Населення Ніуе

Населення Ніуе. Чисельність населення країни 2014 року становила 1,2 тис. осіб (235-те місце у світі). Чисельність остров'ян стабілізувалась і незначно зменшується, природний приріст — -0,03 % (202-ге місце у світі) . Дані про коефіцієнт потенційної народжуваності відсутні.

Населення Ніуе
Ріст чисельності населення країни
Чисельність	1,2 тис. осіб
Густота	6,2 особи/км²
Природний рух
Природний приріст	▼-0,03 %
Народжуваність	18,5 ‰
Фертильність	2,6 дітей на 1 жінку
Вікова структура
Середня тривалість життя	69,5 року
Статева структура
загалом	0,97 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	ніуеанці
Найбільший етнос	ніуеанці
Нацменшини	європейці, азіати
Мови
Офіційна	, англійська

Історія

До 1930 року на Ніуе відзначався значний приріст населення, а 1966 року було досягнуто історичного максимуму чисельності населення — 5194 особи. Однак з того року почала знижуватися кількість населення. У 1994 році, вперше за тридцять років, було помічено приріст населення, після якого знову сталася депопуляція. Згідно з переписом 2006 року (дані Департаменту статистики Ніуе), чисельність населення країни становила 1625 осіб (вівся облік всього населення, що перебував під час перепису на острові, включаючи резидентів і нерезидентів; якщо резиденти перебували за кордоном, то їх не враховували в перепис). У 2009 році населення острова зменшилось до 1398 осіб. Темпи падіння населення в Ніуе є високими на тлі інших країн Океанії — 0,032 % 2009 року. Але перепис 2006 року виявив зниження чисельності населення на 9 % в порівнянні з даними перепису 2001 року, тобто на 163 особи.

Природний рух

Згідно з переписом 2006 року тільки в трьох населених пунктах був зареєстрований приріст населення відносно 2001 року: в Авателе (зростання на 31 %), в Південному Алофі (зростання на 21 %) і Тамакаутога (зростання на 12 %). В інших же населених пунктах був відзначений спад. Найбільший спад був у Північному Алофі (на 43 %), Муталау (на 36 %) і Макефу та Накупив (по 29 % відповідно). Основною причиною депопуляції, як і раніше, залишається еміграція до Нової Зеландію, хоча зміна чисельності населення Північного Алофі була зумовлена зміною меж селища.

Відтворення

Народжуваність на Ніуе, станом на 2006 рік, дорівнює 18,46 ‰.

Дані про смертність на Ніуе, станом на 2006 рік — відсутні.

Природний приріст населення в країні 2014 року був негативним і становив -0,03 % (депопуляція) (202-ге місце у світі). Ця тенденція зберігається через посилений відплив населення до Нової Зеландії.

Вікова структура

Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 69,5 року. Середній вік 2006 року становив 30,7 року.

Вікова структура населення острова Ніуе, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

• діти віком до 14 років — 24,9 %;
• дорослі віком 15—64 років — 63,2 %;
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 11,9 %.

Шлюбність — розлучуваність

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 6,2 особи/км² (226-те місце у світі).

Урбанізація

Докладніше:

Ніуе середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 42,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,94 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки).

Головні населені пункти країни: Алофі (столиця) — 1,0 тис. осіб (дані за 2014 рік). Алофі складається з двох поселень: Південний Алофі (434 людини 2006 року) і Північний Алофі (147 чоловік 2006 року). Друге за чисельністю населення поселення — селище Авателе (164 людини 2006 року). Намукулу — найменше село острова (всього 14 осіб 2006 року).

Міграції

Процес міграції з острова Ніуе має довгу історію, ще з середини XIX століття європейці вивозили ніуеанців на різні плантації: остров'яни працювали на бавовняних плантаціях в Самоа, добували фосфорити в Східної Полінезії. Але тільки після закінчення Другої світової війни процес еміграції з острова Ніуе набув сучасного вигляду. Нова Зеландія, Австралія і США, які в той час потребували робочої сили у зв'язку із значним економічним зростанням, без всяких проблем брали ніуеанців. Відкриття ж в 1971 році на Ніуе міжнародного аеропорту, а також надання острову в 1974 році статусу самоврядного державного утворення у вільній асоціації з Новою Зеландією (це означало і надання остров'янам новозеландського громадянства), значно полегшило процес еміграції корінного населення Ніуе. Основними чинниками відпливу населення стали: економічний (більш високий рівень життя в Новій Зеландії, висока зайнятість, зарплата, вищий рівень освіти), географічний (Ніуе — невеликий острів, розташований далеко від континентів і великих архіпелагів; нестача землі та інших важливих ресурсів; часті руйнівні тропічні циклони, що завдають непоправної шкоди місцевій інфраструктурі й сільському господарству), політичний (у минулому тісні колоніальні стосунки з Новою Зеландією; невдоволення населення політичною ситуацією на острові).

