Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Синиця чорна | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Доросла чорна синиця підвиду, P. a. britannicus | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Periparus ater (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||
 Ареал зображено жовтим | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Parus ater | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Сини́ця чо́рна (Periparus ater) — невеликий птах родини синицевих (Paridae). В Україні осілий, кочовий, зимуючий вид. Охороняється Бернською конвенцією.
Морфологічні ознаки
Синиця невеликих розмірів, менша за горобця. Маса тіла 8—10 г, довжина тіла близько 11 см. У дорослого птаха верх голови і горло чорні, з полиском; щоки, потилиця і шия з боків білі; спина оливково-сіра; поперек і надхвістя рудуваті; на чорних верхніх покривних перах крила дві білі поперечні смужки; низ білий, з вохристим відтінком; махові і стернові пера бурі, зі світлою облямівкою; дзьоб чорний, ноги сірі. У молодого птаха верх голови і горло з бурим відтінком; щоки, потилиця і низ жовтувато-вохристі. Від більшості синиць відрізняється білою потилицею та двома білими смужками на крилі.
Поширення
Область поширення — лісові райони Євразії, а також Атлаські гори, північно-західний Туніс в Африці. На північ у Скандинавії і Фінляндії піднімається до 67 пн.ш, в Європейській частині Росії до 65 пн.ш., у долині Обі до 64 пн.ш, далі на схід — до 62-ї паралелі, на тихоокеанському узбережжі до Охотського моря. Ізольована популяція також існує на Камчатці. Південна межа ареалу приблизно збігається з кордоном лісостепової зони і проходить через південні схили Карпат, північну Україну, Калузьку, Рязанську, Ульяновську області Росії, Південний Урал, Алтай, Північну Монголію, верхню течію Амура. Далі на схід межа ареалу проходить значно південніше, охоплюючи північно-східні райони Китаю на південь до Ляоніна. Крім того, в Китаї і прилеглих районах (Непал, М'янма) є декілька ізольованих ділянок. Інші розрізнені ділянки ареалу — Крим, північно-східна Туреччина, Кавказ, Закавказзя, Іран, Сирія і Ліван. За межами материку зустрічається на Британських островах, Сицилії, Корсиці, Сардинії, Кіпрі, Сахаліні, , південних Курильських, Хоккайдо, Хонсю, Цусімі, Чеджудо, Якусімі, Тайвані
В Україні гніздиться в лісовій і частково в лісостеповій смугах, а також в гірському Криму. Спостерігається розширення ареалу на південь. У центральній Україні найбільш південною точкою гніздування є околиці м. Черкас.. Взимку трапляється майже на всій території, крім півдня та південного-сходу степової смуги. Протягом двох останніх десятиліть ареал розширюється в південному напрямку.
Під час зимових кочівель трапляється в лісах і парках Запорізького Придніпров'я та Приазов'я.
Підвиди
Нараховують близько 21 підвиди:
- P. a. ater (Linnaeus, 1758)
- P. a. britannicus (Sharpe & Dresser, 1871)
- P. a. hibernicus (Ogilvie-Grant, 1910)
- P. a. vieirae (Nicholson, 1906)
- P. a. sardus (O. Kleinschmidt, 1903)
- P. a. atlas (Meade-Waldo, 1901)
- P. a. ledouci (Malherbe, 1845)
- P. a. moltchanovi (Menzbier, 1903)
- P. a. cypriotes (Dresser, 1888)
- P. a. derjugini Zarudny & Loudon, 1903
- P. a. michalowskii (Bogdanov, 1879)
- P. a. gaddi Zarudny, 1911
- P. a. chorassanicus (Zarudny & Bilkevitch, 1911)
- P. a. phaeonotus (Blanford, 1873)
- P. a. rufipectus (Severtsov, 1873)
- P. a. martensi (Eck, 1998)
- P. a. aemodius (Blyth, 1845)
- P. a. pekinensis (David, 1870)
- P. a. kuatunensis (La Touche, 1923)
- P. a. insularis (Hellmayr, 1902)
- P. a. ptilosus (Ogilvie-Grant, 1912)
Чисельність
Чисельність в Європі оцінена в 12—29 млн пар, в Україні — 85—115 тис. пар. Враховуючи, що в Європі розташовано 50—74 % площі гніздового ареалу, попередня оцінка загальної чисельності виду становить 73—348 млн особин. Чисельність стабільна.
