Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Більшість структур Унійної церкви після трьох поділів Польщі опинилася в складі Росії До Першого поділу Польщі ця церква

Уніатська церква в Російській імперії

Уніатська церква в Російській імперії

Більшість структур Унійної церкви після трьох поділів Польщі опинилася в складі Росії. До Першого поділу Польщі ця церква була одним із найбільших релігійних об'єднань у Речі Посполитій, налічуючи 8 єпархій: Києво-Віленську (митрополію), Луцьку, Львівську, Полоцьку, Перемишльську, Холмську, Пінську та Володимирську. Загалом уніати мали 9452 культові споруди. З них, приблизно 60% опинилося в межах Російської імперії.

Змінювані правителі Росії негативно ставилися до уніатів, як правило, сприймаючи їх як православних, які під тиском прийняли юрисдикцію Папи і при першій же нагоді відійшли б від неї. Велика діяльність по наверненню уніатів у православ'я розгорнулася в Білорусі та Литві за правління Катерини II. Після перерви під час правління Павла І та Олександра І, які в першому маніфесті, виданому жителям Білостоцького повіту, після приєднання до Росії 27 жовтня 1807 року, запевняли: «Всі права і привілеї не будуть відібрані. Визнання вашої релігії буде збережено в цілості», боротьбу проти унії відновив цар Микола І. Адміністративній ліквідації уніатської церкви передувала довготривала кампанія уподібнення уніатських обрядів до православних, які координував литовський єпископ Йосиф Семашко. У 1839 році під час собору в Полоцьку було проголошено про ліквідацію унії у Литві та Білорусі; збереглася лише Холмська єпархія (ліквідована 1875 року). У процесі примусового навернення населення застосовувалися заходи прямого примусу; у Пратулині та Дрелові сутички між уніатами та російським військом закінчилися смертю кількох осіб. Незважаючи на адміністративне визнання всіх колишніх уніатів православними, бл. 100 тис. осіб ніколи не виконували царських наказів, бойкотуючи парафії Російської православної церкви.

Антиунійна політика наступних царів була пов'язана з політикою русифікації земель, захоплених внаслідок поділів Польщі.

Політика царів щодо уніатів

Правління Катерини II

Відразу після приєднання до Росії територій, де уніати становили більшість, цариця Катерина ІІ заявила про терпимість до католицького населення «обох обрядів» і запевнила, що їхнє становище не зміниться порівняно зі станом справ у Першій республіці.

Насправді ж російський уряд ставився до уніатів як до православних росіян, яких насильно примусили навернутись, і перехід яких у православ’я був лише питанням часу. 2 вересня 1780 року Катерина II надіслала рескрипт білоруському губернатору Чернишову, в якому дозволяла православному духовенству захоплювати уніатські храми, якщо того бажають парафіяни. Чернишов і православний єпископ Могильова Георгій (Кониський) використали дозвіл у ширшому, ніж буквальний масштаб, що призвело до навернення 112 573 осіб, 35 священиків та 95 парафій з церквами. Ці заходи проводились попри протести уніатської ієрархії. Водночас Катерина II призвела до призначення архімандрита Віктора (Садковського) єпископом-помічником Київської митрополії, який мав повторити дії могильовського єпископа на території Наддніпрянської України, Волині та Поділля. Після другого поділу Польщі Віктор (Садковський) став православним єпископом Мінським. Однією з перших його дій було надіслання пастирського листа, в якому він повідомляв, що всі уніати, зацікавлені в переході на православ'я, повинні зголошуватися до нього, а митрополиту митрополиту Теодосію Ростоцькому повідомляти лише про навернення. Сама Катерина ІІ щедро підтримувала діяльність єпископа Віктора та його священиків. У жовтні 1794 року архієрей повідомив Священному правлячому синоду про набуття для православної церкви 721 поунійної парафії, а в наступному році писав ще про 1607 храмів. У свою чергу, статистика 1802 року, складена уніатським єпископом Левицьким, свідчить, що на той час уніати мали лише 176 церков.

Справу уніатів Катерина ІІ розглядала також як розмінну монету в переговорах з Папою Римським щодо схвалення змін, внесених нею в адміністративний устрій Латинської церкви в Росії. Конверсія 100 000 осіб у 1780–1783 роках змусила католицьку церкву прийняти їх, сподіваючись, що подальший процес руйнування унії буде зупинено.

В Білорусії такі дії мав повторити Георгій (Кониський), але здійсненню цих планів перешкодила його смерть 13 лютого 1795 року. Завдання, доручене царицею, виконав його наступник Афанасій (Вольховський), єпископ Могилевський, якому Священний Синод надав докладну інструкцію щодо проведення антиунійної акції. Православне духовенство мало об'їздити всю територію Білорусі, здійснюючи місіонерську діяльність, у супроводі військових, а осіб, які заявили про своє бажання прийняти конверсію, негайно зачислити до найближчих парафій. Однак єпископ Афанасій повідомив Синод про провал проведеної таким чином акції. Добровільних змін релігії було небагато, і в багатьох випадках «навернення» було пов'язане з погрозами та переслідуваннями з боку солдатів, які супроводжували духовенство. З подібними звинуваченнями на адресу керівників «місії» виступив пінський уніатський єпископ Йосафат Булгак. Він стверджував, що неохочих до православ'я людей залякували, примушували платити незаконні грошові та матеріальні штрафи, а царські солдати намагалися хитрощами отримати ключі від уніатських храмів. Також затримували непокірних священиків і закривали василіянські монастирі, часто передаючи їх відразу до осідків православного духовенства. 22 квітня 1794 року в ордонансі на ім'я царського губернатора на новоприєднаних землях Тимофія Тутолміна Катерина II наказала йому провести заходи, спрямовані на ліквідацію унії. Зрештою, до кінця 1795 р. за рахунок уніатів православні придбали в Білорусі близько 200 храмів, а віросповідання змінило близько 115 тис. осіб. Цариця також вступила у відкриту боротьбу проти Василіанського Чину, оголосивши в 1795 році, що будь-яка василіанська чернеча громада, яка не займатиметься благодійною чи просвітницькою діяльністю, буде закрита.

За рахунок уніатів було розширено адміністративну мережу Російської православної церкви. У 1806 році з уніатських структур на російській території існувала лише Полоцька митрополія на чолі з єпископом Іраклієм Лісовським. Православна єпархія поблизу Польщі та Брацлава була створена значною мірою з пререйнятих душпастирських центрів. Єпископ Лісовський користувався повною довірою цариці. Маєтки уніатських єпископів перейшли у власність держави і частково виділялися на винагороду для військових і чиновників, які особливо відзначилися в процесі поширення православ'я.

Правління Павла І

Після приходу до влади в Росії Павла І ставлення влади до уніатів змінилося. Новий цар до них ставився неохоче (хоча він був прихильним до католицизму латинського обряду), але його політика програмно суперечила діям його матері. Павло I дав згоду на відновлення діяльності трьох уніатських єпархій і наказав припинити місіонерську діяльність православних ієрархів. Уніати підпорядковувалися Духовній колегії на чолі з представником латинської церкви в Росії.

Правління Олександра І

Олександр І продовжував толерантну політику щодо уніатів. Під час його правління їх кількість оцінюється у 1 398 478 вірних, а в руках уніатів залишився 91 монастир і 1388 парафій. Водночас за правління Павла І та Олександра І бл. 200 тис. вірних уніатської церкви перейшло на латинський обряд, що мало захистити їх від переходу на православ'я. Ця тенденція зустріла протести уніатських єпископів.

Бажаючи зупинити хвилю прийняття латинського обряду, Олександр І заснував у 1804 р. уніатський відділ у Священному Синоді, призначив його головою єпископа Йосафата Булгака. Заснування кафедри знайшло підтримку уніатської ієрархії, яка вбачала в ній порятунок від латинізації обряду. У 1805 році Колегія була розділена на дві окремі частини; Головою уніатського відділу став Іраклій Лісовський. Він вірив у можливість повного об'єднання церков, з цією метою провів у своїх адміністраціях літургійну реформу (з 1806 р. був київським уніатським митрополитом), усунувши елементи, внесені в богослужіння під латинським впливом, і запровадивши типові для російського православ'я.

Правління Миколи І

З самого початку свого правління Микола І зробив рішучі кроки для боротьби з уніатською церквою. 11 серпня 1829 року, приймаючи її представників на аудієнції, він заявив, що має намір «упорядкувати» уніатську церкву й усунути з неї всі латинські впливи. Російський уряд, однак, не відразу скасував унію, а розробив довгостроковий план, виходячи з припущення, що максимальне уподібнення уніатського обряду до православного призведе до природного злиття двох церков. Головним реалізатором цієї концепції був єпископ Мстиславський Йосиф (Семашко). Захоплений російським православ'ям, з яким він зіткнувся під час перебування в Петербурзі, він вважав себе росіянином і сам підготував докладний план послаблення унії, який подав цареві, отримавши його схвалення.

