Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Карте́ль Лі́вих — коаліція політичних партій Франції (соціалісти, радикали). Формували склад Ради міністрів у 1924–1926 рр.
Утворення Картелю лівих
Наприкінці 1923 р. політика правого завершилась провалом, особливо після невдалої окупації Руру. Знову посилився авторитет лівих партій, особливо соціалістів та радикалів. Напередодні чергових парламентських виборів 1924 р. радикали уклали передвиборчу угоду з Соціалістичною партією, утворивши новий Лівий блок, який частіше називали Картель лівих.
Програма Картелю мала демократичний та пацифістський характер. Вони пропонували оголосити амністію для учасників повстання 1919 р. на Чорному морі, відновити на роботі залізничників, звільнених під час страйку 1920 р., створити єдину систему соціального страхування за рахунок підприємців, запровадити прогресивний податок на прибуток, реалізувати законодавство про 8-годинний робочий день, скоротити термін військової служби, відновити права профспілок.
У сфері зовнішньої політики Картель лівих відмовився від суворого виконання Версальського договору. Він обіцяв здійснювати політику мира, роззброєння та міжнародного співробітництва за посередництвом Ліги Націй. Картель вимагав виведення військ з Руру, відновлення тісного співробітництва з Великою Британією та США, примирення з Німеччиною та прийняття її до Ліги Націй. Одним з головних зовнішньополітичних пунктів програми коаліції була вимога дипломатичного визнання СРСР.
На виборах 1924 р. Картель отримав більшість місць у Палаті депутатів. З 328 місць, отриманих Картелем, 139 мандатів було у радикалів, 105 у соціалістів, 44 у республіканців-соціалістів та 41 у центристської групи «Радикальна ліва».
Нова більшість відмовилась мати справу з президентом республіки Александром Мільєраном, звинувативши його у співпраці з Національним блоком. він був змушений піти у відставку, але обрання його наступником правого діяча Гастона Думерга завдяки голосам сенаторів продемонструвало непевне становище Картелю лівих.
Уряд Ерріо (1924–1925)
Перемога Картеля лівих відкривала шлях для формування лівого уряду, проте Соціалістична партія ще зберігала в силі заборону на участь своїх членів у «буржуазних урядах» в мирний час. Надзвичайний з'їзд СФІО, що обговорював це питання у червні 1924 р., прийняв компромісне рішення не брати у роботі уряду, проте дозволити депутатам-соціалістам голосувати за нього в парламенті. На думку Леона Блюма, що все більше виходив на провідну роль у партії, соціалісти повинні були відмовитись від участі в уряді або обмежитись «виконанням влади» в межах капіталізму шляхом «лояльної участі в управління справами капіталістичних держав». Це рішення дозволило радикалам разом з іншими дрібними лівоцентристськими угрупуваннями сформувати уряд. Головою першого уряду Картеля лівих став Едуар Ерріо. Одночасно він отримав посаду міністра закордонних справ.
Значні зміни відбулися у взаємостосунках Франції та Німеччини. Жорсткий курс аціонального блоку щодо неї змінився політикою зближення. Офіційною платформою французького уряду стала формула «Арбітраж, безпека, роззброєння», що була висунута Ерріо під час його першого перебування в Лізі Націй у вересня 1924 р. Ерріо запропонував вирішувати усі суперечності шляхом арбітражу, скликати міжнародну конференцію з питань роззброєння та прийняти Німеччину до Ліги Націй. У репараційному питанні уряд Ерріо погодився керуватись планом, що був розроблений міжнародним комітетом експертів під керівництвом американського банкіра Дауеса (план Дауеса). Після прийняття плану на Лондонській конференції держав-переможниць за участю Німеччини Франція і Бельгія вивели свої війська з Руру. Банк Моргана погодився надати Франції кредит, натомість вона обіцяла сплатити свої військові борги США та Великій Британії. 28 жовтня 1924 р. Еріо офіційно повідомив Москву, що уряд Франції визнає уряд СРСР та готова обмінятись з ним послами. Радянський уряд погодився на цю пропозицію.
