Yucca

Ю́ка (Yucca) — рід вічнозелених рослин підродини аґавових родини холодкових, що налічує близько 50 видів. Серед представників роду багато декоративних рослин, окремі види є технічними та харчовими.

Юка
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Порядок:	Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина:	Холодкові (Asparagaceae)
Підродина:	Агавові (Agavoideae)
Рід:	Юка (Yucca) L. 1753
Вікісховище: Yucca

Опис

Вічнозелені, дерев'янисті рослини з невисоким, малогіллястим або таким, що зовсім не гілкується стеблом, іноді стебло майже відсутнє і над землею підноситься лише пучок великих, мечоподібних листків. Листки розташовані спірально. Суцвіття дуже великі, до 200 см завдовжки, прямостоячі, широкорозкидисті волоті, що виходять з середини листової розетки. Квітки дзвоникуваті, до 7 см завдовжки, пониклі, білі. Плід — велика, до 10 см, суха або м'ясиста коробочка з округлим, чорним насінням до 1 см завширшки.

Запилення

У юки спостерігається дуже своєрідний і цікавий механізм перехресного запилення. Квітки відкриваються вночі і запилюються маленьким білим метеликом з роду (). З настанням темряви, коли білі квіти виділяють приємний аромат, самка пронуба приступає до збору пилку. Він клейкий і нагадує мастику. Пронуба скачує пилок у грудочку і завдяки зубоподібному чіпкому і колючому придатку переносить її до іншої квітки. Тут метелик вдавлює пилок у приймочку, а потім відкладає в зав'язь квітки свої яйця. Зрештою зачатки насіння запліднюються, а личинки живляться насінинами, що розвиваються. Їх так багато в плоді, що вистачає і для личинок метелика, і для відтворення рослини. З настанням дня метелики обох статей (їх накопичується досить велика кількість) залишаються у квітці. Вони сидять на тичинкових нитках і, ймовірно, в цей час харчуються пилком.

Вперше про запилення юки стало відомо в 1872 році з короткого повідомлення відомого американського ботаніка Джорджа Енгельманна. В 1878 році американський ентомолог докладно вивчив і описав дивовижну поведінку цього метелика. Інший вид пронуба —  — запилює лише юку коротколисту. Єдиним самозапильних видом є (Yucca aloifolia).

Поширення

Ареал роду простягнувся від Атлантичного узбережжя Флориди і островів Карибського моря, через південні штати США і Мексику до Каліфорнії.

Юки ростуть у посушливих місцях, надаючи перевагу сухим відкритим просторам з піщаними, кам'янистими або вапняними ґрунтами. Багато видів зустрічаються в креозотових пустелях з креозотового куща (Larrea tridentata) в асоціації з (Dasylirion) (), опунцією та іншими колючими рослинами. У сосново-ялівцевих лісах на висоті 2000 — 2450 м ростуть Yucca angustissima, (Yucca baccata), що займає дуже широкий ареал на південно-заході США, (Yucca standley) — одна з найменших рослин цього роду, стебло якої у висоту не перевищує 20 см. Один з найкрасивіших видів — (Yucca treculeana) на більшій частині свого ареалу росте в заростях колючих твердолистих чагарників (чапараль).

Багато видів юки є також неодмінним елементом кактусово-акацієвих саван. По берегах пересихаючих струмків, біля підніжжя гір або по краях крутих кам'янистих каньйонів — скрізь можна зустріти самотньо зростаючі юки, які, як правило, не утворюють щільних насаджень. Винятком у цьому плані є (), відома під назвою «дерево Джошуа» («Yoshua-tree»). Вражає незвичайний зовнішній вигляд цієї рослини. Величезне дерево, висотою до 9 м, з потужним, рясно і химерно розгалуженим стовбуром, як древній велетень, підноситься в пустелі серед безплідних пісків і невисоких колючих чагарників. Ця юка одна з небагатьох, що розвивають величезну крону. Найстаріші екземпляри, за деякими даними, досягали віку 800 років. Ареал юки коротколистої проходить через пустелю Мохаве в штатах Аризона і Каліфорнія. У цих місцях вона іноді утворює своєрідні розріджені ліси, які тягнуться на кілька кілометрів. Для збереження цієї дивного рослини був створений в околицях Ріверсайда (штат Каліфорнія) заповідник «Національний парк дерева Джошуа» (англ. Joshua Tree National Park).

Види

• Yucca aloifolia
• Yucca angustissima
• Yucca arkansana
• Yucca baccata
• Yucca baileyi
• Yucca brevifolia
• Yucca campestris
• Yucca capensis
• Yucca carnerosana
• Yucca cernua
• Yucca coahuilensis
• Yucca constricta
• Yucca desmetiana
• Yucca decipiens
• Yucca declinata
• Yucca endlichiana
• Yucca faxoniana
• Yucca filamentosa
• Yucca filifera
• Yucca flaccida
• Yucca gigantea
• Yucca glauca
• Yucca gloriosa
• Yucca grandiflora
• Yucca harrimaniae
• Yucca intermedia
• Yucca jaliscensis
• Yucca lacandonica
• Yucca linearifolia
• Yucca louisianensis
• Yucca madrensis
• Yucca mixtecana
• Yucca necopina
• Yucca neomexicana
• Yucca pallida
• Yucca periculosa
• Yucca potosina
• Yucca queretaroensis
• Yucca reverchonii
• Yucca rostrata
• Yucca rupicola
• Yucca schidigera
• Yucca schottii
• Yucca sterilis
• Yucca tenuistyla
• Yucca thompsoniana
• Yucca torreyi
• Yucca treculeana
• Yucca utahensis
• Yucca valida

Застосування

Юка — чудова декоративна рослина. Її нерідко вирощують у садах, парках та оранжереях багатьох країн світу. Деякі види юки стали відомі науці завдяки колекціям ботанічних садів. Так, в 1859 р. російським ботаніком Е. А. Регелем була описана (), вирощена в оранжереях Санкт-Петербурзького ботанічного саду.

Юку культивують на Чорноморському узбережжі Кавказу і в Криму з 1816 року. Особливо відомі юка нитчата, (), . Два останні види морозостійкі і витримують температуру до −15 °C. У культурі юки, за винятком юки алоелистої, через відсутність запилювачів не плодоносять. Із твердих листків юки отримують міцне технічне волокно, з якого виробляють мотузки, щітки, рибальські знаряддя тощо. З квіток юки слонової місцеві жителі готують салат. Багато видів юки використовують як живі огорожі.

Цікаві факти

• Перші джинси були зроблені саме з юки, а не з бавовни. Навіть зараз найякісніші джинси роблять з ниток, що містять бодай кілька відсотків волокон з листя юки.

Примітки

1. Юка сиза Yucca glauca [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (укр.)

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .

Джерела

• Біологічна енциклопедія [ 18 вересня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
• (рос.)

Посилання

• Юка // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Юка // Енциклопедія рослин садових та кімнатних : довідкове видання / уклад. С. В. Ануфрієва. — Донецьк : Глорія Трейд, 2013. — С. 221. — 224 с.
• Юка [ 2 лютого 2010 у Wayback Machine.]
• Юка на сайті Флорист-Х [ 9 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Вирощування юк [ 14 травня 2011 у Wayback Machine.]
• (англ.)
• Yucca на сайті Desert-tropicals.com [ 7 листопада 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
• Yucca на сайті PLANTS Database (USDA/NRCS) [ 5 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)