Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Клобук значення Чо рні клобу ки дав рус чернии клобуци тюрк kara ka

Чорні Клобуки

Чорні Клобуки
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Клобук (значення).

Чо́рні клобу́ки (дав.-рус. чернии клобуци; тюрк. kara-kalpak, qara-papaqlar каракалпа́ки — «чорні ковпаки/шапки») — у ХІ—ХІІ століттях руська назва об'єднання тюркських родів печенігів, торків, берендеїв та ковуїв, які з дозволу київських князів осіли у лісостеповій частині Київської Русі (переважно в межах захисної лінії у регіоні річки Рось та Трубежі на Чернігівщині). Це об'єднання було зумовлене потребою спільної оборони від нападів половців, войовничо налаштованих щодо Русі. Відповідно у давньоруських літописах Чорні клобуки згадуються як «свої (пога́ні») (від лат. paganismus, утвореного від paganus. Слово pāgus означало «територія поза межами міста»; також цей термін був вживаний християнами у сенсі «язичник»), з котрих було створено форпост Русі проти нападів кочівників.

image
Торки і берендеї одягнути у чорні ковпаки (клобуки), 1121 рік. Мініатюра Радзивілловського літопису (13-15 ст.).
image
Територія чорних клобуків (заштриховано)
image
Чорноклобуцький вершник на поштовій марці України

Загальні відомості

image
Печеніги на грецькому малюнку (печенізьке військо з правого боку).

Вперше назва «Чорні клобуки» була згадана в Іпатіївському літописі в 1146 році, востаннє — в 1193 році. За повідомленням літопису, до складу чорних клобуков входили: торки, печеніги, берендеї і ковуї. Також по одному разу літопис згадує турпеїв (1150) і каєпічів (1160). Остання згадка тюркських союзників київських князів в літописі відноситься до 1235 року і стосується торків. Ядром цього прикордонного контингенту вважається Торчеськ, центром берендеїв Ростовець, племена ковуїв та турпеїв поселилися на півдні Чернігівщини. З археологічних даних випливає, що на відміну від постійних поселень Правобережжя (переважно Поросся), присутність слідів осілих кочівників на Лівобережжі майже не зафіксована.

Чорні клобуки складали частку війська київських князів і брали участь практично у всіх їх озброєних заходах, особливо в усобицях княжої династії. Військові сили київських князів, згідно з Іпатіївським літописом, складалися з 3 частин: киян, чорних клобуків і княжої дружини. У політичному плані в Київському князівстві в цей час існувало 2 головні сили: київське боярство і чорні клобуки.

image
Ковуї — одне з чорноклобуцьких племен, в літописі

Клобуки не завжди були слухняними підданими, часом повстаючи або відходячи у степ, відмовляючись виконувати службу. Так, після заворушень у 1121 р. Володимир Мономах вигнав з руських земель племена берендеїв, печенігів і торків. А вже у сорокові роки XII століття в Пороссі на південному кордоні Київської землі складається союз із берендеїв, торків та печенігів, що перейшли на службу до руських князів, отримавши назву Чорні клобуки. Чорні клобуки і київські бояри спільно ухвалювали рішення про запрошення до Києва того або іншого князя.

Про важливу роль чорних клобуків в політичному житті Київського князівства свідчить стійкий вираз, що неодноразово повторюється в літописі, «вся земля Руська і чорні клобуки». Перський історик Рашид-ад-дін, описуючи завоювання Русі монголами в 1240 році, пише:

Царевичі Бату з братами, Кадан, Бурі та Бучек попрямували походом в країну русів і народу чорних шапок і в 9 днів узяли велике місто русів, якому ім'я Манкеркан (Київ).

Згідно з археологічними даними після монгольського завоювання частина чорних клобуків переселилась до Поволжя та Молдавію і увійшла до військово-аристократичної структури улусу Джучі (половецького). Проте напівосіла і осіла частина чорних клобуків залишилася в Пороссі і з часом асимілювала з тутешнім слов'янсько-варязьким населенням, взявши участь в етногенезі українців. Печенізька мова — мова низки тюркських племен, відомих під назвами чорні клобуки: печеніги, огузи, торки, ковуї, , , , берендеї.

Чорні клобуки мали свою самоврядну організацію (віче старшин), яка підлягала київським князям. Як складова частина Київської Русі, чорні клобуки охороняли її південні кордони та брали участь у походах київських князів. Під впливом сусідів чорні клобуки поступово переходили від скотарства до осілого рільництва.

Після татарської навали 1240 року частина «чорних клобуків» асимілювалися зі слов'янським населенням, інші подалися до степів, і про них історичні документи більше не згадують.