Згідно з проектом Семашка, у 1828 році функції латинського та уніатського відділів Духовної колегії остаточно розділили, створивши Греко-уніатську духовну колегію на чолі з Йосафатом Булгаком. Потім було реформовано адміністративний поділ Уніатської церкви, розділивши її на Білоруську архідієцезію (голова Й. Булгак) і Литовську єпархію, яку очолив Йосип Семашко. Після Листопадового повстання російська влада закрила половину з 95 існуючих василіанських (жіночих та чоловічих) монастирів; в т.ч. у цей період православна церква повернула собі Почаївську лавру. У 1835 році було заборонено змінювати уніатський обряд на латинський.

Ще раніше, у 1834 році, російська влада розгорнула широку кампанію за богослужбові зміни в уніатській церкві. Уніатські богослужбові книги замінювалися російськими виданнями, а у храмах позбавлялися лавок і органів, чужих православній традиції, а також образів католицьких святих, невизнаних у Російській православній церкві. З 1837 р. усі справи, пов'язані з функціонуванням уніатської церкви, залишалися у віданні Священного правлячого синоду Російської православної церкви.

Після смерті Йосафата Булгака в 1838 р. уніатський єпископат в Росії складався лише з прихильників масового переходу уніатів на православ'я. Тому 12 лютого 1839 р. таке рішення ухвалив синод у Полоцьку. Після цієї події єдиною інституцією уніатської церкви під владою російських можновладців стала Холмська єпархія в Королівстві Польському.

Правління Олександра II

Заходи з ліквідації останньої уніатської єпархії в Росії були зроблені після Січневого повстання й були частиною ширшої кампанії з русифікації Холмщини. Прийняття уніатським населенням православ'я мало означати водночас завоювання його для російської культури й національності. Основними прибічниками такого рішення були держсекретар у справах Польщі Мілютін та генеральний директор внутрішніх справ і духовенства Королівства Польського Володимир Черкаський. При ліквідації унії передбачалося використати ті самі засоби, що й перед синодом у Полоцьку, незважаючи на те, що на Холмщині прихильність до католицизму візантійського обряду була значно більшою серед населення, ніж на білоруській і литовській територіях.

У 1864 році царська влада розпустила василіанські монастирі в Любліні, Холмі, Білій Підляській та Замості, перевівши монахів до монастиря у Варшаві. У 1866 році право патронату було скасовано, що передало польській шляхті контроль над персоналом парафії. Уніатське духовенство почало отримувати державну платню. Російська влада також почала вербувати греко-католицьких священиків з Галичини, які бажають працювати на Холмщині, мають москвофільські погляди, охоче займаються видаленням латинських елементів з уніатського обряду. Крім того, уніатам заборонялося переходити на латинський обряд. Незважаючи на те, що частина православної ієрархії (зокрема, архієпископ Холмський і Варшавський Йоаникій (Горський)) виступала проти ліквідації унії шляхом репресій, натомість постулюючи довготривалу роботу серед населення, яка мала завершитися добровільним прийняттям Православ'я і російської національності, царський уряд вирішив негайно скасувати уніатський обряд. За погодженням з таємною комісією адміністратор Холмської дієцезії о. Маркелл (Попель) наказав відправляти служби у т. зв. синодальному обряді. Результатом стали протести уніатів, придушені за допомогою війська в Дрелові та Пратулині, були й загибелі. У 1875 році було оголошено про повну ліквідацію Берестейської унії на Холмщині і приєднання парафії Холмської єпархії до Російської православної церкви. Прибл. 29 тис. осіб не підкорилися цьому рішенню. Інша група, яка офіційно сповідуючи православ'я, все ще вважала себе уніатами. Євлогій (Георгіївський), православний єпископ Холма з 1905 р., оцінював її чисельність у 100 тис. Характеризуючи релігійну ситуацію в регіоні, він писав:

Унія була офіційно скасована державним законом у 1875 році, але віру в людських душах не можна було скасувати законом, подекуди православні церкви стояли порожні, люди не просили священиків здійснювати обряди. Були парафії, де до 90 відсотків населення бойкотували православні храми, і, не маючи своїх уніатських священиків, залишалися без Святих Таїнств.

