Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лівицький Андрій Миколайович ЛівицькийАндрій Миколайович Лівицький3 й

Лівицький Андрій

Лівицький Андрій
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лівицький.

‎

Андрій Миколайович Лівицький
image
Андрій Миколайович Лівицький
image 3-й Голова Директорії УНР image
25 травня 1926 — 10 липня 1948
ПопередникСимон Васильович Петлюра
Наступниквін сам як Президент УНР в екзилі
image 1-й Президент УНР в екзилі image
10 липня 1948 — 17 січня 1954
Попередниквін сам як Голова Директорії УНР
НаступникСтепан Витвицький
image Голова уряду УНР в екзилі
14 жовтня 1920 — 24 березня 1921
ПрезидентСимон Петлюра
ПопередникВ'ячеслав Прокопович
НаступникПилип Пилипчук
14 січня 1922 — 25 травня 1926
ПрезидентСимон Петлюра
ПопередникПилип Пилипчук
НаступникВ'ячеслав Прокопович
image Міністр юстиції Директорії УНР
квітень 1919 — 23 вересня1920
ПопередникДмитро Маркович
Наступникпосада скасована
Народився31 березня (12 квітня) 1879[2]
х. Красний Кут, Полтавська губернія,
Російська імперія
Помер17 січня 1954(1954-01-17)[3][4](74 роки)
Карлсруе,
Баден-Вюртемберг,
ФРН
ПохованийЦвинтар святого Андрія
Відомий якдипломат, політик
Громадянствоimage Російська імперія
image УНР
Національністьукраїнець
Alma materЮридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Політична партіяУкраїнська соціал-демократична робітнича партія
У шлюбі зЛівицька Марія Варфоломіївна
ДітиЛівицький Микола Андрійович і Лівицька-Холодна Наталя Андріївна
Нагороди
image
Хрест Симона Петлюри
image Роботи у Вікіджерелах
image Медіафайли у Вікісховищі

Андрі́й Микола́йович Ліви́цький (31 березня (12 квітня) 1879(18790412), хутір Красний Кут поблизу с. Ліпляве, Золотоніський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 17 січня 1954, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, ФРН) — український громадсько-політичний діяч. Президент УНР в екзилі (1926—1954).

Відповідно до українського законодавства може бути зарахований до борців за незалежність України у ХХ сторіччі.

Життєпис

Народився Андрій Лівицький 12 квітня (31 березня — за старим стилем) 1879 року на хуторі Красний Кут Золотоніського повіту Полтавської губернії в дворянській родині корнета Миколи Івановича Лівицького та його дружини Наталії Петрівни. Рід Лівицьких мав козацько-старшинське походження, і був споріднений із нащадками гетьмана Павла Полуботка.

Освіту здобув у Прилуцькій гімназії та Колегії Павла Ґалаґана в Києві. У 1896 році вступив до Київського університету святого Володимира. Навчався на математичному і правничому факультетах. Належав до української студентської громади. За участь у студентському політичному русі двічі ув'язнювався в Лук'янівській тюрмі (1897, 1899) та висланий на Полтавщину «під гласний нагляд». Після закінчення університетського курсу служив у Лубенському окружному суді (1903—1905), присяжним повіреним Харківської судової палати (1905—1913), мировим суддею Золотоніського повіту (1913—1917).

Початок партійної діяльності (РУП, УСДРП)

Як один із засновників Революційної української партії (РУП), протягом 1902—1903 років належав до ядра київського комітету партії. У 1903—1906 роках очолював осередок РУП у Лубнах на Полтавщині. З 1905 року — один із лідерів УСДРП. Під час революції 1905 року був головою «Лубенської республіки», а також очолював загін громадської самооборони, котрий складався з шести бойових дружин. На початку січня 1906 року заарештований, але втік з-під варти; у жовтні 1907 року під час перебування в Лубнах заарештований удруге й півтора року відбував ув'язнення. 1909 засуджений у Києві військовим окружним судом до тюремного ув'язнення, але згодом виправданий апеляційною інстанцією.

