Географі́чна оболо́нка — верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер — літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.
Чітких меж географічна оболонка не має. Верхня межа її проходить на висоті 25—30 км над поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5—10 км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки сягає 60—70 км. Та частина географічної оболонки, в якій виникла й розвивається людська спільнота, називається географічним середовищем.
Характерна особливість географічної оболонки — наявність речовини в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому й газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від Сонця (екзогенні) та пов'язані з внутрішньою будовою Землі (ендогенні).
Географічній оболонці притаманні:
- цілісність — всі компоненти географічної оболонки становлять єдине ціле, взаємодіють між собою, а речовина й енергія перебувають у постійному колообігу;
- ритмічність — періодичне повторення подібних природних явищ, які тривають в межах доби (ніч і день), року (весна, літо, осінь, зима), тисячоліття (похолодання і потепліня клімату);
- зональність — зміна характеру і властивостей природних комплексів та їх компонентів від екватора до полюсів, пов'язана з нерівномірним розподілом сонячної радіації залежно від географічної широти;
- висотна поясність — зміна рельєфу, клімату, властивостей вод і ґрунтів, рослинного і тваринного світу залежно від абсолютної висоти місцевості, експозиції схилів сонячною радіацією та розташування гірських масивів щодо переважаючих повітряних мас;
- безперервність розвитку.
Сучасний стан географічної оболонки є результатом її тривалого розвитку, тому її можливо успішно досліджувати лише тоді, коли розглядати природу в її постійному розвитку як ціле, так і за окремими елементами. У такий спосіб можливо зрозуміти закономірності у зв'язках між окремими об'єктами і явищами, передбачати та прогнозувати шляхи подальшого розвитку, уникати негативних наслідків діяльності людини з використання природних ресурсів, раціонально використовувати природні багатства.
Основними рисами структури географічної оболонки є ярусність її будови і складна регіональна диференціація, що проявляється у формуванні різних природно-територіальних комплексів. Географічна оболонка є предметом вивчення фізичної географії.
Компоненти географічної оболонки
- Верхня частина Земної кори
Земна кора - це верхній шар Землі. Від мантії відокремлена кордоном з різким підвищенням швидкостей сейсмічних хвиль - межею Мохоровичича. Товщина кори коливається від 6 км під океаном до 30-50 км на континентах. Буває два типи кори - континентальна і океанічна. У будові континентальної кори виділяють три геологічні шари: осадовий чохол, гранітний і базальтовий. Океанічна кора складена переважно породами основного складу плюс осадовий чохол. Земна кора розділена на різні за величиною літосферні плити, що рухаються відносно одна одної. Кінематику цих рухів описує тектоніка плит.
- Нижня частина атмосфери
Її верхня межа розташована на висоті 8-10 км у полярних, 10-12 км у помірних і 16-18 км у тропічних широтах; взимку нижча, ніж улітку.
Нижній, основний шар атмосфери. Містить понад 80 % усієї маси атмосферного повітря і близько 90 % усієї наявної в атмосфері водяної пари. У тропосфері сильно розвинені турбулентність і конвекція, виникають хмари, розвиваються циклон і антициклон. Температура спадає зі зростанням висоти із середнім вертикальним градієнтом 1°/152 м.
- Гідросфера
Гідросфера - сукупність усіх водних запасів Землі. Більша частина води зосереджена в океані, значно менше - у континентальній річковій мережі та підземних водах. Також великі запаси води є в атмосфері, у вигляді хмар і водяної пари.
Частина води перебуває у твердому стані у вигляді льодовик, снігового покриву і в вічної мерзлоти, складаючи кріосферу.
- Біосфера
Біосфера - це сукупність частин земних оболонок (літо-, гідро- і атмосфера), що заселена живими організмами, перебуває під їхнім впливом і зайнята продуктами їхньої життєдіяльності.
- Антропосфера
Антропосфера, або ноосфера - сфера взаємодії людини і природи. Визначення ноосфери вперше ввів український учений В. І. Вернадський. Визнається не всіма вченими.
Примітки
- (рос.) Общая физическая география и геоморфология. — М.: Недра, 1973. — С. 312.
- Tanimoto, Toshiro. Crustal Structure of the Earth / Thomas J. Ahrens. — Washington, DC : American Geophysical Union, 1995. з джерела 22 лютого 2014
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
- Джигирей, В. С. (2002). Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник (укр.). Київ: Знання. с. 203. ISBN .
- (рос.) Видина А. А. Методические указания по полевым крупномасштабным ландшафтным исследованиям. — М., 1962. — 132 с.
