Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Partitio terrarum imperii Romaniae дослівно з латини Розділ земель Римської імперії або Partitio regni Graeci Розділ цар

Partitio terrarum imperii Romaniae

Partitio terrarum imperii Romaniae

Partitio terrarum imperii Romaniae (дослівно з латини — «Розділ земель Римської імперії» ), або Partitio regni Graeci («Розділ царства греків») — договір 1204 року, підписаний між хрестоносцями Четвертого хрестового походу після захоплення Константинополя. Венеційська республіка була найбільшим титульним бенефіціаром. Після падіння Константинополя, місцева грецька знать заснувала на уламках Візантійської імперії ряд держав-наступниць (Нікейська імперія, Трапезундська імперія та Епірський деспотат), тож фактично хрестоносці поширили свою владу лише на незначну частину імперії навколо самого Константинополя та балканського узбережжя Егейського моря, через що більша частина оголошеного хрестоносцями поділу ніколи не була реалізована. Заснована згідно умов договору Латинська імперія проіснувала до 1261, коли грецька Нікейська імперія відвоювала Константинополь і відновила Візантію. Різні держави хрестоносців на півдні Греції та Егейському архіпелазі проіснували набагато довше, поки не були завойовані візантійцями та османами у XIV та XV століттях.

Partitio terrarum imperii Romaniae
image
Місце розташування Константинополь
Дата й час 1204
Учасник(и) Венеційська республіка, Болдуїн I Фландрський, Боніфацій I Монферратський, d і Енріко Дандоло

Передумови

У березні 1204 року, незадовго до захоплення Константинополя, хрестоносці наперед домовилися про майбутній розділ візантійських територій між собою. Цей текст, укладений між головними очільникми хрестового походу, дожем Венеції Енріко Дандоло, маркізом Боніфацієм Монферратським, графом Балдуїном Фландрським та графом Людовіком I Блуаським, зберігся серед листів папи Інокентія III. Відповідно до положень угоди, після завоювання Константинополя, на території Візантіїйської імперії буде утворена Латинська імперія, в якій за венеційцями збережуться давні привілеї, даровані їм візантійськими імператорами, а спільний комітет з рівної кількості венеційців і решти хрестоносців, обере імператора нової імперії. Латинський імператор отримає чверть усіх територій, а також плаци Влахерн та Буколеон в Константинополі. Решту три чверті візантійських територій розділять порівну між Венецією та іншими хрестоносцями. 9 травня латинським імператором було обрано Балдуїна Фландрського, хоча формальним лідером хрестового походу був Боніфацій Монферратський. За словами хрестоносця і літописця Жоффруа де Віллардуена, за попередньою угодою Боніфацій мав отримати території, що лежать за Босфором і Мармуровим морем «у бік Туреччини», а також «Грецький острів». Однак, щоб заспокоїти Боніфація, Болдуїн погодився натомість передати йому Фессалонікійське королівство.

Оприлюднена наприкінці вересня — на початку жовтня 1204 р. (на думку В. Хейда, Діонісія Закітіноса та А. Каріле) або (за Ніколаосом Ікономідесом) відразу після пограбування у квітні-травні 1204 р. угода була складена комітетом з 24 осіб, що складається з 12 венеційців та 12 лідерів хрестоносців . Венеційці відіграли важливу роль у розробці угоди, оскільки вони знали місцевість з перших рук, і багато положень остаточного тексту можна простежити до імператорського подарованого Венеції в 1198 імператором Олексієм III Ангелом хрисовула . Це дало латинському імператору прямий контроль над однією чвертю колишньої візантійської території, Венеції — три восьми, включаючи три восьми міста Константинополя з собором Святої Софії, а три восьми, що залишилися, були розподілені між іншими вождями хрестоносців. В результаті Венеція стала головною силою в Латинській Романії, а венеційський дож став носити титул Dominator quartae et dimidiae partis totius Romaniae («Владика чверті з половиною всієї Романії»).