З території колишньої Холмської єпархії було видалено всі сліди унії, ототожненої з чужоземним пануванням на «споконвічній російській» (руській) землі. Були знищені ікони, визнані неканонічними, уніатські книги та богослужбове начиння, вилучені придорожні хрести та фігури, що сприймалися як «типові латинські зовнішні вияви віри». Зміни також були внесені в архітектуру храмів, роблячи їх подібними до храмів, побудованих на Росії (візантійсько-руський стиль).

Примітки

  1. M. Radwan: Carat wobec Kościoła greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796-1839. Lublin: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 2004, s. 21. . 
  2. M. Radwan: Carat wobec Kościoła greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796-1839. Lublin: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 2004, s. 23. . 
  3. Józef Maroszek, Historia, która uczy. KATOLICY UNICI wobec ukazu carskiego 1839 r., „Drogi Miłosierdzia” – Miesięcznik Archidiecezji Białostockiej [nr 12(112), r. 12, grudzień 2019], s. 32, http://dm.archibial.pl/numer/112/#page-33
  4. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, s. 347. . 
  5. M. Radwan: Carat wobec Kościoła greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796-1839. Lublin: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 2004, ss. 24-25. . 
  6. M. Radwan: Carat wobec Kościoła greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796-1839. Lublin: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 2004, s. 27. . 
  7. M. Radwan: Carat wobec Kościoła greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796-1839. Lublin: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 2004, ss. 28-29. . 
  8. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, s. 348. . 
  9. M. Radwan: Carat wobec Kościoła greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796-1839. Lublin: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 2004, s. 31. . 
  10. M. Radwan: Carat wobec Kościoła greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796-1839. Lublin: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej, 2004, ss. 32-33. . 
  11. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, s. 349. . 
  12. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, ss. 350-351. . 
  13. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, ss. 351-353. . 
  14. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, s. 355. . 
  15. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, s. 356. . 
  16. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, s. 357. . 
  17. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, ss. 358-359. . 
  18. W. Osadczy: Święta Ruś. Rozwój i oddziaływanie idei prawosławia w Galicji. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2007, ss. 360-361. . 