У сфері внутрішньої політики уряд Ерріо здійснив ряд заходів, пердбачених програмою Картеля лівих. Після того як Національний блок замирився з церквою, відновивши дипломатичні стосунки зі Святим престолом, Ерріо знову активізував антиклерикальну боротьбу. В цьому питанні він зустрів гостру протидію католиків, яких підтримала громадська думка. Уряд так і не зміг поширити закон про відділення церкви від держави на католицькі області Ельзасу та Лотарингії. Проти нього виступили Національна католицька федерація, що нараховувала 1,8 млн членів, всі кардинали та архієпископи Франції..
Закон про амністію звільнив учасників повстання на Чорному морі, які перебували на каторзі. Залізничники, звільнені в 1920 р., повернулись на роботу. Однак спроба ввести прогресивний податок на прибуток зазнала краху. Банкіри відмовили уряду в наданні кредиту. Вони зажадали негайної сплати державних фінансових зобов'язань та одночасно організували втечу капітала за кордон, підриваючи платіжний баланс та курс франку. Ерріо намагався заспокоїти правих, запевнюючи їх, що не проводить соціалістичну політику, але кожного дня поступово втрачав підтримку в парламенті. Як він згадував пізніше, йому заважали «золота стіна» та «диктатура грошей». 10 квітня 1925 р. Сенат більшістю голосів засудив фінансову політику Ерріо. Згідно з положеннями Конституції, недовіра Сенату не зобов'язувала уряд йти у відставку, якщо він продовжував мати більшість у Палаті депутатів. Проте Ерріо вже не мав міцної більшості в нижній палаті, тому вирішив не йти на конфлікт та склав повноваження.
Уряди Картелю лівих 1925–1926 рр
Після відставки Ерріо Картель лівих перебував при владі менше року. За цей час у Франції змінилось п'ять урядів, що очолювались лідерами правих радикалів.
У визначенні зовнішньополітичного курсу головну роль відігравав Арістид Бріан, що був міністром закордонних справ та декілька разів очолював уряд в цей час. Від імені Франції він підписав Женевський протокол 1925 р., що забороняв використання на війні отруйних газів, хімічної та бактеріологічної зброї. Своєю головною метою він вважав примирення з Німеччиною. У 1925 р. під час роботи Локарнської конференції підписав Рейнський гарантійний пакт, згідно з яким Франція та Німеччина взаємно визнавали свої кордони. Франція погодилась прийняти Німеччину до Ліги Націй.
Істотний вплив на політику Картеля лівих мали колоніальні війни, які Франція вела на своїх підмандатних територіях — Марокко і Сирії. Весною 1925 р. на кордоні французьких та іспанських володінь у Марокко почалось повстання берберських племен на чолі з Абд-Аль-Керімом. Франція разом з Іспанією розгорнула проти них військові дії, проте повстання було придушене лише навесні 1926 р. Одночасно з цим повстало населення Сирії та протягом більш ніж двох років проводило боротьбу з колонізаторами. Колоніальні війни у Марокко та Сирії викликали протест багатьох діячів Соціалістичної партії, в якій біли сильними традиції боротьби проти колоніалізму. Це призвело до конфлікту між соціалістами та радикалами, який ще більше загострився внаслідок тяжкого фінансового становища Франції.
Протягом декількох років бюджет мав значний дефіцит. Ціни постійно зростали, вартість франку зменшувалась. Вкладники банків та ощадних кас, налякані чутками про введення податку на капітал, почали масово вилучати свої внески та скупати продовольство, товари широкого вжитку. В пошуках виходу уряд підготував законопроєкт про внутрішню позику, що передбачав підвищення непрямих податків, однак проти нього проголосували соціалсти, комуністи та частина радикалів. Влітку 1926 р., протримавшись всього три дні, у відставку пішов останній уряд Картелю лівих, сформований Едуаром Ерріо. Картель лівих розпався.
Відновлення Картелю лівих
У травні 1932 р. відбулись чергові парламентські вибори. Соціалістична партія запропонувала радикалам діяти спільно, згідно з єдиною програмою, до якої увійшли чотири головних пункти: скорочення військових видатків, утворення єдиної державної системи соціального страхування, введення 40-годинного робочого тижня, націоналізація приватних військових заводів, страхових та залізничних компаній. Керівництво радикалів, однак не підписало спільної передвиборчої декларації, оскільки сподівалось також на співробітництво з деякими центристськими політичними групами. Проте під час кампанії радикали активно співпрацювали з соціалістами. За результатами виборів обидві політичні сили отримали більшість місць у парламенті та сформували урядову коаліцію.