Член Центральної Ради

У березні 1917 року призначений Золотоніським повітовим, а 1 серпня — Полтавським губернським комісаром. Як делегат І Всеукраїнського селянського з'їзду від Золотоніського повіту був обраний до складу ЦК Селянської спілки і став членом Української Центральної Ради (УЦР). Від серпня 1917 по травень 1918 року був гласним (депутатом) Золотоніського повітового і Полтавського губернського земств, головою Золотоніських повітових і Полтавських губернських земських зборів, почесним мировим суддею Золотоніського повіту. Водночас очолював Золотоніський повітовий комітет і був членом Полтавського губернського комітету УСДРП. Входив до складу української делегації на переговорах у Брест-Литовську.

Період Гетьманату Павла Скоропадського

Усунений із посади губернського комісара гетьманською владою 4 травня 1918 року, працював юрисконсультом Центрального Українського кооперативного комітету. Входив до складу Українського національного союзу, опозиційного владі гетьмана Скоропадського. Під час антигетьманського повстання в листопаді-грудні виконував обов'язки повітового і губернського комісара на Полтавщині.

Доба Директорії

image
Уряд Директорії та вище командування Армії УНР після наради в Ялтушкові, 7.11.1920 р.
Перший ряд: Іван Омелянович-Павленко (1), Симон Петлюра (2), Михайло Омелянович-Павленко (3), Гаврило Базильський (4).
Другий ряд: Андрій Лівицький (5), Олександр Саліковський (6).
Третій ряд: Євген Архипенко (7), Олександр Удовиченко (8), Олексій Галкин (9), Олександр Загродський (10), Пінхас Красний (11), Марко Безручко (12), Андрій Долуд (13), Петро Ліпко (14), Андрій Гулий-Гуленко (15), Сергій Тимошенко (16)

За доби Директорії УНР був одним із організаторів Трудового конгресу, обіймав посади: тимчасово керуючого Міністерством внутрішніх справ УНР, товариша міністра юстиції, міністра юстиції і заступника голови Ради Міністрів у кабінеті Бориса Мартоса, керуючого Міністерством закордонних справ і міністра юстиції УНР, заступника голови Ради міністрів у кабінеті Ісаака Мазепи. У жовтні 1919 року, як голова дипломатичної місії УНР у Польщі, виїхав до Варшави.

11 лютого 1920 року був арештований у Кам'янці-Подільському разом із представниками уряду УНР Ісааком Мазепою, Іваном Огієнком, Осипом Безпалком відповідно до наказу польського головного комісара Волині й Подільського фронту А. Мінкевича. Офіційне вибачення за «прикрий випадок» арешту було надано польським МЗС 11 березня українській дипломатичній місії в Варшаві. 22 квітня 1920 р. підписав союзний договір із Польщею. В уряді УНР на чолі з В'ячеславом Прокоповичем з травня 1920 року залишився на посаді заступника голови Ради народних міністрів і міністра юстиції. Після трагічного закінчення Другого Зимового походу наприкінці 1921 року відстояв тезу про продовження діяльності уряду УНР в екзилі.

Діяльність в еміграції

image
Андрі́й Лівицький з родиною (Варшава, 1920).
image
Могила на кладовищі в Баунд-Бруці.

Разом із Симоном Петлюрою керував дипломатичною діяльністю УНР у Варшаві. Протягом 1920—1921 років — виконувач обов'язків голови уряду УНР, в 1922—1926 роках — голова уряду УНР в екзилі. Жив у Варшаві під постійним наглядом польської поліції; став одним з ініціаторів створення та активним членом Прометеївського руху. По загибелі Симона Петлюри очолив Директорію УНР та перейняв посаду Головного Отамана військ УНР.

Протягом 1926—1954 років очолював Державний Центр УНР в екзилі та керував українською державною політикою. Під кінець Другої світової війни переїхав з Варшави до Німеччини. Під його керівництвом уряд в еміграції з травня 1945 року активізував діяльність і обновив свій склад. У 1948 році ініціював створення Української Національної Ради — з метою консолідації політичних сил в еміграції та реорганізації Державного Центру УНР в екзилі — у співпраці з Ісааком Мазепою.

Був похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені, згодом прах перепоховано на українському меморіальному кладовищі в Баунд-Бруці, поблизу Нью-Йорка.

