Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ву лиця Ко стя Леви цького вулиця у Личаківському районі Львова Прямує від вулиці Івана Франка на південний схід до вули

Вулиця Левицького (Львів)

Вулиця Левицького (Львів)

Ву́лиця Ко́стя Леви́цького — вулиця у Личаківському районі Львова. Прямує від вулиці Івана Франка на південний схід до вулиць Погулянка та Вахнянина, утворюючи перехрестя з вулицями Тершаковців, Дороша, Вагилевича, Рильського, Студенською та Мечникова.

Вулиця Костя Левицького
Львів
image
Вигляд на вулицю Левицького від перехрестя з вулицями Тершаковців та Дороша
Вигляд на вулицю Левицького від перехрестя з вулицями Тершаковців та Дороша
Місцевість Історичний центр Львова, Погулянка
Район Личаківський
Назва на честь Костя Левицького
Колишні назви
На Рурах, Кохановського, Брайтеґассе, Кохановського, Маяковського
австрійського періоду (українською) Рюрен Ґассе
австрійського періоду (німецькою) Röhren Gasse
польського періоду (польською) Na Rurach, Kochanowskiego
радянського періоду (українською) Кохановського, Маяковського
радянського періоду (російською) Кохановского, Маяковского
Загальні відомості
Протяжність 1450 м
Координати початку 49°50′10″ пн. ш. 24°02′06″ сх. д. / 49.8361500° пн. ш. 24.0350722° сх. д. / 49.8361500; 24.0350722Координати: 49°50′10″ пн. ш. 24°02′06″ сх. д. / 49.8361500° пн. ш. 24.0350722° сх. д. / 49.8361500; 24.0350722
Координати кінця 49°49′45″ пн. ш. 24°03′05″ сх. д. / 49.8293611° пн. ш. 24.0514750° сх. д. / 49.8293611; 24.0514750
поштові індекси 79005, 79017
Транспорт
Трамваї № 1
Зупинки громадського транспорту «вул. Левицького»
Рух односторонній, двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 11, 11а, 15, 14, 16, 21, 21-А, 22, 25, 25а, 26, 47, 52, 76, 81, 98, 107, 112а, 23
Державні установи Личаківська РДА м. Львова, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова
Навчальні заклади ЗДО благодійного фонду «Карітас-Львів УГКЦ»
Медичні заклади Львівська військова стоматологічна поліклініка
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)
ВПЗ № 17 (, 19)
Аптеки «аптека № 37», «D.S.»
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
image Вулиця Левицького у Вікісховищі

Прилучаються вулиці: Гулака-Артемовського, Кльоновича, Кониського, Палія, Конопницької, Романчука, Дніпровська, Івасюка, Коциловського.

Історія

У першій половині XIX століття сучасними вулицями Левицького та Франка проходила межа між Галицьким та Личаківським передмістями Львова.

Вулиця виникла на місці дороги, що була прокладена вздовж потоку під назвою Пасіка. Пасіка, на той час, витікала з ярів на Погулянці і разом із потоком Сорока утворювала Полтву. В місці, де тепер до Левицького примикає вулиця Кониського, до Пасіки впадав ще один потік із Вороблячого ставу, що в саду монастиря Сакраменток.

Притоки Полтви розливались і утворювали численні болота. Через це вулиця в середній частині була майже не заселена. Будівельний бум почався у 1880-х роках. Поступово потік Пасіка був схований під землею і перетворений на каналізацію. Так на місці колишньої річки з'явилась алея, засаджена деревами. Від 1908 до 1963 року віддаленою від центу міста частиною вулиці курсували трамваї: маршрут № 3 і № 8, котрі проходили по Зеленій, Дніпровській, Левицького і повертали на вулицю Мечникова.

Назва

Перша назва «На Рурах», або «Рури», походить з XVII століття. Від тогочасного слова Рура — труба. Цією дорогою з джерела Прибило на Погулянці до міста проходив водогін, вперше прокладений у 1404—1407 роках міським будівничим Петром Штехером. У 1885 році вулицю названо на честь польського поета епохи Відродження Яна Кохановського (1530—1584). Наприкінці XIX століття початок вулиці отримав назву «Кручені Стовпи» (пол. Kręcone Słupy) завдяки будинкові під номером 1, котрий мав наріжний портал із закрученими колонами. Під час німецької окупації у 1941 році назву змінено на Брайтеґассе (нім. Breitegasse — широка вулиця). У 1944 році повернена передвоєнна назва — вулиця Кохановського. 1950 року вулицю перейменовано на честь радянського поета Володимира Маяковського. 1992 року вулицю перейменовано на честь Костя Левицького (1859—1941) — українського громадського та політичного діяча, голови уряду ЗУНР, який наприкінці XIX — початку XX століть був власником будинку № 34 на цій вулиці.

Опис

Вулиця розташована у південно-східній частині колишнього передмістя Львова. Довжина — 1450 м. Від парної сторони відгалужуються вулиці Семена Палія, Конопницької, Романчука, Дороша, Вагилевича, Дніпровська, Івасюка, Студентська, Коциловського. Від непарної — Кльоновича, Кониського, Тершаковців, Рильського, Мечнікова, Вахнянина.

Рух транспорту односторонній у напрямку до центру (до перехрестя із вул. Франка). Кількість смуг для руху — 2, перед перехрестям із вул. Франка створена додаткова (третя) смуга для руху. На останній ділянці вулиці, від перехрестя з вул. Мечникова, до переходу у Вахнянина — двостороння. По непарній стороні цієї ділянки влаштовано двосторонній рух трамваю (маршрут № 7), що прямує за маршрутом Вахнянина (кінцева) — Левицького — Мечникова і далі — до кінцевої на вул. Шевченка. Більшість вулиць, що примикають до Левицького, з одностороннім рухом. Тобто в'їзд на деякі з них з Левицького заборонений, а саме на: Палія, Романчука, Вагилевича, Івасюка, Студентську, Погулянку.

Забудова

image
№ 1, розібраний до 1911 року. На фасаді оголошення про те, що будинок є першим призом лотереї
image
Личаківська районна адміністрація

Більшість будинків на вулиці Левицького внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.

З непарного боку вулиці

№ 1 — чотириповерховий будинок (інша адреса — вул. Івана Франка, 17) із романськими та готичними елементами фасаду збудовано 1911 року на розі з вулицею Івана Франка за проєктом архітектора Саломона Рімера. Характерний архітектурний елемент — кручені колони наріжного порталу. Попередній будинок, що стояв на цьому місці, мав колони того ж типу. Відомо, що кам'яниця була головним виграшем у лотереї, влаштованій з нагоди Загальної Крайової виставки 1894 року. Тут також мешкала видатна польська письменниця Марія Конопницька. Перша згадка про будинок із «крученими стовпами» (ймовірно найстарший із попередників) датується 1785 роком. Нині на першому поверсі будинку міститься відділення «Ощадбанку» № 10013/0301.

№ 5 — триповерховий, житловий будинок (колишня адреса — вул. Кохановського, 5), на розі сучасних вулиць Левицького та Гулака-Артемовського споруджений 1893 року за проєктом архітекторів Якуба Соломона Кроха та Мавриція Зільберштайна. Нині на першому поверсі будинку містяться крамниці «Саксофоно», «Трактор» (взуття), «Інтрига» та «Солодощі України», а у житловій частині одну з квартир першого поверху займає юридична компанія «Мицик і партнери».

№ 7 — триповерховий, житловий будинок (колишня адреса — вул. Кохановського, 7), на розі вулиць Левицького та Кльоновича споруджений за проєктом архітекторів Якуб Соломона Кроха та Мавриція Зільберштайна. Проєкт був затверджений магістратом 10 вересня 1893 року, а за два дні магістрат дає дозвіл власнику будинку Абрагаму Бошвітцу на реконструкцію житлового приміщення першого поверху від магазин, а також на облаштування нової вітрини згідно подання від 20 липня 1910 року. 31 грудня 1910 року магістрат надає дозвіл Абрагаму Бошвітцу на реконструкцію його будинку (влаштування лазничок на другому та третьому поверхах). У 1910-х роках в будинку мешкали професор реальної школи Юзеф Грюнберг, старший радник намісництва з будівництва Францішек Патлевич. Нині будинок використовується як житловий). На першому поверсі наприкінці 2000-років розташовані магазини «Лікувальна косметика. Засоби гігієни. Супутні товари», «Госптовари», «Візаж». Нині тут ательє, крамниця «Симпатюля» та відділення № 10 «Нової Пошти».

№ 9 — житловий будинок (колишня адреса — вул. Кохановського, 11) збудований 1893 року за проєктом архітектора Вінцента Равського-молодшого.

№ 11, 11а, 15. Кам'яниця Атляса — зблокований житловий будинок, що складається з трьох кам'яниць (нині кожна кам'яниця має окремий номер, серед яких умисно уникнуто тринадцятого номера), збудований у 1911—1912 роках за проєктом архітекторів Фердинанда Касслера та Валерія Шульмана у стилі модерну, на замовлення заможних власників Нарбута і Пауліни Атляс та Марії з Бєйковських Ульмової. Скульптурне оздоблення виконав Францішек Томаш Бєрнат. Напередодні Першої світової війни у будинку № 11а певний час мешкав художник Микола Івасюк. У будинку № 15 останні роки свого життя провів архітектор-урбаніст та мистецтвознавець Ігнатій Дрекслер. У 1910-х роках в будинку містилася крамниця та майстерня з ремонту взуття Яна Павлишина (філія містилася в будинку на площі Ринок, 18). Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 171-м, 172-м та 174-м відповідно.

