Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Микола Олександрович Лунін (21 серпня 1907, Одеса, Україна — 17 листопада 1970, Ленінград, РФ) — радянський офіцер ВМФ, Герой Радянського Союзу (1942), в роки німецько-радянської війни командир підводного човна 2-го дивізіону окремої бригади підводних човнів Північного флоту, капітан III рангу. Відомий непідтвердженою атакою лінкора «Тірпіц», багаторазово завищеними у звітах потопленими кораблями суперника та артилерійською атакою неозброєних норвезьких рибальських човнів.
| Микола Лунін | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Микола Олександрович Лунін | |||||||||
| Народження | 21 серпня 1907 Одеса, Російська імперія | |||||||||
| Смерть | 17 листопада 1970 (63 роки) Ленінград, СРСР | |||||||||
| Поховання | Богословське кладовище | |||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||
| Вид збройних сил |  ВМФ СРСР | |||||||||
| Рід військ | Підводні сили | |||||||||
| Освіта | Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова | |||||||||
| Роки служби | 1935—1962 | |||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||
| Звання |  Контрадмірал | |||||||||
| Командування | К-21 | |||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Лунін Микола Олександрович у Вікісховищі | ||||||||||
Біографія
Народився 21 серпня 1907 року в місті Одесі (Україна) в сім'ї службовця. Росіянин. Член ВКП (б)/КПРС з 1928 року. Закінчив середню школу і 1922 вступив до Ростовського морехідного училища імені Сєдова. По завершенні навчання спрямований на навчальне вітрильне судно «Вега», і незабаром стає його капітаном.
Довоєнна служба
У 1935 році М. О. Лунін, що мав семирічний досвід командування навчальним вітрильником, направляється до лав Військово-Морського флоту. 1937 він закінчує командирські класи навчального загону підводного плавання. З квітня 1937 по березень 1938 року — помічник командира ПЧ Щ-402 Червонопрапорного Балтійського флоту, а потім по жовтень 1938 року — командир ПЧ Щ-404 Північного флоту.
У жовтні 1938 року М. О. Лунін заарештований органами НКВД СРСР і в листопаді того ж року звільнений з кадрів ВМФ. 27 листопада 1939 року реабілітований, а 9 грудня 1939 відновлений у кадрах ВМФ з одночасним присвоєнням військового звання капітан-лейтенант. До квітня 1940 року перебував у розпорядженні командувача Північним флотом.
У квітні 1940 року М. О. Лунін приймає під своє командування новий підводний човен з молодим екіпажем (багато хто з матросів служили на першому році). До кінця 1940 року цей човен, незважаючи на «юний» вік, проходить повний курс бойової підготовки, а за кілька місяців до початку німецько-радянської війни відзначається на навчаннях Північного флоту, які проводилися в рамках союзних відносин СРСР із гітлерівською Німеччиною.
Радянсько-німецька війна
22 червня 1941 М. О. Лунін виводить «щуку» на морські комунікації недавнього союзника. Вже в перші місяці війни капітан-лейтенант М. О. Лунін проявив себе зрілим тактиком, неабияким командиром-підводником.
Тільки за один бойовий похід у листопаді 1941 року підводний човен Щ-421 (бригада підводних човнів Північного флоту), якою командував М. О. Лунін, потопила три транспорти противника.
До лютого 1942 року підводний човен Щ-421 під командуванням капітана 3-го рангу М. О. Луніна, активно діючи на ворожих комунікаціях, потопив 7 транспортів противника загальною водотоннажністю 49 тисяч тонн. По закінченню війни виявилось, що був потоплений лише один транспорт «Консул Шульте» водотоннажністю 2975 тонн.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 квітня 1942 року за успішне командування підводним човном і героїзм, проявлений у боях з німецько-фашистськими загарбниками, Миколі Олександровичу Луніну присвоєно звання Героя Радянського Союзу, з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 656). Підводний човен Щ-421 нагороджений орденом Червоного Прапора.
