Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ро зпад А встро Уго рської імпе рії значна геополітична подія що відбулася в результаті загострення внутрішніх соціальни

Розпад Австро-Угорщини

Розпад Австро-Угорщини

Ро́зпад А́встро-Уго́рської імпе́рії — значна геополітична подія, що відбулася в результаті загострення внутрішніх соціальних-економічних та міжетнічних протиріч, наслідком чого стало припинення існування однієї з наймогутніших імперій Європи. Приводом до дезінтеграційних процесів стали Перша світова війна, поганий врожай та економічна криза.

Розпад Австро-Угорщини
image
Дата 17 жовтня 1918 – 4 червня 1920
Місце image Австро-Угорщина
image Медіафайли у Вікісховищі
image
Австро-Угорщина. 1878–1918 роки: 1. Богемське королівство, 2. Герцогство Буковина, 3. Герцогство Каринтія, 4. Герцогство Крайна, 5. Королівство Далмація, 6. Королівство Галичини та Володимирії, 7. Австрійське Примор'є, 8. Князівство Нижня Австрія, 9. Маркграфство Моравія, 10. Герцогство Зальцбург, 11. Князівство Верхньої і Нижньої Сілезії, 12. Герцогство Штирія, 13. Графство Тіроль, 14. Князівство Верхня Австрія, 15. Форарльберґ, 16. Угорське королівство, 17. Королівство Хорватія і Славонія, 18. Кондомініум Боснія і Герцеговина.

17 жовтня 1918 р. розірвали унію з Австрійською імперією і проголосили незалежність країни, 28 жовтня постала Чехословаччина, 29 жовтня — Держава Словенців, Хорватів і Сербів, 1 листопада — на українських етнічних землях Австро-Угорщини почали перебирати владу представники Української Держави, 11 листопада розпочалася історія Польської Республіки. Також під час розпаду імперії виникали й інші державні утворення — Гуцульська Республіка, Команчанська Республіка, Лемко-Русинська Республіка, Республіка Прекмур'я, Угорська Радянська Республіка, Словацька Радянська Республіка, Тарнобжезька республіка, Республіка Фіуме.

Окремі коронні землі повністю, або частково відійшли до вже існуючих, або новостворених держав. Юридично розпад Австро-Угорської імперії було оформлено Сен-Жерменським мирним договором з Австрією, та Тріанонським договором з Угорщиною.

Причини

Імперія Габсбургів, що займала велику територію в Європі, включала близько 20 народів. На початку XX ст. сильно ослабла внаслідок півсторічних національних суперечок і конфліктів практично у всіх регіонах. У Королівстві Галичини та Володимирії протистояли поляки та українці, в Трансильванії — румуни та угорці, в Сілезії — чехи та німці, в Закарпатті — угорці й русини-українці, боснійці, серби й хорвати боролися за незалежність на Балканах.

Хід подій

У січні-лютому 1918 року по країні прокотилася хвиля страйків. Основні вимоги: перемир'я з Росією на будь-яких умовах, проведення демократичних реформ, поліпшення постачання продовольства.

Загальні страйки початку року, нестача харчів і поширення революційних ідей негативно позначилися на австро-угорській армії і врешті-решт остаточно деморалізували її. Першим збройним повстанням у військово-морському флоті Австро-Угорщини було Которське. Воно розпочалося 1 лютого 1918 року в Которскій затоці на Адріатиці. Повстання почалося з бунту на крейсері «Санкт-Георг», пізніше до повстанців приєдналися екіпажі ще 42 суден і робітники порту. Повстали здебільшого матроси, які належали до національних меншин імперії — словенці, серби, хорвати, угорці. Керували ними Ф. Раш, М. Брнічевич, А. Грабар і Є. Шишгорич. На суднах створювалися ревкоми. Повстанці вимагали негайного укладання миру з Росією на її умовах — тобто самовизначення народів Австро-Угорщини. 3 лютого з військово-морської бази Пула до бухти підійшли кілька підводних човнів, суходолом до порту була перекинута піхота. Того ж дня повстання було придушено, близько 800 осіб заарештували, а всіх її керівників розстріляли.

На сході ситуація склалася ще гірше. Незважаючи на заяви австро-угорських політиків про безперспективність походу на Україну австрійська армія продовжила наступ. 3 березня 1918 року був підписаний сепаратний мирний договір з УНР і ще кілька господарсько-економічних договорів, а 29 квітня Центральна Рада була замінена урядом Скоропадського. Тим часом в Галичині на хвилі зближення імперії з УНР активізувалися місцеві українці, які 16 липня провели загальнонаціональний з'їзд у Львові.

1 травня по всій Австро-Угорщині прокотилася хвиля масових демонстрацій. 5 травня німці спіймали та розстріляли 18 австрійських солдатів, які пропагували революцію. Того ж місяця в глибокому тилу імперії в місті Румбурк було придушено повстання місцевого гарнізону. 17 червня у Відні стався голодний бунт, а 18 червня — загальний страйк через голод, який швидко набув політичного характеру.

Робітники вимагали припинення війни і негайного укладання миру без анексій і контрибуцій. До австрійських робітників приєдналися металісти Будапешта, які зажадали демілітаризації підприємств. Це викликало хвилю страйків пролетарської солідарності в усій Угорщині. Згодом у Будапешті виникла перша в Угорщині Рада робітничих депутатів, після чого виникли Ради у Відні та інших промислових містах імперії. 22 червня на скликаній в Санкт-Пельтені конференції робітничих Рад Нижньої Австрії були представлені 28 місцевих Рад. Однак більшість робітничих Рад опинилися під сильним впливом реформістів. За закликом лідерів Соціал-демократичної партії після невеликих поступок з боку уряду (встановлення за рахунок держави надбавок до заробітної плати) робітники припинили загальний страйк.

