Блакитний

Блаки́тний, або голуби́й — колір з довжиною хвилі приблизно від 450 до 485 нанометрів, діапазон між зеленим і синім, ближче до синього, а також розбавлений, бляклий синій колір. Часто блакитним називається один з трьох кольорів системи CMYK (в англ. мові — ціановий). Голубий колір — це п'ятий колір веселки.

Блакитний
— Кольорові координати —
HEX	#87CEEB
RGB^¹	(r, g, b)	(135, 206, 235)
CMYK^²	(c, m, y, k)	(43, 12, 0, 8)
HSV	(h, s, v)	(197°, 43%, 92%)
¹: Нормалізовано до [0–255] ²: Нормалізовано до [0–100]

Блакитні природні фарбники та пігменти

• Бірюза (має зеленувато-блакитні відтінки — залежно від родовища)
• Лазурит слугував в давнину одним з небагатьох відомих синіх пігментів, тому був дуже дорогий

Блакитне небо і фізика зору

• Блакитним на вигляд є небо. Насправді небо випромінює (точніше, розсіює) промені всіх видимих кольорів, але ступінь розсіювання обернено пропорційна довжині хвилі в 4-му ступені, тобто у видимому діапазоні максимальна для фіолетових, синіх і блакитних променів. Для ока така суміш здається блакитною, саме тому польською цей колір називається niebieski (нєбєскі).

Блакитний колір в культурі та етнографії

Блаки́тна ба́рва — барва неба, одна з барв українського національного прапора, що єднає блакить неба з жовтиною достиглого збіжжя, на яке така багата українська земля.

За Платоном, жерці єгипетської Ізіди вбиралися в блакитне, щоб народ, дивлячись на них, підносив духові очі до неба. І у давніх римлян блакитна барва була присвячена Юпітерові, персоніфікації неба, і великий римський промовець Цицерон любив убиратися в блакитне, щоб дати тим зрозуміти, що його дух завжди змагає в високості.

Загалом, блакитна барва символізує справедливість, лояльність, добру славу, добре походження — світ душі:

Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі — почину і краю немає…
(Пантелеймон Куліш)

Блакитний колір в мистецтві

В більшості випадків англійське слово «blue», яке в колориметрії перекладається, як «синій», в мистецтві перекладається, як «блакитний»

• «Блакитний період» у творчості Пабло Пікассо — період з 1901 по 1904 роки, коли митець жив у Парижі та Барселоні. Переважаючий настрій картин цього періоду — сентиментальна меланхолія, виражена похмурими холодними ефірними відтінками блакитного, завдяки чому й закріпилася назва. Об'єктами його творчості цього періоду були бідняки, ізгої суспільства.
• Блюз (від англ. blue — блакитний) — музичний жанр. «blue note» (дослівно «блакитна нота») — нота поза темперованою шкалою, характерна цьому жанру. Нерідко блакитний колір присутній в назвах творів, що написані в цьому жанрі (або елементами блюзу), наприклад, Дж. Гершвіна.

Інші культурні асоціації

• Блакитний — колір мрії та ідеальності. Звідси поняття «блакитна мрія» (тобто прекрасна і недосяжна), блакитний злодюжка з «Дванадцяти стільців» у І. Ільфа і Є. Петрова (тобто злодюжка, який мучився розкаяннями совісті після крадіжок), блакитне волосся Мальвіни з казки «Буратіно»
• Матеріальним «втіленням» блакитного кольору вважається камінь топаз.
• «Блакитне паливо» — газ. Згораючи світиться блакитним.
• Біло-блакитні — традиційні кольори футбольного клубу Динамо (Київ)
• Біло-блакитні — прихильники В. Януковича та Партії регіонів на президентських та парламентських виборах в 2004—2006 роках
• Голубий — гомосексуал на жаргоні — в Росії та в Україні з початку 1980-х рр

Див. також

• Блакитний понеділок

Примітки

1. Голубий // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Блакитний // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

Джерела

• Блакитна барва [ 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 95. — 1000 екз.

Література

• Блакитный, Блакитъный, Блекитный, Блокитный // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.: У 28-ми вип. / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип"якевича; гол. ред Д. Гринчишин. — Випуск 2 (Б — Богуславецъ); уклад. Б. Криса та ін.; ред.: Д. Гринчишин, Л. Полюга. — Львів, 1994. — С. 111. — 152 с. — .