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bilshist struktur Unijnoyi cerkvi pislya troh podiliv Polshi opinilasya v skladi Rosiyi Do Pershogo podilu Polshi cya cerkva bula odnim iz najbilshih religijnih ob yednan u Rechi Pospolitij nalichuyuchi 8 yeparhij Kiyevo Vilensku mitropoliyu Lucku Lvivsku Polocku Peremishlsku Holmsku Pinsku ta Volodimirsku Zagalom uniati mali 9452 kultovi sporudi Z nih priblizno 60 opinilosya v mezhah Rosijskoyi imperiyi Zminyuvani praviteli Rosiyi negativno stavilisya do uniativ yak pravilo sprijmayuchi yih yak pravoslavnih yaki pid tiskom prijnyali yurisdikciyu Papi i pri pershij zhe nagodi vidijshli b vid neyi Velika diyalnist po navernennyu uniativ u pravoslav ya rozgornulasya v Bilorusi ta Litvi za pravlinnya Katerini II Pislya perervi pid chas pravlinnya Pavla I ta Oleksandra I yaki v pershomu manifesti vidanomu zhitelyam Bilostockogo povitu pislya priyednannya do Rosiyi 27 zhovtnya 1807 roku zapevnyali Vsi prava i privileyi ne budut vidibrani Viznannya vashoyi religiyi bude zberezheno v cilosti borotbu proti uniyi vidnoviv car Mikola I Administrativnij likvidaciyi uniatskoyi cerkvi pereduvala dovgotrivala kampaniya upodibnennya uniatskih obryadiv do pravoslavnih yaki koordinuvav litovskij yepiskop Josif Semashko U 1839 roci pid chas soboru v Polocku bulo progolosheno pro likvidaciyu uniyi u Litvi ta Bilorusi zbereglasya lishe Holmska yeparhiya likvidovana 1875 roku U procesi primusovogo navernennya naselennya zastosovuvalisya zahodi pryamogo primusu u Pratulini ta Drelovi sutichki mizh uniatami ta rosijskim vijskom zakinchilisya smertyu kilkoh osib Nezvazhayuchi na administrativne viznannya vsih kolishnih uniativ pravoslavnimi bl 100 tis osib nikoli ne vikonuvali carskih nakaziv bojkotuyuchi parafiyi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Antiunijna politika nastupnih cariv bula pov yazana z politikoyu rusifikaciyi zemel zahoplenih vnaslidok podiliv Polshi Politika cariv shodo uniativPravlinnya Katerini II Vidrazu pislya priyednannya do Rosiyi teritorij de uniati stanovili bilshist caricya Katerina II zayavila pro terpimist do katolickogo naselennya oboh obryadiv i zapevnila sho yihnye stanovishe ne zminitsya porivnyano zi stanom sprav u Pershij respublici Naspravdi zh rosijskij uryad stavivsya do uniativ yak do pravoslavnih rosiyan yakih nasilno primusili navernutis i perehid yakih u pravoslav ya buv lishe pitannyam chasu 2 veresnya 1780 roku Katerina II nadislala reskript biloruskomu gubernatoru Chernishovu v yakomu dozvolyala pravoslavnomu duhovenstvu zahoplyuvati uniatski hrami yaksho togo bazhayut parafiyani Chernishov i pravoslavnij yepiskop Mogilova Georgij Koniskij vikoristali dozvil u shirshomu nizh bukvalnij masshtab sho prizvelo do navernennya 112 573 osib 35 svyashenikiv ta 95 parafij z cerkvami Ci zahodi provodilis popri protesti uniatskoyi iyerarhiyi Vodnochas Katerina II prizvela do priznachennya arhimandrita Viktora Sadkovskogo yepiskopom pomichnikom Kiyivskoyi mitropoliyi yakij mav povtoriti diyi mogilovskogo yepiskopa na teritoriyi Naddnipryanskoyi Ukrayini Volini ta Podillya Pislya drugogo podilu Polshi Viktor Sadkovskij stav pravoslavnim yepiskopom Minskim Odniyeyu z pershih jogo dij bulo nadislannya pastirskogo lista v yakomu vin povidomlyav sho vsi uniati zacikavleni v perehodi na pravoslav ya povinni zgoloshuvatisya do nogo a mitropolitu mitropolitu Teodosiyu Rostockomu povidomlyati lishe pro navernennya Sama Katerina II shedro pidtrimuvala diyalnist yepiskopa Viktora ta jogo svyashenikiv U zhovtni 1794 roku arhiyerej povidomiv Svyashennomu pravlyachomu sinodu pro nabuttya dlya pravoslavnoyi cerkvi 721 pounijnoyi parafiyi a v nastupnomu roci pisav she pro 1607 hramiv U svoyu chergu statistika 1802 roku skladena uniatskim yepiskopom Levickim svidchit sho na toj chas uniati mali lishe 176 cerkov Spravu uniativ Katerina II rozglyadala takozh yak rozminnu monetu v peregovorah z Papoyu Rimskim shodo shvalennya zmin vnesenih neyu v administrativnij ustrij Latinskoyi cerkvi v Rosiyi Konversiya 100 000 osib u 1780 1783 rokah zmusila katolicku cerkvu prijnyati yih spodivayuchis sho podalshij proces rujnuvannya uniyi bude zupineno V Bilorusiyi taki diyi mav povtoriti Georgij Koniskij ale zdijsnennyu cih planiv pereshkodila jogo smert 13 lyutogo 1795 roku Zavdannya doruchene cariceyu vikonav jogo nastupnik Afanasij Volhovskij yepiskop Mogilevskij yakomu Svyashennij Sinod nadav dokladnu instrukciyu shodo provedennya antiunijnoyi akciyi Pravoslavne duhovenstvo malo ob yizditi vsyu teritoriyu Bilorusi zdijsnyuyuchi misionersku diyalnist u suprovodi vijskovih a osib yaki zayavili pro svoye bazhannya prijnyati konversiyu negajno zachisliti do najblizhchih parafij Odnak yepiskop Afanasij povidomiv Sinod pro proval provedenoyi takim chinom akciyi Dobrovilnih zmin religiyi bulo nebagato i v bagatoh vipadkah navernennya bulo pov yazane z pogrozami ta peresliduvannyami z boku soldativ yaki suprovodzhuvali duhovenstvo Z podibnimi zvinuvachennyami na adresu kerivnikiv misiyi vistupiv pinskij uniatskij yepiskop Josafat Bulgak Vin stverdzhuvav sho neohochih do pravoslav ya lyudej zalyakuvali primushuvali platiti nezakonni groshovi ta materialni shtrafi a carski soldati namagalisya hitroshami otrimati klyuchi vid uniatskih hramiv Takozh zatrimuvali nepokirnih svyashenikiv i zakrivali vasiliyanski monastiri chasto peredayuchi yih vidrazu do osidkiv pravoslavnogo duhovenstva 22 kvitnya 1794 roku v ordonansi na im ya carskogo gubernatora na novopriyednanih zemlyah Timofiya Tutolmina Katerina II nakazala jomu provesti zahodi spryamovani na likvidaciyu uniyi Zreshtoyu do kincya 1795 r za rahunok uniativ pravoslavni pridbali v Bilorusi blizko 200 hramiv a virospovidannya zminilo blizko 115 tis osib Caricya takozh vstupila u vidkritu borotbu proti Vasilianskogo Chinu ogolosivshi v 1795 roci sho bud yaka vasilianska chernecha gromada yaka ne zajmatimetsya blagodijnoyu chi prosvitnickoyu diyalnistyu bude zakrita Za rahunok uniativ bulo rozshireno administrativnu merezhu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi U 1806 roci z uniatskih struktur na rosijskij teritoriyi isnuvala lishe Polocka mitropoliya na choli z yepiskopom Irakliyem Lisovskim Pravoslavna yeparhiya poblizu Polshi ta Braclava bula stvorena znachnoyu miroyu z prerejnyatih dushpastirskih centriv Yepiskop Lisovskij koristuvavsya povnoyu doviroyu carici Mayetki uniatskih yepiskopiv perejshli u vlasnist derzhavi i chastkovo vidilyalisya na vinagorodu dlya vijskovih i chinovnikiv yaki osoblivo vidznachilisya v procesi poshirennya pravoslav ya Pravlinnya Pavla I Pislya prihodu do vladi v Rosiyi Pavla I stavlennya vladi do uniativ zminilosya Novij car do nih stavivsya neohoche hocha vin buv prihilnim do katolicizmu latinskogo obryadu ale jogo politika programno superechila diyam jogo materi Pavlo I dav zgodu na vidnovlennya diyalnosti troh uniatskih yeparhij i nakazav pripiniti misionersku diyalnist pravoslavnih iyerarhiv Uniati pidporyadkovuvalisya Duhovnij kolegiyi na choli z predstavnikom latinskoyi cerkvi v Rosiyi Pravlinnya Oleksandra I Oleksandr I prodovzhuvav tolerantnu politiku shodo uniativ Pid chas jogo pravlinnya yih kilkist ocinyuyetsya u 1 398 478 virnih a v rukah uniativ zalishivsya 91 monastir i 1388 parafij Vodnochas za pravlinnya Pavla I ta Oleksandra I bl 200 tis virnih uniatskoyi cerkvi perejshlo na latinskij obryad sho malo zahistiti yih vid perehodu na pravoslav ya Cya tendenciya zustrila protesti uniatskih yepiskopiv Bazhayuchi zupiniti hvilyu prijnyattya latinskogo obryadu Oleksandr I zasnuvav u 1804 r uniatskij viddil u Svyashennomu Sinodi priznachiv jogo golovoyu yepiskopa Josafata Bulgaka Zasnuvannya kafedri znajshlo pidtrimku uniatskoyi iyerarhiyi yaka vbachala v nij poryatunok vid latinizaciyi obryadu U 1805 roci Kolegiya bula rozdilena na dvi okremi chastini Golovoyu uniatskogo viddilu stav Iraklij Lisovskij Vin viriv u mozhlivist povnogo ob yednannya cerkov z ciyeyu metoyu proviv u svoyih administraciyah liturgijnu reformu z 1806 r buv kiyivskim uniatskim mitropolitom