Бартоломе ус Шпра нгер нім Bartholomäus Spranger 21 березня 1546 15460321 27 липня 1611 фламандський живописець Народивс

Бартоломе́ус Шпра́нгер (нім. Bartholomäus Spranger, 21 березня 1546(15460321) — 27 липня 1611) — фламандський живописець. Народився в Антверпені, Іспанські Нідерланди. Працював у Празі, при дворі імператора Священної Римської імперії Рудольфа II. Представник маньєризму. Малював міфологічні, релігійні картини, іноді портрети. Займався декором інтер'єрів. Робив офорти. Помер у Празі, Богемія. Також — Варфоломій Шпрангер.

Бартоломеус Шпрангер



Автопортрет

При народженні	нім. Bartholomäus Spranger
Народження	21 березня 1546(1546-03-21) Антверпен, Іспанські Нідерланди
Смерть	27 липня 1611(1611-07-27) (65 років)
	Прага, Богемія
Національність	фламандець
Країна	Автро-Угорська імперія
Жанр	біблійні, міфологічні композиції
Діяльність	художник, художник-гравер, рисувальник, майстер офорту, скульптор, унаочнювач
Напрямок	маньєризм
Роки творчості	1560—1610
Покровитель	магнат Олессандро Фарнезе, папа римський Пій V, австрійський імператор Рудольф II
Твори	^d і ^d
Батько	^d^[1]
У шлюбі з	^d^[1]
Роботи в колекції	Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Штедель, Музей мистецтва Метрополітен^[2], Королівський музей витончених мистецтв, ^d, KBR, Музей Плантен-Моретуса, Рейксмузей, Музей історії мистецтв, Національна галерея, Національна галерея, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Національний музей у Варшаві, Баварські державні колекції картин, Музей образотворчих мистецтв, Клівлендський музей мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Національний музей, Королівські музеї витончених мистецтв^[3], ^d^[4], Берлінська картинна галерея, ^d, ^d, Німецький національний музей, Королівський замок на Вавелі, ^d, Реннський музей образотворчого мистецтва, Музей Ґетті, Музей Бойманса - ван Бенінгена^[5], ^d^[6], ^d, ^d і ^d



Бартоломеус Шпрангер у Вікісховищі

Біографія

Навчання

Навчання отримав у Фландрії, в місті Антверпен. Його вчитель — Ян Мандейн, якого вважають послідовником уславленого художника Босха з міста Гертогенбосх. На підставі відсутності підписів на картинах Мандейна, його вважають неписьменним. До того ж, це значно ускладнило розпізнавання творів Мандейна по його смерті. Але добру художню освіту Шпрангер отримав. По дорозі у Рим, художню Мекку того часу, відвідав у Франції міста Париж та Ліон.

Італійський період Спрангера

З 1565 року Шпрангер в Італії. Робити почав в місті Мілан, потім в майстерні художника Бернардіно Гатті в місті Парма. Рекамендації дали змогу перебратися у Рим, де він працював по замовам Олессандро Фарнезе (декоративні роботи в палаццо Фарнезе в містечку Капрарола).

Два роки (1570 — 1572) Спрангер працював для папи римського Пія V і створив декілька картин на теми з життя Христа, а також копію фрески Мікеланджело «Страшний суд», що в Сикстинській каплиці Ватикану. Після смерті папи працював за приватними замовами, але його це не влаштовувало. В 1575 році отримав запрошення на роботу в столичну Прагу, де перебував двір імператора Австрії Рудольфа ІІ.

Художник імператора в Празі

В Прагу прибув у 1580 році. Мав замови від королівського двору і вельмож. Поліпшення фінансового стану надало можливість узяти шлюб і Спрангер у 1582 році оженився. У 1584 році отримав свій герб, а через 10 років і диплом на дворянство. Нащадкам уяву про творчість Шпрангера дали саме твори, створені в місті Прага. Серед колег Спрангера в Празі — уславлений Арчімбольдо, скульптор Адріан де Вріс, Ганс фон Аахен та інші.

Помер в Празі.

Картини на міфологічні теми

Геракл кохає Деяніру після ратування від кентавра Несса
Полон Геракла у Омфали, що примушувала його прясти
Вулкан тягне у ліжко Майю. Відень
Главкус і Сцилла, Відень
Аполлон і музи, Відень
Венера і Адоніс, Відень
Гріхопадіння Адама і Єви, Відень
Мінерва перемагає невігластво, Відень

Джерела

Carel van Mander, Le livre de peinture, textes présentés et annotés par Robert Genaille, Hermann, Paris, 1965,
Antonio Pinelli, La Belle Manière - Anticlassicisme et maniérisme dans l'art du XVIe siècle (trad. B. Arnal), Le Livre de poche, Paris, 1996