Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гай Софоній Тигеллін Гай Офоній Тигеллін лат Gaius Ofonius Tigellinus бл 10 0010 69 римський військовий і політичний дія

Гай Софоній Тіґеллін

Гай Софоній Тіґеллін

Гай Софоній Тигеллін (Гай Офоній Тигеллін, лат. Gaius Ofonius Tigellinus; бл. 10(0010) — 69) — римський військовий і політичний діяч. Був префектом преторія — тобто командиром преторіанської гвардії, особистої охорони імператора — з 62 по 68 рік за правління Нерона, мав значний вплив при дворі. Перед смертю Нерона Тигеллін покинув його, згодом підтримав нового імператора Гальбу. 69 року імператор Отон засудив Тигелліна до страти, той покінчив життя самогубством.

Гай Софоній Тигеллін
лат. Gaius Ofonius Tigellinus
image
Префект преторія
62 — 68
Попередник: Секст Афраній Бурр
 
Народження: 10(0010)
Аґрідженто, Сицилія, Королівство Італія
Смерть: 69(0069)
d, Сесса-Аурунка, Провінція Казерта, Кампанія, Італія
Причина смерті: d
Країна: Римська імперія

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Ранні роки і початок кар'єри

image
Три сестри Калігули: Агріппіна Молодша, Юлія Друзілла та Юлія Лівілла. Тигелліна підозрювали в любовних зв'язках із двома

До наших днів не дійшло багато інформації про ранні роки Тигелліна. Відомо, що він походив із міста Агрідженто (Сицилія) і мав, можливо, грецьке походження. Його сім'я не належала до вищого стану тогочасного римського суспільства. Тацит в «Історії» характеризував його як людину темного походження. Попри це, Тигеллін отримав хорошу освіту: він перебував у вищих колах суспільства і зустрічався з консулами Марком Вініцієм і Гнеєм Доміцієм Агенобарбом.

Як пише Діон Кассій в «Римській історії», у 39 році імператор Калігула вигнав Тигелліна з Рима, звинувативши у перелюбстві зі своєю сестрою Агріппіною Молодшою; можливо, Тигелліна також звинуватили в любовних стосунках з іншою сестрою Калігули Юлією Лівіллою. Тереза К. Ропер вважає, що заслання було викликане не так цими любовними зв'язками, а скоріше політичною діяльністю Тигелліна. Під час вигнання в Греції Тигеллін займався рибальством і торгівлею, щоб заробити на прожиття. Із заслання майбутнього префекта преторія повернув 41 року новий імператор Клавдій з умовою, щоб Тигеллін не з'являвся в імператорському палаці. Деякі дослідники пояснюють цю умову тим, що Клавдій одружився з Агріппіною і не хотів бачити при своєму дворі її колишнього коханця; інші (зокрема, Ропер) — що новий імператор боявся відновлення Тигелліном політичної діяльності.

Успадкувавши статок, Тигеллін придбав землі в Апулії та Калабрії. Там він займався розведенням скакових коней. Це захоплення поділяв і новий імператор Нерон, спадкоємець Клавдія. Як зазначає британський історик [de], саме завдяки цьому, а також завдяки протекції Агріппіни Молодшої, котра була матір'ю Нерона, Тигелліну вдалося добитися прихильності та дружби принцепса. За Нерона (точна дата невідома, але не раніше 55 року) Тигеллін був призначений на посаду префекта вігілів Рима — ця посадова особа командувала корпусом вігілів, відповідаючи за пожежну охорону міста і підтримання порядку в нічний час.

Діяльність на посаді префекта преторія

image
Імператор Нерон

62 року, після смерті попереднього префекта преторія Бурра, Нерон призначив на його місце Тигелліна і Фенія Руфа. Тигеллін користувався більшим впливом на Нерона, але все одно намагався повністю усунути свого популярного у війську напарника, зводячи на нього доноси.