З 4 березня 1942 року М. О. Лунін командує крейсерським підводним човном К-21 Північного флоту. Екіпаж підводного човна провів 5 мінних постановок біля берегів противника, висадку диверсійної групи в тил ворога, виходив у Карське море на пошук німецького рейдера «Адмірал Шеєр». У квітні 1942 року екіпаж К-21 виявив і надав допомогу підводному човну Щ-402, який терпів лихо.
5 липня 1942 року К-21 під командуванням капітана 2-го рангу М. О. Луніна, прикриваючи конвої союзників, атакувала ворожий лінкор «Тірпіц», який йшов в охороні 12 бойових кораблів. Уміло маневруючи човном, М. О. Лунін пропустив над собою ворожі міноносці. Потім підводний човен ліг на бойовий курс і з дистанції 17 — 18 кабельтових справила чотириторпедний залп з кормових апаратів. Через 2 хвилини після залпу акустик доповів командиру про два вибухи. Після спливання М. О. Лунін доніс командуванню Північного флоту про зустріч з німецькою ескадрою і атаку «Тірпіца». Німецькі документи спростовують факт пошкодження «Тірпіца». Жодних підтверджень навіть спроби атаки «Тірпіца» немає.
В квітні 1943 року підводний човен Луніна атакував 4 норвезьких рибальських мотобота. Крім артилерійського вогню з човна по рибальських ботах вівся вогонь з автоматичної та стрілкової зброї. Були захоплені в полон 7 рибалок, 3 з яких загинули в полоні. Під час розстрілу мотоботів був змитий за борт червонофлотець Лабутін. Лунін не прийняв спроб його спасіння. Лабутін повернувся в СРСР в 1944 році.
Всього за роки війни Луніну зараховано потоплення 17 кораблів і суден, з яких після війни підтверджені 4: 2 транспорти, мисливець на підводні човни і неозброєний норвезький рибальський мотобот.
З кінця 1943 року капітан 1-го рангу М. О. Лунін командує дивізіоном підводних човнів Північного флоту, а в березні 1944 року стає слухачем Військово-морської академії, яку успішно закінчує в 1946 році в званні контрадмірала.
Повоєнні роки
У 1946—1950 роках був начальником штабу навчальної бригади підводних човнів, командиром навчального дивізіону підводних човнів 2-ї бригади підводних човнів 8-го ВМФ. Потім проходив службу в держприйомки:
- у 1950—1951 роках — уповноваженим з підводних кораблів групи Постійної комісії Держприйомки в Ленінграді;
- в 1951—1956 роках — уповноваженим Балтійської групи Управління держприйомки кораблів ВМФ.
З травня 1956 по січень 1957 року М. О. Лунін — командир окремої бригади підводних човнів Північного флоту, потім в 1958—1961 роках обіймав посади заступника начальника 1-го науково-дослідного інституту ВМФ, начальника 9-го управління цього інституту. З квітня 1962 контрадмірал М. О. Лунін — в запасі.
Жив у місті-герої Ленінграді (нині Санкт-Петербург), де і помер 17 листопада 1970 року. Похований на Богословському кладовищі в Санкт-Петербурзі.
Нагороди, пам'ять
Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденами Ушакова 2-го ступеня (№ 240), Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями, орденом Британської імперії 4-го ступеня, .
Микола Лунін увічнений у монументі Слави, спорудженому в одному з військових містечок Червонопрапорного Північного флоту. На згадку про нього встановлені меморіальні дошки на будівлі Ростовського морехідного училища імені Сєдова і на одній з будівель в місті Полярний Мурманської області, на будинку де він жив в 1944—1945 роках в Самарі. Ім'ям Героя названі вулиці в місті Полярному та місті-герої Одесі, проспект в Маріуполі, школа № 48 міста-героя Мурманська.
