Локарнський договір

Лока́рнські договори́ — договори, підготовані 1925 на конференції у Локарно, підписані в Лондоні. Вони вступили в дію 10 вересня 1926 року, коли Німецька Держава стала членом Ліги Націй.

• Рейнський пакт, укладений між Бельгією, Французькою республікою та Німецькою Державою, гарантований Великою Британією та Королівством Італія; гарантами пакту виступали Королівство Італія та Велика Британія.
• арбітражні угоди Німецької Держави з Бельгією, Французькою республікою, Чехословацькою республікою та Польською республікою;
• договори про взаємодопомогу — французько-польський та французько-чехословацький; запевняли недоторканість кордонів Французької республіки, Німецької Держави та Бельгії в тому вигляді, в котрому вони описувалися Версальським договором, не передбачаючи подібного для Польської республіки та Чехословацької республіки, також дотримання демілітаризації Рейнської зони; дали змогу прийняти Німецьку Державу до Ліги Націй; в 1936 Третій Рейх ремілітаризував .

Локарнський договір
Тип	міжнародний договір
Підписано	16 жовтня 1925
Місце	Локарно
Сторони	Веймарська республіка, Бельгія, Франція, Королівство Італія, Британська імперія, Чехословаччина і Республіка Польща
Медіафайли у Вікісховищі

Передумови

Після Рурського конфлікту Німецька Держава зажадала міжнародно-правових гарантій для захисту від, на її думку, загарбницьких настроїв зовнішньої політики Французької республіки. 29 вересня 1924 Німецька Держава зажадала вступити в Лігу націй та отримати місце постійного члена в Раді Ліги, а вже 12 грудня виказала побажання зняти нерівність оззброєння, котре витікало з Версальського договору. Німецьким бажанням потакала Велика Британія, котра вже давно із незадоволенням слідкувала за посиленням Франції на континенті. Французька республіка, відчуваючи підтримку Німецької Держави з Лондона, намагалася перетягнути на свою сторону Королівство Італія, котра могла б зіткнутися із Німеччиною через досі суперечливі території в Альпах.

Значення

Міністр закордонних справ Німецької Держави Штреземан, тим паче, заявив, що обіцянка дотримання лінії кордонів "версальського зразка" не унеможливює їх подальшу зміну шляхом переговорів. До чого німецька сторона одразу ж і приступила, почавши одразу після підписання угоди перемовини із Бельгією щодо передачі її кантонів Ейпен та Мальмеді.

Незважаючи на напруження політичної ситуації у Східній Європі, Локарнські угоди заклали основу для поліпшення дипломатичного клімату в Західній Європі в 1924-30-му роках. Попередній військовий контроль союзників Німецької Держави змінювався на контроль з боку Ліги Націй. Міжнародна громадськість бачила прояв «духу Локарно» в отриманні Німеччиною статусу постійного члена Ліги Націй у 1926 році і демілітаризації Рейнської області в червні 1930 року.

За свій внесок у справу зміцнення миру Густав Штреземан, його французький колега Арістід Бріан та міністр закордонних справ Великої Британії Остін Чемберлен удостоїлися Нобелівської премії миру за 1926 рік.

Радянський Союз знаходився в ізоляції і опинився в стороні від процесу ослаблення міжнародної напруженості. У 1926 році між Німеччиною та СРСР було укладено про ненапад і нейтралітет, що значно послабив оборонний союз Польської республіки і Чехословаччини з Французькою республікою, оскільки відповідно до нього у випадку війни між Польщею чи Чехословаччиною з СРСР Німеччина відмовляла Франції в проході її військ по своїй території.

Дух Локарно не встояв перед націонал-соціалістами, які захопили владу в 1933 році. У 1936 році Третій Рейх порушив умови Локарнських угод і ввів війська в Рейнську демілітаризовану зону. Гітлер обґрунтував цей свій крок тим, що Локарнські домовленості вже були порушені при ратифікації радянсько-французького пакту про взаємодопомогу від 7 березня 1936 року.

Див. також

• Локарнська конференція

Література

• І. С. Покровська. Локарнські угоди 1925 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
• О. С. Пархомчук. Туарі зустріч 1926 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
• Locarno-Konferenz 1925. Eine Dokumentensammlung. Hrsg. vom Ministerium für Auswärtige Angegelegenheiten der Deutschen Demokratischen Republik, Rütten & Lönning Verlag, Berlin (Ost) 1962
• Paul Schmidt: Statist auf diplomatischer Bühne 1923-45: Erlebnisse des Chefdolmetschers im Auswärtigen Amt mit den Staatsmännern Europas. Häufige Drucke, z. B. 14. Aufl., 162.-164. Tsd., Aula-Verlag, Wiesbaden 1986, u. a. Verlage, zuletzt EVA, München 2005, .
• Georges-Henri Soutou: L'Alliance franco-polonaise (1925—1933) ou comment s'en débarrasser? In: Revue d'Histoire diplomatique, 95 (1981).

Примітки

1. . Архів оригіналу за 1 листопада 2011. Процитовано 5 січня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()