Договір зберігся в ряді рукописів, всі з яких походять з Венеції: Liber Albus (fols. 34ff.), Liber Pactorum (Vol. I, fols. 246ff. and Vol. II, fols. 261ff.), Muratorii codices Ambrosiani I і II . Перше критичне видання договору опубліковано у збірнику Венеційських дипломатичних документів, складеному Готлібом Тафелем та Георгом Томасом для Імператорської академії наук у Відні в 1856 р., а А. Карил опублікував оновлене видання з повним коментарем у 1965 .

Розділ територій

Згідно з умовами договору, території Візантійської імперії були розділені на три частини — на користь «божиєю волею Дожа та Венеційської комуни» (pars domini Ducis et communis Venetiae), на користь Латинської імперії (pars dominie imperatoris) і на користь решти хрестоносців — «пілігримів» (pars Peregrinorum).

Кілька областей залишилися поза межами розділу. З візантійських земель в Європі ув угоді відсутні території Македонії і Західної Фракії, межиріччя Мариці і Вардара, а також північно-східний Пелопоннес, Беотія і центральна Евбея. Це були землі, призначені Боніфацію Монферратському і, таким чином, очевидно, виключені із загального поділу. Цей факт також допомагає визначити найранішиі можливі строки укладення угоди про Розподіл візантійських земель (термін post quem), а саме 16 травня 1204 р., коли було укладено договір між Боніфацієм і Балдуїном Фландрським про заснування Фессалонікського королівства.

Як зазначає Закітінос, територіальний поділ в Маілй Азії, відображений у Partitio та в Хризобулі 1198 року є набагато консервативнішим і набагато ближче нагадує «традиційну» структуру візантійських фем, ніж у європейських провінціях. З іншого боку, два документи значно відрізняються за обсягом території, яку вони згадують: Хризобулл 1198 року містить центральну та північну частини західної Малої Азії, а також південне узбережжя з Атталеєю, Кілікією та навіть Антіохією, тоді як у Partitio включає узбережжя Чорного моря від Пафлагонії до Паври.

Уявлення про адміністративний поділ Візантії

Оскільки поділ був заснований на нині загублених документах та податкових регістрах візантійської імперської канцелярії, а також на хризобулі Алексія III 1198 року, угода Partitio Romaniae є важливим документом, що говорить про адміністративний поділ Візантійської імперії та маєтки різних візантійських магнатських сімей станом на 1203 рік.

Значення

Фрагментація грецького світу

Поділ Візантії хрестоносцями започаткував період історії Греції, відомий як Франкократія або Латинократія («франкське/латинське правління»), де католицька західноєвропейська знать, переважно з Франції та Італії, заснувала держави на колишній візантійській території та правила переважно православними місцевими візантійськими греками. Положення розділу Романії не були повністю виконані; великі частини територій колишньої Візантійської імперії потрапила не під контроль хрестоносців, що захопили столицю, а під управління місцевої візантійської грецької знаті, яка заснувала декілька візантійських держав-наступників: Епірський деспотат, Нікейську та Трапезундську імперії, що ворогували як між собою, так і з хрестоносцями. Сама Латинська імперія, що складалась з території навколо Константинополя, Фракії та Мармурового моря, також була втягнута в катастрофічний конфлікт із могутнім Другим Болгарським царством. Латинське правління найбільш міцно закріпилося і тривало найдовше в Південній Греції (Ахейське князівство та Афінське герцогство), а також на островах Егейського моря, які в основному перейшли під контроль Венеції.