Тим не менш внутрішньополітичне становище Габсбурзької імперії продовжувало залишатися напруженим. На кінець червня після провалу наступу на південь від Тренто, який коштував Австро-Угорщині понад 100 тисяч вбитими, пораненими і полоненими, правлячі кола зневірилися. Уряд Ернста Зайдлера був змушений піти у відставку. Новий глава уряду Макс Гусарек не поступався за своєю реакційністю Зайдлеру, але був більш гнучким політиком. Він запросив лідерів Соціал-демократичної партії увійти до складу кабінету, а коли останні відхилили його пропозицію, здійснив спробу створити коаліційний кабінет за участі представників парламентських партій пригнічених народів — чехів, південних слов'ян, українців та ін. Але й ця спроба закінчилась невдачею: діячі національних партій, розуміючи, що загибель імперії неминуча, відмовилися вступити до уряду.

Найбільш революційно були налаштовані солдати слов'янських та інших пригнічених народів. Вони ухилялися від служби, кидали зброю і розходились по домівках. 20 серпня 1918 року в Могилеві-Подільському відбулося чергове повстання солдатів, причиною якого став наказ про відправку на Італійський фронт, де останнім часом тривали запеклі бої. Того ж дня після 12-годинної битви повстання було придушено, а вцілілі повстанці втекли до партизанів. У вересні того ж року відбулося повстання австро-угорських військ в Одесі. Причина — наказ про відправку на Балканський фронт. З середини жовтня у Відні почали виникати солдатські Ради, а комуністи та анархісти почали зводити барикади.

Різко посилився селянський рух, особливо в національних районах. У Далмації, Істрії та Хорватському Примор'ї селяни перестали виконувати кабальні обов'язки по відношенню до поміщиків і сплачувати податки. У Боснії та Герцеговині напівкріпосні селяни — кмети — нападали на місцеві органи австрійського управління, знищували боргові зобов'язання, припиняли роботу на поміщиків. У Мораваці, Дебельячі, Волошинові, Зренянині, Новому Саді та деяких інших місцях Воєводини селяни розділили поміщицьку землю і взяли владу в свої руки, створивши народні віча. Сильний селянський рух розгорнувся також в Галичині, Словаччині та Буковині, де масова боротьба селян за землю поєднувалася з боротьбою за національне визволення. У ряді районів Крайни, Хорватії та Славонії, зокрема в місті Вуковар та його околицях, повсталі селяни і «зелені» вигнали поміщиків, жандармерію і австро-угорську адміністрацію.

Буржуазно-демократична революція і занепад імперії

14 жовтня 1918 року в Чехії спалахнув загальний політичний страйк. Його розпочали празькі робітники на знак протесту проти розпорядження імперського уряду про вивезення з Чехії до Австрії запасів вугілля та продовольства. Загальний політичний страйк робітничого класу мав вирішальне значення для створення Чехословацької держави. На численних мітингах, що проходили в Чехії та Словаччині, приймалися рішення про необхідність повалення монархії Габсбургів і проголошення незалежної Чехословацької республіки. По суті це було початком національної буржуазно-демократичної революції.

Імператор Карл I, намагаючись утримати владу над Чехією, видав 16 жовтня маніфест про перетворення Австрії на союз національних держав і про надання чехам та іншим народам національної автономії. Того ж дня угорський прем'єр-міністр Шандор Векерле оголосив у парламенті про скасування дуалістичної системи і про перехід Угорщини до персональної унії з австрійською короною. Іштван Тиса вимагав збереження вірності німецькому союзнику і закликав до продовження війни до укладення спільного миру.

Однак частина угорської політичної еліти вже намагалася знайти заступництво у переможців. 17 жовтня лідер угорської «Партії незалежності і 1848 року» Міхай Карої, виступаючи в угорському парламенті, закликав до відставки уряду Векерле, відокремлення від Австрії, оголошенню про незалежність і перехід Угорщини на бік Антанти. При цьому мешканці угорських володінь у Хорватії і Трансильванії повинні були «відмовитися від надмірного шовінізму». У відповідь румунські депутати відмовилися визнати право угорського уряду виступати від імені Трансильванії. 19 жовтня у Львові було проголошено створення Західно-Української Центральної Ради, члени якої (українські депутати Рейхсрату і представники українських партій) вимагали створення Західноукраїнської держави і передачі влади австрійськими чиновниками.

20 жовтня у Відні була отримана нота від Президента США Вудро Вільсона з відмовою розпочати переговори про мир. В ній не йшла мова про «14 пунктів», оскільки американський уряд вже визнав незалежність Чехословаччини та КСХС. Антанта вимагала капітуляції і створення «Дунайської федерації» на базі дуалістичної монархії.

25 жовтня після звісток про початок наступу Антанти і про повстання в армійських частинах уряд Векерле подав у відставку. Того ж дня в Будапешті була створена Угорська рада на чолі з Міхаєм Карої, до складу якої увійшли також радикали на чолі з і кілька соціал-демократів. Національна рада висунула вимогу незалежності Угорщини, розриву союзу з Німеччиною, укладання негайного миру і відкликання військ із фронтів.

Як і у 1848 році, угорці проголошували свободу для себе. Всім «неугорським народам» Транслейтанії було обіцяно право на самовизначення, але лише в рамках «територіальної цілісності Угорщини». Останнє, зокрема, передбачало, що вихід до Адріатичного моря (хорватський Фіуме і сухопутний шлях до нього) повинен був залишитися в руках Угорщини.

