Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Микола́йович Черна́він (рос. Владимир Николаевич Чернавин; 22 квітня 1928, Миколаїв — 18 березня 2023, Москва) — Герой Радянського Союзу, адмірал флоту, командувач Північним флотом (1977—1981), головнокомандувач ВМФ СРСР — заступник міністра оборони (1985—1992), головнокомандувач ВМФ Росії (1992), президент Союзу моряків-підводників ВМФ РФ. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1981—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань.
| Володимир Миколайович Чернавін | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Влади́мир Никола́евич Черна́вин | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 22 квітня 1928 Миколаїв | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 18 березня 2023 (94 роки) Москва, Росія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | d | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна |  СРСР Росія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність |  Радянська армія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рід військ |  ВМФ СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Освіта | Санкт-Петербурзький військово-морський інститут, d, Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1947–1993 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Член | ЦК КПРС | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання |  Адмірал флоту | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Командування | Північний флот і ВМФ СРСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Холодна війна | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
 Чернавін Володимир Миколайович у Вікісховищі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Життєпис
Народився 22 квітня 1928 року в місті Миколаєві. Батько — Чернавін Микола Васильович (1895—1944), в 1916 році призваний на флот, дослужився до звання підполковника, в роки Німецько-радянської війни воював на Півночі, помер у фронтовому госпіталі. Мати — Чернавіна Поліна Василівна (1902—1985), працювала вихователькою дитячого будинку. Дружина — Чернавіна (Агапова) Надія Павлівна (1928 р. нар.), Філолог. Дочка — Чернавіна Ольга Володимирівна (1956 р. нар.), Філолог. Внучка — Курова Надія Сергіївна (1989 р. нар.).
Дитячі роки Володимира Чернавіна пройшли серед військових моряків в Миколаєві, Очакові, на Соловецьких островах, де служив у той час його батько. Вирішальну роль у флотській долі Чернавіна зіграв саме Північний флот. Якому Володимир Миколайович віддав 30 років життя. Туди Володимир Миколайович прийшов лейтенантом після закінчення спочатку Бакинського військово-морського підготовчого училища (1944—1947), а потім найстарішого в Росії навчального закладу, створеного ще Петром I, — Вищого військово-морського училища імені М. В. Фрунзе (1947—1951). Там же, на Півночі, В. М. Чернавин послідовно пройшов усі посади від командира бойової частини підводного човна (ПЧ) до командувача флотом. За цей час він закінчив Вищі класи офіцерського складу підводного плавання при 1-му Вищому військово-морському училищі підводного плавання (1953—1954), навчальний центр в Обнінську (1960), командний факультет Військово-морської академії (1962—1965) і з відзнакою Військову академію Генерального штабу Збройних сил СРСР (1967—1969).
Першою посадою майбутнього адмірала і головкому ВМФ була посаду командира БЧ-2-3 дизельного ПЧ «С-102» (1951—1953). Потім він став помічником командира ПЧ «С-102» (1953), старшим помічником командира ПЧ «С-155» Північного флоту (1954—1956). У лютому 1956 року Володимира Чернавіна призначають командиром дизельного ПЧ який будується в Сормові «С-347» (проекту 613). У листопаді того ж року човен включили в 20-ту окрему бригаду ПЧ Балтійського флоту, а в червні 1957 року ПЧ був переведений на Північний флот.
У ті роки активно розроблялася теорія і практика групового використання ПЧ у віддалених районах Світового океану. Для перевірки нової настанови по дії ПЧ в завісах і групах був спланований спеціальний похід двох дизельних ПЧ в Північну Атлантику на повну автономність. Для виконання цього завдання були залучені два дизельні ПЧ — «С-347» під командуванням В. М. Чернавіна і «С-346», якою командував його добрий товариш капітан 3 рангу В. І. Звєрев. Спільний автономний похід (на 30 діб) відбувся з 30 липня по 28 серпня 1958 року в район Біскайської затоки за маршрутом Кольська затока — Ісландія — Фарерські острови. Тоді вперше ПЧ діяли в завісі, а потім і в групі при передачі управління з Североморська до Москви і назад. Похід отримав високу оцінку командування. У квітні 1959 року В. М. Чернавин призначається командиром споруджуваного атомохода «К-21», що отримав своє найменування на честь Червонопрапорного ПЧ «К-21» під командуванням М. О. Луніна.
