Підлі сний Олексинець село в Україні у Городоцькій міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької обла

Підлі́сний Олексинець — село в Україні, у Городоцькій міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення становить 827 осіб. За даними 1 січня 2011 р. в Підлісному Олексинці нараховується 315 дворів та проживає 641 людина.

село Підлісний Олексинець
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Громада	Городоцька міська громада
Основні дані
Засноване	1493
Населення	827
Площа	2,94 км²
Густота населення	281,29 осіб/км²
Поштовий індекс	32026
Телефонний код	+380 3251
Географічні дані
Географічні координати	49°14′12″ пн. ш. 26°41′58″ сх. д. / 49.23667° пн. ш. 26.69944° сх. д. / 49.23667; 26.69944Координати: 49°14′12″ пн. ш. 26°41′58″ сх. д. / 49.23667° пн. ш. 26.69944° сх. д. / 49.23667; 26.69944
Середня висота над рівнем моря	336 м
Відстань до обласного центру	відстань від м. Городка 14 км. км


Місцева влада
Адреса ради	32026, Хмельницька обл., Городоцький р-н, с.Підлісний Олексинець
Карта
Підлісний Олексинець
Підлісний Олексинець
Мапа

Географія

Розташоване біля витоку р. Ушиця – лівої притоки Дністра, на невеликих пагорбах, які розділені струмками та ставками у північній частині Городоцького району Хмельницької області, за 16 км від районного центру м. Городок, за 45 км від обласного центру м. Хмельницький.

Відомі люди

В селі народилися

Верхомій Тихон Григорович — радянський військовий льотчик який загинув у роки німецько-рідянської війни.
Волосюк Лука — радянський льотчик.
Стефанюк Олексій Іванович — радянський снайпер періоду німецько-рідянської війни.
Заводяний Борис Васильович — директор Погребищенського медичного училища (Вінницька обл.), Заслужений лікар України.
Зілінський Микола Миколайович — Перший заступник начальника управління податкової міліції Хмельницької області, колишній начальник ДАІ області.
Лакас Олена Афанасівна — поетеса
Малайчук Алла Миколаївна — канд. юридичних наук, доцент ХУУП (м. Хмельницький)
Шаренко Марія Григорівна — заступник головного лікаря з лікувальної роботи Хмельницької обласної лікарні, дочка Ткачука Григорія Івановича, двічі Героя Соціалістичної Праці

Давня історія та середні віки

Перша письмова згадка

Село є одним з найстаріших в Городоцькому районі. Найдавнішою писемною згадкою є 1493 р., в той час як Слобідка-Олексинецька згадується в писемних джерелах лише з 1595 року, а Пільний Олексинець аж у 1710 р. Також є відомості про Підлісний Олексинець за 1526 та 1530 рр. Зокрема, в документі за 1526 рік мова йде про власницю сіл Купина, Олексинця (у давніх документах село значиться як «Олексинці», згодом поряд з'явилося нове село — Напільний Олексинець, а Олексинці стали — Олексинець Підлісний) та Скіпче, яка вела переговори про продаж своїх маєтків разом із селянами, але в останній момент відмовилась від своїх намірів .

Легенди про заснування

Про заснування села збереглися дві легенди. В одній з них говориться, що першим почав забудовуватись під лісом Олекса, а звідси вже й село дістало назву Олексинець Підлісний. В іншій говориться, що у XIV—XV століттях в цій місцевості виникла пошесть холери і село було спалене. Проте врятувався житель на ім'я Олекса, що жив біля лісу. Від його імені й пішла назва села, що після холери знову відбудували. Як видно, спільним коренем цих легенд є походження від імені людини. Доречно зауважити, що раніше в усіх офіційних документах село називалось не Підлісний Олексинець, а Олексинець Підлісний. Теперішня назва за селом вкоренилась остаточно за радянських часів.

