 155 pol Koniecpolscy 01 25 veresnya 2013 u Wayback Machine pol K Pieradzka Koniecpolski Jan zwany Taszka h Pobog zm 1455 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow 1968 Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk T XIII 4 zeszyt 59 s 481 638 pol S 517 519 R Zelewski Herburt Mikolaj h wlasnego ro 1524 1593 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1961 Tom IX 3 Zeszyt 42 321 480 s S 448 pol Maurycy Dzieduszycki Kronika domowa Dzieduszyckich 23 listopada 2015 u Wayback Machine Lwow Drukarnia Zakladu narodowego im Ossolinskich 1865 480 s dod S 70 pol www pohlyad com Arhiv originalu za 11 bereznya 2016 Procitovano 31 travnya 2016 Ukrayinskij Lviv 2 kvitnya 2015 u Wayback Machine neavtoritetne dzherelo Grzegorz Szymon Nikorowicz Wiki Ormianie www wiki ormianie pl Procitovano 1 chervnya 2016 pol www pohlyad com Arhiv originalu za 11 bereznya 2016 Procitovano 1 chervnya 2016 Blazhennij muchenik kir Vasil Velichkovskij zbruc eu Zbruc 1 chervnya 2018 originalu za 25 zhovtnya 2021 Procitovano 26 zhovtnya 2021 Arhiv originalu za 05 03 2016 Procitovano 01 06 2018 Arhiv originalu za 14 chervnya 2018 Procitovano 1 chervnya 2018 Div takozhZboyiskaDzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu ZboyishaTayemnici mista Leva Kniga dlya chitannya ukladachi O Volosevich O Danilenko I Klyuchkovska Lviv Avers 2004 376 s Zboiska 1 ws pow lwowski Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1895 T XIV S 522 pol 1935 j Miski hroniki vid Mankurta Lvov polskij 1919 1929 Yurij Vinnichuk Legendi Lvova ta okolic PosilannyaLviv zseredini Pokinuti dachi Zboyisha Golosko 26 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Yevgeniya Nesterovich Narodnij dim zrobiti nemozhlive Zbruc 10 05 2013 26 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Lviv ta okolici 20 zhovtnya 2021 u Wayback Machine na mapi fon Miga 1783
Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Збоїща у Вікісховищі