Третій уряд Ерріо (1932 р.)
Уряд, що складався головним чином з радикалів, втретє та востаннє очолив Едуар Ерріо. Під тиском Великої Британії та США, згоду з якими Ерріо вважав головною стратегією французької зовнішньої політики, він пішов на поступки Німеччині, яка вимагала «рівності в озброєннях» та відмовлялась сплачувати репарації. У липні 1932 р. Франція дала згоду на відтермінування (мораторій), а потім і взагалі припинення виплат за репараціями. У грудні 1932 р. на нараді в Женеві Франція разом з Великою Британією, Італією та США визнала за Німеччиною рівність в озброєнні, тобто фактично відмовилась від відповідних статей Версальського договору. Фактично на цьому завершився період домінування Франції у континентальній Європі. Економічна, а потім і військова перевага почала поступово переходити до Німеччини.
Намагаючись компенсувати послаблення дипломатичних позицій Франції, уряд Ерріо зробив важливий крок у справі поліпшення франко-радянських відносин. 29 листопада 1932 р. Ерріо та посол СРСР В. С. Довгалевський підписали франко-радянський договір про ненапад.
Економічне становище Франції, що перебувала в глибокій економічній кризі з 1930 р., залишалось вкрай важким. Бюджетний дефіцит збільшувався кожного дня, а коштів для його ліквідації не вистачало. Уряд Ерріо пішов на деякі непопулярні кроки: скоротив платню держслужбовцям та пенсії учасникам війни, підвищив податки, випустив нові позики. В той же час відповідно до своїх передвиборчих обіцянок він пішов на скорочення військових видатків.
У грудні 1932 р. Ерріо зазнав поразки у Палаті депутатів з питання щодо військових боргів. Він пропонував продовжити виплату військових боргів Америці, незважаючи на припинення надходжень від репарацій. Більшість депутатів спільно з соціалістами висловились проти цієї пропозиції, і уряд Ерріо пішов у відставку. Всі інші уряди, що спирались на Картель лівих, виявились ще менш тривалими. З грудня 1932 до січня 1934 р. у Франції змінилось п'ять урядів на чолі з лідерами радикалів. В середньому кожен з цих урядів існував менше трьох місяців.
Заворушення в Парижі та розвал Картелю лівих
В листопаді 1933 р. увага публіки була прикута до справи афериста Александра Ставіського. З'ясувалось, що він мав зв'язки з багатьма політичними діячами, зокрема лідерами правих радикалів Шотаном та Бонне, колишнім прем'єр-міністром Лавалем та префектом Паризької поліції К'яппом. Цим фактом вирішили скористатись праворадикальні сили, які закликали лівий уряд піти у відставку. Наприкінці січня 1934 р. прем'єр-міністр Каміль Шотан пішов у відставку. Його замінив новий керівник партії радикалів Едуар Даладьє. Голова уряду звільнив зі своєї посади К'яппа, що був пов'язаний із праворадикалами. Незадоволені цим націоналістичні організації 6 лютого організували демонстрацію з метою захопити будівлю парламенту. Поліція ледве стримувала демонстрантів, у сутичках були втрати з обох боків.
Радикали не змогли захопити Бурбонський палац, де проводив засідання парламент, проте уряд Даладьє теж не зміг зберегти владу. Проти нього категорично виступили як праві депутати, так і комуністи, що назвали Даладьє та міністра внутрішніх справ Фро вбивцями. Уряд Картелю лівих пішов у відставку, хоча мав більшість у Палаті депутатів.
Примітки
- Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М.: Высшая школа, 1979. — С. 74.
- История Франции / Под ред. А. З. Манфреда. — Москва: Наука, 1973. — С. 103.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 94-95.
- История Франции / Под ред. А. З. Манфреда. — Москва: Наука, 1973. — С. 102.
- История Франции / Под ред. Ж. Карпантье, Ф. Лебрена. — СПб: Евразия, 2008. — С. 395.
- Салычев С. С. Французская социалистическая партия в период между двумя мировыми войнами. — Москва, 1973. — С. 88.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 95-96.
- Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М.: Высшая школа, 1979. — С. 79-80.
- Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М.: Высшая школа, 1979. — С. 81.