31 липня 1983 року у місті Сєвероморську (ЗАТЕ Сєвєроморськ Мурманської області) на площі Мужності відкрито пам'ятник-меморіал «Підводний човен К-21», присвячений героїчному екіпажу Червонопрапорного підводного човна, що потопив в роки радянсько-німецької війни 17 кораблів противника, і її легендарному командиру М. О. Луніну.
Примітки
- Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-морского флота» от 3 апреля 1942 года [ 11 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 24 апреля (№ 13 (172)). — С. 1.
Джерела
- Палач та фальшивий герой. Ким насправді була людина, ім'ям якої названий проспект в Маріуполі [ 12 травня 2020 у Wayback Machine.] // 0629.com.ua (рос.)
Література
- Арсенин Н. Д. Ключ от Берлина. М., 1970(рос.)
- Военные моряки и подводники XX века — Минск, 1998(рос.)
- Герасименко Д. Я., и др. Славен героями Северный флот. Мурманск, 1982(рос.)
- Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977(рос.)
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
- Зингер М. Э. Герои морских глубин. М.: Воениздат, 1959.(рос.)
- Кавалеры Золотой Звезды. — Донецк: Донбас, 1976(рос.)
- Подвиг во имя жизни. — Одесса, 1984(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola Oleksandrovich Lunin 21 serpnya 1907 Odesa Ukrayina 17 listopada 1970 Leningrad RF radyanskij oficer VMF Geroj Radyanskogo Soyuzu 1942 v roki nimecko radyanskoyi vijni komandir pidvodnogo chovna 2 go divizionu okremoyi brigadi pidvodnih chovniv Pivnichnogo flotu kapitan III rangu Vidomij nepidtverdzhenoyu atakoyu linkora Tirpic bagatorazovo zavishenimi u zvitah potoplenimi korablyami supernika ta artilerijskoyu atakoyu neozbroyenih norvezkih ribalskih chovniv Mikola LuninIm ya pri narodzhenniMikola Oleksandrovich LuninNarodzhennya21 serpnya 1907 1907 08 21 Odesa Rosijska imperiyaSmert17 listopada 1970 1970 11 17 63 roki Leningrad SRSRPohovannyaBogoslovske kladovisheKrayina SRSRVid zbrojnih sil VMF SRSRRid vijskPidvodni siliOsvitaVijskovo morska akademiya imeni M G KuznyecovaRoki sluzhbi1935 1962PartiyaKPRSZvannya KontradmiralKomanduvannyaK 21Vijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodi Lunin Mikola Oleksandrovich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lunin BiografiyaNarodivsya 21 serpnya 1907 roku v misti Odesi Ukrayina v sim yi sluzhbovcya Rosiyanin Chlen VKP b KPRS z 1928 roku Zakinchiv serednyu shkolu i 1922 vstupiv do Rostovskogo morehidnogo uchilisha imeni Syedova Po zavershenni navchannya spryamovanij na navchalne vitrilne sudno Vega i nezabarom staye jogo kapitanom Dovoyenna sluzhba U 1935 roci M O Lunin sho mav semirichnij dosvid komanduvannya navchalnim vitrilnikom napravlyayetsya do lav Vijskovo Morskogo flotu 1937 vin zakinchuye komandirski klasi navchalnogo zagonu pidvodnogo plavannya Z kvitnya 1937 po berezen 1938 roku pomichnik komandira PCh Sh 402 Chervonoprapornogo Baltijskogo flotu a potim po zhovten 1938 roku komandir PCh Sh 404 Pivnichnogo flotu U zhovtni 1938 roku M O Lunin zaareshtovanij organami NKVD SRSR i v listopadi togo zh roku zvilnenij z kadriv VMF 27 listopada 1939 roku reabilitovanij a 9 grudnya 1939 vidnovlenij u kadrah VMF z odnochasnim prisvoyennyam vijskovogo zvannya