Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Сераковський Вацлав Геронім Сераковський з Богуславиць гербу Оґоньч

Вацлав Сєраковський

Вацлав Сєраковський
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сераковський.

Вацлав Геронім Сераковський з Богуславиць гербу Оґоньчик (пол. Wacław Hieronim Sierakowski; 1700, Раба-Вижна, Краківське воєводство — 25 жовтня 1780, Оброшине / Дунаїв) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч, львівський латинський архиєпископ з 1713 року. Представник роду Сераковських.

Вацлав Сераковський
Wacław Sierakowski
image
Народивсявересень 1700
Раба-Вижна
Помер28 листопада 1780(1780-11-28) (80 років)
Оброшине біля Львова
Країнаimage Річ Посполита
Діяльністькоад'ютор, титулярний єпископ, архітектор, католицький священник, католицький єпископ
Галузьd[1] і публіцистика[1]
Знання мовпольська[1]
Посадаd, d, дієцезійний єпископ, d, титулярний єпископ і d
Конфесіякатолицька церква[2]
РідСєраковські
Нагороди
image
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
image
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
image
Герб

герб Оґоньчик

Життєпис

Батько — староста мшаньський та ольшовський, закрочимський стольник Ян Сераковський, мати — дружина батька Маріанна з Рушковських.

Спочатку навчався, певне, вдома, потім у , Краківському університеті. 24 травня 1716 прийняв нижчі священничі свячення.

Брату в листі від 27 лютого 1739 писав, що «вчора став Кам'янецьким єпископом». 16 листопада 1739 Папа затвердив призначення його королем на цю посаду 7 березня, 21 березня 1740 — урочиста церемонія, зразу почав візитацію. 1 листопада 1741 отримав призначення на посаду Перемиського єпископа РКЦ, преконізований 25 травня 1742, урочисте входження на посаду 30 листопада. За дозволом Папи зберіг посаду пароха Ярослава. 1751 року було утворено 3 архидияконати: Перемиський, Ярославський, Березівський. У 1753 році наказав перевезти зі Стрия та Дрогобича до бібліотеки Перемиського колегіуму парафіяльні збірки книг.

1759 року: отримав пропозицію стати Львівським архиєпископом РКЦ, яку спочатку відхилив. Після обіцянки також посади опата в Могилі 3 серпня отримав призначення на посаду Львівського архиєпископа РКЦ водночас із кустодією в Сандомирі. 18 грудня 1759 підтриманий Львівською капітулою, 21 липня 1760 затверджений Папою, який видав паллій (отримав його в маєтку Міхала Жевуського в Роздолі 4 вересня). Урочистий «інґрес» у Львові — 28 вересня.

26 серпня 1763 поділив єдину досі катедральну парафію у Львові на 6 окремих. На синоді 20-22 травня 1765 року збільшено з 7-ми до 12-ти кількість деканатів Львівської архидієцезії, утворено два нові архидияконати — Галицький і Жовківський. Відіграв значну роль під час організації Барської конфедерації. У 1769 році організував інтриги при папському дворі, з метою зашкодити унійному львівському єпископу Леву Шептицькому відродити собори крилошан при єпископських кафедрах.

6 червня 1772 видав декрет стосовно піднесення статусу костелу Діви Марії до рівня колегіати, при ній запровадив каноніків, Раді Львова залишив право пропонувати кандидатуру її пароха.

Не брав участи в церемонії привітання губернатора Галичини Антона фон Перґена 29 вересня 1772 року, 29 грудня склав присягу («голд»), наказав з цієї нагоди співати «Te Deum». 24 квітня 1775 року отримав з рук цісаря Йозефа ІІ великий хрест Королівського угорського ордена Святого Стефана, 16 червня — спадковий титул графа, 23 червня присягнув як таємний радник перед Марією Терезією.

Володів набутими маєтностями Дидня з Кривим, Яблониця Руська, Видрня в Перемиській землі Руського воєводства, з яких дохід у 1762 році становив 17000 злотих. Колекціонував книги, порцеляну, срібні вироби, ікони. Був протектором Станіслава Строїнського (мав збірку його робіт), Петра Полейовського. Частина його колекції увійшла до збірки Львівської катедральної капітули РКЦ.