Велика діаспора вихідців з Ніуе існує в Новій Зеландії. 2001 року в цій країні було зареєстровано 20 100 ніуеанців (близько 9 % чисельності народів Океанії, які проживають на території Нової Зеландії). Більшість з них (78 %) проживала в місті Окленд, 5 % — у Веллінгтоні.

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2011 рік)
Етнос:			Відсоток:
ніуеанці			66.5%
мішаного походження			13.4%
європейці й азіати			12%
полінезійці			8%

Докладніше:

Головні етноси країни: ніуеанці — 66,5 %, мішаного з ніуанцями походження — 13,4 %, європейці й азіати — 12 %, полінезійці — 8 % населення (оціночні дані за 2011 рік). Етнічна картина 2001 року, згідно з даними офіційного перепису, мала такий вигляд: ніуеанці — 80,6 %, вихідці з інших островів Океанії — 10,5 %, європеоїди — 4,7 %, монголоїди — 0,2 %. Кількість нащадків від шлюбів корінних островитян і жителів інших островів Тихого океану — 2,4 %, а ніуеанців і європейців — 1,6 %. Пращури ніуеанців, як вважається, припливли на острів з Тонги, Самоа і острова .

Українська діаспора

Докладніше:

Мови

Мови Ніуе (2015 рік)
Мова:			Відсоток:
			46%
англійська			11%
інші			43%

Докладніше:

Офіційні мови:  — розмовляє 46 % населення країни, англійська — 11 %. Дуже поширений білінгвізм (дані на 2011 рік).

Ніуеанська — одна з численних мов полінезійської групи , поряд з гавайською, маорі, , таїтянською та іншими. Разом з тонганською мовою Ніуе становить тонганську підгрупу полінезійської групи мов. Писемність мови була створена в першій половині XIX століття християнськими місіонерами родом з Самоа. Загальна чисельність носіїв тонганської мови в 1998 році становила 7990 осіб. У мові використовується латинський алфавіт. Він складається всього з 17 букв: 5 голосних і 12 приголосних. Велику роль в усному мовленні відіграє довгота голосних звуків, що може змінювати значення слова. На письмі довгота позначається Макроном. Ніуеанська має два діалекти: моту (діалект північної частині острова, давніший) і тафіті (діалект південній частині острова, сучасніший). Різниця між ними в основному полягає у засобах словотворення і лексиці (наприклад, kautoga на моту і lala на тафіті означають «гуава»).

Говоримо ніуеанською…
Українська	Ніуеанська
Привіт!	Fakaalofa atu! (одній людині)
Ходи сюди.	Omai taha ki fale.
Мене звуть Дарина.	Ko Daryna e higoa haaku.
Котра зараз година?	Kua ta e matahola fiha he mogo nei?
Зараз пів на дев'яту.	Kua hafa he mole e matahola hiva.
Бувай!	E, koe! (одній людині)

Згідно з переписом населення 2006 року, переважна більшість жителів острова (72 %) стверджували, що регулярно спілкуються ніуеанською, 18 % респондентів вказали, що користуються нею часто і лише 3 % — не говорять нею взагалі. При цьому для двох третин жителів ніуеанська є їхньою першою мовою, якої вони навчаються з дитинства; 12 % остров'ян з дитинства вивчають і ніуеанську, і англійську; лише для 9 % ніуеанців англійська мова є їхньою першою мовою. У більшості домашніх господарств (43 %) жителів спілкуються як ніуеанською, так і англійською.

Релігії

Релігії в Ніуе (2009 рік)
Віросповідання:			Відсоток:
			70%
мормони			10%
			10%
свідки Єгови			2%
			6%
атеїсти			2%

Докладніше:

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: (англ. Congregational Christian Church of Niue), заснована Лондонським місіонерським товариством — 67 %, інший протестантизм — 3 % (адвентизм — 1 %, пресвітеріанство — 1 %, методизм — 1 %), мормони — 10 %, римо-католицтво — 10 %, Свідки Єгови — 2 %, інші — 6 %, не сповідують жодної — 2 % (станом на 2011 рік).

