Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Геосфери або оболонки Землі (англ. geospheres, нім. Geosphären f pl, нім. Erdschalen f pl) — концентричні оболонки, з яких складається Земля. Геосфери різняться між собою будовою, фізичними й хімічними властивостями. Наукове уявлення про особливості окремих геосфер базується головним чином на даних геофізичних методів дослідження.
| Геосфери | |
 | |
| Протилежне | атмосфера планети |
|---|---|
Виділяють зовнішні оболонки — магнітосферу, атмосферу і гідросферу, та внутрішні — літосферу, мантію і ядро Землі. Окремо виділяють оболонку біосфери.
Біосфера
Біосфе́ра (дав.-гр. βιος — життя та σφαῖρα — куля) — природна підсистема географічної оболонки, що являє собою глобальну планетарну екосистему (населена живими організмами). Маса біосфери — близько 0,05% маси Землі.
Біосфери на інших планетах, окрім Землі, невідомі. Вважається, що бактеріальні біосфери або подібні до них можуть існувати на Марсі, Венері і ймовірно інших малих планетах.
Зовнішні оболонки
Магнітосфера
Магнітосфера – ділянка навколоземного (чи навколопланетного) простору, фізичні властивості якої визначаються магнітним полем планети та його взаємодією з потоками заряджених частинок. Окрім Землі магнітосфера існує в інших планет, які мають власне магнітне поле: у Меркурія, Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна.
Термін магнітосфера запропонував 1959 року Томас Ґолд.
Незважаючи на назву, магнітосфера за формою зовсім не сферична — формою вона швидше нагадує цибулину.
Магнітне поле планет, зокрема Землі, близьке за формою до поля магнітного диполя, і його напруженість біля поверхні Землі становить близько 40 A/м, міняючись від екватора до магнітних полюсів. Найпотужніша та найактивніша магнітосфера Юпітера. Її особливістю є те, що всередині неї рухаються чотири великі супутники: Іо, Ганімед, Каллісто та Європа. У магнітосфері Юпітера, як і в земній, є радіаційні пояси.
Магнітосфера розташована вище від іоносфери й простягається на відстань у кілька разів більшу за радіус Землі. Це область де магнітне поле Землі суттєво вливає на рух частинок сонячного вітру. Досить чітка межа між магнітосферою та плазмою, утвореною частинками сонячного вітру, називається магнітопаузою
Атмосфера
Атмосфера — це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею. Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього живого випромінювання Сонця. Сонячна радіація, яка проходить до земної поверхні, має зовсім безпечні границі, а всі ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в'язнуть у цьому невидимому, легкому, але непроникному шарі повітряного океану. За характером зміни різних параметрів атмосферу Землі розділяють на такі шари: тропосфера (9-18км), стратосфера (50-55км), мезосфера (80-90км), термосфера (вище 90 км до 800—1000 км) і екзосфера (вище 800-1000 км). Атмосферний кисень О2, необхідний для дихання людей, тварин, переважної більшості рослин і мікроорганізмів. Основне джерело утворення кисню — це фотосинтез зелених рослин. Водяна пара — це джерело утворення хмар, туманів, опадів. Вона захищає земну поверхню від надмірного охолодження.
Гідросфера
Гідросфера — водяна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси, сніговий покрив і льодовики.
Океани, моря, озера, річки, підземні води та льодові покриви вкривають майже 71% земної поверхні. Водні ресурси планети в рідкому, газоподібному і твердому станах становлять 1,6 млрд км³. Це 1/800 об'єму Землі. Гідросфера є досить рухливим елементом географічної оболонки.
Вона утворює її переривчасту водну оболонку. Середня глибина океану становить 3,8 км, максимальна (Маріанська западина Тихого океану) — 11 022 м. Близько 97% маси гідросфери складають солоні океанічні води, 2,2% — води льодовиків, інша частина припадає на підземні, озерні і річкові прісні води. Область біосфери в гідросфері представлена у всій її товщі, однак найбільша густота живої речовини припадає на поверхневі верстви, що прогріваються і освітлені променями сонця, а також прибережні зони.