Археологічні пам'ятки

На території Підлісноолексинецької сільської ради в різні часи люди знаходили різні старовинні предмети. Знайдено сліди первісної людини Буго-Дністровської культури – доби неоліту (VI—IV тис. до н. е.), насамперед це: кам'яні сокири, ручні рубила, молотки, скребачки, ножі, наконечники стріл . Саме в цей час люди перейшли від мисливства, рибальства та збиральництва до відтворюючих форм господарської діяльності – землеробства та скотарства. Також тут знайдено уламки посуду VI—VIII ст. н. е. . Наш край з кінця ІХ ст. входив до складу Київської Русі. Починаючи з середини ХІІ ст. – до Галицького князівства, а з 1199 р. – до Галицько-Волинського князівства. У ХІІ – ХІІІ ст. на території сучасної Хмельницької області утворилося два автономних об'єднання – на півдні Пониззя та на півночі Болохівщина. Проте до якого з утворень входили наші землі невідомо, адже наше село знаходилось приблизно на їх пограниччі, а за археологічними даними історикам поки що не вдалось реконструювати приблизні кордони цих автономних утворень. Подільська земля в давні часи була дуже багатою на рослинність. На думку середньовічних авторів тут «може прорости все, що тільки існує в природі». Давнє Поділля особливо славилось своїми лісами, які займали всю його північну половину (включаючи нашу місцевість). За давніми народними переказами відомо, що на Поділлі найбільш багатолюдні поселення найчастіше засновувались в лісах, для чого розчищалось місце. З вирубаних багатовічних дерев споруджували фортеці, замки і інші житлові споруди. Залишки таких поселень збереглись під іменем «городищ», «замчищ», «замчиськ», які зустрічаються найчастіше в лісах .

Городище

Про ті часи у нашому селі лише нагадують рештки оборонних укріплень городища ХІ – ХІІІ ст., яке розташоване на південно-східній околиці села. Городище має форму у вигляді еліпса, обведене валом та ровом, західна частина в наш час зруйнована кар'єром . Це місце має топонім «Замчисько». Колись тут з усіх боків були болота. Існують припущення про існування сторожового пункту, біля якого виникло поселення. Городоччина відігравала важливу роль в історії Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Городища, які знаходились на її території служили військовим цілям, але одночасно могли бути і адміністративними центрами, де постійно чи тимчасово перебували князівські намісники, збираючи данини тощо . В 1241 р. монголо-татарська орда Батия вторглася на Поділля, спалюючи на своєму шляху міста і села. Можна зробити припущення, що саме тоді було зруйноване городище.

Нова історія

Литовсько-польський період історії села

Зрештою, у 1362 р. Поділля потрапляє під владу феодальної Литви. Згодом Поділля було розділене на дві частини: польську та литовську. З 1434 р. польська частина була перетворена у Подільське воєводство, яке складалось з трьох повітів: Кам'янецького, Летичівського та Червоноградського. Підлісний Олексинець за цим поділом належав до Летичівського повіту. Потім село за адміністративно-територіальним поділом відносилось до Кам'янецького повіту. Такий поділ Поділля залишався майже незмінним протягом трьох з половиною століть, тобто весь час польського панування. Про польський період в історії села є дуже мало відомостей. У 1787 році тут відбулися селянські заворушення. Селяни напали на свого орендаря і подали скаргу до подільського воєводи Яна Замойського.

В часи Російської імперії

У 1822 р. власником Підлісного Олексинця став . У 1848 р. в селі відбувся ще один бунт — селяни відмовились виконувати панщину. В цьому ж році, а також у 1872 р. жителі села страждали від холери, яка забрала значну кількість життів.

Потім село належало (1842—1917), правнуці Михайла Кутузова, матері двох київських генерал-губернаторів. Потім вона продала село харківському нотаріусу . Тобто доля села була такою ж як і у сотень інших сіл Поділля, які приваблювали спочатку польську і литовську шляхту, а потім російських дворян, своїми мальовничими краєвидами, багатою природою, родючою землею.

Новітня історія

Радянський Союз

Восени 1920 р. в селі було встановлено радянську владу. 28 жовтня 1921 р. під час Листопадового рейду через Підлісний Олексинець проходила Подільська група (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки. У 1929 р. було утворено перший колгосп — «Визволення». На початку створення у нього вступило 35 селянських господарств. В 1930 р. колгосп «Визволення» був перетворений в сільськогосподарську артіль за якою було закріплено 2094 га землі. У 1923 р. для «розкуркулення» селян був створений «Комітет незаможних селян». 8 липня 1941 р. Підлісний Олексинець був окупуваний німцями. Спочатку в село прибули мотоциклісти, а згодом піхота. Тут було створено місцеву владу з людей, що ненавиділи Радянську владу за її репресії, примусову колективізацію, розкуркулення та влаштування Голодомору. Завдяки успішному проведенню наступальної операції, наше село було звільнено 23 березня 1944 року. В 1951 р. відбулось об'єднання колгоспу «Росія» і колгоспу «ім. Суворова» с. Слобідка Олексинецька. В 1965 р. закладено парк на честь воїнів-визволителів села. Радіофікацію села завершили у 1964 р.