«К-21» було поставлено завдання — плавати якомога більше з метою проведення повного моніторингу всієї техніки атомохода по моторесурсу. Ось чому в той час «К-21» була в морі максимальний час, випробовуючи всю техніку, визначаючи моторесурс кожного механізму корабля до поки він не виходив з ладу, для отримання фактичного матеріалу щодо вдосконалення атомоходів першого і наступних поколінь. Це була важливе завдання на перспективу, але дуже складне завдання для екіпажу. У той час перший американський атомний човен «Наутилус» під командуванням капітана Андерсена здійснив похід на Північний полюс.
Почали готувати такий похід і радянські моряки. «К-21» був призначений дублером ПЧ «К-3», який готувався до цього походу як корабель № 1. При підготовці до вирішення цього завдання «К-21» слід було пройти частину маршруту майбутнього походу до полюса, відпрацювати і випробувати в реальних умовах методику маневрування під паковими льодами, пошуку і спливання в ополонках, проламування льоду, уточнити питання арктичної навігації, зв'язку з командним пунктом флоту, забезпечення надійної експлуатації всіх систем і механізмів АПЧ і написати першу інструкцію з підводного плавання АПЧ. Головою комісії щодо створення інструкції був призначений командир «К-21» капітан 2 рангу В. М. Чернавин. Завдання складне, але воно було виконано успішно. Ось як пише про це головком ВМФ адмірал флоту С. Г. Горшков у своїй книзі «У флотському строю»:
В ході плавань йшло активне освоєння Північного морського шляху, підльодові плавання підводних човнів і переходи під паковими льодами з Баренцевого моря на Далекий Схід і назад.
Так, в 1962 році атомохід, яким командував тоді капітан 2 рангу В. М. Чернавин, мав найбільшу серед атомних підводних човнів практику підлідних плавань. На цьому кораблі відпрацьовували методику маневрування під паковими льодами, спливання в ополонці і практику майбутнього походу до Північного полюса. На борту цього човна виходили контр-адмірал А. І. Петелін, флагманський штурман флоту капітан 1 рангу Д. Е. Ердман. Екіпаж сподівався, що честь підкорення полюса нададуть йому, і моряки готувалися до цього ґрунтовно. Але честь арктичного плавання до полюса випала підводному човну «Ленінський комсомол». Сама доля визначила цей корабель першопрохідцем. Підводний човен «Ленінський комсомол» — перший радянський атомний човен на флоті. Його екіпаж був одним з перших, хто прокладав нові шляхи в підльодовому плаванні.
У 1962 році в числі перших командирів атомоходів В. М. Чернавин був направлений на навчання в Військово-морську академію. А через три роки він повернувся в свою ж 3-тю дивізію атомоходів начальником штабу — заступником командира дивізії (1965—1967). Комдивом у той час був капітан 1 рангу Микола Костянтинович Ігнатов, людина відома на Північному флоті як досвідчений підводник. Незабаром (через рік) він стане контр-адміралом і Героєм Радянського Союзу. У період з 2 лютого по 26 березня 1966 при першому трансокеанському переході підводних човнів «К-116» та «К-133» з Баренцевого моря на Камчатку через Атлантичний океан, складну в навігаційному відношенні протоку Дрейка і Тихий океан, В. М. Чернавин командував надводними силами забезпечення походу як начальник похідного штабу на експедиційно-океанографічному судні «Г. Саричев». За цей перехід він нагороджений орденом Червоного Прапора.
З 1969 по 1974 рік В. М. Чернавин послідовно пройшов посади командира дивізії підводних човнів другого покоління (1969—1972), начальника штабу — заступника командувача і члена Військової ради флотилії ПЧ (1972—1973), командувача тієї ж флотилією і члена Військової ради флоту (1973—1974). В. М. Чернавин керував підготовкою і в період з 8 січня по 19 березня 1971 року народження, коли очолив перехід ПЧ «К-408» з Північного на Тихоокеанський флот до місця постійного базування навколо мису Горн. У цьому поході він пройшов тим же маршрутом, що і в 1966 році на експедиційно-океанографічному судні «Г.Саричев», тільки тепер вже під водою. За зразкове виконання завдання командування, мужність і велику відповідальність він нагороджений орденом Леніна. У жовтні 1972 року контр-адмірал В. М. Чернавин був старшим першого походу стратегічного ракетоносця «К-245» (командир — капітан 2 рангу О. С. Афанасьєв) у високі широти із випливанням в географічній точці Північного полюса. По маршруту переходу проводилося випробування нового навігаційного комплексу, а також відпрацьовувалися ракетні стрільби. У 1974 році В. М. Чернавіна призначають начальником штабу — першим заступником командувача, а в 1977 році — командувачем Північним флотом.