Посилення Венеційської республіки

Завдяки договору про розділ і конституційним угодам, які його супроводжували, Венеція стала головною силою в Латинській Романії та ефективною силою, що стояла за Латинською імперією: поставлена ​​в паритетну позицію з імператором і залучена до управління імперією, вона була одночасно здатна переслідувати власні інтереси як суверенна влада незалежно від імператора. Хоча барони-хрестоносці отримували свої феодальні володіння від латинського імператора і, таким чином, були зобов’язані демонструвати йому вірність і надавати допомогу, на венеційські частини імперії подібні обмеження не накладалися. Це чітко проілюстровано високим титулом, який отримав дож Венеції, починаючи з наступника Дандоло, П’єтро Дзіані: Dominator quartae et midiae partis totius Romaniae («Володар чверті з половиною чверті всієї Румунії»), тоді як місцевий проконсул Венеції, подеста Константинополя, використовував квазіімперський візантійський титул деспотів, щоб підкреслити свою майже рівність з латинським імператором.

Нотатки

  1. On the meaning of Romania, an ambiguous term, see Wolff, R.L. (1948). Romania: The Latin Empire of Constantinople. Speculum. 23 (1): 1—34. doi:10.2307/2853672. JSTOR 2853672.

Примітки

  1. Tafel, Thomas, 1856, с. 452.
  2. Zakythinos, 1951, с. 179—180.
  3. Tafel, Thomas, 1856, с. 444—452.
  4. Zakythinos, 1951, с. 180.
  5. Zakythinos, 1951, с. 181.
  6. Brand, 1991, с. 1591—1592.
  7. Nicol, 1988, с. 149.
  8. Zakythinos, 1951, с. 182.
  9. Zakythinos, 1951, с. 180—182.
  10. Zakythinos, 1955, с. 127.
  11. Zakythinos, 1955, с. 127—129.
  12. Zakythinos, 1951, с. 179.
  13. Jacoby, 2006, с. 62—64.
  14. Nicol1988, с. 141.
  15. Marin, 2004, с. 119—121, 126—127, 146.
  16. Jacoby, 2006, с. 61—62.