- Эррио Э. Из прошлого: Между двумя войнами. — М., 1958. — С. 258.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 98.
- Локарнская конференция 1925 г.: Документы. — М., 1959.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 100–101.
- Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М.: Высшая школа, 1979. — С. 187.
- Bonnefous E. Histoire politique de la Troisieme republique. — Paris, 1962. — T. 5. — P. 118.
- Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М.: Высшая школа, 1979. — С. 74. — С. 103.
- История Франции / Под ред. А. З. Манфреда. — Москва: Наука, 1973. — С. 149.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 109–110.
- Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 114–115.
- Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М.: Высшая школа, 1979. — С. 118–119, 122.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Karte l Li vih koaliciya politichnih partij Franciyi socialisti radikali Formuvali sklad Radi ministriv u 1924 1926 rr Utvorennya Kartelyu livihNaprikinci 1923 r politika pravogo zavershilas provalom osoblivo pislya nevdaloyi okupaciyi Ruru Znovu posilivsya avtoritet livih partij osoblivo socialistiv ta radikaliv Naperedodni chergovih parlamentskih viboriv 1924 r radikali uklali peredviborchu ugodu z Socialistichnoyu partiyeyu utvorivshi novij Livij blok yakij chastishe nazivali Kartel livih Programa Kartelyu mala demokratichnij ta pacifistskij harakter Voni proponuvali ogolositi amnistiyu dlya uchasnikiv povstannya 1919 r na Chornomu mori vidnoviti na roboti zaliznichnikiv zvilnenih pid chas strajku 1920 r stvoriti yedinu sistemu socialnogo strahuvannya za rahunok pidpriyemciv zaprovaditi progresivnij podatok na pributok realizuvati zakonodavstvo pro 8 godinnij robochij den skorotiti termin vijskovoyi sluzhbi vidnoviti prava profspilok U sferi zovnishnoyi politiki Kartel livih vidmovivsya vid suvorogo vikonannya Versalskogo dogovoru Vin obicyav zdijsnyuvati politiku mira rozzbroyennya ta mizhnarodnogo spivrobitnictva za poserednictvom Ligi Nacij Kartel vimagav vivedennya vijsk z Ruru vidnovlennya tisnogo spivrobitnictva z Velikoyu Britaniyeyu ta SShA primirennya z Nimechchinoyu ta prijnyattya yiyi do Ligi Nacij Odnim z golovnih zovnishnopolitichnih punktiv programi koaliciyi bula vimoga diplomatichnogo viznannya SRSR Na viborah 1924 r Kartel otrimav bilshist misc u Palati deputativ Z 328 misc otrimanih Kartelem 139 mandativ bulo u radikaliv 105 u socialistiv 44 u respublikanciv socialistiv ta 41 u centristskoyi grupi Radikalna liva Nova bilshist vidmovilas mati spravu z prezidentom respubliki Aleksandrom Milyeranom zvinuvativshi jogo u spivpraci z Nacionalnim blokom vin buv zmushenij piti u vidstavku ale obrannya jogo nastupnikom pravogo diyacha Gastona Dumerga zavdyaki golosam senatoriv prodemonstruvalo nepevne stanovishe Kartelyu livih Uryad Errio 1924 1925 Eduar Errio Peremoga Kartelya livih vidkrivala shlyah dlya formuvannya livogo uryadu prote Socialistichna partiya she zberigala v sili zaboronu na uchast svoyih chleniv u burzhuaznih uryadah v mirnij chas Nadzvichajnij z yizd SFIO sho obgovoryuvav ce pitannya u chervni 1924 r prijnyav kompromisne rishennya ne brati u roboti uryadu prote dozvoliti deputatam socialistam golosuvati za nogo v parlamenti Na dumku Leona Blyuma sho vse bilshe vihodiv na providnu rol u partiyi socialisti povinni buli vidmovitis vid uchasti v uryadi abo obmezhitis vikonannyam vladi v mezhah kapitalizmu shlyahom loyalnoyi uchasti v upravlinnya spravami kapitalistichnih derzhav Ce