Лідери Національної ради чудово розуміли, що легітимність їх зазіхань на Словаччину і Хорватію виходить з унії 1867 року. Тому як гарантію територіальної цілісності Транслейтанії в Будапешті все ще розглядали імператора Карла I. 29 жовтня імператор призначив нового угорського прем'єра — графа Яноша Гадіка, і Національна рада вступила з ним та з імператорською делегацією в переговори про майбутню форму національного устрою.

Користуючись паралічем державної влади, робітники найбільших заводів Будапешта поступово озброювались. 27 жовтня на нараді лідерів робітників з керівництвом лівих соціал-демократів було призначено збройне повстання на 4 листопада. Однак все сталося набагато раніше.

28 жовтня біля поліція розстріляла багатотисячну демонстрацію, що рухалася до резиденції ерцгерцога , де відбувалися переговори між прем'єром, імператорськими емісарами та представниками Національної ради. У відповідь на це 29-30 жовтня пройшли ще більш масові демонстрації. Натовпи робітників, солдатів гарнізону і міських жителів вимагали відставки уряду Яноша Гадіка, розриву з монархією і проголошення республіки. Спроба військового коменданта Будапешта генерала роззброїти найбільш революційні частини гарнізону лише спровокувала бунт: повсталі солдати 32-го піхотного полку захопили Східний вокзал і ешелони зі зброєю та боєприпасами. До них тут же приєдналися робітники, які почали озброюватись трофеями.

Кинуті на придушення заколоту частини відмовлялися стріляти, і в ніч на 31 жовтня повстанці захопили вокзали, пошту і телеграф, а також гарнізонні казарми і ряд урядових установ. Із тюрем були звільнені політичні в'язні. Того ж дня солдати увірвалися до приміського особняка Іштвана Тиси і розстріляли колишнього прем'єра, з яким асоціювалися всі біди війни. У Будапешті було оголошено загальний страйк, місто фактично перейшло під контроль повстанців.

В цих умовах Національна рада припинила переговори з урядом і 1 листопада оголосила про перехід влади в свої руки. Вона привітала народ з перемогою революції і закликала солдатів повернутися в казарми. Лідери соціал-демократів підтримали нову владу, Ради робітничих депутатів були визнані органами економічного управління при Національній раді. 2 листопада будапештські Ради змусили робітників скласти зброю.

3 листопада у Чернівцях відбулися народні збори, які вимагали приєднання Північної Буковини до ЗУНР.

5 листопада у Будапешті Карл I був скинутий з угорського престолу, хоча сам він склав із себе повноваження 13 листопада, не відрікшись від престолу. Угорський уряд очолив Міхай Карої. 16 листопада влада Габсбургів була офіційно повалена і Угорщина проголошена республікою.

Розпад Австро-Угорської імперії вплинув на революційний рух в Австрії. Буржуазні партії спільно з лідерами Соціал-демократичної партії домовилися про створення парламентського блоку для формування тимчасових органів влади. 21 жовтня 1918 року депутати австрійського парламенту оголосили себе Тимчасовим національними зборами. Соціал-демократична партія поспішила заявити, що цим актом «зроблено перший крок до утворення німецько-австрійської народної держави», хоча Національні збори навіть не поставили питання про ліквідацію монархії Габсбургів.

27 жовтня уряд Макса Гуссарека був замінений урядом Гайнріха Ламмаша, який мав давні зв'язки з представниками держав Антанти і тому вважався найбільш підходящим для ведення переговорів про перемир'я. Але народні маси не хотіли задовольнятися такими перестановками. 30 жовтня у Відні був оголошений загальний страйк. Під республіканськими гаслами стихійно виникла багатотисячна демонстрація, головною силою якої були робітники. Правлячі кола, щоб виграти час і заспокоїти робітників, пішли на утворення коаліційного уряду з представників буржуазних партій і соціал-демократів. Посаду канцлера обійняв один з видатних лідерів австрійської соціал-демократії Карл Реннер. Міністром закордонних справ став Віктор Адлер. 3 листопада у , поблизу Падуї, було підписано перемир'я з Антантою, яке передбачало демобілізацію і розформування армії (за винятком 20 дивізій), передачу союзникам значної частини військового майна, річкового та морського флотів Австро-Угорщини.

12 листопада 1918 Карл I зняв з себе повноваження імператора Австрії та Богемії, хоча офіційно не відрікся від престолу. Того ж дня Парламент скасував монархію і Палату Лордів та проголосив Австрійську імперію Республікою Німецька Австрія і частиною Веймарської республіки, що автоматично спричинило розрив унії і ліквідацію Австро-Угорської імперії.

Наслідки

Після Першої світової війни територія Австро-Угорщини площею 676615 км² була поділена між її сусідами та новоствореними державами. Повний занепад імперії не входив у повоєнні плани Антанти, і та негативно сприйняла його. Франція, США і Велика Британія з прикрістю поставились до того, що відбулося. Створення нових держав також не сподобалося Заходу, на думку якого імперія служила захисним кордоном у Східній Європі, оберігаючи Західну Європу від Росії та Туреччини. Болісно відреагувала Італія на виникнення КСХС, потенційного суперника в регіоні. Але в розпаді імперії для Антанти були й плюси. Тепер Австро-Угорщина не перекривала шлях на Балкани, звідки можна було проникнути до ослаблої та занепалої Османської імперії та Близький Схід. Антанта в особі відновленої Польщі знайшла стратегічного союзника в східній частині Європи. 28 червня 1919 року сформувалася Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин, за якою Франція та Велика Британія, а також їх союзники встановили свою гегемонію практично над усією Європою.