Вважається, що з торками пов'язаний топонім Торське (Чортківський район).


Див. також

Примітки

  1. Полное Собрание Русских Летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 418—445. — л.152об.
  2. М. Ф. Котляр. Клобуки чорні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 354. — .
  3. стор. 3766, том 10, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк, Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000 р.
  4. Залізняк Л. Стародавня історія України / Ред. В. Олексієнко. — К.: Темпора, 2012. — 542 с.
  5. Сегеда С. П. У пошуках предків. Антропологія та етнічна історія України К.: Наш час, 2012—432 с. (259 с.)
  6. Моця О. П. Населення Поросся давньоруського часу за даними некрополів // Археологія, 1979, вип. 30 (129 с.)
  7. Бубенок О. Б. Проблема черных клобуков в восточноевропейской историографии от XVIII в. до наших дней // Східний світ. 2014. № 4 — С. 45–64. / С. 62; С. 46. [Смачевский 1855, 99–100]
  8. Бубенок О. Б. Следы исчезнувших торков Северного Причерноморья // Східний світ. 2014, № 1; с. 13-25. / С. 17. «под названием города „Манкер-кан“ следует подразумевать Киев»
  9. Тизенгаузен В. Г. Сборник материалов. относящихся к истории Золотой Орды // Институт востоковедения АН СССР — 1941; Т. 2 — 308 с. / С. 37. («Манкеркан» прим. 17: Чит. Манкерман, по всей вероятности Киев.)
  10. Бубенок О. Б. Внесок Я. Р. Дашкевича в розвиток номадологічних студій у незалежній Україні // Східний світ. — 2012. № 1. C. 15-20 / С. 18-19. «місто Ківа-Манкермен, тобто Київ»

Джерела та література

  • Беляева С. Огузы на рубежах Южной Руси / Беляева С., Бубенок О., Гундогдыев О. [та ін.]. — К. : Институт востоковедения им. А. Е. Крымского НАН Украины, 2018. — 224 с. — .
  • М. Ф. Котляр. Клобуки чорні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 354. — .
  • Кирпичников А.Н Древнерусское оружие // Археология СССР. Свод археологических источников. — Выпуск ВІ-36. Л., 1971.
  • Комнина Анна. Алексиада. — М., 1965.
  • Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. — К., 1990.
  • Крип'якевич [., Гнатевич Б., Стефанів З., Думін О., Шрамченко С. Історія Українського війська [в 2 т.]. — Т.1. — К.: Варта, 1994.
  • Летопись по Ипатскому списку. — СПб., 1871.
  • Моргунов Ю. Ю. Древнерусские городища окрестностей летописного города Лохвица // Свод археологических источников. — 1988. № 2.
  • Моця А. П. Кочевники Причерноморья на рубеже тысячелетий (венгры, печенеги, горки). Николаев, 1997.
  • Плетнева С. А. Древности черных клобуков // Свод археологических источников. — Выпуск Е1-19. -М., 1973.
  • Плетнева С. А. Закономерности развития кочевнических обществ в эпоху средне-вековья // Вопросы истории. — 1981. № 6.
  • Плетнева С. А. Печенеги, торки и половцы в южнорусских степях // Материалы и исследования по археологии СССР. — М., 1958.
  • Повесть временных лет. — М. -Л., 1950.
  • Рашид-ад-Дин. Сборник летописей. — М. -Л., 1952. — Т. 1. — Кн. 1.
  • Рыбаков Б.А Торческ — город черных клобуков // Сборник «Археологические отк-рытия 1966 года». М., 1967.
  • Рутківська Л. М. Степові кочівники та Київська Русь IX—X ст. // Український іс-торичний журнал. — 1965. № 11.
  • «Дружинні старожитності Центрально-Східної Європи VIII—X ст.» Матеріали міжнародного польового археологічного семінару, Чернігів, «Сіверянська думка» 2003.