Підтримував тісні контакти з братом Романом — краківським гродським суддею, допомагав його синам.

13 жовтня 1780 року написав заповіт. Помер 25 жовтня 1780 (Палац архиєпископів РКЦ в Оброшині), 30 жовтня був похований згідно з заповітом у Латинській катедрі Львова. Його наступник Фердинанд Кіцький сприяв виготовленню та встановленню 28 жовтня 1784 там його надгробку. Серце було поховане в колегіумному костелі Пречистої Діви Марії Сніжної 15 листопада 1780 року.

Владислав Лозінський вказував на його запальність до руйнації під час реконструкції катедри у Львові. Мечислав Орлович стверджував, що під час реконструкції катедри усунули пам'ятні «надгробки» архтєпископів Домініка Вільчека, Фелікса Ліґензи, Павла Тарла, Яна Димітра Соліковського, Яна Порохницького, Станіслава Ґроховського.

Конфліктував із львівським унійним єпископом Левом (Шептицьким), оскільки той намагався утворити Унійну митрополію з центром у Львові.

Діяльність спрямована проти галицьких уніатів і русинів

Ослаблення Речі Посполитої (Республіки Обох Націй) та початок австрійського правління в Галичині дали надію русинам, більша частина яких до того часу вже перейшла в Унію, на відновлення своїх прав і відродження освіти. Під тиском різних дискримінаційних заходів значна частина руських міщан і шляхти протягом XVIII століття перейшла до латинської церкви та перебувала на стадії спольщення. Єпископ Сераковський всіляко сприяв латинізації та пильнував за збереженням приниженого й дискримінованого статусу Унійної церкви. За його ініціативи заблокували ініціативу львівського єпископа Лева Шептицького з облаштування єпархіальних капітул, повернення провідного становища в Церкві білому духовенству й усунення домінуючого становища прихильних до латинізації Василіян. Відразу після обрання Лева Шептицького львівським унійним єпископом у 1775 році, під час його урочистого в'їзду до Львова катедральні латинські священики Сераковського напали на процесію і намагалися вирвати архиєрейський хрест Шептицького. В тому ж році, добивсвся від нового австрійського уряду дозволу на подальші латинізацію та денаціоналізацію русинів, на що спочатку влада у Відні відповіла позитивно, однак наступного року змінила свої рішення, пославшись на заборону латинізації у папських буллах. У 1779 році Сераковський заборонив русинам-уніатам здійснювати Йорданське водосвяття. Тільки за наполяганням австрійської влади він змушений був примиритися з Левом Шептицьким, який прийняв Сераковського на Святоюрській горі з великими почестями.

Фундації, будівництво

Освячення храмів

Примітки

  1. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
    d:Track:Q30d:Track:Q3892772
  3. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 79. (пол.)
  4. Свистун Ф. Прикарпатская Русь под владением Австрии. — Львов : Тип. Ставропиг. Ін-та, 1895. — Ч. 1. — С. 47.
  5. Malinowsky M. Die Kirchen u. Staats — Satzungen bez. des greich. kath. Ritus der Ruthenen in Galizien. — Lemberg, 1861. — P. 300. (англ.)
  6. Zubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa [ 13 лютого 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : w księngarni Kajetana Jabłońskiego, 1844. — 492 s. — S. 488. (пол.)
  7. Władysław Łoziński. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [ 26 листопада 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 114. (пол.)
  8. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 81.
  9. Petrus J. Domus Sapientiae Leopoliensis [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1998. — № III. — S. 227—228. (пол.)
  10. Свистун Ф. Прикарпатская Русь под владением Австрии… — Ч. 1. — С. 49.
  11. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia Gazety narodowej, 1882. — S. 91—97. (пол.)
  12. Wojutycze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 773. (пол.) — S. 773. (пол.)

Джерела

  • Burda E. Sierakowski Wacław Hieronim z Bogusławic Jan Andrzej h. Ogończyk (1700—1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademja Nauk, 1996. — T. XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 306—313. (пол.)
  • Dzieduszycki M. Żywot Wacława Hieronima Sierakowskiego, arcybiskupa lwowskiego. — Kraków, 1868. — 303 s. (пол.)
  • Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 101—103. (пол.)
  • Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 79—82. (пол.)

