Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Казимир Карлович Сцібор-Мархоцький (1856—1914) — граф, землевласник, нащадок родини діячів польського національного антиросійського руху в XIX—XX ст.
Біографія
Родина
Сцібор-Мархоцькі належали до давнього й поважного польського шляхетського роду герба Остоя, після приєднання земель Речі Посполитої до Російської імперії в кінці XVIII ст. вони зберегли шляхетський статус, титули, маєтності.
На початку XIX ст. поміщик і шляхтич Ігнасій Мархоцький (1755—1827), дід Казимира, будучи прихильником вільнодумних ідей Просвітництва, став ініціатором господарських, суспільних і релігійних реформ у своїх володіннях, відомих під назвою «Миньковецька держава» на Поділлі. Ігнасій відпускав на волю своїх кріпаків, проповідував ідеали Французької революції. За це реформатор потрапив у немилість до російської влади, і в 1822 році був позбавлений графського титулу.
Син Ігнасія Кароль Мархоцький (1794—1881), батько Казимира, став учасником та одним з очільників польського антиросійського повстання 1830-31 року, за що його маєтності взагалі були конфісковані урядом царської Росії, а сам борець за відновлення Речі Посполитої опинився в засланні в Тобольську. У Кароля були нащадки — п'ятеро синів, одного з них, Казимира, доля привела на Маловисківщину (Кіровоградська область).
Дитинство, юність, військова служба
Казимир Карлович Станіслав Сцібор-Мархоцький (Scibor-Marchocki) народився 26 червня 1856 року на Одещині в маєтку Любомила (Lubomiła), що був придбаний його батьком Каролем після повернення із заслання. Казимир був третьою дитиною Кароля та Елеонори Рогульської (Rogulska) (бл. 1820 — 1897), мав чотирьох братів та сестру. Ймовірно, дитинство та юність Казимира пройшли на Одещині.
У 1875 році 19-річний Казимир Мархоцький закінчив 4-ту Одеську гімназію. Потім молодий граф служив у 7-му Ольвіопольському кавалерійському полку. Брав участь У російсько-турецькій війні 1877—1878 років, вийшов у запас у чині корнета. Спочатку його батько Кароль, а потім і син Казимир звернулися в судові інстанції Росії з проханням повернути їм конфісковані раніше земельні володіння. У 1885 році маніфестом імператора Олександра III Казимиру була повернута частина маєтностей (бл. 4 тис. десятин) під Одесою та в Херсонській губернії.
У 1880-х роках він одружився з Амелією Кіткою-Соколовською (Amelja Kitka-Sokołowska). У 1886 році в подружжя народився первісток — син Ігнасій. Узагалі в цьому шлюбі Казимира та Амелії народилося троє дітей:
- Ігнасій (1886—1945)
- Люсія (1887—1911(1909)?)
- Зигмунт (1888—1916).
Це була родина багатих, освічених і культурних поляків-католиків.
Землевласник і підприємець
В 1870-х — 1890-х роках Казимир стає власником великого земельного масиву на Єлисаветградщині, поблизу сучасного с. Оситна Новомиргородського району. Вже тоді граф проявив свої господарські здібності. Як видатний коняр, він брав участь у престижних кінних виставках і отримував нагороди за породність та якість своїх коней: в Одесі (1885) — срібна медаль, в Єлисаветграді (1895) — «Похвальний лист», у Громадській виставці російського мистецтва і промисловості в Нижньому Новгороді в 1896 році — срібна медаль у групі II «Розведення коней» тощо. У звіті цієї виставки вказується, що конезавод графа було засновано в 1870 році в Оситній (Єлисаветівці), частину коней сюди було переведено із заводу і маєтку на Одещині.
Наприкінці XIX ст. Казимир збільшив свої володіння до 5,5 тис. десятин, придбавши землі Лутковських біля сіл Алєксєєвка (сучасне с. Лутківка, яке в кінці XIX ст. було містечком) та с. Мануйлівка Маловисківського р-ну. За деякими відомостями ці землі були посагом чи спадщиною його дружини Амалії Соколовської. Крім того, на 1899 рік графиня Амалія-Марія Леопольдівна, дружина Казимира, зареєстрована як власниця 1004 десятин землі та кінного заводу біля с. Оситна, а біля с. Лозуватка 1423 десятини, млини, ставки та худоба належали графині Людгарді Казимирівні.
