Би́тва на Си́ніх Во́дах — напівлегендарна битва між литовсько-руським та татарськими військами, що відбулася 1362 року на річці Сині Води. Литовсько-руські сили очолював великий князь литовський і руський Ольгерд, а татарські — подільські еміри Хаджибей, Кутлугбей і князь Дмитро. Точна дата і місце бою невідомі. Ймовірно, відбулася 24 вересня — 25 грудня на річці Сині Води, притоці Південного Бугу, в районі села Торговиця на Кіровоградщині. В ході бою литовсько-руські війська розбили татар. Завдяки перемозі Ольгерд розширив володіння Великого князівства Литовського далеко на південь. Ця перемога підірвала могутність Золотої Орди і поклала початок звільненню Русі від сплати данини татарській Орді.
Битва на Синіх Водах | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Координати: 48°39′29″ пн. ш. 30°46′59″ сх. д. / 48.65833333002777294° пн. ш. 30.78333333002778005° сх. д. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Велике князівство Литовське , Руське і Жемайтійське | Золота Орда | ||||||
Командувачі | |||||||
Ольгерд Гедимінович | Дмитро | ||||||
Військові сили | |||||||
близько 20-25 тис. осіб | від 10 до 20 тис. осіб | ||||||
Втрати | |||||||
невідомо | важкі |
Літописні відомості про битву
Збереглося тільки декілька літописних звісток про битву. Розгром трьох золотоординських князів, тогочасних спадкоємних володарів Подільської землі, військом великого князя литовського Ольгерда в битві біля Синіх Вод уперше згадується в літописній оповіді «Про Поділля». Як зазначає історик Фелікс Шабульдо, «ім'я автора цієї писемної пам'ятки залишилося невідомим. Певним є те, що він мав причетність до вищих урядово-бюрократичних кіл Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського й написав свій твір на початку 1430-х років, у розпал польсько-литовського воєнного конфлікту, в ході якого обидві сторони розв'язували політичну проблему: кому саме — Польському королівству чи Великому князівству Литовському — належатиме вся Подільська земля» . В недатованій літописній оповіді повідомляється:
Коли господаремь был на литовьскои земли князь великий Олгирд и, шедь в поле с литовьским воискомь, побиль татар на Синеи воде, трех братовь: князя Хачебея а Кутлубуга и Дмитрия. А тыи трии браты Татарьское земли, отчичи и дедичи Подольскои земли, а отт них заведали атамани и боискаки, приеждючи от тыхь атамоновь, имовали с Подольскои земли дан.
Хроніка литовська і жемайтська повідомляє: [1] [ 12 січня 2012 у Wayback Machine.]
Року 1362. Олгерд, постановивши примире на двѣ лѣтѣ з крижаками [крестоносцами] прусскими и листанскими [лифляндскими, или вероятнее ливскими, Ливонским орденом], выправился против татаров в Поля Дикие; тягнули теж з ним и чотыри его сыновци Кориятовичи: Александр, Константин, Юрий, Феодор — Корията, князя новгородского сынове. A гды пришли до Синей Воды, минувши Канев и Черкасы, указалася им в полю великая орда з трома цариками на три обозы роздѣленныи, то есть Котлубая, Катибея, Бекера и Дмитра солтана.
Рогозький літописець, складений в остаточній редакції восени 1396 року, повідомляє:
Въ лѢто 6871… Того же лѢта [т. е. 1363] Литва взяли Коршевъ и сотворишас[я] мятежи и тягота людемъ по всеи земли. Тое же осени Олгерд Синю воду и БѢлобережіе повоевалъ.
Така ж, але дещо скорочена звістка міститься у Никонівському літописному зводі кінця 1520-х років:
Въ лѢто 6871… Того же лѢта Литва взяша Коршеву. Того же лѢта князь великій литовскій Ольгерд Гедименович Синюю воду и БѢлобережіє повоєва.
Пізній Густинський літопис (XVII ст.) повідомляє:
В лѢто 6870… В сіє лѢто Ольгерд побѢди трех царков Татарских из ордами их, си єсть, Котлубаха, Качзея, Дмитра; и оттоли от Подоля изгна власть Татарскую. Сей Олгерд и иныя Рускія державы во власть свою пріят, и Кіев под Федором князем взят, и посади в нем Володымера сына своего, и нача над сими владѢти, им же отци его дань даяху.
Згідно з Хронікою Биховця — 1351 року:
1351 hod. Kniaź weliki Olgierd, sobrawszysia so siłami swoimi litowskimi, y szodszy pobił tatar na Siney wode, troch bratow, Chaczy-beja, a Kutłubuhu, a Dmitreja. A tyie try braty u Orde panowali a otczycze y dedycze byli Podolskoie zemli, a ot nich położeni byli na Podoli atamany, kotoryie wsi dochody zawedali, a k nim pryieżdżali baskaki tatarskije i w tych atamanow beruczy dani k Orde wożywali. Brat że welikoho kniazia Olgierdow kniaź Korjat derżal Nowohorodok Litowski, a w neho byli czotyry syny: kniaź Jurj, kniaź Alexandr, kniaź Konstantyn a kniaź Fedor. Ino tyie kniażata Korjatowiczy, try braty, z dozwoleniem welikoho kniazia Olgierda, diady swoieho, y s pomoczyiu litowskoiu poszli w Podolskuju zemlu. A w tot czas w Podolskoy zemli ne był ni odyn horod ni derewom rublenny, ni kamenem budowany. Tohdy tyie kniażata, pryszodszy w Podolskuiu zemlu, y woszli wo pryiaźń so atamany y poczali boronity Podolskuiu zemlu od tatar, y bayskakom wychoda poczali ne dawaty. Nayperwey naszli sobie twerżu na rece na Smotryczy, y tut sobi naradyli horod Smotrycz. W druhom meste byli czerncy w hore, i w tom meste naradyli horod Bokotu. Y łowiaczy w łowach pryhodyłosia im uhonity oleney mnoho w tom ostrowe, hde nyni Kamenec łeżyt. I posekszy les umurowali horod Kamenec; a z toho wsi horody podolskija podełali y wsiu zemlu Podolskuiu osieli.
