Scipionyx

Scipionyx — рід динозаврів теропод з ранньої крейди в Італії, приблизно 113 мільйонів років тому. Відома лише одна скам'янілість Сципіонікса, відкрита в 1981 році палеонтологом-любителем і привернута до уваги науки в 1993 році. У 1998 році було названо типовий вид Scipionyx samniticus, родова назва означає «кіготь Сципіона». Знахідка викликала великий розголос завдяки унікальному збереженню великих ділянок скам'янілих м'яких тканин і внутрішніх органів, таких як м'язи та кишківник. Скам'янілість належить до молодої особини, яка, швидше за все, була дитинчам.

Scipionyx Період існування: альбський ярус, 113 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Голотип, Museo Civico di Storia Naturale di Milano
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Архозаври (Archosauria)
Клада:	Динозаври (Dinosauria)
Ряд:	Ящеротазові (Saurischia)
Підряд:	Тероподи (Theropoda)
Рід:	†Scipionyx dal Sasso & Signore, 1998
Вид:	†S. samniticus
Біноміальна назва
†Scipionyx samniticus Dal Sasso & Signore, 1998

Опис

Голотипом сципіонікса є дуже мала особина, збережена довжина всього 237 міліметрів. У 2011 році dal Sasso & Maganuco оцінили його загальну довжину, включаючи відсутню хвостову частину, в 461 міліметр. Зразок був ненабагато меншим за відомі ембріони або дитинча лоурінхазавра та алозавра, тероподів значної величини. Однак, враховуючи його спорідненість із Compsognathidae, цілком імовірно, що розмір дорослої особини Scipionyx не перевищував розмір найбільшого відомого compsognathida, Sinocalliopteryx довжиною 23,7 сантиметра. Оскільки дитинча поміщалося в яйце довжиною приблизно одинадцять сантиметрів і шириною шість сантиметрів, це мало б означати досить великий розмір яйця порівняно з довжиною тіла дорослого.

Оскільки голотип є дитинчам, якому, можливо, було лише кілька днів, важко визначити статуру дорослої тварини, але деякі загальні висновки можна зробити. Сципіонікс був невеликим двоногим хижаком. Його горизонтальний круп врівноважувався довгим хвостом. Шия була відносно довгою і тонкою. Задні і особливо передні кінцівки були досить видовженими. Dal Sasso & Maganuco вважали ймовірним наявність хутро з примітивного протопір'я, оскільки воно також відоме від деяких прямих родичів.

Таксономія

Описувачі віднесли сципіонікса до Celurosauria, групи теропод. Оскільки єдині знайдені останки належать до молоді, виявилося, що важко віднести цього динозавра до більш конкретної групи. Одна з проблем полягає в тому, що в будові молодої тварини з більшою ймовірністю будуть виражені початкові ознаки груп предків, що свідчить про занадто базальне положення в еволюційному дереві. Частиною монографії 2011 року був кладистичний аналіз, який показав, що Scipionyx був основним представником Compsognathidae і сестринським видом Orkoraptor. Dal Sasso & Maganuco підкреслили, що через обмежені залишки оркораптора положення є умовним:

Tyrannoraptora	Tyrannosauroidea     Compsognathidae     Scipionyx             Sinocalliopteryx       Compsognathus       Huaxiagnathus       Sinosauropteryx     Juravenator               Maniraptoriformes

Середовище проживання

Місце, де було знайдено Сципіонікс, в Альбі було частиною Апулійської плити, на той час в основному покритої мілким Паратетісом. Проте була присутня деяка суша, але невідомо, наскільки великими чи з’єднаними були кілька теренів. Морські відкладення Pietraroja Plattenkalk, ймовірно, були відкладені поблизу частини Апеннінської платформи, яка, ймовірно, утворила невеликий острів між сучасною центральною частиною Італії та Тунісом. З цього було зроблено висновок, що середовище існування сципіонікса в цілому складалося з невеликих островів і представляло одну з найбільших тварин своєї екосистеми.

Однак є також вказівки на те, що террейни регулярно з'єднувалися між собою, утворюючи набагато більші острови, наземні мости, які дозволяли розселяти значно більших тварин, таких як зауроподи та великі тероподи. Якщо так, то вони не були присутні протягом тривалого часу, коли поверхня суші знову фрагментувалася, оскільки немає ознак острівної карликовості, зменшення розміру як адаптації до зменшення ресурсів. Так само сам сципіонікс не є карликом серед своїх родичів. Завдяки своєму невеликому абсолютному розміру Сципіонікс зміг би зберегти себе, коли суша зменшилася. Тим не менш, Dal Sasso & Maganuco не вважали Сципіонікса постійним мешканцем невеликих островів протягом десятків мільйонів років, а, швидше за все, недавнім іммігрантом, який прибув під час хвилі розселення, ймовірно, з Північної Африки. Вони визнали, що це суперечить їхньому власному філогенетичного аналізу, показуючи, що сципіонікс є базальним компсогнатідом, але вони вказали, що знайдена філогенія була невизначеною через ювенільний статус скам’янілості.

Скам'янілість надає пряму інформацію про раціон сципіонікса, оскільки збереглися залишки повної серії послідовних прийомів їжі, можливо, всього, що тварина їла протягом свого короткого життя. Це підтверджує те, що вже можна було зробити з його філогенетичної спорідненості та загальної будови: що сципіонікс був хижаком.

Галерея

• Художнє представлення
• Розмір

Примітки

1. TIME Annual 1998: The Year in Review. New York: TIME Books. 1999. с. 122. ISBN . ISSN 1097-5721.
2. Cristiano dal Sasso & Simone Maganuco, 2011, Scipionyx samniticus (Theropoda: Compsognathidae) from the Lower Cretaceous of Italy — Osteology, ontogenetic assessment, phylogeny, soft tissue anatomy, taphonomy and palaeobiology, Memorie della Società Italiana de Scienze Naturali e del Museo Civico di Storia Naturale di Milano XXXVII(I): 1–281