Маєтності графа Мархоцького біля Алєксєєвки були такими значними, що потрапили в солідне офіційне видання авторства відомого російського географа Семенова-Тянь-Шанського «Росія. Повний географічний опис нашої Вітчизни» 1910 року. Тут вказувалося, що загальна площа маєтку графа К. К. Сцібор-Мархоцького, розбитого на 4 економії, сягала 5½ тис. десятин. Діяла трипільна система польового господарства з дуже розвиненими посівами пшениці як озимої, так і ярої (до 3000 десятин). У господарстві був завод чистокровних англійських коней із продажем частини приплоду в кавалерійський ремонт і приватним особам, а також племінне стадо сірої українські великої рогатої худоби (волів, корів) і велике стадо . Також у господарстві працювало кілька мукомольних млинів: 1 водяний, 2 з паровими двигунами і вітряні.
Мав на своїх землях граф і житлові приміщення — розкішні будинки в Алєксєєвці (Лутковці) та в Мануйлівці (за радянських часів використовувалось під масло- та консервний завод). У 1913 році фоторепортаж про Алєксєєвський будинок Мархоцьких потрапив на сторінки варшавського часопису «Ілюстроване село». Тут можна побачити членів родини, оригінальний зовнішній вигляд будинку, інтер'єр розкішних кімнат. Місцеві старожили розповідали, як тут росли та розважалися діти графа: хлопчики ганяли на маленьких велосипедах по довгій заскленій терасі біля маєтку.
У 1886 р. граф Казимир дає кошти на допомогу полякам (в Ślązku, «на польську справу») в сумі 24,5 злотих (гульденів), тобто фінансово підтримує польський національний рух. Це було сміливо, зважаючи на те, що його предки були жорстко покарані за антиросійську діяльність.
Зовсім іншим постає успішний граф-господарник у цінних спогадах тоді бідного наймита зі Злинки Андрія Дуженка, які нещодавно були опубліковані краєзнавицею О. Головановою. У 1906 році, під час косовиці на полях Мархоцьких у Лозуватці, юнак мав необачність зайти на поле та не зняти картуза перед графом, що проїжджав дорогою. Відразу ж почув грубий окрик на свою адресу: «А ото що за гиндик ходе по пшениці! На межу його!». Після цього прикажчик вигнав хлопця й не дав роботи. Дуженко розповідає про грубе і зневажливе ставлення Казимира до алєксєєвських селян, які приходили до нього з якимись проханнями. Також тоді молодий злинчанин-батрак спостерігав прояви хворобливої забобонності графа, який міг побити людину навіть за невчасно перейдену дорогу перед його екіпажем.
Банкрутство та загибель у боях Першої світової війни
На початку XX ст. у Мархоцьких почалися господарські й фінансові проблеми. Була розорена дружина Казимира Амелія Мархоцька, а причетним до цього був тодішній міський голова повітового Єлисаветграда Микола Іванов. 29 серпня 1907 року в єлисаветградському ресторані Коваленка Казимир влаштував із «мером» бійку. Цей інцидент потрапив до повітової газети під назвою «Кулачна розправа». Далі запальний, нестриманий граф Казимир стає постійним персонажем скандальної хроніки в єлисаветградській газеті «Голос юга». Наприклад, у березні 1908 року суд у Єлисаветграді мав слухати справу про «порушення громадської тиші» графом. А в грудні 1908-го він обстріляв на поштовій дорозі, що проходила з Новомиргорода до Великої Виски, казенний поштовий екіпаж. Восени 1909 року Казимир, який носив при собі револьвера та шпагу, накинувся з ними на випадкового пасажира залізничної станції Шестаківка за куріння сигари в її приміщенні.
У серпні 1909 року в родині Мархоцьких сталися трагічні події, про що написала щоденна загальноросійська газета «Русское слово» в розділі «самогубства»:
В семье гр. Стибор-Мархоцкого, проживающей в имении Стиборах, разыгралась ужасная драма: застрелились дочь и племянник графа. По слухам, причина этого двойного самоубийства — несогласие родителей на брак молодых людей.
Ймовірно, сталося це саме в Алєксєєвці (Лутківці) чи Мануйлівці, а згадані коханці — то 20-річний племінник Казимира Кароль Альбертович Мархоцький та 22-річна донька Люсія.