Історіографія
Аналізуючи проблему входження Поділля до складу Великого князівства Литовського в другій половині XIV століття, історик зазначив: «Синьоводська битва здавна привертала до себе увагу дослідників. Незважаючи на велику кількість наукових праць, достеменно не встановлено час битви, її місце і чи взагалі вона була» .
Праці Мацея Стрийковського
Започаткував розгляд питання про Синьоводську битву польський історик XVI століття Мацей Стрийковський. У творі «O początkach, wywodach, dzielnościach, sprawach rycerskich i domowych sławnego narodu litewskiego, żemojdzkiego i ruskiego…», написаному 1577 року і виданому тільки через 400 років — 1978 року у Варшаві, Стрийковський коротко висвітлив битву і датував її 1329 роком. У праці «Хроніка польської, литовської, жмудської і всієї Русі», виданій 1582 року в Кенігсбергу, історик детальніше висвітлив битву на Синіх Водах, а датував її вже 1331 роком .
Праці істориків ХІХ — початку ХХ століття
Предметом дискусії істориків ХІХ — початку ХХ століття були час і місце битви (у тому, що битва була, вони не сумнівалися). Володимир Антонович у «Нарисі історії Великого князівства Литовського до середини 15 століття» (Київ, 1878) зазначив, що «1362 року Ольгерд здобув рішучу перемогу над трьома татарськими князями: Кутлубугою, і Дмитром на берегах ріки Сині Води. Залишки розбитої ним Орди відійшли частково у Крим, а частково на Добруджу — і Поділля перейшло під владу Литовців» . Антоновича підтримали історики права Михайло Ясинський у праці «Статутні земські грамоти Литовсько-Руської держави» (Київ, 1889) і Федір Леонтович у праці «Нариси з історії литовсько-руського права. Утворення Литовської держави» (Санкт-Петербург, 1894) .
Іншу думку щодо дати Синьоводської битви мав Матвій Любавський. Він її оприлюднив у працях «Обласний поділ і місцеве управління Литовсько-Руської держави до часу видання першого Литовського статуту» (Москва, 1892) і «Нариси історії Литовсько-Руської держави до Люблінської унії включно» (Москва, 1910) . Матвій Кузьмич вказав, що «Поділля було зайняте сином Коріята Гедиміновича після того, як 1363 року великий князь Ольгерд побив на Синій Воді татарських ханів», яким «місцеве руське населення через своїх отаманів платило данину».
Михайло Грушевський висловив думку, що, найімовірніше, битва відбулася бл. 1363 року, можливо, не на Синіх Водах, а на Сниводі. У четвертому томі «Історії України-Русі» (друге видання, Київ — Львів, 1907; в 10 т., у 13 кн.) він писав: «Нарешті мусимо задовольнитися тим виводом, що в 1363 р. Ольгерд увійшов у конфлікт з Татарами, ходив походом в полудневу Київщину й розгромив там Татар, і що в зв'язку з сим, по всякій правдоподібності, стояла формальна окупація Київщини й Поділля».
Сучасні дослідження
Незважаючи на численні сучасні історичні та археологічні дослідження даної проблематики, точне місце проведення битви не встановлене. Синьоводській битві було присвячено три наукові конференції, які відбулися 1997, 1998 та 2012 року в Кропивницькому. 2005 року за матеріалами цих конференцій Інститут історії України НАН України видав збірник статей «Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях».
Одним з ймовірним місць битв деякі дослідники вважають урочище Татарка між селами Добрянка та Тишківка.
У квітні-травні 2012 року проведено міжнародну конференцію «Синьоводська битва: історична подія та її контексти», участь у якій узяли фахівці з Литви, Білорусі, Російської Федерації та було видано матеріали (тези, доповіді) конференції.
Перебіг битви
Доволі докладний опис Синьоводської битви міститься тільки у хроніці Мацея Стрийковського (наведений фрагмент переклав українською мовою Фелікс Шабульдо):
Ольгерд, уклавши на два роки угоду про мир з прусськими і ліфляндськими хрестоносцями, виправився у похід в Дикі Поля проти татар. З ним вирушили також чотири його племінники, сини новогрудського князя Коріата, княжичі Олександр, Костянтин, Юрій та Федір. І коли вони, минувши Канів і Черкаси, дійшли до урочища Сині Води, то побачили в полі велику татарську орду з трьома царками, поділену на три загони. Один загін вів султан Кутлубах, другий очолював Качибей-Керей, а третім командував султан Дімейтер. Ольгерд, побачивши, що татари готові до бою, вишикував своїх у шість вигнутих загонів, по-різному їх з боків та на чоло розсадивши, так щоб татари, як задумали, не могли їх оточити у звичайних сутичках та заподіяти шкоди стрілами. Татари з шаленим завзяттям розпочали бій, засипавши литву густим залізним градом з луків, сточили кілька сутичок, але завдали мало втрат через правильний її шик та швидке маневрування. А литва з русинами враз з шаблями та списами наскочили на них і в рукопашному бою прорвали лобові частини та змішали їм танці півколом, а інші, особливо новогрудці з Коріатовичами, з самострілів з стрілами наскочили з боків й довгими списами скидали їх із сідел, наче вітер снопи в бурю. Не змігши довше витримати лобового натиску литви, татари почали мішатися та перелякані тікати в розлогі поля. На побоїщі залишилися вбиті три їхні царки: Кутлубах, Качибей (від імені якого назване Качибейським солоне озеро в Диких Полях по дорозі як йти до Очакова) і султан Дімейтер, та разом з ними дуже багато мурз й уланів. Також скрізь по полях і в ріках лежало повно татарських трупів.