У загальному вигляді прийнято ділення гідросфери на Світовий океан, поверхневі води і підземні води. Велика частина води зосереджена в океані, значно менше — в континентальній річкової мережі і підземних водах. Також великі запаси води є в атмосфері, у вигляді хмар і водяної пари. Понад 96% обсягу гідросфери складають моря й океани, близько 2% — підземні води, близько 2% — льоди і снігу, близько 0,02% — поверхневі води суші. Частина Н2О знаходиться в твердому стані у вигляді льодовиків, снігового покриву та у вічній мерзлоті, представляючи собою кріосферу.
Поверхневі води, займаючи порівняно малу частку в загальній масі гідросфери, все ж відіграють найважливішу роль в житті наземної біосфери, будучи основним джерелом водопостачання, зрошення і обводнення. Понад те ця частина гідросфери знаходиться у постійній взаємодії з атмосферою і земною корою.
Взаємодія цих вод і взаємні переходи з одних видів вод в інші становлять складний круговорот води на земній кулі. У гідросфері вперше зародилося життя на Землі. Лише на початку палеозойської ери почалося поступове переселення тварин і рослинних організмів на сушу.
Внутрішні оболонки
Літосфера
Земна кора разом із субстратом становить літосферу.
Земна кора
Земна кора — продукт фізико-хімічних процесів надр Землі, її зовнішній шар. Земну кору складають магматичні, осадочні та метаморфічні, гірські породи.
Верхня з внутрішніх оболонок відділяється від мантії поверхнею Мохоровичича. Товщина земної кори під океанами 5…10 км, під гірськими системами — до 60…80 км.
Мантія Землі
Мантія Землі, підошва якої міститься на глибині 2900 км, поділяється на верхню мантію (товщина 850…900 км) і нижню мантію (товщина близько 2000 км). Частину верхньої мантії, що лежить безпосередньо під земною корою, називають субстратом.
Астеносфера
Середня частина верхньої мантії називається астеносферою, або шаром Ґутенберґа, нижня — шаром Голіцина.
Ядро Землі
Ядро Землі має радіус близько 3500 км; поділяється на зовнішнє і внутрішнє ядро — суб'ядро.
Хімічний склад геосфер Землі, % мас
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
- Круть И. В. Введение в общую теорию Земли. М., 1978, 368 с. (рос.)
- Ласточкин А. Н. Системно-морфологическое основание наук о Земле (Геотопология, структурная география и общая теория геосистем). Спб., Издательство НИИХ СПбГУ, 2002, 762 с. . (рос.)
- Д.К. Біленко Основи геології і мінералогії. Видавництво "Вища школа". Київ -1973
Посилання
- Геосфери // : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 48.