Традиційно вважається, що Тигеллін ворогував із філософом Сенекою, котрий мав значний вплив на Нерона в перший період правління імператора, але втратив владу в 62 році після смерті Бурра — незабаром після того, коли посилився Тигеллін. Однак є й протилежні думки: зокрема, Ропер висуває припущення, що Сенека і Тигеллін були союзниками. Її аргумент полягає в тому, що в 50-их роках I століття Сенека майже повністю контролював процес призначення на всі важливі посади, тому Тигеллін не міг би стати префектом вігілів без протекції або хоча би згоди Сенеки.

Тигеллін підтримував згубні пристрасті імператора. Відомим, зокрема, є грандіозний бенкет 64 року у Басейні Агриппи, описаний в «Анналах» Тацитом. Тоді Тигеллін організував гулянку небаченої величини, де розпусні дії ставалися на кожному кроці:

«Сам Нерон віддавався розгулу, не розрізняючи дозволеного і недозволеного; здавалося, що не залишається такої мерзенності, у якій він міг виказати себе ще розпусніше; але через декілька днів він вступив у заміжжя, обставивши його торжественними шлюбними обрядами, з одним із натовпу цих брудних розпусників (звали його Піфагором)».

Жертвами префекта стали багато його ворогів і недоброзичливців. Зокрема, в 65 році зіткнувшись зі звинуваченням в державній зраді, покінчив життя самогубством наближений до Нерона письменник Петроній Арбітр; суттєво зменшився вплив Фенія Руфа, який згодом був страчений за участь в змові проти імператора (також Руфа звинуватили у зв'язках з Агріппіною Молодшою, яка була вбита кількома роками раніше за наказом Нерона); всі інші учасники цієї змови також були страчені. Організатор змови, Гай Кальпурній Пізон, не став чекати розправи і вчинив самогубство. Після страти Фенія Руфа напарником Тигелліна на посаді префекта преторія став Німфідій Сабін. За викриття і придушення змови Тигелліну звели пам'ятник на Палатині.

За певними припущеннями, Тигеллін був одним із організаторів 64 року — про це пише Тацит. Причому висувалися різні версії щодо мотивації префекта преторія: або щоб догодити Нерону, або щоб дискредитувати його перед народом, послабивши таким чином владу імператора. Тигеллін брав активну участь в переслідуванні християн, яке відбулося за Великою пожежею. Деколи Тигеллін використовував свою владу для власних потреб: зокрема, допоміг своєму зятеві Коссуціану Капітону, якого звинуватили у вимаганні і вигнали з Сенату; врятував життя доньці сенатора Тіта Вінія.

Втрата влади і смерть

Тигеллін супроводжував Нерона під час його поїздки до Греції 67 року на Олімпійські ігри. Коли на фоні походу на Рим прокуратора Тарраконської Іспанії Гальби падіння імператора стало неминучим, префект покинув його. Після смерті Нерона Тигеллін зумів прихилити до себе Гальбу, який став новим імператором. Колишній префект надсилав подарунки йому, його фавориту Тіту Вінію і доньці Вінія. Таким чином Тигеллін лише втратив посаду, але зумів зберегти життя.

Утім, влада швидко змінилася й імператором став воєначальник Нерона Отон. Він наказав стратити Тигелліна. Звістка про це застала засудженого на водах Синуесси, де він відпочивав і проводив час з коханками. Почувши про неминучу страту, Тигеллін попросив посланця імператора дозволити йому поголитися перед смертю і перерізав собі горло лезом.

Відображення в культурі

Гай Софоній Тигеллін часто є героєм літературних та кінематографічних творів, які розповідають про другу частину правління Нерона, і в більшості випадків префект преторія постає у цих творах негативним героєм. Зокрема, Тигеллін є героєм історичного роману польського письменника Генрика Сенкевича «Камо грядеши» і його екранізації 1951 року, в якій префекта зіграв американський актор Ральф Трумен. Також Тигеллін з'являється в опері «Routledge» іспанського композитора Хуана Манена; в п'єсі та фільмі «Хресне знамення».