Джерела

  • Carile, A. (1965). Partitio terrarum imperii Romanie. Studi Veneziani. 7: 125—305.
  • Hendrickx, Benjamin (2015). Les duchés de l’Empire latin de Constantinople après 1204: origine, structures et statuts [The Duchies of the Latin Empire of Constantinople after 1204. Origin, Structures and Statutes]. Revue belge de philologie et d'histoire (фр.). 93 (2): 303—328. doi:10.3406/rbph.2015.8837.
  • Koder, Johannes; Hild, Friedrich. Tabula Imperii Byzantini, Band 1: Hellas und Thessalia (in German). — Vienna : Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1976. — .
  • Külzer, Andreas. Tabula Imperii Byzantini, Band 12: Ostthrakien (Eurōpē) (in German). — Vienna : Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 2008. — .
  • Maksimović, Ljubomir (1988). The Byzantine Provincial Administration under the Palaiologoi. Amsterdam: Adolf M. Hakkert. ISBN .
  • Nicol, Donald M. Byzantium and Venice: A Study in Diplomatic and Cultural Relations. — Cambridge : Cambridge University Press, 1988. — .
  • Oikonomidès, Nicolas (1992). La décomposition de l'empire byzantin à la veille de 1204 et les origines de l'empire de Nicée : à propos de la « Partitio Romaniae ». Byzantium from the Ninth Century to the Fourth Crusade: Studies, Texts, Monuments (фр.). Aldershot. с. 3–28. ISBN .
  • Oikonomidès, Nicolas (1992). La décomposition de l'empire byzantin à la veille de 1204 et les origines de l'empire de Nicée : à propos de la « Partitio Romaniae ». Byzantium from the Ninth Century to the Fourth Crusade: Studies, Texts, Monuments (фр.). Aldershot. с. 3–28. ISBN .
  • Marin, Şerban (2004). Dominus quartae partis et dimidiae totius imperii Romaniae: The Fourth Crusade and the Dogal Title in the Venetian Chronicles' Representation. Quaderni della Casa Romena di Venezia. 3: 119—150.
  • Soustal, Peter; Koder, Johannes. Tabula Imperii Byzantini, Band 3: Nikopolis und Kephallēnia (in German). — Vienna : Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1981. — .
  • Soustal, Peter. Tabula Imperii Byzantini, Band 6: Thrakien (Thrakē, Rodopē und Haimimontos) (in German). — Vienna : Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, 1991. — .
  • Tafel, Gottlieb Lukas Friedrich; Thomas, Georg Martin (1856). Urkunden zur älteren Handels- und Staatsgeschichte der Republik Venedig, mit besonderer Beziehung auf Byzanz und die Levante: Vom neunten bis zum Ausgang des fünfzehnten Jahrhunderts. 1. Theil (814–1205). Vienna: Kaiserlich-Königliche Hof- und Staatsdruckerei.
  • Thonemann, Peter (2011). The Maeander Valley: A Historical Geography from Antiquity to Byzantium. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN .
  • Zakythinos, Dionysios (1941). Μελέται περὶ τῆς διοικητικῆς διαιρέσεως καὶ τῆς ἐπαρχιακῆς διοικήσεως ἐν τῷ Βυζαντινῷ κράτει [Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state]. Ἐπετηρίς Ἐταιρείας Βυζαντινῶν Σπουδῶν (гр.). 17: 208—274.
  • Zakythinos, Dionysios (1948). Μελέται περὶ τῆς διοικητικῆς διαιρέσεως καὶ τῆς ἐπαρχιακῆς διοικήσεως ἐν τῷ Βυζαντινῷ κράτει [Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state]. Ἐπετηρίς Ἐταιρείας Βυζαντινῶν Σπουδῶν (гр.). 18: 42—62.
  • Zakythinos, Dionysios (1949). Μελέται περὶ τῆς διοικητικῆς διαιρέσεως καὶ τῆς ἐπαρχιακῆς διοικήσεως ἐν τῷ Βυζαντινῷ κράτει [Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state]. Ἐπετηρίς Ἐταιρείας Βυζαντινῶν Σπουδῶν (гр.). 19: 3—25.