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Klobuk znachennya Cho rni klobu ki dav rus chernii klobuci tyurk kara kalpak qara papaqlar karakalpa ki chorni kovpaki shapki u HI HII stolittyah ruska nazva ob yednannya tyurkskih rodiv pechenigiv torkiv berendeyiv ta kovuyiv yaki z dozvolu kiyivskih knyaziv osili u lisostepovij chastini Kiyivskoyi Rusi perevazhno v mezhah zahisnoyi liniyi u regioni richki Ros ta Trubezhi na Chernigivshini Ce ob yednannya bulo zumovlene potreboyu spilnoyi oboroni vid napadiv polovciv vojovnicho nalashtovanih shodo Rusi Vidpovidno u davnoruskih litopisah Chorni klobuki zgaduyutsya yak svoyi poga ni vid lat paganismus utvorenogo vid paganus Slovo pagus oznachalo teritoriya poza mezhami mista takozh cej termin buv vzhivanij hristiyanami u sensi yazichnik z kotrih bulo stvoreno forpost Rusi proti napadiv kochivnikiv Torki i berendeyi odyagnuti u chorni kovpaki klobuki 1121 rik Miniatyura Radzivillovskogo litopisu 13 15 st Teritoriya chornih klobukiv zashtrihovano Chornoklobuckij vershnik na poshtovij marci UkrayiniZagalni vidomostiPechenigi na greckomu malyunku pechenizke vijsko z pravogo boku Vpershe nazva Chorni klobuki bula zgadana v Ipatiyivskomu litopisi v 1146 roci vostannye v 1193 roci Za povidomlennyam litopisu do skladu chornih klobukov vhodili torki pechenigi berendeyi i kovuyi Takozh po odnomu razu litopis zgaduye turpeyiv 1150 i kayepichiv 1160 Ostannya zgadka tyurkskih soyuznikiv kiyivskih knyaziv v litopisi vidnositsya do 1235 roku i stosuyetsya torkiv Yadrom cogo prikordonnogo kontingentu vvazhayetsya Torchesk centrom berendeyiv Rostovec plemena kovuyiv ta turpeyiv poselilisya na pivdni Chernigivshini Z arheologichnih danih viplivaye sho na vidminu vid postijnih poselen Pravoberezhzhya perevazhno Porossya prisutnist slidiv osilih kochivnikiv na Livoberezhzhi majzhe ne zafiksovana Chorni klobuki skladali chastku vijska kiyivskih knyaziv i brali uchast praktichno u vsih yih ozbroyenih zahodah osoblivo v usobicyah knyazhoyi dinastiyi Vijskovi sili kiyivskih knyaziv zgidno z Ipatiyivskim litopisom skladalisya z 3 chastin kiyan chornih klobukiv i knyazhoyi druzhini U politichnomu plani v Kiyivskomu knyazivstvi v cej chas isnuvalo 2 golovni sili kiyivske boyarstvo i chorni klobuki Kovuyi odne z chornoklobuckih plemen v litopisi Klobuki ne zavzhdi buli sluhnyanimi piddanimi chasom povstayuchi abo vidhodyachi u step vidmovlyayuchis vikonuvati sluzhbu Tak pislya zavorushen u 1121 r Volodimir Monomah vignav z ruskih zemel plemena berendeyiv pechenigiv i torkiv A vzhe u sorokovi roki XII stolittya v Porossi na pivdennomu kordoni Kiyivskoyi zemli skladayetsya soyuz iz berendeyiv torkiv ta pechenigiv sho perejshli na sluzhbu do ruskih knyaziv otrimavshi nazvu Chorni klobuki Chorni klobuki i kiyivski boyari spilno uhvalyuvali rishennya pro zaproshennya do Kiyeva togo abo inshogo knyazya Pro vazhlivu rol chornih klobukiv v politichnomu zhitti Kiyivskogo knyazivstva svidchit stijkij viraz sho neodnorazovo povtoryuyetsya v litopisi vsya zemlya Ruska i chorni klobuki Perskij istorik Rashid ad din opisuyuchi zavoyuvannya Rusi mongolami v 1240 roci pishe Carevichi Batu z bratami Kadan Buri ta Buchek popryamuvali pohodom v krayinu rusiv i narodu chornih shapok i v 9 dniv uzyali velike misto rusiv yakomu im ya Mankerkan Kiyiv Zgidno z arheologichnimi danimi pislya mongolskogo zavoyuvannya chastina chornih klobukiv pereselilas do Povolzhya ta Moldaviyu i uvijshla do vijskovo aristokratichnoyi strukturi ulusu Dzhuchi poloveckogo Prote napivosila i osila chastina chornih klobukiv zalishilasya v Porossi i z chasom asimilyuvala z tuteshnim slov yansko varyazkim naselennyam vzyavshi uchast v etnogenezi ukrayinciv Pechenizka mova mova nizki tyurkskih