Посилання
- (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Geografi chna obolo nka verhnya kompleksna obolonka Zemli sho utvorilasya vnaslidok vzayemoproniknennya i skladnoyi vzayemodiyi okremih geosfer litosferi gidrosferi atmosferi i biosferi Proekciya Geografichnoyi obolonki Chitkih mezh geografichna obolonka ne maye Verhnya mezha yiyi prohodit na visoti 25 30 km nad poverhneyu Zemli nizhnya pid okeanami na 5 10 km nizhche vid yihnogo dna Potuzhnist geografichnoyi obolonki syagaye 60 70 km Ta chastina geografichnoyi obolonki v yakij vinikla j rozvivayetsya lyudska spilnota nazivayetsya geografichnim seredovishem Harakterna osoblivist geografichnoyi obolonki nayavnist rechovini v troh agregatnih stanah tverdomu ridkomu j gazopodibnomu Osnovni vidi energiyi sho zumovlyuyut rozvitok geografichnoyi obolonki nadhodyat vid Soncya ekzogenni ta pov yazani z vnutrishnoyu budovoyu Zemli endogenni Geografichnij obolonci pritamanni cilisnist vsi komponenti geografichnoyi obolonki stanovlyat yedine cile vzayemodiyut mizh soboyu a rechovina j energiya perebuvayut u postijnomu koloobigu ritmichnist periodichne povtorennya podibnih prirodnih yavish yaki trivayut v mezhah dobi nich i den roku vesna lito osin zima tisyacholittya poholodannya i poteplinya klimatu zonalnist zmina harakteru i vlastivostej prirodnih kompleksiv ta yih komponentiv vid ekvatora do polyusiv pov yazana z nerivnomirnim rozpodilom sonyachnoyi radiaciyi zalezhno vid geografichnoyi shiroti visotna poyasnist zmina relyefu klimatu vlastivostej vod i gruntiv roslinnogo i tvarinnogo svitu zalezhno vid absolyutnoyi visoti miscevosti ekspoziciyi shiliv sonyachnoyu radiaciyeyu ta roztashuvannya girskih masiviv shodo perevazhayuchih povitryanih mas bezperervnist rozvitku Suchasnij stan geografichnoyi obolonki ye rezultatom yiyi trivalogo rozvitku tomu yiyi mozhlivo uspishno doslidzhuvati lishe todi koli rozglyadati prirodu v yiyi postijnomu rozvitku yak cile tak i za okremimi elementami U takij sposib mozhlivo zrozumiti zakonomirnosti u zv yazkah mizh okremimi ob yektami i yavishami peredbachati ta prognozuvati shlyahi podalshogo rozvitku unikati negativnih naslidkiv diyalnosti lyudini z vikoristannya prirodnih resursiv racionalno vikoristovuvati prirodni bagatstva Osnovnimi risami strukturi geografichnoyi obolonki ye yarusnist yiyi budovi i skladna regionalna diferenciaciya sho proyavlyayetsya u formuvanni riznih prirodno teritorialnih kompleksiv Geografichna obolonka ye predmetom vivchennya fizichnoyi geografiyi Komponenti geografichnoyi obolonkiVerhnya chastina Zemnoyi koriDokladnishe Zemna kora Zemna kora ce verhnij shar Zemli Vid mantiyi vidokremlena kordonom z rizkim pidvishennyam shvidkostej sejsmichnih hvil mezheyu Mohorovichicha Tovshina kori kolivayetsya vid 6 km pid okeanom do 30 50 km na kontinentah Buvaye dva tipi kori kontinentalna i okeanichna U budovi kontinentalnoyi kori vidilyayut tri geologichni shari osadovij chohol granitnij i bazaltovij Okeanichna kora skladena perevazhno porodami osnovnogo skladu plyus osadovij chohol Zemna kora rozdilena na rizni za velichinoyu litosferni pliti sho ruhayutsya vidnosno odna odnoyi Kinematiku cih ruhiv opisuye tektonika plit Nizhnya chastina atmosferiDokladnishe Troposfera Yiyi verhnya mezha roztashovana na visoti 8 10 km u polyarnih 10 12 km u pomirnih i 16 18 km u tropichnih shirotah vzimku nizhcha nizh ulitku Nizhnij osnovnij shar atmosferi Mistit ponad 80 usiyeyi masi atmosfernogo povitrya i blizko 90 usiyeyi nayavnoyi v atmosferi vodyanoyi pari U troposferi silno rozvineni turbulentnist i konvekciya vinikayut hmari rozvivayutsya ciklon i anticiklon Temperatura spadaye zi zrostannyam visoti iz serednim vertikalnim gradiyentom 1 152 m GidrosferaDokladnishe Gidrosfera Gidrosfera sukupnist usih vodnih zapasiv Zemli Bilsha chastina vodi zoseredzhena v okeani znachno menshe u kontinentalnij richkovij merezhi ta pidzemnih vodah Takozh veliki zapasi vodi ye v atmosferi u viglyadi hmar i vodyanoyi pari Chastina vodi perebuvaye u tverdomu stani u viglyadi lodovik snigovogo pokrivu i v vichnoyi merzloti skladayuchi kriosferu BiosferaDokladnishe Biosfera Biosfera ce sukupnist chastin zemnih obolonok lito gidro i atmosfera sho zaselena zhivimi organizmami perebuvaye pid yihnim vplivom i zajnyata produktami yihnoyi zhittyediyalnosti AntroposferaDokladnishe Noosfera Antroposfera abo noosfera sfera vzayemodiyi lyudini i prirodi Viznachennya noosferi vpershe vviv ukrayinskij uchenij V I Vernadskij Viznayetsya ne vsima vchenimi Primitki ros Obshaya fizicheskaya geografiya i geomorfologiya M Nedra 1973 S 312 Tanimoto Toshiro Crustal Structure of the Earth Thomas J Ahrens Washington DC American Geophysical Union 1995 z dzherela 22 lyutogo 2014LiteraturaMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2004 T 1 A K 640 s ISBN 966 7804 14 3 Dzhigirej V S 2002 Ekologiya ta ohorona navkolishnogo prirodnogo seredovisha Navchalnij posibnik ukr Kiyiv Znannya s 203 ISBN 966 620 108 9 ros Vidina A A Metodicheskie ukazaniya po polevym krupnomasshtabnym landshaftnym issledovaniyam M 1962 132 s Posilannya ros