 | Це незавершена стаття з географії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Geosferi abo obolonki Zemli angl geospheres nim Geospharen f pl nim Erdschalen f pl koncentrichni obolonki z yakih skladayetsya Zemlya Geosferi riznyatsya mizh soboyu budovoyu fizichnimi j himichnimi vlastivostyami Naukove uyavlennya pro osoblivosti okremih geosfer bazuyetsya golovnim chinom na danih geofizichnih metodiv doslidzhennya GeosferiProtilezhneatmosfera planetiPeretin Zemli vid yadra do ekzosferi Vidilyayut zovnishni obolonki magnitosferu atmosferu i gidrosferu ta vnutrishni litosferu mantiyu i yadro Zemli Okremo vidilyayut obolonku biosferi BiosferaBiosfe ra dav gr bios zhittya ta sfaῖra kulya prirodna pidsistema geografichnoyi obolonki sho yavlyaye soboyu globalnu planetarnu ekosistemu naselena zhivimi organizmami Masa biosferi blizko 0 05 masi Zemli Biosferi na inshih planetah okrim Zemli nevidomi Vvazhayetsya sho bakterialni biosferi abo podibni do nih mozhut isnuvati na Marsi Veneri i jmovirno inshih malih planetah Zovnishni obolonkiMagnitosfera Magnitosfera dilyanka navkolozemnogo chi navkoloplanetnogo prostoru fizichni vlastivosti yakoyi viznachayutsya magnitnim polem planeti ta jogo vzayemodiyeyu z potokami zaryadzhenih chastinok Okrim Zemli magnitosfera isnuye v inshih planet yaki mayut vlasne magnitne pole u Merkuriya Yupitera Saturna Urana ta Neptuna Termin magnitosfera zaproponuvav 1959 roku Tomas Gold Nezvazhayuchi na nazvu magnitosfera za formoyu zovsim ne sferichna formoyu vona shvidshe nagaduye cibulinu Magnitne pole planet zokrema Zemli blizke za formoyu do polya magnitnogo dipolya i jogo napruzhenist bilya poverhni Zemli stanovit blizko 40 A m minyayuchis vid ekvatora do magnitnih polyusiv Najpotuzhnisha ta najaktivnisha magnitosfera Yupitera Yiyi osoblivistyu ye te sho vseredini neyi ruhayutsya chotiri veliki suputniki Io Ganimed Kallisto ta Yevropa U magnitosferi Yupitera yak i v zemnij ye radiacijni poyasi Magnitosfera roztashovana vishe vid ionosferi j prostyagayetsya na vidstan u kilka raziv bilshu za radius Zemli Ce oblast de magnitne pole Zemli suttyevo vlivaye na ruh chastinok sonyachnogo vitru Dosit chitka mezha mizh magnitosferoyu ta plazmoyu utvorenoyu chastinkami sonyachnogo vitru nazivayetsya magnitopauzoyu Atmosfera Atmosfera ce gazova obolonka Zemli yaka obertayetsya razom z neyu Same tut prohodit ozonovij zahist zhittya Zemli vid zhorstkogo dlya vsogo zhivogo viprominyuvannya Soncya Sonyachna radiaciya yaka prohodit do zemnoyi poverhni maye zovsim bezpechni granici a vsi ultrafioletovi promeni z menshoyu dovzhinoyu hvili v yaznut u comu nevidimomu legkomu ale neproniknomu shari povitryanogo okeanu Za harakterom zmini riznih parametriv atmosferu Zemli rozdilyayut na taki shari troposfera 9 18km stratosfera 50 55km mezosfera 80 90km termosfera vishe 90 km do 800 1000 km i ekzosfera vishe 800 1000 km Atmosfernij kisen O2 neobhidnij dlya dihannya lyudej tvarin perevazhnoyi bilshosti roslin i mikroorganizmiv Osnovne dzherelo utvorennya kisnyu ce fotosintez zelenih roslin Vodyana para ce dzherelo utvorennya hmar tumaniv opadiv Vona zahishaye zemnu poverhnyu vid nadmirnogo oholodzhennya Gidrosfera Gidrosfera vodyana obolonka Zemli do skladu yakoyi vhodyat okeani morya ta kontinentalni vodni masi snigovij pokriv i lodoviki Svitovij okean proyekciya Van der Grintena Okeani morya ozera richki pidzemni vodi ta lodovi pokrivi vkrivayut majzhe 71 zemnoyi