Українська автокефальна православна церква, скорочено УАПЦ — православна церква, що існувала в Україні до 2018 року. Припинила існування як окрема релігійна громада, ставши інтегрованою частиною Православної Церкви України після об'єднавчого собору українських православних церков.
Українська автокефальна | ||||
---|---|---|---|---|
Засновники | Мстислав (патріарх Київський) | |||
Дата заснування | 22 жовтня 1989 | |||
Самостійність визнана | не визнана | |||
Дата ліквідації | 15 грудня 2018 | |||
Причина ліквідації | Об'єднавчий собор | |||
Перший предстоятель | Мстислав Патріарх Київський і всієї Руси-України | |||
Останній предстоятель | Макарій Митрополит Київський і всієї України | |||
Центр | Київ, Україна | |||
Кафедральний собор | Андріївська церква | |||
Основна юрисдикція | Україна | |||
Літургічна мова | українська | |||
Музична традиція | український наспів | |||
Церковний календар | юліанський | |||
Єпископів | 16 | |||
Єпархій | 14 | |||
Навчальних закладів | 8 | |||
Монастирів | 13 | |||
Парафій | 1195 | |||
Священиків | 709 | |||
Ченців і черниць | 21 | |||
Вірних | 2,4 % вірян України (2015) | |||
Офіційний сайт | church.net.ua |
Історія
Відродження УАПЦ
15 лютого 1989 року за підтримки проукраїнських сил у Києві почав діяти ініціативний комітет із відновлення Української Автокефальної Православної Церкви в Україні. Його основною метою було відродження УАПЦ та реєстрація громад Церкви. Після того, як 19 серпня 1989 року з юрисдикції Російської православної церкви разом зі своєю парафією вийшов протоєрей Володимир Ярема, настоятель львівського храму Петра і Павла, автокефальний рух почав набирати широких обертів. Під час богослужінь на парафіях УАПЦ було прийнято поминати тодішнього Вселенського Патріарха Димитрія.
Тривали пошуки єпископів для відновленої Церкви. 22 жовтня 1989 р. на Соборі священиків і мирян у Львові було проголошено відродження УАПЦ. Очолив відроджену Церкву позаштатний єпископ Московського Патріархату Іван (Боднарчук) (14 листопада 1989 року він був заборонений у служінні Синодом РПЦ).
На початок 1990 року в УАПЦ перейшло близько 200 галицьких парафій. Все більша кількість громад змушувала провід Церкви ухвалити рішення здійснити хіротонії нових єпископів. Оскільки залучити до цього процесу архиєреїв УАПЦ в еміграції на той час не було можливо, нового єпископа УАПЦ — Василя (Боднарчука) рукоположили Іван (Боднарчук), архієпископ Сімферопольський і Кримський РПЦ Варлаам (Ільющенко), який діяв таємно від Синоду РПЦ, та єпископ Яснополянський Істинно-Православної (Катакомбної) Церкви . Як виявилось згодом, останній був самозванцем. Тому всі здійснені за його участі хіротонії були повторені в 1991 році за участі єпископа із закордонної частини УАПЦ Антонія (Щерби).
Загалом весною 1990 року відбулося ще п'ять єпископських хіротоній: Андрія Абрамчука, Данила Ковальчука, Миколая Гроха, Романа Балащука та Володимира Романюка.
«На момент утвердження автокефального устрою Української Церкви на Помісному Соборі 1990 року механізм її проголошення, по-перше, не було регламентовано священними канонами Православної Церкви, а по-друге, не було узгіднено на загальноправославному рівні. Саме тому, піклуючись про утвердження українського православ'я в нових історичних умовах, Помісний Собор 1990 року пішов шляхом самопроголошення автокефалії. Обираючи цей шлях, Українська Церква не прагнула сепарації від повноти вселенського православ'я або навіть однієї Помісної Церкви. Нашою метою було не відокремлення, а усамостійнення, не розкол чи ослаблення українського православ'я, а навпаки, церковне відродження, зокрема, збереження та утвердження структур Православної Церкви в західних та центральних регіонах, де у той час мав місце стрімкий розвиток структур Української Греко-Католицької Церкви». — Мефодій, предстоятель УАПЦ
5-6 червня 1990 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор за участю близько 700 делегатів з усієї України, серед них було 7 єпископів i понад 200 священиків. Собор затвердив факт відновлення УАПЦ i обрав Патріархом Київським Мстислава (Скрипника). Також було прийнято Статут Церкви. Сам митрополит Мстислав на цьому Соборі був відсутнім, а своє обрання Патріархом прийняв не одразу. Місцеблюстителем патріаршого престолу в Києві став на той час вже митрополит Іван (Боднарчук). 16 вересня 1990 року митрополитом Львівським (УАПЦ) Іоанном (Боднарчуком), єпископами УАПЦ Володимиром (Романюком) і Данилом (Ковальчуком) — Антоній (Масендич) був висвячений на єпископа Рівненського і Житомирського.
2 жовтня 1990 року органи влади Української Радянської Соціалістичної Республіки офіційно зареєстрували УАПЦ. Російська православна церква розпочала кампанію по дискредитації церкви, як розкольницької, самосвятницької, і неканонічної.
28 жовтня 1990 року в соборі Святої Софії міста Києва Патріарх Московський Алексій ІІ урочисто оголосив рішення Архиєрейського собору та вручив митрополиту Філарету, главі УПЦ (бувший екзархат РПЦ), Томос (Грамоту) про «самостійність і незалежність» в управлінні.
Демократизація політичного життя в Україні сприяла тому, що восени 1990 року митрополит УАПЦ Мстислав (Скрипник) отримав змогу відвідати Україну. 18 листопада 1990 року в соборі Святої Софії в Києві відбулася інтронізація його на Патріарха Київського i всієї України. В Україні Патріарх Мстислав разом з єпископом Вашингтонським Антонієм (Щербою) рукоположили єпископа Хмельницького Антонія (Фіалко) i єпископа Дніпропетровського Пантелеймона (Романовського).
Незабаром між престарілим главою УАПЦ патріархом Київським Мстиславом (Скрипником), який жив в США, і його місцеблюстителем в Україні митрополитом Іоанном (Боднарчуком) розгорівся конфлікт, в якому Антоній (Масендич) прийняв сторону Мстислава і став з цього часу користуватися його довірою. Отримавши від нього посаду керуючого справами УАПЦ (з 1 грудня 1990) і повністю усунувши Іоанна від керівництва, Антоній у 1991—1992 роки фактично очолював УАПЦ. Мав в УАПЦ повноваження приймати у відсутності патріарха найбільш важливі рішення самостійно, після попередньої телефонної консультації із патріархом Мстиславом, що був тоді в США. У липні 1991 року Антоній був призначений на посаду голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків УАПЦ та возведений у сан архієпископа Київського. 25 січня 1992 році останній був зведений на митрополита Переяславського і Січеславського.
Після свого короткого перебування в Україні Патріарх Мстислав повернувся до США. Перебування глави УАПЦ поза межами держави, а також низка внутрішніх непорозумінь та конфліктів в українській частині УАПЦ в 1990—1991 роках призвели до протистояння всередині неї різних груп та архиєреїв. Це унеможливило чітко оформити свою структуру та унормувати церковне життя Церкви.
1-3 листопада 1991 року митрополит Філарет зібрав Помісний Собор УПЦ (Російської церкви в Україні), на якому учасники підписали звернення до Патріарха Московського, де просили надати УПЦ автокефалію та піднести Церкву до рангу Патріархату. Зокрема Собор ухвалив таку пропозицію: «Звернутися до Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II і єпископату Російської Православної Церкви з проханням дарувати Українській Православній Церкві повну канонічну самостійність, тобто автокефалію». У Зверненні до голови Верховної Ради України, митрополит Філарет писав, що «Самостійність Української Православної Церкви в незалежній Українській державі є канонічно виправданою та історично неминучою». У середовищі Російської Православної Церкви назрівав серйозний конфлікт.
21 червня 1992 року в канцелярії УАПЦ на вул. Трьохсвятительській у Києві до митрополита Антонія прибули народні депутати Олександр Зінченко, Лариса Скорик, Дмитро Павличко, Василь Червоній, М. В. Поровський, а також майбутній заступник голови СБУ Віктор Бурлаков і співробітник апарату Президента України Леоніда Кравчука Богдан Тернопильский. Вони вимагали негайно скликати собор єпископів УАПЦ для прийому в її лоно Філарета (Денисенка) разом з церковною скарбницею, будівлею митрополії на Пушкінській і Володимирським собором.У відповідь на заперечення Антонія, який говорив, що він не має права на подібні дії, послідувала відповідь: «Ви зобов'язані, це розпорядження Президента України»[].
22 червня 1992 року Антоній (Масендич), піддавшись тиску з боку влади і не погодивши питання з патріархом Мстиславом, відправив телеграми єпископам УАПЦ з вимогою терміново приїхати в Київ, не повідомивши їм про мету приїзду.
26 червня 1992 року відбувся перший об'єднавчий собор між Українською церквою (УАПЦ) і Російською церквою в Україні (УПЦ-МП, яка себе називає "Українська православна церква"), на якому було створено Українську православну церкву Київського патріархату на чолі з патріархом Мстиславом (без його згоди чи підтвердження), було також вирішено вважати заступником — Філарета (Денисенка), а керуючим справами — Антонія (Масендича). Українську Православну Церкву (Московського Патріархату) представляли митрополит Філарет, єпископ Яків (Панчук) та двоє нових архиєреїв — Спиридон (Бабський) і . З боку УАПЦ в Соборі брали участь єпископи Антоній (Масендич), Володимир (Романюк), Роман (Балащук), , та Михаїл (Дуткевич). Відразу після об’єднавчого Собору єпископи УАПЦ — Хмельницький Антоній (Фіалко), Дніпропетровський Пантелеймон (Романовський), Волинський Миколай (Грох) Овруцький подали прохання про перехід до РПЦ і були перерукоположені. А єпископ Полікарп зрікся єпископського сану.
Перші єпархії
Перші єпархії до першого об'єднання у 1992
- Львівська і Галицько-Волинська (Іоан (Боднарчук)) → Львівська і Сокальська (Петро (Петрусь))
- Київська (Мстислав (Скрипник))
- Білоцерківська, вікарна Київської єпархії (Володимир (Романюк)) → Вишгородська, вікарна Київської єпархії (Володимир (Романюк))
- Тернопільська і Бучацька (Василій (Боднарчук))
- Івано-Франківська і Коломийська (Андрій (Абрамчук))
- Чернівецька і Буковинська (Даниїл (Ковальчук))
- Ужгородська і Виноградівська (Володимир (Романюк))
Луцька і Волинська (Миколай (Грох))- Чернігівська і Сумська (Роман (Балащук))
- Рівненська і Житомирська (Антоній (Масендич)) → Житомирська і Овруцька ()
- Овруцька, вікарна Житомирської єпархії ()
- Переяславська і Січеславська (Антоній (Масендич))
Хмельницька і Кам'янець-Подільська (Антоній (Фіалко))Миколаївська і Херсонська (Пантелеймон (Романовський))→ Миколаївська і Полтавська ()Вінницька і Кіровоградська (, Пантелеймон (Романовський))- Білоцерківська і Уманська (Михаїл (Дуткевич))
Після об'єднання заступник Патріарха Філарет (Денисенко) вирішив перерукопокласти деяких єпископів, які вже були рукопокладені в УАПЦ: Володимир (Романюк), Роман (Балащук), Антоній (Масендич) та .
Нова Церква була зареєстрована органами влади, а тому скасовувалась реєстрація УАПЦ (юридично вона перестала існувати). Однак частина духовенства та вірних УАПЦ негативно поставилось до утворення нової структури. Пояснювалось це тим, що об’єднавчий Собор та утворення УПЦ КП відбувалось за відсутності Патріарха Мстислава та без його благословення.
Від 1 до 10 липня 1992 року Патріарх Мстислав перебував з візитом в Україні. Під час зустрічі з колишнім єпископатом УАПЦ він виразив своє невдоволення об’єднавчим Собором та утворенням нової структури — УПЦ КП.
17 жовтня глава УАПЦ вивів за штат митрополита Антонія (Масендича) та єпископа Володимира (Романюка).
Даниїл (Ковальчук) не поспішав з переходом до грудня.
