Автомобільна промисловість ПАР галузь економіки ПАР Ворота заводу BMW в Россліні в місті Тшване Південна Африка традицій

Автомобільна промисловість ПАР — галузь економіки ПАР.

Південна Африка традиційно є лідером в автомобільній промисловості Африки і з 2010 року виробляє понад 500,000 автомобілів на рік. У той час як існує внутрішнє виробництво вантажних автомобілів та військової техніки, проте автомобілі, побудовані за ліцензією зарубіжних брендів є основними.

Сучасна автомобільна промисловість Південної Африки була розпочата в 1995 році і з тих пір забезпечила великий обсяг експорту. Це спонукало світових автовиробників створити виробничі потужності на південноафриканських заводах. Південна Африка займається складанням автомобілів і легких вантажівок моделей починаючи з 1920-х років, а основними міжнародними виробниками країни є: BMW, Chrysler, General Motors, Fiat Automobiles, Ford Motor Company, Nissan, Toyota та Volkswagen.

Всі ці виробники зосереджені в провінціях Східно-Капська, Гаутенг і Квазулу-Наталь.

Історія

Mercedes-Benz S-Class (W126) (1981—1991)

Ранні дні

В перші дні Південно-Африканська автомобільна промисловість була зосереджена на британських виробниках і меншою мірою на американських. Volkswagen мав також довгострокову присутність, будучи особливо популярним серед тих африканерів, які не бажали купувати британський автомобіль. До кінця 1970-х років, японські виробники вже утвердилися, а британські виробники були витіснені. Наприкінці 1970-х, виробник Sigma Motors планував злиття з British Leyland, який відомий локально як Leykor. Коли це злиття не вдалося, Leyland довелося продиратися, щоб створити абсолютно нову дилерську мережу всього лише через місяць. Присутність Leyland в Південній Африці вже ніколи не відновилась.

Після паливної кризи, великі американські автомобілі, які були дуже популярні рішуче знизилася в продажах. До кінця 1970-х років, Mazda 323 і Volkswagen Golf були бестселерами, а автомобілі американської розробки не були більше доступні на регулярній основі. Деякий час, попит на великі седани був заповнений шляхом складання деяких більш компактних австралійських автомобілів марок Ford і Holden, але їх виробництво було припинено на користь більш компактних європейських моделей. Після початку санкцій ООН проти апартеїду, економіка стягнулась і в 1976 році показала найгірші показники продажів з 1972 року. Chrysler SA почав злиття з Illings (Mazda), щоб сформувати . Chrysler був дуже успішним в кінці 1960-х років, коли модель Valiant була найбільш продаваним легковим автомобілем в 1966—1968 роках, але після цього почалося серйозне зниження. Вивід на ринок Mitsubishi дав відстрочку екзикуції для Chrysler, але важкий економічний клімат другої половини 1970-х років виявився занадто сильним.

Volkswagen Citi Golf (1984—2009)
Mazda 323 (1985—2003)
(Toyota Tazz) (1988—2006)
Fiat Uno (1990—2006)

Зростання

Mercedes-Benz C-Class (W205) (2014—2021)

Після краху режиму апартеїду місцевий ринок виріс за рахунок зростання достатку корінного африканського населення, а в XXI столітті виробництво автомобілів зросло в понад 2 рази, досягши 615,658 автомобілів на рік в 2015 році. За річним виробництвом автомобілів країна займає 22-ге місце в світі і 1-ше в Африці. Автопром дає 7,5 % ВВП і 10 % експорту країни. Національна програма розвитку автомобілебудування APDP від 2013 року, передбачає досягнення річного виробництва 1,2 млн автомобілів до 2020 року. Приблизно третина виробництва експортується, зокрема більше ніж половина в розвинені країни (Японію, Австралію, Європу, США). Також виробляється і експортується багато автомобільних комплектуючих.

Автомобільну промисловість обслуговує 303,000 робітників в Південній Африці. В 2003 році і в 2004 році країна експортувала в повністю складеному вигляді автотранспортні засоби в 53 країни, включно з багатьма розвиненими країнами, такими як Японія, США, Велика Британія, Австралія та Німеччина. Багато виробників, які базуються в Південній Африці зараз роблять її основною виробничою базою. У 2004 році ПАР була відповідальна за виробництво 84 % всіх автомобілів, вироблених в Африці, 7 мільйонів з яких перебувають на дорогах Південної Африки. У 2004 році з Південної Африки було експортовано 110,000 автомобілів, з яких 100,000 були пасажирськими транспортними засобами.