Гніздування
Чорна синиця — типовий мешканець хвойних лісів. Віддає перевагу ялиновим лісам, зустрічається також в ялиново-листяних і соснових лісах. Гніздиться окремими парами. Гнізда влаштовує в дуплах переважно хвойних дерев, зокрема, у природних порожнинах, що утворилися у прогнивших стовбурах або трухлявих пнях, інколи — в старих дуплах дятлів. Висота їх розташування зазвичай не перевищує 1 м. Розміри дупел невеликі: глибина 10—15 см, ширина 5—10, діаметр льотка 2—4 см. У окремих випадках може заселяти штучні гніздівлі ((синичники)). Будівельним матеріалом слугує переважно зелений мох з домішками кінського волоса, інколи сухих травинок. Лоток вистилається товстим шаром шерсті ссавців, зрідка з домішкою пташиних пер.
У кладці 7—10 яєць. Шкаралупа матова, молочно-біла з дрібними іржаво-червоними або іржаво-коричневими плямами, інколи із завитками. Біля тупого кінця плями утворюють віночок. Розмір яєць: 15,10×11,68 мм.
Початок відкладання яєць припадає на кінець квітня. Свіжі кладки з'являються протягом першої половини травня. Протягом сезону два виводки. Другі кладки відмічають у другій половині червня. Яйця насиджує самка протягом 14—16 діб.
Живлення
У період розмноження віддає перевагу різноманітним комахам та їх личинкам. Восени та взимку переключається на насіння рослин, головним чином хвойних, особливо ялини. У випадку неврожаю насіння хвойних здійснює кочівлі (див. біологічні інвазії) у нетипові для виду місця — листяні ліси, тундру, лісостеп та культурні ландшафти.
Охорона
Вид занесений до Додатку ІІ Бернської конвенції (охоронна категорія: підлягає особливій охороні). На регіональному рівні в Україні занесений до Червоних списків тварин Луганської і Сумської областей.
Джерела
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 37)
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — .
- Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — ..
- Гаврилюк М. Н. О редких гнездящихся воробьиных птицах Черкасщины // Беркут. — 2004. — Т. 13, вып. 1. — С. 18-22.
- Гаврилюк М.Н. О редких гнездящихся воробьиных птицах Черкасщины // Беркут. – 2004. – Т. 13, вип. 1. – С. 18–22. Архів оригіналу за 26 серпня 2013.
- Петроченко В. І. Біорізноманіття хребетних тварин Національного заповідника «Хортиця» // Сучасні проблеми біології, екології та хімії : Матеріали міжнарод. наук. конф. — Запоріжжя, 2007. — С. 416—417
- Птицы нашего города / А. И. Кошелев, В. А. Кошелев, А. Н. Николенко, Л. В. Пересадько; под. общ. ред. А. И. Кошелева. — Мелитополь, 2006. — 178 с. (с. 88—89)
- Andrew Gosler, Peter Clement. Family Paridae (Tits and Chickadees) // del Hoyo J., Elliott A., Christie D. (eds.) Handbook of the birds of the world. — Barcelona : Lynx Edicions, 2007. — .
- BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- BirdLife International 2012. Turdus iliacus. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 22 January 2013 (англ.) . Архів оригіналу за 25 серпня 2013.
- Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск : Выш. шк, 1989. — 479 с. — .
Література
- Воинственский М. А. Пищухи, поползни, синицы УССР. Биология, систематика, хозяйственное значение. — К.: Изд-во КГУ, 1949. — 122 с.
Посилання
- BBC Radio: Coal tit song. Retrieved 21 November 2006.
- : Coal tit. Includes song and video. Retrieved 13 March 2008.