12 грудня того ж року Патріарх востаннє прибув в Україну. Тоді ж — 23 і 24 грудня — в Києві відбулася зустріч із вірними та духовенством, які не визнали об’єднання з частиною УПЦ (МП) на чолі з митрополитом Філаретом (Денисенком). Участь у нараді взяв і архиєпископ Львівський Петро (Петрусь). Підсумком наради стало звернення Патріарха Мстислава від 24 грудня на ім’я Президента України, Прем’єр-міністра та Генерального прокурора України, в якому він наполягав на незаконності участі частини єпископів і вірян в об’єднавчому Соборі 25-26 червня 1992 року і порушенні Статуту УАПЦ.
На такі дії Патріарха Архиєрейський Собор УПЦ КП (17 архиєреїв) відреагував постановою від 15 грудня, що жодні дії першоєрарха (Мстислава (Скрипника)) не мають чинності без попереднього узгодження з Синодом. Самого Патріарха Мстислава запрошували взяти участь в Соборі, однак він категорично відмовився.
У свою чергу владика Мстислав призначив нового керуючого справами Патріархії УАПЦ архиєпископа Петра (Петруся) та доручив йому скликати в січні 1993 року розширену архиєрейську нараду з метою подальшого врегулювання статусу УАПЦ. Нарада відбулась у Львові 22 січня, але, окрім архиєпископа Петра (Петруся), на ній був присутній тільки єпископ Михаїл (Дуткевич).
У відповідь на дії архиєпископа Петра (Петруся) того ж дня Архиєрейський Синод УПЦ КП позбавив його сану, а також тих священнослужителів, які намагались відновити діяльність УАПЦ.
Після смерті Мстислава (Скрипника) в УАПЦ лишилося тільки двоє єпископів — Петро (Петрусь) та Михаїл (Дуткевич). УПЦ в США на чолі з новим предстоятелем митрополитом Костянтином (Баганом) відмовилася висвячувати нових архієреїв, посилаючись на негативний попередній досвід. Відродження УАПЦ відбувалося головним чином навколо Львівського братства і священика Володимира Яреми — майбутнього патріарха УАПЦ Димитрія.
Влітку 1993 архієпископом Петром (Петрусем) та єпископом Михайлом (Дуткевичем) відбулась хіротонія двох церковних ієрархів — єпископа Луцького і Волинського Феоктиста (Пересада) та єпископа Харківського і Полтавського Ігоря (Ісіченко). Також у 1993 р. в Українській Православній Церкві США і Діаспори (УПЦ США і Діаспори) на місце покійного патріарха Мстислава був обраний митрополит Ірінупольскій Костянтин (Баган). Новий предстоятель, на відміну від попередника, взяв курс на дистанціювання від УАПЦ і одночасне зближення з Вселенським Патріархатом. Поступово вже навесні 1995 р. Константинополь прийняв УПЦ США і Діаспори на правах митрополії в свою юрисдикцію.
Через такий стан речей, вища церковна ієрархія УАПЦ була змушена обирати самостійно патріарха Київського і всієї України без єпископату американських єпархій Української Автокефальної Православної Церкви (тобто від УПЦ США і Діаспори). Саме протоієрей Володимир Ярема, на думку тодішніх церковних ієрархів УАПЦ, був найбільш гідною кандидатурою на цю посаду. Відповідно до цього у серпні 1993 року був пострижений у чернецтво з іменем Димитрій, а вже 5 вересня того ж року був рукопокладений у єпископський сан.
Димитрій (Ярема)
14 жовтня 1993 року відбулась інтронізація єпископа Димитрія (Ярема) в сан патріарха Київського і всієї України. Чин відбувся після того, як 7 вересня 1993 року на Другому Помісному Соборі УАПЦ був обраний патріарх Димитрій (Ярема). Першочерговими своїми завданнями новий Предстоятель УАПЦ почав вирішувати проблеми, які були пов'язані з юридичним статусом та адміністративним устроєм УАПЦ. Справа в тому, що на той час, а саме з липня 1992 р. УАПЦ не мала офіційної державної реєстрації, що спричиняло суттєве обмеження її релігійної діяльності. Дилемою було те, що у 1992 р. провела реєстрацію Київського Патріархату з визнанням за ним правонаступництва від УАПЦ, проте це не було сприйнято першоієрархами УАПЦ, ні Мстиславом (Скрипником), ні Димитрієм (Яремою). Влада сприяла УПЦ КП, а реєстрацію УАПЦ затримувала. Тільки влітку 1995 року, після звернення релігійної організації до Верховного суду України зі скаргою на Міністерств у справах національностей, міграцій і культів, був зареєстрований статут УАПЦ.
Між Предстоятелем УАПЦ патріархом Київським Димитрієм (Яремою) та тодішнім Предстоятелем УПЦ КП патріархом Київським Володимиром (Романюком) були домовленості про майбутнє об'єднання, проте смерть Володимира (Романюка) перекреслила ці плани, а фактичне керівництво УПЦ КП перейшло до місцеблюстителя патріаршого престолу, а саме до митрополита Київського Філарета (Денисенка).
На розширеному Архієрейському Соборі УАПЦ, що проходив 12 жовтня 1995 р. було ухвалено рішення звернутися з офіційним листом до Київського Патріархату і закликати митрополита Філарета (Денисенка) до відведення своєї кандидатури з гарантіями неодмінного складення повноважень і Предстоятелем УАПЦ патріархом Київським Димитрієм (Яремою). Однак митрополит Філарет проігнорував як вже існуючі домовленості між патріархами УАПЦ і УПЦ КП, так і звернення Архієрейського Собору УАПЦ. Врешті-решт, на противагу всьому 20 жовтня 1995 року він скликав Помісний Собор УПЦ КП, на якому був обраний новим її Предстоятелем в сані патріарха Київського і всієї Руси-України.
Багато хто був проти кандидатури Філарета і в знак свого протесту взагалі перейшли в юрисдикцію УАПЦ. Серед ієрархів УПЦ КП, які перейшли в єпископат УАПЦ з названої причини, виявилися наступні особи: митрополит Галицький і Івано-Франківський Андрій (Абрамчук); архієпископ Тернопільський і Бучацький Василь (Боднарчук); архієпископ Вінницький і Брацлавський Роман (Балащук); єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Мефодій (Кудряков). В результаті приєднання вищеназваних церковних ієрархів чисельність церков УАПЦ збільшилася майже вдвічі (з 616 до 1209). Колишні єпископи УПЦ КП, які приєдналися восени 1995 року до УАПЦ сприймали свій крок як реалізацію домовленості патріархів по об'єднанню двох релігійних організацій.
Акт злуки Церков
В результаті цього восени 1995 року єпископами УАПЦ і колишніми ієрархами УПЦ КП був підписаний «», тим самим патріарх Димитрій (Ярема) гарантував складання з себе патріаршого звання на майбутньому Помісному Соборі УАПЦ. Архієреї, які виступали від імені Київського Патріархату, не володіли юридичними і церковними повноваженнями, необхідними для об'єднання УПЦ КП з УАПЦ. Дана обставина у багатьох викликало цілком обґрунтовані сумніви в безпосередній правочинності «Акту злуки Церков».
Після підписання «Акту злуки Церков» послідовники УАПЦ розділилися на дві партії. Більшість єпископів визнавало злиття УАПЦ і УПЦ КП доконаним фактом, однак єпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко) категорично був проти цього і у листопаді 1995 року він провів у Харкові збори східноукраїнського духовенства, на якому «Акт об'єднання Церков» був охарактеризований лише як декларація намірів щодо об'єднання, що вимагає обов'язкового загальноцерковного соборного підтвердження.
Бажаючи вирішити питання на свою користь, група прихильників «Акту злуки Церкви» провела 6 серпня 1996 року Церковний Собор, на якому було проголошено об'єднання УАПЦ і УПЦ КП в єдину релігійну організацію, що отримала найменування Українська Автокефальна Православна Церква Київського Патріархату (УАПЦ КП). Оскільки цей Собор не охоплював усю церковну повноту УАПЦ, то багатьма він був сприйнятий виключно як спроба церковного перевороту з метою усунення патріарха Димитрія. Останній у своїй заяві «Про прагнення ліквідувати УАПЦ в Україні», опублікованій 14 вересня 1996 р оголосив про те, що ситуація яка виникла, спонукає його відмовитися від давнього бажання скласти патріарші повноваження.
Розкол у 1996 році
Восени 1996 року внаслідок створення УАПЦ-КП, розростається внутрішнє протистояння в УАПЦ, і патріарх Димитрій заборонив у священнослужінні і почислив за штат лідера внутрішньоцерковної опозиції в УАПЦ митрополита Львівського Петра (Петруся). 18 жовтня 1996 року прагнучи завершити розпочате, прихильники «Акту злуки Церков» з числа як колишніх ієрархів УПЦ КП, так і більшості архієреїв УАПЦ провели Церковний Собор УАПЦ-КП, на якому оголосили про усунення патріарха Димитрія (Яреми) та обрання митрополита Тернопільського Василя (Бондарчук) у якості Місцеблюстителя патріаршого престолу УАПЦ-КП. Крім того, послідовний противник «Акту злуки Церков» єпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко) був оголошений забороненим у священнослужінні.
У 1996 році чітко був виражений внутрішній розкол в УАПЦ. В результаті події поділу в складі даної релігійної організації залишилося всього лише три архієрея: патріарх Київський і всієї України Димитрій (Ярема); єпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко); єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Мефодій (Кудряков).
Натомість у складі новоствореної Української Автокефальної Православної Церкви Київського Патріархату виявилося більшість колишніх церковних ієрархів УАПЦ: митрополит Тернопільський і Бучацький, Місцеблюститель патріаршого престолу УАПЦ-КП Василь (Боднарчук), митрополит Галицький і Івано-Франківський Андрій (Абрамчук); архієпископ Луцький і Волинський Феоктист (Пересада); архієпископ Вінницький і Брацлавський Роман (Балащук); єпископ Білоцерківський і Уманський Михайло (Дуткевич).
Уже 26 жовтня 1996 року відбувся Собор УАПЦ-КП, названий його ініціаторами як «III Помісний Собор УАПЦ». На цьому церковному зібранні було соборно підтверджено обрання митрополита Тернопільського Василя (Боднарчука) Предстоятелем УАПЦ-КП з титулом Місцеблюстителя Патріаршого престолу, а також заборона в священнослужінні і зачислення за штат УАПЦ патріарха Димитрія (Яреми), єпископа Ігоря (Ісіченка) та єпископа Мефодія (Кудрякова).
Не визнавши легітимності «III Помісного Собору УАПЦ» патріарх Димитрій продовжив очолення УАПЦ тієї її частини, що визнавала його владу і призначив на вакантну посаду Керуючого справами УАПЦ єпископа Ігоря (Ісіченка). На початку листопада 1996 року для Львівської єпархії УАПЦ був висвячений єпископ Макарій (Малетич). Розкол в середині УАПЦ проіснував недовго. Наростання внутрішніх конфліктів призвело до повного розпаду УАПЦ-КП трохи більше, ніж через півроку після її утворення.
Наприкінці травня 1997 року під головуванням патріарха Димитрія (Яреми) відбувся III Помісний Собор УАПЦ який об'єднав УАПЦ з УАПЦ-КП. На цьому Соборі також відбулося прийняття нового Статуту УАПЦ і прославлення в лику святих митрополита Київського Василя (Липківського) і інших засновників УАПЦ першої генерації (1921 р).
Патріарх Димитрій (Ярема) помер 25 лютого 2000 року. До цього менш, ніж за два місяці до своєї смерті, 1 грудня 1999 року, він склав свій заповіт, у якому застерігав УАПЦ від вибору нових «патріархів» і настійно рекомендував включити УАПЦ до складу Української Православної Церкви в США, яка перебуває в складі Константинопольського Патріархату. Після цього УАПЦ відмовилася від інституту патріаршества.
Російська істинно-православна церква
В контексті збільшення канонічної території УАПЦ влітку 1996 р з благословення патріарха Димитрія (Яреми) відбулося створення в межах Російської Федерації автономної структури даної релігійної організації, що отримала найменування Російська Істинно-Православна Церква (РосІПЦ). У тому ж році ієрархами УАПЦ для РосІПЦ були висвячені нові церковні ієрархи, а саме єпископ Московський і Коломенський Іоанн (Модзалевський) та єпископ Санкт-Петербурзький і Старорусський Стефан (Ліницький).
