У Вікіпедії є статті про інші географічні об єкти з назвою Вовчинець Вовчине ць село в Івано Франківському районі Івано

48°57′06″ пн. ш. 24°44′46″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 24.74611° сх. д.Координати: 48°57′06″ пн. ш. 24°44′46″ сх. д. / 48.95167° пн. ш. 24.74611° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

228 м

Водойми

Бистриця Надвірнянська і Бистриця Солотвинська

Місцева влада

Адреса ради

76491, Івано-Франківська міськрада, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 39

Карта

Вовчинець

Вовчинець

Мапа

Вовчинець у Вікісховищі

Історичні дані

За архівними даними село Вовчинець вперше згадане у 1378 році. Офіційна дата заснування села за старими даними — 1469 р. Село згадується 6 січня 1464 року як «Valczinecz» у книгах галицького суду. В окремих місцях сучасного Вовчинця ріс густий дубовий ліс. Ще й тепер вода вимиває куски дубів біля трьох штучно створених озер. На цій території водилось багато вовків, і тому її, а згодом і село назвали «Вовчинець».

У 1662 р. біля Вовчинця почалося будівництво міста Станиславова (тепер Івано-Франківськ), у якому брали участь майстри з сусідніх сіл. Як будівельний матеріал використовували гіпсові камені із Вовчинецької гори (їх згодом було видно в фундаментах багатьох будинків).

Вовчинець був у власності відомих магнатів Потоцьких і Яблонських. Після заснування поряд з Вовчинцем Станиславова життя селян поступово пов'язувалось із містом, де вони могли торгувати і найматись на роботу.

У 1832 р. Вовчинець належав до Єзупільської домінії Станиславівського округу (циркулу), а з 1854 — до Станиславівського повіту та Станиславівського окружного суду. Після скасування панщини Вовчинцем управляв війт як державний службовець.

З 8 вересня 1934 р. Вовчинець належав до Угорницької ґміни Станиславівського повіту. На 1.01.1939 в селі проживало 2200 мешканців (1880 українців-грекокатоликів, 240 українців-римокатоликів, 50 поляків і 30 євреїв).

У 1982 р. село приєднане до Івано-Франківська.

«Вовчинецькі гори»

Поблизу села розташована комплексна пам'ятка природи місцевого значення «Вовчинецькі гори» площею 30 га. «Вовчинецькі гори» являють собою систему горбів з цікавими відслоненнями, вкритими розмаїтою лучно-степовою рослинністю. Серед рослинності трапляються такі цінні лікарські рослини, як шавлія лучна, первоцвіт весняний та інші, а також рослини, що занесені до Червоної книги України, зокрема — лілія лісова, пальчатокорінник травневий тощо.

Пам'ятник Тарасу Шевченку

Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Вовчинці було споруджено в 1911 зусиллями Йосипа Гайдея (каменяр), Григорія Новоґродського, Антона Світного та мецената Григорія Борисюка. Оскільки сільська влада не давала дозволу на встановлення пам'ятника, то вони підготували все необхідне заздалегідь і вимурували пам'ятник уночі. Під барельєфом Тараса Шевченка у першому варіанті пам'ятника був зроблений напис «Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить». Проте, один з мешканців села Василь Чагур (1930 р. н.) твердить, що першопочатковий варіант напису під барельєфом Тараса Шевченка звучав так: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!..»

Під час першої світової війни барельєф з написом зняли і заховали. В 1924 році його встановили знову, але зі зміненим текстом напису: «Учітеся, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь».

За часів польської влади стався перший напад на пам'ятник. Пошкодити пам'ятник спробував один з польських жовнірів, які ходили селом на стрільбище. Другий напад стався наприкінці 1980-х і був здійснений, можливо, за вказівкою когось із місцевих керівників. Тоді було відбито боковини хреста. Після проголошення Незалежності України пам'ятник було реконструйовано. Завдяки старанням тодішнього голови Вовчинецької сільської ради Івана Новицького, а також Ярослава Храбатина та Ярослава Бажана було покладено новий хрест, підніжжя пам'ятника обкладено гранітними плитами, а дерев'яну огорожу замінено на металеву.

Церква

Церква св. Архистратига Михаїла — пам'ятка архітектури місцевого значення №973.

Відомі люди

Дебенко Богдан Федорович — футболіст, тренер.
Юрчишин Руслан (31.05.1982-01.01.2016) — художник, доброволець, снайпер Національної Гвардії України

Галерея

Пам'ятник Т. Шевченку
Вовчинецька сільрада
Символічна могила борцям за волю України
Вовчинецькі гори
Церква св. Архистратига Михаїла
Капличка
Будинок культури

Примітки

. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 31 липня 2018.
Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.454, № 4437 (лат.)
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 84.
. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 11 березня 2011.
. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
. Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 31 травня 2016.

Література

Возняк, Василь. Село моє — України цвіт: історія Вовчинця. [Текст] / В. Возняк ; Науково-редакційний відділ при управлінні культури Івано -Франківської обласної державної адміністрації. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. — 207 с. + 8 арк. іл., карт. — ББК Т3(4УКР-4ИВА)0/6,02 + Д890(4УКР-4ИВА)

Посилання

Вебресурс с. Вовчинця. [ 26 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Скельний храм біля с. Вовчинець – відео
Wołczyniec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 868. (пол.)

[1] . Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 31 липня 2018.

[2] Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.454, № 4437 (лат.)

[3] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 84.

[4] . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 11 березня 2011.

[5] . Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.

[6] . Архів оригіналу за 25 вересня 2016. Процитовано 31 травня 2016.