№ 17 — наріжний будинок на розі з вулицею Кониського збудований у 1892—1893 роках за проєктом архітектора Анджея Ґоломба. У 1910-х роках власником будинку був Юзеф Скарбек.

№ 19 — колишній будинок римо-католицької капітули. Над класистичним порталом фасаду зберігся барельєф 1940-х років, який сповіщає, що тут була установа з красномовною назвою «Главсахар» Народного комісаріату харчової промисловості СРСР. Нині одне з приміщень першого поверху займає аптечна крамниця мережі аптек «D.S.».

№ 21, 21а — зблокований житловий будинок, що складається з двох триповерхових кам'яниць, збудованих 1905 року за проєктом архітектора Тадея Обмінського на замовлення Йозефа Свободи. Особливу увагу привертають сецесійні грати на балконах у вигляді букетів квітів. В будинку мешкав директор фірми «Singer» Зигмунт Роттерсман. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 175-м. У 2021 році відреставровані двері-віяло будинку№ 21 — це внутрішні двері під'їзду, які можуть відчинятися в обидва боки. Двері відновили в рамках міської програми співфінансування, яку координує Бюро спадщини управління охорони історичного середовища.

№ 23 — двоповерховий будинок (колишня адреса — вул. На Рурах, 7а, пізніше — Кохановського, 23), збудований 1888 року у стилі сецесії за проєктом архітектора Владислава Ґодовського для власних потреб. На підставі будівельних приписів, того ж року архітектор визначив регуляційну лінію від вулиці Кохановського, у межах якої встановив оздобну огорожу на підмурівку за власним розробленим проєктом, а через потік Пасіку — дерев'яний місток. 1 квітня 1896 року Владислав Ґодовський продав цей будинок подружжю Кароля та Гелені Грубим. Того ж 1896 року нові власники замовили проєкт на влаштування хвіртки та пересунення в'їзної брами у набутій реальності. Проєкт розробив архітектор Міхал Ковальчук. У січні 1897 року нові власники звернулися до магістрату з проханням долучити до їхньої реальности частину дорожньої парцелі. 1901 року Грубі зобов'язалися покрити кошти під'єднання будинку, що має два помешкання, дві виходки та дві кухні, до міського водогону. Роботи були покладені на інженера-інсталятора (сантехніка) Владислава Нємекшу. Після смерти Кароля Грубого у січні 1905 року, будинок перейшов у спадок його неповнолітнього сина Якуба-Яна Грубого. Приміщення будинку Грубі здавали в оренду. Зокрема 1904 року приміщення винаймало польське товариство мисливців імені святого Губерта, 1906 року — радник Кіндзерський. Серед відзначених в Адресних книжках винаймачів в цьому будинку у 1909—1910 роках мешкали: старший радник Вищого крайового суду доктор Кароль Абанкорт та вчителька народної міської школи доктор Софія Абанкорт, радник Намісництва Ян Чежовський.

1911 року будинок викупила менонітська громада «Керниця—Львів». У набутому будинку меноніти облаштували зал для відправ, канцелярію та помешкання для душпастиря. Також була облаштована бурса для студентів-менонітів. Відправи у залі відбувалися один раз на місяць, один раз на рік відбувалися обряди хрещення та причастя. 1923 року львівська менонітська громада отримала від магістрату дозвіл на надбудову одним поверхом існуючого двоповерхового будинку, на що був розроблений відповідний проєкт. Реконструкція будинку завершилася влітку 1925 року. Надбудова складалася з чотирьох покоїв, двох туалетів та невеличкої лазні. На піддашші було облаштоване складське приміщення. У 1944 році в будинку містився штаб польського постання під час операції Буря[].

З приходом радянської окупаційної влади, після виселення менонітів до Німеччини, будинок львівської громади менонітів був націоналізований та пристосований під житло. У 2000—2016 роках будинок перебував у приватній власності родини Доскічів. 2016 року будинок викупила Львівська міська рада з метою реконструкції його під готель. Наказом Міністерства культури № 1270 від 4 березня 2020 року будинок внесений до Реєстру пам'яток місцевого значення міста Львова. На партері містилися помешкання, на другому поверсі була облаштована велика молитовна зала. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2988-м.

№ 25, 25а — з кінця XVIII століття й до 1890-х років на місці сучасного будинку № 25 існував невеликий житловий будинок, що мав адресу — вулиця На Рурах, 9. Упродовж 1860-х—1893 років його власниками почергово були барон Генрик Лєвартовський, Францішек Ґлодзінський, Галицький кредитний банк.

У 1893 році ділянку придбали Марія з Качковських та Чеслав Козловєцький — подружжя заможних землевласників з Гути-Коморовської. Того ж року Марія Козловєцька замовила проєкт у львівського архітектора Вінцента Равського-молодшого. 10 червня 1893 року магістрат затвердив проєкт вілли і комплексу та надав дозвіл на її будівництво. Старий будинок на цій ділянці розібрали й 20 вересня 1894 року на цьому місці постала розкішна вілла у стилі французького необароко з мотивами мальовничого історизму. Вілла була різноповерхова, асиметрична, багато декорована, оточена садом. Від вулиці ділянка також отримала огорожу із мурованими стовпами та кованими штахетами, брамою і хвірткою. Також у комплексі була зведена необарокова будівля зі сторожівкою, просторою возівнею та стайнею на чотирьох коней. 1895 року з тилу вілли прибудували приміщення фотолабораторії. Проєкт розробив також Вінцент Равський-молодший. Новозбудована вілла мала адресу — вулиця Кохановського, 9.

1904 року Марія Козловєцька продала віллу Дзіковським: Альфред був заможним купцем, виробником зброї, членом Львівської міської ради та його дружині Гелені. Близько 1910 року будинку присвоєний сучасний № 25. У 1913—1914 роках новим власником вілли вже був Бернард Йонас. У 1928—1935 роках ділянка була у власності польсько-американської торгової спілки «Southern Trade» з Варшави. У березні 1928—серпні 1929 років нові власники перебудували колишню стайню на житло, де облаштували дві квартири. Представником організації, який займався перебудовою, був Міхал Косьмідерський, а будівництво здійснювала фірма будівельного підприємця Яна Висоцького. У 1937 році вілла та решта забудови ділянки були розібрані.

На місці розібраної вілли у 1937—1938 роках за проєктом архітектора Фердинанда Касслера споруджений у стилі функціоналізму п'ятиповерховий житловий будинок на два під'їзди, яким присвоєно окремі № 25 та № 25а відповідно. На фасаді будинку типові для стилю прямокутні отиньковані плити та великий висунутий ризаліт. Вхідні двері зроблені з дерева, оздоблені блискучою нікельованою сталлю. В дверях ще збереглося автентичне скло. Вхід до під'їзду повністю облицьований алебастром. На стелі видніється все, що залишилося від плафона. Поручні сходових маршів теж оздоблені деревом і алебастром. Сходові клітки підкреслені вертикальними стрічковими вікнами. До помешкань провадили ліфти, оздоблені шляхетним деревом, кришталевими шибами та великими люстрами. Нині ліфти не працюють. Збоку двері до комори, де зберігали приладдя для прибирання під'їзду. Сходовий марш вилитий з бетону. На міжсходових майданчиках бетон оздоблений геометричними узорами, кольори яких ідеально поєднуються з дерев'яними та алебастровими поручнями. В під'їзді ще збереглися оригінальні двері до квартир. Квартири були величезні і просторі та містили від трьох до п'яти кімнат, а площа кожного з помешкань була від 60 до 150 м². У будинку на той час було найсучасніше обладнання. Модернова система вентиляції та обігріву помешкань. В під'їзді ще збереглися старі батареї, які ще й досі працюють. Був в будинку і централізований електричний порохотяг, який розходився по будинку вмонтованими в стіну трубками, до яких підключалися в квартирах. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 177-м. У 2021 році в межах програми «100 років модернізму у Львові» Бюро спадщини ознакувало будинок інформаційною табличкою.

№ 27 — у цьому будинку наприкінці травня 1944 року перебував командний пункт обводу № 3 польської Армії Крайової під командуванням генерала . Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 178-м.

№ 45 — у будинку працює відділення «Ощадбанку» № 10013/0309. 12 липня 2020 року на фасаді будинку відкрили пам'ятну таблицю Ришарду Сівцю (1909—1968). У міжвоєнний період він мешкав у цьому будинку під час навчання у Львівському університеті, згодом переїхав до Перемишля. Ришард Сівець вчинив акт самоспалення 8 вересня 1968 року на стадіоні Десятиліття у Варшаві, що було актом спротиву вторгненню радянських військ та військ країн Варшавського договору до Чехословаччини, що розпочалося у ніч проти 21 серпня 1968 року. Помер від опіків 12 вересня у варшавській лікарні.

№ 47 — житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2159-м.

№ 57 — житловий будинок, збудований 1908 року за проєктом архітектора Тадея Обмінського.

№ 67, 69, 71, 73, 75, 77, 77а — на ділянці (колишня адреса — вул. Кохановського, 33), де розташовані будинки початково знаходилася давня фабрика Авґуста Шумана. У 1881 році тут була створена Цісарсько-королівська Ветеринарна школа зі школою кування коней з клінікою-стаціонаром для тварин у Львові, що була на той час єдиною такого профілю у Східній Європі та користувалася неабияким попитом у студентів, вихідців з Чехії, Хорватії, Сербії та Болгарії.