У 2007 році автомобільна промисловість знову зросла, випускаючи понад 500,000 автомобілів в рік. У той час прирівнюючи лише невеликий фактор глобального виробництва автомобілів в 73 мільйонів, це зробило великий внесок на місцевому рівні, що становить 7,5 % від ВВП країни. У 2010 році Національна асоціація автомобільних виробників Південної Африки (National Association of Automobile Manufacturers of South Africa, NAAMSA) повідомила, що продажі нових автомобілів перевищили свої первинні очікування на 7 %, з великим локальним зростанням, яке досягнуло 24 %, забезпечуючи великий імпульс після рецесії 2008—2009 років. Це знайшло своє відображення в 2010 році, коли 271,000 транспортних засобів пішло на експорт, таким чином показуючи зростання у понад два рази порівняно з попередніми роками.

Великих національних автовиробників у ПАР немає. Складання автомобілів в основному здійснюють іноземні компанії зокрема: BMW, Toyota, Ford, Mazda, Volkswagen, Daimler-Chrysler, Nissan, Fiat, Hummer, Puma, а раніше також і General Motors. Країна традиційно має власні технології виробництва автомобілів військового та поліцейського призначення і бронетехніки. У Йоганнесбургу періодично влаштовується найбільший в Африці міжнародний автосалон Johannesburg International Motor Show.

Nissan Navara (1997—...)
Isuzu D-Max (2012—...)
Mazda BT-50 (2011—2020)
Toyota Hilux (2015—...)

Діючі виробники

Південно-Африканські

Advanced Automotive Design
Birkin Cars
Harper Sports Cars
Marauder
Optimal Energy
Perana Performance Group

Іноземні

Обсяг виробництва за роками

Рік	Обсяг виробництва
1970	297,573
1980	404,766
1990	334,779
2000	345,297
2005	525,227
2010	472,049
2011	532,545
2012	539,424
2013	545,913
2014	566,083
2015	615,658
2016	599,004
2017	589,951
2018	610,854
2019	631,983
2020	447,218
2021	499,087
2022	555,889
2023	633,337

Див. також

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Автомобільна промисловість у ПАР

. www.zuidafrika.nl. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 10 грудня 2015.
. carkingdirect. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.
Haler, Justin, ред. (July 1979). Editor's Log. SA Motor. Randburg, South Africa: SA Motor (Pty) Ltd. 17 (7): 7.
Thomas, Harvey (July 1979). Dramatic shift in car buying. SA Motor. Randburg, South Africa: SA Motor (Pty) Ltd. 17 (7): 30.
Howard, Tony, ред. (December 1976). Editor's Desk. SA Motor. Cape Town, South Africa: Scott Publications: 9.
Howard, Tony (October 1976). Chrysler on the move. SA Motor. Cape Town, South Africa: Scott Publications: 18.
. MBendi.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2008. Процитовано 10 грудня 2015.

Посилання

http://www.bmw.co.za/en/index.html [ 17 квітня 2020 у Wayback Machine.]
http://www.gov.za/ [ 10 березня 2009 у Wayback Machine.]
http://www.chrysler.co.za/ [ 1 травня 2020 у Wayback Machine.]

[:0-1] . www.zuidafrika.nl. Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 10 грудня 2015.

[2] . carkingdirect. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.

[edlog-3] Haler, Justin, ред. (July 1979). Editor's Log. SA Motor. Randburg, South Africa: SA Motor (Pty) Ltd. 17 (7): 7.

[whatsnew-4] Thomas, Harvey (July 1979). Dramatic shift in car buying. SA Motor. Randburg, South Africa: SA Motor (Pty) Ltd. 17 (7): 30.

[SAM1276-5] Howard, Tony, ред. (December 1976). Editor's Desk. SA Motor. Cape Town, South Africa: Scott Publications: 9.

[SAM1076-6] Howard, Tony (October 1976). Chrysler on the move. SA Motor. Cape Town, South Africa: Scott Publications: 18.

[7] . MBendi.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2008. Процитовано 10 грудня 2015.