rishennya dozvolilo radikalam razom z inshimi dribnimi livocentristskimi ugrupuvannyami sformuvati uryad Golovoyu pershogo uryadu Kartelya livih stav Eduar Errio Odnochasno vin otrimav posadu ministra zakordonnih sprav Znachni zmini vidbulisya u vzayemostosunkah Franciyi ta Nimechchini Zhorstkij kurs acionalnogo bloku shodo neyi zminivsya politikoyu zblizhennya Oficijnoyu platformoyu francuzkogo uryadu stala formula Arbitrazh bezpeka rozzbroyennya sho bula visunuta Errio pid chas jogo pershogo perebuvannya v Lizi Nacij u veresnya 1924 r Errio zaproponuvav virishuvati usi superechnosti shlyahom arbitrazhu sklikati mizhnarodnu konferenciyu z pitan rozzbroyennya ta prijnyati Nimechchinu do Ligi Nacij U reparacijnomu pitanni uryad Errio pogodivsya keruvatis planom sho buv rozroblenij mizhnarodnim komitetom ekspertiv pid kerivnictvom amerikanskogo bankira Dauesa plan Dauesa Pislya prijnyattya planu na Londonskij konferenciyi derzhav peremozhnic za uchastyu Nimechchini Franciya i Belgiya viveli svoyi vijska z Ruru Bank Morgana pogodivsya nadati Franciyi kredit natomist vona obicyala splatiti svoyi vijskovi borgi SShA ta Velikij Britaniyi 28 zhovtnya 1924 r Erio oficijno povidomiv Moskvu sho uryad Franciyi viznaye uryad SRSR ta gotova obminyatis z nim poslami Radyanskij uryad pogodivsya na cyu propoziciyu U sferi vnutrishnoyi politiki uryad Errio zdijsniv ryad zahodiv perdbachenih programoyu Kartelya livih Pislya togo yak Nacionalnij blok zamirivsya z cerkvoyu vidnovivshi diplomatichni stosunki zi Svyatim prestolom Errio znovu aktivizuvav antiklerikalnu borotbu V comu pitanni vin zustriv gostru protidiyu katolikiv yakih pidtrimala gromadska dumka Uryad tak i ne zmig poshiriti zakon pro viddilennya cerkvi vid derzhavi na katolicki oblasti Elzasu ta Lotaringiyi Proti nogo vistupili Nacionalna katolicka federaciya sho narahovuvala 1 8 mln chleniv vsi kardinali ta arhiyepiskopi Franciyi Zakon pro amnistiyu zvilniv uchasnikiv povstannya na Chornomu mori yaki perebuvali na katorzi Zaliznichniki zvilneni v 1920 r povernulis na robotu Odnak sproba vvesti progresivnij podatok na pributok zaznala krahu Bankiri vidmovili uryadu v nadanni kreditu Voni zazhadali negajnoyi splati derzhavnih finansovih zobov yazan ta odnochasno organizuvali vtechu kapitala za kordon pidrivayuchi platizhnij balans ta kurs franku Errio namagavsya zaspokoyiti pravih zapevnyuyuchi yih sho ne provodit socialistichnu politiku ale kozhnogo dnya postupovo vtrachav pidtrimku v parlamenti Yak vin zgaduvav piznishe jomu zavazhali zolota stina ta diktatura groshej 10 kvitnya 1925 r Senat bilshistyu golosiv zasudiv finansovu politiku Errio Zgidno z polozhennyami Konstituciyi nedovira Senatu ne zobov yazuvala uryad jti u vidstavku yaksho vin prodovzhuvav mati bilshist u Palati deputativ Prote Errio vzhe ne mav micnoyi bilshosti v nizhnij palati tomu virishiv ne jti na konflikt ta sklav povnovazhennya Uryadi Kartelyu livih 1925 1926 rrAristid Brian Pislya vidstavki Errio Kartel livih perebuvav pri vladi menshe roku Za cej chas u Franciyi zminilos p yat uryadiv sho ocholyuvalis liderami pravih radikaliv U viznachenni zovnishnopolitichnogo kursu golovnu rol vidigravav Aristid Brian sho buv ministrom zakordonnih sprav ta dekilka raziv ocholyuvav uryad v cej chas Vid imeni Franciyi vin pidpisav Zhenevskij protokol 1925 r sho zaboronyav vikoristannya na vijni otrujnih gaziv himichnoyi ta bakteriologichnoyi zbroyi Svoyeyu golovnoyu metoyu vin vvazhav primirennya z Nimechchinoyu U 1925 r pid chas roboti Lokarnskoyi konferenciyi pidpisav