Предстоятелі
Занепад комуністичного режиму дозволив УАПЦ відновити своє легальне існування в Україні. 5-6 червня 1990 року пройшов перший собор УАПЦ в Києві, де затверджено Статут УАПЦ й обрано її главу — Патріарха Мстислава (1898–1993). Після смерті Патріарха Мстислава 7 вересня 1993, Помісний Собор обрав наступника: Патріарха Димитрія (1915–2000) — та надав йому титул Патріарха Київського і всієї України. Інтронізований на Патріарха Київського і всієї України 14 жовтня 1993 року.
На Соборі УАПЦ 14—15 вересня 2000 року предстоятелем УАПЦ обраний митрополит Мефодій з титулом високопреосвящений митрополит Тернопільський і Подільський. У 2009 він нагороджений орденом «За заслуги» I ступеня за багатолітню плідну церковну діяльність, утвердження ідеалів духовності, милосердя і злагоди в суспільстві..
24 лютого 2015 року митрополит Мефодій помер. На 40-й день зо дня смерті Блаженнішого Мефодія, в Тернополі, на місці його поховання, в присутності всіх архієреїв УАПЦ був оприлюднений Духовний Заповіт митрополита Мефодія. В Заповіті наголошується на доцільності синодальної форми управління в УАПЦ на основі канонічної моделі Грецької церкви, а також на продовженні довголітнього курсу УАПЦ на встановлення співпричастя зі Вселенським патріархатом.
Також Блаженніший заповідав продовжити діалог з єпископатом УПЦ Київського Патріархату та україноцентричною частиною єпископату УПЦ на чолі з митрополитом Олександром (Драбинком) про об'єднання в єдину помісну та канонічно визнану Вселенським Православ'ям Православну Церкву, але не приймати рішень щодо поєднання з іншими православними юрисдикціями в Україні без канонічного благословення Вселенського Патріарха Бартоломія.
27 лютого 2015 року Архієрейський собор обрав місцеблюстителем престолу УАПЦ Митрополита Львівського, керівника Рівненсько-Волинської і Таврійської єпархій Макарія. 4 червня 2015 року Помісним собором УАПЦ обраний предстоятелем церкви.
Предстоятелі церкви (Патріарх Київський та Всієї України 1990—2000, Митрополит Київський та Всієї України 2000—2018):
- Мстислав (6 червня 1990 — 11 червня 1993), Первоієрарх Української Автокефальної Православної Церкви в Діаспорі
- Іоан (Боднарчук) (6 червня 1990 — 18 листопада 1990), Місцеблюститель патріаршого престолу в Києві
- Антоній (Масендич) (1 грудня 1990 — 17 жовтня 1992 (26 червня 1992)), керуючий справами УАПЦ
- Петро (Петрусь) (24 грудня 1992 — 7 вересня 1993), керуючий справами УАПЦ
- Димитрій (7 вересня 1993 — 25 лютого 2000)
- Мефодій (14 вересня 2000 — 24 лютого 2015), Митрополит Тернопільський і Подільський
- Макарій (4 червня 2015 — 15 грудня 2018), Митрополит Львівський
Єпископат
На момент Об'єднавчого собору 15 грудня 2018 до УАПЦ належали 16 єпископів:
- Макарій (Малетич), митрополит Львівський, предстоятель УАПЦ
- Андрій (Абрамчук), митрополит Галицький
- Роман (Балащук), митрополит Вінницький і Брацлавський
- Володимир (Шлапак), архієпископ Житомирський і Поліський
- Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський і Полтавський
- Герман (Семанчук), архієпископ Чернівецький і Хотинський
- Тихон (Петранюк), архієпископ Тернопільський і Бучацький
- Кирило (Михайлюк), єпископ Ужгородський і Закарпатський
- Володимир (Черпак), єпископ Вишгородський і Подільський
- Геронтій (Олянський), єпископ Бориспільський
- Борис (Харко), єпископ Херсонський і Миколаївський
- Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський
- Сава (Фризюк), єпископ Донецький і Слов'янський
- Павло (Мисак), єпископ Коломийський
- Гавриїл (Кризина), єпископ Рівненський і Волинський
- Іов (Павлишин), колишній архієпископ Тернопільський і Кременецький
Усі єпископи, окрім останнього, взяли участь у роботі собору та ввійшли до об'єднаної Православної церкви України.
Колишні архієреї
Спочилі
- Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Мстислав (Скрипник) (10.04.1898 — 11.06.1993)
- Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Димитрій (Ярема) (09.12.1915 — 25.02.2000)
- Митрополит Київський і всієї України Мефодій (Кудряков) (11.03.1949 — 24.02.2015)
- Архієпископ Дрогобицький і Самбірський Феодосій (Пецина) (06.04.1950 — 23.07.2010)
- Єпископ Черкаський і Кіровоградський Іларіон (Савчук) (24.02.1969 — 26.09.2015)
Єпархії (на 2018 рік)
- Білоцерківсько-Уманська єпархія (1992—1997)
- Вінницька єпархія (1991—2018)
- Дніпропетровська єпархія (1991—1992)
- Дніпропетровсько-Запорізька єпархія (1999—2018)
- Донецько-Слов'янська єпархія (2017—2018)
- Житомирсько-Овруцька єпархія (1992—1997)
- Житомирсько-Поліська єпархія (2009—2018)
- Ужгородсько-Закарпатська єпархія (2014—2018)
- Івано-Франківська єпархія (1990—2018)
- Карпатська єпархія (2014—2018)
- Львівська єпархія (1989—2018)
- Луцько-Волинська єпархія (1990—1992)
- Одесько-Чорноморська єпархія (2017—2018)
- Рівненсько-Острозька єпархія (1990—1992)
- Рівненсько-Волинська єпархія (1996—2018)
- Таврійська єпархія (1990—2018)
- Тернопільська єпархія (1990—2018)
- Ужгородсько-Виноградівська єпархія (1990—1991)
- Харківсько-Полтавська єпархія (1992—2003) → Харківсько-Полтавська єпархія УАПЦ (оновлена)
- Харківсько-Полтавська єпархія (2004—2018)
- Хмельницька єпархія (1991—2018)
- Черкасько-Кіровоградська єпархія (1997—2018)
- Чернівецько-Хотинська єпархія (1990—2018)
- Чернігівсько-Сумська єпархія (1990—1992)
Навчальні заклади
Створення помісної Церкви
За часів предстоятельства (2000—2015) митрополит Мефодій висловлювався за об'єднання православних церков України в єдину помісну Церкву. Згідно його духовного заповіту, це має відбутись виключно з благословіння Вселенського Патріарха. Митрополит Мефодій вважав, що основною перепоною на шляху об'єднання православних церков в Україні в єдину помісну церкву є особистість патріарха УПЦ КП Філарета, який не погоджувався на об'єднання без гарантій йому особисто зберегти патріарший куколь за собою.
Так, у 2008 році на переговорах про вихід із канонічної ізоляції представники вселенського патріархату запропонували УПЦ КП наступні умови:
- тимчасова відмова від статусу патріархату;
- входження до юрисдикції Вселенського патріархату з метою отримання томосу про автокефалію в майбутньому;
- формування канонічних керівних органів української церкви в юрисдикції Вселенського патріархату з благословення вселенського патріарха (зокрема, обрання Предстоятеля Церкви актом Вселенського патріарха з трьох альтернативних кандидатур, які висуває український єпископат).
Цю модель було запропоновано лише як перехідну до остаточного канонічного унезалежнення Української церкви — видання томосу про автокефалію. У ході переговорів українська сторона мала реальну можливість значно оптимізувати модель канонічної легітимізації УПЦ КП та УАПЦ. Однак для цього українська сторона теж мала піти назустріч Константинополю, а саме погодитися, що предстоятель української церкви в складі вселенського патріархату обиратиметься Вселенським патріархом з трьох запропонованих українським єпископатом кандидатур. УАПЦ погодилися утриматися від висунення власних кандидатур. Отже в УПЦ КП була можливість висунути на посаду предстоятеля кандидатуру патріарха Філарета і ще дві кандидатури з числа єпископату УПЦ КП. Але цей варіант було відкинуто.
На 40-й день після смерті Блаженнішого Мефодія був опублікований його духовний заповіт, у якому наголошується на доцільності синодальної форми управління в УАПЦ на основі канонічної моделі Елладської православної церкви, а також на продовженні довголітнього курсу УАПЦ на встановлення співпричастя зі Вселенським Патріархатом.
Також Блаженніший заповідав продовжити діалог з єпископатом УПЦ Київського Патріархату та україноцентричною частиною єпископату УПЦ МП на чолі з митрополитом Олександром (Драбинком) про об'єднання в єдину помісну та канонічно визнану Вселенським Православ'ям Православну Церкву, але не приймати рішень щодо поєднання з іншими православними юрисдикціями в Україні без канонічного благословення Вселенського Патріарха Варфоломія І.
Будучи місцеблюстителем Київського митрополичого престолу, митрополит Макарій чітко заявив про бажання об'єднати УАПЦ із УПЦ КП.
Після свого обрання Предстоятелем УАПЦ також заявив, що готовий піти «до Онуфрія і вклонитися до нього в ноги, щоб він відійшов від Москви» задля створення Помісної церкви. 8 червня 2015 року відбулась зустріч комісій з діалогу Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату, на якому було запропоновано нові умови з боку Київського Патріархату, а саме те, що на об'єднавчому соборі буде обговорюватися кандидатура предстоятеля..
Собори УАПЦ
Помісні собори УАПЦ
I Помісний собор УАПЦ 1990
5-6 червня 1990 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор за участю близько 700 делегатів з усієї України, серед них було 7 єпископів i понад 200 священиків. Собор затвердив факт відновлення УАПЦ i обрав Патріархом Київським Мстислава (Скрипника). Також було прийнято Статут Церкви. Сам митрополит Мстислав на цьому Соборі був відсутнім, а своє обрання Патріархом прийняв не одразу. Місцеблюстителем патріаршого престолу в Києві став на той час вже митрополит Іван (Боднарчук).
26 червня 1992 року відбувся перший об'єднавчий собор між Українською автокефальною православною церквою (УАПЦ) і Українською православною церквою (УПЦ), на якому було створено Українську православну церкву Київського патріархату (УПЦ-КП) на чолі з патріархом Мстиславом (без його згоди чи підтвердження). Відразу після об’єднавчого Собору єпископи УАПЦ — Хмельницький Антоній (Фіалко), Дніпропетровський Пантелеймон (Романовський), Волинський Миколай (Грох) Овруцький Полікарп (Пахолюк) подали прохання про перехід до РПЦ і були перерукоположені. А єпископ Полікарп зрікся єпископського сану.
II Помісний собор УАПЦ 1993
7 вересня 1993 року на Другому Помісному Соборі УАПЦ був обраний патріарх Димитрій (Ярема).
Влітку 1996 року з благословення патріарха Димитрія (Яреми) відбулося створення в межах Російської Федерації автономної структури даної релігійної організації, що отримала найменування Російська Істинно-Православна Церква (РосІПЦ).
Група прихильників «Акту злуки Церкви» провела 6 серпня 1996 року Церковний Собор, на якому було проголошено об'єднання УАПЦ і УПЦ КП в єдину релігійну організацію, що отримала найменування Українська Автокефальна Православна Церква Київського Патріархату (УАПЦ КП).
26 жовтня 1996 року відбувся Собор УАПЦ-КП, названий його ініціаторами як «III Помісний Собор УАПЦ». На цьому церковному зібранні було соборно підтверджено обрання митрополита Тернопільського Василя (Боднарчука) Предстоятелем УАПЦ-КП з титулом Місцеблюстителя Патріаршого престолу, а також заборона в священнослужінні і зачислення за штат УАПЦ патріарха Димитрія (Яреми), єпископа Ігоря (Ісіченка) та єпископа Мефодія (Кудрякова).
III Помісний Собор УАПЦ 1997
Наприкінці травня 1997 року під головуванням патріарха Димитрія (Яреми) відбувся III Помісний Собор УАПЦ який об'єднав УАПЦ з УАПЦ-КП. На цьому Соборі також відбулося прийняття нового Статуту УАПЦ і прославлення в лику святих митрополита Київського Василя (Липківського) і інших засновників УАПЦ першої генерації (1921 р).
IV Помісний Собор УАПЦ 2000
1 березня 2000 — рішенням IV Помісного Собору Української автокефальної православної церкви обраний місцеблюстителем Патріархого престолу УАПЦ.
Помісний Собор УАПЦ 2015
4 червня 2015 року Помісним собором Української автокефальної православної церкви обраний предстоятелем Української автокефальної православної церкви з титулом Митрополита Київського та усієї України.
