Ковуї (дав.-рус. ковоуи) — назва одного з об'єднань кочовиків, які перебували на службі в давньоруських князів. Відома з тексту Київського літопису — під 1185 р. серед загонів Ярослава Всеволодича згадуються «чернігівські ковуї» на чолі з воєводою Ольстином Олексичем.
Єдиної думки поміж дослідників щодо того, де мешкали ці кочовики, чи були вони окремим угрупованням, чи входили до складу чорних клобуків тощо, немає. Разом з тим є різні припущення щодо цих питань. Так, в історичній літературі висловлена думка, що «чернігівські ковуї» були розселені в межиріччі Десни й її притоки Остеру, де солонцюваті ґрунти були придатнішими для скотарства, ніж для землеробства і де було розташоване городище Ковчин (нині його залишки виявлені поблизу с. Ковчин Куликівського району Чернігівської області). Деякі дослідники вважають, що уточнення «чернігівські» вжито літописцем стосовно назви «ковуї» у зв'язку з тим, що загони ковуїв перебували на службі не тільки у чернігівських, а й київських чи князів. Ґрунтуючись на вміщеному в «Слові о полку Ігоревім» переліку кочових племен, які були на службі в Ярослава Всеволодича, історики інколи включають до складу ковуїв «билів», «могутів», «татранів», «шельбірів», «топчаків», «ревугів», «ольберів». Однак більшість тюркологів зараховують ці племена до «ольбірського союзу», який згадується в Київському літописі під 1152 р. під назвою «оперлюєве», чи припускають, що вони належали до так званих диких половців.
Джерела та література
- Беляева С. Огузы на рубежах Южной Руси / Беляева С., Бубенок О., Гундогдыев О. [та ін.]. — К. : Институт востоковедения им. А. Е. Крымского НАН Украины, 2018. — 224 с. — .
- А. Г. Плахонін. Ковуї [ 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 392. — .
- Ипатьевская летопись / ПСРЛ, т. 2. — М., 1998 (рос.)
- Коваленко В. П., Ситий Ю. М., «Свої погани» чернігівських князів / Стародавній Іскоростень і слов'янські гради VIII—X ст. — К., 2004
Посилання
- Ковуї [ 15 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 665. — 1000 екз.
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kovuyi dav rus kovoui nazva odnogo z ob yednan kochovikiv yaki perebuvali na sluzhbi v davnoruskih knyaziv Vidoma z tekstu Kiyivskogo litopisu pid 1185 r sered zagoniv chernigivskogo knyazya Yaroslava Vsevolodicha zgaduyutsya chernigivski kovuyi na choli z voyevodoyu Olstinom Oleksichem Yedinoyi dumki pomizh doslidnikiv shodo togo de meshkali ci kochoviki chi buli voni okremim ugrupovannyam chi vhodili do skladu chornih klobukiv tosho nemaye Razom z tim ye rizni pripushennya shodo cih pitan Tak v istorichnij literaturi vislovlena dumka sho chernigivski kovuyi buli rozseleni v mezhirichchi Desni j yiyi pritoki Osteru de soloncyuvati grunti buli pridatnishimi dlya skotarstva nizh dlya zemlerobstva i de bulo roztashovane gorodishe Kovchin nini jogo zalishki viyavleni poblizu s Kovchin Kulikivskogo rajonu Chernigivskoyi oblasti Deyaki doslidniki vvazhayut sho utochnennya chernigivski vzhito litopiscem stosovno nazvi kovuyi u zv yazku z tim sho zagoni kovuyiv perebuvali na sluzhbi ne tilki u chernigivskih a j kiyivskih chi pereyaslavskih knyaziv Gruntuyuchis na vmishenomu v Slovi o polku Igorevim pereliku kochovih plemen yaki buli na sluzhbi v Yaroslava Vsevolodicha istoriki inkoli vklyuchayut do skladu kovuyiv biliv mogutiv tatraniv shelbiriv topchakiv revugiv olberiv Odnak bilshist tyurkologiv zarahovuyut ci plemena do olbirskogo soyuzu yakij zgaduyetsya v Kiyivskomu litopisi pid 1152 r pid nazvoyu operlyuyeve chi pripuskayut sho voni nalezhali do tak zvanih dikih polovciv Dzherela ta literaturaBelyaeva S Oguzy na rubezhah Yuzhnoj Rusi Belyaeva S Bubenok O Gundogdyev O ta in K Institut vostokovedeniya im A E Krymskogo NAN Ukrainy 2018 224 s ISBN 978 966 02 8711 2 A G Plahonin Kovuyi 17 Serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 392 ISBN 978 966 00 0692 8 Ipatevskaya letopis PSRL t 2 M 1998 ros Kovalenko V P Sitij Yu M Svoyi pogani chernigivskih knyaziv Starodavnij Iskorosten i slov yanski gradi VIII X st K 2004PosilannyaKovuyi 15 Veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1959 T 3 kn V Literi K Kom S 665 1000 ekz Ce nezavershena stattya z istoriyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi