Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту Ян Беніславський п

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Ян Беніславський (польск. Jan Benisławski; у ряді джерел - Іван або Йоан; 1735-1812) - діяч Римо-Католицької Церкви в Російській імперії.

Ян БеніславськийРелігія:католицька церква^[3]Дата народження:16 липня 1735Місце народження:Балвський край^[d], Латвія або ЛівоніяДата смерті:25 березня 1812 (76 років)Місце смерті:^d, ^d, ^d, Вітебська губернія, Російська імперія^[5]Країна:

Латвія

Біографія

Ян Бениславський народився в 1735 в Інфлянтах, ще в юні роки вступив до ордену єзуїтів, 1768 р. прийняв священний сан. Після закриття ордена, за призначенням освітньої комісії (у яку сам входив), якийсь час був ректором брестських шкіл.

Переселившись потім у Росію, Беніславський через свого родича Михельсона (відомого з упокорення Пугачовського повстання) познайомився з Потьомкіним і зумів повністю зачарувати його, а разом з тим придбати повну довіру, так що Потьомкін радився з ним про всі заходи, що стосувалися католицтва у Росії. Цією обставиною зуміли скористатися єзуїти на користь свого ордену. За допомогою Беніславського, який був у цьому випадку слухняним знаряддям єзуїтів, реалізовано проект про заснування в Росії посади римо-католицького архієпископа, яким був призначений Станіслав Богуш-Сестренцевич; на посаду ж коад'ютора призначено (1783 р.) Беніславського, чим хотіли паралізувати переваги, дані неугодному єзуїтам Сестренцевичу.

В 1783 р. Ян Беніславський був посланий російським урядом до Риму для переговорів з Папою Римським про затвердження римо-католицького архієпископства в Російській імперії, а також про те, щоб залишити єзуїтів в Білорусії на колишніх підставах. Перед відправленням до Риму Беніславський мав аудієнцію у Катерини ІІ, яка сказала йому: «Пам'ятайте, що я доручила вам найважливішу справу для моєї держави».

1 березня 1783 р. Бениславський прибув до Риму і на третій день після приїзду прийнятий був Папою в урочистій аудієнції. Затвердивши Сестренцевича та Беніславського на посадах архієпископа та коад'ютора, Папа рішуче відмовився визнати канонічне існування єзуїтського ордену в Білорусії. Втім, після повернення до Росії Беніславський стверджував, ніби Папа словесно визнав законним існування ордена в Білорусії і не видав письмового документа лише внаслідок протесту бурбонських дворів; згодом Бениславський не посоромився це хибне своє свідчення підтвердити письмово і навіть присягою.

8 лютого 1784 року Ян Бениславський був хіротонізований нунцієм Аркетті в сан єпископа Гадаринського у Palaestina Secunda, а незабаром (19 березня) поїхав з Потьомкіним до Криму, де хотів займатися улаштуванням церковних справ через наплив колонізаторів з-за кордону. При заснуванні шести римо-католицьких єпископій у Росії Беніславського призначено суфраганом полоцьким; при цьому на нього покладено був обов'язок цензурувати книги, що друкувалися в полоцькій друкарні, але в 1800 р. Беніславський був відкликаний із посади цензора за появу в календарі на 1800 рік статті, наповненої похвалами англійському флоту (що було порушенням виданого тоді для журналістики наказу - відгукуватися осудами про все, що стосується Англії). Призначений в 1801 головою римо-католицької колегії, Беніславський віддався в розпорядження єзуїтів і вирішував усі справи за їх вказівками .

Бениславським написано два твори: "Institutiones logicae see brevis tratatus de cultura ingenii" (Wilno, 1774) і "Rozmyślania dla księźy swieckich o powinnościach z listów i Ewangelii wzięte" (2 т., Polock, 1779, Warsz. 1859).

У записці Сестренцевича, поданої ним імператору Олександру I, містяться дуже невтішні відгуки про Я. Бениславського - особливо щодо поведінки його в Римі, де він нібито "багато надав знаків благочестя свого нахабними і безсоромними вчинками".

Єпископ Беніславський був типовим єзуїтом. На його частку випала роль виконавця досить складних планів, спрямованих на підтримку ордену в одну з критичних хвилин його життя, і цю роль Беніславський виконав з успіхом, не розбираючи, звичайно, коштів. Він здобув прихильність Сестренцевича, чим скористався виключно для цілей ордену і митрополит розгадав його лише тоді, коли влада фактично виявилася вилученою з його рук: звідси пояснюються закиди в невдячності, розсипані в записці Сестренцевича.

Ян Бениславський помер 25 березня 1812 року в містечку ^[lv](Берзпілська волость).

Польська поетеса ^[pl] (1747—1806) була дружиною Петра — брата Яна Беніславського.