Посилання

  • Wacław Hieronim hr. Sierakowski h. Ogończyk (ID: lu.27838). [ 28 травня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Serakovskij Vaclav Geronim Serakovskij z Boguslavic gerbu Ogonchik pol Waclaw Hieronim Sierakowski 1700 Raba Vizhna Krakivske voyevodstvo 25 zhovtnya 1780 Obroshine Dunayiv polskij shlyahtich rimo katolickij religijnij diyach lvivskij latinskij arhiyepiskop z 1713 roku Predstavnik rodu Serakovskih Vaclav SerakovskijWaclaw SierakowskiNarodivsyaveresen 1700 Raba VizhnaPomer28 listopada 1780 1780 11 28 80 rokiv Obroshine bilya LvovaKrayina Rich PospolitaDiyalnistkoad yutor titulyarnij yepiskop arhitektor katolickij svyashennik katolickij yepiskopGaluzd 1 i publicistika 1 Znannya movpolska 1 Posadad d diyecezijnij yepiskop d titulyarnij yepiskop i dKonfesiyakatolicka cerkva 2 RidSyerakovskiNagorodiOrden Bilogo Orla Rich Pospolita Kavaler Velikogo hresta Korolivskogo ugorskogo ordena Svyatogo StefanaGerb gerb Ogonchik Mediafajli u VikishovishiZhittyepisBatko starosta mshanskij ta olshovskij zakrochimskij stolnik Yan Serakovskij mati druzhina batka Marianna z Rushkovskih Spochatku navchavsya pevne vdoma potim u Krakivskomu universiteti 24 travnya 1716 prijnyav nizhchi svyashennichi svyachennya Bratu v listi vid 27 lyutogo 1739 pisav sho vchora stav Kam yaneckim yepiskopom 16 listopada 1739 Papa zatverdiv priznachennya jogo korolem na cyu posadu 7 bereznya 21 bereznya 1740 urochista ceremoniya zrazu pochav vizitaciyu 1 listopada 1741 otrimav priznachennya na posadu Peremiskogo yepiskopa RKC prekonizovanij 25 travnya 1742 urochiste vhodzhennya na posadu 30 listopada Za dozvolom Papi zberig posadu paroha Yaroslava 1751 roku bulo utvoreno 3 arhidiyakonati Peremiskij Yaroslavskij Berezivskij U 1753 roci nakazav perevezti zi Striya ta Drogobicha do biblioteki Peremiskogo kolegiumu parafiyalni zbirki knig 1759 roku otrimav propoziciyu stati Lvivskim arhiyepiskopom RKC yaku spochatku vidhiliv Pislya obicyanki takozh posadi opata v Mogili 3 serpnya otrimav priznachennya na posadu Lvivskogo arhiyepiskopa RKC vodnochas iz kustodiyeyu v Sandomiri 18 grudnya 1759 pidtrimanij Lvivskoyu kapituloyu 21 lipnya 1760 zatverdzhenij Papoyu yakij vidav pallij otrimav jogo v mayetku Mihala Zhevuskogo v Rozdoli 4 veresnya Urochistij ingres u Lvovi 28 veresnya 26 serpnya 1763 podiliv yedinu dosi katedralnu parafiyu u Lvovi na 6 okremih Na sinodi 20 22 travnya 1765 roku zbilsheno z 7 mi do 12 ti kilkist dekanativ Lvivskoyi arhidiyeceziyi utvoreno dva novi arhidiyakonati Galickij i Zhovkivskij Vidigrav znachnu rol pid chas organizaciyi Barskoyi konfederaciyi U 1769 roci organizuvav intrigi pri papskomu dvori z metoyu zashkoditi unijnomu lvivskomu yepiskopu Levu Sheptickomu vidroditi sobori kriloshan pri yepiskopskih kafedrah 6 chervnya 1772 vidav dekret stosovno pidnesennya statusu kostelu Divi Mariyi do rivnya kolegiati pri nij zaprovadiv kanonikiv Radi Lvova zalishiv pravo proponuvati kandidaturu yiyi paroha Ne brav uchasti v ceremoniyi privitannya gubernatora Galichini Antona fon Pergena 29 veresnya 1772 roku 29 grudnya sklav prisyagu