plemen vidomih pid nazvami chorni klobuki pechenigi oguzi torki kovuyi berendeyi Chorni klobuki mali svoyu samovryadnu organizaciyu viche starshin yaka pidlyagala kiyivskim knyazyam Yak skladova chastina Kiyivskoyi Rusi chorni klobuki ohoronyali yiyi pivdenni kordoni ta brali uchast u pohodah kiyivskih knyaziv Pid vplivom susidiv chorni klobuki postupovo perehodili vid skotarstva do osilogo rilnictva Pislya tatarskoyi navali 1240 roku chastina chornih klobukiv asimilyuvalisya zi slov yanskim naselennyam inshi podalisya do stepiv i pro nih istorichni dokumenti bilshe ne zgaduyut Vvazhayetsya sho z torkami pov yazanij toponim Torske Chortkivskij rajon Div takozhKarakalpaki KarapapahiPrimitkiPolnoe Sobranie Russkih Letopisej T 2 Ipatevskaya letopis SPb 1908 Stlb 418 445 l 152ob M F Kotlyar Klobuki chorni Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 354 ISBN 978 966 00 0692 8 stor 3766 tom 10 Enciklopediya ukrayinoznavstva Gol red V Kubijovich m Parizh Nyu Jork Lviv vid Molode zhittya NTSh 2000 r ISBN 5 7707 4048 5 Zaliznyak L Starodavnya istoriya Ukrayini Red V Oleksiyenko K Tempora 2012 542 s Segeda S P U poshukah predkiv Antropologiya ta etnichna istoriya Ukrayini K Nash chas 2012 432 s 259 s ISBN 978 966 1530 80 4 Mocya O P Naselennya Porossya davnoruskogo chasu za danimi nekropoliv Arheologiya 1979 vip 30 129 s Bubenok O B Problema chernyh klobukov v vostochnoevropejskoj istoriografii ot XVIII v do nashih dnej Shidnij svit 2014 4 S 45 64 S 62 S 46 Smachevskij 1855 99 100 Bubenok O B Sledy ischeznuvshih torkov Severnogo Prichernomorya Shidnij svit 2014 1 s 13 25 S 17 pod nazvaniem goroda Manker kan sleduet podrazumevat Kiev Tizengauzen V G Sbornik materialov otnosyashihsya k istorii Zolotoj Ordy Institut vostokovedeniya AN SSSR 1941 T 2 308 s S 37 Mankerkan prim 17 Chit Mankerman po vsej veroyatnosti Kiev Bubenok O B Vnesok Ya R Dashkevicha v rozvitok nomadologichnih studij u nezalezhnij Ukrayini Shidnij svit 2012 1 C 15 20 S 18 19 misto Kiva Mankermen tobto Kiyiv Dzherela ta literaturaBelyaeva S Oguzy na rubezhah Yuzhnoj Rusi Belyaeva S Bubenok O Gundogdyev O ta in K Institut vostokovedeniya im A E Krymskogo NAN Ukrainy 2018 224 s ISBN 978 966 02 8711 2 M F Kotlyar Klobuki chorni Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 354 ISBN 978 966 00 0692 8 Kirpichnikov A N Drevnerusskoe oruzhie Arheologiya SSSR Svod arheologicheskih istochnikov Vypusk VI 36 L 1971 Komnina Anna Aleksiada M 1965 Kostomarov N I Istoricheskie proizvedeniya Avtobiografiya K 1990 Krip yakevich Gnatevich B Stefaniv Z Dumin O Shramchenko S Istoriya Ukrayinskogo vijska v 2 t T 1 K Varta 1994 Letopis po Ipatskomu spisku SPb 1871 Morgunov Yu Yu Drevnerusskie gorodisha okrestnostej letopisnogo goroda Lohvica Svod arheologicheskih istochnikov 1988 2 Mocya A P Kochevniki Prichernomorya na rubezhe tysyacheletij vengry pechenegi gorki Nikolaev 1997 Pletneva S A Drevnosti chernyh klobukov Svod arheologicheskih istochnikov Vypusk E1 19 M 1973 Pletneva S A Zakonomernosti razvitiya kochevnicheskih obshestv v epohu sredne vekovya Voprosy istorii 1981 6 Pletneva S A Pechenegi torki i polovcy v yuzhnorusskih stepyah Materialy i issledovaniya po arheologii SSSR M 1958 Povest vremennyh let M L 1950 Rashid ad Din Sbornik letopisej M L 1952 T 1 Kn 1 Rybakov B A Torchesk gorod chernyh klobukov Sbornik Arheologicheskie otk rytiya 1966 goda M 1967 Rutkivska L M Stepovi kochivniki ta Kiyivska Rus IX X st Ukrayinskij is torichnij zhurnal 1965 11 Druzhinni starozhitnosti Centralno Shidnoyi Yevropi VIII X st Materiali mizhnarodnogo polovogo arheologichnogo seminaru Chernigiv Siveryanska dumka 2003 PosilannyaChorni klobuki Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2060 1000 ekz

Дата публікації:
Топ