- Feathers of coal tit (Parus ater) [ 4 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Avibase. Retrieved 23 October 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sinicya chorna Dorosla chorna sinicya pidvidu P a britannicus Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Nadryad Kilegrudi Neognathae Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Sinicevi Paridae Rid Mala sinicya Periparus Vid Sinicya chorna Binomialna nazva Periparus ater Linnaeus 1758 Areal zobrazheno zhovtim Sinonimi Parus ater Posilannya Vikishovishe Periparus ater Vikividi Periparus ater ITIS 561927 MSOP 22735965 NCBI 156567 Fossilworks 373328 Sini cya cho rna Periparus ater nevelikij ptah rodini sinicevih Paridae V Ukrayini osilij kochovij zimuyuchij vid Ohoronyayetsya Bernskoyu konvenciyeyu Yajce Periparus ater abietum Tuluzkij muzej Yajce Periparus ater britannicus Tuluzkij muzejMorfologichni oznakiSinicya nevelikih rozmiriv mensha za gorobcya Masa tila 8 10 g dovzhina tila blizko 11 sm U doroslogo ptaha verh golovi i gorlo chorni z poliskom shoki potilicya i shiya z bokiv bili spina olivkovo sira poperek i nadhvistya ruduvati na chornih verhnih pokrivnih perah krila dvi bili poperechni smuzhki niz bilij z vohristim vidtinkom mahovi i sternovi pera buri zi svitloyu oblyamivkoyu dzob chornij nogi siri U molodogo ptaha verh golovi i gorlo z burim vidtinkom shoki potilicya i niz zhovtuvato vohristi Vid bilshosti sinic vidriznyayetsya biloyu potiliceyu ta dvoma bilimi smuzhkami na krili PoshirennyaOblast poshirennya lisovi rajoni Yevraziyi a takozh Atlaski gori pivnichno zahidnij Tunis v Africi Na pivnich u Skandinaviyi i Finlyandiyi pidnimayetsya do 67 pn sh v Yevropejskij chastini Rosiyi do 65 pn sh u dolini Obi do 64 pn sh dali na shid do 62 yi paraleli na tihookeanskomu uzberezhzhi do Ohotskogo morya Izolovana populyaciya takozh isnuye na Kamchatci Pivdenna mezha arealu priblizno zbigayetsya z kordonom lisostepovoyi zoni i prohodit cherez pivdenni shili Karpat pivnichnu Ukrayinu Kaluzku Ryazansku Ulyanovsku oblasti Rosiyi Pivdennij Ural Altaj Pivnichnu Mongoliyu verhnyu techiyu Amura Dali na shid mezha arealu prohodit znachno pivdennishe ohoplyuyuchi pivnichno shidni rajoni Kitayu na pivden do Lyaonina Krim togo v Kitayi i prileglih rajonah Nepal M yanma ye dekilka izolovanih dilyanok Inshi rozrizneni dilyanki arealu Krim pivnichno shidna Turechchina Kavkaz Zakavkazzya Iran Siriya i Livan Za mezhami materiku zustrichayetsya na Britanskih ostrovah Siciliyi Korsici Sardiniyi Kipri Sahalini pivdennih Kurilskih Hokkajdo Honsyu Cusimi Chedzhudo Yakusimi Tajvani V Ukrayini gnizditsya v lisovij i chastkovo v lisostepovij smugah a takozh v girskomu Krimu Sposterigayetsya rozshirennya arealu na pivden U centralnij Ukrayini najbilsh pivdennoyu tochkoyu gnizduvannya ye okolici m Cherkas Vzimku traplyayetsya majzhe na vsij teritoriyi krim pivdnya ta pivdennogo shodu stepovoyi smugi Protyagom dvoh ostannih desyatilit areal rozshiryuyetsya v pivdennomu napryamku Pid chas zimovih kochivel traplyayetsya v lisah i parkah Zaporizkogo Pridniprov ya ta Priazov ya PidvidiNarahovuyut blizko 21 pidvidi P a ater Linnaeus 1758 P a britannicus Sharpe amp Dresser 1871 P a hibernicus Ogilvie Grant 1910 P a vieirae Nicholson 1906 P a sardus O Kleinschmidt 1903 P a atlas Meade Waldo 1901 P a ledouci Malherbe 1845 P a moltchanovi Menzbier 1903 P a cypriotes Dresser 1888 P a derjugini Zarudny amp Loudon 1903 P a michalowskii Bogdanov 1879 P a gaddi Zarudny 1911 P a chorassanicus Zarudny amp Bilkevitch 1911 P a phaeonotus Blanford 1873 P a rufipectus Severtsov 1873 P a martensi Eck 1998 P a aemodius Blyth 1845 P a pekinensis David 1870 P a kuatunensis La Touche 1923 P a insularis Hellmayr 1902 P a ptilosus Ogilvie Grant 1912 ChiselnistChiselnist v Yevropi ocinena v 12 29 mln par v Ukrayini 85 115 tis