У 1910 році досить успішна господарська діяльність Казимира Мархоцького зазнала краху. В газеті «Офіційний Київ» («Dziennik Kijowski», виходила польською мовою) 10 квітня було оголошено про банкрутство графа Казимира із зобов'язанням у мільйон рублів. У лютому 1911 року в маєтку Стібори (в с. Олексієвка (Лутківка) або в с.Мануйлівка) граф мав сутичку з адвокатом кредиторів. У процесі банкрутства Мархоцькі частину маєтностей втратили, але будинок і конезавод залишились у родині.
Початок Першої світової війни в 1914 році драматично завершив долю графа Казимира. Як доброволець, він записався в російську армію, потрапив на фронт, але загинув під час бойових дій у Рипіні (нині місто в центральній Польщі, адміністративний центр Рипінського повіту Куявсько-Поморського воєводства) - помер від "розриву серця" 1 листопада (за старим стилем) цього ж року. Очевидно, там він і похоронений.
Казимир був настільки видатною фігурою в польському середовищі, що львівська газета «Слово польське» від 3 грудня 1914 року опублікувала некролог на честь загиблого. У ньому наголошувалося, що убитий граф був нащадком ліберала Ігнасія, сином борця за польську справу Кароля — захисника засланців, знайомий Адама Міцкевича. Сам Казимир характеризується тут як «людина з великим і добрим серцем, як добрий господар Алєксєєвських земель, щедрий сусід, видатний коняр, сильна людина, що зазнавала ударів долі». Зазначалося, що граф проявив лицарський дух, пішовши на фронт воювати за Росію, і загинув як лицар під Рипіном.
По смерті у нього залишилася дружина Амелія, син Зигмунт (помер у 1916 році у віці близько 28 років). Син Ігнасій (помер у 1945-му у віці близько 59 років у Польщі).
Доля Алєксєєвських (Лутківських) маєтностей у XX столітті
Улітку буремного 1919 року на маєток Мархоцьких здійснила напад банда місцевих селян, убивши управляючого Тлуховського, а місцеві жителі розтягнули майно економії. Залишки Алєксєєвського будинку Казимира були остаточно зруйновані вибухівкою під час Другої світової війни. Землі графа були розділені між місцевими селянами більшовицькою владою на початку 1920-х років. Будинок Мархоцьких у с. Мануйлівка за перших років радянської влади використовувався як сільський клуб. У 1931—1933 роках тут було розміщено маслозавод, який діяв до середини 1960-х років. Близько 1965 року в приміщенні колишнього маєтку розмістився Мануйлівський консервний завод, який у 1980-х припинив діяльність, а історична споруда згодом була повністю зруйнована.
Джерела
- Постолюк П. Історична довідка про с. Лутківка для газети 2018 .doc. Google Docs. Процитовано 23 березня 2020.
- Kazimierz Stanisław Ścibor-Marchocki coat of arms Ostoja (Польська) .
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () - Постолюк П.І. З історії населених пунктів Мануйлівської сільської ради. Історична розвідка ч.1 до 1917 р. 2016, 2 ред. .pdf. Google Docs. Процитовано 23 березня 2020.