Архієрейські собори
- Рішення про молитовне поминання імені Його Всесвятості Всесвятішого Патріарха під час Божественної літургії та за іншими священними богослужіннями.
- Рішення про утримання від спілкування з главою УПЦ Київського патріархату на основі рішення Архієрейського собору УАПЦ від 2 березня 2007 року.
- Рішення про поновлення діяльності Комісії Архієрейського собору Української автокефальної православної церкви по діалогу з УПЦ.
- Звернення Архієрейського собору Української Автокефальної Православної Церкви до священства та вірних [ 15 липня 2014 у Wayback Machine.]
Статистика
Дата | Єпархій | Парафій | Монастирів | Ченців і черниць | Місій | Братств | Навч. закладів | Слухачів в них | Священнослужителів | Недільних шкіл | Періодичних видань |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1.01.1997 | 1163 | 1 | 3 | 221 | 534 | 295 | |||||
1.01.1998 | ▼1060 | ▬1 | 4 | ▲5 | ▲293 | ▲547 | ▼100 | ||||
1.01.1999 | ▼1045 | ▲2 | 4 | ▬5 | ▼203 | ▼543 | ▼94 | ||||
1.01.2000 | ▼988 | ▬2 | ▼2 | ▲7 | ▲279 | ▲602 | ▲229 | ||||
1.01.2001 | ▲1013 | ▼1 | ▲4 | ▲6 | ▼6 | ▲294 | ▲628 | ▼217 | |||
1.01.2002 | ▲1052 | ▲3 | ▬6 | ▲8 | ▼285 | ▲653 | ▲244 | ||||
1.01.2003 | ▲1107 | ▬3 | ▼1 | ▬6 | ▼7 | ▼260 | ▲676 | ▲248 | 5 | ||
1.01.2004 | ▲1154 | ▲5 | ▲12 | ▲7 | ▬7 | ▼258 | ▲685 | ▲325 | ▲7 | ||
1.01.2005 | 12 | ▲1172 | ▬5 | ▲14 | ▬7 | 2 | ▬7 | ▼245 | ▲702 | ▲361 | ▬7 |
1.01.2006 | ▬12 | ▼1164 | ▲6 | ▼13 | ▬7 | ▬2 | ▬7 | ▼241 | ▼686 | ▼349 | ▬7 |
1.01.2007 | ▬12 | ▼1154 | ▬6 | ▼11 | ▬7 | ▬2 | ▬7 | ▲275 | ▼671 | ▼301 | ▬7 |
1.01.2008 | ▬12 | ▲1178 | ▬6 | ▲12 | ▬7 | ▼1 | ▬7 | ▼244 | ▼661 | ▬301 | ▬7 |
1.01.2009 | ▬12 | ▲1183 | ▲8 | ▼10 | ▬7 | ▬1 | ▬7 | ▼193 | ▲683 | ▬301 | ▬7 |
1.01.2010 | ▬12 | ▲1194 | ▲9 | ▬10 | ▬7 | ▬1 | ▬7 | ▲200 | ▲688 | ▬301 | ▬7 |
1.01.2011 | ▬12 | ▼1190 | ▬9 | ▬10 | ▬7 | ▬1 | ▬7 | ▼169 | ▲699 | ▬301 | ▬7 |
1.01.2012 | ▲15 | ▲1208 | ▬9 | ▬10 | ▬7 | ▬1 | ▬7 | ▼154 | ▲730 | ▲312 | ▼6 |
1.01.2013 | ▬15 | ▼1205 | ▲11 | ▬10 | ▬7 | ▬1 | ▬7 | ▼129 | ▲731 | ▼307 | ▬6 |
1.01.2014 | ▼14 | ▼1185 | ▲12 | ▲13 | ▬7 | ▬1 | ▬7 | ▲145 | ▼706 | ▼294 | ▬6 |
1.01.2015 | ▼13 | ▲1225 | ▲13 | ▼12 | ▬7 | ▬1 | ▬7 | ▼141 | ▲710 | ▲305 | ▬6 |
1.01.2016 | ▬13 | ▼1188 | ▬13 | ▲19 | ▬7 | ▲2 | ▬7 | ▼100 | ▲723 | ▼269 | ▲12 |
1.01.2017 | ▲14 | ▲1195 | ▬13 | ▲21 | ▬7 | ▬2 | ▲8 | ▲140 | ▼709 | ▲305 | ▬12 |
1.01.2018 | ▬14 | ▼1167 | ▼12 | ▼15 | ▬7 | ▬2 | ▬8 | ▲151 | ▼693 | ▼286 | ▬12 |
1.01.2019 | ▲15 | ▲1171 | ▲14 | ▲18 | ▬7 | ▲3 | ▬8 | ▬151 | ▲706 | ▼282 | ▲17 |
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 17 квітня 2018.
- . Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 13 квітня 2015.
- (укр.). Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 12 квітня 2019.
- . risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
- В. И. Петрушко Автокефалисткие расколы на Украине в постсоветский период 1989—1997 [ 8 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Документальний фільм Ігора Піддубного: «Украя».
- Запорожець, В.А. (2017). (PDF). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- Указ Президента України від 10 березня 2009 року N 140/2009
- . Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 14 квітня 2015.
- митрополит Василь Липківський, «Відродження Церкви в Україні 1917—1930» (160 випуск), укр. вид. «Добра книжка» (друкарня оо. Василіян), м. Торонто, 1959 р., с. 236—238.
- . Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 5 червня 2015.
- . Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 26 липня 2019.
- Штогрін, Ірина (10 серпня 2009). . Радіо Свобода (Ukrainian) . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016.
- . mefodiy.org.ua. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 4 березня 2016.
- . mefodiy.org.ua. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 4 березня 2016.
- . velychlviv.com. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 4 березня 2016.
- . mefodiy.org.ua. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 4 березня 2016.
- . mefodiy.org.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016.
- Постанови Архиєрейського Собору УАПЦ[недоступне посилання з травня 2019]
- . Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 23 червня 2019.
Джерела
- Українська Автокефальна Православна Церква [ 1 серпня 2020 у Wayback Machine.] — Офіційний сайт
- Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) [ 17 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- о. Юрій Федорів. Історія Церкви в Україні. — Львів: Свічадо, 2007.
- Тетяна Євсєєва (29 жовтня 2018). . http://www.dsnews.ua/. Ділова столиця. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
- Бєлікова Н. В. Релігійні конфесії України (кінець 80-х – 90-і роки ХХ століття): Дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний ун-т. – Донецьк, 2001. – 234 c.
- Власовській І. Нарис історії Української православної церкви: У 4 т., 5 кн. / І. Власовській. – К.: Либідь, 1998. – Т. 4: (XX ст.). – Ч. 2. – 399 с.
- Воронин О. Комітет за відновлення УАПЦ на Україні / О. Воронин // Історичний шлях УАПЦ / Электронный ресурс / Режим доступа: http://patriarchia.org.ua/istoriya-uapc-chastina-8- novitnye-vidrodzh/?lang=ru
- Лінник Ю. Трансформаційні процеси у православ’ї в часи українського державотворення (кінець хх – ххі ст.) / Ю. Лінник // Релігія та Соціум. – 2014. – №1-2 (13-14) – С.265 – 271.
- Єленський В. Є. Релігійно-суспільні зміни в процесі посткомуністичних трансформацій: Україна в центрально-східноєвропейському контексті: Дис... докт. філос. наук / НАН України. Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди. – К., 2003. – 434 с.
- Петрушко В. Автокефалистские расколы в Украине в постсоветский период 1989-1997 / В. Петрушко. – М: ПСТГУ, 1998. – 255 с.
- Прокопчук Л. Трансформаційні процеси в православних конфесіях України в 90-ті роки ХХ ст.: Дис... канд. іст. наук / КНУ ім. Т. Шевченка. — К., 2005. – 202 с.
- Рощина Л. О., Тюльченко І. К. Стан українського православ'я в перше десятиріччя незалежності України / Л.О. Рощина, І.К. Тюльченко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2014, вип. XXXVIII – С. 255-259.
- Сучасна релігійна ситуація в Україні / НАН України. Ін-т філософії. Відділення релігієзнавства; Ред. кол.: П. І. Косуха (відп. ред.) та ін. — Ч. 1. — К., 1994. — С. 60.
- Степовик Д. Патріарх Мстислав: життя и архіпастирська діяльність / Д. Степовик. – К.: Мистецтво, 2007. - 448 с.
- . https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 14 серпня 2019. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 14 серпня 2019.
- . https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 18 серпня 2019. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 20 серпня 2019.
- . https://cerkvarium.org/. . 25 серпня 2019. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva skorocheno UAPC pravoslavna cerkva sho isnuvala v Ukrayini do 2018 roku Pripinila isnuvannya yak okrema religijna gromada stavshi integrovanoyu chastinoyu Pravoslavnoyi Cerkvi Ukrayini pislya ob yednavchogo soboru ukrayinskih pravoslavnih cerkov Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkvaZasnovniki Mstislav patriarh Kiyivskij Data zasnuvannya 22 zhovtnya 1989Samostijnist viznana ne viznanaData likvidaciyi 15 grudnya 2018Prichina likvidaciyi Ob yednavchij soborPershij predstoyatel Mstislav Patriarh Kiyivskij i vsiyeyi Rusi UkrayiniOstannij predstoyatel Makarij Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi UkrayiniCentr Kiyiv UkrayinaKafedralnij sobor Andriyivska cerkvaOsnovna yurisdikciya UkrayinaLiturgichna mova ukrayinskaMuzichna tradiciya ukrayinskij naspivCerkovnij kalendar yulianskijYepiskopiv 16Yeparhij 14Navchalnih zakladiv 8Monastiriv 13Parafij 1195Svyashenikiv 709Chenciv i chernic 21Virnih 2 4 viryan Ukrayini 2015 Oficijnij sajt church net uaU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva Kafedralnij sobor UAPC u 1921 30 rr Uspenskij sobor na Podoli kafedralnij sobor UAPC u 1934 35 rr IstoriyaVidrodzhennya UAPC 15 lyutogo 1989 roku za pidtrimki proukrayinskih sil u Kiyevi pochav diyati iniciativnij komitet iz vidnovlennya Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v Ukrayini Jogo osnovnoyu metoyu bulo vidrodzhennya UAPC ta reyestraciya gromad Cerkvi Pislya togo yak 19 serpnya 1989 roku z yurisdikciyi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi razom zi svoyeyu parafiyeyu vijshov protoyerej Volodimir Yarema nastoyatel lvivskogo hramu Petra i Pavla avtokefalnij ruh pochav nabirati shirokih obertiv Pid chas bogosluzhin na parafiyah UAPC bulo prijnyato pominati todishnogo Vselenskogo Patriarha Dimitriya Trivali poshuki yepiskopiv dlya vidnovlenoyi Cerkvi 22 zhovtnya 1989 r na Sobori svyashenikiv i miryan u Lvovi bulo progolosheno vidrodzhennya UAPC Ocholiv vidrodzhenu Cerkvu pozashtatnij yepiskop Moskovskogo Patriarhatu Ivan Bodnarchuk 14 listopada 1989 roku vin buv zaboronenij u sluzhinni Sinodom RPC Na pochatok 1990 roku v UAPC perejshlo blizko 200 galickih parafij Vse bilsha kilkist gromad zmushuvala provid Cerkvi uhvaliti rishennya zdijsniti hirotoniyi novih yepiskopiv Oskilki zaluchiti do cogo procesu arhiyereyiv UAPC v emigraciyi na toj chas ne bulo mozhlivo novogo yepiskopa UAPC Vasilya Bodnarchuka rukopolozhili Ivan Bodnarchuk arhiyepiskop Simferopolskij i Krimskij RPC Varlaam Ilyushenko yakij diyav tayemno vid Sinodu RPC ta yepiskop Yasnopolyanskij Istinno Pravoslavnoyi Katakombnoyi Cerkvi Yak viyavilos zgodom ostannij buv samozvancem Tomu vsi zdijsneni za jogo uchasti hirotoniyi buli povtoreni v 