• Інтер'єр церкви в Алофі, 1896 рік

Панівною релігією на острові Ніуе виступає християнство. Першим християнським місіонером, який висадився на Ніуе 1830 року, став член Лондонського місіонерського товариства Джон Вільямс. Хоча він і не залишився на острові, проте взяв з собою для навчання в місіонерській школі двох ніуеанців, які після повернення на батьківщину зайнялися просвітницькою діяльністю. В цілому ж, процес християнізації населення йшов досить повільно і супроводжувався невдоволенням населення з огляду на те, що місіонери завезли на острів ряд невідомих захворювань, через які загинула велика кількість остров'ян. Конгрегаціоналістська християнська церква Ніуе — найбільша християнська церква країни, є місцевим відділенням Лондонського місіонерського товариства, отримала автономію 1970 року. 1996 року церква відкрила своє представництво в новозеландському місті Окленд, де проживає велика діаспора ніуеанців.

Освіта

Докладніше:

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні.

Охорона здоров'я

Докладніше:

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2008 рік). Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,4 % ВВП країни (87-ме місце у світі).

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2007 рік, 29,4 випадків на 1 тис. народжень.

Захворювання

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні.

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 42,5 %.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 98,4 % населення в містах і 98,6 % в сільській місцевості; загалом 98,5 % населення країни. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік).

Соціально-економічне становище

Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл у країні відсутні.

Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1090 унікальних інтернет-користувачів (213-те місце у світі), що становило 91,6 % від загальної кількості населення країни.

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2001 року становили 663 осіб (231-ше місце у світі). Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: більшість зайняте фермерством на сімейних городах, працю з оплатою грошима можна знайти лише в державних установах і в проектах Ради з розвитку Ніуе. Безробіття 2001 року дорівнювало 12 % працездатного населення (135-те місце у світі).

Гендерний стан

2006 року частка чоловіків становили 46,5 % (756 осіб), жінок — 53,5 % (782 особи) від усього населення острова.

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Нової Зеландії і .

Переписи

Див. також

• Населення Землі
• Населення Океанії
• Населення Нової Зеландії

Примітки

1. Niue : ( )[англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
2. Niue Meteorological Service. 2.5.1a. Population // Initial National Communication Of Niue Island Under The United Nations Framework Convention On Climate Change.
3. (англ.) Niue Population Profile Based on 2006 Census of Population and Housing. A Guide for Planners and Policy-makers.
4. Niue Population Profile Based on 2006 Census of Population and Housing. A Guide for Planners and Policy-makers.
5. (англ.) Helen Lee, Steve Tupai Francis. Chapter 11. The Impact of Transnationalism on Niue. Niuean Migration // Migration and Transnationalism: Pacific Perspectives.
6. (англ.) Niue Census of Population and Households: 2001. [ 23 травня 2013 у Wayback Machine.] — Secretariat of the Pacific Community, 2008. — P. 17.
7. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
8. Wolfgang B. Sperlich. Tohi vagahau Niue. — University of Hawaii Press, 1997. — С. 25. — .
9. (англ.) Niue Population Profile Based on 2006 Census of Population and Housing. A Guide for Planners and Policy-makers.
10. (англ.) Percy Smith. Niue Island, and its People [ 2008-09-28 у Wayback Machine.] // The Journal of the Polynesian Society. — 1903. — Т. 12, вип. 1. — С. 15.
11. (англ.) History of Niue.Seafriends.
12. (англ.) New Members. Pacific. Ekalesia Niue.World Council of Churches.
13. (англ.) Congregational Christian Church of Niue. World Council of Churches. Заархівовано 11 вересня 2011 року.
14. (англ.) Niue Population Profile Based on 2006 Census of Population and Housing. A Guide for Planners and Policy-makers.

Література

Українською

• Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : , . — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — .
• Атлас світу / голов. ред.  ; зав. ред.  ; відп. ред. . — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — .
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — .
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — .
• Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — .
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — .
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — .
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : , 2014. — 319 с. — .
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : , 2003. — 392 с. — .
• Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — .
• Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — .
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — .
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• , Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — .
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — .
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : , 1999. — 504 с. — .
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : , 2003. — 280 с. — .

Російською

• (рос.) Новая Зеландия // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Острова Кука // Страны и народы. Австралия и Океания. Антарктида / Редкол. (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль». — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.)  / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — .
• (рос.) География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання

• World Population Prospects : ( )[англ.] // United Nation. . — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory. New Zealand : ( )[англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Нової Зеландії.
• Demographic and Health Surveys : ( )[англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
• At a glance: New Zealand. Statistics and Monitoring : ( )[англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і положення дітей Нової Зеландії.
• New Zealand. World Bank Open Data : ( )[англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Нової Зеландії.
• United Nations Development Programme in in Cook Is. Niue Samoa Tokelau : ( )[англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• New Zealand. Country Profile : ( )[англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Нової Зеландії від Міжнародної організації праці.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : ( )[англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : ( )[англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.