Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Дронго сірий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Dicrurus leucophaeus Vieillot, 1817 | ||||||||||||||||
 Мапа поширення підвидів дронго сірого | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Дронго сірий (Dicrurus leucophaeus) — вид горобцеподібних птахів родини дронгових (Dicruridae).
Поширення
Сірий дронго займає великий ареал, який охоплює більшу частину Південної Азії та Південно-Східної Азії, простягаючись від Гуджарату та південно-східних схилів Афганського Паміру до Малайського півострова та на північ до Маньчжурії через південні схили Гімалаїв , Індійський субконтинент, центральний та східний Китай та Індокитай. Вид також присутній у центрально-західному та північному Борнео, на заході Філіппін (Палаван), на Суматрі, Яві, Балі та Ломбоку.
Мешкає у різноманітних лісистих середовищах — у тропічних та субтропічних вологих лісах, сухих лісах, помірних листяних та змішаних лісах, бамбукових лісах, на плантаціях тощо.
Опис
Птах завдовжки 23-30 см, вагою 32-55 г. Це птах з міцною і стрункою зовнішністю, великою округлою головою, конусоподібним і міцним дзьобом, короткими ногами, довгими крилами і довгим хвостом з роздвоєним кінцем, кінчики якого розходяться, вигинаючись назовні в дистальній половині.
Оперення дуже мінливе в залежності від підвиду: популяції Індії дуже темні і схожі на чорного дронго (від якого вони відрізняються стрункішою статурою, відсутністю білої зони з боків дзьоба, оперенням менше блискуча і з черевною ділянкою, що має тенденцію до сірого кольору, а хвіст пропорційно довший до загального розміру тварини, а також менш роздвоєний), тоді як у східних підвидів є біляста маска навколо очей. Загалом, забарвлення більш-менш темно-сіре (характеристика, якій вид зобов'язаний як загальною, так і науковою назвою), з тенденцією до подальшого потемніння на голові, шиї та хвості, тоді як горло, грудна та черевна ділянки можуть приймати відтінки корично-фіолетового кольору, а спина та крила синюватого кольору.
Очі малиново-червоні, дзьоб — чорнуватий, а ноги чорно-сірі.
Спосіб життя
Трапляється парами або наодинці. Полює на комах та інших безхребетних. Іноді поїдає дрібних ящірок та жаб, ягоди та плоди. Моногамний птах. Сезон розмноження триває з січня по серпень, дещо змінюючись залежно від ареалу: наприклад, популяції північної частини ареалу розмножуються з кінця квітня по червень, тоді як південно-східна частина починає розмножуватися в березні і продовжується до травня. Невелике чашоподібне гніздо серед гілок дерев будують обидва партнери. У кладці 2-4 біло-рожевих яйця. Насиджують також обидва батьки по черзі. Інкубація триває три тижні. Пташенята залишають гніздо приблизно через 20 днів після народження, але самостійними стають через півтори місяця.