Після розпаду Австро-Угорщини необхідно було підписати договір з кожною з виниклих на її території країн. 10 вересня 1919 року в місті Сен-Жермен поблизу Парижа був підписаний Сен-Жерменський договір з Німецькою Австрією. За цим договором Австрія повинна була визнати розпад Австро-Угорщини і незалежність нових держав, а також погодитися зі сформованими кордонами. З боку країн Антанти в свою чергу визнавалася незалежність Австрійської Республіки, проголошеної ще 12 листопада 1918 року. Так як в складі імперії Австрії та Угорщині належали різні території, то територіальні втрати Австрії обмежувалися Цислейтанією площею 351204 км². Вся австрійська армія була демобілізована, а нова створювалася із контрактників і не могла перевищувати 30 тисяч, республіці також заборонялося мати флот і авіацію. У всій країні зброю повинен був випускати лише один завод, що належить державі. Австрія оподатковувалась репараціями і не повинна була без згоди нещодавно створеної Ліги Націй порушувати власний суверенітет. 21 жовтня 1919 року було розірвано союз Австрії та Німеччини.

З Угорщиною, як з учасницею війни, теж був підписаний договір. Його підписали 4 червня 1920 року у Великому Тріанонському палаці у Версалі, за що він отримав назву Тріанонський. Угорщина, як і Австрія, демобілізувала свою армію і повинна була обмежити її чисельність до 35 тисяч. Крім цього, їй заборонялося мати флот, авіацію, важку артилерію і танки. Країна також оподатковувалась репараціями. За договором Угорщина втратила Транслейтанію площею 325411 км², а Порт Рієка на узбережжі Адріатичного моря перейшов під контроль Антанти. У листопаді 1920 року на його території було утворено Вільне місто Фіуме, яке проіснувало до січня 1924 року.

Результати угод поховали багато очікувань. Зміни територіальних кордонів після Першої світової війни:

Див. також

Література

  • Sked Alan The Decline And Fall of the Habsburg Empire, 1815—1918. — London : Longman, 1989.