Головний корпус навчального закладу тоді розташовувався у будинку, збудованому у 1892 році за проєктом архітектора С. Ріжека. Крім головного корпусу на ділянці ветеринарної школи (пізніше — академія) ще 1875 року споруджена будівля просекторіуму та шпиталю інфекційних хвороб, за проєктом архітектора Теофіля Барановського, а також інші допоміжні будинки, зокрема, шпиталь для собак та стайня для коней; кузня та приміщення сторожа. На початку XX століття тут також містилася редакція часопису «Огляд Ветеринарський», якою керував професор ветеринарної школи Станіслав Круліковський, а ректором Цісарсько-королівської ветеринарної академії був доцент Львівського університету, професор, доктор медицини Юзеф Шпільман. У 1921—1927 роках у цьому будинку працював видатний український вчений, доктор медицини, професор Вацлав Морачевський. З цієї нагоди 30 вересня 1997 року на фасаді старшого (колишнього головного) корпусу відкрито меморіальну таблицю науковцю, авторства скульптора Ярослава Мотики. Нині в приміщеннях містяться старі навчальні корпуси ЛНУ ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. Гжицького, прохід до яких здійснюється біля будівлі Личаківської РДА м. Львова, що на вул. Левицького, 67.

image
Тимчасова каплиця парафії Ікони Пресвятої Богородиці Скоропослушниці (ПЦУ)

Ще у 1950-х роках в межах цієї ділянки існував Шуманівський або Лижв'ярський став. Лижв'ярами колись називали ковзанярів. 1846 року на ставі Шумана було відкрито купальню з роздягальнею на 20 кабінок. Інструктор навчав відвідувачів плаванню. Узимку водойма перетворювалася на ковзанку. Став осушили разом з перекриттям русла річки Пасіки у 1971—1973 роках під час спорудження будівлі адміністративного корпусу Червоноармійського районного комітету КПРС та районної ради депутатів трудящих (нині — Личаківська районна адміністрація), що нині знаходиться в будинку під № 67.

7 червня 2018 року, на черговій сесії ЛМР більшістю голосів остаточно прийняли ухвалу, якою релігійній громаді Православної церкви України парафії Ікони Пресвятої Богородиці Скоропослушниці Личаківського району м. Львова надали в постійне користування земельну ділянку площею 0,15 га між вулицями Пекарською та Левицького (навпроти будинку № 67а) для будівництва та обслуговування храму. Наразі зведено тимчасову каплицю у парку ветеринарного університету, яку мають демонтувати після початку будівництва храму.

№ 75а — Львівська військова стоматологічна поліклініка.

№ 81 — житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2162-м.

№ 95 — будинок, в якому у 2004—2022 роках містилося Генеральне консульство Російської Федерації у Львові.

№ 107 — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2163-м.

№ 111 — заклад дошкільної освіти (дитячий садок) благодійного фонду «Карітас-Львів УГКЦ».

З парного боку вулиці

№ 4 — житловий будинок у стилі історизму з ознаками класицизму, споруджений орієнтовно у другій половині XIX століття. 1873 року магістрат затвердив проєкт будівничого Сильвестра Берського на встановлення нового даху з вогнетривкої оцинкованої бляхи та відновлення фасаду на замовлення графині Людвіки Нєзабітовської.

Архітектор Петро Тарнавецький для власника будинку Віктора Слонєвського, 21 квітня 1938 року, виконав проєкт добудови одноповерхового магазину в подвір'ї будинку, який 30 квітня того ж року затвердив магістрат. 30 травня того ж року магістрат дає дозвіл на будівництво магазину. Будова розпочата 4 травня і вже за чотири з половиною місяці, 22 вересня, зведення магазину завершене. Ще до завершення будови, 19 вересня, власник просить дозволу на використання одноповерхового магазину на подвір’ї свого будинку, на що 21 грудня 1938 року магістрат дає дозвіл на використання згідно подання власника на основі затвердженого проєкту.

№ 8 — (колишня адреса — вул. На Рурах, 8, пізніше — Кохановського, 8), на початку XIX століття тут був збудований одноповерховий житловий будинок з ковальською майстернею, який належав Юзефу Жондзку. Пізніше ковальська майстерня, що розташовувалася у подвір'ї будинку виготовляла сітки для ліжок під фірмою Францішека Бендковського. 1878 року за проєктом архітектора Франциска Шірмера збудований дах над офіцинами в будинку. 1922 року за проєктом будівничого Кароля Оляньчука реконструйовано офіцини. 1928 року розібраний старий будинок. 30 липня 1936 року воєводський уряд м. Львова дозволив Поштовій Ощадній Касі будівництво чотириповерхового житлового будинку на цьому місці. Наприкінці 1930-х років житловий будинок для працівників Поштової Ощадної Каси був споруджений у стилі функціоналізму. Нині будинок виконує в основному житлову функцію. Наприкінці 2000-х років на першому поверсі будинку містилися крамниця «Хлібна хата» та ресторан «Суші Каппо Ін».

№ 14, 16. Кам'яниця Ельстерів — зблокований житловий будинок, що складається з двох кам'яниць, збудованих 1907 року за проєктом архітектора, ймовірно, Тадея Обмінського фірмою Івана Левинського у стилі орнаментальної сецесії на замовлення братів Юзефа та Александера Ельстерів. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 173-м, 990-м.

№ 18 — житловий будинок збудований у 1875 році за проєктом Йозефа Енґеля-старшого для Євангелістської школи в чітких геометричних формах, зі скромним класистичним оздобленням. У 1870-х роках у Львові відбулося витіснення німецької мови в навчальних закладах для заміни її польською. Щоб не асимілюватись, німецька громада створила власну школу при костелі Святої Урсули на вул. Зеленій, яка проіснувала там до 1939 року. За радянських часів тут працювала восьмирічна школа № 24 з польською мовою викладання деяких дисциплін. Нині тут міститься Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

№ 22. Кам'яниця Нахтів — житловий будинок, збудований у 1911—1912 роках, на розі сучасних вулиць Левицького та Конопницької, у стилі «раціонального» модерну за проєктом Юзефа Авіна на замовлення братів Арона та Германа Нахтів. Скульптурне оздоблення будинку виконане скульптором Зиґмунтом Курчинським. Мешканцями будинку були здебільшого підприємці та інші заможні львів'яни, такі як, Катажина Оссолінська, власник електротехнічної робітні Вільгельм Реґенштрайф, власник овочарні Антоній Еґерт. У 1930-х роках співвласником кам'яниці став Мозес Рад з Жовкви. У радянський час фасади були пофарбовані у зелений колір. На початку 2010-х років замінено практично всю стильову віконну столярку на металопластикову, чим порушено естетичний вигляд та первісну пластику фасадів. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 176-м.

№ 26 — житловий будинок, на розі вулиць Конопницької та Левицького, збудований 1914 року за проєктом архітектора Фердинанда Касслера на замовлення Мавриція Каліша. Вестибюль оформлений масивними колонами іонійського ордеру та делікатними рельєфами, подібними на камеї, a з радянських часів — зображенням російської церкви у ніші. Меморіальна таблиця на фасаді повідомляє, що в цьому будинку у 1958—1991 роках мешкав перший мер Львова Богдан Котик. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1333-м.

№ 34 — власником будинку (інша адреса — вул. Романчука, 1) був український політичний діяч Кость Левицький. У 1896—1900 роках в цьому будинку мешкав професор Львівського університету, голова Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, історик і політичний діяч Михайло Грушевський, після свого одруження з Іванною Марією Вояковською. У 2008—2009 роках, під час реконструкції будинку, добудовано третій поверх.

№ 40 — на початку XX століття в одній з квартир в будинку мешкав командир 85-ї піхотної бригади ландверу, а там, де мешкав командир бригади, там само містилася й канцелярія (штаб) відповідного військового підрозділу.

№ 52 — житловий будинок, збудований 1908 року за проєктом архітектора Тадея Обмінського. На першому поверсі нині працює магазин-майстерня «РИХТ». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2160-м.

№ 76 — житловий будинок, внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 2161-м.

image
Пам'ятний камінь всім українцям, які загинули в Росії, закладений 2013 року у сквері між вулицями Левицького та Студентською
image
Фрагмент паркану будинку № 95, де у 2004—2022 роках містилося Генеральне консульство Російської Федерації у Львові

№ 82а — триповерховий будинок збудований у 1970-х роках для управління казначейської служби Прикарпатського військового округа. Від 2011 року тут міститься Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова.

№ 98 — двоповерхова кам'яниця на розі з нинішньою вулицею Дніпровською, збудована у 1930-х роках в стилі функціоналізму. будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2656-м.

№ 102 — триповерховий житловий будинок. У квітні 2023 року завершена реставрація металевої брами будинку. Тут була втрачена автентична фурнітура, а замість засклення були металеві листи. Роботи, які виконували у межах міської Програми співфінансування відновлення цінних елементів в історичних будинках, тривали три місяці.

№ 106 — у цьому будинку (інша адреса — , 2) у 1973—1979 роках мешкав композитор та поет Володимир Івасюк. В пам'ять про це на будинку встановлено меморіальну таблицю, авторства скульптора Миколи Посікіри та архітектора Василя Каменщика.

№ 110 — вілла, у якій нині працює медичний центр «Горицвіт».

№ 112. У віллі, збудований у першій чверті XX століття, розташований гостинний дім «Андріївський» — готель-садиба, інтер'єр якого виконаний у замковому стилі. 23 серпня 2013 року у сквері поруч було закладено камінь, на місці якого планується будівництво каплички в пам'ять українців, які загинули на території Росії.

№ 112а — вілла, внесена до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під № 2657-м.