gold nakazav z ciyeyi nagodi spivati Te Deum 24 kvitnya 1775 roku otrimav z ruk cisarya Jozefa II velikij hrest Korolivskogo ugorskogo ordena Svyatogo Stefana 16 chervnya spadkovij titul grafa 23 chervnya prisyagnuv yak tayemnij radnik pered Mariyeyu Tereziyeyu Volodiv nabutimi mayetnostyami Didnya z Krivim Yablonicya Ruska Vidrnya v Peremiskij zemli Ruskogo voyevodstva z yakih dohid u 1762 roci stanoviv 17000 zlotih Kolekcionuvav knigi porcelyanu sribni virobi ikoni Buv protektorom Stanislava Stroyinskogo mav zbirku jogo robit Petra Polejovskogo Chastina jogo kolekciyi uvijshla do zbirki Lvivskoyi katedralnoyi kapituli RKC Pidtrimuvav tisni kontakti z bratom Romanom krakivskim grodskim suddeyu dopomagav jogo sinam 13 zhovtnya 1780 roku napisav zapovit Pomer 25 zhovtnya 1780 Palac arhiyepiskopiv RKC v Obroshini 30 zhovtnya buv pohovanij zgidno z zapovitom u Latinskij katedri Lvova Jogo nastupnik Ferdinand Kickij spriyav vigotovlennyu ta vstanovlennyu 28 zhovtnya 1784 tam jogo nadgrobku Serce bulo pohovane v kolegiumnomu kosteli Prechistoyi Divi Mariyi Snizhnoyi 15 listopada 1780 roku Vladislav Lozinskij vkazuvav na jogo zapalnist do rujnaciyi pid chas rekonstrukciyi katedri u Lvovi Mechislav Orlovich stverdzhuvav sho pid chas rekonstrukciyi katedri usunuli pam yatni nadgrobki arhtyepiskopiv Dominika Vilcheka Feliksa Ligenzi Pavla Tarla Yana Dimitra Solikovskogo Yana Porohnickogo Stanislava Grohovskogo Konfliktuvav iz lvivskim unijnim yepiskopom Levom Sheptickim oskilki toj namagavsya utvoriti Unijnu mitropoliyu z centrom u Lvovi Diyalnist spryamovana proti galickih uniativ i rusiniv Oslablennya Rechi Pospolitoyi Respubliki Oboh Nacij ta pochatok avstrijskogo pravlinnya v Galichini dali nadiyu rusinam bilsha chastina yakih do togo chasu vzhe perejshla v Uniyu na vidnovlennya svoyih prav i vidrodzhennya osviti Pid tiskom riznih diskriminacijnih zahodiv znachna chastina ruskih mishan i shlyahti protyagom XVIII stolittya perejshla do latinskoyi cerkvi ta perebuvala na stadiyi spolshennya Yepiskop Serakovskij vsilyako spriyav latinizaciyi ta pilnuvav za zberezhennyam prinizhenogo j diskriminovanogo statusu Unijnoyi cerkvi Za jogo iniciativi zablokuvali iniciativu lvivskogo yepiskopa Leva Sheptickogo z oblashtuvannya yeparhialnih kapitul povernennya providnogo stanovisha v Cerkvi bilomu duhovenstvu j usunennya dominuyuchogo stanovisha prihilnih do latinizaciyi Vasiliyan Vidrazu pislya obrannya Leva Sheptickogo lvivskim unijnim yepiskopom u 1775 roci pid chas jogo urochistogo v yizdu do Lvova katedralni latinski svyasheniki Serakovskogo napali na procesiyu i namagalisya virvati arhiyerejskij hrest Sheptickogo V tomu zh roci dobivsvsya vid novogo avstrijskogo uryadu dozvolu na podalshi latinizaciyu ta denacionalizaciyu rusiniv na sho spochatku vlada u Vidni vidpovila pozitivno odnak nastupnogo roku zminila svoyi rishennya poslavshis na zaboronu latinizaciyi u papskih bullah U 1779 roci Serakovskij zaboroniv rusinam uniatam zdijsnyuvati Jordanske vodosvyattya Tilki za napolyagannyam avstrijskoyi vladi vin zmushenij buv primiritisya z Levom Sheptickim