Посилання

  • Карта розпаду Австро-Угорщини [Архівовано 8 січня 2013 у Archive.is]
  • Падіння Австро-Угорщини у 1918 році (рос.)
  • Буржуазно-демократична революція в Австро-Угорщині та утворення національних держав на її території [ 24 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ro zpad A vstro Ugo rskoyi impe riyi znachna geopolitichna podiya sho vidbulasya v rezultati zagostrennya vnutrishnih socialnih ekonomichnih ta mizhetnichnih protirich naslidkom chogo stalo pripinennya isnuvannya odniyeyi z najmogutnishih imperij Yevropi Privodom do dezintegracijnih procesiv stali Persha svitova vijna poganij vrozhaj ta ekonomichna kriza Rozpad Avstro UgorshiniData 17 zhovtnya 1918 4 chervnya 1920Misce Avstro Ugorshina Mediafajli u Vikishovishi Avstro Ugorshina 1878 1918 roki 1 Bogemske korolivstvo 2 Gercogstvo Bukovina 3 Gercogstvo Karintiya 4 Gercogstvo Krajna 5 Korolivstvo Dalmaciya 6 Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi 7 Avstrijske Primor ye 8 Knyazivstvo Nizhnya Avstriya 9 Markgrafstvo Moraviya 10 Gercogstvo Zalcburg 11 Knyazivstvo Verhnoyi i Nizhnoyi Sileziyi 12 Gercogstvo Shtiriya 13 Grafstvo Tirol 14 Knyazivstvo Verhnya Avstriya 15 Forarlberg 16 Ugorske korolivstvo 17 Korolivstvo Horvatiya i Slavoniya 18 Kondominium Bosniya i Gercegovina 17 zhovtnya 1918 r rozirvali uniyu z Avstrijskoyu imperiyeyu i progolosili nezalezhnist krayini 28 zhovtnya postala Chehoslovachchina 29 zhovtnya Derzhava Slovenciv Horvativ i Serbiv 1 listopada na ukrayinskih etnichnih zemlyah Avstro Ugorshini pochali perebirati vladu predstavniki Ukrayinskoyi Derzhavi 11 listopada rozpochalasya istoriya Polskoyi Respubliki Takozh pid chas rozpadu imperiyi vinikali j inshi derzhavni utvorennya Guculska Respublika Komanchanska Respublika Lemko Rusinska Respublika Respublika Prekmur ya Ugorska Radyanska Respublika Slovacka Radyanska Respublika Tarnobzhezka respublika Respublika Fiume Okremi koronni zemli povnistyu abo chastkovo vidijshli do vzhe isnuyuchih abo novostvorenih derzhav Yuridichno rozpad Avstro Ugorskoyi imperiyi bulo oformleno Sen Zhermenskim mirnim dogovorom z Avstriyeyu ta Trianonskim dogovorom z Ugorshinoyu PrichiniImperiya Gabsburgiv sho zajmala veliku teritoriyu v Yevropi vklyuchala blizko 20 narodiv Na pochatku XX st silno oslabla vnaslidok pivstorichnih nacionalnih superechok i konfliktiv praktichno u vsih regionah U Korolivstvi Galichini ta Volodimiriyi protistoyali polyaki ta ukrayinci v Transilvaniyi rumuni ta ugorci v Sileziyi chehi ta nimci v Zakarpatti ugorci j rusini ukrayinci bosnijci serbi j horvati borolisya za nezalezhnist na Balkanah Hid podijU sichni lyutomu 1918 roku po krayini prokotilasya hvilya strajkiv Osnovni vimogi peremir ya z Rosiyeyu na bud yakih umovah provedennya demokratichnih reform polipshennya postachannya prodovolstva Zagalni strajki pochatku roku nestacha harchiv i poshirennya revolyucijnih idej negativno poznachilisya na avstro ugorskij armiyi i vreshti resht ostatochno demoralizuvali yiyi Pershim zbrojnim povstannyam u vijskovo morskomu floti Avstro Ugorshini bulo Kotorske Vono rozpochalosya 1 lyutogo 1918 roku v Kotorskij zatoci na Adriatici Povstannya pochalosya z buntu na krejseri Sankt Georg piznishe do povstanciv priyednalisya ekipazhi she 42 suden i robitniki portu Povstali zdebilshogo matrosi yaki nalezhali do nacionalnih menshin imperiyi slovenci serbi horvati ugorci Keruvali nimi F Rash M Brnichevich A Grabar i Ye Shishgorich Na sudnah stvoryuvalisya revkomi Povstanci vimagali negajnogo ukladannya miru z Rosiyeyu na yiyi umovah tobto samoviznachennya narodiv Avstro Ugorshini 3 lyutogo z vijskovo morskoyi bazi Pula do buhti pidijshli kilka pidvodnih chovniv suhodolom do portu bula perekinuta pihota Togo zh dnya povstannya bulo pridusheno blizko 800 osib zaareshtuvali a vsih yiyi kerivnikiv rozstrilyali Na shodi situaciya sklalasya she girshe Nezvazhayuchi na zayavi avstro ugorskih politikiv pro bezperspektivnist pohodu na Ukrayinu avstrijska armiya prodovzhila nastup 3 bereznya 1918 roku buv pidpisanij separatnij mirnij dogovir z UNR i she kilka gospodarsko ekonomichnih dogovoriv a 29 kvitnya Centralna Rada bula zaminena uryadom Skoropadskogo Tim chasom v Galichini na hvili zblizhennya imperiyi z UNR aktivizuvalisya miscevi ukrayinci yaki 16 lipnya proveli zagalnonacionalnij z yizd u Lvovi 1 travnya po vsij Avstro Ugorshini prokotilasya hvilya masovih demonstracij 5 travnya nimci spijmali ta rozstrilyali 18 avstrijskih soldativ yaki propaguvali revolyuciyu Togo zh misyacya v glibokomu tilu imperiyi v misti Rumburk bulo pridusheno povstannya miscevogo garnizonu 17 chervnya u Vidni stavsya golodnij bunt a 18 chervnya zagalnij strajk cherez golod yakij shvidko nabuv politichnogo harakteru Robitniki vimagali pripinennya vijni i negajnogo ukladannya miru bez aneksij i kontribucij Do avstrijskih robitnikiv priyednalisya metalisti Budapeshta yaki zazhadali demilitarizaciyi pidpriyemstv Ce viklikalo hvilyu strajkiv proletarskoyi solidarnosti v usij Ugorshini Zgodom u Budapeshti vinikla