Оцінюючи діяльність Володимира Миколайовича на посаді начальника штабу, командувач Північним флотом адмірал флоту Г. М. Єгоров зазначав:
«Високо підготовлений, вольовий і ініціативний адмірал. Вступивши на посаду начальника штабу — першого заступника командувача флотом, впевнено влився в ситуацію на флоті, грамотно керує управліннями та відділами штабу. Планування бойової підготовки і початок навчального року штабом флоту проведені організовано. Правильно організовує і націлює діяльність штабу та органів управління на своєчасне і якісне виконання оперативних планів, підтримання сил флоту у встановленій бойової готовності, підвищення якісних показників у бойовій і політичній підготовці і вдосконалення тактичної майстерності командирів з'єднань флоту».
У 1977 році Північний флот зазнав комплексного інспектування з усіх питань бойової готовності і бойової підготовки інспекцією МО під керівництвом Маршала Радянського Союзу К. С. Москаленко. У цілому інспектування пройшло задовільно, але в деяких питаннях у інспекції були серйозні претензії. Особливо насторожували і викликали занепокоєння низькі показники деяких з'єднань по ракетних, торпедних стрільбах і деяких інших питань. А оскільки Північний флот завжди займав особливе положення в складі ВМФ країни, то міністром оборони Маршалом Радянського Союзу Д. Ф. Устиновим було прийнято рішення обговорити результати інспектування Північного флоту на колегії МО. Обговорення було дуже суворим, докладним, безстороннім. У підсумку міністром оборони був даний термін два роки на виправлення ситуації з повторним інспектуванням Північного флоту в повному обсязі в 1979 році. Слід сказати, що інспекцію 1979 Північний флот витримав блискуче, що було відзначено в наказі міністра оборони, в якому оголошувалася подяка всьому керівництву флоту, а багато учасників тих подій були нагороджені і заохочені міністром оборони і головою інспекції Маршалом Радянського Союзу К. С. Москаленко.
З червня 1977 року — командувач Північного флоту. Адмірал В. М. Чернавин відіграв велику роль у подальшому вдосконаленні бойової готовності флоту, зміцненні його бойової потужності. Під його керівництвом в намічені терміни освоювалися і приймалися на озброєння атомні підводні крейсери, дизельні підводні човни, надводні кораблі і літаки більш досконалих проектів, відпрацьовувалися тактичні прийоми використання зброї і техніки. Північноморські атомоходи постійно здійснювали походи у віддалені райони океану, міжфлотські переходи під льодами Арктики і навколо Африки на Тихоокеанський флот, несли бойову службу не тільки в раніше освоєних районах, а й у глибинах Південної Атлантики і Індійському океані. Сили флоту успішно брали участь в оперативно-стратегічних і командно-штабних навчаннях, в ході яких відпрацьовувалася взаємодія флоту з військами Ленінградського військового округу, ППО країни, частинами дальньої авіації, Балтійського, Чорноморського і Тихоокеанського флотів. У 1979 і 1980 роках Північний флот за підсумками бойової та політичної підготовки займав перше місце у Військово-морському флоті країни. За великий внесок у підвищення бойової готовності сил флоту і вміле керівництво ними в складних умовах Світового океану Указом Президії Верховної Ради СРСР адміралу В. М. Чернавіна присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1981 році адмірал В. М. Чернавин стає начальником Головного штабу ВМФ — першим заступником головнокомандуючого і членом Військової ради ВМФ. У 1985 році його призначають головнокомандувачем Військово-морським флотом СРСР — заступником міністра оборони СРСР (1985—1992). Потім він стає першим Головнокомандувачем ВМФ РФ (1.1992-11.1992). До кінця 80-х років в СРСР був створений потужний атомний підводний ракетно-ядерний флот, який освоїв Світовий океан і ніс бойову службу на його просторах разом з надводними кораблями і морською авіацією. Щодня в океані знаходилося до 180—200 бойових кораблів і суден. Під керівництвом адмірала флоту В. М. Чернавіна була розроблена і в березні 1987 року проведена операція під кодовою назвою «Атріна», яка стала главкомовським дебютом. Її задумом передбачалося потайне розгортання дивізії АПЧ Північного флоту в Західній Атлантиці з метою розкриття оперативної ситуації в цьому районі.