Підвиди
Включає 15 підвидів:
- Dicrurus leucophaeus leucogenis (Walden, 1870) — поширений від Ляоніна і Ганьсу на південь до Гуандуна і Сичуаня, зимуює в Індокитаї;
- Dicrurus leucophaeus salangensis Reichenow, 1890 — поширений південніше річки Янцзи до Тонкіна, зимує в Хайнані та на узбережжі Сіамської затоки;
- Dicrurus leucophaeus longicaudatus Jerdon, 1862 — поширений у північно-західній частині ареалу від східних районів Афганістану до Мадх'я-Прадеш, зимує на Індостані та Шрі-Ланці;
- Dicrurus leucophaeus hopwoodi , 1918 — від Бутану до Гуандуна через північ Бірми та В'єтнаму та південний схід Тибету, зимує у Бенгалії, північно-східній Індії, Хайнані, центральній Бірмі та центрально-південному Таїланді;
- Dicrurus leucophaeus innexus (, 1870) — ендемік острова Хайнань;
- Dicrurus leucophaeus mouhoti (Walden, 1870) — широко поширений на Індокитайському півострові;
- Dicrurus leucophaeus bondi , 1937 — поширений у центральному Таїланді, Камбоджі та на півдні В'єтнаму та Лаосу;
- Dicrurus leucophaeus nigrescens , 1889 — поширений у та на Малайському півострові;
- Dicrurus leucophaeus batakensis (Robinson & , 1919) — ендемік Північної Суматри;
- Dicrurus leucophaeus phaedrus (Reichenow, 1904) — ендемік центральної та південної частини Суматри;
- Dicrurus leucophaeus periophtalmicus (Salvadori 1894) — ендемік південних Ментавайських островів;
- Dicrurus leucophaeus celaenus 1912 — ендемік острова Сімелуе;
- Dicrurus leucophaeus siberu Chasen & Kloss, 1926 — ендемік острова Сіберут;
- Dicrurus leucophaeus stigmatops (Sharpe 1879) — ендемік північного Борнео;
- Dicrurus leucophaeus leucophaeus Vieillot, 1817 — номінальний підвид, поширений на Яві, Балі, Ломбоці, Палавані та Каламіані.
Примітки
- BirdLife International (2017). Dicrurus leucophaeus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 9 жовтня 2020
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Посилання
- Ashy drongo videos, photos & sounds [ 7 травня 2016 у Wayback Machine.] on the Internet Bird Collection
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Drongo sirij Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Drongovi Dicruridae Rid Drongo Dicrurus Vid Drongo sirij Binomialna nazva Dicrurus leucophaeus Vieillot 1817 Mapa poshirennya pidvidiv drongo sirogo Posilannya Vikishovishe Dicrurus leucophaeus Vikividi Dicrurus leucophaeus EOL 45516857 ITIS 559768 MSOP 22706964 NCBI 450170 Drongo sirij Dicrurus leucophaeus vid gorobcepodibnih ptahiv rodini drongovih Dicruridae PoshirennyaSirij drongo zajmaye velikij areal yakij ohoplyuye bilshu chastinu Pivdennoyi Aziyi ta Pivdenno Shidnoyi Aziyi prostyagayuchis vid Gudzharatu ta pivdenno shidnih shiliv Afganskogo Pamiru do Malajskogo pivostrova ta na pivnich do Manchzhuriyi cherez pivdenni shili Gimalayiv Indijskij subkontinent centralnij ta shidnij Kitaj ta Indokitaj Vid takozh prisutnij u centralno zahidnomu ta pivnichnomu Borneo na zahodi Filippin Palavan na Sumatri Yavi Bali ta Lomboku Meshkaye u riznomanitnih lisistih seredovishah u tropichnih ta subtropichnih vologih lisah suhih lisah pomirnih listyanih ta zmishanih lisah bambukovih lisah na plantaciyah tosho OpisPtah zavdovzhki 23 30 sm vagoyu 32 55 g Ce ptah z micnoyu i strunkoyu zovnishnistyu velikoyu okrugloyu golovoyu konusopodibnim i micnim dzobom korotkimi nogami dovgimi krilami i dovgim hvostom z rozdvoyenim kincem kinchiki yakogo rozhodyatsya viginayuchis nazovni v distalnij polovini Operennya duzhe minlive v zalezhnosti vid pidvidu