usunuvshi elementi vneseni v bogosluzhinnya pid latinskim vplivom i zaprovadivshi tipovi dlya rosijskogo pravoslav ya Pravlinnya Mikoli I Z samogo pochatku svogo pravlinnya Mikola I zrobiv rishuchi kroki dlya borotbi z uniatskoyu cerkvoyu 11 serpnya 1829 roku prijmayuchi yiyi predstavnikiv na audiyenciyi vin zayaviv sho maye namir uporyadkuvati uniatsku cerkvu j usunuti z neyi vsi latinski vplivi Rosijskij uryad odnak ne vidrazu skasuvav uniyu a rozrobiv dovgostrokovij plan vihodyachi z pripushennya sho maksimalne upodibnennya uniatskogo obryadu do pravoslavnogo prizvede do prirodnogo zlittya dvoh cerkov Golovnim realizatorom ciyeyi koncepciyi buv yepiskop Mstislavskij Josif Semashko Zahoplenij rosijskim pravoslav yam z yakim vin zitknuvsya pid chas perebuvannya v Peterburzi vin vvazhav sebe rosiyaninom i sam pidgotuvav dokladnij plan poslablennya uniyi yakij podav carevi otrimavshi jogo shvalennya Zgidno z proektom Semashka u 1828 roci funkciyi latinskogo ta uniatskogo viddiliv Duhovnoyi kolegiyi ostatochno rozdilili stvorivshi Greko uniatsku duhovnu kolegiyu na choli z Josafatom Bulgakom Potim bulo reformovano administrativnij podil Uniatskoyi cerkvi rozdilivshi yiyi na Bilorusku arhidiyeceziyu golova J Bulgak i Litovsku yeparhiyu yaku ocholiv Josip Semashko Pislya Listopadovogo povstannya rosijska vlada zakrila polovinu z 95 isnuyuchih vasilianskih zhinochih ta cholovichih monastiriv v t ch u cej period pravoslavna cerkva povernula sobi Pochayivsku lavru U 1835 roci bulo zaboroneno zminyuvati uniatskij obryad na latinskij She ranishe u 1834 roci rosijska vlada rozgornula shiroku kampaniyu za bogosluzhbovi zmini v uniatskij cerkvi Uniatski bogosluzhbovi knigi zaminyuvalisya rosijskimi vidannyami a u hramah pozbavlyalisya lavok i organiv chuzhih pravoslavnij tradiciyi a takozh obraziv katolickih svyatih neviznanih u Rosijskij pravoslavnij cerkvi Z 1837 r usi spravi pov yazani z funkcionuvannyam uniatskoyi cerkvi zalishalisya u vidanni Svyashennogo pravlyachogo sinodu Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Pislya smerti Josafata Bulgaka v 1838 r uniatskij yepiskopat v Rosiyi skladavsya lishe z prihilnikiv masovogo perehodu uniativ na pravoslav ya Tomu 12 lyutogo 1839 r take rishennya uhvaliv sinod u Polocku Pislya ciyeyi podiyi yedinoyu instituciyeyu uniatskoyi cerkvi pid vladoyu rosijskih mozhnovladciv stala Holmska yeparhiya v Korolivstvi Polskomu Pravlinnya Oleksandra II Zahodi z likvidaciyi ostannoyi uniatskoyi yeparhiyi v Rosiyi buli zrobleni pislya Sichnevogo povstannya j buli chastinoyu shirshoyi kampaniyi z rusifikaciyi Holmshini Prijnyattya uniatskim naselennyam pravoslav ya malo oznachati vodnochas zavoyuvannya jogo dlya rosijskoyi kulturi j nacionalnosti Osnovnimi pribichnikami takogo rishennya buli derzhsekretar u spravah Polshi Milyutin ta generalnij direktor vnutrishnih sprav i duhovenstva Korolivstva Polskogo Volodimir Cherkaskij Pri likvidaciyi uniyi peredbachalosya vikoristati ti sami zasobi sho j pered sinodom u Polocku nezvazhayuchi na te sho na Holmshini prihilnist do katolicizmu vizantijskogo obryadu bula znachno bilshoyu sered naselennya nizh na biloruskij i litovskij teritoriyah U 1864 roci carska vlada rozpustila vasilianski monastiri v Lyublini Holmi Bilij Pidlyaskij ta Zamosti perevivshi monahiv do monastirya u Varshavi U 1866 roci pravo patronatu bulo skasovano sho peredalo polskij shlyahti kontrol nad personalom parafiyi Uniatske duhovenstvo pochalo otrimuvati derzhavnu platnyu Rosijska vlada takozh pochala verbuvati greko katolickih svyashenikiv z Galichini yaki bazhayut pracyuvati na Holmshini mayut moskvofilski poglyadi ohoche zajmayutsya vidalennyam latinskih elementiv z uniatskogo obryadu Krim togo uniatam zaboronyalosya perehoditi na latinskij obryad Nezvazhayuchi na te sho chastina pravoslavnoyi iyerarhiyi zokrema arhiyepiskop Holmskij i Varshavskij Joanikij Gorskij vistupala proti likvidaciyi uniyi shlyahom represij natomist postulyuyuchi dovgotrivalu robotu sered naselennya yaka mala zavershitisya