persha v Ugorshini Rada robitnichih deputativ pislya chogo vinikli Radi u Vidni ta inshih promislovih mistah imperiyi 22 chervnya na sklikanij v Sankt Pelteni konferenciyi robitnichih Rad Nizhnoyi Avstriyi buli predstavleni 28 miscevih Rad Odnak bilshist robitnichih Rad opinilisya pid silnim vplivom reformistiv Za zaklikom lideriv Social demokratichnoyi partiyi pislya nevelikih postupok z boku uryadu vstanovlennya za rahunok derzhavi nadbavok do zarobitnoyi plati robitniki pripinili zagalnij strajk Tim ne mensh vnutrishnopolitichne stanovishe Gabsburzkoyi imperiyi prodovzhuvalo zalishatisya napruzhenim Na kinec chervnya pislya provalu nastupu na pivden vid Trento yakij koshtuvav Avstro Ugorshini ponad 100 tisyach vbitimi poranenimi i polonenimi pravlyachi kola znevirilisya Uryad Ernsta Zajdlera buv zmushenij piti u vidstavku Novij glava uryadu Maks Gusarek ne postupavsya za svoyeyu reakcijnistyu Zajdleru ale buv bilsh gnuchkim politikom Vin zaprosiv lideriv Social demokratichnoyi partiyi uvijti do skladu kabinetu a koli ostanni vidhilili jogo propoziciyu zdijsniv sprobu stvoriti koalicijnij kabinet za uchasti predstavnikiv parlamentskih partij prignichenih narodiv chehiv pivdennih slov yan ukrayinciv ta in Ale j cya sproba zakinchilas nevdacheyu diyachi nacionalnih partij rozumiyuchi sho zagibel imperiyi neminucha vidmovilisya vstupiti do uryadu Najbilsh revolyucijno buli nalashtovani soldati slov yanskih ta inshih prignichenih narodiv Voni uhilyalisya vid sluzhbi kidali zbroyu i rozhodilis po domivkah 20 serpnya 1918 roku v Mogilevi Podilskomu vidbulosya chergove povstannya soldativ prichinoyu yakogo stav nakaz pro vidpravku na Italijskij front de ostannim chasom trivali zapekli boyi Togo zh dnya pislya 12 godinnoyi bitvi povstannya bulo pridusheno a vcilili povstanci vtekli do partizaniv U veresni togo zh roku vidbulosya povstannya avstro ugorskih vijsk v Odesi Prichina nakaz pro vidpravku na Balkanskij front Z seredini zhovtnya u Vidni pochali vinikati soldatski Radi a komunisti ta anarhisti pochali zvoditi barikadi Rizko posilivsya selyanskij ruh osoblivo v nacionalnih rajonah U Dalmaciyi Istriyi ta Horvatskomu Primor yi selyani perestali vikonuvati kabalni obov yazki po vidnoshennyu do pomishikiv i splachuvati podatki U Bosniyi ta Gercegovini napivkriposni selyani kmeti napadali na miscevi organi avstrijskogo upravlinnya znishuvali borgovi zobov yazannya pripinyali robotu na pomishikiv U Moravaci Debelyachi Voloshinovi Zrenyanini Novomu Sadi ta deyakih inshih miscyah Voyevodini selyani rozdilili pomishicku zemlyu i vzyali vladu v svoyi ruki stvorivshi narodni vicha Silnij selyanskij ruh rozgornuvsya takozh v Galichini Slovachchini ta Bukovini de masova borotba selyan za zemlyu poyednuvalasya z borotboyu za nacionalne vizvolennya U ryadi rajoniv Krajni Horvatiyi ta Slavoniyi zokrema v misti Vukovar ta jogo okolicyah povstali selyani i zeleni vignali pomishikiv zhandarmeriyu i avstro ugorsku administraciyu Burzhuazno demokratichna revolyuciya i zanepad imperiyi 14 zhovtnya 1918 roku v Chehiyi spalahnuv zagalnij politichnij strajk Jogo rozpochali prazki robitniki na znak protestu proti rozporyadzhennya imperskogo uryadu pro vivezennya z Chehiyi do Avstriyi zapasiv vugillya ta prodovolstva Zagalnij politichnij strajk robitnichogo klasu mav virishalne znachennya dlya stvorennya Chehoslovackoyi derzhavi Na chislennih mitingah sho prohodili v Chehiyi ta Slovachchini prijmalisya rishennya pro neobhidnist povalennya monarhiyi Gabsburgiv i progoloshennya nezalezhnoyi Chehoslovackoyi respubliki Po suti ce bulo pochatkom nacionalnoyi burzhuazno demokratichnoyi revolyuciyi Imperator Karl I namagayuchis utrimati vladu nad Chehiyeyu vidav 16 zhovtnya manifest pro peretvorennya Avstriyi na soyuz nacionalnih derzhav i pro nadannya cheham ta inshim narodam nacionalnoyi avtonomiyi Togo zh dnya ugorskij prem yer ministr Shandor Vekerle ogolosiv u parlamenti pro skasuvannya dualistichnoyi sistemi i pro perehid Ugorshini do personalnoyi uniyi z avstrijskoyu koronoyu Ishtvan Tisa vimagav zberezhennya virnosti nimeckomu soyuzniku i zaklikav do prodovzhennya vijni do ukladennya spilnogo miru Odnak chastina ugorskoyi politichnoyi eliti vzhe namagalasya znajti zastupnictvo u peremozhciv 17 zhovtnya lider ugorskoyi Partiyi nezalezhnosti i 1848 roku Mihaj Karoyi vistupayuchi v ugorskomu parlamenti zaklikav do vidstavki uryadu Vekerle vidokremlennya vid Avstriyi ogoloshennyu pro nezalezhnist i perehid Ugorshini na bik Antanti Pri comu meshkanci ugorskih volodin u Horvatiyi i Transilvaniyi povinni buli vidmovitisya vid nadmirnogo shovinizmu U vidpovid rumunski deputati vidmovilisya viznati pravo ugorskogo uryadu vistupati vid imeni Transilvaniyi 19 zhovtnya u Lvovi bulo progolosheno stvorennya Zahidno Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi chleni yakoyi ukrayinski deputati Rejhsratu i predstavniki ukrayinskih partij vimagali stvorennya Zahidnoukrayinskoyi derzhavi i peredachi vladi avstrijskimi chinovnikami 20 zhovtnya u Vidni bula otrimana