№ 116, 118, 120, 122 — двоповерхові кам'яниці, що розташовані з парного боку вулиці за перехрестям з вулицями Студентською та Мечникова, збудованих у 1930-х років в стилі функціоналізму. Серед них оригінальністю фасаду вирізняється будинок під № 120, збудований 1936 року за проєктом архітектора Євгена Нагірного. Нині одне з приміщень першого поверху будинку № 116 займає аптечна крамниця ТОВ «Аптека № 37».

Примітки

  1. . ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 19 серпня 2021.
  2. . eway.in.ua. EasyWay. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 31 жовтня 2020.
  3. . pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 31 жовтня 2020.
  4. (PDF). city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу (PDF) за 10 червня 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  5. Ґранкін П. Е. Львівські «водяні» війни // Ринок інсталяцій. — № 3. — 2007. — С. 59.
  6. . oschadbank.ua. Ощадбанк. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 31 жовтня 2020.
  7. Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Левицького, 007 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 1 листопада 2020.
  8. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 210, 368.
  9. Оксана Бойко. . lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  10. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 220.
  11. Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 242. — . (пол.)
  12. Прийма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. X. — Львів: Новий час, 2001. — С. 105. —
  13. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 646.
  14. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 629.
  15. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 435.
  16. Архітектура Львова… — С. 472, 473.
  17. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1916 — S. 265.
  18. . spadshchyna.lviv.ua. ЛКП «Бюро спадщини». 22 червня 2021. Архів оригіналу за 4 червня 2023. Процитовано 11 травня 2024.
  19. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 627.
  20. Оксана Бойко (17 травня 2020). . zbruc.eu. Збруч. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  21. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 105.
  22. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…Zmiany zaszłe podczas druku i uzupełnienia… — S. ХІІІ.
  23. Оксана Бойко. . lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  24. Ольга Заречнюк. . lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  25. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 173.
  26. Архітектура Львова… — С. 563.
  27. Jakub Lewicki Architektura mieszkaniowa // Lwów: miasto, architektura, modernizm / Pod redakcją Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego. — Wrocław: Muzeum Architektury we Wrocławiu, 2016. — S. 124—125. — 480 s. — . (пол.)
  28. . tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». 20 травня 2022. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 6 січня 2024.
  29. . galinfo.com.ua. 12 вересня 2020. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 2 листопада 2020.
  30. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie. — Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — S. 193. (пол.)
  31. Христина Харчук. . lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
  32. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 628.
  33. Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa… — S. 84.
  34. Львівська академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького (1784—2000). — Львів : Модерн-2, 2000. — С. 822—823. — .
  35. Ілько Лемко. . pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  36. Койнова І., Рожко І., Чорна А.-К. // Географія, економіка і туризм: національний та міжнародний досвід / Матеріали XIII Міжнародної наукової конференції. — Львів, 2019. — С. 282—284.
  37. Галицька брама — 2006. — № 7—8 (139—140). — С. 22.
  38. . forpost.lviv.ua. Форпост. 7 червня 2018. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  39. «Ми були першою парафією, яка перемогла у всеукраїнському архітектурному конкурсі», – о. Микола Бобик про споруду у парку ветуніверситету. zahid.espreso.tv. Еспресо TV. 18 квітня 2021. Процитовано 10 червня 2023.
  40. Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Левицького, 004 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 31 жовтня 2020.
  41. Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Левицького, 008 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 2 листопада 2020.
  42. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa…1916…ogłoszenia — S. 19.
  43. Архітектура Львова… — С. 472.
  44. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 235.
  45. . lviv.treasury.gov.ua. Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
  46. Архітектура Львова… — С. 489.
  47. Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Левицького, 022 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 1 листопада 2020.
  48. Архітектура Львова… — С. 487.
  49. // Галицька брама. — Львів, 2007. — ч. 7—8 (151—152). — С. 9.
  50. . clarity-project.info. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
  51. Пресслужба ЛМР (14 квітня 2023). У Львові відновили історичну браму на вул. К. Левицького. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 15 квітня 2023.
  52. . varianty.lviv.ua. 5 вересня 2013. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 19 серпня 2021.

Джерела

Вулиця Левицького
у сестринських Вікіпроєктах
Портал
image Вулиця Левицького у Вікісховищі?
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — .
  • Вуйцик В. С. Територіальний розвиток міста Львова (до 1939 року). — Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Київ, 1997. — С. 41—48. — .
  • Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — 656 с. — .
  • Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — 608 с. — .
  • Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові / авт. передм. Я. Д. Ісаєвич; упоряд., текстолог. опрац. і примітки Б. З. Якимовича; Упоряд. іл. матеріалу Р. І. Крип'якевича; Худож. В. М. Павлик. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 107. — ISBN 5-7745-0316-Х.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 34. — .
  • Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 481, 482, 484—488. — .
  • Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 322—329. — .
  • . — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
  • . — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)

