Елдаріон

Елдаріон Телконтар (кв. Eldarion, у перекладі — «Син Ельдарів» або «Син Ельфів») — вигаданий персонаж у творах Дж. Р. Р. Толкіна. Він був єдиним відомим сином Араґорна та Арвен, який народився у Четверту Епоху. Після смерті батька став другим Верховним Королем Возз'єднаного Королівства Арнору і Ґондору. У «Історії Араґорна і Арвен» згадується про те, що у нього було як мінімум дві сестри.

Життєпис

Елдаріон був нащадком не тільки кількох королівських домів Ельфів, включаючи Трьох Верховних Королів Ельфів, але також і Аданів. Він доводився онуком Елронду, а через свою бабусю по лінії матері також правнуком Ґаладріелі, і був племінником синів Елронда Еладана та Елрогіра. Мореплавцю він також доводився правнуком як по батьківській, так і по материнській лінії, і у ньому з'єдналися обидві лінії напівельфів. По батьківській лінії він був нащадком великих Королів Нуменора.

Як писав Толкін, у часи, коли Елдаріон успадкував трон Возз'єднаного Королівства, він «уже змужнів для королівської влади». Відомо, що Араґорн перед тим, як добровільно піти з життя, передав йому символи королівської влади — Крилату корону Ґондору та скіпетр Аннумінаса.

За часів правління Елдаріона у 172 році Четвертої Епохи королівським літописцем Фіндеґілом було зроблено копію з Книги Тану, найповнішої копії з Червоної Книги Західних Земель, у якій розповідалося про пригоди Більбо Торбина, Фродо Торбина та Семвайза Ґемджі. У контексті творів Толкіна Книга Тана і була тим «першоджерелом», на підставі якого автором було створено «Володаря Перстенів» та «Гобіта». Фіндеґілову копію було привезено до Ширу, де вона зберігалася главою родини Туків, ширським Таном, у Великих Сміалах.

Після опублікування «Володаря Перстенів» Толкін думав над написанням продовження, яке він назвав , дія якого мала розгортатися у часи правління Елдаріона, однак згодом відмовився від цього наміру. 1972 року у одному з листів він писав, що правління Елдаріона тривало близько 100 років з часу смерті Араґорна.

У «Історії Середзем'я» говориться, що Елдаріон, син Елесара, правитиме великою країною, і що його рід продовжуватиметься на сотні поколінь і згодом правитиме багатьма землями.

У кінематографії

У фільмі Пітера Джексона «Повернення Короля» Елдаріона показано у видінні Арвен, коли вона, підкорившись волі батька їде до Сірих Гаваней, щоб назавжди залишити Середзем'я та Араґорна. У її видінні Елдаріон постає маленьким хлопчиком (саме ім'я «Елдаріон» згадується лише одного разу у титрах), і це змушує її повернутися до Рівендолу та залишитися. Ця сцена суттєво відрізняється від книги.

Рід Напівельфів

Фінве з Нолдорів

з

з Телері

Меліан Мая

Турґон

Ґаладріель

Келеборн

Елрос

Елронд

Араґорн

Арвен

Елдаріон

Примітки

1. Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 989;
2. Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 988;
3. Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006, с. 23;
4. Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, ; Letter № 338;
5. Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, ; Volume XII, «The Heirs of Elendil», p. 218.

Джерела

• J.R.R.Toklien. The Lord of the Rings. 50th Anniversary edition. Houghton Mifflin Company. Boston — New York, 2004;
• Tolkien, J. R. R. (1996), Christopher Tolkien, ed., The Peoples of Middle-earth, Boston: Houghton Mifflin, .
• Carpenter, Humphrey, ed. (1981), The Letters of J. R. R. Tolkien, Boston: Houghton Mifflin, ;
• Толкін, Дж. Р. Р. Володар Перстенів / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006;