nota vid Prezidenta SShA Vudro Vilsona z vidmovoyu rozpochati peregovori pro mir V nij ne jshla mova pro 14 punktiv oskilki amerikanskij uryad vzhe viznav nezalezhnist Chehoslovachchini ta KSHS Antanta vimagala kapitulyaciyi i stvorennya Dunajskoyi federaciyi na bazi dualistichnoyi monarhiyi 25 zhovtnya pislya zvistok pro pochatok nastupu Antanti i pro povstannya v armijskih chastinah uryad Vekerle podav u vidstavku Togo zh dnya v Budapeshti bula stvorena Ugorska rada na choli z Mihayem Karoyi do skladu yakoyi uvijshli takozh radikali na choli z i kilka social demokrativ Nacionalna rada visunula vimogu nezalezhnosti Ugorshini rozrivu soyuzu z Nimechchinoyu ukladannya negajnogo miru i vidklikannya vijsk iz frontiv Yak i u 1848 roci ugorci progoloshuvali svobodu dlya sebe Vsim neugorskim narodam Translejtaniyi bulo obicyano pravo na samoviznachennya ale lishe v ramkah teritorialnoyi cilisnosti Ugorshini Ostannye zokrema peredbachalo sho vihid do Adriatichnogo morya horvatskij Fiume i suhoputnij shlyah do nogo povinen buv zalishitisya v rukah Ugorshini Lideri Nacionalnoyi radi chudovo rozumili sho legitimnist yih zazihan na Slovachchinu i Horvatiyu vihodit z uniyi 1867 roku Tomu yak garantiyu teritorialnoyi cilisnosti Translejtaniyi v Budapeshti vse she rozglyadali imperatora Karla I 29 zhovtnya imperator priznachiv novogo ugorskogo prem yera grafa Yanosha Gadika i Nacionalna rada vstupila z nim ta z imperatorskoyu delegaciyeyu v peregovori pro majbutnyu formu nacionalnogo ustroyu Koristuyuchis paralichem derzhavnoyi vladi robitniki najbilshih zavodiv Budapeshta postupovo ozbroyuvalis 27 zhovtnya na naradi lideriv robitnikiv z kerivnictvom livih social demokrativ bulo priznacheno zbrojne povstannya na 4 listopada Odnak vse stalosya nabagato ranishe 28 zhovtnya bilya policiya rozstrilyala bagatotisyachnu demonstraciyu sho ruhalasya do rezidenciyi ercgercoga de vidbuvalisya peregovori mizh prem yerom imperatorskimi emisarami ta predstavnikami Nacionalnoyi radi U vidpovid na ce 29 30 zhovtnya projshli she bilsh masovi demonstraciyi Natovpi robitnikiv soldativ garnizonu i miskih zhiteliv vimagali vidstavki uryadu Yanosha Gadika rozrivu z monarhiyeyu i progoloshennya respubliki Sproba vijskovogo komendanta Budapeshta generala rozzbroyiti najbilsh revolyucijni chastini garnizonu lishe sprovokuvala bunt povstali soldati 32 go pihotnogo polku zahopili Shidnij vokzal i esheloni zi zbroyeyu ta boyepripasami Do nih tut zhe priyednalisya robitniki yaki pochali ozbroyuvatis trofeyami Kinuti na pridushennya zakolotu chastini vidmovlyalisya strilyati i v nich na 31 zhovtnya povstanci zahopili vokzali poshtu i telegraf a takozh garnizonni kazarmi i ryad uryadovih ustanov Iz tyurem buli zvilneni politichni v yazni Togo zh dnya soldati uvirvalisya do primiskogo osobnyaka Ishtvana Tisi i rozstrilyali kolishnogo prem yera z yakim asociyuvalisya vsi bidi vijni U Budapeshti bulo ogolosheno zagalnij strajk misto faktichno perejshlo pid kontrol povstanciv V cih umovah Nacionalna rada pripinila peregovori z uryadom i 1 listopada ogolosila pro perehid vladi v svoyi ruki Vona privitala narod z peremogoyu revolyuciyi i zaklikala soldativ povernutisya v kazarmi Lideri social demokrativ pidtrimali novu vladu Radi robitnichih deputativ buli viznani organami ekonomichnogo upravlinnya pri Nacionalnij radi 2 listopada budapeshtski Radi zmusili robitnikiv sklasti zbroyu 3 listopada u Chernivcyah vidbulisya narodni zbori yaki vimagali priyednannya Pivnichnoyi Bukovini do ZUNR 5 listopada u Budapeshti Karl I buv skinutij z ugorskogo prestolu hocha sam vin sklav iz sebe povnovazhennya 13 listopada ne vidrikshis vid prestolu Ugorskij uryad ocholiv Mihaj Karoyi 16 listopada vlada Gabsburgiv bula oficijno povalena i Ugorshina progoloshena respublikoyu Rozpad Avstro Ugorskoyi imperiyi vplinuv na revolyucijnij ruh v Avstriyi Burzhuazni partiyi spilno z liderami Social demokratichnoyi partiyi domovilisya pro stvorennya parlamentskogo bloku dlya formuvannya timchasovih organiv vladi 21 zhovtnya 1918 roku deputati avstrijskogo parlamentu ogolosili sebe Timchasovim nacionalnimi zborami Social demokratichna partiya pospishila zayaviti sho cim aktom zrobleno pershij krok do utvorennya nimecko avstrijskoyi narodnoyi derzhavi hocha Nacionalni zbori navit ne postavili pitannya pro likvidaciyu monarhiyi Gabsburgiv 27 zhovtnya uryad Maksa Gussareka buv zaminenij uryadom Gajnriha Lammasha yakij mav davni zv yazki z predstavnikami derzhav Antanti i tomu vvazhavsya najbilsh pidhodyashim dlya vedennya peregovoriv pro peremir ya Ale narodni masi ne hotili zadovolnyatisya takimi perestanovkami 30 zhovtnya u Vidni buv ogoloshenij zagalnij strajk Pid respublikanskimi gaslami stihijno vinikla bagatotisyachna demonstraciya golovnoyu siloyu yakoyi buli robitniki Pravlyachi kola shob vigrati chas i zaspokoyiti robitnikiv pishli na utvorennya koalicijnogo uryadu z predstavnikiv burzhuaznih partij i social demokrativ Posadu kanclera obijnyav odin z vidatnih lideriv avstrijskoyi social demokratiyi Karl