Посилання

image Зовнішні відеофайли
image Вулицями Львова. Костя Левицького (24 січня 2020 р.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vu licya Ko stya Levi ckogo vulicya u Lichakivskomu rajoni Lvova Pryamuye vid vulici Ivana Franka na pivdennij shid do vulic Pogulyanka ta Vahnyanina utvoryuyuchi perehrestya z vulicyami Tershakovciv Dorosha Vagilevicha Rilskogo Studenskoyu ta Mechnikova Vulicya Kostya Levickogo LvivViglyad na vulicyu Levickogo vid perehrestya z vulicyami Tershakovciv ta DoroshaViglyad na vulicyu Levickogo vid perehrestya z vulicyami Tershakovciv ta DoroshaMiscevist Istorichnij centr Lvova PogulyankaRajon LichakivskijNazva na chest Kostya LevickogoKolishni nazviNa Rurah Kohanovskogo Brajtegasse Kohanovskogo Mayakovskogoavstrijskogo periodu ukrayinskoyu Ryuren Gasseavstrijskogo periodu nimeckoyu Rohren Gassepolskogo periodu polskoyu Na Rurach Kochanowskiegoradyanskogo periodu ukrayinskoyu Kohanovskogo Mayakovskogoradyanskogo periodu rosijskoyu Kohanovskogo MayakovskogoZagalni vidomostiProtyazhnist 1450 mKoordinati pochatku 49 50 10 pn sh 24 02 06 sh d 49 8361500 pn sh 24 0350722 sh d 49 8361500 24 0350722 Koordinati 49 50 10 pn sh 24 02 06 sh d 49 8361500 pn sh 24 0350722 sh d 49 8361500 24 0350722Koordinati kincya 49 49 45 pn sh 24 03 05 sh d 49 8293611 pn sh 24 0514750 sh d 49 8293611 24 0514750poshtovi indeksi 79005 79017TransportTramvayi 1Zupinki gromadskogo transportu vul Levickogo Ruh odnostoronnij dvostoronnijBudivli pam yatki infrastrukturaArhitekturni pam yatki 11 11a 15 14 16 21 21 A 22 25 25a 26 47 52 76 81 98 107 112a 23Derzhavni ustanovi Lichakivska RDA m Lvova Golovne upravlinnya Derzhavnoyi kaznachejskoyi sluzhbi Ukrayini u Lvivskij oblasti Upravlinnya Derzhavnoyi kaznachejskoyi sluzhbi Ukrayini u Lichakivskomu rajoni m LvovaNavchalni zakladi ZDO blagodijnogo fondu Karitas Lviv UGKC Medichni zakladi Lvivska vijskova stomatologichna poliklinikaPoshtovi viddilennya VPZ 5 vul Martovicha 2 VPZ 17 19 Apteki apteka 37 D S Zovnishni posilannyaU proyekti OpenStreetMap poshuk u NominatimMapa Vulicya Levickogo u Vikishovishi Priluchayutsya vulici Gulaka Artemovskogo Klonovicha Koniskogo Paliya Konopnickoyi Romanchuka Dniprovska Ivasyuka Kocilovskogo IstoriyaU pershij polovini XIX stolittya suchasnimi vulicyami Levickogo ta Franka prohodila mezha mizh Galickim ta Lichakivskim peredmistyami Lvova Vulicya vinikla na misci dorogi sho bula prokladena vzdovzh potoku pid nazvoyu Pasika Pasika na toj chas vitikala z yariv na Pogulyanci i razom iz potokom Soroka utvoryuvala Poltvu V misci de teper do Levickogo primikaye vulicya Koniskogo do Pasiki vpadav she odin potik iz Voroblyachogo stavu sho v sadu monastirya Sakramentok Pritoki Poltvi rozlivalis i utvoryuvali chislenni bolota Cherez ce vulicya v serednij chastini bula majzhe ne zaselena Budivelnij bum pochavsya u 1880 h rokah Postupovo potik Pasika buv shovanij pid zemleyu i peretvorenij na kanalizaciyu Tak na misci kolishnoyi richki z yavilas aleya zasadzhena derevami Vid 1908 do 1963 roku viddalenoyu vid centu mista chastinoyu vulici kursuvali tramvayi marshrut 3 i 8 kotri prohodili po Zelenij Dniprovskij Levickogo i povertali na vulicyu Mechnikova NazvaPersha nazva Na Rurah abo Ruri pohodit z XVII stolittya Vid togochasnogo slova Rura truba Ciyeyu dorogoyu z dzherela Pribilo na Pogulyanci do mista prohodiv vodogin vpershe prokladenij u 1404 1407 rokah miskim budivnichim Petrom Shteherom U 1885 roci vulicyu nazvano na chest polskogo poeta epohi Vidrodzhennya Yana Kohanovskogo 1530 1584 Naprikinci XIX stolittya pochatok vulici otrimav nazvu Krucheni Stovpi pol Krecone Slupy zavdyaki budinkovi pid nomerom 1 kotrij mav narizhnij portal iz zakruchenimi kolonami Pid chas nimeckoyi okupaciyi u 1941 roci nazvu zmineno na Brajtegasse nim Breitegasse shiroka vulicya U 1944 roci povernena peredvoyenna nazva vulicya Kohanovskogo 1950 roku vulicyu perejmenovano na chest radyanskogo poeta Volodimira Mayakovskogo 1992 roku vulicyu perejmenovano na chest Kostya Levickogo 1859 1941 ukrayinskogo gromadskogo ta politichnogo diyacha golovi uryadu ZUNR yakij naprikinci XIX pochatku XX stolit buv vlasnikom budinku 34 na cij vulici OpisVulicya roztashovana u pivdenno shidnij chastini kolishnogo peredmistya Lvova Dovzhina 1450 m Vid parnoyi storoni vidgaluzhuyutsya vulici Semena Paliya Konopnickoyi Romanchuka Dorosha Vagilevicha Dniprovska Ivasyuka Studentska Kocilovskogo Vid neparnoyi Klonovicha Koniskogo Tershakovciv Rilskogo Mechnikova Vahnyanina Ruh transportu odnostoronnij u napryamku do centru do perehrestya iz vul Franka Kilkist smug dlya ruhu 2 pered perehrestyam iz vul Franka stvorena dodatkova tretya smuga dlya ruhu Na ostannij dilyanci vulici vid perehrestya z vul Mechnikova do perehodu u Vahnyanina dvostoronnya Po neparnij storoni ciyeyi dilyanki vlashtovano dvostoronnij ruh tramvayu marshrut 7 sho pryamuye za marshrutom Vahnyanina kinceva Levickogo Mechnikova i dali do kincevoyi na vul Shevchenka Bilshist vulic sho primikayut do Levickogo z odnostoronnim ruhom Tobto v yizd na deyaki z nih z Levickogo zaboronenij a same na Paliya Romanchuka Vagilevicha Ivasyuka Studentsku Pogulyanku Zabudova 1 rozibranij do 1911 roku Na fasadi ogoloshennya pro te sho budinok ye pershim prizom lotereyiLichakivska rajonna administraciya Bilshist budinkiv na vulici Levickogo vneseni do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya Z neparnogo boku vulici 1 chotiripoverhovij budinok insha adresa vul Ivana Franka 17 iz romanskimi ta gotichnimi elementami fasadu zbudovano 1911 roku na rozi z vuliceyu Ivana Franka za proyektom arhitektora Salomona Rimera Harakternij arhitekturnij element krucheni koloni narizhnogo portalu Poperednij budinok sho stoyav na comu misci mav koloni togo zh tipu Vidomo sho kam yanicya bula golovnim vigrashem u lotereyi vlashtovanij z nagodi Zagalnoyi Krajovoyi vistavki 1894 roku Tut takozh meshkala vidatna polska pismennicya Mariya Konopnicka Persha zgadka pro budinok iz kruchenimi stovpami jmovirno najstarshij iz poperednikiv datuyetsya 1785 rokom Nini na pershomu poversi budinku mistitsya viddilennya Oshadbanku 10013 0301 5 tripoverhovij zhitlovij budinok kolishnya adresa vul Kohanovskogo 5 na rozi suchasnih vulic Levickogo ta Gulaka Artemovskogo sporudzhenij 1893 roku za proyektom arhitektoriv Yakuba Solomona Kroha ta Mavriciya Zilbershtajna Nini na pershomu poversi budinku mistyatsya kramnici Saksofono Traktor vzuttya Intriga ta Solodoshi Ukrayini a u zhitlovij chastini odnu z kvartir pershogo poverhu zajmaye yuridichna kompaniya Micik i partneri 7 tripoverhovij zhitlovij budinok kolishnya adresa vul Kohanovskogo 7 na rozi vulic Levickogo ta Klonovicha sporudzhenij za proyektom arhitektoriv Yakub Solomona Kroha ta Mavriciya Zilbershtajna Proyekt buv zatverdzhenij magistratom 10 veresnya 1893 roku a za dva dni magistrat daye dozvil vlasniku budinku Abragamu Boshvitcu na rekonstrukciyu zhitlovogo primishennya pershogo poverhu vid magazin a takozh na oblashtuvannya novoyi vitrini zgidno podannya vid 20 lipnya 1910 roku 31 grudnya 1910 roku magistrat nadaye dozvil Abragamu Boshvitcu na rekonstrukciyu jogo budinku vlashtuvannya laznichok na drugomu ta tretomu poverhah U 1910 h rokah v budinku meshkali profesor realnoyi shkoli Yuzef Gryunberg starshij radnik namisnictva z budivnictva Francishek Patlevich Nini budinok vikoristovuyetsya yak zhitlovij Na pershomu poversi naprikinci 2000 rokiv roztashovani magazini Likuvalna kosmetika Zasobi gigiyeni Suputni tovari Gosptovari Vizazh Nini tut atelye kramnicya Simpatyulya ta viddilennya 10 Novoyi Poshti 9 zhitlovij budinok kolishnya adresa vul Kohanovskogo 11 zbudovanij 1893 roku za proyektom arhitektora Vincenta Ravskogo molodshogo 11 11a 15 Kam yanicya Atlyasa zblokovanij zhitlovij budinok sho skladayetsya z troh kam yanic nini kozhna kam yanicya maye okremij nomer sered yakih umisno uniknuto trinadcyatogo nomera zbudovanij u 1911 1912 rokah za proyektom arhitektoriv Ferdinanda Kasslera ta Valeriya Shulmana u stili modernu na zamovlennya zamozhnih vlasnikiv Narbuta i Paulini Atlyas ta Mariyi z Byejkovskih Ulmovoyi Skulpturne ozdoblennya vikonav Francishek Tomash Byernat Naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni u budinku 11a pevnij chas meshkav hudozhnik Mikola Ivasyuk U budinku 15 ostanni roki svogo zhittya proviv arhitektor urbanist ta mistectvoznavec Ignatij Dreksler U 1910 h rokah v budinku mistilasya kramnicya ta majsternya z remontu vzuttya Yana Pavlishina filiya mistilasya v budinku na ploshi Rinok 18 Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnimi 171 m 172 m ta 174 m vidpovidno 17 narizhnij budinok na rozi z vuliceyu Koniskogo zbudovanij