kapitan lejtenant Do kvitnya 1940 roku perebuvav u rozporyadzhenni komanduvacha Pivnichnim flotom U kvitni 1940 roku M O Lunin prijmaye pid svoye komanduvannya novij pidvodnij choven z molodim ekipazhem bagato hto z matrosiv sluzhili na pershomu roci Do kincya 1940 roku cej choven nezvazhayuchi na yunij vik prohodit povnij kurs bojovoyi pidgotovki a za kilka misyaciv do pochatku nimecko radyanskoyi vijni vidznachayetsya na navchannyah Pivnichnogo flotu yaki provodilisya v ramkah soyuznih vidnosin SRSR iz gitlerivskoyu Nimechchinoyu Radyansko nimecka vijna 22 chervnya 1941 M O Lunin vivodit shuku na morski komunikaciyi nedavnogo soyuznika Vzhe v pershi misyaci vijni kapitan lejtenant M O Lunin proyaviv sebe zrilim taktikom neabiyakim komandirom pidvodnikom Tilki za odin bojovij pohid u listopadi 1941 roku pidvodnij choven Sh 421 brigada pidvodnih chovniv Pivnichnogo flotu yakoyu komanduvav M O Lunin potopila tri transporti protivnika Do lyutogo 1942 roku pidvodnij choven Sh 421 pid komanduvannyam kapitana 3 go rangu M O Lunina aktivno diyuchi na vorozhih komunikaciyah potopiv 7 transportiv protivnika zagalnoyu vodotonnazhnistyu 49 tisyach tonn Po zakinchennyu vijni viyavilos sho buv potoplenij lishe odin transport Konsul Shulte vodotonnazhnistyu 2975 tonn Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 3 kvitnya 1942 roku za uspishne komanduvannya pidvodnim chovnom i geroyizm proyavlenij u boyah z nimecko fashistskimi zagarbnikami Mikoli Oleksandrovichu Luninu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 656 Pidvodnij choven Sh 421 nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora Z 4 bereznya 1942 roku M O Lunin komanduye krejserskim pidvodnim chovnom K 21 Pivnichnogo flotu Ekipazh pidvodnogo chovna proviv 5 minnih postanovok bilya beregiv protivnika visadku diversijnoyi grupi v til voroga vihodiv u Karske more na poshuk nimeckogo rejdera Admiral Sheyer U kvitni 1942 roku ekipazh K 21 viyaviv i nadav dopomogu pidvodnomu chovnu Sh 402 yakij terpiv liho 5 lipnya 1942 roku K 21 pid komanduvannyam kapitana 2 go rangu M O Lunina prikrivayuchi konvoyi soyuznikiv atakuvala vorozhij linkor Tirpic yakij jshov v ohoroni 12 bojovih korabliv Umilo manevruyuchi chovnom M O Lunin propustiv nad soboyu vorozhi minonosci Potim pidvodnij choven lig na bojovij kurs i z distanciyi 17 18 kabeltovih spravila chotiritorpednij zalp z kormovih aparativ Cherez 2 hvilini pislya zalpu akustik dopoviv komandiru pro dva vibuhi Pislya splivannya M O Lunin donis komanduvannyu Pivnichnogo flotu pro zustrich z nimeckoyu eskadroyu i ataku Tirpica Nimecki dokumenti sprostovuyut fakt poshkodzhennya Tirpica Zhodnih pidtverdzhen navit sprobi ataki Tirpica nemaye V kvitni 1943 roku pidvodnij choven Lunina atakuvav 4 norvezkih ribalskih motobota Krim artilerijskogo vognyu z chovna po ribalskih botah vivsya vogon z avtomatichnoyi ta strilkovoyi zbroyi Buli zahopleni v polon 7 ribalok 3 z yakih zaginuli v poloni Pid chas rozstrilu motobotiv buv zmitij za bort chervonoflotec Labutin Lunin ne prijnyav sprob jogo spasinnya Labutin povernuvsya v SRSR v 1944 roci Vsogo za roki vijni Luninu zarahovano potoplennya 17 korabliv i suden z yakih pislya