Історик Олексій Брайченко зазначив: «Зауваження щодо цього опису, як його прихильників, так і у критиків, ґрунтуються на одних і тих джерелах і не дозволяють, на наш погляд, ані щось напевно стверджувати, ані аргументовано відкинути. Залишається констатувати, що такий опис існує і зазначені в ньому дії військ Ольгерда й татарських князів відповідають рівню воєнного мистецтва тієї доби» .
Виходячи з опису Стрийковського, Синьоводську битву можна розбити на два етапи.
Перший етап — це протистояння поділеної на три відділи орди та розташованих півколом і поділених на шість загонів військ Ольгерда. Спроба ординців знищити загони у центрі виявилася невдалою. Військо розступалося і пропускало кінноту, обстрілюючи її з боків.
На другому етапі битви війська Ольгерда переходять у наступ. Вони прагнуть оточити ординців і знищити. Ординці не витримують натиску і відступають. Битва завершилася переслідуванням військами Ольгерда залишків орди.
Наслідки битви
Унаслідок здобутої перемоги Ольгерд відвоював у татар Київ і Поділля, розширив свої володіння далеко на південь у напрямку до Чорного моря. На відвойованих теренах постало Подільське князівство, володарями якого стали племінники Ольгерда, князі Коріятовичі.
Унаслідок битви до Литовсько-Руської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля. Витіснення татарських ханів сприяло поступовій інкорпорації (включенню) починаючи з 1362 р. Київщини, та Поділля до складу Литовської держави та утвердженню незалежного князівства Молдавія.
Перемога литовсько-руського війська у Синьоводській битві завершила звільнення земель історичної Русі від Орди. Приєднавши до своїх володінь західні та південно-західні землі Київської Русі, Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав в тогочасній Європі.
Синьоводська битва в мистецтві
2011 року світ побачив історичний роман Володимира Рутківського «Сині Води» в двох книгах: «Князь бродників» (Кн.1) та «Стріли впритул» (Кн.2). Того ж року роман Рутківського отримав нагороду як Книга року Бі-Бі-Сі.
Примітки
- Чорний 2014: 48—61.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2011. Процитовано 13 травня 2009.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Шабульдо Ф. Синьоводська битва 1362 p. у сучасній науковій інтерпретації // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. — К., 2005. — С. 9.
- Слуцкая летопись // Полное собрание русских летописей. — Т. 35: Летописи белорусско-литовские. М. 1980. — С. 74; Супрасльская летопись // Там само. — С. 66. (рос.)
- Рогожский летописец // ПСРЛ, Т. 15 Стб. 75.
- Див. (Болохівська земля#Болохівські міста)
- Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью // Полное собрание русских летописей. — Т. 11. — СПб., 1879 (перевидання: М., 1965. — С. 2).
- Густинская летопись // Полное собрание русских летописей. — Т. 2. — СПб., 1843. — С. 350.
- . Архів оригіналу за 9 вересня 2014. Процитовано 4 вересня 2008.
- Ващук 2004: 40.
- Шабульдо 1998: 69.
- Антонович В. Очерк по истории Великого княжества Литовского до половины XV столетия. — К., 1878. — Выпуск 1. — С. 149.
- Ясинский М. Уставные земские грамоты Литовско-Русского государства. — К., 1889. — С. 64—65.
- Леонтович Ф. Очерки по истории литовского-русского права. Образование Литовского государства. — Санкт-Петербург, 1894. — С. 183.
- Любавский М. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания первого Литовского статута. — Москва, 1892. — С. 57.
- Любавский М. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. — Москва, 1910. — С. 24.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. 4. — К., 1993. — С. 82.
- Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
- . Архів оригіналу за 12 вересня 2011. Процитовано 14 серпня 2012.
- Stryjkowski, Kronika Polska... 1846: 6—7.
- Брайченко Олексій. Синьоводська проблема: перспективи комплексних краєзнавчих досліджень // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. — К., 2005. — С. 37.
- Володимир Рутківський: роман для дорослих, але з душею дитини [ 27 березня 2019 у Wayback Machine.] // «BBC», 16 грудня 2011
- Книгою Року ВВС-2011 став роман Володимира Рутківського «Сині води» [ 16 січня 2012 у Wayback Machine.] // «BBC», 23 грудня 2011
Бібліографія
Джерела
- Акты, относящиеся к истории Западной России. — СПб., 1848. — Т. 2.
- Густинская летопись // Полное собрание русских летописей (далі — ПСРЛ). — Т. 2. — СПб., 1843.
- Книга Большому Чертежу / Подготовка к печати и редакция К. Н. Сербиной. — М.; Л., 1950.
- Кордт В. Материалы по истории русской картографии. — К., 1910.
- Летопись Красинского // ПСРЛ. — Т. 35. — Летописи белорусско-литовские. — М., 1980.