  • Zakythinos, Dionysios (1951). Μελέται περὶ τῆς διοικητικῆς διαιρέσεως καὶ τῆς ἐπαρχιακῆς διοικήσεως ἐν τῷ Βυζαντινῷ κράτει [Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state]. Ἐπετηρίς Ἐταιρείας Βυζαντινῶν Σπουδῶν (гр.). 21: 179—209.
  • Zakythinos, Dionysios (1952). Μελέται περὶ τῆς διοικητικῆς διαιρέσεως καὶ τῆς ἐπαρχιακῆς διοικήσεως ἐν τῷ Βυζαντινῷ κράτει [Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state]. Ἐπετηρίς Ἐταιρείας Βυζαντινῶν Σπουδῶν (гр.). 22: 159—182.
  • Zakythinos, Dionysios (1955). Μελέται περὶ τῆς διοικητικῆς διαιρέσεως καὶ τῆς ἐπαρχιακῆς διοικήσεως ἐν τῷ Βυζαντινῷ κράτει [Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state]. Ἐπετηρίς Ἐταιρείας Βυζαντινῶν Σπουδῶν (гр.). 25: 127—157.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Partitio terrarum imperii Romaniae doslivno z latini Rozdil zemel Rimskoyi imperiyi abo Partitio regni Graeci Rozdil carstva grekiv dogovir 1204 roku pidpisanij mizh hrestonoscyami Chetvertogo hrestovogo pohodu pislya zahoplennya Konstantinopolya Venecijska respublika bula najbilshim titulnim beneficiarom Pislya padinnya Konstantinopolya misceva grecka znat zasnuvala na ulamkah Vizantijskoyi imperiyi ryad derzhav nastupnic Nikejska imperiya Trapezundska imperiya ta Epirskij despotat tozh faktichno hrestonosci poshirili svoyu vladu lishe na neznachnu chastinu imperiyi navkolo samogo Konstantinopolya ta balkanskogo uzberezhzhya Egejskogo morya cherez sho bilsha chastina ogoloshenogo hrestonoscyami podilu nikoli ne bula realizovana Zasnovana zgidno umov dogovoru Latinska imperiya proisnuvala do 1261 koli grecka Nikejska imperiya vidvoyuvala Konstantinopol i vidnovila Vizantiyu Rizni derzhavi hrestonosciv na pivdni Greciyi ta Egejskomu arhipelazi proisnuvali nabagato dovshe poki ne buli zavojovani vizantijcyami ta osmanami u XIV ta XV stolittyah Partitio terrarum imperii Romaniae Misce roztashuvannyaKonstantinopol Data j chas1204 Uchasnik i Venecijska respublika Bolduyin I Flandrskij Bonifacij I Monferratskij d i Enriko DandoloPeredumoviU berezni 1204 roku nezadovgo do zahoplennya Konstantinopolya hrestonosci napered domovilisya pro majbutnij rozdil vizantijskih teritorij mizh soboyu Cej tekst ukladenij mizh golovnimi ochilnikmi hrestovogo pohodu dozhem Veneciyi Enriko Dandolo markizom Bonifaciyem Monferratskim grafom Balduyinom Flandrskim ta grafom Lyudovikom I Bluaskim zberigsya sered listiv papi Inokentiya III Vidpovidno do polozhen ugodi pislya zavoyuvannya Konstantinopolya na teritoriyi Vizantiyijskoyi imperiyi bude utvorena Latinska imperiya v yakij za venecijcyami zberezhutsya davni privileyi darovani yim vizantijskimi imperatorami a spilnij komitet z rivnoyi kilkosti venecijciv i reshti hrestonosciv obere imperatora novoyi imperiyi Latinskij imperator otrimaye chvert usih teritorij a takozh placi Vlahern ta Bukoleon v Konstantinopoli Reshtu tri chverti vizantijskih teritorij rozdilyat porivnu mizh Veneciyeyu ta inshimi hrestonoscyami 9 travnya latinskim imperatorom bulo obrano Balduyina Flandrskogo hocha formalnim liderom hrestovogo pohodu buv Bonifacij Monferratskij Za slovami hrestonoscya i litopiscya Zhoffrua de Villarduena za poperednoyu ugodoyu Bonifacij mav otrimati teritoriyi sho lezhat za Bosforom i Marmurovim morem u bik Turechchini a takozh Greckij ostriv Odnak shob zaspokoyiti Bonifaciya Bolduyin pogodivsya natomist peredati