1991 roci za uchasti yepiskopa iz zakordonnoyi chastini UAPC Antoniya Sherbi Zagalom vesnoyu 1990 roku vidbulosya she p yat yepiskopskih hirotonij Andriya Abramchuka Danila Kovalchuka Mikolaya Groha Romana Balashuka ta Volodimira Romanyuka Na moment utverdzhennya avtokefalnogo ustroyu Ukrayinskoyi Cerkvi na Pomisnomu Sobori 1990 roku mehanizm yiyi progoloshennya po pershe ne bulo reglamentovano svyashennimi kanonami Pravoslavnoyi Cerkvi a po druge ne bulo uzgidneno na zagalnopravoslavnomu rivni Same tomu pikluyuchis pro utverdzhennya ukrayinskogo pravoslav ya v novih istorichnih umovah Pomisnij Sobor 1990 roku pishov shlyahom samoprogoloshennya avtokefaliyi Obirayuchi cej shlyah Ukrayinska Cerkva ne pragnula separaciyi vid povnoti vselenskogo pravoslav ya abo navit odniyeyi Pomisnoyi Cerkvi Nashoyu metoyu bulo ne vidokremlennya a usamostijnennya ne rozkol chi oslablennya ukrayinskogo pravoslav ya a navpaki cerkovne vidrodzhennya zokrema zberezhennya ta utverdzhennya struktur Pravoslavnoyi Cerkvi v zahidnih ta centralnih regionah de u toj chas mav misce strimkij rozvitok struktur Ukrayinskoyi Greko Katolickoyi Cerkvi Mefodij predstoyatel UAPC 5 6 chervnya 1990 roku v Kiyevi vidbuvsya Vseukrayinskij Pravoslavnij Sobor za uchastyu blizko 700 delegativ z usiyeyi Ukrayini sered nih bulo 7 yepiskopiv i ponad 200 svyashenikiv Sobor zatverdiv fakt vidnovlennya UAPC i obrav Patriarhom Kiyivskim Mstislava Skripnika Takozh bulo prijnyato Statut Cerkvi Sam mitropolit Mstislav na comu Sobori buv vidsutnim a svoye obrannya Patriarhom prijnyav ne odrazu Misceblyustitelem patriarshogo prestolu v Kiyevi stav na toj chas vzhe mitropolit Ivan Bodnarchuk 16 veresnya 1990 roku mitropolitom Lvivskim UAPC Ioannom Bodnarchukom yepiskopami UAPC Volodimirom Romanyukom i Danilom Kovalchukom Antonij Masendich buv visvyachenij na yepiskopa Rivnenskogo i Zhitomirskogo 2 zhovtnya 1990 roku organi vladi Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki oficijno zareyestruvali UAPC Rosijska pravoslavna cerkva rozpochala kampaniyu po diskreditaciyi cerkvi yak rozkolnickoyi samosvyatnickoyi i nekanonichnoyi 28 zhovtnya 1990 roku v sobori Svyatoyi Sofiyi mista Kiyeva Patriarh Moskovskij Aleksij II urochisto ogolosiv rishennya Arhiyerejskogo soboru ta vruchiv mitropolitu Filaretu glavi UPC buvshij ekzarhat RPC Tomos Gramotu pro samostijnist i nezalezhnist v upravlinni Demokratizaciya politichnogo zhittya v Ukrayini spriyala tomu sho voseni 1990 roku mitropolit UAPC Mstislav Skripnik otrimav zmogu vidvidati Ukrayinu 18 listopada 1990 roku v sobori Svyatoyi Sofiyi v Kiyevi vidbulasya intronizaciya jogo na Patriarha Kiyivskogo i vsiyeyi Ukrayini V Ukrayini Patriarh Mstislav razom z yepiskopom Vashingtonskim Antoniyem Sherboyu rukopolozhili yepiskopa Hmelnickogo Antoniya Fialko i yepiskopa Dnipropetrovskogo Pantelejmona Romanovskogo Nezabarom mizh prestarilim glavoyu UAPC patriarhom Kiyivskim Mstislavom Skripnikom yakij zhiv v SShA i jogo misceblyustitelem v Ukrayini mitropolitom Ioannom Bodnarchukom rozgorivsya konflikt v yakomu Antonij Masendich prijnyav storonu Mstislava i stav z cogo chasu koristuvatisya jogo doviroyu Otrimavshi vid nogo posadu keruyuchogo spravami UAPC z 1 grudnya 1990 i povnistyu usunuvshi Ioanna vid kerivnictva Antonij u 1991 1992 roki faktichno ocholyuvav UAPC Mav v UAPC povnovazhennya prijmati u vidsutnosti patriarha najbilsh vazhlivi rishennya samostijno pislya poperednoyi telefonnoyi konsultaciyi iz patriarhom Mstislavom sho buv todi v SShA U lipni 1991 roku Antonij buv priznachenij na posadu golovi Viddilu zovnishnih cerkovnih zv yazkiv UAPC ta vozvedenij u san arhiyepiskopa Kiyivskogo 25 sichnya 1992 roci ostannij buv zvedenij na mitropolita Pereyaslavskogo i Sicheslavskogo Pislya svogo korotkogo perebuvannya v Ukrayini Patriarh Mstislav povernuvsya do SShA Perebuvannya glavi UAPC poza mezhami derzhavi a takozh nizka vnutrishnih neporozumin ta konfliktiv v ukrayinskij chastini UAPC v 1990 1991 rokah prizveli do protistoyannya vseredini neyi riznih grup ta arhiyereyiv Ce unemozhlivilo chitko oformiti svoyu strukturu ta unormuvati cerkovne zhittya Cerkvi 1 3 listopada 1991 roku mitropolit Filaret zibrav Pomisnij Sobor UPC Rosijskoyi cerkvi v Ukrayini na yakomu uchasniki pidpisali zvernennya do Patriarha Moskovskogo de prosili nadati UPC avtokefaliyu ta pidnesti Cerkvu do rangu Patriarhatu Zokrema Sobor uhvaliv taku propoziciyu Zvernutisya do Svyatijshogo Patriarha Moskovskogo i vsiyeyi Rusi Aleksiya II i yepiskopatu Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi z prohannyam daruvati Ukrayinskij Pravoslavnij Cerkvi povnu kanonichnu samostijnist tobto avtokefaliyu U Zvernenni do golovi Verhovnoyi Radi Ukrayini mitropolit Filaret pisav sho Samostijnist Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v nezalezhnij Ukrayinskij derzhavi ye kanonichno vipravdanoyu ta istorichno neminuchoyu U seredovishi Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi nazrivav serjoznij konflikt 21 chervnya 1992 roku v kancelyariyi UAPC na vul Trohsvyatitelskij u Kiyevi do mitropolita Antoniya pribuli narodni deputati Oleksandr Zinchenko Larisa Skorik Dmitro Pavlichko Vasil Chervonij M V Porovskij a takozh majbutnij zastupnik golovi SBU Viktor Burlakov i spivrobitnik aparatu Prezidenta Ukrayini Leonida Kravchuka Bogdan Ternopilskij Voni vimagali negajno sklikati sobor yepiskopiv UAPC dlya prijomu v yiyi lono Filareta Denisenka razom z cerkovnoyu skarbniceyu budivleyu mitropoliyi na Pushkinskij i Volodimirskim soborom U vidpovid na zaperechennya Antoniya yakij govoriv sho vin ne maye prava na podibni diyi posliduvala vidpovid Vi zobov yazani ce rozporyadzhennya Prezidenta Ukrayini dzherelo 22 chervnya 1992 roku Antonij Masendich piddavshis tisku z boku vladi i ne pogodivshi pitannya z patriarhom Mstislavom vidpraviv telegrami yepiskopam UAPC z vimogoyu terminovo priyihati v Kiyiv ne povidomivshi yim pro metu priyizdu 26 chervnya 1992 roku vidbuvsya pershij ob yednavchij sobor mizh Ukrayinskoyu cerkvoyu UAPC i Rosijskoyu cerkvoyu v Ukrayini UPC MP yaka sebe nazivaye Ukrayinska pravoslavna cerkva na yakomu bulo stvoreno Ukrayinsku pravoslavnu cerkvu Kiyivskogo patriarhatu na choli z patriarhom Mstislavom bez jogo zgodi chi pidtverdzhennya bulo takozh virisheno vvazhati zastupnikom Filareta Denisenka a keruyuchim spravami Antoniya Masendicha Ukrayinsku Pravoslavnu Cerkvu Moskovskogo Patriarhatu predstavlyali mitropolit Filaret yepiskop Yakiv Panchuk ta dvoye novih arhiyereyiv Spiridon Babskij i Z boku UAPC v Sobori brali uchast yepiskopi Antonij Masendich Volodimir Romanyuk Roman Balashuk ta Mihayil Dutkevich Vidrazu pislya ob yednavchogo Soboru yepiskopi UAPC Hmelnickij Antonij Fialko Dnipropetrovskij Pantelejmon Romanovskij Volinskij Mikolaj Groh Ovruckij podali prohannya pro perehid do RPC i buli pererukopolozheni A yepiskop Polikarp zriksya yepiskopskogo sanu Pershi yeparhiyi Pershi yeparhiyi do pershogo ob yednannya u 1992 Lvivska i Galicko Volinska Ioan Bodnarchuk Lvivska i Sokalska Petro Petrus Kiyivska Mstislav Skripnik Bilocerkivska vikarna Kiyivskoyi yeparhiyi Volodimir Romanyuk Vishgorodska vikarna Kiyivskoyi yeparhiyi Volodimir Romanyuk Ternopilska i Buchacka Vasilij Bodnarchuk Ivano Frankivska i Kolomijska Andrij Abramchuk Chernivecka i Bukovinska Daniyil Kovalchuk Uzhgorodska i Vinogradivska Volodimir Romanyuk Lucka i Volinska Mikolaj Groh Chernigivska i Sumska Roman Balashuk Rivnenska i Zhitomirska Antonij Masendich Zhitomirska i Ovrucka Ovrucka vikarna Zhitomirskoyi yeparhiyi Pereyaslavska i Sicheslavska Antonij Masendich Hmelnicka i Kam yanec Podilska Antonij Fialko Mikolayivska i Hersonska Pantelejmon Romanovskij Mikolayivska i Poltavska Vinnicka i Kirovogradska Pantelejmon Romanovskij Bilocerkivska i Umanska Mihayil Dutkevich Pislya ob yednannya zastupnik Patriarha Filaret Denisenko virishiv pererukopoklasti deyakih yepiskopiv yaki vzhe buli rukopokladeni v UAPC Volodimir Romanyuk Roman Balashuk Antonij Masendich ta Nova Cerkva bula zareyestrovana organami vladi a tomu skasovuvalas reyestraciya UAPC yuridichno vona perestala isnuvati Odnak chastina duhovenstva ta virnih UAPC negativno postavilos do utvorennya novoyi strukturi Poyasnyuvalos ce tim sho ob yednavchij Sobor ta utvorennya UPC KP vidbuvalos za vidsutnosti Patriarha Mstislava ta bez jogo blagoslovennya Vid 1 do 10 lipnya 1992 roku Patriarh Mstislav perebuvav z vizitom v Ukrayini Pid chas zustrichi z kolishnim yepiskopatom UAPC vin viraziv svoye nevdovolennya ob yednavchim Soborom ta utvorennyam novoyi strukturi UPC KP 17 zhovtnya glava UAPC viviv za shtat mitropolita Antoniya Masendicha ta yepiskopa Volodimira Romanyuka Daniyil Kovalchuk ne pospishav z perehodom do grudnya 12 grudnya togo zh roku Patriarh vostannye pribuv v Ukrayinu Todi zh 23 i 24 grudnya v Kiyevi vidbulasya zustrich iz virnimi ta duhovenstvom yaki ne viznali ob yednannya z chastinoyu UPC MP na choli z mitropolitom Filaretom Denisenkom Uchast u naradi vzyav i arhiyepiskop Lvivskij Petro Petrus Pidsumkom naradi stalo zvernennya Patriarha Mstislava vid 24 grudnya na im ya Prezidenta Ukrayini Prem yer ministra ta Generalnogo prokurora Ukrayini v yakomu vin napolyagav na nezakonnosti uchasti chastini yepiskopiv i viryan v ob yednavchomu Sobori 25 26 chervnya 1992 roku i porushenni Statutu UAPC Na taki diyi Patriarha Arhiyerejskij Sobor UPC KP 17 arhiyereyiv vidreaguvav postanovoyu vid 15 grudnya sho zhodni diyi pershoyerarha Mstislava Skripnika ne mayut chinnosti bez