- Летопись Рачинского // ПСРЛ. — Т. 35. — Летописи белорусско-литовские. — М., 1980.
- Летописный сборник, именуемый Патриаршею, или Никоновскою летописью // ПСРЛ. — Т. ХІ. — СПб., 1879 (перевидання: М., 1965).
- Литвин М. О нравах татар, литовцев и московитян. — М., 1994.
- Ольшевская летопись // ПСРЛ. — Т. 35. — Летописи белорусско-литовские. — М.,1980.
- Рогожский летописец // ПСРЛ. — Пг., 1922. — Т. 15. — Вып. 1.
- Сафонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. — К., 1992.
- Слуцкая летопись // ПСРЛ. — Т. 35. — Летописи белорусско-литовские. — М., 1980.
- Супрасльская летопись // ПСРЛ. — Т. 35. — Летописи белорусско-литовские. — М., 1980.
- Хроника Быховца. — М., 1966.
- Dlugossii J. Historiae Poloniae. — Cracoviae, 1878. — T. V.
- Lietuvos Metrika. Knyga Nr.8 (1499—1514). Uzrasymu knyga 8. — Vilnius, 1995.
- Stryjkowski M. Kronika Polska, Litewska, Žmodzka і wszystkiej Rusi. — Warszawa, 1846. — T. 2.
- Cromer M. O sprawach dziejach i wszystkich inszych potocznościach koronyh Polskich ksiąg XXX. — Krakow, 1611. — Ks. XV.
Монографії. Статті
- Бабенко А.А., Комаров О. В. Битва на Синих Водах – факт или историографический миф? // Novogardia, 2020 г., № 2(6), с. 135 – 160.
- Ващук, Д. П. Проблема входження Поділля до складу Великого князівства Литовського в другій половині XIV ст.: історіографічний аспект // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків. Кам'янець-Подільський, 2004.
- Микола Дорош «Битва на Синій Воді 1362 року: історична реальність» [ 15 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Моця О. П.. Синьоводська битва та її наслідки в контексті історії Середньовічної Європи [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]. «Український історичний журнал», 2012, № 2 (503), с.4-10.
- Наукові записки. Серія: Історичні науки. — Випуск 20: Синьоводська битва 1362 року в контексті історії Східної Європи. — Кіровоград, 2014. — 252 с.
- Русина О. В. Україна під татарами і Литвою. Київ: Альтернативи, 1998. С. 55—56.
- Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях: Збірник статей [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] / під ред. Ф. Шабульдо. К.: Інститут історії України НАН України, 2005.
- Чорний О. Історична географія правобережної України середини XIV століття в контексті битви на Синіх Водах// Наукові записки. Серія: Історичні науки. Випуск 20: Синьоводська битва 1362 року в контексті історії Східної Європи. Кіровоград, 2014. С. 49-61.
- Шабульдо, Ф.М. Битва біля Синіх Вод 1362 р.: маловідомі та незнані аспекти // Український історичний журнал. 1996. № 2. C. 3—15.
- Шабульдо, Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. Київ: Наукова думка, 1987 (Глава III.1.)
- Шабульдо, Ф.М. Синьоводська проблема: можливий спосіб її розв'язання [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] (Історичні зошити). Київ, 1998.
- Шабульдо, Ф.М. Синьоводська битва 1362 p. у сучасній науковій інтерпретації [ 25 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Kuczyński, S. Sine Wody. Rzecz o wyprawie Olgierdowej 1362 r. Warszawa, 1935.
Довідники
- Шабульдо Ф. М. Синєводська битва 1362 [ 17 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 562. — .
- Крикун М. Синьоводська битва // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. С. 751—752.
Посилання
- Панченко, В. Битва на Синіх Водах: початок кінця Золотої Орди? [ 16 жовтня 2007 у Wayback Machine.] // День. 1998.11.6. № 213.
- Гедзь, Тетяна. Чи існував насправді “город Синя Вода”?