Родина

Вшанування пам'яті

image
Пам'ятна монета НБУ
  • 27 березня 2009 року Національний банк України увів до обігу ювілейну монету «Андрій Лівицький» (серія «Видатні особистості України»).
  • Одна з вулиць міста Канева носить ім'я Андрія Лівицького.
  • Рішенням 22-ої сесії 8-го скликання Лубенської міської ради 20 жовтня 2022 року вулицю Суворова у Лубнах перейменували на вулицю Андрія Лівицького.
  • 5 квітня 2018 року в місті Прилуки відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому.

Див. також

Примітки

  1. Газета «Свобода» Число 128 / Джерсі Сіті, 23 жовтня 1920. — 1 с.
  2. https://uinp.gov.ua/elektronni-vydannya/andriy-livyckyy-lystuvannya-1919-1953-roky/andriy-livyckyy-lystuvannya-1919-1953-roky/andriy-livyckyy-lystuvannya-1919-1953-roky
  3. Енциклопедія історії України — Київ: Наукова думка, 2003. —
    d:Track:Q1032143d:Track:Q1899d:Track:Q6981212
  4. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  5. . Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  6. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 травня 2022.
  7. Лівицький Андрій. Листування (1919—1953 роки) / Упорядкув., вступ. ст., заг. ред. Я. Файзуліна. — Український інститут національної пам'яті. — Київ: Фенікс, 2019. — 688 с. ]
  8. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 20 січня 2014.

Посилання

  • Лівицький Андрій Миколайович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.258-261
  • Лівицький Андрій [ 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 844-845. — 1000 екз.
  • До 125-ти річниці від дня народження Президента УНР Андрія Лівицького[недоступне посилання з липня 2019]
  • Інститут історії України [ 27 березня 2013 у Wayback Machine.]

Джерела

  • Біляїв Володимир. На неокраянім крилі… — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003.
  • Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини: Підручник для 10 кл. загальноосвітньої школи. — Полтава: Оріяна; 2005. — 312 с.
  • Гальчевський (Войнаровський) Я. З воєнного нотатника [ 18 січня 2017 у Wayback Machine.] — К. : Діокор, 2006. — С. 191. — ISBN 966-8331-22-2.
  • Лівицький Андрій // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1306—1307.
  • Лівицький Андрій Миколайович // Довідник з історії України. — 2-ге видання. — К., 2001. — С. 415.
  • Прилуцький В. І. Лівицький (Левицький) Андрій Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 199. — .
  • Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — .
  • Солдатенко В. Ф. Лівицький Андрій Миколайович // Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. — .
Попередник
Симон Петлюра 		image 3-й Голова Директорії УНР
1926–1948 		image Наступник
 — він сам як 1-й Президент УНР
Попередник
 — він сам як 3-й Голова Директорії УНР 		image 1-й Президент УНР
1948–1954 		image Наступник
Степан Витвицький