Саме за час головування Володимира Миколайовича розпався СРСР, Військово-морський флот на Балтиці, Півдні Росії, Каспії втратив більшу частину військово-морських баз, інфраструктури, значні запаси зброї та технічних засобів. З лютого 1993 адмірал флоту В. М. Чернавин спочатку був у розпорядженні головкому ВМФ РФ, а потім пішов у відставку. Він продовжує громадську роботу на посту президента Союзу моряків-підводників ВМФ Росії. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 10-го і 11-го скликань. Він автор книг:
- «На морських і океанських просторах» (М.: Знание, 1987)
- «Атомний підводний. … Флот у долі Росії» (М., 1997)
- «Роздуми після походів і штормів» (М., 1997)
- «Боротьба на комунікаціях: уроки воєн і сучасність» (М.: Патриот, 2003)
У 2002 році Верховний Головнокомандувач Збройними силами Російської Федерації В. В. Путін нагородив адмірала флоту В. М. Чернавіна письмовій вдячністю: «Оголошую Вам подяку за зразкове виконання військового обов'язку та самовіддане служіння Батьківщині». Це всеосяжна оцінка шляху довжиною в життя.
Помер 18 березня 2023 року в одній з московських лікарень у 94-річному віці.
Нагороди
- Два Ордени Леніна
- Орден Жовтневої революції
- Орден Червоного Прапора
- Орден «За особисту мужність»
- Орден Червоної Зірки
- Медаль «За бойові заслуги»
- Медаль Жукова
- Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Медаль «За бездоганну службу» І ступеня
- Медаль «За бездоганну службу» ІІ ступеня
- Ювілейна медаль «300 років Російському флоту»
- Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Примітки
- Боевая часть // Военно-морской словарь / Чернавин В. Н. — М.: Воениздат, 1990. — С. 51. — 511 с. —
- https://govoritmoskva.ru/news/356362/
Джерела
- Ушел из жизни последний главнокомандующий ВМФ СССР Владимир Чернавин// БЕЛТА, Процитовано 18 березня 2023 року
Посилання
- Сорокажердьев, В. В. Они служили в Заполярье: Герои Советского Союза, Герои России, 1949—2008 С.137-138
- Монаков М. С., Родионов Б. И. и др. Главный штаб ВМФ: история и современность. 1696—1997. M., 1998.
- Чернавин Владимир Николаевич — Адмирал флота, Герой Советского Союза, последний Главком ВМФ СССР [ 2 лютого 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodi mir Mikola jovich Cherna vin ros Vladimir Nikolaevich Chernavin 22 kvitnya 1928 Mikolayiv 18 bereznya 2023 Moskva Geroj Radyanskogo Soyuzu admiral flotu komanduvach Pivnichnim flotom 1977 1981 golovnokomanduvach VMF SRSR zastupnik ministra oboroni 1985 1992 golovnokomanduvach VMF Rosiyi 1992 prezident Soyuzu moryakiv pidvodnikiv VMF RF Kandidat u chleni CK KPRS u 1981 1986 rokah Chlen CK KPRS u 1986 1990 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 10 11 go sklikan Volodimir Mikolajovich Chernavinros Vladi mir Nikola evich Cherna vinNarodzhennya 22 kvitnya 1928 1928 04 22 MikolayivSmert 18 bereznya 2023 2023 03 18 94 roki Moskva RosiyaPohovannya dKrayina SRSR RosiyaPrinalezhnist Radyanska armiyaRid vijsk VMF SRSROsvita Sankt Peterburzkij vijskovo morskij institut d Vijskovo morska akademiya imeni M G Kuznyecova i Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi 1947 1993Partiya KPRSChlen CK KPRSZvannya Admiral flotuKomanduvannya Pivnichnij flot i VMF SRSRVijni bitvi Holodna vijnaNagorodi Orden Oleksandra Nevskogo Orden Muzhnosti Orden Za morski zaslugi Medal Zhukova Medal Za bojovi zaslugi Medal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal Za vidznaku v ohoroni derzhavnogo kordonu SRSR Yuvilejna medal 60 rokiv Peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Yuvilejna medal 65 rokiv Peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Medal Veteran Zbrojnih sil SRSR Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 