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bi tva na Si nih Vo dah napivlegendarna bitva mizh litovsko ruskim ta tatarskimi vijskami sho vidbulasya 1362 roku na richci Sini Vodi Litovsko ruski sili ocholyuvav velikij knyaz litovskij i ruskij Olgerd a tatarski podilski emiri Hadzhibej Kutlugbej i knyaz Dmitro Tochna data i misce boyu nevidomi Jmovirno vidbulasya 24 veresnya 25 grudnya na richci Sini Vodi pritoci Pivdennogo Bugu v rajoni sela Torgovicya na Kirovogradshini V hodi boyu litovsko ruski vijska rozbili tatar Zavdyaki peremozi Olgerd rozshiriv volodinnya Velikogo knyazivstva Litovskogo daleko na pivden Cya peremoga pidirvala mogutnist Zolotoyi Ordi i poklala pochatok zvilnennyu Rusi vid splati danini tatarskij Ordi Bitva na Sinih Vodah Koordinati 48 39 29 pn sh 30 46 59 sh d 48 65833333002777294 pn sh 30 78333333002778005 sh d 48 65833333002777294 30 78333333002778005 Data imovirno mizh 24 veresnya 25 grudnya 1362 Misce richka Sinyuha Ukrayina Rezultat Peremoga VKL Storoni Velike knyazivstvo Litovske Ruske i Zhemajtijske Zolota Orda Komanduvachi Olgerd Gediminovich Dmitro Vijskovi sili blizko 20 25 tis osib vid 10 do 20 tis osib Vtrati nevidomo vazhkiLitopisni vidomosti pro bitvuVelikij knyaz litovskij Olgerd Zbereglosya tilki dekilka litopisnih zvistok pro bitvu Rozgrom troh zolotoordinskih knyaziv togochasnih spadkoyemnih volodariv Podilskoyi zemli vijskom velikogo knyazya litovskogo Olgerda v bitvi bilya Sinih Vod upershe zgaduyetsya v litopisnij opovidi Pro Podillya Yak zaznachaye istorik Feliks Shabuldo im ya avtora ciyeyi pisemnoyi pam yatki zalishilosya nevidomim Pevnim ye te sho vin mav prichetnist do vishih uryadovo byurokratichnih kil Velikogo knyazivstva Litovskogo Ruskogo ta Zhemajtijskogo j napisav svij tvir na pochatku 1430 h rokiv u rozpal polsko litovskogo voyennogo konfliktu v hodi yakogo obidvi storoni rozv yazuvali politichnu problemu komu same Polskomu korolivstvu chi Velikomu knyazivstvu Litovskomu nalezhatime vsya Podilska zemlya V nedatovanij litopisnij opovidi povidomlyayetsya Koli gospodarem byl na litovskoi zemli knyaz velikij Olgird i shed v pole s litovskim voiskom pobil tatar na Sinei vode treh bratov knyazya Hachebeya a Kutlubuga i Dmitriya A tyi trii braty Tatarskoe zemli otchichi i dedichi Podolskoi zemli a ott nih zavedali atamani i boiskaki priezhdyuchi ot tyh atamonov imovali s Podolskoi zemli dan Hronika litovska i zhemajtska povidomlyaye 1 12 sichnya 2012 u Wayback Machine Roku 1362 Olgerd postanovivshi primire na dvѣ lѣtѣ z krizhakami krestonoscami prusskimi i listanskimi liflyandskimi ili veroyatnee livskimi Livonskim ordenom vypravilsya protiv tatarov v Polya Dikie tyagnuli tezh z nim i chotyri ego synovci Koriyatovichi Aleksandr Konstantin Yurij Feodor Koriyata knyazya novgorodskogo synove A gdy prishli do Sinej Vody minuvshi Kanev i Cherkasy ukazalasya im v polyu velikaya orda z troma carikami na tri obozy rozdѣlennyi to est Kotlubaya Katibeya Bekera i Dmitra soltana Rogozkij litopisec skladenij v ostatochnij redakciyi voseni 1396 roku povidomlyaye V lѢto 6871 Togo zhe lѢta t e 1363 Litva vzyali Korshev i sotvorishas ya myatezhi i tyagota lyudem po vsei zemli Toe zhe oseni Olgerd Sinyu vodu i BѢloberezhie povoeval Taka zh ale desho skorochena zvistka mistitsya u Nikonivskomu litopisnomu zvodi kincya 1520 h rokiv V lѢto 6871 Togo zhe lѢta Litva vzyasha Korshevu Togo zhe lѢta knyaz velikij litovskij Olgerd Gedimenovich Sinyuyu vodu i BѢloberezhiye povoyeva Piznij Gustinskij litopis XVII st povidomlyaye V lѢto 6870 V siye lѢto Olgerd pobѢdi treh carkov Tatarskih iz ordami ih si yest Kotlubaha Kachzeya Dmitra i ottoli ot Podolya izgna vlast Tatarskuyu Sej Olgerd i inyya Ruskiya derzhavy vo vlast svoyu priyat i Kiev pod Fedorom knyazem vzyat i posadi v nem Volodymera syna svoego i nacha nad simi vladѢti im zhe otci ego dan dayahu Zgidno z Hronikoyu Bihovcya 1351 roku 1351 hod Kniaz weliki Olgierd sobrawszysia so silami swoimi litowskimi y szodszy pobil tatar na Siney wode troch bratow Chaczy beja a Kutlubuhu a Dmitreja A tyie try braty u Orde panowali a otczycze y dedycze byli Podolskoie zemli a ot nich polozeni byli na Podoli atamany kotoryie wsi dochody zawedali a k nim pryiezdzali baskaki tatarskije i w tych atamanow beruczy dani k Orde wozywali Brat ze welikoho kniazia Olgierdow kniaz Korjat derzal Nowohorodok Litowski a w neho byli czotyry syny kniaz Jurj kniaz Alexandr kniaz Konstantyn a kniaz Fedor Ino tyie kniazata Korjatowiczy try braty z dozwoleniem welikoho kniazia Olgierda