yakij prijnyav Serakovskogo na Svyatoyurskij gori z velikimi pochestyami Fundaciyi budivnictvo Chotiri derev yani kosteli v Peremiskij zemli Lyashki 1736 Korolik Polskij posvyachenij u 1756 Lukavec pochatok 1754 Lyubachiv pochatok bl 1754 1765 1776 gruntovna perebudova katedri Lvova cherez likvidaciyu bagatoh vivtariv nadgrobkiv mav superechki z lviv yanami yaki rozglyadali v sudovomu poryadku yihnyu skargu ne pidtrimav Papa Kliment HIII u Peremishli pravdopodibno iniciyator stvorennya novogo velikogo vivtarya katedri za proyektom Petra Polejovskogo yakij vikonav fundator 1768 vivtarya katedralnogo kostelu Kam yanec Podilskij avtor Matvij Polejovskij vidnovlennya pislya pozhezhi kostelu kolegiati v Yaroslavi 1773 1777 perebudova rezidencij u Lvovi Dunayevi Obroshini mozayika zaklav oranzhereyu pered 21 bereznya 1761 roku dozvoliv rozibrati farnij kostel 14 serpnya 1763 roku pid chas kanonichnoyi vizitaciyi proviv obryad posvyachennya konsekraciyu novozbudovanogo kostelu Vnebovzyattya Presvyatoyi Divi Mariyi v Buchachi buv vidomim yalmuzhnikom Osvyachennya hramiv 1743 Kostel svyatoyi Katerini Voyutichi PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Catholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772 Orlowicz M Ilustrowany przewodnik po Lwowie S 79 pol Svistun F Prikarpatskaya Rus pod vladeniem Avstrii Lvov Tip Stavropig In ta 1895 Ch 1 S 47 Malinowsky M Die Kirchen u Staats Satzungen bez des greich kath Ritus der Ruthenen in Galizien Lemberg 1861 P 300 angl Zubryckyj D Kronika miasta Lwowa 13 lyutogo 2015 u Wayback Machine Lwow w ksiengarni Kajetana Jablonskiego 1844 492 s S 488 pol Wladyslaw Lozinski Patrycyat i mieszczanstwo lwowskie w XVI i XVII wieku 26 listopada 2014 u Wayback Machine Lwow Gubrynowicz i Schmidt 1890 S 114 pol Orlowicz M Ilustrowany przewodnik po Lwowie S 81 Petrus J Domus Sapientiae Leopoliensis 12 bereznya 2017 u Wayback Machine Sztuka Kresow Wschodnich materialy sesji naukowej Krakow 1998 III S 227 228 pol Svistun F Prikarpatskaya Rus pod vladeniem Avstrii Ch 1 S 49 Baracz S Pamiatki buczackie Lwow Drukarnia Gazety narodowej 1882 S 91 97 pol Wojutycze Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1893 T XIII S 773 pol S 773 pol DzherelaBurda E Sierakowski Waclaw Hieronim z Boguslawic Jan Andrzej h Ogonczyk 1700 1780 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow Polska Akademja Nauk 1996 T XXXVII 2 Zeszyt 153 S 306 313 pol Dzieduszycki M Zywot Waclawa Hieronima Sierakowskiego arcybiskupa lwowskiego Krakow 1868 303 s pol Niesiecki K Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Wszystkich Kathedr Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Mestwem y odwaga Naywyzszemi Honorami a naypierwey Cnota Poboznoscia y Swiatobliwoscia Ozdobiona 14 serpnya 2014 u Wayback Machine Lwow w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu 1743 T 4 820 s S 101 103 pol Orlowicz M Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta Lwow Warszawa 1925 276 s S 79 82 pol PosilannyaWaclaw Hieronim hr Sierakowski h Ogonczyk ID lu 27838 28 travnya 2016 u Wayback Machine pol

Дата публікації:
Топ