vijni pidtverdzheni 4 2 transporti mislivec na pidvodni chovni i neozbroyenij norvezkij ribalskij motobot Z kincya 1943 roku kapitan 1 go rangu M O Lunin komanduye divizionom pidvodnih chovniv Pivnichnogo flotu a v berezni 1944 roku staye sluhachem Vijskovo morskoyi akademiyi yaku uspishno zakinchuye v 1946 roci v zvanni kontradmirala Povoyenni roki U 1946 1950 rokah buv nachalnikom shtabu navchalnoyi brigadi pidvodnih chovniv komandirom navchalnogo divizionu pidvodnih chovniv 2 yi brigadi pidvodnih chovniv 8 go VMF Potim prohodiv sluzhbu v derzhprijomki u 1950 1951 rokah upovnovazhenim z pidvodnih korabliv grupi Postijnoyi komisiyi Derzhprijomki v Leningradi v 1951 1956 rokah upovnovazhenim Baltijskoyi grupi Upravlinnya derzhprijomki korabliv VMF Z travnya 1956 po sichen 1957 roku M O Lunin komandir okremoyi brigadi pidvodnih chovniv Pivnichnogo flotu potim v 1958 1961 rokah obijmav posadi zastupnika nachalnika 1 go naukovo doslidnogo institutu VMF nachalnika 9 go upravlinnya cogo institutu Z kvitnya 1962 kontradmiral M O Lunin v zapasi Zhiv u misti geroyi Leningradi nini Sankt Peterburg de i pomer 17 listopada 1970 roku Pohovanij na Bogoslovskomu kladovishi v Sankt Peterburzi Nagorodi pam yatNagorodzhenij dvoma ordenami Lenina troma ordenami Chervonogo Prapora ordenami Ushakova 2 go stupenya 240 Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya Chervonoyi Zirki medalyami ordenom Britanskoyi imperiyi 4 go stupenya Anotacijna doshka na prospekti Lunina v Mariupoli Mikola Lunin uvichnenij u monumenti Slavi sporudzhenomu v odnomu z vijskovih mistechok Chervonoprapornogo Pivnichnogo flotu Na zgadku pro nogo vstanovleni memorialni doshki na budivli Rostovskogo morehidnogo uchilisha imeni Syedova i na odnij z budivel v misti Polyarnij Murmanskoyi oblasti na budinku de vin zhiv v 1944 1945 rokah v Samari Im yam Geroya nazvani vulici v misti Polyarnomu ta misti geroyi Odesi prospekt v Mariupoli shkola 48 mista geroya Murmanska 31 lipnya 1983 roku u misti Syeveromorsku ZATE Syevyeromorsk Murmanskoyi oblasti na ploshi Muzhnosti vidkrito pam yatnik memorial Pidvodnij choven K 21 prisvyachenij geroyichnomu ekipazhu Chervonoprapornogo pidvodnogo chovna sho potopiv v roki radyansko nimeckoyi vijni 17 korabliv protivnika i yiyi legendarnomu komandiru M O Luninu PrimitkiUkaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii zvaniya Geroya Sovetskogo Soyuza nachalstvuyushemu sostavu Voenno morskogo flota ot 3 aprelya 1942 goda 11 listopada 2021 u Wayback Machine Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1942 24 aprelya 13 172 S 1 DzherelaPalach ta falshivij geroj Kim naspravdi bula lyudina im yam yakoyi nazvanij prospekt v Mariupoli 12 travnya 2020 u Wayback Machine 0629 com ua ros LiteraturaArsenin N D Klyuch ot Berlina M 1970 ros Voennye moryaki i podvodniki XX veka Minsk 1998 ros Gerasimenko D Ya i dr Slaven geroyami Severnyj flot Murmansk 1982 ros Geroi Sovetskogo Soyuza Voenno Morskogo Flota 1937 1945 M Voenizdat 1977 ros Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 ros Zinger M E Geroi morskih glubin M Voenizdat 1959 ros Kavalery Zolotoj Zvezdy Doneck Donbas 1976 ros Podvig vo imya zhizni Odessa 1984 ros