diady swoieho y s pomoczyiu litowskoiu poszli w Podolskuju zemlu A w tot czas w Podolskoy zemli ne byl ni odyn horod ni derewom rublenny ni kamenem budowany Tohdy tyie kniazata pryszodszy w Podolskuiu zemlu y woszli wo pryiazn so atamany y poczali boronity Podolskuiu zemlu od tatar y bayskakom wychoda poczali ne dawaty Nayperwey naszli sobie twerzu na rece na Smotryczy y tut sobi naradyli horod Smotrycz W druhom meste byli czerncy w hore i w tom meste naradyli horod Bokotu Y lowiaczy w lowach pryhodylosia im uhonity oleney mnoho w tom ostrowe hde nyni Kamenec lezyt I posekszy les umurowali horod Kamenec a z toho wsi horody podolskija podelali y wsiu zemlu Podolskuiu osieli IstoriografiyaAnalizuyuchi problemu vhodzhennya Podillya do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo v drugij polovini XIV stolittya istorik zaznachiv Sinovodska bitva zdavna privertala do sebe uvagu doslidnikiv Nezvazhayuchi na veliku kilkist naukovih prac dostemenno ne vstanovleno chas bitvi yiyi misce i chi vzagali vona bula Praci Maceya Strijkovskogo Zapochatkuvav rozglyad pitannya pro Sinovodsku bitvu polskij istorik XVI stolittya Macej Strijkovskij U tvori O poczatkach wywodach dzielnosciach sprawach rycerskich i domowych slawnego narodu litewskiego zemojdzkiego i ruskiego napisanomu 1577 roku i vidanomu tilki cherez 400 rokiv 1978 roku u Varshavi Strijkovskij korotko visvitliv bitvu i datuvav yiyi 1329 rokom U praci Hronika polskoyi litovskoyi zhmudskoyi i vsiyeyi Rusi vidanij 1582 roku v Kenigsbergu istorik detalnishe visvitliv bitvu na Sinih Vodah a datuvav yiyi vzhe 1331 rokom Praci istorikiv HIH pochatku HH stolittya Predmetom diskusiyi istorikiv HIH pochatku HH stolittya buli chas i misce bitvi u tomu sho bitva bula voni ne sumnivalisya Volodimir Antonovich u Narisi istoriyi Velikogo knyazivstva Litovskogo do seredini 15 stolittya Kiyiv 1878 zaznachiv sho 1362 roku Olgerd zdobuv rishuchu peremogu nad troma tatarskimi knyazyami Kutlubugoyu i Dmitrom na beregah riki Sini Vodi Zalishki rozbitoyi nim Ordi vidijshli chastkovo u Krim a chastkovo na Dobrudzhu i Podillya perejshlo pid vladu Litovciv Antonovicha pidtrimali istoriki prava Mihajlo Yasinskij u praci Statutni zemski gramoti Litovsko Ruskoyi derzhavi Kiyiv 1889 i Fedir Leontovich u praci Narisi z istoriyi litovsko ruskogo prava Utvorennya Litovskoyi derzhavi Sankt Peterburg 1894 Inshu dumku shodo dati Sinovodskoyi bitvi mav Matvij Lyubavskij Vin yiyi oprilyudniv u pracyah Oblasnij podil i misceve upravlinnya Litovsko Ruskoyi derzhavi do chasu vidannya pershogo Litovskogo statutu Moskva 1892 i Narisi istoriyi Litovsko Ruskoyi derzhavi do Lyublinskoyi uniyi vklyuchno Moskva 1910 Matvij Kuzmich vkazav sho Podillya bulo zajnyate sinom Koriyata Gediminovicha pislya togo yak 1363 roku velikij knyaz Olgerd pobiv na Sinij Vodi tatarskih haniv yakim misceve ruske naselennya cherez svoyih otamaniv platilo daninu Mihajlo Grushevskij visloviv dumku sho najimovirnishe bitva vidbulasya bl 1363 roku mozhlivo ne na Sinih Vodah a na Snivodi U chetvertomu tomi Istoriyi Ukrayini Rusi druge vidannya Kiyiv Lviv 1907 v 10 t u 13 kn vin pisav Nareshti musimo zadovolnitisya tim vivodom sho v 1363 r Olgerd uvijshov u konflikt z Tatarami hodiv pohodom v poludnevu Kiyivshinu j rozgromiv tam Tatar i sho v zv yazku z sim po vsyakij pravdopodibnosti stoyala formalna okupaciya Kiyivshini j Podillya Suchasni doslidzhennya Nezvazhayuchi na chislenni suchasni istorichni ta arheologichni doslidzhennya danoyi problematiki tochne misce provedennya bitvi ne vstanovlene Sinovodskij bitvi bulo prisvyacheno tri naukovi konferenciyi yaki vidbulisya 1997 1998 ta 2012 roku v Kropivnickomu 2005 roku za materialami cih konferencij Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini vidav zbirnik statej Sinovodska problema u novitnih doslidzhennyah Odnim z jmovirnim misc bitv deyaki doslidniki vvazhayut urochishe Tatarka mizh selami Dobryanka ta Tishkivka U kvitni travni 2012 roku provedeno mizhnarodnu konferenciyu Sinovodska bitva istorichna podiya ta yiyi konteksti uchast u yakij uzyali fahivci z Litvi Bilorusi Rosijskoyi Federaciyi ta bulo vidano materiali tezi dopovidi konferenciyi Perebig bitviPershij etap bitvi Drugij etap bitvi Dovoli dokladnij opis Sinovodskoyi bitvi mistitsya tilki u hronici Maceya Strijkovskogo navedenij fragment pereklav ukrayinskoyu movoyu Feliks Shabuldo Olgerd uklavshi na dva roki ugodu pro mir z prusskimi i liflyandskimi hrestonoscyami vipravivsya u pohid v Diki Polya proti tatar Z nim virushili takozh