u 1892 1893 rokah za proyektom arhitektora Andzheya Golomba U 1910 h rokah vlasnikom budinku buv Yuzef Skarbek 19 kolishnij budinok rimo katolickoyi kapituli Nad klasistichnim portalom fasadu zberigsya barelyef 1940 h rokiv yakij spovishaye sho tut bula ustanova z krasnomovnoyu nazvoyu Glavsahar Narodnogo komisariatu harchovoyi promislovosti SRSR Nini odne z primishen pershogo poverhu zajmaye aptechna kramnicya merezhi aptek D S 21 21a zblokovanij zhitlovij budinok sho skladayetsya z dvoh tripoverhovih kam yanic zbudovanih 1905 roku za proyektom arhitektora Tadeya Obminskogo na zamovlennya Jozefa Svobodi Osoblivu uvagu privertayut secesijni grati na balkonah u viglyadi buketiv kvitiv V budinku meshkav direktor firmi Singer Zigmunt Rottersman Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 175 m U 2021 roci vidrestavrovani dveri viyalo budinku 21 ce vnutrishni dveri pid yizdu yaki mozhut vidchinyatisya v obidva boki Dveri vidnovili v ramkah miskoyi programi spivfinansuvannya yaku koordinuye Byuro spadshini upravlinnya ohoroni istorichnogo seredovisha 23 dvopoverhovij budinok kolishnya adresa vul Na Rurah 7a piznishe Kohanovskogo 23 zbudovanij 1888 roku u stili secesiyi za proyektom arhitektora Vladislava Godovskogo dlya vlasnih potreb Na pidstavi budivelnih pripisiv togo zh roku arhitektor viznachiv regulyacijnu liniyu vid vulici Kohanovskogo u mezhah yakoyi vstanoviv ozdobnu ogorozhu na pidmurivku za vlasnim rozroblenim proyektom a cherez potik Pasiku derev yanij mistok 1 kvitnya 1896 roku Vladislav Godovskij prodav cej budinok podruzhzhyu Karolya ta Geleni Grubim Togo zh 1896 roku novi vlasniki zamovili proyekt na vlashtuvannya hvirtki ta peresunennya v yiznoyi brami u nabutij realnosti Proyekt rozrobiv arhitektor Mihal Kovalchuk U sichni 1897 roku novi vlasniki zvernulisya do magistratu z prohannyam doluchiti do yihnoyi realnosti chastinu dorozhnoyi parceli 1901 roku Grubi zobov yazalisya pokriti koshti pid yednannya budinku sho maye dva pomeshkannya dvi vihodki ta dvi kuhni do miskogo vodogonu Roboti buli pokladeni na inzhenera instalyatora santehnika Vladislava Nyemekshu Pislya smerti Karolya Grubogo u sichni 1905 roku budinok perejshov u spadok jogo nepovnolitnogo sina Yakuba Yana Grubogo Primishennya budinku Grubi zdavali v orendu Zokrema 1904 roku primishennya vinajmalo polske tovaristvo mislivciv imeni svyatogo Guberta 1906 roku radnik Kindzerskij Sered vidznachenih v Adresnih knizhkah vinajmachiv v comu budinku u 1909 1910 rokah meshkali starshij radnik Vishogo krajovogo sudu doktor Karol Abankort ta vchitelka narodnoyi miskoyi shkoli doktor Sofiya Abankort radnik Namisnictva Yan Chezhovskij 1911 roku budinok vikupila menonitska gromada Kernicya Lviv U nabutomu budinku menoniti oblashtuvali zal dlya vidprav kancelyariyu ta pomeshkannya dlya dushpastirya Takozh bula oblashtovana bursa dlya studentiv menonitiv Vidpravi u zali vidbuvalisya odin raz na misyac odin raz na rik vidbuvalisya obryadi hreshennya ta prichastya 1923 roku lvivska menonitska gromada otrimala vid magistratu dozvil na nadbudovu odnim poverhom isnuyuchogo dvopoverhovogo budinku na sho buv rozroblenij vidpovidnij proyekt Rekonstrukciya budinku zavershilasya vlitku 1925 roku Nadbudova skladalasya z chotiroh pokoyiv dvoh tualetiv ta nevelichkoyi lazni Na piddashshi bulo oblashtovane skladske primishennya U 1944 roci v budinku mistivsya shtab polskogo postannya pid chas operaciyi Burya dzherelo Z prihodom radyanskoyi okupacijnoyi vladi pislya viselennya menonitiv do Nimechchini budinok lvivskoyi gromadi menonitiv buv nacionalizovanij ta pristosovanij pid zhitlo U 2000 2016 rokah budinok perebuvav u privatnij vlasnosti rodini Doskichiv 2016 roku budinok vikupila Lvivska miska rada z metoyu rekonstrukciyi jogo pid gotel Nakazom Ministerstva kulturi 1270 vid 4 bereznya 2020 roku budinok vnesenij do Reyestru pam yatok miscevogo znachennya mista Lvova Na parteri mistilisya pomeshkannya na drugomu poversi bula oblashtovana velika molitovna zala Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 2988 m 25 25a z kincya XVIII stolittya j do 1890 h rokiv na misci suchasnogo budinku 25 isnuvav nevelikij zhitlovij budinok sho mav adresu vulicya Na Rurah 9 Uprodovzh 1860 h 1893 rokiv jogo vlasnikami pochergovo buli baron Genrik Lyevartovskij Francishek Glodzinskij Galickij kreditnij bank U 1893 roci dilyanku pridbali Mariya z Kachkovskih ta Cheslav Kozlovyeckij podruzhzhya zamozhnih zemlevlasnikiv z Guti Komorovskoyi Togo zh roku Mariya Kozlovyecka zamovila proyekt u lvivskogo arhitektora Vincenta Ravskogo molodshogo 10 chervnya 1893 roku magistrat zatverdiv proyekt villi i kompleksu ta nadav dozvil na yiyi budivnictvo Starij budinok na cij dilyanci rozibrali j 20 veresnya 1894 roku na comu misci postala rozkishna villa u stili francuzkogo neobaroko z motivami malovnichogo istorizmu Villa bula riznopoverhova asimetrichna bagato dekorovana otochena sadom Vid vulici dilyanka takozh otrimala ogorozhu iz murovanimi stovpami ta kovanimi shtahetami bramoyu i hvirtkoyu Takozh u kompleksi bula zvedena neobarokova budivlya zi storozhivkoyu prostoroyu vozivneyu ta stajneyu na chotiroh konej 1895 roku z tilu villi pribuduvali primishennya fotolaboratoriyi Proyekt rozrobiv takozh Vincent Ravskij molodshij Novozbudovana villa mala adresu vulicya Kohanovskogo 9 1904 roku Mariya Kozlovyecka prodala villu Dzikovskim Alfred buv zamozhnim kupcem virobnikom zbroyi chlenom Lvivskoyi miskoyi radi ta jogo druzhini Geleni Blizko 1910 roku budinku prisvoyenij suchasnij 25 U 1913 1914 rokah novim vlasnikom villi vzhe buv Bernard Jonas U 1928 1935 rokah dilyanka bula u vlasnosti polsko amerikanskoyi torgovoyi spilki Southern Trade z Varshavi U berezni 1928 serpni 1929 rokiv novi vlasniki perebuduvali kolishnyu stajnyu na zhitlo de oblashtuvali dvi kvartiri Predstavnikom organizaciyi yakij zajmavsya perebudovoyu buv Mihal Kosmiderskij a budivnictvo zdijsnyuvala firma budivelnogo pidpriyemcya Yana Visockogo U 1937 roci villa ta reshta zabudovi dilyanki buli rozibrani Na misci rozibranoyi villi u 1937 1938 rokah za proyektom arhitektora Ferdinanda Kasslera sporudzhenij u stili funkcionalizmu p yatipoverhovij zhitlovij budinok na dva pid yizdi yakim prisvoyeno okremi 25 ta 25a vidpovidno Na fasadi budinku tipovi dlya stilyu pryamokutni otinkovani pliti ta velikij visunutij rizalit Vhidni dveri zrobleni z dereva ozdobleni bliskuchoyu nikelovanoyu stallyu V dveryah she zbereglosya avtentichne sklo Vhid do pid yizdu povnistyu oblicovanij alebastrom Na steli vidniyetsya vse sho zalishilosya vid plafona Poruchni shodovih marshiv tezh ozdobleni derevom i alebastrom Shodovi klitki pidkresleni vertikalnimi strichkovimi viknami Do pomeshkan provadili lifti ozdobleni shlyahetnim derevom krishtalevimi shibami ta velikimi lyustrami Nini lifti ne pracyuyut Zboku dveri do komori de zberigali priladdya dlya pribirannya pid yizdu Shodovij marsh vilitij z betonu Na mizhshodovih majdanchikah beton ozdoblenij geometrichnimi uzorami kolori yakih idealno poyednuyutsya z derev yanimi ta alebastrovimi poruchnyami V pid yizdi she zbereglisya originalni dveri do kvartir Kvartiri buli velichezni i prostori ta mistili vid troh do p yati kimnat a plosha kozhnogo z pomeshkan bula vid 60 do 150 m U budinku na toj chas bulo najsuchasnishe obladnannya Modernova sistema ventilyaciyi ta obigrivu pomeshkan V pid yizdi she zbereglisya stari batareyi yaki she j dosi pracyuyut Buv v budinku i centralizovanij elektrichnij porohotyag yakij rozhodivsya po budinku vmontovanimi v stinu trubkami do yakih pidklyuchalisya v kvartirah Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 177 m U 2021 roci v mezhah programi 100 rokiv modernizmu u Lvovi Byuro spadshini oznakuvalo budinok informacijnoyu tablichkoyu 27 u comu budinku naprikinci travnya 1944 roku perebuvav komandnij punkt obvodu 3 polskoyi Armiyi Krajovoyi pid komanduvannyam generala Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 178 m 45 u budinku pracyuye viddilennya Oshadbanku 10013 0309 12 lipnya 2020 roku na fasadi budinku vidkrili pam yatnu tablicyu Rishardu Sivcyu 1909 1968 U mizhvoyennij period vin meshkav u comu budinku pid chas navchannya u Lvivskomu universiteti zgodom pereyihav do Peremishlya Rishard Sivec vchiniv akt samospalennya 8 veresnya 1968 roku na stadioni Desyatilittya u Varshavi sho bulo aktom sprotivu vtorgnennyu radyanskih vijsk ta vijsk krayin Varshavskogo dogovoru do Chehoslovachchini sho rozpochalosya u nich proti 21 serpnya 1968 roku Pomer vid opikiv 12 veresnya u varshavskij likarni 47 zhitlovij budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 2159 m 57 zhitlovij budinok zbudovanij 1908 roku za