jomu Fessalonikijske korolivstvo Oprilyudnena naprikinci veresnya na pochatku zhovtnya 1204 r na dumku V Hejda Dionisiya Zakitinosa ta A Karile abo za Nikolaosom Ikonomidesom vidrazu pislya pograbuvannya u kvitni travni 1204 r ugoda bula skladena komitetom z 24 osib sho skladayetsya z 12 venecijciv ta 12 lideriv hrestonosciv Venecijci vidigrali vazhlivu rol u rozrobci ugodi oskilki voni znali miscevist z pershih ruk i bagato polozhen ostatochnogo tekstu mozhna prostezhiti do imperatorskogo podarovanogo Veneciyi v 1198 imperatorom Oleksiyem III Angelom hrisovula Ce dalo latinskomu imperatoru pryamij kontrol nad odniyeyu chvertyu kolishnoyi vizantijskoyi teritoriyi Veneciyi tri vosmi vklyuchayuchi tri vosmi mista Konstantinopolya z soborom Svyatoyi Sofiyi a tri vosmi sho zalishilisya buli rozpodileni mizh inshimi vozhdyami hrestonosciv V rezultati Veneciya stala golovnoyu siloyu v Latinskij Romaniyi a venecijskij dozh stav nositi titul Dominator quartae et dimidiae partis totius Romaniae Vladika chverti z polovinoyu vsiyeyi Romaniyi Dogovir zberigsya v ryadi rukopisiv vsi z yakih pohodyat z Veneciyi Liber Albus fols 34ff Liber Pactorum Vol I fols 246ff and Vol II fols 261ff Muratorii codices Ambrosiani I i II Pershe kritichne vidannya dogovoru opublikovano u zbirniku Venecijskih diplomatichnih dokumentiv skladenomu Gotlibom Tafelem ta Georgom Tomasom dlya Imperatorskoyi akademiyi nauk u Vidni v 1856 r a A Karil opublikuvav onovlene vidannya z povnim komentarem u 1965 Rozdil teritorijZgidno z umovami dogovoru teritoriyi Vizantijskoyi imperiyi buli rozdileni na tri chastini na korist bozhiyeyu voleyu Dozha ta Venecijskoyi komuni pars domini Ducis et communis Venetiae na korist Latinskoyi imperiyi pars dominie imperatoris i na korist reshti hrestonosciv piligrimiv pars Peregrinorum Kilka oblastej zalishilisya poza mezhami rozdilu Z vizantijskih zemel v Yevropi uv ugodi vidsutni teritoriyi Makedoniyi i Zahidnoyi Frakiyi mezhirichchya Marici i Vardara a takozh pivnichno shidnij Peloponnes Beotiya i centralna Evbeya Ce buli zemli priznacheni Bonifaciyu Monferratskomu i takim chinom ochevidno viklyucheni iz zagalnogo podilu Cej fakt takozh dopomagaye viznachiti najranishii mozhlivi stroki ukladennya ugodi pro Rozpodil vizantijskih zemel termin post quem a same 16 travnya 1204 r koli bulo ukladeno dogovir mizh Bonifaciyem i Balduyinom Flandrskim pro zasnuvannya Fessalonikskogo korolivstva Yak zaznachaye Zakitinos teritorialnij podil v Mailj Aziyi vidobrazhenij u Partitio ta v Hrizobuli 1198 roku ye nabagato konservativnishim i nabagato blizhche nagaduye tradicijnu strukturu vizantijskih fem nizh u yevropejskih provinciyah Z inshogo boku dva dokumenti znachno vidriznyayutsya za obsyagom teritoriyi yaku voni zgaduyut Hrizobull 1198 roku mistit centralnu ta pivnichnu chastini zahidnoyi Maloyi Aziyi a takozh pivdenne uzberezhzhya z Attaleyeyu Kilikiyeyu ta navit Antiohiyeyu todi yak u Partitio vklyuchaye uzberezhzhya Chornogo morya vid Paflagoniyi do Pavri Uyavlennya pro administrativnij podil Vizantiyi Oskilki podil buv zasnovanij na nini zagublenih dokumentah ta podatkovih registrah vizantijskoyi imperskoyi kancelyariyi a takozh na hrizobuli Aleksiya III 1198 roku ugoda Partitio Romaniae ye vazhlivim dokumentom sho govorit pro administrativnij podil Vizantijskoyi imperiyi ta mayetki riznih vizantijskih magnatskih simej stanom na 1203 rik