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Livickij Andrij Mikolajovich LivickijAndrij Mikolajovich Livickij3 j Golova Direktoriyi UNR25 travnya 1926 10 lipnya 1948PoperednikSimon Vasilovich PetlyuraNastupnikvin sam yak Prezident UNR v ekzili1 j Prezident UNR v ekzili10 lipnya 1948 17 sichnya 1954Poperednikvin sam yak Golova Direktoriyi UNRNastupnikStepan VitvickijGolova uryadu UNR v ekzili14 zhovtnya 1920 24 bereznya 1921PrezidentSimon PetlyuraPoperednikV yacheslav ProkopovichNastupnikPilip Pilipchuk14 sichnya 1922 25 travnya 1926PrezidentSimon PetlyuraPoperednikPilip PilipchukNastupnikV yacheslav ProkopovichMinistr yusticiyi Direktoriyi UNRkviten 1919 23 veresnya1920PoperednikDmitro MarkovichNastupnikposada skasovanaNarodivsya31 bereznya 12 kvitnya 1879 2 h Krasnij Kut Poltavska guberniya Rosijska imperiyaPomer17 sichnya 1954 1954 01 17 3 4 74 roki Karlsrue Baden Vyurtemberg FRNPohovanijCvintar svyatogo AndriyaVidomij yakdiplomat politikGromadyanstvoRosijska imperiya UNRNacionalnistukrayinecAlma materYuridichnij fakultet Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa ShevchenkaPolitichna partiyaUkrayinska social demokratichna robitnicha partiyaU shlyubi zLivicka Mariya VarfolomiyivnaDitiLivickij Mikola Andrijovich i Livicka Holodna Natalya AndriyivnaNagorodiHrest Simona Petlyuri Roboti u Vikidzherelah Mediafajli u Vikishovishi Andri j Mikola jovich Livi ckij 31 bereznya 12 kvitnya 1879 18790412 hutir Krasnij Kut poblizu s Liplyave Zolotoniskij povit Poltavska guberniya Rosijska imperiya 17 sichnya 1954 Karlsrue Baden Vyurtemberg FRN ukrayinskij gromadsko politichnij diyach Prezident UNR v ekzili 1926 1954 Vidpovidno do ukrayinskogo zakonodavstva mozhe buti zarahovanij do borciv za nezalezhnist Ukrayini u HH storichchi ZhittyepisNarodivsya Andrij Livickij 12 kvitnya 31 bereznya za starim stilem 1879 roku na hutori Krasnij Kut Zolotoniskogo povitu Poltavskoyi guberniyi v dvoryanskij rodini korneta Mikoli Ivanovicha Livickogo ta jogo druzhini Nataliyi Petrivni Rid Livickih mav kozacko starshinske pohodzhennya i buv sporidnenij iz nashadkami getmana Pavla Polubotka Osvitu zdobuv u Priluckij gimnaziyi ta Kolegiyi Pavla Galagana v Kiyevi U 1896 roci vstupiv do Kiyivskogo universitetu svyatogo Volodimira Navchavsya na matematichnomu i pravnichomu fakultetah Nalezhav do ukrayinskoyi studentskoyi gromadi Za uchast u studentskomu politichnomu rusi dvichi uv yaznyuvavsya v Luk yanivskij tyurmi 1897 1899 ta vislanij na Poltavshinu pid glasnij naglyad Pislya zakinchennya universitetskogo kursu sluzhiv u Lubenskomu okruzhnomu sudi 1903 1905 prisyazhnim povirenim Harkivskoyi sudovoyi palati 1905 1913 mirovim suddeyu Zolotoniskogo povitu 1913 1917 Pochatok partijnoyi diyalnosti RUP USDRP Yak odin iz zasnovnikiv Revolyucijnoyi ukrayinskoyi partiyi RUP protyagom 1902 1903 rokiv nalezhav do yadra kiyivskogo komitetu partiyi U 1903 1906 rokah ocholyuvav oseredok RUP u Lubnah na Poltavshini Z 1905 roku odin iz lideriv USDRP Pid chas revolyuciyi 1905 roku buv golovoyu Lubenskoyi respubliki a takozh ocholyuvav zagin gromadskoyi samooboroni kotrij skladavsya z shesti bojovih druzhin Na pochatku sichnya 1906 roku zaareshtovanij ale vtik z pid varti u zhovtni 1907 roku pid chas perebuvannya v Lubnah zaareshtovanij udruge j pivtora roku vidbuvav uv yaznennya 1909 zasudzhenij u Kiyevi vijskovim okruzhnim sudom do tyuremnogo uv yaznennya ale zgodom vipravdanij apelyacijnoyu instanciyeyu Chlen Centralnoyi Radi U berezni 1917 roku