Примітки

Античні автори

  1. Тацит, «Історія» 1.72
  2. Кассій, Римська історія 59.23.9
  3. Тацит, «Аннали» 15.37
  4. Тацит, «Аннали» 14.57.1
  5. Тацит, «Аннали» 15.40

Наукова література

  1. David Shotter. Nero Caesar Augustus: Emperor of Rome. — London: Routledge, 2008. — С. 129.
  2. Theresa K. Roper. Nero, Seneca and Tigellinus // Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte. — Bd. 28, H. 3 (3rd Qtr., 1979). — С. 346-357. з джерела 5 червня 2016. Процитовано 15 травня 2016.
  3. Miriam Tamara Griffin. Seneca, A Philosopher in Politics. — Oxford: Clarendon Press, 1976. — С. 448.
  4. Ofonius Tigellinus [ 26 травня 2016 у Wayback Machine.], Encyclopædia Britannica
  5. Walter Allen, Jr., Robert J. Barnett, Jr., Mary D. Beaty, Bärbel Becker, Frederick Behrends, W. F. Boggess, Theodore Crane, Jr., Kathleen Ann Dempsey, L. E. Garrido, R. R. Harris, Vivian L. Holliday, Richard C. Jensen, William C. Kurth, M. A. Robbins and H. W. Taylor, Jr. Nero's Eccentricities before the Fire // Numen. — Vol. 9, Fasc. 2 (Sep., 1962). — С. 99-109. з джерела 10 червня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
  6. H. D. Rankin. Petronius, a portrait of the artist // Symbolae Osloenses: Norwegian Journal of Greek and Latin Studies. — Volume 45, Issue 1, 1970. — С. 118-128.
  7. George Edmundson. The Church in Rome in the First Century: An Examination of Various Controverted Questions Relating to its History, Chronology, Literature and Traditions. — Eugene: Wipf and Stock Publishers, 2008. — С. 134.
  8. K. R. Bradley. Nero's Retinue in Greece, A.D. 66/67 // Illinois Classical Studies. — Vol. 4 (1979). — С. 152-157. з джерела 10 червня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
  9. Sir William Smith. A Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. — Boston: Little, Brown and company, 1873. — С. 1126-1127.
  10. Paul Roche. The Public Imagery of the Emperor Otho // Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte. — Bd. 57, H. 1 (2008). — С. 108-123. з джерела 10 червня 2016. Процитовано 19 травня 2016.