Незалежна Україна

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Городоцької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городоцького району, увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району.

Установи села

Школа

У 1870 р. було надано дозвіл відкрити в селі 2-класне народне училище, і у 1872 році в школі почали навчатися перші учні. Тоді в ній вчилося 22 учні: 18 хлопчиків та 4 дівчинки. Проте, відкриття школи не викорінило проблеми малограмотності. 80 % населення залишалися неписьменними. У 1917 р. навчання проводилося в одному шкільному будинку і в одній класній кімнаті. Саме тоді у школі навчалось 56 учнів. Згодом кількість шкільних приміщень збільшилась. В 1926 р. за школою був закріплений будинок священика. До 1 вересня 1931 р. школа в Підлісному з 4-річної перетворилась на 7-річну. В 1933 р. був пристосований під школу будинок колишнього «кредитного товариства», в якому була відкрита «хата колгоспних ребят». Під час 1935-36 навчального року був відбудований і пристосований під школу будинок хати-читальні. У 1937 р в число репресованих радянською владою потрапив сільський вчитель Микола Францович Дозорцев. При арешті йому висунули звинувачення у контрреволюційній діяльності. В 1972 р. побудовано нинішнє приміщення школи [ 31 грудня 2017 у Wayback Machine.].

Церква

У 1792 р. було збудовано Храм святої великомучениці Параскеви. Ця церква була дерев'яна, з кам'яною дзвіницею. Мала давній 4-ярусний іконостас. Давня ікона Спасителя – перенесена, за переказом, на початку XIX ст. з с. Шаравки. В 1846 р. в церкві зроблено капітальний ремонт. Однак то не була перша церква. Ю.Сіцінський на рахунок цього написав: «Старожили говорять, що раніше була церква там де тепер клуня священика, а північніше від неї було кладовище». Далі читаємо: «Була в селі і інша церква. Вона знаходилась на горбі, де тепер садиба церковна. Тут було кладовище, про що свідчать хрести, які там знаходяться» . Очевидно, що церква в Підлісному існувала ще в 1744 р. Про це можна судити з того, що в … архіві існує фонд № 224 зі справою № 927 «Метрична книга церкви Святої Параскеви П'ятниці с. Олексинець Підлісний Проскурівського повіту 1744—1779 рр.» (56 арк.).

Сільська рада

Сільська рада була утворена в 1922 році. Навесні 1923 р. була проведена адміністративно-територіальна реформа згідно з якою був уведений районний поділ. Так, в травні 1923 р. село входило до Городоцького району, Проскурівського округу, Подільської губернії. Тоді існувала Олексинецькопідлісна сільська рада, до якої входили: Олексинець Підлісний та Слобода Олексинецька. В цей час у Підлісному проживало 2030 жителів у 503 дворах, в Слобідці 446 у 109 дворах.

Головами сільської ради були:

Довгий О. В.
Теклюк Пилип Петрович
Голотов Анатолій Петрович
Мединський Іван Францович
Олійник Анатолій Микитович
Хома Аркадій Олександрович
Глуховський Леонід Францович
Щур Анатолій Васильович — 22 лютого 2000 — 28 жовтня 2010 р.
Ушпалевич Валентина Миколаївна — 30 жовтня 2010 р. — 2014 р.
Трофімова Ірина Олександрівна — 25 травня 2014 р. — до сьогодні.

Див. також

Поділля — історико-географічна область.
Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
Подільський говір — різновид говорів української мови.

Примітки

Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання

Біографії Т. Верхомія та О. Стефанюка [1]^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Василь Верига. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
Сергій Щур. Історія села Підлісний Олексинець. — Хмельницький: ВОПІтаК, 2012
Погода в селі Підлісний Олексинець [ 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Сайт Підлісноолексинецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів [ 31 грудня 2017 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.

[2] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»