chotiri jogo pleminniki sini novogrudskogo knyazya Koriata knyazhichi Oleksandr Kostyantin Yurij ta Fedir I koli voni minuvshi Kaniv i Cherkasi dijshli do urochisha Sini Vodi to pobachili v poli veliku tatarsku ordu z troma carkami podilenu na tri zagoni Odin zagin viv sultan Kutlubah drugij ocholyuvav Kachibej Kerej a tretim komanduvav sultan Dimejter Olgerd pobachivshi sho tatari gotovi do boyu vishikuvav svoyih u shist vignutih zagoniv po riznomu yih z bokiv ta na cholo rozsadivshi tak shob tatari yak zadumali ne mogli yih otochiti u zvichajnih sutichkah ta zapodiyati shkodi strilami Tatari z shalenim zavzyattyam rozpochali bij zasipavshi litvu gustim zaliznim gradom z lukiv stochili kilka sutichok ale zavdali malo vtrat cherez pravilnij yiyi shik ta shvidke manevruvannya A litva z rusinami vraz z shablyami ta spisami naskochili na nih i v rukopashnomu boyu prorvali lobovi chastini ta zmishali yim tanci pivkolom a inshi osoblivo novogrudci z Koriatovichami z samostriliv z strilami naskochili z bokiv j dovgimi spisami skidali yih iz sidel nache viter snopi v buryu Ne zmigshi dovshe vitrimati lobovogo natisku litvi tatari pochali mishatisya ta perelyakani tikati v rozlogi polya Na poboyishi zalishilisya vbiti tri yihni carki Kutlubah Kachibej vid imeni yakogo nazvane Kachibejskim solone ozero v Dikih Polyah po dorozi yak jti do Ochakova i sultan Dimejter ta razom z nimi duzhe bagato murz j ulaniv Takozh skriz po polyah i v rikah lezhalo povno tatarskih trupiv Istorik Oleksij Brajchenko zaznachiv Zauvazhennya shodo cogo opisu yak jogo prihilnikiv tak i u kritikiv gruntuyutsya na odnih i tih dzherelah i ne dozvolyayut na nash poglyad ani shos napevno stverdzhuvati ani argumentovano vidkinuti Zalishayetsya konstatuvati sho takij opis isnuye i zaznacheni v nomu diyi vijsk Olgerda j tatarskih knyaziv vidpovidayut rivnyu voyennogo mistectva tiyeyi dobi Vihodyachi z opisu Strijkovskogo Sinovodsku bitvu mozhna rozbiti na dva etapi Pershij etap ce protistoyannya podilenoyi na tri viddili ordi ta roztashovanih pivkolom i podilenih na shist zagoniv vijsk Olgerda Sproba ordinciv znishiti zagoni u centri viyavilasya nevdaloyu Vijsko rozstupalosya i propuskalo kinnotu obstrilyuyuchi yiyi z bokiv Na drugomu etapi bitvi vijska Olgerda perehodyat u nastup Voni pragnut otochiti ordinciv i znishiti Ordinci ne vitrimuyut natisku i vidstupayut Bitva zavershilasya peresliduvannyam vijskami Olgerda zalishkiv ordi Naslidki bitviUnaslidok zdobutoyi peremogi Olgerd vidvoyuvav u tatar Kiyiv i Podillya rozshiriv svoyi volodinnya daleko na pivden u napryamku do Chornogo morya Na vidvojovanih terenah postalo Podilske knyazivstvo volodaryami yakogo stali pleminniki Olgerda knyazi Koriyatovichi Unaslidok bitvi do Litovsko Ruskoyi derzhavi ostatochno vidijshli Kiyivshina ta Podillya Vitisnennya tatarskih haniv spriyalo postupovij inkorporaciyi vklyuchennyu pochinayuchi z 1362 r Kiyivshini ta Podillya do skladu Litovskoyi derzhavi ta utverdzhennyu nezalezhnogo knyazivstva Moldaviya Peremoga litovsko ruskogo vijska u Sinovodskij bitvi zavershila zvilnennya zemel istorichnoyi Rusi vid Ordi Priyednavshi do svoyih volodin zahidni ta pivdenno zahidni zemli Kiyivskoyi Rusi Velike knyazivstvo Litovske stalo odniyeyu z najbilshih derzhav v togochasnij Yevropi Sinovodska bitva v mistectvi2011 roku svit pobachiv istorichnij roman Volodimira Rutkivskogo Sini Vodi v dvoh knigah Knyaz brodnikiv Kn 1 ta Strili vpritul Kn 2 Togo zh roku roman Rutkivskogo otrimav nagorodu yak Kniga roku Bi Bi Si PrimitkiChornij 2014 48 61 PDF Arhiv originalu PDF za 25 listopada 2011 Procitovano 13 travnya 2009 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Shabuldo F Sinovodska bitva 1362 p u suchasnij naukovij interpretaciyi Sinovodska problema u novitnih doslidzhennyah K 2005 S 9 Sluckaya letopis Polnoe sobranie russkih letopisej T 35 Letopisi belorussko litovskie M 1980 S 74 Supraslskaya letopis Tam samo S 66 ros Rogozhskij letopisec PSRL T 15 Stb 75 Div Bolohivska zemlya Bolohivski mista Letopisnyj sbornik imenuemyj Patriarsheyu ili Nikonovskoyu letopisyu Polnoe sobranie russkih letopisej T 11 SPb 1879 perevidannya M 1965 S 2 Gustinskaya letopis Polnoe sobranie russkih letopisej T 2 SPb 1843 S 350 Arhiv originalu za 9 veresnya 2014 Procitovano 4 veresnya 2008 Vashuk 2004 40 Shabuldo 1998 69 Antonovich V Ocherk po istorii Velikogo knyazhestva Litovskogo do poloviny XV stoletiya K 1878 Vypusk 1 S 149 Yasinskij M Ustavnye zemskie gramoty Litovsko Russkogo gosudarstva K 1889 S 64 65 Leontovich F