proyektom arhitektora Tadeya Obminskogo 67 69 71 73 75 77 77a na dilyanci kolishnya adresa vul Kohanovskogo 33 de roztashovani budinki pochatkovo znahodilasya davnya fabrika Avgusta Shumana U 1881 roci tut bula stvorena Cisarsko korolivska Veterinarna shkola zi shkoloyu kuvannya konej z klinikoyu stacionarom dlya tvarin u Lvovi sho bula na toj chas yedinoyu takogo profilyu u Shidnij Yevropi ta koristuvalasya neabiyakim popitom u studentiv vihidciv z Chehiyi Horvatiyi Serbiyi ta Bolgariyi Golovnij korpus navchalnogo zakladu todi roztashovuvavsya u budinku zbudovanomu u 1892 roci za proyektom arhitektora S Rizheka Krim golovnogo korpusu na dilyanci veterinarnoyi shkoli piznishe akademiya she 1875 roku sporudzhena budivlya prosektoriumu ta shpitalyu infekcijnih hvorob za proyektom arhitektora Teofilya Baranovskogo a takozh inshi dopomizhni budinki zokrema shpital dlya sobak ta stajnya dlya konej kuznya ta primishennya storozha Na pochatku XX stolittya tut takozh mistilasya redakciya chasopisu Oglyad Veterinarskij yakoyu keruvav profesor veterinarnoyi shkoli Stanislav Krulikovskij a rektorom Cisarsko korolivskoyi veterinarnoyi akademiyi buv docent Lvivskogo universitetu profesor doktor medicini Yuzef Shpilman U 1921 1927 rokah u comu budinku pracyuvav vidatnij ukrayinskij vchenij doktor medicini profesor Vaclav Morachevskij Z ciyeyi nagodi 30 veresnya 1997 roku na fasadi starshogo kolishnogo golovnogo korpusu vidkrito memorialnu tablicyu naukovcyu avtorstva skulptora Yaroslava Motiki Nini v primishennyah mistyatsya stari navchalni korpusi LNU veterinarnoyi medicini ta biotehnologij imeni S Gzhickogo prohid do yakih zdijsnyuyetsya bilya budivli Lichakivskoyi RDA m Lvova sho na vul Levickogo 67 Timchasova kaplicya parafiyi Ikoni Presvyatoyi Bogorodici Skoroposlushnici PCU She u 1950 h rokah v mezhah ciyeyi dilyanki isnuvav Shumanivskij abo Lizhv yarskij stav Lizhv yarami kolis nazivali kovzanyariv 1846 roku na stavi Shumana bulo vidkrito kupalnyu z rozdyagalneyu na 20 kabinok Instruktor navchav vidviduvachiv plavannyu Uzimku vodojma peretvoryuvalasya na kovzanku Stav osushili razom z perekrittyam rusla richki Pasiki u 1971 1973 rokah pid chas sporudzhennya budivli administrativnogo korpusu Chervonoarmijskogo rajonnogo komitetu KPRS ta rajonnoyi radi deputativ trudyashih nini Lichakivska rajonna administraciya sho nini znahoditsya v budinku pid 67 7 chervnya 2018 roku na chergovij sesiyi LMR bilshistyu golosiv ostatochno prijnyali uhvalu yakoyu religijnij gromadi Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini parafiyi Ikoni Presvyatoyi Bogorodici Skoroposlushnici Lichakivskogo rajonu m Lvova nadali v postijne koristuvannya zemelnu dilyanku plosheyu 0 15 ga mizh vulicyami Pekarskoyu ta Levickogo navproti budinku 67a dlya budivnictva ta obslugovuvannya hramu Narazi zvedeno timchasovu kaplicyu u parku veterinarnogo universitetu yaku mayut demontuvati pislya pochatku budivnictva hramu 75a Lvivska vijskova stomatologichna poliklinika 81 zhitlovij budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 2162 m 95 budinok v yakomu u 2004 2022 rokah mistilosya Generalne konsulstvo Rosijskoyi Federaciyi u Lvovi 107 villa vnesena do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 2163 m 111 zaklad doshkilnoyi osviti dityachij sadok blagodijnogo fondu Karitas Lviv UGKC Z parnogo boku vulici 4 zhitlovij budinok u stili istorizmu z oznakami klasicizmu sporudzhenij oriyentovno u drugij polovini XIX stolittya 1873 roku magistrat zatverdiv proyekt budivnichogo Silvestra Berskogo na vstanovlennya novogo dahu z vognetrivkoyi ocinkovanoyi blyahi ta vidnovlennya fasadu na zamovlennya grafini Lyudviki Nyezabitovskoyi Arhitektor Petro Tarnaveckij dlya vlasnika budinku Viktora Slonyevskogo 21 kvitnya 1938 roku vikonav proyekt dobudovi odnopoverhovogo magazinu v podvir yi budinku yakij 30 kvitnya togo zh roku zatverdiv magistrat 30 travnya togo zh roku magistrat daye dozvil na budivnictvo magazinu Budova rozpochata 4 travnya i vzhe za chotiri z polovinoyu misyaci 22 veresnya zvedennya magazinu zavershene She do zavershennya budovi 19 veresnya vlasnik prosit dozvolu na vikoristannya odnopoverhovogo magazinu na podvir yi svogo budinku na sho 21 grudnya 1938 roku magistrat daye dozvil na vikoristannya zgidno podannya vlasnika na osnovi zatverdzhenogo proyektu 8 kolishnya adresa vul Na Rurah 8 piznishe Kohanovskogo 8 na pochatku XIX stolittya tut buv zbudovanij odnopoverhovij zhitlovij budinok z kovalskoyu majsterneyu yakij nalezhav Yuzefu Zhondzku Piznishe kovalska majsternya sho roztashovuvalasya u podvir yi budinku vigotovlyala sitki dlya lizhok pid firmoyu Francisheka Bendkovskogo 1878 roku za proyektom arhitektora Franciska Shirmera zbudovanij dah nad oficinami v budinku 1922 roku za proyektom budivnichogo Karolya Olyanchuka rekonstrujovano oficini 1928 roku rozibranij starij budinok 30 lipnya 1936 roku voyevodskij uryad m Lvova dozvoliv Poshtovij Oshadnij Kasi budivnictvo chotiripoverhovogo zhitlovogo budinku na comu misci Naprikinci 1930 h rokiv zhitlovij budinok dlya pracivnikiv Poshtovoyi Oshadnoyi Kasi buv sporudzhenij u stili funkcionalizmu Nini budinok vikonuye v osnovnomu zhitlovu funkciyu Naprikinci 2000 h rokiv na pershomu poversi budinku mistilisya kramnicya Hlibna hata ta restoran Sushi Kappo In 14 16 Kam yanicya Elsteriv zblokovanij zhitlovij budinok sho skladayetsya z dvoh kam yanic zbudovanih 1907 roku za proyektom arhitektora jmovirno Tadeya Obminskogo firmoyu Ivana Levinskogo u stili ornamentalnoyi secesiyi na zamovlennya brativ Yuzefa ta Aleksandera Elsteriv Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnimi 173 m 990 m 18 zhitlovij budinok zbudovanij u 1875 roci za proyektom Jozefa Engelya starshogo dlya Yevangelistskoyi shkoli v chitkih geometrichnih formah zi skromnim klasistichnim ozdoblennyam U 1870 h rokah u Lvovi vidbulosya vitisnennya nimeckoyi movi v navchalnih zakladah dlya zamini yiyi polskoyu Shob ne asimilyuvatis nimecka gromada stvorila vlasnu shkolu pri kosteli Svyatoyi Ursuli na vul Zelenij yaka proisnuvala tam do 1939 roku Za radyanskih chasiv tut pracyuvala vosmirichna shkola 24 z polskoyu movoyu vikladannya deyakih disciplin Nini tut mistitsya Golovne upravlinnya Derzhavnoyi kaznachejskoyi sluzhbi Ukrayini u Lvivskij oblasti 22 Kam yanicya Nahtiv zhitlovij budinok zbudovanij u 1911 1912 rokah na rozi suchasnih vulic Levickogo ta Konopnickoyi u stili racionalnogo modernu za proyektom Yuzefa Avina na zamovlennya brativ Arona ta Germana Nahtiv Skulpturne ozdoblennya budinku vikonane skulptorom Zigmuntom Kurchinskim Meshkancyami budinku buli zdebilshogo pidpriyemci ta inshi zamozhni lviv yani taki yak Katazhina Ossolinska vlasnik elektrotehnichnoyi robitni Vilgelm Regenshtrajf vlasnik ovocharni Antonij Egert U 1930 h rokah spivvlasnikom kam yanici stav Mozes Rad z Zhovkvi U radyanskij chas fasadi buli pofarbovani u zelenij kolir Na pochatku 2010 h rokiv zamineno praktichno vsyu stilovu vikonnu stolyarku na metaloplastikovu chim porusheno estetichnij viglyad ta pervisnu plastiku fasadiv Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 176 m 26 zhitlovij budinok na rozi vulic Konopnickoyi ta Levickogo zbudovanij 1914 roku za proyektom arhitektora Ferdinanda Kasslera na zamovlennya Mavriciya Kalisha Vestibyul oformlenij masivnimi kolonami ionijskogo orderu ta delikatnimi relyefami podibnimi na kameyi a z radyanskih chasiv zobrazhennyam rosijskoyi cerkvi u nishi Memorialna tablicya na fasadi povidomlyaye sho v comu budinku u 1958 1991 rokah meshkav pershij mer Lvova Bogdan Kotik Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 1333 m 34 vlasnikom budinku insha adresa vul Romanchuka 1 buv ukrayinskij politichnij diyach Kost Levickij U 1896 1900 rokah v comu budinku meshkav profesor Lvivskogo universitetu golova Naukovogo Tovaristva imeni Tarasa Shevchenka istorik i politichnij diyach Mihajlo Grushevskij pislya svogo odruzhennya z Ivannoyu Mariyeyu Voyakovskoyu U 2008 2009 rokah pid chas rekonstrukciyi budinku dobudovano tretij poverh 40 na pochatku XX stolittya v odnij z kvartir v budinku meshkav komandir 85 yi pihotnoyi brigadi landveru a tam de meshkav komandir brigadi tam samo mistilasya j kancelyariya shtab vidpovidnogo vijskovogo pidrozdilu 52 zhitlovij budinok zbudovanij 1908 roku za proyektom arhitektora Tadeya Obminskogo Na pershomu poversi nini pracyuye magazin majsternya RIHT Budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 2160 m 76 zhitlovij budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid 2161 m Pam yatnij kamin vsim ukrayincyam yaki zaginuli v Rosiyi zakladenij 2013 roku u skveri mizh vulicyami Levickogo ta StudentskoyuFragment parkanu