На пле чах гіга нтів сто ячи на пле чах гіга нтів ка рлики на пле чах ве летнів лат nanos gigantum humeris insidentes кр

«На пле́чах гіга́нтів», «сто́ячи на пле́чах гіга́нтів», «ка́рлики на пле́чах ве́летнів» (лат. nanos gigantum humeris insidentes) — крилата фраза й розгорнута метафора, фразеологізм, що позначає загальну правило спадкоємності в науці або мистецтві: «нові досягнення з опорою на відкриття попередніх діячів».

Седаліон (слуга) на плечах сліпого гіганта Оріона показує шлях своєму хазяїну

Творець

Цей вислів довго використовувався протягом історії. Автором найчастіше вважають ^[en]. Загальновизнаний вислів відомий не безпосередньо від вигадника, а зі слів Іоанна Солсберійского. У 1159 році він писав у своїй праці «Металогіка»:

	Бернар Шартрський порівнював нас із гномами, що сиділи на плечах велетнів. Він вказав, що ми бачимо більше і далі, ніж наші попередники, не тому, що в нас кращий зір чи більший зріст, а тому що гіганти нас підняли й піднесли на висоту їхнього зросту...
— Бернар Шартрський (у викладі Іоана Солсберійського)

Однак згідно з відомостями, наведеними Умберто Еко, давніше вживання цієї фрази належить Прісціану, пізніше процитованого середньовічним богословом ^[en].

На висловлювання Бернара Шартрського звернув увагу не тільки Іоанн Солсберійський, а й інші сучасники. Зокрема, італійський талмудист ^[en] у своїх ^[de]» хоча й не згадував Бернара Шартрського безпосередньо, але очевидно спирався на його слова: «Хто бачить далі — карлик чи велетень? Звичайно, велетень, адже його очі розташовані вище, ніж у карлика. Але якщо карлик перебуває на плечах велетня, то хто бачить далі?».

Зображенням до вислову Бернара Шартрського стали вітражі південного трансепта Шартрського собору. Південний портал собору, побудований між 1224 і 1250 роками, використовує у своєму оформленні сюжетні мотиви Нового Заповіту з центральною композицією, присвяченою Страшному суду. У високих аркових отворах під великою трояндою обабіч від пресвятої Діви Марії з немовлям зображені чотири головні пророки Старого Завіту (Ісая, Єремія, Єзекіїль і Даниїл), як гігантські фігури, що займають більшу частину вітража, а чотири євангелісти Нового Завіту (Матвій, Марк, Лука й Іоанн), зображені в реалістичній манері, сидять на їхніх плечах, немов звичайні люди або діти. За задумом художника чітко читається християнська метафора: євангелісти хоча й менші за розміром, але «бачать і знають більше», ніж юдейські пророки (оскільки вони вже бачили на власні очі того Месію, якого передбачили та очікували четверо старозаповітних «гігантів»).

Історія висловлювання

Ніколя Пуссен, «Сліпий Оріон шукає Сонце», 1658

Поступово метафора Бернара Шартрського увійшла в ширший обіг, найчастіше без згадки автора. Причому далеко не всі висловлювалися однозначно схвально. Зокрема, Хуан Луїс Вівес у своєму трактаті «Про навчання» помічав майже з роздратуванням, що порівняння з карликами на плечах у велетнів — «...неправильно й нерозумно кимось придумане порівняння, якому багато хто приписує велику глибину».