70 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal Za bezdogannu sluzhbu III st SRSR Medal Za bezdogannu sluzhbu II st SRSR Yuvilejna medal 300 rokiv Rosijskomu flotu Pochesnij gromadyanin mista Mikolayeva Chernavin Volodimir Mikolajovich u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 22 kvitnya 1928 roku v misti Mikolayevi Batko Chernavin Mikola Vasilovich 1895 1944 v 1916 roci prizvanij na flot dosluzhivsya do zvannya pidpolkovnika v roki Nimecko radyanskoyi vijni voyuvav na Pivnochi pomer u frontovomu gospitali Mati Chernavina Polina Vasilivna 1902 1985 pracyuvala vihovatelkoyu dityachogo budinku Druzhina Chernavina Agapova Nadiya Pavlivna 1928 r nar Filolog Dochka Chernavina Olga Volodimirivna 1956 r nar Filolog Vnuchka Kurova Nadiya Sergiyivna 1989 r nar Dityachi roki Volodimira Chernavina projshli sered vijskovih moryakiv v Mikolayevi Ochakovi na Soloveckih ostrovah de sluzhiv u toj chas jogo batko Virishalnu rol u flotskij doli Chernavina zigrav same Pivnichnij flot Yakomu Volodimir Mikolajovich viddav 30 rokiv zhittya Tudi Volodimir Mikolajovich prijshov lejtenantom pislya zakinchennya spochatku Bakinskogo vijskovo morskogo pidgotovchogo uchilisha 1944 1947 a potim najstarishogo v Rosiyi navchalnogo zakladu stvorenogo she Petrom I Vishogo vijskovo morskogo uchilisha imeni M V Frunze 1947 1951 Tam zhe na Pivnochi V M Chernavin poslidovno projshov usi posadi vid komandira bojovoyi chastini pidvodnogo chovna PCh do komanduvacha flotom Za cej chas vin zakinchiv Vishi klasi oficerskogo skladu pidvodnogo plavannya pri 1 mu Vishomu vijskovo morskomu uchilishi pidvodnogo plavannya 1953 1954 navchalnij centr v Obninsku 1960 komandnij fakultet Vijskovo morskoyi akademiyi 1962 1965 i z vidznakoyu Vijskovu akademiyu Generalnogo shtabu Zbrojnih sil SRSR 1967 1969 Pershoyu posadoyu majbutnogo admirala i golovkomu VMF bula posadu komandira BCh 2 3 dizelnogo PCh S 102 1951 1953 Potim vin stav pomichnikom komandira PCh S 102 1953 starshim pomichnikom komandira PCh S 155 Pivnichnogo flotu 1954 1956 U lyutomu 1956 roku Volodimira Chernavina priznachayut komandirom dizelnogo PCh yakij buduyetsya v Sormovi S 347 proektu 613 U listopadi togo zh roku choven vklyuchili v 20 tu okremu brigadu PCh Baltijskogo flotu a v chervni 1957 roku PCh buv perevedenij na Pivnichnij flot U ti roki aktivno rozroblyalasya teoriya i praktika grupovogo vikoristannya PCh u viddalenih rajonah Svitovogo okeanu Dlya perevirki novoyi nastanovi po diyi PCh v zavisah i grupah buv splanovanij specialnij pohid dvoh dizelnih PCh v Pivnichnu Atlantiku na povnu avtonomnist Dlya vikonannya cogo zavdannya buli zalucheni dva dizelni PCh S 347 pid komanduvannyam V M Chernavina i S 346 yakoyu komanduvav jogo dobrij tovarish kapitan 3 rangu V I Zvyerev Spilnij avtonomnij pohid na 30 dib vidbuvsya z 30 lipnya po 28 serpnya 1958 roku v rajon Biskajskoyi zatoki za marshrutom Kolska zatoka Islandiya Farerski ostrovi Todi vpershe PCh diyali v zavisi a potim i v grupi pri peredachi upravlinnya z Severomorska do Moskvi i nazad Pohid otrimav visoku ocinku komanduvannya U kvitni 1959 roku V M Chernavin priznachayetsya komandirom sporudzhuvanogo atomohoda K 21 sho otrimav svoye najmenuvannya na chest Chervonoprapornogo PCh K 21 pid komanduvannyam M O Lunina K 21 bulo postavleno zavdannya plavati yakomoga bilshe z metoyu provedennya povnogo monitoringu vsiyeyi tehniki atomohoda po motoresursu Os chomu v toj chas K 21 bula v mori maksimalnij chas viprobovuyuchi vsyu tehniku viznachayuchi motoresurs kozhnogo mehanizmu korablya do poki vin ne vihodiv z ladu dlya otrimannya faktichnogo materialu shodo vdoskonalennya