Mammuthus exilis

Мамут карликовий Час існування: пізній плейстоцен—ранній голоцен 0.06–0.011 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Скелет
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Надтип: Вториннороті (Deuterostomia) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Клас: Ссавці (Mammalia) Підклас: Звірі (Theria) Інфраклас: Плацентарні (Eutheria) Надряд: Афротерії (Afrotheria) Ряд: Хоботні (Proboscidea) Родина: Слонові (Elephantidae) Рід: Мамут (Mammuthus) Вид: M. exilis
Біноміальна назва
Mammuthus exilis (Stock & Furlong, 1928)
Посилання
Вікісховище: Mammuthus exilis EOL: 4454765 NCBI: 1851653 Fossilworks: 47874

Мамут карликовий (Mammuthus exilis) — вимерлий вид із родини слонових, походив від мамута Колумба (М. columbi) з материкової Північної Америки. Жив у період від 30 до 12 тис. років тому на Канальних островах і на кшталт сучасної острівної лисиці зазнав острівної карликовості.

Цей вид вимер упродовж четвертинного вимирання, під час якого вимерло багато видів мегафауни, у зв'язку зі зміною умов, до яких цей вид не зміг адаптуватися. Через острівну карликовість, М. exilis мав у середньому 1,72 м заввишки у плечах і 760 кг ваги, що є разючим контрастом із його предками, що мали 4,3 м заввишки й 9100 кг ваги.

Схожа острівна карликовість була поширеним явищем у представників родини слонових, які завдяки гарному вмінню плавати, змогли заселити навіть відносно віддалені від суші острови. Карликові мамути з'явилися і на сибірському острові Врангеля, виживши на ньому, як останні представники всіх мамутів до 1,5 тис. років до н.е. Ряд ендемічних карликових слонів існував також на середземноморських і деяких індонезійських островах, як-от Комодо або Флорес. Відома також острівна карликова форма мастодонта. Причинами острівної карликовості були дефіцит їжі й відносна безпека через відсутність хижаків.

Відкриття

У липні 1994 року L. Agenbroad було викликано Службою національних парків, щоб оглянути невизначений скелет, знайдений на північно-східному узбережжі острова Санта-Роза. B. Agenbroad, L. Agenbroad, D. Morris, S. Morris, T. Rockwell і L. Roth віднайшли кістки осьового скелета великого наземного хребетного на острові Санта-Роза. У серпні 1994 були розпочаті розкопки, вдалося відновити 90 % скелета самця карликового мамута. Йому було близько 50 років, коли він помер. Скелет було знайдено в одному місці, а не розпорошеним по всьому острову. По дослідженню, кістки були передані до музею природної історії в Санта-Барбарі Після відкриття цього скелету, розпочався ретельний пошук і знайдено ще 160 нових решток мамута, переважна більшість з яких знаходилася на острові Санта Роза. Це стало першим відкриттям майже повного зразка карликового мамута. На його скелеті були відсутні лише нога, бивень, і кілька хребців. Рештки були покриті піщаною дюною, що вберегло їх від розпорошення. Найімовірніше, мамут просто помер від старості.

Ареал

Залишки М. exilis були виявлені на трьох північних Канальних островах Каліфорнії з 1856 року: Санта-Круз, Санта-Роза, і Сан-Мігель, які разом з були найвищими точками нині, переважно, зануреного острова . Пізньоплейстоценові слони, можливо, жили на островах до приходу пращурів чумаші в ранньому голоцені, між 7800 і 9300 роками до н.е. Радіовуглецевий аналіз свідчить, що М. exilis існував на острові впродовж принаймні 47 тис. років.

Сучасні слони — чудові плавці, і предки М. exilis, швидше за все, переплили протоку завширшки 6,4 км до суходолу Санта-Роза. Популяція мамутів збільшилася за відсутністю великих хижаків, на кшталт вовків, смілодонів та американського лева. У кінці льодовикового періоду відбулося скорочення площі існування, викликане трансгресією моря, через що суходіл Санта-Рози розділився на чотири острови. Ці явища сприяли зменшенню розмірів тварин. Карликовість — механізм виживання на території, що постійно скорочується. Їхній розмір тіла став меншим, що вимагало менше їжі та ресурсів. Унаслідок еволюції виник окремий вид — карликовий мамут.

Карликових мамутів не слід плутати з мамутами острова Врангеля або Святого Павла, які були зменшеною расою Мамута найвеличнішого (М. primigenius) і вимерли близько 1700 р. до н.е. і 4000 до н.е., відповідно.

Примітки

1. Chester Stock and E. L. Furlong (1928). The Pleistocene elephants of Santa Rosa Island, California. Science. 68 (1754): 140—141. Bibcode:1928Sci....68..140S. doi:10.1126/science.68.1754.140. PMID 17772244.
2. Agenbroad 2010, p. 1.
3. Torben 2012, p. 3.
4. Agenbroad, L. D. (2010). (PDF). Proceedings of the 7th California Islands Symposium. с. 17. Архів оригіналу (PDF) за 8 червня 2012. Процитовано 13 червня 2012.
5. . Channel Islands National Park. U.S. Department of the Interior National Park Service. 1 вересня 2006. Архів оригіналу за 11 січня 2015. Процитовано 14 червня 2008.
6. Agenbroad, L.D.; Johnson J., Morris D., Stafford T.W. (PDF). American Geophysical Union. Spring Meeting 2007. Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2017. Процитовано 2 квітня 2014.
7. Agenbroad, Larry D.; Don P. Morris. (PDF). National Park Service Paleontological Research. 4: 35—39. Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2014. Процитовано 2 квітня 2014.
8. anonymous, anonymous. "Stranded on Santa Monica" (PDF). "Discover". 16: 1.