Примітки

Бениславский, Иван // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. III. — С. 446.
d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q4065721d:Track:Q19908137d:Track:Q23892896d:Track:Q24345077
Бениславский, Ян // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 691–692.
d:Track:Q21175473d:Track:Q25862773d:Track:Q1960551d:Track:Q656
Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
d:Track:Q30d:Track:Q3892772
Бениславский // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
d:Track:Q24717970d:Track:Q24752179d:Track:Q656d:Track:Q24718005
https://www.jezuici.krakow.pl/cgi-bin/rjbo?b=enc&n=312&q=0
Бениславский, Иван // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Бениславский // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
«Encykloped. powszechna» Olgelbrand’а, t. III.
Бениславский, Ян // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
Толстой. «Римский католицизм в России» (том II).
M. Godlewski, Jan Benisławski. Polski Słownik Biograficzny, t. I, 1935, s. 434-435 (tu podana data urodzin: 1736 i śmierci: 1806).
Piotr Nitecki, Biskupi Kościoła w Polsce w latach 965-1999. Słownik biograficzny, Instytut Wydawniczy "Pax", Warszawa, 2000.
Institutiones logicae seu brevis tractatus de cultura ingenii, Wilno 1774 (latīniski).
«Изображение происшествий в духовенстве Западного последования, в России пребывающем, от того времени, как поручено оное епископу, а ныне митрополиту Сестренцевичу Богушу» («Русский архив», 1870 года).
Hawkesworth, C. A History of Central European Women's Writing. — Springer, 2001. — .
Wilson, Katharina M. An Encyclopedia of Continental Women Writers. — , 1991. — .

Література

Бениславский, Ян // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
- Морошкин. «Иезуиты в России» (СПб., 1867—70).

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13433827"_data-entity-id="Q24345077">[[:ru:s:ЭСБЕ/Бениславский,_Иван|Бениславский,_Иван]]_//_''[[:d:Q23892896|Энциклопедический_словарь]]''<span_class="wef_low_priority_links">_/_под_ред._[[:Андрєєвський_Іван_Юхимович|И.&nbsp;Е.&nbsp;Андреевский]]_—_[[:Санкт-Петербург|СПб]]:_[[:ru:Брокгауз_—_Ефрон_(издательство)|Брокгауз_—_Ефрон]],_1891._—_Т.&nbsp;III._—_С.&nbsp;446.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q656]][[d:Track:Q602358]][[d:Track:Q4065721]][[d:Track:Q19908137]][[d:Track:Q23892896]][[d:Track:Q24345077]]</div>-1] Бениславский, Иван // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. III. — С. 446.
d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q4065721d:Track:Q19908137d:Track:Q23892896d:Track:Q24345077

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13433827"_data-entity-id="Q25862773">[[:ru:s:РБС/ВТ/Бениславский,_Ян|Бениславский,_Ян]]_//_''[[:d:Q21175473|Русский_биографический_словарь]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Санкт-Петербург|СПб]]:_1900._—_Т.&nbsp;2._—_С.&nbsp;691–692.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q21175473]][[d:Track:Q25862773]][[d:Track:Q1960551]][[d:Track:Q656]]</div>-2] Бениславский, Ян // Русский биографический словарь — СПб: 1900. — Т. 2. — С. 691–692.
d:Track:Q21175473d:Track:Q25862773d:Track:Q1960551d:Track:Q656

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q8513"_data-entity-id="Q3892772">[[:Catholic-Hierarchy.org|Catholic-Hierarchy.org]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Сполучені_Штати_Америки|USA]]:_1990.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q30]][[d:Track:Q3892772]]</div>-3] Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
d:Track:Q30d:Track:Q3892772

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13433827"_data-entity-id="Q24752179">[[:ru:s:МЭСБЕ/Бениславский|Бениславский]]_//_''[[:d:Q24718005|Малый_энциклопедический_словарь]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_2_—_[[:Санкт-Петербург|СПб]]:_1907._—_Т.&nbsp;1.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q24717970]][[d:Track:Q24752179]][[d:Track:Q656]][[d:Track:Q24718005]]</div>-4] Бениславский // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
d:Track:Q24717970d:Track:Q24752179d:Track:Q656d:Track:Q24718005

[[https://www.jezuici.krakow.pl/cgi-bin/rjbo?b=enc&n=312&q=0_https://www.jezuici.krakow.pl/cgi-bin/rjbo?b=enc&n=312&q=0]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-5] ttps://www.jezuici.krakow.pl/cgi-bin/rjbo?b=enc&n=312&q=0

[Викитека_ЭСБЕ-6] Бениславский, Иван // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[7] Бениславский // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)

[8] «Encykloped. powszechna» Olgelbrand’а, t. III.

[Викитека_РБС-9] Бениславский, Ян // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)

[10] Толстой. «Римский католицизм в России» (том II).

[11] M. Godlewski, Jan Benisławski. Polski Słownik Biograficzny, t. I, 1935, s. 434-435 (tu podana data urodzin: 1736 i śmierci: 1806).

[12] Piotr Nitecki, Biskupi Kościoła w Polsce w latach 965-1999. Słownik biograficzny, Instytut Wydawniczy "Pax", Warszawa, 2000.

[:0-13] Institutiones logicae seu brevis tractatus de cultura ingenii, Wilno 1774 (latīniski).

[14] «Изображение происшествий в духовенстве Западного последования, в России пребывающем, от того времени, как поручено оное епископу, а ныне митрополиту Сестренцевичу Богушу» («Русский архив», 1870 года).

[16] Hawkesworth, C. A History of Central European Women's Writing. — Springer, 2001. — .

[17] Wilson, Katharina M. An Encyclopedia of Continental Women Writers. — , 1991. — .

[3]

[5]