atomohodiv pershogo i nastupnih pokolin Ce bula vazhlive zavdannya na perspektivu ale duzhe skladne zavdannya dlya ekipazhu U toj chas pershij amerikanskij atomnij choven Nautilus pid komanduvannyam kapitana Andersena zdijsniv pohid na Pivnichnij polyus SS 571 Nautilus pershij atomnij pidvodnij choven Foto 1955 roku Pochali gotuvati takij pohid i radyanski moryaki K 21 buv priznachenij dublerom PCh K 3 yakij gotuvavsya do cogo pohodu yak korabel 1 Pri pidgotovci do virishennya cogo zavdannya K 21 slid bulo projti chastinu marshrutu majbutnogo pohodu do polyusa vidpracyuvati i viprobuvati v realnih umovah metodiku manevruvannya pid pakovimi lodami poshuku i splivannya v opolonkah prolamuvannya lodu utochniti pitannya arktichnoyi navigaciyi zv yazku z komandnim punktom flotu zabezpechennya nadijnoyi ekspluataciyi vsih sistem i mehanizmiv APCh i napisati pershu instrukciyu z pidvodnogo plavannya APCh Golovoyu komisiyi shodo stvorennya instrukciyi buv priznachenij komandir K 21 kapitan 2 rangu V M Chernavin Zavdannya skladne ale vono bulo vikonano uspishno Os yak pishe pro ce golovkom VMF admiral flotu S G Gorshkov u svoyij knizi U flotskomu stroyu V hodi plavan jshlo aktivne osvoyennya Pivnichnogo morskogo shlyahu pidlodovi plavannya pidvodnih chovniv i perehodi pid pakovimi lodami z Barencevogo morya na Dalekij Shid i nazad Tak v 1962 roci atomohid yakim komanduvav todi kapitan 2 rangu V M Chernavin mav najbilshu sered atomnih pidvodnih chovniv praktiku pidlidnih plavan Na comu korabli vidpracovuvali metodiku manevruvannya pid pakovimi lodami splivannya v opolonci i praktiku majbutnogo pohodu do Pivnichnogo polyusa Na bortu cogo chovna vihodili kontr admiral A I Petelin flagmanskij shturman flotu kapitan 1 rangu D E Erdman Ekipazh spodivavsya sho chest pidkorennya polyusa nadadut jomu i moryaki gotuvalisya do cogo gruntovno Ale chest arktichnogo plavannya do polyusa vipala pidvodnomu chovnu Leninskij komsomol Sama dolya viznachila cej korabel pershoprohidcem Pidvodnij choven Leninskij komsomol pershij radyanskij atomnij choven na floti Jogo ekipazh buv odnim z pershih hto prokladav novi shlyahi v pidlodovomu plavanni U 1962 roci v chisli pershih komandiriv atomohodiv V M Chernavin buv napravlenij na navchannya v Vijskovo morsku akademiyu A cherez tri roki vin povernuvsya v svoyu zh 3 tyu diviziyu atomohodiv nachalnikom shtabu zastupnikom komandira diviziyi 1965 1967 Komdivom u toj chas buv kapitan 1 rangu Mikola Kostyantinovich Ignatov lyudina vidoma na Pivnichnomu floti yak dosvidchenij pidvodnik Nezabarom cherez rik vin stane kontr admiralom i Geroyem Radyanskogo Soyuzu U period z 2 lyutogo po 26 bereznya 1966 pri pershomu transokeanskomu perehodi pidvodnih chovniv K 116 ta K 133 z Barencevogo morya na Kamchatku cherez Atlantichnij okean skladnu v navigacijnomu vidnoshenni protoku Drejka i Tihij okean V M Chernavin komanduvav nadvodnimi silami zabezpechennya pohodu yak nachalnik pohidnogo shtabu na ekspedicijno okeanografichnomu sudni G Sarichev Za cej perehid vin nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora Z 1969 po 1974 rik V M Chernavin poslidovno projshov posadi komandira diviziyi pidvodnih chovniv drugogo pokolinnya 1969 1972 nachalnika shtabu zastupnika komanduvacha i chlena Vijskovoyi radi flotiliyi PCh 1972 1973 komanduvacha tiyeyi zh flotiliyeyu i chlena Vijskovoyi radi flotu 1973 1974 V M Chernavin keruvav pidgotovkoyu i v period z 8 sichnya po 19 bereznya 1971 roku narodzhennya koli ocholiv perehid PCh K 408 z Pivnichnogo na Tihookeanskij flot do miscya postijnogo bazuvannya navkolo misu Gorn U comu pohodi vin projshov tim zhe marshrutom sho i v 1966 roci na ekspedicijno