Література

  • Gwyn Morgan. 69 A.D.: the year of four emperors. — Oxford : Oxford University Press, 2006. — 322 с.
  • David C. A. Shotter. Nero Caesar Augustus: emperor of Rome. — New York : Pearson Longman, 2008. — 257 с.
  • Edward Champlin. Nero. — Cambridge : Harvard University Press, 2003. — 346 с.
  • Vasily Rudich. Political dissidence under Nero: the price of dissimulation. — London : Routledge, 1993. — 354 с.
  • Дуров В. С. Нерон, или Актёр на троне. — Санкт-Петербург : Алетейя, 1994. — 315 с.
  • Дмитренко В. Імператор Нерон. У вирі інтриг. — Львів : Кальварія, 2010. — 160 с.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gaj Sofonij Tigellin Gaj Ofonij Tigellin lat Gaius Ofonius Tigellinus bl 10 0010 69 rimskij vijskovij i politichnij diyach Buv prefektom pretoriya tobto komandirom pretorianskoyi gvardiyi osobistoyi ohoroni imperatora z 62 po 68 rik za pravlinnya Nerona mav znachnij vpliv pri dvori Pered smertyu Nerona Tigellin pokinuv jogo zgodom pidtrimav novogo imperatora Galbu 69 roku imperator Oton zasudiv Tigellina do strati toj pokinchiv zhittya samogubstvom Gaj Sofonij Tigellin lat Gaius Ofonius Tigellinus Prefekt pretoriya 62 68 Poperednik Sekst Afranij Burr Narodzhennya 10 0010 Agridzhento Siciliya Korolivstvo ItaliyaSmert 69 0069 d Sessa Aurunka Provinciya Kazerta Kampaniya ItaliyaPrichina smerti dKrayina Rimska imperiya Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaRanni roki i pochatok kar yeri Tri sestri Kaliguli Agrippina Molodsha Yuliya Druzilla ta Yuliya Livilla Tigellina pidozryuvali v lyubovnih zv yazkah iz dvoma Do nashih dniv ne dijshlo bagato informaciyi pro ranni roki Tigellina Vidomo sho vin pohodiv iz mista Agridzhento Siciliya i mav mozhlivo grecke pohodzhennya Jogo sim ya ne nalezhala do vishogo stanu togochasnogo rimskogo suspilstva Tacit v Istoriyi harakterizuvav jogo yak lyudinu temnogo pohodzhennya Popri ce Tigellin otrimav horoshu osvitu vin perebuvav u vishih kolah suspilstva i zustrichavsya z konsulami Markom Viniciyem i Gneyem Domiciyem Agenobarbom Yak pishe Dion Kassij v Rimskij istoriyi u 39 roci imperator Kaligula vignav Tigellina z Rima zvinuvativshi u perelyubstvi zi svoyeyu sestroyu Agrippinoyu Molodshoyu mozhlivo Tigellina takozh zvinuvatili v lyubovnih stosunkah z inshoyu sestroyu Kaliguli Yuliyeyu Livilloyu Tereza K Roper vvazhaye sho zaslannya bulo viklikane ne tak cimi lyubovnimi zv yazkami a skorishe politichnoyu diyalnistyu Tigellina Pid chas vignannya v Greciyi Tigellin zajmavsya ribalstvom i torgivleyu shob zarobiti na prozhittya Iz zaslannya majbutnogo prefekta pretoriya povernuv 41 roku novij imperator Klavdij z umovoyu shob Tigellin ne z yavlyavsya v imperatorskomu palaci Deyaki doslidniki poyasnyuyut cyu umovu tim sho Klavdij odruzhivsya z Agrippinoyu i ne hotiv bachiti pri svoyemu dvori yiyi kolishnogo kohancya inshi zokrema Roper sho novij imperator boyavsya vidnovlennya Tigellinom politichnoyi diyalnosti Uspadkuvavshi statok Tigellin pridbav zemli v Apuliyi ta Kalabriyi Tam vin zajmavsya rozvedennyam skakovih konej Ce zahoplennya podilyav i novij imperator Neron spadkoyemec Klavdiya Yak zaznachaye britanskij istorik de same zavdyaki comu a takozh zavdyaki protekciyi Agrippini Molodshoyi kotra bula matir yu Nerona Tigellinu vdalosya dobitisya prihilnosti ta druzhbi princepsa Za Nerona tochna