dobrovilnim prijnyattyam Pravoslav ya i rosijskoyi nacionalnosti carskij uryad virishiv negajno skasuvati uniatskij obryad Za pogodzhennyam z tayemnoyu komisiyeyu administrator Holmskoyi diyeceziyi o Markell Popel nakazav vidpravlyati sluzhbi u t zv sinodalnomu obryadi Rezultatom stali protesti uniativ pridusheni za dopomogoyu vijska v Drelovi ta Pratulini buli j zagibeli U 1875 roci bulo ogolosheno pro povnu likvidaciyu Berestejskoyi uniyi na Holmshini i priyednannya parafiyi Holmskoyi yeparhiyi do Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Pribl 29 tis osib ne pidkorilisya comu rishennyu Insha grupa yaka oficijno spoviduyuchi pravoslav ya vse she vvazhala sebe uniatami Yevlogij Georgiyivskij pravoslavnij yepiskop Holma z 1905 r ocinyuvav yiyi chiselnist u 100 tis Harakterizuyuchi religijnu situaciyu v regioni vin pisav Uniya bula oficijno skasovana derzhavnim zakonom u 1875 roci ale viru v lyudskih dushah ne mozhna bulo skasuvati zakonom podekudi pravoslavni cerkvi stoyali porozhni lyudi ne prosili svyashenikiv zdijsnyuvati obryadi Buli parafiyi de do 90 vidsotkiv naselennya bojkotuvali pravoslavni hrami i ne mayuchi svoyih uniatskih svyashenikiv zalishalisya bez Svyatih Tayinstv Z teritoriyi kolishnoyi Holmskoyi yeparhiyi bulo vidaleno vsi slidi uniyi ototozhnenoyi z chuzhozemnim panuvannyam na spokonvichnij rosijskij ruskij zemli Buli znisheni ikoni viznani nekanonichnimi uniatski knigi ta bogosluzhbove nachinnya vilucheni pridorozhni hresti ta figuri sho sprijmalisya yak tipovi latinski zovnishni viyavi viri Zmini takozh buli vneseni v arhitekturu hramiv roblyachi yih podibnimi do hramiv pobudovanih na Rosiyi vizantijsko ruskij stil PrimitkiM Radwan Carat wobec Kosciola greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796 1839 Lublin Instytut Europy Srodkowo Wschodniej 2004 s 21 ISBN 83 917615 5 X M Radwan Carat wobec Kosciola greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796 1839 Lublin Instytut Europy Srodkowo Wschodniej 2004 s 23 ISBN 83 917615 5 X Jozef Maroszek Historia ktora uczy KATOLICY UNICI wobec ukazu carskiego 1839 r Drogi Milosierdzia Miesiecznik Archidiecezji Bialostockiej nr 12 112 r 12 grudzien 2019 s 32 http dm archibial pl numer 112 page 33 W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 s 347 ISBN 978 83 227 2672 3 M Radwan Carat wobec Kosciola greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796 1839 Lublin Instytut Europy Srodkowo Wschodniej 2004 ss 24 25 ISBN 83 917615 5 X M Radwan Carat wobec Kosciola greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796 1839 Lublin Instytut Europy Srodkowo Wschodniej 2004 s 27 ISBN 83 917615 5 X M Radwan Carat wobec Kosciola greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796 1839 Lublin Instytut Europy Srodkowo Wschodniej 2004 ss 28 29 ISBN 83 917615 5 X W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 s 348 ISBN 978 83 227 2672 3 M Radwan Carat wobec Kosciola greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796 1839 Lublin Instytut Europy Srodkowo Wschodniej 2004 s 31 ISBN 83 917615 5 X M Radwan Carat wobec Kosciola greckokatolickiego w zaborze rosyjskim 1796 1839 Lublin Instytut Europy Srodkowo Wschodniej 2004 ss 32 33 ISBN 83 917615 5 X W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 s 349 ISBN 978 83 227 2672 3 W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 ss 350 351 ISBN 978 83 227 2672 3 W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 ss 351 353 ISBN 978 83 227 2672 3 W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 s 355 ISBN 978 83 227 2672 3 W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 s 356 ISBN 978 83 227 2672 3 W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 s 357 ISBN 978 83 227 2672 3 W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 ss 358 359 ISBN 978 83 227 2672 3 W Osadczy Swieta Rus Rozwoj i oddzialywanie idei prawoslawia w Galicji Lublin Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Sklodowskiej 2007 ss 360 361 ISBN 978 83 227 2672 3

Дата публікації:
Топ