Rejnskij garantijnij pakt zgidno z yakim Franciya ta Nimechchina vzayemno viznavali svoyi kordoni Franciya pogodilas prijnyati Nimechchinu do Ligi Nacij Istotnij vpliv na politiku Kartelya livih mali kolonialni vijni yaki Franciya vela na svoyih pidmandatnih teritoriyah Marokko i Siriyi Vesnoyu 1925 r na kordoni francuzkih ta ispanskih volodin u Marokko pochalos povstannya berberskih plemen na choli z Abd Al Kerimom Franciya razom z Ispaniyeyu rozgornula proti nih vijskovi diyi prote povstannya bulo pridushene lishe navesni 1926 r Odnochasno z cim povstalo naselennya Siriyi ta protyagom bilsh nizh dvoh rokiv provodilo borotbu z kolonizatorami Kolonialni vijni u Marokko ta Siriyi viklikali protest bagatoh diyachiv Socialistichnoyi partiyi v yakij bili silnimi tradiciyi borotbi proti kolonializmu Ce prizvelo do konfliktu mizh socialistami ta radikalami yakij she bilshe zagostrivsya vnaslidok tyazhkogo finansovogo stanovisha Franciyi Protyagom dekilkoh rokiv byudzhet mav znachnij deficit Cini postijno zrostali vartist franku zmenshuvalas Vkladniki bankiv ta oshadnih kas nalyakani chutkami pro vvedennya podatku na kapital pochali masovo viluchati svoyi vneski ta skupati prodovolstvo tovari shirokogo vzhitku V poshukah vihodu uryad pidgotuvav zakonoproyekt pro vnutrishnyu poziku sho peredbachav pidvishennya nepryamih podatkiv odnak proti nogo progolosuvali socialsti komunisti ta chastina radikaliv Vlitku 1926 r protrimavshis vsogo tri dni u vidstavku pishov ostannij uryad Kartelyu livih sformovanij Eduarom Errio Kartel livih rozpavsya Vidnovlennya Kartelyu livihU travni 1932 r vidbulis chergovi parlamentski vibori Socialistichna partiya zaproponuvala radikalam diyati spilno zgidno z yedinoyu programoyu do yakoyi uvijshli chotiri golovnih punkti skorochennya vijskovih vidatkiv utvorennya yedinoyi derzhavnoyi sistemi socialnogo strahuvannya vvedennya 40 godinnogo robochogo tizhnya nacionalizaciya privatnih vijskovih zavodiv strahovih ta zaliznichnih kompanij Kerivnictvo radikaliv odnak ne pidpisalo spilnoyi peredviborchoyi deklaraciyi oskilki spodivalos takozh na spivrobitnictvo z deyakimi centristskimi politichnimi grupami Prote pid chas kampaniyi radikali aktivno spivpracyuvali z socialistami Za rezultatami viboriv obidvi politichni sili otrimali bilshist misc u parlamenti ta sformuvali uryadovu koaliciyu Tretij uryad Errio 1932 r Uryad sho skladavsya golovnim chinom z radikaliv vtretye ta vostannye ocholiv Eduar Errio Pid tiskom Velikoyi Britaniyi ta SShA zgodu z yakimi Errio vvazhav golovnoyu strategiyeyu francuzkoyi zovnishnoyi politiki vin pishov na postupki Nimechchini yaka vimagala rivnosti v ozbroyennyah ta vidmovlyalas splachuvati reparaciyi U lipni 1932 r Franciya dala zgodu na vidterminuvannya moratorij a potim i vzagali pripinennya viplat za reparaciyami U grudni 1932 r na naradi v Zhenevi Franciya razom z Velikoyu Britaniyeyu Italiyeyu ta SShA viznala za Nimechchinoyu rivnist v ozbroyenni tobto faktichno vidmovilas vid vidpovidnih statej Versalskogo dogovoru Faktichno na comu zavershivsya period dominuvannya Franciyi u kontinentalnij Yevropi Ekonomichna a potim i vijskova perevaga pochala postupovo perehoditi do Nimechchini Namagayuchis kompensuvati poslablennya diplomatichnih pozicij Franciyi uryad Errio zrobiv vazhlivij krok u spravi polipshennya franko radyanskih vidnosin 29 listopada 1932 r Errio ta posol SRSR V S Dovgalevskij pidpisali franko radyanskij dogovir pro nenapad Ekonomichne stanovishe Franciyi sho perebuvala v glibokij ekonomichnij krizi z 1930 r