data nevidoma ale ne ranishe 55 roku Tigellin buv priznachenij na posadu prefekta vigiliv Rima cya posadova osoba komanduvala korpusom vigiliv vidpovidayuchi za pozhezhnu ohoronu mista i pidtrimannya poryadku v nichnij chas Diyalnist na posadi prefekta pretoriya Imperator Neron 62 roku pislya smerti poperednogo prefekta pretoriya Burra Neron priznachiv na jogo misce Tigellina i Feniya Rufa Tigellin koristuvavsya bilshim vplivom na Nerona ale vse odno namagavsya povnistyu usunuti svogo populyarnogo u vijsku naparnika zvodyachi na nogo donosi Tradicijno vvazhayetsya sho Tigellin voroguvav iz filosofom Senekoyu kotrij mav znachnij vpliv na Nerona v pershij period pravlinnya imperatora ale vtrativ vladu v 62 roci pislya smerti Burra nezabarom pislya togo koli posilivsya Tigellin Odnak ye j protilezhni dumki zokrema Roper visuvaye pripushennya sho Seneka i Tigellin buli soyuznikami Yiyi argument polyagaye v tomu sho v 50 ih rokah I stolittya Seneka majzhe povnistyu kontrolyuvav proces priznachennya na vsi vazhlivi posadi tomu Tigellin ne mig bi stati prefektom vigiliv bez protekciyi abo hocha bi zgodi Seneki Tigellin pidtrimuvav zgubni pristrasti imperatora Vidomim zokrema ye grandioznij benket 64 roku u Basejni Agrippi opisanij v Annalah Tacitom Todi Tigellin organizuvav gulyanku nebachenoyi velichini de rozpusni diyi stavalisya na kozhnomu kroci Sam Neron viddavavsya rozgulu ne rozriznyayuchi dozvolenogo i nedozvolenogo zdavalosya sho ne zalishayetsya takoyi merzennosti u yakij vin mig vikazati sebe she rozpusnishe ale cherez dekilka dniv vin vstupiv u zamizhzhya obstavivshi jogo torzhestvennimi shlyubnimi obryadami z odnim iz natovpu cih brudnih rozpusnikiv zvali jogo Pifagorom Zhertvami prefekta stali bagato jogo vorogiv i nedobrozichlivciv Zokrema v 65 roci zitknuvshis zi zvinuvachennyam v derzhavnij zradi pokinchiv zhittya samogubstvom nablizhenij do Nerona pismennik Petronij Arbitr suttyevo zmenshivsya vpliv Feniya Rufa yakij zgodom buv strachenij za uchast v zmovi proti imperatora takozh Rufa zvinuvatili u zv yazkah z Agrippinoyu Molodshoyu yaka bula vbita kilkoma rokami ranishe za nakazom Nerona vsi inshi uchasniki ciyeyi zmovi takozh buli stracheni Organizator zmovi Gaj Kalpurnij Pizon ne stav chekati rozpravi i vchiniv samogubstvo Pislya strati Feniya Rufa naparnikom Tigellina na posadi prefekta pretoriya stav Nimfidij Sabin Za vikrittya i pridushennya zmovi Tigellinu zveli pam yatnik na Palatini Za pevnimi pripushennyami Tigellin buv odnim iz organizatoriv 64 roku pro ce pishe Tacit Prichomu visuvalisya rizni versiyi shodo motivaciyi prefekta pretoriya abo shob dogoditi Neronu abo shob diskredituvati jogo pered narodom poslabivshi takim chinom vladu imperatora Tigellin brav aktivnu uchast v peresliduvanni hristiyan yake vidbulosya za Velikoyu pozhezheyu Dekoli Tigellin vikoristovuvav svoyu vladu dlya vlasnih potreb zokrema dopomig svoyemu zyatevi Kossucianu Kapitonu yakogo zvinuvatili u vimaganni i vignali z Senatu vryatuvav zhittya donci senatora Tita Viniya Vtrata vladi i smert Tigellin suprovodzhuvav Nerona pid chas jogo poyizdki do Greciyi 67 roku na Olimpijski igri Koli na foni pohodu na Rim prokuratora Tarrakonskoyi Ispaniyi Galbi padinnya imperatora stalo neminuchim prefekt pokinuv jogo Pislya smerti Nerona Tigellin zumiv prihiliti do sebe Galbu yakij