par Vrahovuyuchi sho v Yevropi roztashovano 50 74 ploshi gnizdovogo arealu poperednya ocinka zagalnoyi chiselnosti vidu stanovit 73 348 mln osobin Chiselnist stabilna GnizduvannyaChorna sinicya tipovij meshkanec hvojnih lisiv Viddaye perevagu yalinovim lisam zustrichayetsya takozh v yalinovo listyanih i sosnovih lisah Gnizditsya okremimi parami Gnizda vlashtovuye v duplah perevazhno hvojnih derev zokrema u prirodnih porozhninah sho utvorilisya u prognivshih stovburah abo truhlyavih pnyah inkoli v starih duplah dyatliv Visota yih roztashuvannya zazvichaj ne perevishuye 1 m Rozmiri dupel neveliki glibina 10 15 sm shirina 5 10 diametr lotka 2 4 sm U okremih vipadkah mozhe zaselyati shtuchni gnizdivli sinichniki Budivelnim materialom sluguye perevazhno zelenij moh z domishkami kinskogo volosa inkoli suhih travinok Lotok vistilayetsya tovstim sharom shersti ssavciv zridka z domishkoyu ptashinih per U kladci 7 10 yayec Shkaralupa matova molochno bila z dribnimi irzhavo chervonimi abo irzhavo korichnevimi plyamami inkoli iz zavitkami Bilya tupogo kincya plyami utvoryuyut vinochok Rozmir yayec 15 10 11 68 mm Pochatok vidkladannya yayec pripadaye na kinec kvitnya Svizhi kladki z yavlyayutsya protyagom pershoyi polovini travnya Protyagom sezonu dva vivodki Drugi kladki vidmichayut u drugij polovini chervnya Yajcya nasidzhuye samka protyagom 14 16 dib ZhivlennyaU poshukah kormu U period rozmnozhennya viddaye perevagu riznomanitnim komaham ta yih lichinkam Voseni ta vzimku pereklyuchayetsya na nasinnya roslin golovnim chinom hvojnih osoblivo yalini U vipadku nevrozhayu nasinnya hvojnih zdijsnyuye kochivli div biologichni invaziyi u netipovi dlya vidu miscya listyani lisi tundru lisostep ta kulturni landshafti OhoronaVid zanesenij do Dodatku II Bernskoyi konvenciyi ohoronna kategoriya pidlyagaye osoblivij ohoroni Na regionalnomu rivni v Ukrayini zanesenij do Chervonih spiskiv tvarin Luganskoyi i Sumskoyi oblastej DzherelaFesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Fauna Ukrayini Ohoronni kategoriyi dovidnik Za red O Godzevskoyi i G Fesenka Kiyiv 2010 80 s s 37 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Stepanyan L S Konspekt ornitologicheskoj fauny SSSR M Nauka 1990 727 s ISBN 5 02 005300 7 Gavrilyuk M N O redkih gnezdyashihsya vorobinyh pticah Cherkasshiny Berkut 2004 T 13 vyp 1 S 18 22 Gavrilyuk M N O redkih gnezdyashihsya vorobinyh pticah Cherkasshiny Berkut 2004 T 13 vip 1 S 18 22 Arhiv originalu za 26 serpnya 2013 Petrochenko V I Bioriznomanittya hrebetnih tvarin Nacionalnogo zapovidnika Horticya Suchasni problemi biologiyi ekologiyi ta himiyi Materiali mizhnarod nauk konf Zaporizhzhya 2007 S 416 417 Pticy nashego goroda A I Koshelev V A Koshelev A N Nikolenko L V Peresadko pod obsh red A I Kosheleva Melitopol 2006 178 s s 88 89 Andrew Gosler Peter Clement Family Paridae Tits and Chickadees del Hoyo J Elliott A Christie D eds Handbook of the birds of the world Barcelona Lynx Edicions 2007 ISBN 84 96553 42 6 BirdLife International Birds in Europe population estimates trends and conservation status Cambridge UK BirdLife International 2004 374 pp BirdLife Conservation Series No 12 BirdLife International 2012 Turdus iliacus In IUCN 2012 IUCN Red List of Threatened Species Version 2012 2 lt www iucnredlist org gt Downloaded on 22 January 2013 angl Arhiv originalu za 25 serpnya 2013 Pticy Belorussii Spravochnik opredelitel gnezd i yaic M E Nikiforov B V Yaminskij L P Shklyarov Minsk Vysh shk 1989 479 s ISBN 5 339 00209 8 LiteraturaVoinstvenskij M A Pishuhi popolzni sinicy USSR Biologiya sistematika hozyajstvennoe znachenie K Izd vo KGU 1949 122 s PosilannyaBBC Radio Coal tit song Retrieved 21 November 2006 Coal tit Includes song and video Retrieved 13 March 2008 Feathers of coal tit Parus ater 4 bereznya 2018 u Wayback Machine Avibase Retrieved 23 October 2020