- Постолюк П. Граф Казимир Мархотський 2019 .pdf. Google Docs. Процитовано 23 березня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kazimir Karlovich Scibor Marhockij 1856 1914 graf zemlevlasnik nashadok rodini diyachiv polskogo nacionalnogo antirosijskogo ruhu v XIX XX st Karol livoruch ta Kazimir pravoruch Scibor Marhocki kinec 19 st BiografiyaRodina Scibor Marhocki nalezhali do davnogo j povazhnogo polskogo shlyahetskogo rodu gerba Ostoya pislya priyednannya zemel Rechi Pospolitoyi do Rosijskoyi imperiyi v kinci XVIII st voni zberegli shlyahetskij status tituli mayetnosti Na pochatku XIX st pomishik i shlyahtich Ignasij Marhockij 1755 1827 did Kazimira buduchi prihilnikom vilnodumnih idej Prosvitnictva stav iniciatorom gospodarskih suspilnih i religijnih reform u svoyih volodinnyah vidomih pid nazvoyu Minkovecka derzhava na Podilli Ignasij vidpuskav na volyu svoyih kripakiv propoviduvav ideali Francuzkoyi revolyuciyi Za ce reformator potrapiv u nemilist do rosijskoyi vladi i v 1822 roci buv pozbavlenij grafskogo titulu Sin Ignasiya Karol Marhockij 1794 1881 batko Kazimira stav uchasnikom ta odnim z ochilnikiv polskogo antirosijskogo povstannya 1830 31 roku za sho jogo mayetnosti vzagali buli konfiskovani uryadom carskoyi Rosiyi a sam borec za vidnovlennya Rechi Pospolitoyi opinivsya v zaslanni v Tobolsku U Karolya buli nashadki p yatero siniv odnogo z nih Kazimira dolya privela na Maloviskivshinu Kirovogradska oblast Ditinstvo yunist vijskova sluzhba Kazimir Karlovich Stanislav Scibor Marhockij Scibor Marchocki narodivsya 26 chervnya 1856 roku na Odeshini v mayetku Lyubomila Lubomila sho buv pridbanij jogo batkom Karolem pislya povernennya iz zaslannya Kazimir buv tretoyu ditinoyu Karolya ta Eleonori Rogulskoyi Rogulska bl 1820 1897 mav chotiroh brativ ta sestru Jmovirno ditinstvo ta yunist Kazimira projshli na Odeshini U 1875 roci 19 richnij Kazimir Marhockij zakinchiv 4 tu Odesku gimnaziyu Potim molodij graf sluzhiv u 7 mu Olviopolskomu kavalerijskomu polku Brav uchast U rosijsko tureckij vijni 1877 1878 rokiv vijshov u zapas u chini korneta Spochatku jogo batko Karol a potim i sin Kazimir zvernulisya v sudovi instanciyi Rosiyi z prohannyam povernuti yim konfiskovani ranishe zemelni volodinnya U 1885 roci manifestom imperatora Oleksandra III Kazimiru bula povernuta chastina mayetnostej bl 4 tis desyatin pid Odesoyu ta v Hersonskij guberniyi U 1880 h rokah vin odruzhivsya z Ameliyeyu Kitkoyu Sokolovskoyu Amelja Kitka Sokolowska U 1886 roci v podruzhzhya narodivsya pervistok sin Ignasij Uzagali v comu shlyubi Kazimira ta Ameliyi narodilosya troye ditej Ignasij 1886 1945 Lyusiya 1887 1911 1909 Zigmunt 1888 1916 Ce bula rodina bagatih osvichenih i kulturnih polyakiv katolikiv Zemlevlasnik i pidpriyemec V 1870 h 1890 h rokah Kazimir staye vlasnikom velikogo zemelnogo masivu na Yelisavetgradshini poblizu suchasnogo s Ositna Novomirgorodskogo rajonu Vzhe todi graf proyaviv svoyi gospodarski zdibnosti Yak vidatnij konyar vin brav uchast u prestizhnih kinnih vistavkah i otrimuvav nagorodi za porodnist ta yakist svoyih konej v Odesi 1885 sribna medal v Yelisavetgradi 1895 Pohvalnij list u Gromadskij vistavci rosijskogo mistectva i promislovosti v Nizhnomu Novgorodi v 1896 roci sribna medal u grupi II Rozvedennya konej tosho U zviti ciyeyi vistavki vkazuyetsya sho konezavod grafa bulo zasnovano v 1870 roci v Ositnij Yelisavetivci chastinu konej syudi bulo perevedeno iz zavodu i mayetku na Odeshini Naprikinci XIX st Kazimir zbilshiv svoyi volodinnya do 5 5 tis desyatin pridbavshi zemli Lutkovskih bilya sil Alyeksyeyevka suchasne s Lutkivka yake v kinci XIX st bulo mistechkom ta s