priznachenij Zolotoniskim povitovim a 1 serpnya Poltavskim gubernskim komisarom Yak delegat I Vseukrayinskogo selyanskogo z yizdu vid Zolotoniskogo povitu buv obranij do skladu CK Selyanskoyi spilki i stav chlenom Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi UCR Vid serpnya 1917 po traven 1918 roku buv glasnim deputatom Zolotoniskogo povitovogo i Poltavskogo gubernskogo zemstv golovoyu Zolotoniskih povitovih i Poltavskih gubernskih zemskih zboriv pochesnim mirovim suddeyu Zolotoniskogo povitu Vodnochas ocholyuvav Zolotoniskij povitovij komitet i buv chlenom Poltavskogo gubernskogo komitetu USDRP Vhodiv do skladu ukrayinskoyi delegaciyi na peregovorah u Brest Litovsku Period Getmanatu Pavla Skoropadskogo Usunenij iz posadi gubernskogo komisara getmanskoyu vladoyu 4 travnya 1918 roku pracyuvav yuriskonsultom Centralnogo Ukrayinskogo kooperativnogo komitetu Vhodiv do skladu Ukrayinskogo nacionalnogo soyuzu opozicijnogo vladi getmana Skoropadskogo Pid chas antigetmanskogo povstannya v listopadi grudni vikonuvav obov yazki povitovogo i gubernskogo komisara na Poltavshini Doba Direktoriyi Uryad Direktoriyi ta vishe komanduvannya Armiyi UNR pislya naradi v Yaltushkovi 7 11 1920 r Pershij ryad Ivan Omelyanovich Pavlenko 1 Simon Petlyura 2 Mihajlo Omelyanovich Pavlenko 3 Gavrilo Bazilskij 4 Drugij ryad Andrij Livickij 5 Oleksandr Salikovskij 6 Tretij ryad Yevgen Arhipenko 7 Oleksandr Udovichenko 8 Oleksij Galkin 9 Oleksandr Zagrodskij 10 Pinhas Krasnij 11 Marko Bezruchko 12 Andrij Dolud 13 Petro Lipko 14 Andrij Gulij Gulenko 15 Sergij Timoshenko 16 Za dobi Direktoriyi UNR buv odnim iz organizatoriv Trudovogo kongresu obijmav posadi timchasovo keruyuchogo Ministerstvom vnutrishnih sprav UNR tovarisha ministra yusticiyi ministra yusticiyi i zastupnika golovi Radi Ministriv u kabineti Borisa Martosa keruyuchogo Ministerstvom zakordonnih sprav i ministra yusticiyi UNR zastupnika golovi Radi ministriv u kabineti Isaaka Mazepi U zhovtni 1919 roku yak golova diplomatichnoyi misiyi UNR u Polshi viyihav do Varshavi 11 lyutogo 1920 roku buv areshtovanij u Kam yanci Podilskomu razom iz predstavnikami uryadu UNR Isaakom Mazepoyu Ivanom Ogiyenkom Osipom Bezpalkom vidpovidno do nakazu polskogo golovnogo komisara Volini j Podilskogo frontu A Minkevicha Oficijne vibachennya za prikrij vipadok areshtu bulo nadano polskim MZS 11 bereznya ukrayinskij diplomatichnij misiyi v Varshavi 22 kvitnya 1920 r pidpisav soyuznij dogovir iz Polsheyu V uryadi UNR na choli z V yacheslavom Prokopovichem z travnya 1920 roku zalishivsya na posadi zastupnika golovi Radi narodnih ministriv i ministra yusticiyi Pislya tragichnogo zakinchennya Drugogo Zimovogo pohodu naprikinci 1921 roku vidstoyav tezu pro prodovzhennya diyalnosti uryadu UNR v ekzili Diyalnist v emigraciyi Andri j Livickij z rodinoyu Varshava 1920 Mogila na kladovishi v Baund Bruci Razom iz Simonom Petlyuroyu keruvav diplomatichnoyu diyalnistyu UNR u Varshavi Protyagom 1920 1921 rokiv vikonuvach obov yazkiv golovi uryadu UNR v 1922 1926 rokah golova uryadu UNR v ekzili Zhiv u Varshavi pid postijnim naglyadom polskoyi policiyi stav odnim z iniciatoriv stvorennya ta aktivnim chlenom Prometeyivskogo ruhu Po zagibeli Simona Petlyuri ocholiv Direktoriyu UNR ta perejnyav posadu Golovnogo Otamana vijsk UNR Protyagom 1926 1954 rokiv ocholyuvav Derzhavnij Centr UNR v ekzili ta keruvav ukrayinskoyu derzhavnoyu politikoyu Pid kinec Drugoyi svitovoyi vijni pereyihav z Varshavi do Nimechchini Pid jogo