zalishalos vkraj vazhkim Byudzhetnij deficit zbilshuvavsya kozhnogo dnya a koshtiv dlya jogo likvidaciyi ne vistachalo Uryad Errio pishov na deyaki nepopulyarni kroki skorotiv platnyu derzhsluzhbovcyam ta pensiyi uchasnikam vijni pidvishiv podatki vipustiv novi poziki V toj zhe chas vidpovidno do svoyih peredviborchih obicyanok vin pishov na skorochennya vijskovih vidatkiv U grudni 1932 r Errio zaznav porazki u Palati deputativ z pitannya shodo vijskovih borgiv Vin proponuvav prodovzhiti viplatu vijskovih borgiv Americi nezvazhayuchi na pripinennya nadhodzhen vid reparacij Bilshist deputativ spilno z socialistami vislovilis proti ciyeyi propoziciyi i uryad Errio pishov u vidstavku Vsi inshi uryadi sho spiralis na Kartel livih viyavilis she mensh trivalimi Z grudnya 1932 do sichnya 1934 r u Franciyi zminilos p yat uryadiv na choli z liderami radikaliv V serednomu kozhen z cih uryadiv isnuvav menshe troh misyaciv Zavorushennya v Parizhi ta rozval Kartelyu livihEduar Daladye V listopadi 1933 r uvaga publiki bula prikuta do spravi aferista Aleksandra Staviskogo Z yasuvalos sho vin mav zv yazki z bagatma politichnimi diyachami zokrema liderami pravih radikaliv Shotanom ta Bonne kolishnim prem yer ministrom Lavalem ta prefektom Parizkoyi policiyi K yappom Cim faktom virishili skoristatis pravoradikalni sili yaki zaklikali livij uryad piti u vidstavku Naprikinci sichnya 1934 r prem yer ministr Kamil Shotan pishov u vidstavku Jogo zaminiv novij kerivnik partiyi radikaliv Eduar Daladye Golova uryadu zvilniv zi svoyeyi posadi K yappa sho buv pov yazanij iz pravoradikalami Nezadovoleni cim nacionalistichni organizaciyi 6 lyutogo organizuvali demonstraciyu z metoyu zahopiti budivlyu parlamentu Policiya ledve strimuvala demonstrantiv u sutichkah buli vtrati z oboh bokiv Radikali ne zmogli zahopiti Burbonskij palac de provodiv zasidannya parlament prote uryad Daladye tezh ne zmig zberegti vladu Proti nogo kategorichno vistupili yak pravi deputati tak i komunisti sho nazvali Daladye ta ministra vnutrishnih sprav Fro vbivcyami Uryad Kartelyu livih pishov u vidstavku hocha mav bilshist u Palati deputativ PrimitkiSmirnov V P Novejshaya istoriya Francii M Vysshaya shkola 1979 S 74 Istoriya Francii Pod red A Z Manfreda Moskva Nauka 1973 S 103 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 94 95 Istoriya Francii Pod red A Z Manfreda Moskva Nauka 1973 S 102 Istoriya Francii Pod red Zh Karpante F Lebrena SPb Evraziya 2008 S 395 Salychev S S Francuzskaya socialisticheskaya partiya v period mezhdu dvumya mirovymi vojnami Moskva 1973 S 88 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 95 96 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M Vysshaya shkola 1979 S 79 80 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M Vysshaya shkola 1979 S 81 Errio E Iz proshlogo Mezhdu dvumya vojnami M 1958 S 258 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 98 Lokarnskaya konferenciya 1925 g Dokumenty M 1959 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 100 101 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M Vysshaya shkola 1979 S 187 Bonnefous E Histoire politique de la Troisieme republique Paris 1962 T 5 P 118 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M Vysshaya shkola 1979 S 74 S 103 Istoriya Francii Pod red A Z Manfreda Moskva Nauka 1973 S 149 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 109 110 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 114 115 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M Vysshaya shkola 1979 S 118 119 122