Manujlivka Maloviskivskogo r nu Za deyakimi vidomostyami ci zemli buli posagom chi spadshinoyu jogo druzhini Amaliyi Sokolovskoyi Krim togo na 1899 rik grafinya Amaliya Mariya Leopoldivna druzhina Kazimira zareyestrovana yak vlasnicya 1004 desyatin zemli ta kinnogo zavodu bilya s Ositna a bilya s Lozuvatka 1423 desyatini mlini stavki ta hudoba nalezhali grafini Lyudgardi Kazimirivni Mayetnosti grafa Marhockogo bilya Alyeksyeyevki buli takimi znachnimi sho potrapili v solidne oficijne vidannya avtorstva vidomogo rosijskogo geografa Semenova Tyan Shanskogo Rosiya Povnij geografichnij opis nashoyi Vitchizni 1910 roku Tut vkazuvalosya sho zagalna plosha mayetku grafa K K Scibor Marhockogo rozbitogo na 4 ekonomiyi syagala 5 tis desyatin Diyala tripilna sistema polovogo gospodarstva z duzhe rozvinenimi posivami pshenici yak ozimoyi tak i yaroyi do 3000 desyatin U gospodarstvi buv zavod chistokrovnih anglijskih konej iz prodazhem chastini priplodu v kavalerijskij remont i privatnim osobam a takozh pleminne stado siroyi ukrayinski velikoyi rogatoyi hudobi voliv koriv i velike stado Takozh u gospodarstvi pracyuvalo kilka mukomolnih mliniv 1 vodyanij 2 z parovimi dvigunami i vitryani Mav na svoyih zemlyah graf i zhitlovi primishennya rozkishni budinki v Alyeksyeyevci Lutkovci ta v Manujlivci za radyanskih chasiv vikoristovuvalos pid maslo ta konservnij zavod U 1913 roci fotoreportazh pro Alyeksyeyevskij budinok Marhockih potrapiv na storinki varshavskogo chasopisu Ilyustrovane selo Tut mozhna pobachiti chleniv rodini originalnij zovnishnij viglyad budinku inter yer rozkishnih kimnat Miscevi starozhili rozpovidali yak tut rosli ta rozvazhalisya diti grafa hlopchiki ganyali na malenkih velosipedah po dovgij zasklenij terasi bilya mayetku U 1886 r graf Kazimir daye koshti na dopomogu polyakam v Slazku na polsku spravu v sumi 24 5 zlotih guldeniv tobto finansovo pidtrimuye polskij nacionalnij ruh Ce bulo smilivo zvazhayuchi na te sho jogo predki buli zhorstko pokarani za antirosijsku diyalnist Zovsim inshim postaye uspishnij graf gospodarnik u cinnih spogadah todi bidnogo najmita zi Zlinki Andriya Duzhenka yaki neshodavno buli opublikovani krayeznaviceyu O Golovanovoyu U 1906 roci pid chas kosovici na polyah Marhockih u Lozuvatci yunak mav neobachnist zajti na pole ta ne znyati kartuza pered grafom sho proyizhdzhav dorogoyu Vidrazu zh pochuv grubij okrik na svoyu adresu A oto sho za gindik hode po pshenici Na mezhu jogo Pislya cogo prikazhchik vignav hlopcya j ne dav roboti Duzhenko rozpovidaye pro grube i znevazhlive stavlennya Kazimira do alyeksyeyevskih selyan yaki prihodili do nogo z yakimis prohannyami Takozh todi molodij zlinchanin batrak sposterigav proyavi hvoroblivoyi zabobonnosti grafa yakij mig pobiti lyudinu navit za nevchasno perejdenu dorogu pered jogo ekipazhem Bankrutstvo ta zagibel u boyah Pershoyi svitovoyi vijni Na pochatku XX st u Marhockih pochalisya gospodarski j finansovi problemi Bula rozorena druzhina Kazimira Ameliya Marhocka a prichetnim do cogo buv todishnij miskij golova povitovogo Yelisavetgrada Mikola Ivanov 29 serpnya 1907 roku v yelisavetgradskomu restorani Kovalenka Kazimir vlashtuvav iz merom bijku Cej incident potrapiv do povitovoyi gazeti pid nazvoyu Kulachna rozprava Dali zapalnij nestrimanij graf Kazimir staye postijnim personazhem skandalnoyi hroniki v yelisavetgradskij gazeti Golos yuga Napriklad u berezni 1908 roku sud u Yelisavetgradi mav sluhati spravu pro porushennya gromadskoyi tishi grafom A v grudni 1908 go vin obstrilyav na poshtovij dorozi sho prohodila z Novomirgoroda do Velikoyi Viski kazennij poshtovij ekipazh Voseni 1909 roku Kazimir yakij