kerivnictvom uryad v emigraciyi z travnya 1945 roku aktivizuvav diyalnist i obnoviv svij sklad U 1948 roci iniciyuvav stvorennya Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi z metoyu konsolidaciyi politichnih sil v emigraciyi ta reorganizaciyi Derzhavnogo Centru UNR v ekzili u spivpraci z Isaakom Mazepoyu Buv pohovanij na cvintari Valdfridgof u Myunheni zgodom prah perepohovano na ukrayinskomu memorialnomu kladovishi v Baund Bruci poblizu Nyu Jorka RodinaDruzhina Livicka Mariya Varfolomiyivna Sin Livickij Mikola Andrijovich Donka Livicka Holodna Natalya Andriyivna Vshanuvannya pam yatiPam yatna moneta NBU27 bereznya 2009 roku Nacionalnij bank Ukrayini uviv do obigu yuvilejnu monetu Andrij Livickij seriya Vidatni osobistosti Ukrayini Odna z vulic mista Kaneva nosit im ya Andriya Livickogo Rishennyam 22 oyi sesiyi 8 go sklikannya Lubenskoyi miskoyi radi 20 zhovtnya 2022 roku vulicyu Suvorova u Lubnah perejmenuvali na vulicyu Andriya Livickogo 5 kvitnya 2018 roku v misti Priluki vidkrili memorialnu doshku Andriyu Livickomu Div takozhDeklaraciya diplomatichnoyi misiyi UNR 1919PrimitkiGazeta Svoboda Chislo 128 Dzhersi Siti 23 zhovtnya 1920 1 s https uinp gov ua elektronni vydannya andriy livyckyy lystuvannya 1919 1953 roky andriy livyckyy lystuvannya 1919 1953 roky andriy livyckyy lystuvannya 1919 1953 roky Enciklopediya istoriyi Ukrayini Kiyiv Naukova dumka 2003 ISBN 966 00 0632 2 d Track Q1032143d Track Q1899d Track Q6981212 Munzinger Personen d Track Q107343683 Arhiv originalu za 28 sichnya 2021 Procitovano 19 sichnya 2021 Pro pravovij status ta vshanuvannya pam yati borciv za nezalezhnist Ukrayini u XX stolitti Oficijnij vebportal parlamentu Ukrayini ukr Procitovano 1 travnya 2022 Livickij Andrij Listuvannya 1919 1953 roki Uporyadkuv vstup st zag red Ya Fajzulina Ukrayinskij institut nacionalnoyi pam yati Kiyiv Feniks 2019 688 s ISBN 978 966 136 661 8 Arhiv originalu za 29 chervnya 2016 Procitovano 20 sichnya 2014 PosilannyaLivickij Andrij Mikolajovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 5 Biografichna chastina A M Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 s 258 261 Livickij Andrij 14 veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1960 T 4 kn VII Literi Le Me S 844 845 1000 ekz Do 125 ti richnici vid dnya narodzhennya Prezidenta UNR Andriya Livickogo nedostupne posilannya z lipnya 2019 Institut istoriyi Ukrayini 27 bereznya 2013 u Wayback Machine DzherelaBilyayiv Volodimir Na neokrayanim krili Doneck Shidnij vidavnichij dim 2003 Bilousko O A Yermak O P Reveguk V Ya Novitnya istoriya Poltavshini Pidruchnik dlya 10 kl zagalnoosvitnoyi shkoli Poltava Oriyana 2005 312 s Galchevskij Vojnarovskij Ya Z voyennogo notatnika 18 sichnya 2017 u Wayback Machine K Diokor 2006 S 191 ISBN 966 8331 22 2 Livickij Andrij Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina T 4 S 1306 1307 Livickij Andrij Mikolajovich Dovidnik z istoriyi Ukrayini 2 ge vidannya K 2001 S 415 Priluckij V I Livickij Levickij Andrij Mikolajovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 199 ISBN 978 966 00 1028 1 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 Soldatenko V F Livickij Andrij Mikolajovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760 s ISBN 966 316 039 X Poperednik Simon Petlyura 3 j Golova Direktoriyi UNR 1926 1948 Nastupnik vin sam yak 1 j Prezident UNRPoperednik vin sam yak 3 j Golova Direktoriyi UNR 1 j Prezident UNR 1948 1954 Nastupnik Stepan Vitvickij

Дата публікації:
Топ