Renner Ministrom zakordonnih sprav stav Viktor Adler 3 listopada u poblizu Paduyi bulo pidpisano peremir ya z Antantoyu yake peredbachalo demobilizaciyu i rozformuvannya armiyi za vinyatkom 20 divizij peredachu soyuznikam znachnoyi chastini vijskovogo majna richkovogo ta morskogo flotiv Avstro Ugorshini 12 listopada 1918 Karl I znyav z sebe povnovazhennya imperatora Avstriyi ta Bogemiyi hocha oficijno ne vidriksya vid prestolu Togo zh dnya Parlament skasuvav monarhiyu i Palatu Lordiv ta progolosiv Avstrijsku imperiyu Respublikoyu Nimecka Avstriya i chastinoyu Vejmarskoyi respubliki sho avtomatichno sprichinilo rozriv uniyi i likvidaciyu Avstro Ugorskoyi imperiyi NaslidkiPislya Pershoyi svitovoyi vijni teritoriya Avstro Ugorshini plosheyu 676615 km bula podilena mizh yiyi susidami ta novostvorenimi derzhavami Povnij zanepad imperiyi ne vhodiv u povoyenni plani Antanti i ta negativno sprijnyala jogo Franciya SShA i Velika Britaniya z prikristyu postavilis do togo sho vidbulosya Stvorennya novih derzhav takozh ne spodobalosya Zahodu na dumku yakogo imperiya sluzhila zahisnim kordonom u Shidnij Yevropi oberigayuchi Zahidnu Yevropu vid Rosiyi ta Turechchini Bolisno vidreaguvala Italiya na viniknennya KSHS potencijnogo supernika v regioni Ale v rozpadi imperiyi dlya Antanti buli j plyusi Teper Avstro Ugorshina ne perekrivala shlyah na Balkani zvidki mozhna bulo proniknuti do oslabloyi ta zanepaloyi Osmanskoyi imperiyi ta Blizkij Shid Antanta v osobi vidnovlenoyi Polshi znajshla strategichnogo soyuznika v shidnij chastini Yevropi 28 chervnya 1919 roku sformuvalasya Versalsko Vashingtonska sistema mizhnarodnih vidnosin za yakoyu Franciya ta Velika Britaniya a takozh yih soyuzniki vstanovili svoyu gegemoniyu praktichno nad usiyeyu Yevropoyu Pislya rozpadu Avstro Ugorshini neobhidno bulo pidpisati dogovir z kozhnoyu z viniklih na yiyi teritoriyi krayin 10 veresnya 1919 roku v misti Sen Zhermen poblizu Parizha buv pidpisanij Sen Zhermenskij dogovir z Nimeckoyu Avstriyeyu Za cim dogovorom Avstriya povinna bula viznati rozpad Avstro Ugorshini i nezalezhnist novih derzhav a takozh pogoditisya zi sformovanimi kordonami Z boku krayin Antanti v svoyu chergu viznavalasya nezalezhnist Avstrijskoyi Respubliki progoloshenoyi she 12 listopada 1918 roku Tak yak v skladi imperiyi Avstriyi ta Ugorshini nalezhali rizni teritoriyi to teritorialni vtrati Avstriyi obmezhuvalisya Cislejtaniyeyu plosheyu 351204 km Vsya avstrijska armiya bula demobilizovana a nova stvoryuvalasya iz kontraktnikiv i ne mogla perevishuvati 30 tisyach respublici takozh zaboronyalosya mati flot i aviaciyu U vsij krayini zbroyu povinen buv vipuskati lishe odin zavod sho nalezhit derzhavi Avstriya opodatkovuvalas reparaciyami i ne povinna bula bez zgodi neshodavno stvorenoyi Ligi Nacij porushuvati vlasnij suverenitet 21 zhovtnya 1919 roku bulo rozirvano soyuz Avstriyi ta Nimechchini Z Ugorshinoyu yak z uchasniceyu vijni tezh buv pidpisanij dogovir Jogo pidpisali 4 chervnya 1920 roku u Velikomu Trianonskomu palaci u Versali za sho vin otrimav nazvu Trianonskij Ugorshina yak i Avstriya demobilizuvala svoyu armiyu i povinna bula obmezhiti yiyi chiselnist do 35 tisyach Krim cogo yij zaboronyalosya mati flot aviaciyu vazhku artileriyu i tanki Krayina takozh opodatkovuvalas reparaciyami Za dogovorom Ugorshina vtratila Translejtaniyu plosheyu 325411 km a Port Riyeka na uzberezhzhi Adriatichnogo morya perejshov pid kontrol Antanti U listopadi 1920 roku na jogo teritoriyi bulo utvoreno Vilne misto Fiume yake proisnuvalo do sichnya 1924 roku Rezultati ugod pohovali bagato ochikuvan Zmini teritorialnih kordoniv pislya Pershoyi svitovoyi vijni Utvorennya nezalezhnih Avstriyi ta Ugorshini vidmova vid gabsburzkogo pravonastupnictva Kordoni novitnoyi nezalezhnoyi Ugorshini ne vklyuchali dvi tretini kolishnogo Ugorskogo korolivstva Novitnya Avstrijska respublika mala vladu perevazhno nad nimeckomovnimi oblastyami ale vtratila vladu nad deyakimi terenami de nimciv bulo bilshist Bogemske korolivstvo Markgrafstvo Moraviya Cheska Sileziya i zahidna chastina Teshinskogo knyazivstva Slovachchina i Karpatska Ukrayina utvorili novitnyu Chehoslovacku respubliku Korolivstvo Galichini i Volodimiriyi shidna chastina Teshinskogo knyazivstva pivnichna i pivnichnij Spish buli nadani Polskij respublici Bolcano Pivdennij Tirol i Triyest nadani Korolivstvu Italiya Bosniya i Gercegovina Korolivstvo Horvatiya i Slavoniya Korolivstvo Dalmaciya Sloveniya i Voyevodina utvorili Derzhavu Slovenciv Horvativ i Serbiv Transilvaniya i Gercogstvo Bukovina stali chastinoyu Rumunskogo korolivstva Div takozhSen Zhermenskij mirnij dogovir 1919 Trianonskij dogovirLiteraturaSked Alan The Decline And Fall of the Habsburg Empire 1815 1918 London Longman 1989 PosilannyaKarta rozpadu Avstro Ugorshini Arhivovano 8 sichnya 2013 u Archive is Padinnya Avstro Ugorshini u 1918 roci ros Burzhuazno demokratichna revolyuciya v Avstro Ugorshini ta utvorennya nacionalnih derzhav na yiyi teritoriyi 24 lyutogo 2020 u Wayback Machine ros

Дата публікації:
Топ