ZnachennyaFragmentaciya greckogo svitu Podil Vizantiyi hrestonoscyami zapochatkuvav period istoriyi Greciyi vidomij yak Frankokratiya abo Latinokratiya frankske latinske pravlinnya de katolicka zahidnoyevropejska znat perevazhno z Franciyi ta Italiyi zasnuvala derzhavi na kolishnij vizantijskij teritoriyi ta pravila perevazhno pravoslavnimi miscevimi vizantijskimi grekami Polozhennya rozdilu Romaniyi ne buli povnistyu vikonani veliki chastini teritorij kolishnoyi Vizantijskoyi imperiyi potrapila ne pid kontrol hrestonosciv sho zahopili stolicyu a pid upravlinnya miscevoyi vizantijskoyi greckoyi znati yaka zasnuvala dekilka vizantijskih derzhav nastupnikiv Epirskij despotat Nikejsku ta Trapezundsku imperiyi sho voroguvali yak mizh soboyu tak i z hrestonoscyami Sama Latinska imperiya sho skladalas z teritoriyi navkolo Konstantinopolya Frakiyi ta Marmurovogo morya takozh bula vtyagnuta v katastrofichnij konflikt iz mogutnim Drugim Bolgarskim carstvom Latinske pravlinnya najbilsh micno zakripilosya i trivalo najdovshe v Pivdennij Greciyi Ahejske knyazivstvo ta Afinske gercogstvo a takozh na ostrovah Egejskogo morya yaki v osnovnomu perejshli pid kontrol Veneciyi Posilennya Venecijskoyi respubliki Zavdyaki dogovoru pro rozdil i konstitucijnim ugodam yaki jogo suprovodzhuvali Veneciya stala golovnoyu siloyu v Latinskij Romaniyi ta efektivnoyu siloyu sho stoyala za Latinskoyu imperiyeyu postavlena v paritetnu poziciyu z imperatorom i zaluchena do upravlinnya imperiyeyu vona bula odnochasno zdatna peresliduvati vlasni interesi yak suverenna vlada nezalezhno vid imperatora Hocha baroni hrestonosci otrimuvali svoyi feodalni volodinnya vid latinskogo imperatora i takim chinom buli zobov yazani demonstruvati jomu virnist i nadavati dopomogu na venecijski chastini imperiyi podibni obmezhennya ne nakladalisya Ce chitko proilyustrovano visokim titulom yakij otrimav dozh Veneciyi pochinayuchi z nastupnika Dandolo P yetro Dziani Dominator quartae et midiae partis totius Romaniae Volodar chverti z polovinoyu chverti vsiyeyi Rumuniyi todi yak miscevij prokonsul Veneciyi podesta Konstantinopolya vikoristovuvav kvaziimperskij vizantijskij titul despotiv shob pidkresliti svoyu majzhe rivnist z latinskim imperatorom NotatkiOn the meaning of Romania an ambiguous term see Wolff R L 1948 Romania The Latin Empire of Constantinople Speculum 23 1 1 34 doi 10 2307 2853672 JSTOR 2853672 PrimitkiTafel Thomas 1856 s 452 Zakythinos 1951 s 179 180 Tafel Thomas 1856 s 444 452 Zakythinos 1951 s 180 Zakythinos 1951 s 181 Brand 1991 s 1591 1592 Nicol 1988 s 149 Zakythinos 1951 s 182 Zakythinos 1951 s 180 182 Zakythinos 1955 s 127 Zakythinos 1955 s 127 129 Zakythinos 1951 s 179 Jacoby 2006 s 62 64 Nicol1988 s 141 Marin 2004 s 119 121 126 127 146 Jacoby 2006 s 61 62 DzherelaCarile A 1965 Partitio terrarum imperii Romanie Studi Veneziani 7 125 305 Hendrickx Benjamin 2015 Les duches de l Empire latin de Constantinople apres 1204 origine structures et statuts The Duchies of the Latin Empire of Constantinople after 1204 Origin Structures and Statutes Revue belge de philologie et d histoire fr 93 2 303 328 doi 10 3406 rbph 2015 8837 Koder Johannes Hild Friedrich Tabula Imperii Byzantini Band 1 Hellas und Thessalia in German Vienna Verlag der Osterreichischen Akademie der Wissenschaften 1976 ISBN 978 3 7001 0182 6 Kulzer Andreas Tabula Imperii Byzantini Band 12 Ostthrakien