Ocherki po istorii litovskogo russkogo prava Obrazovanie Litovskogo gosudarstva Sankt Peterburg 1894 S 183 Lyubavskij M Oblastnoe delenie i mestnoe upravlenie Litovsko Russkogo gosudarstva ko vremeni izdaniya pervogo Litovskogo statuta Moskva 1892 S 57 Lyubavskij M Ocherk istorii Litovsko Russkogo gosudarstva do Lyublinskoj unii vklyuchitelno Moskva 1910 S 24 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T 4 K 1993 S 82 Matviyenko L V Mi z kolishnogo dikogo polya Nash kraj v legendah perekazah hudozhnih tvorah 1992 Arhiv originalu za 12 veresnya 2011 Procitovano 14 serpnya 2012 Stryjkowski Kronika Polska 1846 6 7 Brajchenko Oleksij Sinovodska problema perspektivi kompleksnih krayeznavchih doslidzhen Sinovodska problema u novitnih doslidzhennyah K 2005 S 37 Volodimir Rutkivskij roman dlya doroslih ale z dusheyu ditini 27 bereznya 2019 u Wayback Machine BBC 16 grudnya 2011 Knigoyu Roku VVS 2011 stav roman Volodimira Rutkivskogo Sini vodi 16 sichnya 2012 u Wayback Machine BBC 23 grudnya 2011BibliografiyaDzherela Akty otnosyashiesya k istorii Zapadnoj Rossii SPb 1848 T 2 Gustinskaya letopis Polnoe sobranie russkih letopisej dali PSRL T 2 SPb 1843 Kniga Bolshomu Chertezhu Podgotovka k pechati i redakciya K N Serbinoj M L 1950 Kordt V Materialy po istorii russkoj kartografii K 1910 Letopis Krasinskogo PSRL T 35 Letopisi belorussko litovskie M 1980 Letopis Rachinskogo PSRL T 35 Letopisi belorussko litovskie M 1980 Letopisnyj sbornik imenuemyj Patriarsheyu ili Nikonovskoyu letopisyu PSRL T HI SPb 1879 perevidannya M 1965 Litvin M O nravah tatar litovcev i moskovityan M 1994 Olshevskaya letopis PSRL T 35 Letopisi belorussko litovskie M 1980 Rogozhskij letopisec PSRL Pg 1922 T 15 Vyp 1 Safonovich F Hronika z litopisciv starodavnih K 1992 Sluckaya letopis PSRL T 35 Letopisi belorussko litovskie M 1980 Supraslskaya letopis PSRL T 35 Letopisi belorussko litovskie M 1980 Hronika Byhovca M 1966 Dlugossii J Historiae Poloniae Cracoviae 1878 T V Lietuvos Metrika Knyga Nr 8 1499 1514 Uzrasymu knyga 8 Vilnius 1995 Stryjkowski M Kronika Polska Litewska Zmodzka i wszystkiej Rusi Warszawa 1846 T 2 Cromer M O sprawach dziejach i wszystkich inszych potocznosciach koronyh Polskich ksiag XXX Krakow 1611 Ks XV Monografiyi Statti Baben ko A A Koma rov O V Bit va na Sinih Vodah fakt ili isto rio gra fi che skij mif Novogardia 2020 g 2 6 s 135 160 Vashuk D P Problema vhodzhennya Podillya do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo v drugij polovini XIV st istoriografichnij aspekt Kam yanec Podilskij u konteksti ukrayinsko yevropejskih zv yazkiv Kam yanec Podilskij 2004 Mikola Dorosh Bitva na Sinij Vodi 1362 roku istorichna realnist 15 bereznya 2017 u Wayback Machine Mocya O P Sinovodska bitva ta yiyi naslidki v konteksti istoriyi Serednovichnoyi Yevropi 7 serpnya 2016 u Wayback Machine Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2012 2 503 s 4 10 Naukovi zapiski Seriya Istorichni nauki Vipusk 20 Sinovodska bitva 1362 roku v konteksti istoriyi Shidnoyi Yevropi Kirovograd 2014 252 s Rusina O V Ukrayina pid tatarami i Litvoyu Kiyiv Alternativi 1998 S 55 56 Sinovodska problema u novitnih doslidzhennyah Zbirnik statej 7 serpnya 2016 u Wayback Machine pid red F Shabuldo K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2005 Chornij O Istorichna geografiya pravoberezhnoyi Ukrayini seredini XIV stolittya v konteksti bitvi na Sinih Vodah Naukovi zapiski Seriya Istorichni nauki Vipusk 20 Sinovodska bitva 1362 roku v konteksti istoriyi Shidnoyi Yevropi Kirovograd 2014 S 49 61 Shabuldo F M Bitva bilya Sinih Vod 1362 r malovidomi ta neznani aspekti Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1996 2 C 3 15 Shabuldo F M Zemli Yugo Zapadnoj Rusi v sostave Velikogo knyazhestva Litovskogo Kiyiv Naukova dumka 1987 Glava III 1 Shabuldo F M Sinovodska problema mozhlivij sposib yiyi rozv yazannya 7 serpnya 2016 u Wayback Machine Istorichni zoshiti Kiyiv 1998 Shabuldo F M Sinovodska bitva 1362 p u suchasnij naukovij interpretaciyi 25 listopada 2011 u Wayback Machine Kuczynski S Sine Wody Rzecz o wyprawie Olgierdowej 1362 r Warszawa 1935 Dovidniki Shabuldo F M Sinyevodska bitva 1362 17 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 562 ISBN 978 966 00 1290 5 Krikun M Sinovodska bitva Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vid K 2001 S 751 752 PosilannyaPanchenko V Bitva na Sinih Vodah pochatok kincya Zolotoyi Ordi 16 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Den 1998 11 6 213 Gedz Tetyana Chi isnuvav naspravdi gorod Sinya Voda