budinku 95 de u 2004 2022 rokah mistilosya Generalne konsulstvo Rosijskoyi Federaciyi u Lvovi 82a tripoverhovij budinok zbudovanij u 1970 h rokah dlya upravlinnya kaznachejskoyi sluzhbi Prikarpatskogo vijskovogo okruga Vid 2011 roku tut mistitsya Upravlinnya Derzhavnoyi kaznachejskoyi sluzhbi Ukrayini u Lichakivskomu rajoni m Lvova 98 dvopoverhova kam yanicya na rozi z ninishnoyu vuliceyu Dniprovskoyu zbudovana u 1930 h rokah v stili funkcionalizmu budinok vnesenij do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid ohoronnim 2656 m 102 tripoverhovij zhitlovij budinok U kvitni 2023 roku zavershena restavraciya metalevoyi brami budinku Tut bula vtrachena avtentichna furnitura a zamist zasklennya buli metalevi listi Roboti yaki vikonuvali u mezhah miskoyi Programi spivfinansuvannya vidnovlennya cinnih elementiv v istorichnih budinkah trivali tri misyaci 106 u comu budinku insha adresa 2 u 1973 1979 rokah meshkav kompozitor ta poet Volodimir Ivasyuk V pam yat pro ce na budinku vstanovleno memorialnu tablicyu avtorstva skulptora Mikoli Posikiri ta arhitektora Vasilya Kamenshika 110 villa u yakij nini pracyuye medichnij centr Goricvit 112 U villi zbudovanij u pershij chverti XX stolittya roztashovanij gostinnij dim Andriyivskij gotel sadiba inter yer yakogo vikonanij u zamkovomu stili 23 serpnya 2013 roku u skveri poruch bulo zakladeno kamin na misci yakogo planuyetsya budivnictvo kaplichki v pam yat ukrayinciv yaki zaginuli na teritoriyi Rosiyi 112a villa vnesena do Reyestru pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya pid 2657 m 116 118 120 122 dvopoverhovi kam yanici sho roztashovani z parnogo boku vulici za perehrestyam z vulicyami Studentskoyu ta Mechnikova zbudovanih u 1930 h rokiv v stili funkcionalizmu Sered nih originalnistyu fasadu viriznyayetsya budinok pid 120 zbudovanij 1936 roku za proyektom arhitektora Yevgena Nagirnogo Nini odne z primishen pershogo poverhu budinku 116 zajmaye aptechna kramnicya TOV Apteka 37 Primitki ukrposhta ua Ukrposhta Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2021 Procitovano 19 serpnya 2021 eway in ua EasyWay Arhiv originalu za 27 bereznya 2019 Procitovano 31 zhovtnya 2020 pomichnyk org Arhiv originalu za 17 sichnya 2021 Procitovano 31 zhovtnya 2020 PDF city adm lviv ua Lvivska miska rada Arhiv originalu PDF za 10 chervnya 2020 Procitovano 1 listopada 2020 Grankin P E Lvivski vodyani vijni Rinok instalyacij 3 2007 S 59 oschadbank ua Oshadbank Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 31 zhovtnya 2020 Hristina Harchuk Proyekt Interaktivnij Lviv vul Levickogo 007 zhitlovij budinok lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Procitovano 1 listopada 2020 Skorowidz adresowy krol stol miasta Lwowa S 210 368 Oksana Bojko lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Arhiv originalu za 7 listopada 2020 Procitovano 31 zhovtnya 2020 Enciklopediya Lvova T 1 S 220 Biriulow J Rzezba lwowska od polowy XVIII wieku do 1939 roku Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy Warszawa Neriton 2007 S 242 ISBN 978 83 7543 009 7 pol Prijma L Za deyakimi pam yatnimi lvivskimi adresami Naukovi zapiski Lvivskij istorichnij muzej Vip X Lviv Novij chas 2001 S 105 ISBN 966 95279 6 1 Skorowidz adresowy krol stol miasta Lwowa S 646 Enciklopediya Lvova T 1 S 629 Skorowidz adresowy krol stol miasta Lwowa S 435 Arhitektura Lvova S 472 473 Ksiega adresowa Krol stol miasta Lwowa 1916 S 265 spadshchyna lviv ua LKP Byuro spadshini 22 chervnya 2021 Arhiv originalu za 4 chervnya 2023 Procitovano 11 travnya 2024 Enciklopediya Lvova T 1 S 627 Oksana Bojko 17 travnya 2020 zbruc eu Zbruch Arhiv originalu za 8 listopada 2020 Procitovano 1 listopada 2020 Skorowidz adresowy krol stol miasta Lwowa S 105 Skorowidz adresowy krol stol miasta Lwowa Zmiany zaszle podczas druku i uzupelnienia S HIII Oksana Bojko lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Arhiv originalu za 25 listopada 2020 Procitovano 1 listopada 2020 Olga Zarechnyuk lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Arhiv originalu za 8 listopada 2020 Procitovano 1 listopada 2020 Skorowidz adresowy krol stol miasta Lwowa S 173 Arhitektura Lvova S 563 Jakub Lewicki Architektura mieszkaniowa Lwow miasto architektura modernizm Pod redakcja Bogdana Cherkesa i Andrzeja Szczerskiego Wroclaw Muzeum Architektury we Wroclawiu 2016 S 124 125 480 s ISBN 978 83 89262 96 7 pol tvoemisto tv Media hab Tvoye Misto 20 travnya 2022 Arhiv originalu za 21 travnya 2021 Procitovano 6 sichnya 2024 galinfo com ua 12 veresnya 2020 Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2020 Procitovano 2 listopada 2020 Orlowicz M Ilustrowany przewodnik po Lwowie Lwow Warszawa Ksiaznica Atlas 1925 S 193 pol Hristina Harchuk lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Arhiv originalu za 6 listopada 2020 Procitovano 1 listopada 2020 Skorowidz adresowy krol stol miasta Lwowa S 628 Skorowidz adresowy krol stol miasta Lwowa S 84 Lvivska akademiya veterinarnoyi medicini imeni S Z Gzhickogo 1784 2000 Lviv Modern 2 2000 S 822 823 ISBN 966 7158 73 X Ilko Lemko pslava info Pradidivska slava Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2020 Procitovano 31 zhovtnya 2020 Kojnova I Rozhko I Chorna A K Geografiya ekonomika i turizm nacionalnij ta mizhnarodnij dosvid Materiali XIII Mizhnarodnoyi naukovoyi konferenciyi Lviv 2019 S 282 284 Galicka brama 2006 7 8 139 140 S 22 forpost lviv ua Forpost 7 chervnya 2018 Arhiv originalu za 7 listopada 2020 Procitovano 31 zhovtnya 2020 Mi buli pershoyu parafiyeyu yaka peremogla u vseukrayinskomu arhitekturnomu konkursi o Mikola Bobik pro sporudu u parku vetuniversitetu zahid espreso tv Espreso TV 18 kvitnya 2021 Procitovano 10 chervnya 2023 Hristina Harchuk Proyekt Interaktivnij Lviv vul Levickogo 004 zhitlovij budinok lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Procitovano 31 zhovtnya 2020 Hristina Harchuk Proyekt Interaktivnij Lviv vul Levickogo 008 zhitlovij budinok lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Procitovano 2 listopada 2020 Ksiega adresowa Krol stol miasta Lwowa 1916 ogloszenia S 19 Arhitektura Lvova S 472 Enciklopediya Lvova T 2 S 235 lviv treasury gov ua Golovne upravlinnya Derzhavnoyi kaznachejskoyi sluzhbi Ukrayini u Lvivskij oblasti Arhiv originalu za 9 lipnya 2021 Procitovano 10 lipnya 2021 Arhitektura Lvova S 489 Oksana Bojko Proyekt Interaktivnij Lviv vul Levickogo 022 zhitlovij budinok lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Procitovano 1 listopada 2020 Arhitektura Lvova S 487 Galicka brama Lviv 2007 ch 7 8 151 152 S 9 clarity project info Arhiv originalu za 10 lipnya 2021 Procitovano 10 lipnya 2021 Pressluzhba LMR 14 kvitnya 2023 U Lvovi vidnovili istorichnu bramu na vul K Levickogo city adm lviv ua Lvivska miska rada Procitovano 15 kvitnya 2023 varianty lviv ua 5 veresnya 2013 Arhiv originalu za 29 chervnya 2021 Procitovano 19 serpnya 2021 DzherelaVulicya Levickogo u sestrinskih VikiproyektahPortal Lviv Vulicya Levickogo u Vikishovishi Arhitektura Lvova Chas i stili XIII XXI st M Bevz Yu Biryulov Yu Bogdanova V Didik U Ivanochko T Klimenyuk ta inshi Lviv Centr Yevropi 2008 720 s ISBN 978 966 7022 77 8 Vujcik V S Teritorialnij rozvitok mista Lvova do 1939 roku Visnik institutu Ukrzahidproektrestavraciya Kiyiv 1997 S 41 48 ISBN 966 95066 2 1 Enciklopediya Lvova za red A Kozickogo ta I Pidkovi Lviv Litopis 2007 T 1 A G 656 s ISBN 978 966 7007 68 8 Enciklopediya Lvova za red A Kozickogo Lviv Litopis 2008 T 2 D J 608 s ISBN 978 966 7007 69 0 Krip yakevich I Istorichni prohodi po Lvovi avt peredm Ya D Isayevich uporyad tekstolog oprac i primitki B Z Yakimovicha Uporyad il materialu R I Krip yakevicha Hudozh V M Pavlik Lviv Kamenyar 1991 S 107 ISBN 5 7745 0316 H Melnik B V Pokazhchik suchasnih nazv vulic i plosh Lvova Dovidnik perejmenuvan vulic i plosh Lvova XIII XX stolittya Lviv Svit 2001 S 34 ISBN 966 603 115 9 Melnik I V Vulici Lvova Harkiv Folio 2017 S 481 482 484 488 ISBN 978 966 03 7863 6 Melnik I V Lvivski vulici i kam yanici muri zakamarki peredmistya ta inshi osoblivosti Korolivskogo stolichnogo mista Galichini Lviv Centr Yevropi 2008 S 322 329 ISBN 978 966 7022 79 2 Lwow wydawca Franciszek Reicman 1915 440 s pol Lwow 1909 904 s pol PosilannyaZovnishni videofajliVulicyami Lvova Kostya Levickogo 24 sichnya 2020 r lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Arhiv originalu za 30 kvitnya 2021 Procitovano 31 zhovtnya 2020 Uhvala LMR vid 24 04 97 698 Pro zatverdzhennya adresnogo pereliku budinkiv pam yatok arhitekturi miscevogo znachennya v yakih ne zhitlovi primishennya pidlyagayut privatizaciyi city adm lviv ua Lvivska miska rada Procitovano 2 listopada 2020

Дата публікації:
Топ