nosiv pri sobi revolvera ta shpagu nakinuvsya z nimi na vipadkovogo pasazhira zaliznichnoyi stanciyi Shestakivka za kurinnya sigari v yiyi primishenni U serpni 1909 roku v rodini Marhockih stalisya tragichni podiyi pro sho napisala shodenna zagalnorosijska gazeta Russkoe slovo v rozdili samogubstva V seme gr Stibor Marhockogo prozhivayushej v imenii Stiborah razygralas uzhasnaya drama zastrelilis doch i plemyannik grafa Po sluham prichina etogo dvojnogo samoubijstva nesoglasie roditelej na brak molodyh lyudej Jmovirno stalosya ce same v Alyeksyeyevci Lutkivci chi Manujlivci a zgadani kohanci to 20 richnij pleminnik Kazimira Karol Albertovich Marhockij ta 22 richna donka Lyusiya U 1910 roci dosit uspishna gospodarska diyalnist Kazimira Marhockogo zaznala krahu V gazeti Oficijnij Kiyiv Dziennik Kijowski vihodila polskoyu movoyu 10 kvitnya bulo ogolosheno pro bankrutstvo grafa Kazimira iz zobov yazannyam u miljon rubliv U lyutomu 1911 roku v mayetku Stibori v s Oleksiyevka Lutkivka abo v s Manujlivka graf mav sutichku z advokatom kreditoriv U procesi bankrutstva Marhocki chastinu mayetnostej vtratili ale budinok i konezavod zalishilis u rodini Pochatok Pershoyi svitovoyi vijni v 1914 roci dramatichno zavershiv dolyu grafa Kazimira Yak dobrovolec vin zapisavsya v rosijsku armiyu potrapiv na front ale zaginuv pid chas bojovih dij u Ripini nini misto v centralnij Polshi administrativnij centr Ripinskogo povitu Kuyavsko Pomorskogo voyevodstva pomer vid rozrivu sercya 1 listopada za starim stilem cogo zh roku Ochevidno tam vin i pohoronenij Kazimir buv nastilki vidatnoyu figuroyu v polskomu seredovishi sho lvivska gazeta Slovo polske vid 3 grudnya 1914 roku opublikuvala nekrolog na chest zagiblogo U nomu nagoloshuvalosya sho ubitij graf buv nashadkom liberala Ignasiya sinom borcya za polsku spravu Karolya zahisnika zaslanciv znajomij Adama Mickevicha Sam Kazimir harakterizuyetsya tut yak lyudina z velikim i dobrim sercem yak dobrij gospodar Alyeksyeyevskih zemel shedrij susid vidatnij konyar silna lyudina sho zaznavala udariv doli Zaznachalosya sho graf proyaviv licarskij duh pishovshi na front voyuvati za Rosiyu i zaginuv yak licar pid Ripinom Po smerti u nogo zalishilasya druzhina Ameliya sin Zigmunt pomer u 1916 roci u vici blizko 28 rokiv Sin Ignasij pomer u 1945 mu u vici blizko 59 rokiv u Polshi Dolya Alyeksyeyevskih Lutkivskih mayetnostej u XX stolitti Ulitku buremnogo 1919 roku na mayetok Marhockih zdijsnila napad banda miscevih selyan ubivshi upravlyayuchogo Tluhovskogo a miscevi zhiteli roztyagnuli majno ekonomiyi Zalishki Alyeksyeyevskogo budinku Kazimira buli ostatochno zrujnovani vibuhivkoyu pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Zemli grafa buli rozdileni mizh miscevimi selyanami bilshovickoyu vladoyu na pochatku 1920 h rokiv Budinok Marhockih u s Manujlivka za pershih rokiv radyanskoyi vladi vikoristovuvavsya yak silskij klub U 1931 1933 rokah tut bulo rozmisheno maslozavod yakij diyav do seredini 1960 h rokiv Blizko 1965 roku v primishenni kolishnogo mayetku rozmistivsya Manujlivskij konservnij zavod yakij u 1980 h pripiniv diyalnist a istorichna sporuda zgodom bula povnistyu zrujnovana DzherelaPostolyuk P Istorichna dovidka pro s Lutkivka dlya gazeti 2018 doc Google Docs Procitovano 23 bereznya 2020 Kazimierz Stanislaw Scibor Marchocki coat of arms Osto ja Polska a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Postolyuk P I Z istoriyi naselenih punktiv Manujlivskoyi silskoyi radi Istorichna rozvidka ch 1 do 1917 r 2016 2 red pdf Google Docs Procitovano 23 bereznya 2020 Postolyuk P Graf Kazimir Marhotskij 2019 pdf Google Docs Procitovano 23 bereznya 2020