populyaciyi Indiyi duzhe temni i shozhi na chornogo drongo vid yakogo voni vidriznyayutsya strunkishoyu staturoyu vidsutnistyu biloyi zoni z bokiv dzoba operennyam menshe bliskucha i z cherevnoyu dilyankoyu sho maye tendenciyu do sirogo koloru a hvist proporcijno dovshij do zagalnogo rozmiru tvarini a takozh mensh rozdvoyenij todi yak u shidnih pidvidiv ye bilyasta maska navkolo ochej Zagalom zabarvlennya bilsh mensh temno sire harakteristika yakij vid zobov yazanij yak zagalnoyu tak i naukovoyu nazvoyu z tendenciyeyu do podalshogo potemninnya na golovi shiyi ta hvosti todi yak gorlo grudna ta cherevna dilyanki mozhut prijmati vidtinki korichno fioletovogo koloru a spina ta krila sinyuvatogo koloru Ochi malinovo chervoni dzob chornuvatij a nogi chorno siri Sposib zhittyaTraplyayetsya parami abo naodinci Polyuye na komah ta inshih bezhrebetnih Inodi poyidaye dribnih yashirok ta zhab yagodi ta plodi Monogamnij ptah Sezon rozmnozhennya trivaye z sichnya po serpen desho zminyuyuchis zalezhno vid arealu napriklad populyaciyi pivnichnoyi chastini arealu rozmnozhuyutsya z kincya kvitnya po cherven todi yak pivdenno shidna chastina pochinaye rozmnozhuvatisya v berezni i prodovzhuyetsya do travnya Nevelike chashopodibne gnizdo sered gilok derev buduyut obidva partneri U kladci 2 4 bilo rozhevih yajcya Nasidzhuyut takozh obidva batki po cherzi Inkubaciya trivaye tri tizhni Ptashenyata zalishayut gnizdo priblizno cherez 20 dniv pislya narodzhennya ale samostijnimi stayut cherez pivtori misyacya PidvidiVklyuchaye 15 pidvidiv Dicrurus leucophaeus leucogenis Walden 1870 poshirenij vid Lyaonina i Gansu na pivden do Guanduna i Sichuanya zimuyuye v Indokitayi Dicrurus leucophaeus salangensis Reichenow 1890 poshirenij pivdennishe richki Yanczi do Tonkina zimuye v Hajnani ta na uzberezhzhi Siamskoyi zatoki Dicrurus leucophaeus longicaudatus Jerdon 1862 poshirenij u pivnichno zahidnij chastini arealu vid shidnih rajoniv Afganistanu do Madh ya Pradesh zimuye na Indostani ta Shri Lanci Dicrurus leucophaeus hopwoodi 1918 vid Butanu do Guanduna cherez pivnich Birmi ta V yetnamu ta pivdennij shid Tibetu zimuye u Bengaliyi pivnichno shidnij Indiyi Hajnani centralnij Birmi ta centralno pivdennomu Tayilandi Dicrurus leucophaeus innexus 1870 endemik ostrova Hajnan Dicrurus leucophaeus mouhoti Walden 1870 shiroko poshirenij na Indokitajskomu pivostrovi Dicrurus leucophaeus bondi 1937 poshirenij u centralnomu Tayilandi Kambodzhi ta na pivdni V yetnamu ta Laosu Dicrurus leucophaeus nigrescens 1889 poshirenij u ta na Malajskomu pivostrovi Dicrurus leucophaeus batakensis Robinson amp 1919 endemik Pivnichnoyi Sumatri Dicrurus leucophaeus phaedrus Reichenow 1904 endemik centralnoyi ta pivdennoyi chastini Sumatri Dicrurus leucophaeus periophtalmicus Salvadori 1894 endemik pivdennih Mentavajskih ostroviv Dicrurus leucophaeus celaenus 1912 endemik ostrova Simelue Dicrurus leucophaeus siberu Chasen amp Kloss 1926 endemik ostrova Siberut Dicrurus leucophaeus stigmatops Sharpe 1879 endemik pivnichnogo Borneo Dicrurus leucophaeus leucophaeus Vieillot 1817 nominalnij pidvid poshirenij na Yavi Bali Lomboci Palavani ta Kalamiani PrimitkiBirdLife International 2017 Dicrurus leucophaeus informaciya na sajti MSOP versiya 2020 2 angl 9 zhovtnya 2020 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 PosilannyaAshy drongo videos photos amp sounds 7 travnya 2016 u Wayback Machine on the Internet Bird Collection Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi