Успі ння Пресвятої Богородиці грец Κοίμησις Θεοτόκου Koímēsis Theotokou лат Dormitio Mariae церк слов Ѹ спе нїе бц ы ден

Успі́ння Пресвятої Богородиці (грец. Κοίμησις Θεοτόκου, Koímēsis Theotokou; лат. Dormitio Mariae; церк.-слов. Ѹ҆спе́нїе бцⷣы) — день закінчення земного життя святої Діви Марії, матері Ісуса Христа, яке відзначається 15 серпня. За традицією, що походить з церковнослов'янської мови, називається успінням, а не смертю. За переказами цього дня апостоли зібралися в Єрусалимі для прощання і поховання Богородиці. У римо-католицькій церкві того ж дня святкують урочистість Внебовзяття Діви Марії, події що відбулася відразу після Успіння. Інша назва — Перша Пречиста, Успення.

Успіння Пресвятої Богородиці
Успіння Пресвятої Богородиці Ікона Успення Ель Греко, XVI століття (Успенський собор, Ермуполіс).
Інші назви	Перша Пречиста
Ким святкується	Східне християнство
Дата	15 серпня
Успіння Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі

Опис

Успіння і Внебовзяння Марії (Італія, 1370)

Немає історичних даних, як довго Марія ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано.

Після П'ятидесятниці Діва Марія перебувала в Єрусалимі близько 10 років. Подальше життя Богоматері описане тільки в апокрифічних джерелах, що не увійшли в Біблію і не мають догматичного авторитету. Зокрема «Слово святого Івана Богослова про Успіння Пресвятої Богородиці» кін. V — поч. VI ст. що зберігається в Національній бібліотеці Франції.

Під час гоніння Ірода на юну церкву Христову (Дії 12:1–3), Пресвята Діва Марія разом з апостолом Іваном Богословом в 43 році пішла в Ефес (на західному узбережжі Малої Азії), в якому проповідувати Євангеліє випав жереб апостолу Івану Богослову. Молилась і займалась рукоділлям, і відвідувала місця, які стосуються земного життя її Сина, що рано пішов з життя. Вона була також на Кіпрі у святого Лазаря Чотириденного, який був там єпископом, і на Святій Горі Афонській, про яку, як каже святий , Матір Божа пророчо сказала: «Це місце буде Мені в жереб, даний Мені від Сина і Бога Мого. Я буду Заступниця місцю цьому і Богу молитимусь за нього».

Передання про тілесне піднесення Богоматері на Небо поділяють християни і православної, і католицької Церков. Відсутній у Православ'ї урочистий момент увінчання (коронування) Діви Марії як «Цариці Небесної» Ісусом Христом — улюблений сюжет західного релігійного мистецтва живопису. Успінню Пресвятої Богородиці посвячено багато храмів в Україні, починаючи з ХІ ст. і аж до наших днів, зокрема: Успенський собор Києво-Печерської лаври, собор Успіння Пресвятої Богородиці у Володимирі, Успенський собор в Галичі, Успенський собор Єлецького монастиря в Чернігові, храм Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі, Успенська церква на Руській, Латинський кафедральний собор у Львові, та Успенський собор Почаївської лаври, .

Символічно, що Успіння — останнє дванадцяте свято православного (завершується 31 серпня). А першим дванадесятим святом нового року є Різдво Пресвятої Богородиці (8 вересня).

Основу свята Успіння творять священна традиція церкви від апостольських часів, , постійна віра церкви та одностайна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства, але в Євангелії про цю подію немає свідчень.

Свято Успіння належить до найстарших Богородичних свят. Святкування його почалося в Єрусалимі невдовзі після собору в Ефесі (431 р.). Первинне святкування пам'яті Успіння під впливом Ефеського собору наголошувало радше привілей її Богоматеринства і тому звалося «Свято Марії-Богоматері». В одній з похвальних бесід на честь преподобного Теодосія Великого (†529) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 15 серпня «Пам'ять Богородиці», тобто пам'ять її Успіння. У Сирії в п'ятому столітті це свято мало назву «Пам'ять Блаженної».

Аж у VI столітті свято отримує свою теперішню назву: «Успіння Пресвятої Богородиці». У перших віках не всі Церкви Сходу святкували Успіння одночасно. Олександрійський патріарх Теодосій (†567) приписав святкувати Успіння 6 січня, а свято її Внебовзяття 9 серпня. Ефіопська церква і сьогодні 6 січня святкує «Успіння тіла нашої Чистої, Святої, Славної Богородиці Діви Марії», а 9 серпня «Вознесіння тіла нашої Діви Марії, Богородиці на небо». Вірменська церква святкує Успіння в неділю між 12 і 18 серпня. Інші церкви святкували його 18 серпня. Цісар Маврикій (582–602) поширив свято Успіння на цілу візантійську державу і наказав святкувати його 15 серпня, бо того дня він здобув перемогу над персами.

Іконографія

На ліжку^[] зоображена Присвята богородиця. Переважно вимальовують в чорному одязі що ясоцізується^[] з смертю. Ці перекази лягли в основу іконографічної традиції: зазвичай Богородицю зображують на ложі в оточенні 11 або 12 апостолів на чолі з Петром і Павлом, позад неї — фігуру Ісуса Христа, який тримає на руках душу Діви Марії у вигляді дитини.

Див. також

Різдво Богородиці, або Друга Пречиста
Введення Діви Марії, або Третя Пречиста

Примітки

. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 13 серпня 2012.

Зауваження

Деякими православними церквами святкується 15 (28) серпня за юліанським календарем, зокрема Єрусалимською, Російською, Сербською, Грузинською, Польською і Македонською православними церквами.

Джерела

Бурій В. М. Народно-православний календар / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2009.
Скабалланович М. Успение Пресвятой Богородицы. — К., 2004.
Рашковский Е. Б. С высоты Востока… — М., 1993. — С. 71—77. (рос.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Успіння Пресвятої Діви Марії

http://www.calendarium.com.ua/ua/uspinnya_presvyatoi_bogoroditsi

Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[2] . Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 13 серпня 2012.

[1] Деякими православними церквами святкується 15 (28) серпня за юліанським календарем, зокрема Єрусалимською, Російською, Сербською, Грузинською, Польською і Македонською православними церквами.