stav novim imperatorom Kolishnij prefekt nadsilav podarunki jomu jogo favoritu Titu Viniyu i donci Viniya Takim chinom Tigellin lishe vtrativ posadu ale zumiv zberegti zhittya Utim vlada shvidko zminilasya j imperatorom stav voyenachalnik Nerona Oton Vin nakazav stratiti Tigellina Zvistka pro ce zastala zasudzhenogo na vodah Sinuessi de vin vidpochivav i provodiv chas z kohankami Pochuvshi pro neminuchu stratu Tigellin poprosiv poslancya imperatora dozvoliti jomu pogolitisya pered smertyu i pererizav sobi gorlo lezom Vidobrazhennya v kulturiGaj Sofonij Tigellin chasto ye geroyem literaturnih ta kinematografichnih tvoriv yaki rozpovidayut pro drugu chastinu pravlinnya Nerona i v bilshosti vipadkiv prefekt pretoriya postaye u cih tvorah negativnim geroyem Zokrema Tigellin ye geroyem istorichnogo romanu polskogo pismennika Genrika Senkevicha Kamo gryadeshi i jogo ekranizaciyi 1951 roku v yakij prefekta zigrav amerikanskij aktor Ralf Trumen Takozh Tigellin z yavlyayetsya v operi Routledge ispanskogo kompozitora Huana Manena v p yesi ta filmi Hresne znamennya PrimitkiAntichni avtori Tacit Istoriya 1 72 Kassij Rimska istoriya 59 23 9 Tacit Annali 15 37 Tacit Annali 14 57 1 Tacit Annali 15 40 Naukova literatura David Shotter Nero Caesar Augustus Emperor of Rome London Routledge 2008 S 129 Theresa K Roper Nero Seneca and Tigellinus Historia Zeitschrift fur Alte Geschichte Bd 28 H 3 3rd Qtr 1979 S 346 357 z dzherela 5 chervnya 2016 Procitovano 15 travnya 2016 Miriam Tamara Griffin Seneca A Philosopher in Politics Oxford Clarendon Press 1976 S 448 Ofonius Tigellinus 26 travnya 2016 u Wayback Machine Encyclopaedia Britannica Walter Allen Jr Robert J Barnett Jr Mary D Beaty Barbel Becker Frederick Behrends W F Boggess Theodore Crane Jr Kathleen Ann Dempsey L E Garrido R R Harris Vivian L Holliday Richard C Jensen William C Kurth M A Robbins and H W Taylor Jr Nero s Eccentricities before the Fire Numen Vol 9 Fasc 2 Sep 1962 S 99 109 z dzherela 10 chervnya 2016 Procitovano 18 travnya 2016 H D Rankin Petronius a portrait of the artist Symbolae Osloenses Norwegian Journal of Greek and Latin Studies Volume 45 Issue 1 1970 S 118 128 George Edmundson The Church in Rome in the First Century An Examination of Various Controverted Questions Relating to its History Chronology Literature and Traditions Eugene Wipf and Stock Publishers 2008 S 134 K R Bradley Nero s Retinue in Greece A D 66 67 Illinois Classical Studies Vol 4 1979 S 152 157 z dzherela 10 chervnya 2016 Procitovano 18 travnya 2016 Sir William Smith A Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology Boston Little Brown and company 1873 S 1126 1127 Paul Roche The Public Imagery of the Emperor Otho Historia Zeitschrift fur Alte Geschichte Bd 57 H 1 2008 S 108 123 z dzherela 10 chervnya 2016 Procitovano 19 travnya 2016 LiteraturaGwyn Morgan 69 A D the year of four emperors Oxford Oxford University Press 2006 322 s David C A Shotter Nero Caesar Augustus emperor of Rome New York Pearson Longman 2008 257 s Edward Champlin Nero Cambridge Harvard University Press 2003 346 s Vasily Rudich Political dissidence under Nero the price of dissimulation London Routledge 1993 354 s Durov V S Neron ili Aktyor na trone Sankt Peterburg Aletejya 1994 315 s Dmitrenko V Imperator Neron U viri intrig Lviv Kalvariya 2010 160 s

Дата публікації:
Топ