okeanografichnomu sudni G Sarichev tilki teper vzhe pid vodoyu Za zrazkove vikonannya zavdannya komanduvannya muzhnist i veliku vidpovidalnist vin nagorodzhenij ordenom Lenina U zhovtni 1972 roku kontr admiral V M Chernavin buv starshim pershogo pohodu strategichnogo raketonoscya K 245 komandir kapitan 2 rangu O S Afanasyev u visoki shiroti iz viplivannyam v geografichnij tochci Pivnichnogo polyusa Po marshrutu perehodu provodilosya viprobuvannya novogo navigacijnogo kompleksu a takozh vidpracovuvalisya raketni strilbi U 1974 roci V M Chernavina priznachayut nachalnikom shtabu pershim zastupnikom komanduvacha a v 1977 roci komanduvachem Pivnichnim flotom Ocinyuyuchi diyalnist Volodimira Mikolajovicha na posadi nachalnika shtabu komanduvach Pivnichnim flotom admiral flotu G M Yegorov zaznachav Visoko pidgotovlenij volovij i iniciativnij admiral Vstupivshi na posadu nachalnika shtabu pershogo zastupnika komanduvacha flotom vpevneno vlivsya v situaciyu na floti gramotno keruye upravlinnyami ta viddilami shtabu Planuvannya bojovoyi pidgotovki i pochatok navchalnogo roku shtabom flotu provedeni organizovano Pravilno organizovuye i nacilyuye diyalnist shtabu ta organiv upravlinnya na svoyechasne i yakisne vikonannya operativnih planiv pidtrimannya sil flotu u vstanovlenij bojovoyi gotovnosti pidvishennya yakisnih pokaznikiv u bojovij i politichnij pidgotovci i vdoskonalennya taktichnoyi majsternosti komandiriv z yednan flotu U 1977 roci Pivnichnij flot zaznav kompleksnogo inspektuvannya z usih pitan bojovoyi gotovnosti i bojovoyi pidgotovki inspekciyeyu MO pid kerivnictvom Marshala Radyanskogo Soyuzu K S Moskalenko U cilomu inspektuvannya projshlo zadovilno ale v deyakih pitannyah u inspekciyi buli serjozni pretenziyi Osoblivo nastorozhuvali i viklikali zanepokoyennya nizki pokazniki deyakih z yednan po raketnih torpednih strilbah i deyakih inshih pitan A oskilki Pivnichnij flot zavzhdi zajmav osoblive polozhennya v skladi VMF krayini to ministrom oboroni Marshalom Radyanskogo Soyuzu D F Ustinovim bulo prijnyato rishennya obgovoriti rezultati inspektuvannya Pivnichnogo flotu na kolegiyi MO Obgovorennya bulo duzhe suvorim dokladnim bezstoronnim U pidsumku ministrom oboroni buv danij termin dva roki na vipravlennya situaciyi z povtornim inspektuvannyam Pivnichnogo flotu v povnomu obsyazi v 1979 roci Slid skazati sho inspekciyu 1979 Pivnichnij flot vitrimav bliskuche sho bulo vidznacheno v nakazi ministra oboroni v yakomu ogoloshuvalasya podyaka vsomu kerivnictvu flotu a bagato uchasnikiv tih podij buli nagorodzheni i zaohocheni ministrom oboroni i golovoyu inspekciyi Marshalom Radyanskogo Soyuzu K S Moskalenko Z chervnya 1977 roku komanduvach Pivnichnogo flotu Admiral V M Chernavin vidigrav veliku rol u podalshomu vdoskonalenni bojovoyi gotovnosti flotu zmicnenni jogo bojovoyi potuzhnosti Pid jogo kerivnictvom v namicheni termini osvoyuvalisya i prijmalisya na ozbroyennya atomni pidvodni krejseri dizelni pidvodni chovni nadvodni korabli i litaki bilsh doskonalih proektiv vidpracovuvalisya taktichni prijomi vikoristannya zbroyi i tehniki Pivnichnomorski atomohodi postijno zdijsnyuvali pohodi u viddaleni rajoni okeanu mizhflotski perehodi pid lodami Arktiki i navkolo Afriki na Tihookeanskij flot nesli bojovu sluzhbu ne tilki v ranishe osvoyenih rajonah a j u glibinah Pivdennoyi Atlantiki i Indijskomu okeani Sili flotu uspishno brali uchast v operativno strategichnih i komandno shtabnih navchannyah v hodi yakih vidpracovuvalasya vzayemodiya flotu z vijskami Leningradskogo vijskovogo okrugu PPO krayini chastinami dalnoyi aviaciyi Baltijskogo Chornomorskogo i Tihookeanskogo flotiv U 1979 i 1980 rokah Pivnichnij