poperednogo uzgodzhennya z Sinodom Samogo Patriarha Mstislava zaproshuvali vzyati uchast v Sobori odnak vin kategorichno vidmovivsya U svoyu chergu vladika Mstislav priznachiv novogo keruyuchogo spravami Patriarhiyi UAPC arhiyepiskopa Petra Petrusya ta doruchiv jomu sklikati v sichni 1993 roku rozshirenu arhiyerejsku naradu z metoyu podalshogo vregulyuvannya statusu UAPC Narada vidbulas u Lvovi 22 sichnya ale okrim arhiyepiskopa Petra Petrusya na nij buv prisutnij tilki yepiskop Mihayil Dutkevich U vidpovid na diyi arhiyepiskopa Petra Petrusya togo zh dnya Arhiyerejskij Sinod UPC KP pozbaviv jogo sanu a takozh tih svyashennosluzhiteliv yaki namagalis vidnoviti diyalnist UAPC Pislya smerti Mstislava Skripnika v UAPC lishilosya tilki dvoye yepiskopiv Petro Petrus ta Mihayil Dutkevich UPC v SShA na choli z novim predstoyatelem mitropolitom Kostyantinom Baganom vidmovilasya visvyachuvati novih arhiyereyiv posilayuchis na negativnij poperednij dosvid Vidrodzhennya UAPC vidbuvalosya golovnim chinom navkolo Lvivskogo bratstva i svyashenika Volodimira Yaremi majbutnogo patriarha UAPC Dimitriya Vlitku 1993 arhiyepiskopom Petrom Petrusem ta yepiskopom Mihajlom Dutkevichem vidbulas hirotoniya dvoh cerkovnih iyerarhiv yepiskopa Luckogo i Volinskogo Feoktista Peresada ta yepiskopa Harkivskogo i Poltavskogo Igorya Isichenko Takozh u 1993 r v Ukrayinskij Pravoslavnij Cerkvi SShA i Diaspori UPC SShA i Diaspori na misce pokijnogo patriarha Mstislava buv obranij mitropolit Irinupolskij Kostyantin Bagan Novij predstoyatel na vidminu vid poperednika vzyav kurs na distanciyuvannya vid UAPC i odnochasne zblizhennya z Vselenskim Patriarhatom Postupovo vzhe navesni 1995 r Konstantinopol prijnyav UPC SShA i Diaspori na pravah mitropoliyi v svoyu yurisdikciyu Cherez takij stan rechej visha cerkovna iyerarhiya UAPC bula zmushena obirati samostijno patriarha Kiyivskogo i vsiyeyi Ukrayini bez yepiskopatu amerikanskih yeparhij Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi tobto vid UPC SShA i Diaspori Same protoiyerej Volodimir Yarema na dumku todishnih cerkovnih iyerarhiv UAPC buv najbilsh gidnoyu kandidaturoyu na cyu posadu Vidpovidno do cogo u serpni 1993 roku buv postrizhenij u chernectvo z imenem Dimitrij a vzhe 5 veresnya togo zh roku buv rukopokladenij u yepiskopskij san Dimitrij Yarema 14 zhovtnya 1993 roku vidbulas intronizaciya yepiskopa Dimitriya Yarema v san patriarha Kiyivskogo i vsiyeyi Ukrayini Chin vidbuvsya pislya togo yak 7 veresnya 1993 roku na Drugomu Pomisnomu Sobori UAPC buv obranij patriarh Dimitrij Yarema Pershochergovimi svoyimi zavdannyami novij Predstoyatel UAPC pochav virishuvati problemi yaki buli pov yazani z yuridichnim statusom ta administrativnim ustroyem UAPC Sprava v tomu sho na toj chas a same z lipnya 1992 r UAPC ne mala oficijnoyi derzhavnoyi reyestraciyi sho sprichinyalo suttyeve obmezhennya yiyi religijnoyi diyalnosti Dilemoyu bulo te sho u 1992 r provela reyestraciyu Kiyivskogo Patriarhatu z viznannyam za nim pravonastupnictva vid UAPC prote ce ne bulo sprijnyato pershoiyerarhami UAPC ni Mstislavom Skripnikom ni Dimitriyem Yaremoyu Vlada spriyala UPC KP a reyestraciyu UAPC zatrimuvala Tilki vlitku 1995 roku pislya zvernennya religijnoyi organizaciyi do Verhovnogo sudu Ukrayini zi skargoyu na Ministerstv u spravah nacionalnostej migracij i kultiv buv zareyestrovanij statut UAPC Mizh Predstoyatelem UAPC patriarhom Kiyivskim Dimitriyem Yaremoyu ta todishnim Predstoyatelem UPC KP patriarhom Kiyivskim Volodimirom Romanyukom buli domovlenosti pro majbutnye ob yednannya prote smert Volodimira Romanyuka perekreslila ci plani a faktichne kerivnictvo UPC KP perejshlo do misceblyustitelya patriarshogo prestolu a same do mitropolita Kiyivskogo Filareta Denisenka Na rozshirenomu Arhiyerejskomu Sobori UAPC sho prohodiv 12 zhovtnya 1995 r bulo uhvaleno rishennya zvernutisya z oficijnim listom do Kiyivskogo Patriarhatu i zaklikati mitropolita Filareta Denisenka do vidvedennya svoyeyi kandidaturi z garantiyami neodminnogo skladennya povnovazhen i Predstoyatelem UAPC patriarhom Kiyivskim Dimitriyem Yaremoyu Odnak mitropolit Filaret proignoruvav yak vzhe isnuyuchi domovlenosti mizh patriarhami UAPC i UPC KP tak i zvernennya Arhiyerejskogo Soboru UAPC Vreshti resht na protivagu vsomu 20 zhovtnya 1995 roku vin sklikav Pomisnij Sobor UPC KP na yakomu buv obranij novim yiyi Predstoyatelem v sani patriarha Kiyivskogo i vsiyeyi Rusi Ukrayini Bagato hto buv proti kandidaturi Filareta i v znak svogo protestu vzagali perejshli v yurisdikciyu UAPC Sered iyerarhiv UPC KP yaki perejshli v yepiskopat UAPC z nazvanoyi prichini viyavilisya nastupni osobi mitropolit Galickij i Ivano Frankivskij Andrij Abramchuk arhiyepiskop Ternopilskij i Buchackij Vasil Bodnarchuk arhiyepiskop Vinnickij i Braclavskij Roman Balashuk yepiskop Hmelnickij i Kam yanec Podilskij Mefodij Kudryakov V rezultati priyednannya vishenazvanih cerkovnih iyerarhiv chiselnist cerkov UAPC zbilshilasya majzhe vdvichi z 616 do 1209 Kolishni yepiskopi UPC KP yaki priyednalisya voseni 1995 roku do UAPC sprijmali svij krok yak realizaciyu domovlenosti patriarhiv po ob yednannyu dvoh religijnih organizacij Akt zluki Cerkov V rezultati cogo voseni 1995 roku yepiskopami UAPC i kolishnimi iyerarhami UPC KP buv pidpisanij tim samim patriarh Dimitrij Yarema garantuvav skladannya z sebe patriarshogo zvannya na majbutnomu Pomisnomu Sobori UAPC Arhiyereyi yaki vistupali vid imeni Kiyivskogo Patriarhatu ne volodili yuridichnimi i cerkovnimi povnovazhennyami neobhidnimi dlya ob yednannya UPC KP z UAPC Dana obstavina u bagatoh viklikalo cilkom obgruntovani sumnivi v bezposerednij pravochinnosti Aktu zluki Cerkov Pislya pidpisannya Aktu zluki Cerkov poslidovniki UAPC rozdililisya na dvi partiyi Bilshist yepiskopiv viznavalo zlittya UAPC i UPC KP dokonanim faktom odnak yepiskop Harkivskij i Poltavskij Igor Isichenko kategorichno buv proti cogo i u listopadi 1995 roku vin proviv u Harkovi zbori shidnoukrayinskogo duhovenstva na yakomu Akt ob yednannya Cerkov buv oharakterizovanij lishe yak deklaraciya namiriv shodo ob yednannya sho vimagaye obov yazkovogo zagalnocerkovnogo sobornogo pidtverdzhennya Bazhayuchi virishiti pitannya na svoyu korist grupa prihilnikiv Aktu zluki Cerkvi provela 6 serpnya 1996 roku Cerkovnij Sobor na yakomu bulo progolosheno ob yednannya UAPC i UPC KP v yedinu religijnu organizaciyu sho otrimala najmenuvannya Ukrayinska Avtokefalna Pravoslavna Cerkva Kiyivskogo Patriarhatu UAPC KP Oskilki cej Sobor ne ohoplyuvav usyu cerkovnu povnotu UAPC to bagatma vin buv sprijnyatij viklyuchno yak sproba cerkovnogo perevorotu z metoyu usunennya patriarha Dimitriya Ostannij u svoyij zayavi Pro pragnennya likviduvati UAPC v Ukrayini opublikovanij 14 veresnya 1996 r ogolosiv pro te sho situaciya yaka vinikla sponukaye jogo vidmovitisya vid davnogo bazhannya sklasti patriarshi povnovazhennya Rozkol u 1996 roci Voseni 1996 roku vnaslidok stvorennya UAPC KP rozrostayetsya vnutrishnye protistoyannya v UAPC i patriarh Dimitrij zaboroniv u svyashennosluzhinni i pochisliv za shtat lidera vnutrishnocerkovnoyi opoziciyi v UAPC mitropolita Lvivskogo Petra Petrusya 18 zhovtnya 1996 roku pragnuchi zavershiti rozpochate prihilniki Aktu zluki Cerkov z chisla yak kolishnih iyerarhiv UPC KP tak i bilshosti arhiyereyiv UAPC proveli Cerkovnij Sobor UAPC KP na yakomu ogolosili pro usunennya patriarha Dimitriya Yaremi ta obrannya mitropolita Ternopilskogo Vasilya Bondarchuk u yakosti Misceblyustitelya patriarshogo prestolu UAPC KP Krim togo poslidovnij protivnik Aktu zluki Cerkov yepiskop Harkivskij i Poltavskij Igor Isichenko buv ogoloshenij zaboronenim u svyashennosluzhinni U 1996 roci chitko buv virazhenij vnutrishnij rozkol v UAPC V rezultati podiyi podilu v skladi danoyi religijnoyi organizaciyi zalishilosya vsogo lishe tri arhiyereya patriarh Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini Dimitrij Yarema yepiskop Harkivskij i Poltavskij Igor Isichenko yepiskop Hmelnickij i Kam yanec Podilskij Mefodij Kudryakov Natomist u skladi novostvorenoyi Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Kiyivskogo Patriarhatu viyavilosya bilshist kolishnih cerkovnih iyerarhiv UAPC mitropolit Ternopilskij i Buchackij Misceblyustitel patriarshogo prestolu UAPC KP Vasil Bodnarchuk mitropolit Galickij i Ivano Frankivskij Andrij Abramchuk arhiyepiskop Luckij i Volinskij Feoktist Peresada arhiyepiskop Vinnickij i Braclavskij Roman Balashuk yepiskop Bilocerkivskij i Umanskij Mihajlo Dutkevich Uzhe 26 zhovtnya 1996 roku vidbuvsya Sobor UAPC KP nazvanij jogo iniciatorami yak III Pomisnij Sobor UAPC Na comu cerkovnomu zibranni bulo soborno pidtverdzheno obrannya mitropolita Ternopilskogo Vasilya Bodnarchuka Predstoyatelem UAPC KP z titulom Misceblyustitelya Patriarshogo prestolu a takozh zaborona v svyashennosluzhinni i zachislennya za shtat UAPC patriarha Dimitriya Yaremi yepiskopa Igorya Isichenka ta yepiskopa Mefodiya Kudryakova Ne viznavshi legitimnosti III Pomisnogo Soboru UAPC patriarh Dimitrij prodovzhiv ocholennya UAPC tiyeyi yiyi chastini sho viznavala jogo vladu i priznachiv na vakantnu posadu Keruyuchogo spravami UAPC yepiskopa Igorya Isichenka Na pochatku listopada 1996 roku dlya Lvivskoyi yeparhiyi UAPC buv visvyachenij yepiskop Makarij Maletich Rozkol v seredini UAPC proisnuvav nedovgo Narostannya vnutrishnih konfliktiv prizvelo do povnogo rozpadu UAPC KP trohi bilshe nizh cherez pivroku pislya yiyi utvorennya Naprikinci travnya 1997 roku pid golovuvannyam patriarha