Eurōpe in German Vienna Verlag der Osterreichischen Akademie der Wissenschaften 2008 ISBN 978 3 7001 3945 4 Maksimovic Ljubomir 1988 The Byzantine Provincial Administration under the Palaiologoi Amsterdam Adolf M Hakkert ISBN 978 90 256 0968 9 Nicol Donald M Byzantium and Venice A Study in Diplomatic and Cultural Relations Cambridge Cambridge University Press 1988 ISBN 0 521 34157 4 Oikonomides Nicolas 1992 La decomposition de l empire byzantin a la veille de 1204 et les origines de l empire de Nicee a propos de la Partitio Romaniae Byzantium from the Ninth Century to the Fourth Crusade Studies Texts Monuments fr Aldershot s 3 28 ISBN 978 0860783213 Oikonomides Nicolas 1992 La decomposition de l empire byzantin a la veille de 1204 et les origines de l empire de Nicee a propos de la Partitio Romaniae Byzantium from the Ninth Century to the Fourth Crusade Studies Texts Monuments fr Aldershot s 3 28 ISBN 978 0860783213 Marin Serban 2004 Dominus quartae partis et dimidiae totius imperii Romaniae The Fourth Crusade and the Dogal Title in the Venetian Chronicles Representation Quaderni della Casa Romena di Venezia 3 119 150 Soustal Peter Koder Johannes Tabula Imperii Byzantini Band 3 Nikopolis und Kephallenia in German Vienna Verlag der Osterreichischen Akademie der Wissenschaften 1981 ISBN 978 3 7001 0399 8 Soustal Peter Tabula Imperii Byzantini Band 6 Thrakien Thrake Rodope und Haimimontos in German Vienna Verlag der Osterreichischen Akademie der Wissenschaften 1991 ISBN 978 3 7001 1898 5 Tafel Gottlieb Lukas Friedrich Thomas Georg Martin 1856 Urkunden zur alteren Handels und Staatsgeschichte der Republik Venedig mit besonderer Beziehung auf Byzanz und die Levante Vom neunten bis zum Ausgang des funfzehnten Jahrhunderts 1 Theil 814 1205 Vienna Kaiserlich Konigliche Hof und Staatsdruckerei Thonemann Peter 2011 The Maeander Valley A Historical Geography from Antiquity to Byzantium Cambridge Cambridge University Press ISBN 978 1 107 00688 1 Zakythinos Dionysios 1941 Meletai perὶ tῆs dioikhtikῆs diairesews kaὶ tῆs ἐparxiakῆs dioikhsews ἐn tῷ Byzantinῷ kratei Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state Ἐpethris Ἐtaireias Byzantinῶn Spoydῶn gr 17 208 274 Zakythinos Dionysios 1948 Meletai perὶ tῆs dioikhtikῆs diairesews kaὶ tῆs ἐparxiakῆs dioikhsews ἐn tῷ Byzantinῷ kratei Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state Ἐpethris Ἐtaireias Byzantinῶn Spoydῶn gr 18 42 62 Zakythinos Dionysios 1949 Meletai perὶ tῆs dioikhtikῆs diairesews kaὶ tῆs ἐparxiakῆs dioikhsews ἐn tῷ Byzantinῷ kratei Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state Ἐpethris Ἐtaireias Byzantinῶn Spoydῶn gr 19 3 25 Zakythinos Dionysios 1951 Meletai perὶ tῆs dioikhtikῆs diairesews kaὶ tῆs ἐparxiakῆs dioikhsews ἐn tῷ Byzantinῷ kratei Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state Ἐpethris Ἐtaireias Byzantinῶn Spoydῶn gr 21 179 209 Zakythinos Dionysios 1952 Meletai perὶ tῆs dioikhtikῆs diairesews kaὶ tῆs ἐparxiakῆs dioikhsews ἐn tῷ Byzantinῷ kratei Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state Ἐpethris Ἐtaireias Byzantinῶn Spoydῶn gr 22 159 182 Zakythinos Dionysios 1955 Meletai perὶ tῆs dioikhtikῆs diairesews kaὶ tῆs ἐparxiakῆs dioikhsews ἐn tῷ Byzantinῷ kratei Studies on the administrative division and provincial administration in the Byzantine state Ἐpethris Ἐtaireias Byzantinῶn Spoydῶn gr 25 127 157

Дата публікації:
Топ