flot za pidsumkami bojovoyi ta politichnoyi pidgotovki zajmav pershe misce u Vijskovo morskomu floti krayini Za velikij vnesok u pidvishennya bojovoyi gotovnosti sil flotu i vmile kerivnictvo nimi v skladnih umovah Svitovogo okeanu Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR admiralu V M Chernavina prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu U 1981 roci admiral V M Chernavin staye nachalnikom Golovnogo shtabu VMF pershim zastupnikom golovnokomanduyuchogo i chlenom Vijskovoyi radi VMF U 1985 roci jogo priznachayut golovnokomanduvachem Vijskovo morskim flotom SRSR zastupnikom ministra oboroni SRSR 1985 1992 Potim vin staye pershim Golovnokomanduvachem VMF RF 1 1992 11 1992 Do kincya 80 h rokiv v SRSR buv stvorenij potuzhnij atomnij pidvodnij raketno yadernij flot yakij osvoyiv Svitovij okean i nis bojovu sluzhbu na jogo prostorah razom z nadvodnimi korablyami i morskoyu aviaciyeyu Shodnya v okeani znahodilosya do 180 200 bojovih korabliv i suden Pid kerivnictvom admirala flotu V M Chernavina bula rozroblena i v berezni 1987 roku provedena operaciya pid kodovoyu nazvoyu Atrina yaka stala glavkomovskim debyutom Yiyi zadumom peredbachalosya potajne rozgortannya diviziyi APCh Pivnichnogo flotu v Zahidnij Atlantici z metoyu rozkrittya operativnoyi situaciyi v comu rajoni Same za chas golovuvannya Volodimira Mikolajovicha rozpavsya SRSR Vijskovo morskij flot na Baltici Pivdni Rosiyi Kaspiyi vtrativ bilshu chastinu vijskovo morskih baz infrastrukturi znachni zapasi zbroyi ta tehnichnih zasobiv Z lyutogo 1993 admiral flotu V M Chernavin spochatku buv u rozporyadzhenni golovkomu VMF RF a potim pishov u vidstavku Vin prodovzhuye gromadsku robotu na postu prezidenta Soyuzu moryakiv pidvodnikiv VMF Rosiyi Obiravsya deputatom Verhovnoyi Radi SRSR 10 go i 11 go sklikan Vin avtor knig Na morskih i okeanskih prostorah M Znanie 1987 Atomnij pidvodnij Flot u doli Rosiyi M 1997 Rozdumi pislya pohodiv i shtormiv M 1997 Borotba na komunikaciyah uroki voyen i suchasnist M Patriot 2003 U 2002 roci Verhovnij Golovnokomanduvach Zbrojnimi silami Rosijskoyi Federaciyi V V Putin nagorodiv admirala flotu V M Chernavina pismovij vdyachnistyu Ogoloshuyu Vam podyaku za zrazkove vikonannya vijskovogo obov yazku ta samoviddane sluzhinnya Batkivshini Ce vseosyazhna ocinka shlyahu dovzhinoyu v zhittya Pomer 18 bereznya 2023 roku v odnij z moskovskih likaren u 94 richnomu vici NagorodiDva Ordeni Lenina Orden Zhovtnevoyi revolyuciyi Orden Chervonogo Prapora Orden Za osobistu muzhnist Orden Chervonoyi Zirki Medal Za bojovi zaslugi Medal Zhukova Medal Veteran Zbrojnih sil SRSR Medal Za bezdogannu sluzhbu I stupenya Medal Za bezdogannu sluzhbu II stupenya Yuvilejna medal 300 rokiv Rosijskomu flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal V oznamenuvannya 100 richchya z dnya narodzhennya Volodimira Illicha Lenina Medal 20 rokiv peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Medal 30 rokiv peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Medal 40 rokiv peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr PrimitkiBoevaya chast Voenno morskoj slovar Chernavin V N M Voenizdat 1990 S 51 511 s ISBN 5 203 00174 X https govoritmoskva ru news 356362 DzherelaUshel iz zhizni poslednij glavnokomanduyushij VMF SSSR Vladimir Chernavin BELTA Procitovano 18 bereznya 2023 rokuPosilannyaSorokazherdev V V Oni sluzhili v Zapolyare Geroi Sovetskogo Soyuza Geroi Rossii 1949 2008 S 137 138 Monakov M S Rodionov B I i dr Glavnyj shtab VMF istoriya i sovremennost 1696 1997 M 1998 Chernavin Vladimir Nikolaevich Admiral flota Geroj Sovetskogo Soyuza poslednij Glavkom VMF SSSR 2 lyutogo 2016 u Wayback Machine