Саломон Рімер пол Salomon Rimer пол Riemer 1858 Тарнів 1931 львівський архітектор єврейського походження Протягом 1881 1

Саломон Рімер (пол. Salomon Rimer, пол. Riemer; 1858, Тарнів — 1931) — львівський архітектор єврейського походження. Протягом 1881—1886 років навчався на інженерному факультеті Львівської політехніки. Початково мешкав у Львові в будинку на вулиці Яґєллоньскій, 22 (нині — вулиця Гнатюка), пізніше — на вулиці Зиблікевича, 31 (нині — вулиця Івана Франка, 59). Батько художника Олександра Рімера.

Саломон Рімер
Народження	1858(1858) Тарнів
Смерть	1931(1931)
Країна (підданство)	Польська Республіка
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Львів
Архітектурний стиль	модерн
Саломон Рімер у Вікісховищі

Див. також: Саломон

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рімер.

Будівлі у Львові

Перебудова спортивної споруди на театр на теперішній вулиці Гнатюка у 1890 та 1891 роках, замовлення Фані Сокол. 1905 року збудував на цьому ж місці літню естраду. 1918 року на замовлення нових власників спорудив дах. Будівля проіснувала приблизно до 1937—1938 років. Тепер на її місці мурована театральна споруда (вулиця Гнатюка, 11)
Дерев'яний кегельбан у стилі проміжному між «закопанським» та «гуцульською сецесією» при готелі «De Laus» на вулиці Личаківській, 122 (1898, не збережений).
Прибудова приміщення до синагоги «Агудат Шломо» на вулиці Ярослава Мудрого, 39 (1902).
Перебудова синагоги «Ор Шемеш» на вулиці Медовій, 3 у Львові (1903).
Власний будинок на вулиці Франка, 59 (1905—1907).
Сецесійний будинок № 11а (13) на вулиці Нечуя-Левицького (1906—1907, співавтор К. Драневич).
Сецесійний житловий будинок на вулиці Рапопорта, 7а (проєкт 1907 року).
Неоготичний прибутковий будинок на нинішній вулиці Франка, 17, на розі із вулицею Левицького (1907).
Прибутковий дім на нинішній вулиці Леся Курбаса, 5 (1907). Фасад повністю облицьований майоліковою плиткою майстерні братів Мунд.
Будинки на нинішній вулиці Руставелі, 24, 26 (1907).
Добудови офіцини (флігеля) будинку на нинішній (вулиці Дорошенка), 54 (1909).
Житловий будинок на вулиці Чернігівській, 2-4 (1912). Під час будівництва первинний проект Рімера перероблено Фердинандом Касслером. Зокрема було повністю змінено фасад.

Примітки

Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 169. — .
Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. [ 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — Lwów, 1909. — S. 399. (пол.)
Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 175. — . (пол.)
Проскуряков В. І. Внесок єврейських архітекторів у формування театральної архітектури Львова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505. — С. 257—258.
Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 409. — .
Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 37.
Гельстон Й. Синагоги у Львові // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 2008. — № 51. — С. 289.
Бойко О. Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 48, 175. — .
Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 73
Lwów. Ilustrowany… — S. 175.
Архітектура Львова… — С. 477
Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 71.
Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 269—270. — . (пол.)
Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — .
Архітектура Львова… — С. 473
Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 77
Lwów. Ilustrowany… — S. 92.
Архітектура Львова… — С. 479.
Ігор Жук Вул. Дорошенка, 54 — житловий будинок [ 24 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Lewicki J. Między tradycją… — S. 327—328.

Джерела

Księga pamiątkowa Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki we Lwowie. — Lwów, nakładem Towarzystwa «Bratniej Pomocy» Słuchaczów Politechniki, 1897. — S. 258. (пол.)

[1] Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 169. — .

[2] Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. [ 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — Lwów, 1909. — S. 399. (пол.)

[3] Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 175. — . (пол.)

[4] Проскуряков В. І. Внесок єврейських архітекторів у формування театральної архітектури Львова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2004. — № 505. — С. 257—258.

[5] Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 409. — .

[6] Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 37.

[7] Гельстон Й. Синагоги у Львові // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 2008. — № 51. — С. 289.

[8] Бойко О. Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 48, 175. — .

[9] Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 73

[10] Lwów. Ilustrowany… — S. 175.

[11] Архітектура Львова… — С. 477

[12] Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 71.

[13] Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 269—270. — . (пол.)

[14] Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — .

[15] Архітектура Львова… — С. 473

[16] Бірюльов Ю. О. Мистецтво… — С. 77

[17] Lwów. Ilustrowany… — S. 92.

[18] Архітектура Львова… — С. 479.

[19] Ігор Жук Вул. Дорошенка, 54 — житловий будинок [ 24 вересня 2019 у Wayback Machine.]

[20] Lewicki J. Między tradycją… — S. 327—328.