Dimitriya Yaremi vidbuvsya III Pomisnij Sobor UAPC yakij ob yednav UAPC z UAPC KP Na comu Sobori takozh vidbulosya prijnyattya novogo Statutu UAPC i proslavlennya v liku svyatih mitropolita Kiyivskogo Vasilya Lipkivskogo i inshih zasnovnikiv UAPC pershoyi generaciyi 1921 r Patriarh Dimitrij Yarema pomer 25 lyutogo 2000 roku Do cogo mensh nizh za dva misyaci do svoyeyi smerti 1 grudnya 1999 roku vin sklav svij zapovit u yakomu zasterigav UAPC vid viboru novih patriarhiv i nastijno rekomenduvav vklyuchiti UAPC do skladu Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v SShA yaka perebuvaye v skladi Konstantinopolskogo Patriarhatu Pislya cogo UAPC vidmovilasya vid institutu patriarshestva Rosijska istinno pravoslavna cerkva V konteksti zbilshennya kanonichnoyi teritoriyi UAPC vlitku 1996 r z blagoslovennya patriarha Dimitriya Yaremi vidbulosya stvorennya v mezhah Rosijskoyi Federaciyi avtonomnoyi strukturi danoyi religijnoyi organizaciyi sho otrimala najmenuvannya Rosijska Istinno Pravoslavna Cerkva RosIPC U tomu zh roci iyerarhami UAPC dlya RosIPC buli visvyacheni novi cerkovni iyerarhi a same yepiskop Moskovskij i Kolomenskij Ioann Modzalevskij ta yepiskop Sankt Peterburzkij i Starorusskij Stefan Linickij Chastka gromad Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi stanom na 01 01 2010Predstoyateli Zanepad komunistichnogo rezhimu dozvoliv UAPC vidnoviti svoye legalne isnuvannya v Ukrayini 5 6 chervnya 1990 roku projshov pershij sobor UAPC v Kiyevi de zatverdzheno Statut UAPC j obrano yiyi glavu Patriarha Mstislava 1898 1993 Pislya smerti Patriarha Mstislava 7 veresnya 1993 Pomisnij Sobor obrav nastupnika Patriarha Dimitriya 1915 2000 ta nadav jomu titul Patriarha Kiyivskogo i vsiyeyi Ukrayini Intronizovanij na Patriarha Kiyivskogo i vsiyeyi Ukrayini 14 zhovtnya 1993 roku Na Sobori UAPC 14 15 veresnya 2000 roku predstoyatelem UAPC obranij mitropolit Mefodij z titulom visokopreosvyashenij mitropolit Ternopilskij i Podilskij U 2009 vin nagorodzhenij ordenom Za zaslugi I stupenya za bagatolitnyu plidnu cerkovnu diyalnist utverdzhennya idealiv duhovnosti miloserdya i zlagodi v suspilstvi 24 lyutogo 2015 roku mitropolit Mefodij pomer Na 40 j den zo dnya smerti Blazhennishogo Mefodiya v Ternopoli na misci jogo pohovannya v prisutnosti vsih arhiyereyiv UAPC buv oprilyudnenij Duhovnij Zapovit mitropolita Mefodiya V Zapoviti nagoloshuyetsya na docilnosti sinodalnoyi formi upravlinnya v UAPC na osnovi kanonichnoyi modeli Greckoyi cerkvi a takozh na prodovzhenni dovgolitnogo kursu UAPC na vstanovlennya spivprichastya zi Vselenskim patriarhatom Takozh Blazhennishij zapovidav prodovzhiti dialog z yepiskopatom UPC Kiyivskogo Patriarhatu ta ukrayinocentrichnoyu chastinoyu yepiskopatu UPC na choli z mitropolitom Oleksandrom Drabinkom pro ob yednannya v yedinu pomisnu ta kanonichno viznanu Vselenskim Pravoslav yam Pravoslavnu Cerkvu ale ne prijmati rishen shodo poyednannya z inshimi pravoslavnimi yurisdikciyami v Ukrayini bez kanonichnogo blagoslovennya Vselenskogo Patriarha Bartolomiya 27 lyutogo 2015 roku Arhiyerejskij sobor obrav misceblyustitelem prestolu UAPC Mitropolita Lvivskogo kerivnika Rivnensko Volinskoyi i Tavrijskoyi yeparhij Makariya 4 chervnya 2015 roku Pomisnim soborom UAPC obranij predstoyatelem cerkvi Predstoyateli cerkvi Patriarh Kiyivskij ta Vsiyeyi Ukrayini 1990 2000 Mitropolit Kiyivskij ta Vsiyeyi Ukrayini 2000 2018 Mstislav 6 chervnya 1990 11 chervnya 1993 Pervoiyerarh Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v Diaspori Ioan Bodnarchuk 6 chervnya 1990 18 listopada 1990 Misceblyustitel patriarshogo prestolu v Kiyevi Antonij Masendich 1 grudnya 1990 17 zhovtnya 1992 26 chervnya 1992 keruyuchij spravami UAPC Petro Petrus 24 grudnya 1992 7 veresnya 1993 keruyuchij spravami UAPC Dimitrij 7 veresnya 1993 25 lyutogo 2000 Mefodij 14 veresnya 2000 24 lyutogo 2015 Mitropolit Ternopilskij i Podilskij Makarij 4 chervnya 2015 15 grudnya 2018 Mitropolit LvivskijYepiskopatDokladnishe Yepiskopat Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi 1989 2018 Na moment Ob yednavchogo soboru 15 grudnya 2018 do UAPC nalezhali 16 yepiskopiv Makarij Maletich mitropolit Lvivskij predstoyatel UAPC Andrij Abramchuk mitropolit Galickij Roman Balashuk mitropolit Vinnickij i Braclavskij Volodimir Shlapak arhiyepiskop Zhitomirskij i Poliskij Afanasij Shkurupij arhiyepiskop Harkivskij i Poltavskij German Semanchuk arhiyepiskop Cherniveckij i Hotinskij Tihon Petranyuk arhiyepiskop Ternopilskij i Buchackij Kirilo Mihajlyuk yepiskop Uzhgorodskij i Zakarpatskij Volodimir Cherpak yepiskop Vishgorodskij i Podilskij Gerontij Olyanskij yepiskop Borispilskij Boris Harko yepiskop Hersonskij i Mikolayivskij Viktor Bed yepiskop Mukachivskij i Karpatskij Sava Frizyuk yepiskop Doneckij i Slov yanskij Pavlo Misak yepiskop Kolomijskij Gavriyil Krizina yepiskop Rivnenskij i Volinskij Iov Pavlishin kolishnij arhiyepiskop Ternopilskij i Kremeneckij Usi yepiskopi okrim ostannogo vzyali uchast u roboti soboru ta vvijshli do ob yednanoyi Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini Kolishni arhiyereyiMstislav Guk Spochili Svyatijshij Patriarh Kiyivskij i vsiyeyi Rusi Ukrayini Mstislav Skripnik 10 04 1898 11 06 1993 Svyatijshij Patriarh Kiyivskij i vsiyeyi Rusi Ukrayini Dimitrij Yarema 09 12 1915 25 02 2000 Mitropolit Kiyivskij i vsiyeyi Ukrayini Mefodij Kudryakov 11 03 1949 24 02 2015 Arhiyepiskop Drogobickij i Sambirskij Feodosij Pecina 06 04 1950 23 07 2010 Yepiskop Cherkaskij i Kirovogradskij Ilarion Savchuk 24 02 1969 26 09 2015 Yeparhiyi na 2018 rik Bilocerkivsko Umanska yeparhiya 1992 1997 Vinnicka yeparhiya 1991 2018 Dnipropetrovska yeparhiya 1991 1992 Dnipropetrovsko Zaporizka yeparhiya 1999 2018 Donecko Slov yanska yeparhiya 2017 2018 Zhitomirsko Ovrucka yeparhiya 1992 1997 Zhitomirsko Poliska yeparhiya 2009 2018 Uzhgorodsko Zakarpatska yeparhiya 2014 2018 Ivano Frankivska yeparhiya 1990 2018 Karpatska yeparhiya 2014 2018 Lvivska yeparhiya 1989 2018 Lucko Volinska yeparhiya 1990 1992 Odesko Chornomorska yeparhiya 2017 2018 Rivnensko Ostrozka yeparhiya 1990 1992 Rivnensko Volinska yeparhiya 1996 2018 Tavrijska yeparhiya 1990 2018 Ternopilska yeparhiya 1990 2018 Uzhgorodsko Vinogradivska yeparhiya 1990 1991 Harkivsko Poltavska yeparhiya 1992 2003 Harkivsko Poltavska yeparhiya UAPC onovlena Harkivsko Poltavska yeparhiya 2004 2018 Hmelnicka yeparhiya 1991 2018 Cherkasko Kirovogradska yeparhiya 1997 2018 Chernivecko Hotinska yeparhiya 1990 2018 Chernigivsko Sumska yeparhiya 1990 1992 Navchalni zakladiUkrayinska bogoslovska akademiya Karpatskogo universitetu Ternopilska duhovna akademiya i seminariya Lvivska duhovna seminariya UAPCStvorennya pomisnoyi CerkviZa chasiv predstoyatelstva 2000 2015 mitropolit Mefodij vislovlyuvavsya za ob yednannya pravoslavnih cerkov Ukrayini v yedinu pomisnu Cerkvu Zgidno jogo duhovnogo zapovitu ce maye vidbutis viklyuchno z blagoslovinnya Vselenskogo Patriarha Mitropolit Mefodij vvazhav sho osnovnoyu pereponoyu na shlyahu ob yednannya pravoslavnih cerkov v Ukrayini v yedinu pomisnu cerkvu ye osobistist patriarha UPC KP Filareta yakij ne pogodzhuvavsya na ob yednannya bez garantij jomu osobisto zberegti patriarshij kukol za soboyu Tak u 2008 roci na peregovorah pro vihid iz kanonichnoyi izolyaciyi predstavniki vselenskogo patriarhatu zaproponuvali UPC KP nastupni umovi timchasova vidmova vid statusu patriarhatu vhodzhennya do yurisdikciyi Vselenskogo patriarhatu z metoyu otrimannya tomosu pro avtokefaliyu v majbutnomu formuvannya kanonichnih kerivnih organiv ukrayinskoyi cerkvi v yurisdikciyi Vselenskogo patriarhatu z blagoslovennya vselenskogo patriarha zokrema obrannya Predstoyatelya Cerkvi aktom Vselenskogo patriarha z troh alternativnih kandidatur yaki visuvaye ukrayinskij yepiskopat Cyu model bulo zaproponovano lishe yak perehidnu do ostatochnogo kanonichnogo unezalezhnennya Ukrayinskoyi cerkvi vidannya tomosu pro avtokefaliyu U hodi peregovoriv ukrayinska storona mala realnu mozhlivist znachno optimizuvati model kanonichnoyi legitimizaciyi UPC KP ta UAPC Odnak dlya cogo ukrayinska storona tezh mala piti nazustrich Konstantinopolyu a same pogoditisya sho predstoyatel ukrayinskoyi cerkvi v skladi vselenskogo patriarhatu obiratimetsya Vselenskim patriarhom z troh zaproponovanih ukrayinskim yepiskopatom kandidatur UAPC pogodilisya utrimatisya vid visunennya vlasnih kandidatur Otzhe v UPC KP bula mozhlivist visunuti na posadu predstoyatelya kandidaturu patriarha Filareta i she dvi kandidaturi z chisla yepiskopatu UPC KP Ale cej variant bulo vidkinuto Na 40 j den pislya smerti Blazhennishogo Mefodiya buv opublikovanij jogo duhovnij zapovit u yakomu nagoloshuyetsya na docilnosti sinodalnoyi formi upravlinnya v UAPC na osnovi kanonichnoyi modeli Elladskoyi pravoslavnoyi cerkvi a takozh na prodovzhenni dovgolitnogo kursu UAPC na vstanovlennya spivprichastya zi Vselenskim Patriarhatom Takozh Blazhennishij zapovidav prodovzhiti dialog z yepiskopatom UPC Kiyivskogo Patriarhatu ta ukrayinocentrichnoyu chastinoyu yepiskopatu UPC MP na choli z mitropolitom Oleksandrom Drabinkom pro ob yednannya v yedinu pomisnu ta kanonichno viznanu Vselenskim Pravoslav yam Pravoslavnu Cerkvu ale ne prijmati rishen shodo poyednannya z inshimi pravoslavnimi yurisdikciyami v Ukrayini bez kanonichnogo blagoslovennya Vselenskogo Patriarha Varfolomiya I Buduchi misceblyustitelem Kiyivskogo mitropolichogo prestolu mitropolit Makarij chitko zayaviv pro bazhannya ob yednati UAPC iz UPC KP Pislya svogo obrannya