poverhni Vodni resursi planeti v ridkomu gazopodibnomu i tverdomu stanah stanovlyat 1 6 mlrd km Ce 1 800 ob yemu Zemli Gidrosfera ye dosit ruhlivim elementom geografichnoyi obolonki Vona utvoryuye yiyi pererivchastu vodnu obolonku Serednya glibina okeanu stanovit 3 8 km maksimalna Marianska zapadina Tihogo okeanu 11 022 m Blizko 97 masi gidrosferi skladayut soloni okeanichni vodi 2 2 vodi lodovikiv insha chastina pripadaye na pidzemni ozerni i richkovi prisni vodi Oblast biosferi v gidrosferi predstavlena u vsij yiyi tovshi odnak najbilsha gustota zhivoyi rechovini pripadaye na poverhnevi verstvi sho progrivayutsya i osvitleni promenyami soncya a takozh priberezhni zoni U zagalnomu viglyadi prijnyato dilennya gidrosferi na Svitovij okean poverhnevi vodi i pidzemni vodi Velika chastina vodi zoseredzhena v okeani znachno menshe v kontinentalnij richkovoyi merezhi i pidzemnih vodah Takozh veliki zapasi vodi ye v atmosferi u viglyadi hmar i vodyanoyi pari Ponad 96 obsyagu gidrosferi skladayut morya j okeani blizko 2 pidzemni vodi blizko 2 lodi i snigu blizko 0 02 poverhnevi vodi sushi Chastina N2O znahoditsya v tverdomu stani u viglyadi lodovikiv snigovogo pokrivu ta u vichnij merzloti predstavlyayuchi soboyu kriosferu Poverhnevi vodi zajmayuchi porivnyano malu chastku v zagalnij masi gidrosferi vse zh vidigrayut najvazhlivishu rol v zhitti nazemnoyi biosferi buduchi osnovnim dzherelom vodopostachannya zroshennya i obvodnennya Ponad te cya chastina gidrosferi znahoditsya u postijnij vzayemodiyi z atmosferoyu i zemnoyu koroyu Vzayemodiya cih vod i vzayemni perehodi z odnih vidiv vod v inshi stanovlyat skladnij krugovorot vodi na zemnij kuli U gidrosferi vpershe zarodilosya zhittya na Zemli Lishe na pochatku paleozojskoyi eri pochalosya postupove pereselennya tvarin i roslinnih organizmiv na sushu Vnutrishni obolonkiLitosfera Zemna kora razom iz substratom stanovit litosferu Zemna kora Zemna kora produkt fiziko himichnih procesiv nadr Zemli yiyi zovnishnij shar Zemnu koru skladayut magmatichni osadochni ta metamorfichni girski porodi Verhnya z vnutrishnih obolonok viddilyayetsya vid mantiyi poverhneyu Mohorovichicha Tovshina zemnoyi kori pid okeanami 5 10 km pid girskimi sistemami do 60 80 km Mantiya Zemli Mantiya Zemli pidoshva yakoyi mistitsya na glibini 2900 km podilyayetsya na verhnyu mantiyu tovshina 850 900 km i nizhnyu mantiyu tovshina blizko 2000 km Chastinu verhnoyi mantiyi sho lezhit bezposeredno pid zemnoyu koroyu nazivayut substratom Astenosfera Serednya chastina verhnoyi mantiyi nazivayetsya astenosferoyu abo sharom Gutenberga nizhnya sharom Golicina Yadro Zemli Yadro Zemli maye radius blizko 3500 km podilyayetsya na zovnishnye i vnutrishnye yadro sub yadro Himichnij sklad geosfer Zemli masDiv takozhGeografichna obolonka Poverhni rozdiluLiteraturaMala girnicha enciklopediya u 3 t za red V S Bileckogo D Donbas 2004 T 1 A K 640 s ISBN 966 7804 14 3 Krut I V Vvedenie v obshuyu teoriyu Zemli M 1978 368 s ros Lastochkin A N Sistemno morfologicheskoe osnovanie nauk o Zemle Geotopologiya strukturnaya geografiya i obshaya teoriya geosistem Spb Izdatelstvo NIIH SPbGU 2002 762 s ISBN 5 7997 0450 9 ros D K Bilenko Osnovi geologiyi i mineralogiyi Vidavnictvo Visha shkola Kiyiv 1973PosilannyaGeosferi navch metod posib uklad O G Lanovenko O O Ostapishina Herson PP Vishemirskij V S 2013 S 48 Ce nezavershena stattya z geografiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi