Богдан Федорович Кноррінг 11 листопада 1744 17 грудня 1825 барон російський військовий і державний діяч генерал від інфа

Богдан Федорович Кноррінг (11 листопада 1744 — 17 грудня 1825, барон, російський військовий і державний діяч, генерал від інфантерії (1806).

Богдан Кноррінг

нім. Gotthard Johann von Knorring

Ім'я при народженні

Готтард Йоганн фон Кноррінг

Народження

11 листопада 1744
Ервіта

Смерть

17 грудня 1825 (81 рік)
Дерпт

Країна

Приналежність

Збройні сили Російської імперії

Вид збройних сил

Сухопутні війська

Рід військ

Піхота

Освіта

Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)

Роки служби

1764–1809

Звання

Генерал від інфантерії

Війни / битви

Російсько-турецька війна (1768—1774):

Російсько-шведська війна (1788—1790)
Російсько-польська війна 1792

Російсько-шведська війна (1808—1809)

Титул

барон

Рід

^d

Діти

^d

Нагороди

Орден Святого Георгія

Орден Святого Володимира 2 ступеня

Орден Святої Анни 1 ступеня

Кноррінг Богдан Федорович у Вікісховищі

Життєпис

Виховувався в сухопутному шляхетському кадетському корпусі (закінчив 1764). Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років перебував при 1-й армії з квартирмейстерської частини, відзначився під час взяття Хотина (1769), брав участь у битвах при Ларзі й Кагулі. 8 березня 1771 року був нагороджений орденом святого Георгія 4 ступеня.

1773 був відряджений з Фокшанського конгресу князем до його брата Олексія (Чесменського) та проїхав всю європейську Туреччину до островів Антипарос і Наксос, де тоді розміщувався флот, причому зняв усю місцевість від Рущука до Константинополя й Дарданелльської протоки.

1788 року, займаючи посаду генерал-квартирмейстера, узяв дієву участь у витісненні шведів з Фінляндії;

У 1792–1794 роках брав участь у діях проти польських конфедератів. 15 вересня 1794 року був нагороджений орденом святого Георгія 2 ступеня.

Після сходження на престол Павла I 1797 року Кноррінг на деякий час пішов зі служби.

1806 року повернувся до лав збройних сил та був направлений у розпорядження головнокомандувача в Пруссії генерала Леонтія Беннігсена, через суперечності з яким після битви під Прейсіш-Ейлау був відкликаний з армії.

Під час російсько-шведської війни 1808—1809 років був призначений головнокомандувачем фінляндської армії замість графа Федора Буксгевдена. Не виявив у тій війні ані особливих талантів, ані рішучості. Вважаючи спланований Олександром I перехід через Ботнічну затоку до Швеції надто ризикованим, усіляко відтягував проведення тієї операції, й тільки прибуття Олексія Аракчеєва змусило його розпочати діяти. Спричинив сильне невдоволення Олександра I, подав у відставку та був замінений Михайлом Барклаєм-де-Толлі.

Примітки

Stackelberg, Otto Magnus von: Genealogisches Handbuch der estlandischen Ritterschaft, Teil 3: Estland, Bd.: 3, Gorlitz, 1930, р.83)

Література

Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)

Посилання

Біографія на сайті ХРОНОС [ 24 Вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
[1] [ 29 Листопада 2014 у Wayback Machine.]

[1] Stackelberg, Otto Magnus von: Genealogisches Handbuch der estlandischen Ritterschaft, Teil 3: Estland, Bd.: 3, Gorlitz, 1930, р.83)