Predstoyatelem UAPC takozh zayaviv sho gotovij piti do Onufriya i vklonitisya do nogo v nogi shob vin vidijshov vid Moskvi zadlya stvorennya Pomisnoyi cerkvi 8 chervnya 2015 roku vidbulas zustrich komisij z dialogu Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi ta Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Kiyivskogo Patriarhatu na yakomu bulo zaproponovano novi umovi z boku Kiyivskogo Patriarhatu a same te sho na ob yednavchomu sobori bude obgovoryuvatisya kandidatura predstoyatelya Sobori UAPCPomisni sobori UAPC I Pomisnij sobor UAPC 1990 5 6 chervnya 1990 roku v Kiyevi vidbuvsya Vseukrayinskij Pravoslavnij Sobor za uchastyu blizko 700 delegativ z usiyeyi Ukrayini sered nih bulo 7 yepiskopiv i ponad 200 svyashenikiv Sobor zatverdiv fakt vidnovlennya UAPC i obrav Patriarhom Kiyivskim Mstislava Skripnika Takozh bulo prijnyato Statut Cerkvi Sam mitropolit Mstislav na comu Sobori buv vidsutnim a svoye obrannya Patriarhom prijnyav ne odrazu Misceblyustitelem patriarshogo prestolu v Kiyevi stav na toj chas vzhe mitropolit Ivan Bodnarchuk 26 chervnya 1992 roku vidbuvsya pershij ob yednavchij sobor mizh Ukrayinskoyu avtokefalnoyu pravoslavnoyu cerkvoyu UAPC i Ukrayinskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu UPC na yakomu bulo stvoreno Ukrayinsku pravoslavnu cerkvu Kiyivskogo patriarhatu UPC KP na choli z patriarhom Mstislavom bez jogo zgodi chi pidtverdzhennya Vidrazu pislya ob yednavchogo Soboru yepiskopi UAPC Hmelnickij Antonij Fialko Dnipropetrovskij Pantelejmon Romanovskij Volinskij Mikolaj Groh Ovruckij Polikarp Paholyuk podali prohannya pro perehid do RPC i buli pererukopolozheni A yepiskop Polikarp zriksya yepiskopskogo sanu II Pomisnij sobor UAPC 1993 7 veresnya 1993 roku na Drugomu Pomisnomu Sobori UAPC buv obranij patriarh Dimitrij Yarema Vlitku 1996 roku z blagoslovennya patriarha Dimitriya Yaremi vidbulosya stvorennya v mezhah Rosijskoyi Federaciyi avtonomnoyi strukturi danoyi religijnoyi organizaciyi sho otrimala najmenuvannya Rosijska Istinno Pravoslavna Cerkva RosIPC Grupa prihilnikiv Aktu zluki Cerkvi provela 6 serpnya 1996 roku Cerkovnij Sobor na yakomu bulo progolosheno ob yednannya UAPC i UPC KP v yedinu religijnu organizaciyu sho otrimala najmenuvannya Ukrayinska Avtokefalna Pravoslavna Cerkva Kiyivskogo Patriarhatu UAPC KP 26 zhovtnya 1996 roku vidbuvsya Sobor UAPC KP nazvanij jogo iniciatorami yak III Pomisnij Sobor UAPC Na comu cerkovnomu zibranni bulo soborno pidtverdzheno obrannya mitropolita Ternopilskogo Vasilya Bodnarchuka Predstoyatelem UAPC KP z titulom Misceblyustitelya Patriarshogo prestolu a takozh zaborona v svyashennosluzhinni i zachislennya za shtat UAPC patriarha Dimitriya Yaremi yepiskopa Igorya Isichenka ta yepiskopa Mefodiya Kudryakova III Pomisnij Sobor UAPC 1997 Naprikinci travnya 1997 roku pid golovuvannyam patriarha Dimitriya Yaremi vidbuvsya III Pomisnij Sobor UAPC yakij ob yednav UAPC z UAPC KP Na comu Sobori takozh vidbulosya prijnyattya novogo Statutu UAPC i proslavlennya v liku svyatih mitropolita Kiyivskogo Vasilya Lipkivskogo i inshih zasnovnikiv UAPC pershoyi generaciyi 1921 r IV Pomisnij Sobor UAPC 2000 1 bereznya 2000 rishennyam IV Pomisnogo Soboru Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi obranij misceblyustitelem Patriarhogo prestolu UAPC Pomisnij Sobor UAPC 2015 4 chervnya 2015 roku Pomisnim soborom Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi obranij predstoyatelem Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi z titulom Mitropolita Kiyivskogo ta usiyeyi Ukrayini Arhiyerejski sobori Arhiyerejskij sobor 16 lipnya 2010 Kiyiv Rishennya pro molitovne pominannya imeni Jogo Vsesvyatosti Vsesvyatishogo Patriarha pid chas Bozhestvennoyi liturgiyi ta za inshimi svyashennimi bogosluzhinnyami Rishennya pro utrimannya vid spilkuvannya z glavoyu UPC Kiyivskogo patriarhatu na osnovi rishennya Arhiyerejskogo soboru UAPC vid 2 bereznya 2007 roku Rishennya pro ponovlennya diyalnosti Komisiyi Arhiyerejskogo soboru Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi po dialogu z UPC Arhiyerejskij sobor 26 lipnya 2014 Kiyiv Zvernennya Arhiyerejskogo soboru Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi do svyashenstva ta virnih 15 lipnya 2014 u Wayback Machine StatistikaData Yeparhij Parafij Monastiriv Chenciv i chernic Misij Bratstv Navch zakladiv Sluhachiv v nih Svyashennosluzhiteliv Nedilnih shkil Periodichnih vidan1 01 1997 1163 1 3 221 534 2951 01 1998 1060 1 4 5 293 547 1001 01 1999 1045 2 4 5 203 543 941 01 2000 988 2 2 7 279 602 2291 01 2001 1013 1 4 6 6 294 628 2171 01 2002 1052 3 6 8 285 653 2441 01 2003 1107 3 1 6 7 260 676 248 51 01 2004 1154 5 12 7 7 258 685 325 71 01 2005 12 1172 5 14 7 2 7 245 702 361 71 01 2006 12 1164 6 13 7 2 7 241 686 349 71 01 2007 12 1154 6 11 7 2 7 275 671 301 71 01 2008 12 1178 6 12 7 1 7 244 661 301 71 01 2009 12 1183 8 10 7 1 7 193 683 301 71 01 2010 12 1194 9 10 7 1 7 200 688 301 71 01 2011 12 1190 9 10 7 1 7 169 699 301 71 01 2012 15 1208 9 10 7 1 7 154 730 312 61 01 2013 15 1205 11 10 7 1 7 129 731 307 61 01 2014 14 1185 12 13 7 1 7 145 706 294 61 01 2015 13 1225 13 12 7 1 7 141 710 305 61 01 2016 13 1188 13 19 7 2 7 100 723 269 121 01 2017 14 1195 13 21 7 2 8 140 709 305 121 01 2018 14 1167 12 15 7 2 8 151 693 286 121 01 2019 15 1171 14 18 7 3 8 151 706 282 17Div takozhRuh za ukrayinizaciyu Polskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Yepiskopat Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi 1989 2018 Primitki Arhiv originalu za 29 grudnya 2018 Procitovano 17 kvitnya 2018 Arhiv originalu za 17 kvitnya 2015 Procitovano 13 kvitnya 2015 ukr Arhiv originalu za 12 kvitnya 2019 Procitovano 12 kvitnya 2019 risu org ua angl Arhiv originalu za 3 zhovtnya 2018 Procitovano 3 zhovtnya 2018 V I Petrushko Avtokefalistkie raskoly na Ukraine v postsovetskij period 1989 1997 8 chervnya 2017 u Wayback Machine Dokumentalnij film Igora Piddubnogo Ukraya Zaporozhec V A 2017 PDF Kiyivskij nacionalnij universitet imeni Tarasa Shevchenka Arhiv originalu PDF za 9 lipnya 2019 Procitovano 9 lipnya 2019 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 10 bereznya 2009 roku N 140 2009 Arhiv originalu za 11 veresnya 2018 Procitovano 14 kvitnya 2015 mitropolit Vasil Lipkivskij Vidrodzhennya Cerkvi v Ukrayini 1917 1930 160 vipusk ukr vid Dobra knizhka drukarnya oo Vasiliyan m Toronto 1959 r s 236 238 Arhiv originalu za 25 chervnya 2018 Procitovano 5 chervnya 2015 Arhiv originalu za 26 lipnya 2019 Procitovano 26 lipnya 2019 Shtogrin Irina 10 serpnya 2009 Radio Svoboda Ukrainian Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 4 bereznya 2016 mefodiy org ua Arhiv originalu za 8 serpnya 2021 Procitovano 4 bereznya 2016 mefodiy org ua Arhiv originalu za 11 veresnya 2018 Procitovano 4 bereznya 2016 velychlviv com Arhiv originalu za 8 serpnya 2021 Procitovano 4 bereznya 2016 mefodiy org ua Arhiv originalu za 8 serpnya 2021 Procitovano 4 bereznya 2016 mefodiy org ua Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 4 bereznya 2016 Postanovi Arhiyerejskogo Soboru UAPC nedostupne posilannya z travnya 2019 Arhiv originalu za 29 grudnya 2018 Procitovano 23 chervnya 2019 DzherelaUkrayinska Avtokefalna Pravoslavna Cerkva 1 serpnya 2020 u Wayback Machine Oficijnij sajt Ukrayinska avtokefalna pravoslavna cerkva UAPC 17 veresnya 2019 u Wayback Machine o Yurij Fedoriv Istoriya Cerkvi v Ukrayini Lviv Svichado 2007 Tetyana Yevsyeyeva 29 zhovtnya 2018 http www dsnews ua Dilova stolicya Arhiv originalu za 6 listopada 2018 Procitovano 6 listopada 2018 Byelikova N V Religijni konfesiyi Ukrayini kinec 80 h 90 i roki HH stolittya Dis kand ist nauk 07 00 01 Doneckij nacionalnij un t Doneck 2001 234 c Vlasovskij I Naris istoriyi Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi U 4 t 5 kn I Vlasovskij K Libid 1998 T 4 XX st Ch 2 399 s Voronin O Komitet za vidnovlennya UAPC na Ukrayini O Voronin Istorichnij shlyah UAPC Elektronnyj resurs Rezhim dostupa http patriarchia org ua istoriya uapc chastina 8 novitnye vidrodzh lang ru Linnik Yu Transformacijni procesi u pravoslav yi v chasi ukrayinskogo derzhavotvorennya kinec hh hhi st Yu Linnik Religiya ta Socium 2014 1 2 13 14 S 265 271 Yelenskij V Ye Religijno suspilni zmini v procesi postkomunistichnih transformacij Ukrayina v centralno shidnoyevropejskomu konteksti Dis dokt filos nauk NAN Ukrayini In t filosofiyi im G S Skovorodi K 2003 434 s Petrushko V Avtokefalistskie raskoly v Ukraine v postsovetskij period 1989 1997 V Petrushko M PSTGU 1998 255 s Prokopchuk L Transformacijni procesi v pravoslavnih konfesiyah Ukrayini v 90 ti roki HH st Dis kand ist nauk KNU im T Shevchenka K 2005 202 s Roshina L O Tyulchenko I K Stan ukrayinskogo pravoslav ya v pershe desyatirichchya nezalezhnosti Ukrayini L O Roshina I K Tyulchenko Naukovi praci istorichnogo fakultetu Zaporizkogo nacionalnogo universitetu 2014 vip XXXVIII S 255 259 Suchasna religijna situaciya v Ukrayini NAN Ukrayini In t filosofiyi Viddilennya religiyeznavstva Red kol P I Kosuha vidp red ta in Ch 1 K 1994 S 60 Stepovik D Patriarh Mstislav zhittya i arhipastirska diyalnist D Stepovik K Mistectvo 2007 448 s https risu org ua Religijno informacijna sluzhba Ukrayini 14 serpnya 2019 Arhiv originalu za 14 serpnya 2019 Procitovano 14 serpnya 2019 https risu org ua Religijno informacijna sluzhba Ukrayini 18 serpnya 2019 Arhiv originalu za 20 serpnya 2019 Procitovano 20 serpnya 2019 https cerkvarium org 25 serpnya 2019 Arhiv originalu za 29 serpnya 2019 Procitovano 29 serpnya 2019