Полеміка навколо старої метафори про спадкоємність у культурі виникла також в Англії — особливо після того, як в 1690 році ^[en], родич і покровитель Джонатана Свіфта, опублікував публіцистичну відповідь Фонтенелю, що називалася «Про древнє й сучасне навчання» (англ. Of Ancient and Modern Learning). У цьому тексті Темпл повернувся до старої метафори, яка незабаром викликала вельми велике обговорення в лондонському часописі про поєднання стародавнього та нового в пізнанні. Повторюючи стару думку Бернара Шартрського, Темпл очевидно звузив її сенс, помітивши, що сучасна людина — це карлик, який «стоїть на плечах гігантів», і, пояснюючи цю тезу, уточнив, що стародавні вчені й письменники вже мали чіткі уявлення про природу, а сучасна людина тільки показує або уточнює це уявлення. Через думки Темпла метафора про карликів і велетнів увійшла в повсякденний розмовний побут, перемістившись звідти не тільки у твори Свіфта (зокрема, «Мандри Гуллівера», де мала майже прямий вигляд, який утворює основну лінію сюжету), а й інших письменників.

Щоправда, згодом (і до сьогодні) найбільш відомим випадком застосування цитати стало аналогічне зауваження Ісаака Ньютона, зроблене в приватному листі Роберту Гуку в 1676 році. Згадавши в разом Рене Декарта й свого адресата, Ньютон сказав про свої досягнення: «Якщо я бачив далі інших, то це тому, що стояв на плечах гігантів». На перший погляд, ці слова виглядають як скромність вченого, який не бажає занадто показувати власну перевагу. Так їх зазвичай і розуміли. Однак деякі дослідники тлумачать слова Ньютона не в прямому сенсі, а як гострі іронічні вислови, головним бажанням і підтекстом яких стало бажання якомога болючіше вразити свого постійного суперника і повсякчасного опонента Гука — горбаня, який переживав через свій малий зріст.

Див. також

Примітки

MacGarry, Daniel Doyle, ed. (1955). The Metalogicon of John Salisbury: A Twelfth-century Defense of the Verbal and Logical Arts of the Trivium. Translated by MacGarry, Daniel Doyle. Berkeley: University of California Press. p. 167
Merton, Robert K. (1993). On the Shoulders of Giants. A Shandean Postscript. The Post-Italianate Edition. With a Foreword by Umberto Eco. University of Chicago Press. p. XIV.
. «Естетика Ренесансу». — Москва, «Мистецтво" 1981 р., т. 1
Ісаак Ньютон, з листа Роберту Гуку, 5 лютого 1676 р.
Карцев В. П. Ньютон. — М.: Молода гвардія, 1987. — Життя чудових людей. Вип. 684. — Частина V, гл. «Ефір».
Ньютон, якого ми не знали//Техніка — молоді. — 1989. — №1.

Хоча може бути й таке, що ця думка прийшла до нього самостійно

Джерела

Жак Ле Гофф. «Інтелектуали в середні століття». - СПб.: Вид-во С.-Петерб. ун-ту, 2003. — 160 с.
^[ru]. «На плечах гігантів». — London: BBC-book, 2005.
Олександр Шишков. «На плечах гігантів». Нариси інтелектуальної культури західноєвропейського Середньовіччя. V—XIV ст. - М.: Університетська книга Серія:Humanitas. 2016.
Карлики на плечах гигантов // История знаменитых цитат. — М. : Азбука-Аттикус, 2018. — С. 222—223. — .

[1] MacGarry, Daniel Doyle, ed. (1955). The Metalogicon of John Salisbury: A Twelfth-century Defense of the Verbal and Logical Arts of the Trivium. Translated by MacGarry, Daniel Doyle. Berkeley: University of California Press. p. 167

[2] Merton, Robert K. (1993). On the Shoulders of Giants. A Shandean Postscript. The Post-Italianate Edition. With a Foreword by Umberto Eco. University of Chicago Press. p. XIV.

[4] . «Естетика Ренесансу». — Москва, «Мистецтво" 1981 р., т. 1

[5] Ісаак Ньютон, з листа Роберту Гуку, 5 лютого 1676 р.

[кн2-6] Карцев В. П. Ньютон. — М.: Молода гвардія, 1987. — Життя чудових людей. Вип. 684. — Частина V, гл. «Ефір».

[7] Ньютон, якого ми не знали//Техніка — молоді. — 1989. — №1.

[3] Хоча може бути й таке, що ця думка прийшла до нього самостійно